СУБ’ЄКТИ ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УЧАСТІ СУБ’ЄКТІВ ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ 22
1.1. Публічно-правові відносини: сутність та ознаки 22
1.2. Загальна характеристика суб’єктів владних повноважень 55
1.2.1. Владні управлінські функції як критерій визначення суб’єкта владних повноважень 55
1.2.2. Поняття та види суб’єктів владних повноважень 83
1.2.3. Форми участі суб’єктів владних повноважень в адміністративному судочинстві 106
1.3. Сутність адміністративної процесуальної правосуб’єктності суб’єктів владних повноважень 146
1.4. Правові засади участі суб’єктів владних повноважень в адміністративному судочинстві 169
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 187
РОЗДІЛ 2 ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ ТА СУБ’ЄКТИ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ЙОГО ДІЯЛЬНІСТЬ У СИСТЕМІ СУБ’ЄКТІВ ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ, ЇХ АДМІНІСТРАТИВНА ПРОЦЕСУАЛЬНА ПРАВОСУБ’ЄКТНІСТЬ 195
2.1. Підстави та форми участі Президента України в адміністративному судочинстві 195
2.2. Участь в адміністративному судочинстві суб’єктів, які забезпечують інститут президента в Україні 203
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 213
РОЗДІЛ 3 УЧАСТЬ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ 215
3.1. Структура адміністративної процесуальної правосуб’єктності Верховної Ради України 215
3.2. Органи Верховної Ради України як учасники адміністративного судочинства 228
3.3. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини в адміністративному судочинстві та форми реалізації його адміністративної процесуальної правосуб’єктності 243
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 254
РОЗДІЛ 4 ЗДІЙСНЕННЯ ОРГАНАМИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ 258
4.1. Форми участі органів виконавчої влади в адміністративному судочинстві 258
4.2. Посадові та службові особи органів виконавчої влади в адміністративному судочинстві 275
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 4 304
РОЗДІЛ 5 УЧАСТЬ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ ОРГАНІВ СУДОВОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ ТА СУБ’ЄКТІВ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ЇХ ФУНКЦІОНУВАННЯ 311
5.1. Форми участі судів, суддів та посадових (службових) осіб судів в адміністративному судочинстві 311
5.2. Участь в адміністративному судочинстві інших суб’єктів, які забезпечують функціонування органів судової влади 327
5.2.1. Колективні суб’єкти судових органів 327
5.2.2. Кваліфікаційні комісії суддів та органи суддівського самоврядування 335
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 5 347
РОЗДІЛ 6 ІНШІ ДЕРЖАВНІ ТА НЕДЕРЖАВНІ СУБ’ЄКТИ ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ ЯК УЧАСНИКИ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА 351
6.1. Адміністративна процесуальна правосуб’єктність прокуратури та підстави участі прокурора в адміністративному судочинстві 351
6.2. Адміністративна процесуальна правосуб’єктність органів влади Автономної Республіки Крим та її здійснення в адміністративному судочинстві 364
6.3. Органи та суб’єкти місцевого самоврядування в адміністративному судочинстві 370
6.4. Об’єднання громадян та їх члени в адміністративному судочинстві: підстави, форми та особливості участі 379
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 6 386
ВИСНОВКИ 391
ДОДАТКИ 395
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 407

ВСТУП

Актуальність теми. Із прийняттям Кодексу адміністративного судочинства України (далі − КАС України), конституційна теза про те, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність (ст. 3 Конституції України) практично почала виконуватися шляхом здійснення спеціальними судовими органами (адміністративними судами) правосуддя щодо публічно-правових спорів. Так, у I півріччі 2009 року до судів у порядку адміністративного судочинства надійшло майже 761 тис. справ, позовних заяв, заяв, клопотань, що в 4,4 раза більше, ніж за аналогічний період минулого року. Перебувало в провадженні 983,7 тис. справ, позовних заяв, заяв, клопотань, що більше в 4,1 раза; із них розглянуто 624,1 тис., або 63,4 % [55,6 % у I півріччі 2008 року], що більше в 4,7 раза. У тому числі закінчено провадження у 539,4 тис. справ, або 63,4 % [61,4 % у I півріччі 2008 року] від справ, що перебували на розгляді, що більше у 5,2 раза .
Безумовно, свого часу судовому захисту публічних прав, свобод та інтересів було присвячено чимало наукових праць, вагомим є науковий доробок дослідження теми учасників судочинства. Значна увага загальним питанням юридичного та адміністративного процесу, судового забезпечення законності в державному управлінні, правовому статусу, особливостям та формам участі органів державної влади в судочинстві була присвячена і у працях вчених-правників радянської доби, зокрема, І.І. Богдана, В.М. Горшеньова, А.О. Добровольського, Є.В. Додіна, М.Д. Загряцкова, П.С. Єлісєйкіна, Є.М. Колоша, І.М. Погрібного, Г.І. Петрова, Н.Г. Саліщевої, В.Д. Сорокіна, Д.М. Чечота, К.С. Юдельсона, Б.М. Юркова. Обґрунтовувалися завдання та функції правосуддя у справах щодо оскарження діяльності адміністративних органів, правові підстави, послідовність та особливості розгляду деяких категорій адміністративних справ.
Проблемам участі суб’єктів владних повноважень, у тому числі й судовому процесі, виникнення та розвитку адміністративних й інших процесуальних правовідносин тією чи іншою мірою свої праці присвятили провідні сучасні вітчизняні й закордонні вчені науковці-адміністративісти, процесуалісти, фахівці з інших галузей правничої науки: В.Б. Авер’янов, М.І. Балюк, О.М. Бандурка, О.В. Батанов, Ю.П. Битяк, О.Т. Боннер, А.С. Васильєв, М.В. Вітрук, В.М. Гаращук, І.П. Голосніченко, І.С. Гриценко, В.М. Жуйков, С.В. Ківалов, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, В.В. Комаров, А.Т. Комзюк, О.В. Кузьменко, Є.В. Курінний, Д.М. Лук’янець, Д.Д. Луспеник, О.В. Марцеляк, О.І. Миколенко, Н.Р. Нижник, Л.А. Ніколаєва, В.І. Олефір, О.І. Остапенко, В.П. Пєтков, С.В. Пєтков, В.Ф. Погорілко, Г.О. Пономаренко, Д.В. Приймаченко, Б.В. Росінський, А.О. Селіванов, А.К. Соловйова, Ю.М. Старілов, Ю.О. Тихомиров, М.М. Тищенко, О.І. Харитонова, Н.Ю. Хаманьова, В.В. Цвєтков, Ю.С. Шемшученко, В.К. Шкарупа.
Деякі сучасні аспекти участі суб’єктів владних повноважень в адміністративному судочинстві, проблеми адміністративної юстиції, певним чином були проаналізовані Н.В. Александровою, О.В. Анпілоговим, О.А. Банчуком, І.Л. Бородіним, Ю.В. Георгієвським, Т.О. Гуржієм, Т.О. Коломоєць, І.Б. Коліушком, А.Т. Комзюком, О.В. Кузьменко, Р.О. Куйбідою, Р.С. Мельником, А.Ю. Осадчим, О.М. Пасенюком, Ю.С. Педьком, В.Г. Перепелюком, А.В. Руденком, В.С. Стефанюком, О.І. Шостенко, В.І. Шишкіним.
Втім, здійснені наукові дослідження або торкалися переважно адміністративно-правової (позапроцесуальної) діяльності суб’єктів владних повноважень, або були присвячені загальним питанням адміністративної юстиції та адміністративного процесуального права, або ж мали на меті розкрити зміст участі в адміністративному судочинстві лише одного конкретного суб’єкта владних повноважень. Натомість, єдиного вчення щодо участі цих суб’єктів в адміністративному судочинстві вироблено не було, вивчення питання здійснення адміністративної процесуальної правосуб’єктності усіх існуючих суб’єктів владних повноважень майже не проводилося, аналіз адміністративних процесуальних аспектів діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб’єктів ґрунтувався на законодавстві, яке втратило чинність або, яке із часом буде переглянуто.
Відтак, необхідність якісного та повного забезпечення судового захисту публічних прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб, прав та законних інтересів юридичних осіб, практичного здійснення конституційної гарантії про відповідальність держави перед людиною за свою діяльність й визначають актуальність змістовного дослідження низки питань участі різного роду суб’єктів владних повноважень (органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших уповноважених суб’єктів) в адміністративному судочинстві.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22 липня 1998 року № 810/98, теми науково-дослідної роботи Херсонського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ (державний реєстраційний номер 0110U002377), п.п. 1.1, 1.2 розділу 1 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років, затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 року № 755, п.п. 1.1, 1.3 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ від 12 грудня 2005 року.
Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі критичного вивчення загальнотеоретичних засад та практики здійснення адміністративного судочинства, застосування адміністративного процесуального законодавства суб’єктами права виробити єдине вчення про участь в адміністративному судочинстві суб’єктів владних повноважень і визначити напрями удосконалення такої участі.
Задля досягнення визначеної мети в дисертації передбачається розв’язати такі завдання:
− виявити ознаки, розкрити сутність та структуру публічно-правових відносин;
− визначити юридичну природу суб’єктів владних повноважень, їх адміністративну процесуальну правосуб’єктність, поняття та форми участі в адміністративному судочинстві;
− проаналізувати правові засади участі суб’єктів владних повноважень в адміністративному судочинстві;
− визначити підстави й форми участі в адміністративному судочинстві Президента України та суб’єктів які забезпечують його діяльність;
− з’ясувати сутність адміністративної процесуальної правосуб’єктності Верховної Ради України, її посадових осіб, органів вітчизняного парламенту й Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
− встановити форми участі органів виконавчої влади, посадових і службових осіб цих органів в адміністративному судочинстві, охарактеризувати їх адміністративну процесуальну правосуб’єктність;
− здійснити аналіз адміністративної процесуальної правосуб’єктності судів, суддів, посадових (службових) осіб судів та суб’єктів, які забезпечують функціонування органів судової влади, визначити форми їх участі в адміністративному судочинстві;
− охарактеризувати здійснення адміністративної процесуальної правосуб’єктності інших суб’єктів владних повноважень, оцінити підстави, форми й особливості участі цих суб’єктів в адміністративному судочинстві;
− сформулювати рекомендації щодо теоретико-правових засад і практики участі суб’єктів владних повноважень в адміністративному судочинстві.
Об’єктом дослідження є правовідносини, які виникають у зв’язку із залученням (вступом) в адміністративне судочинство учасників спірних публічно-правових відносин та їх участю у вказаному судочинстві.
Предмет дослідження − участь суб’єктів владних повноважень в адміністративному судочинстві України.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання, які використовувалися дисертантом з урахуванням об’єкту та предмету дослідження. Так, за допомогою логіко-семантичного методу вдосконалено понятійний апарат, який використовувався у дисертаційному дослідженні (підрозділи 1.1-1.4, 4.2). Метод соціологічного опитування та статистичний метод застосовувалися для обґрунтування теоретичних і практичних висновків, пропозицій й рекомендацій щодо змісту і форм участі суб’єктів владних повноважень в адміністративному судочинстві (підрозділи 1.2.3, 2.1, 4.1).
На підставі методів аналізу та синтезу були зроблені висновки щодо належності до суб’єктів владних повноважень окремих органів й фізичних осіб, інших суб’єктів (підрозділи 1.2, розділи 2-6); визначено зміст та сутність публічно-правових відносин, адміністративної процесуальної правосуб’єктності (підрозділи 1.1, 1.3).
Із використанням методів класифікації й групування здійснено визначення видів суб’єктів владних повноважень, їх адміністративної процесуальної правосуб’єктності, форм участі в адміністративному судочинстві суб’єктів (підрозділи 1.1, 1.3, 2.1, 3.2, 3.3, 4.1, 4.2, 5.1, 5.2, 6.1-6.4).
Системний метод, який використовувався у межах дисертації, полягає у комплексному вивченні складнощів і особливостей участі в адміністративному судочинстві, як усієї системи суб’єктів владних повноважень, так і їх окремих представників, причому таке вивчення здійснювалося також у сукупності із дослідженням діяльності інших представників публічної адміністрації (розділи 2-6).
Дисертаційне дослідження здійснене на основі наукових праць, як вітчизняних так і закордонних вчених в галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії юридичного процесу, конституційного права, адміністративного й адміністративного процесуального права, інших процесуально-правових наук (цивільного процесуального права, господарського процесуального права). Положення дисертації та її висновки, отримані у результаті проведеного наукового вивчення участі суб’єктів владних повноважень в адміністративному судочинстві, ґрунтуються на аналізі конституційних та законодавчих норм, приписах інших нормативно-правових актів, які закріплюють правовий статус суб’єктів владних повноважень, урегульовують їх участь в адміністративному судочинстві. Також використовувалися законодавчі акти деяких закордонних держав (Польщі, Німеччини, Білорусі, Російської Федерації) досвід яких щодо законодавчої регламентації участі органів державної влади, інших суспільно-державних інституцій в судочинстві може бути використано в Україні. Емпіричне підґрунтя дисертації утворили вивчення й узагальнення судової практики у адміністративних справах, публіцистичні й довідкові видання, статистичні показники, результати соціологічного опитування 127 суддів, 675 представників органів державної влади, місцевого самоврядування та громадськості.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших монографічних досліджень у якому комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, врахуванням сучасних здобутків правничої науки вивчено практичні й теоретичні проблеми участі суб’єктів владних повноважень в адміністративному судочинстві України та запропоновано власні засоби їх розв’язання. За підсумками проведеного дослідження вироблено вчення про участь в адміністративному судочинстві суб’єктів владних повноважень, визначено низку нових наукових положень та висновків, які запропоновані здобувачем особисто. До найбільш значущих можна віднести такі:
− удосконалено розуміння публічно-правових відносин, перелік існуючих якостей яких доповнено такими ознаками: 1) неодноразова повторюваність одних і тих же подібних за змістом правовідносин; 2) через правовідносини здійснюються публічні повноваження, такі правовідносини можуть виникати внаслідок порушення, обмеження чи невизнання приватних повноважень; 3) у публічно-правових відносинах часто здійснюються функції та застосовуються методи державного управління; 4) через публічно-правові відносини здійснюється державне регулювання; 5) це завжди суспільні відносини, урегульовані нормами публічного права (нормами конституційного, адміністративного, адміністративного процесуального права); 6) публічно-правові відносини виникають й поширюються у суспільстві в цілому або його значній частині; 7) у публічно-правових відносинах виконується правовий обов’язок задля досягнення одного із суспільно-державних завдань; 8) у правовідносинах правовий обов’язок здійснюється суб’єктом публічних або владних повноважень, як правило, щодо усіх без виключення учасників суспільних відносин або щодо кількісної групи таких учасників; 9) у публічно-правових відносинах суцільного підпорядкування волі суб’єкта владно-публічних повноважень не існує, проте у разі вступу із цим суб’єктом у правовідносини публічного характеру на зацікавлену особу (фізичну або юридичну) покладається обов’язок дотримуватися встановлених нормами права певних правил поведінки; 10) юридичні факти, які є підставою виникнення й припинення публічно-правових відносин, вчиняються (відбуваються) привселюдно, спостерігаються значною кількістю фізичних осіб; 11) рішення, дії, бездіяльність, які мають місце у публічно-правових відносинах можуть офіційно оскаржуватися як у адміністративному, так і судовому порядку;
− вперше дисертантом доведено, що в основу визначення категорії “суб’єкт владних повноважень” слід покладати факт вчинення органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, іншим суб’єктом однієї із таких функцій (дій): 1) управлінського змісту; 2) регуляторного змісту; 3) сервісно-обслуговуючого змісту; 4) загальноорганізаційного змісту; 5) примусового змісту;
− вперше доведено, що захищатися (відстоюватися) у порядку адміністративного судочинства мають будь-які публічні права, свободи, законні інтереси, як фізичних так і юридичних осіб, які порушуються, обмежуються чи не визнаються під час публічної діяльності суб’єкта владних повноважень. Відповідно − дисертантом одним із першим обґрунтовано доцільність переосмислення завдання адміністративного судочинства, передбаченого ч. 1 ст. 2 КАС України, яке можна визначити таким чином − “Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними публічних функцій на основі законодавства, зокрема й на виконання деле¬го¬ваних повноважень, а також інших суб’єктів публічних повноважень”;
− вперше в упорядкованому вигляді представлено сукупність існуючих суб’єктів владних повноважень, до яких віднесено 1) Президента України, Адміністрацію (Секретаріат) Президента України; 2) орган законодавчої влади – Верховну Раду України; 3) органи виконавчої влади – Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві органи виконавчої влади; 4) органи судової влади; 5) Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим; 6) прокуратуру України; 7) інші державні органи – Рахункову палату, Національний банк України, Раду національної безпеки і оборони України, Вищу раду юстиції; 8) органи влади Автономної Республіки Крим – Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду Міністрів Автономної Республіки Крим; 9) органи місцевого самоврядування – сільські, селищні, міські, районні, обласні ради; 10) посадову, службову особу зазначених вище органів; 11) інших суб’єктів при здійсненні ними владних або владних управлінських функцій;
− вперше запропоновано вдосконалене поняття “суб’єкт владних повноважень” − це уповноважений державою суб’єкт (політичний діяч, орган, посадова, службова особа, підприємство, установа, організація тощо), який на основі та у відповідності з чинним законодавством здійснює управлінський чи регулятивний вплив, як на суспільство у цілому так і на його окремі складові;
− вперше зроблено висновок про нагальність доповнення КАС України нормою, яка б закріплювала: 1) інститут співучасті для однакових за статусом суб’єктів владних повноважень; 2) повноваження та особливості участі співучасників у адміністративному процесі (порядок подання адміністративного позову співучасниками, розпорядження процесуальними повноваженнями, ведення справи у адміністративному суді тощо);
− дістав подальший розвиток висновок щодо таких форм участі суб’єктів владних повноважень в адміністративному судочинстві, як 1) сторони, 2) третьої особи, 3) процесуального представника; 4) свідка; 5) експерта; 6) скаржника в апеляційному, касаційному провадженні, провадженні за винятковими обставинами; 7) заявника в провадженні за нововиявленими обставинами;
− вперше правові засади участі суб’єктів владних повноважень в адміністративному судочинстві досліджені з огляду на потребу захисту й забезпечення прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб, прав і законних інтересів юридичних осіб, внаслідок чого запропоновано: 1) закріпити обов’язок суб’єктів владних повноважень, не залежно від позиції сторони, яку він займає, забезпечувати надання протилежній стороні правової допомоги; 2) офіційно закріпити принцип презумпції винуватості суб’єкта владних повноважень; 3) у КАС України норму, яка б урегульовувала взаємну відповідальність суб’єкта владних повноважень та його структурних підрозділів, посадових й службових осіб;
− подальшого розвитку отримало вчення про те, що вся повноважна діяльність суб’єктів владних повноважень так чи інакше пов’язана із виконанням їх публічних повноважень і, зокрема, носить адміністративний характер. Відтак, з метою спрощеного визначення підстав й об’єкту оскарження в адміністративному суді натомість словосполучення “рішення, дії, чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень” пропонується запровадити поняття “публічна діяльність” та “публічна бездіяльність”;
− вперше у вітчизняній правничій науці зроблено висновок, що участь Президента України в адміністративному судочинстві може проявлятися у формі здійснення ним адміністративних процесуальних повноважень відповідача, а суб’єктів які забезпечують його діяльність − в якості відповідача або ж третьої особи;
− вперше доведено, що спеціальна адміністративна процесуальна правосуб’єктність Верховної Ради України класифікується на індивідуальну правосуб’єктність: 1) правосуб’єктність позивача; 2) правосуб’єктність відповідача; 3) правосуб’єктність третіх осіб; 4) правосуб’єктність процесуального представника; 5) правосуб’єктність скаржника в апеляційному, касаційному провадженні, провадженні за винятковими обставинами та заявника в провадженні за нововиявленими обставинами;
− вперше доведено, що органи Верховної Ради України, їх посадові особи в адміністративному судочинстві беруть участь у формі відповідача, третьої особи, процесуального представника, свідка, скаржника в апеляційному, касаційному провадженні, провадженні за винятковими обставинами та заявника в провадженні за нововиявленими обставинами;
− удосконалено вчення про здатність органів виконавчої влади набувати цими органами правосуб’єктності відповідача, позивача, третьої особи, скаржника в апеляційному, касаційному провадженні, провадженні за винятковими обставинами та заявника в провадженні за нововиявленими обставинами;
− вперше зроблено висновок про можливі форми здійснення адміністративної процесуальної правосуб’єктності судами, суддями, посадовими особами судів, суб’єктами, які забезпечують функціонування органів судової влади. Так, доведено, що суди, судді без будь-яких обмежень та особливостей наділені адміністративною процесуальною правосуб’єктністю та вправі здійснювати надані повноваження в адміністративному судочинстві у будь-якій, передбаченій адміністративним процесуальним законодавством, процесуальній формі. У порівнянні із іншими учасниками адміністративного судочинства, суди, судді та посадові (службові) особи судів, які реалізують передбачену законом адміністративну процесуальну правосуб’єктність у відповідних процесуальних формах, є такими ж учасниками вказаного виду судочинства, однаково здійснюючи свої права та виконуючи обов’язки. Участь судів, суддів та посадових (службових) осіб в адміністративному судочинстві може проявлятися у таких формах: 1) участь в якості сторони (суд, суддя, посадова (службова) особа суду); 2) участь в якості третьої особи (суд, суддя, посадова (службова) особа суду); 3) участь в якості процесуального представника (суддя, посадова (службова) особа суду); 4) участь в якості свідка (суддя, посадова (службова) особа суду); 5) участь в якості скаржника в апеляційному, касаційному провадженні, провадженні за винятковими обставинами та заявника в провадженні за нововиявленими обставинами (суд, суддя, посадова (службова) особа суду);
− вперше доведено, що діяльність прокурора в адміністративному судочинстві щодо відстоювання інтересів громадянина або держави в суді радше відповідає назві “захист інтересів громадянина або держави в суді”, що на переконання дисертанта має знайти відповідне закріплення у Законі України “Про прокуратуру” та КАС України;
− вперше у вітчизняній адміністративній процесуальній науці дисертантом отримано висновок, що невиправданим є здійснення прокуратурою представництва в суді інтересів лише громадянина або держави. А тому, безпідставно позбавлені таких рівних умов, можливості захисту своїх прав та законних інтересів, зокрема об’єднання громадян, органи місцевого самоврядування, будь-які інші юридичні особи;
− вперше зроблено висновок, що органи влади Автономної Республіки Крим в адміністративному судочинстві можуть брати участь як відповідачі. Чисельність та внутрішня структурованість органів влади Автономної Республіки Крим, участь у прийнятті (вчиненні) рішень, дій чи бездіяльності одночасно декількох цих органів обумовлює їх можливу участь в адміністративному судочинстві в якості третьої особи, а також здійснення посадовими та службовими особами органів влади Автономної Республіки Крим представницьких функцій;
− вперше визначено, що органи влади Автономної Республіки Крим, як учасники адміністративної справи, вправі набувати адміністративну процесуальну правосуб’єктність скаржника в апеляційному, касаційному провадженні, провадженні за винятковими обставинами та заявника в провадженні за нововиявленими обставинами;
− удосконалено висновок про те, що однією із поширених процесуальних форм участі органів та суб’єктів місцевого самоврядування в адміністративному судочинстві є залучення їх до адміністративної справи в якості відповідача. До того ж, до цієї процесуальної ролі може залучатися одночасно декілька органів і суб’єктів місцевого самоврядування, що вкотре підтверджує доцільність та нагальність законодавчого запровадження інституту співучасті в адміністративному судочинстві;
− вперше встановлено, що органи та суб’єкти місцевого самоврядування можуть також порушувати в адміністративному суді справу (звернутися до окружного адміністративного суду із позовною заявою), виступаючи позивачем;
− вперше доведено, що органи та суб’єкти місцевого самоврядування в адміністративному судочинстві можуть брати участь в якості третьої особи та, відповідно, вправі користуватися правами й обов’язками, визначеними ст. 49 КАС України, а також, у разі набуття правосуб’єктності третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору − правами позивача;
− вперше зроблено висновок, що формою участі органів та суб’єктів місцевого самоврядування в адміністративному судочинстві є виконання ними представницьких функцій. Доведено, що процесуальне представництво, здійснюване суб’єктами місцевого самоврядування, зважаючи на його зміст, класифікується на загальне й спеціальне;
− дістало подальшого розвитку вчення про те, що участь місцевого самоврядування (а саме його суб’єктів − голови сільської, селищної, міської, районної, районної у місті, обласної ради, голови постійної комісії ради, депутата ради, посадової особи місцевого самоврядування) в адміністративному судочинстві може відбуватися в якості свідка;
− дістало подальшого розвитку твердження про те, що органи та суб’єкти місцевого самоврядування в адміністративному судочинстві можуть брати участь в якості скаржника в апеляційному, касаційному провадженні, провадженні за винятковими обставинами та заявника в провадженні за нововиявленими обставинами;
− вперше доведено участь в адміністративному судочинстві об’єднань громадян та їх членів відбувається у таких формах: а) в якості сторони (позивача або відповідача); б) участь в якості третьої особи; в) участь в якості процесуального представника; г) участь в якості свідка; д) участь в якості скаржника в апеляційному, касаційному провадженні, провадженні за винятковими обставинами та заявника в провадженні за нововиявленими обставинами.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:
− у науково-дослідній сфері − результати дисертаційного дослідження, які в сукупності становлять вчення про участь в адміністративному судочинстві суб’єктів владних повноважень, можуть бути підґрунтям для подальшого розв’язання теоретико-прикладних проблем здійснення суб’єктами владних повноважень адміністративних процесуальних повноважень в адміністративних справах окремих категорій;
− у сфері правотворчості − висновки, пропозиції та рекомендації отримані в результаті проведеного дисертаційного дослідження можуть бути використані для підготовки, подальшої розробки та доопрацювання законодавчих актів, зокрема, Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України “Про комітети Верховної Ради України”, Закону України “Про судоустрій України”, проектів законів “Про основи організації та функціонування державно-суспільних інститутів в Україні”, “Про систему консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб Президента України”, “Про систему органів Верховної Ради України”, “Про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади”, “Про Раду Міністрів Автономної Республіки Крим”, що, таким чином, сприятиме подальшому вдосконаленню здійснення суб’єктами владних повноважень адміністративної процесуальної правосуб’єктності, якісному вчиненню в Україні адміністративного судочинства, створюватиме умови для належного судового захисту публічних прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб, прав та законних інтересів юридичних осіб;
− у правозастосовчій діяльності − використання одержаних результатів проведеного дослідження дозволить покращити здійснення в адміністративному судочинстві суб’єктами владних повноважень адміністративної процесуальної правосуб’єктності;
− у навчальному процесі − положення та висновки дисертації слід використовувати при підготовці підручників та навчальних посібників з дисциплін “Адміністративне право”, “Адміністративний процес”, “Адміністративна відповідальність” і “Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ”, ці положення та висновки використовуються під час проведення занять із зазначених дисциплін в Херсонському юридичному інституті Харківського національному університеті внутрішніх справ. Положення та висновки дисертації враховано також у навчально-методичних розробках працях, підготовлених автором як особисто так і за його участю;
− у правовиховній сфері − результати дисертаційного дослідження можуть використовуватися для проведення в органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування роз’яснювальної та виховної роботи з метою подолання правового нігілізму й формування у посадових та службових осіб цих органів високої правової та соціальної культури.
Особистий внесок здобувача. Виконане дослідження здійснено дисертантом самостійно, з використанням новітніх здобутків науки адміністративного та адміністративного процесуального права, усі викладені в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі власних досліджень автора. У співавторстві опубліковано навчальний посібник “Адміністративний процес України” (здобувач розробив розділ ІІ “Учасники адміністративного процесу” (обсяг – 4,4 д.а.), навчальний посібник “Кодекс адміністративного судочинства України в схемах” (здобувач розробив главу 5 “Учасники адміністративного процесу” (обсяг – 1 д.а.), навчальний посібник “Адміністративний процес України” (здобувач розробив розділ “Доказування і докази в адміністративному процесі” (обсяг – 0,5 д.а.), науково-практичний коментар Кодексу адміністративного судочинства України (здобувач підготував коментарі до статей 1-3 Розділу І та частини 4-6, 12 розділу VII, а також перелік рекомендованих джерел (обсяг – 3,7 д.а.), навчальний посібник “Адміністративна юстиція в Україні” (здобувач розробив главу 6 “Суб’єкти адміністративної юстиції в Україні” (обсяг – 1,5 д.а.), наукові статті − “Переваги і недоліки нового цивільного процесуального кодексу України” (здобувачем обґрунтовані висновки щодо особливостей змісту участі прокуратури в цивільному процесі, здійснення нею представницьких функцій), “Особливості визначення підвідомчості публічно-правових спорів” (здобувачем здійснено аналіз критеріїв підвідомчості публічно-правових спорів й визначено ознаки правовідносини, котрі належать до компетенції адміністративних судів), “Учасники адміністративного процесу: класифікація та правосуб’єктність” (здобувачем визначено критерії класифікації учасників адміністративного процесу та охарактеризовано їх види), “Адміністративне судочинство Німеччини та України через призму соціологічного дослідження” (здобувачем охарактеризовано практику адміністративного судочинства в Україні). У дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Результати проведеного дослідження теми участі суб’єктів владних повноважень в адміністративному судочинстві, його висновки й узагальнення здобувачем було оприлюднено на двадцятьох міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях, семінарах, “круглих столах”, таких, зокрема, як: “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (Харків, 2005), “Шляхи удосконалення правосуддя у справах, пов’язаних з протиправними діями щодо культурних цінностей, і профілактична робота у цій категорії справ” (Сімферополь, 2006), “Формування сучасної стратегії розвитку підприємництва в Україні” (Херсон, 2006), “Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення” (Сімферополь, 2006), “Теоретико-прикладні засади взаємодії органів міліції та громадських формувань у сфері профілактики правопорушень” (Херсон, 2006), “Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики” (Київ, 2006), “Шості осінні юридичні читання” (Хмельницький, 2007), “Тенденції та пріоритети економічного і правового розвитку України в сучасних умовах” (Херсон, 2007), “Проблеми застосування КАС України, ЦПК України та ГПК України” (Харків, 2008), “Актуальні проблеми чинного адміністративного законодавства: шляхи подолання та перспективи вдосконалення” (Івано-Франківськ, 2008), “Запровадження у Міністерстві внутрішніх справ України системи управління якістю: проблеми і перспективи” (Київ, 2008), “Реформування адміністративного права : перспективи та сьогодення” (Херсон, 2008), “Співпраця поліції, органів адміністрації та місцевої громадськості задля забезпечення безпеки під час масових заходів Євро-2012” (Івано-Франківськ 2009), “Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави: сучасний стан, проблеми та шляхи вирішення” (Одеса, 2009), “Дотримання прав людини в діяльності МВС” (Харків, 2009), “Управление качеством образования : опыт, проблемы, перспективы” (Мінськ, 2009), “Актуальні проблеми адміністративного законодавства України: шляхи його вдосконалення” (Івано-Франківськ, 2009), “Теорія і практика забезпечення якісного управління у сфері діяльності Міністерства внутрішніх справ” (Київ, 2009), “Запобігання злочинам та адміністративним правопорушенням в умовах проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу” (Львів, 2009), “Проблеми запобігання правопорушенням у молодіжному середовищі” (Херсон, 2009).
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображені в одній одноосібній монографії – “Участь в адміністративному судочинстві України суб’єктів владних повноважень: правові засади, підстави та форми” (Київ : Прецедент, 2010. – 475 с.), у одному науково-практичному коментарі, підготовленому у складі авторського колективу, у одному одноосібному та чотирьох у співавторстві навчальних посібниках, 40 наукових статтях та 20 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в обґрунтуванні теоретико-прикладних засад участі суб’єктів владних повноважень в національному адміністративному судочинстві. Так, на підставі вивчення й узагальнення судової практики, дослідження норм адміністративного процесуального законодавства, критичного аналізу наукових напрацювань у процесуально-правовій науці зроблено висновки щодо можливості вступу та залучення в адміністративне судочинство всіх без винятку суб’єктів владних повноважень, обґрунтовано можливі форми участі цих суб’єктів в адміністративному судочинстві. Серед основних завдань дослідження було вироблення єдиного вчення про участь в адміні¬стра¬тивному судочинстві суб’єктів владних повноважень і визначення напрямків удосконалення такої участі. У результаті проведеного дослідження автором було отримано низку висновків теоретичного і практичного змісту, запропоновано відповідні поради й побажання, які забезпечують розв’язання визначеної мети та завдань.
До сутнісних ознак публічно-правових відносин вперше віднесено їх можливість у необмеженій кількості, такої ж якості і змісту, з тим самим об’єктом, з тими ж самими або будь-якими іншими суб’єктами виникнути повторно. Доведено, що публічно-правові відносини характеризує їх необ-ме¬жена подібно-повторюваність тими ж або іншими суб’єктами, можливість залучення або вступ до відносин одного виду невизначено широкого кола суб’єктів, публічні відносини одного певного виду, суб’єктного складу й змісту можуть виникати незчисленну кількість разів.
Уперше пропонується по-новому оцінити зміст діяльності суб’єктів владних повноважень, яка у деяких статтях КАС України безпідставно визначена лише як управлінська. В основу визначення категорії “суб’єкт владних повноважень” слід покласти факт вчинення органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, іншим суб’єктом однієї з таких функцій (дій): 1) управлінського змісту; 2) регуляторного змісту; 3) сервісно-обслуговуючого змісту; 4) загаль¬но¬організаційного змісту; 5) примусового змісту. У КАС України взагалі слід відмовитися від таких категорій та понять як “владні управ¬лін¬ські функції”, “сфера управління”, “управління” (ст.ст. 2, 3, 17 КАС Украї¬ни), натомість визначивши у КАС України правовідносини між суб’єктами владних повноважень, фізичними та юридичними особами як публічні.
Виходячи з тієї обставини, що учасниками публічно-правових від¬но-син можуть виступати не лише суб’єкти владних, але й публічних повно¬ва-жень, які можуть здійснювати різного роду повноваження й функції (пуб-ліч¬ні, владні), відповідно доведено, що у порядку адміністративного судо-чин¬ства мають захищатися будь-які публічні права, свободи, законні інтереси як фізичних, так і юридичних осіб, які порушуються, обмежуються чи не визнаються під час публічної діяльності суб’єкта владних повноважень.
Визначено, що сукупність суб’єктів владних повноважень становить цілісну та взаємоузгоджену систему, до складу якої входять Президент України та Адміністрація (Секретаріат) Президента України, органи законодавчої, вико¬нав¬чої та судової влади, прокуратура, інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, їх посадові чи службові особи, громадськість. Автор, враховуючи обставину здійснення владних повноважень різними суб’єктами, запропоновав власне поняття “суб’єкт владних повноважень”, визначальним в якому є здійснення упов¬но¬важеним суб’єктом управлінського чи регулятивного впливу. Одним із перших в адміністративній процесуальній науці визначено перелік форм участі суб’єктів владних повноважень в адміністративному судочинстві; розкрито підстави набуття суб’єктом владних повноважень адміністративної правосуб’єктності, обґрунтовано її сутність та види.
З’ясовано, що предмет правового регулювання, пов’язаний з участю суб’єктів владних повноважень в адміністративному судочинстві, становить собою сукупність адміністративних процесуальних правовідносин, по¬в’я¬заних із розглядом і вирішенням публічно-правового спору. З огляду на судову природу адміністративного процесу відповідним чином визначено поняття предмета адміністративного процесуального права, який пред¬став¬ляє собою правовідносини щодо здійснення правосуддя у формі адміні¬стра¬тивного судочинства.
Досліджуючи правові засади участі суб’єктів владних повноважень в адміністративному судочинстві, зважаючи на потребу захисту й забезпе¬че¬ння прав, свобод і законних інтересів фізичних осіб, прав і законних інтересів юридичних осіб, автор дійшов висновку про необхідність внесення низки змін і доповнень до КАС України, які стосуються зокрема переоцінки завдання адміністративного судочинства, розуміння природи суб’єктів владних повноважень.
З’ясовано й доведено, що Президент України, органи та посадові особи, які забезпечують його діяльність, як суб’єкти владних повноважень, в адміністративне судочинство вступають за наявності сукупності фактичних та правових підстав, здійснюючи надані їм адміністративні процесуальні повноваження у різних процесуальних формах.
Зроблено висновки про особливості здійснення адміністративної процесуальної право¬суб’єкт¬но¬сті Верховної Ради України, її посадових осіб, народного депутата, органів вітчизняного парламенту й Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.
Положення адміністративного процесуального законодавства та судо¬вої практики в адміністративних справах дозволили зробити висновок, що однією з найбільш поширених форм участі органів виконавчої влади в адміністративному судочинстві є здійснення адміністративної про¬це¬суальної правосуб’єктності позивача та відповідача.
Проаналізувавши публічно-правову сутність непроцесуальної діяль-но¬сті судів, суддів, посадових осіб судів, суб’єктів, які забезпечують функціонування органів судової влади, констатується, що для судів при¬та-манні не лише відносини правосуддя – у цих органах виникають, змінюються та припиняються також різного роду організаційно-розпорядчі, виконавчі, державно-службові відносини. На підставі проаналізованих норм адміні¬стра¬тивного процесуального законодавства та виходячи з практики засто¬сування цих норм, внесено пропозиції щодо вдосконалення здійснення судами, суддями, посадовими особами судів, суб’єктами, які забезпечують функціо¬ну¬вання органів судової влади, їх адміністративних процесуальних пов¬но¬важень. Визначено, що формами участі судів, суддів, посадових осіб судів, суб’єктів, які забезпечують функціонування органів судової влади в адміністративному судочинстві, є здійснення ними повноважень відповідача, третьої особи, процесуального представника, свідка, скаржника в апеля¬цій¬ному, касаційному провадженні, провадженні за винятковими обставинами та заявника – в провадженні за нововиявленими обставинами.
Як аргумент можливості участі в адміністративному судочинстві державних і недержавних суб’єктів владних повноважень (прокуратури, органів влади Автономної Республіки Крим, органів та суб’єктів місцевого самоврядування, об’єднань громадян та їх членів) розкривається владно-публічна природа рішень, дій, бездіяльності цих суб’єктів, особливості їх участі в адміністративному судочинстві. Порушено проблемні питання, пов’язані зі здійсненням державними та недержавними суб’єктами владних повноважень адміністративної проце¬суаль¬ної правосуб’єктності.
Дослідження теоретико-прикладних і правових засад участі суб’єктів владних повноважень у національному адміністративному судочинстві, здій¬сне¬ння ними адміністративної процесуальної правосуб’єктності дозво¬ли¬ло зробити конкретні висновки щодо такої участі та, відповідно, обґрунтувати й сформулювати пропозиції, доповнення і зміни до чинного законодавства, зокрема щодо необхідності перегляду завдання адміністративного судочин¬ства, змісту діяльності суб’єктів владних повноважень та особливостей набуття і здійснення ними адміністративних процесуальних повноважень, удосконалення змісту адміністративної процесуальної правосуб’єктності суб’єктів владних повноважень, врегулювання особливостей участі в адміністративному судочинстві певних видів цих суб’єктів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Проблеми формування нової доктрини адміні¬стра-тив¬ного права / В. Авер’янов // Адміністративне право в контексті євро-пей¬сь¬кого вибору України : збірник наукових праць. − К. : Міленіум, 2004. − С. 5-9.
2. Авер’янов В. Українське адміністративне право на етапі рефор-му¬вання : питання нової доктрини / В. Авер’янов // Українське право. – 2005. – № 1 (18)’2005. – С. 185-200.
3. Авер’янов В. Кодекс адміністративного судочинства України : необхідність і шляхи усунення концептуально-понятійних вад / В. Авер’я-нов, Д. Лук’янець, Ю. Педько // Право України. − 2006. − № 3. − С. 7-12.
4. Аверьянов В.Б. Проблемы соотношения содержания деятельности и организационных структур аппарата советского государственного упра¬вле¬ния : автореф. дис. на соиск. науч. степеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.072 “Государственное право и управление; советское строительство; административное право; финансовое право” / Аверьянов В.Б. − Киев, 1987. − 35 с.
5. Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органа государственного управления : связь и взаимодействие : Автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 “Государственное право и управление; адми-ни¬стра¬тивное и финансовое право; советское строительство” / Ордена Ленина Академия Наук Украинской ССР Институт государства и права / Аверьянов В.Б. – К., 1978. – 22 с.
6. Административное право : учебное пособие / [Рябцев Л.М., Василевич Г.А., Тиковенко А.Г. и др.] ; под общ. ред. Л.М. Рябцева. − Минск : Амалфея, 2009. − 423 с.
7. Административное право Украины : Учебник / [Кивалов С.В., Аверьянов В.Б., Додин Е.В. и др.] / Под общей ред. С.В. Кивалова. – Х. : “Одиссей”, 2004. – 880 с.
8. Административно-процессуальное право Германии = Verwaltungsrechtsschutz in Deutschland : Закон об административном производстве, Закон об административно-судебном процессе, Законо-датель¬ство об исполнении административных решений : пер. с нем. / Вильфрид Бергман (введ., сост.). − М. : Волтерс Клувер, 2007. − XXXIX, 242 с. − (Серия “Германские и европейские законы”; Кн. 4).
9. Административный кодекс У.С.С.Р. : Проэкт разработанный НКВД УССР и внесенный на рассмотрение Совнаркома в августе 1924 года. − Харьков : Издание народного комиссариата внутренних дел УССР, 1924. − 84 с.
10. Адміністративна юстиція : європейський досвід і пропозиції для України / автори-упорядники І.Б. Коліушко, Р.О. Куйбіда. – К. : Факт, 2003. − 536 с.
11. Адміністративна юстиція в Україні : Навчальний посібник [Пономаренко Г.О., Комзюк А.Т., Мельник Р.С., Бевзенко В.М.] ; за заг. ред. А.Т. Комзюка. − К. : Прецедент, 2009. − 198 с.
12. Адміністративна юстиція України : проблеми теорії і практики. − [Настільна книга судді] / [Пасенюк О.М., Панченко О.Н., Авер’янов В.Б. та ін.] ; За загальною редакцією О.М. Пасенюка. − К. : Істина, 2007. − 608 c.
13. Адміністративне право України / [Коломоєць Т.О., Пирожкова Ю.В., Армаш Н.О. та ін.] : Підручник / За заг. ред. Т.О. Коломоєць. − К. : Істина, 2009. − 480 с.
14. Адміністративне право України. Акаде¬міч¬ний курс : Підруч. : У двох томах : Том 1. Загальна частина / Ред. колегія : В.Б. Авер’янов (голова). − К. : Видавництво “Юридична думка”, 2004. − 584 с.
15. Адміністративне процесуальне (судове) право України : Під¬руч-ник / За заг. ред. С.В. Ківалова. − Одеса : Юридична література, 2007. − 312 с.
16. Адміністративне судочинство : Підручник [Коломоєць Т.О., Пирожкова Ю.В., Лютіков П.С., Сквирський І.О.] / За заг. ред. Т.О. Коломоєць. −К. : Істина, 2009. − 256 с.
17. Адміністративне судочинство в Україні : Книга перша. Адміністративний процесуальний кодекс України (проект) / упорядники Стефанюк В.С., Сунцов В.В. − Харків : Консум, 2002. − 176 с. − (Серія “Реформа судів України”).
18. Адміністративний кодекс Української РСР [у витягах, з додатком систематизованих законодавчих та інструктивних матеріалів за станом на 1 січня 1956 р.]. − Київ : Державне видавництво політичної літератури УРСР, 1956. − 211 с.
19. Адміністративний процес України : [Навчальний посібник] / Г.О. Пономаренко, А.Т. Комзюк, В.М. Бевзенко та ін. ; за заг. ред. А.Т. Ком¬зю¬ка. − Х. : Вид-во Харківського нац. ун-ту внутр. справ, 2008. − 210 с.
20. Адміністративний процесуальний кодекс України (проект) / [Україна. Закони] : Додаток до № 5 (27)’2001 журналу “Вісник Верховного Суду України”. − К. : Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. − 160 с.
21. Адміністративно-правове забезпечення прав і свобод людини та громадянина : Навч. посіб. / [Ієрусалімова І.О., Ієрусалімов І.О., Павлик П.М., Удовенко Ж.В.]. − К. : Знання, 2007. − 223 с.
22. Актуальные проблемы теории и практики гражданского процесса : монография / Чечот Д.М., Чечина Н.А., Кривоносова Л.А. − Ленинград : Издательство Ленинградского универ¬ситета, 1979. − 192 с.
23. Александровский С.В. Гражданский процесс РСФСР / Алексан-дров¬ский С.В. − Москва : Юридическое издательство Р.С.Ф.С.Р., 1925. − 67 с.
24. Алексеев И.А. Содержание и виды муниципально-правовой ответ¬ствен-ности / И.А. Алексеев // Журнал российского права. − 2006. − № 9 (117). − С. 57-71.
25. Алексеев С.С. Теория права / Алексеев С.С. – М. : Издательство БЕК, 1994. – 224 с.
26. Алексеев С.С. Теория права / Алексеев С.С. − М. : Издательство БЕК, 1995. − 320 с.
27. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції у I півріччі 2008 р. : Статистичні дані Державної судової адміністрації України, МВС, вищих спеціалізованих судів // [Електронний ресурс]. − Режим доступу : // http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/8751F9D3F3F52C90C2257524004AEF84?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=8751F9D3F3F52C90C2257524004AEF84&Count=500&.
28. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції у I півріччі 2009 р. (за даними судової статистики) : Управління вивчення та узагальнення судової практики Верховного Суду України.
29. Андреев Ю.Н. Гражданско-правовая ответственность государства по деликтным обязательствам : Теория и судебная практика / Андреев Ю.Н. − СПб. : Издательство Р. Асланова “Юридический центр Пресс”, 2006. − 425 с.
30. Андрійко О.Ф. Державний контроль в Україні : організаційно-правові засади / НАН України ; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького / Андрійко О.Ф. − К. : Наукова думка, 2004. − 304 с. − (Проект “Наукова книга”).
31. Анпілогов О.В. Захист прав та свобод громадянина прокурором в адміністративному судочинстві : монографія / Анпілогов О.В. − К. : Видавничий Дім “Ін Юре”, 2008. − 168 с.
32. Арбитражный процессуальный кодекс Российской Федерации (официальный текст на 1 апреля 2003 года) : Постатейный научно-практический комментарий судьи Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации, к.ю.н. Т.К. Андреевой / В.Ф. Яковлев (предисл.). − М. : Агенство “Библиотечка “Российской газеты”, 2003. − 543 с. − Серия “Кодексы Российской Федерации” ; № XI-XІІ). − (Приложение к “Российской газете”).
33. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления / Ата¬ман-чук Г.В. : Курс лекций. − 3-е изд., доп. − М. : Изд-во ОМЕГА-Л, 2005. − 584 с. − (Humanitas. Учебник для высшей школы).
34. Афанасьев К.К. Администратиный договор : Учебное пособие / МВД Украины, Луган. ин-т внутр. дел. ; [Отв. ред. А.И. Никитенко] / Афанасьев К.К. − Луганск : РИО ЛИВД, 2001. − 72 с. − Библиогр. : С. 67-70.
35. Афанасьєв К.К. Адміністративні договори : реалії та перспективи : Монографія / Афанасьєв К.К. / МВС України, Луган. акад. внутр. справ ім. 10-річчя незалежності України ; [Наук. ред. канд. юрид. наук, проф. Ю.П. Битяк]. − Луганськ : РВВ ЛАВС, 2004. − 320 с.
36. Балакина А.П. Организация и методика налоговых проверок. Административный процесс в деятельности налоговых органов : Учебно-методический комплекс под общей редакцией доктора юри¬ди¬ческих наук Кваши Ю.Ф. / Балакина А.П., Кваша Ю.Ф., Коров¬кин В.В. − Москва : Всероссийская государственная налоговая академия, 2000. − 49 с.
37. Балюк М.І. Практика застосування цивільного процесуального кодексу України (цивільний процес у питаннях і відповідях). Коментарії, рекомендації, пропозиції. Серія “Судова практика” / М.І. Балюк, Д.Д. Луспеник. − Х. : Харків юридичний, 2008. − 708 с.
38. Бандурка О.М. Адміністративний процес : Підручник для вищих навч. закл. / О.М. Бандурка, М.М. Тищенко. – К. : Літера ЛТД, 2002. – 288 с.
39. Бандурка О.М. Влада в Україні на зламі другого і третього тисячоліть : Монографія / О.М. Бандурка, В.А. Греченко. − Харків : Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. − 304 с.
40. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення : Монографія / Бандурка О.М. − Х. : Основа, 1996. − 398 с.
41. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України : Підручник / Бандурка О.М. − Харків : Ун-т внутр. справ, 1998. − 480 с.
42. Банчук О.А. Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод та процедури здійснення судочинства / О.А. Банчук, Р.О. Куйбіда ; [Видання здійснене завдяки фінансовій підтримці Міжнародного фонду “Відродження”]. − К. : “ІКЦ “Леста”, 2005. − 116 с. − Бібліогр. : с. 107-109.
43. Банчук О.А. Публічне і приватне право : історія українскьих вчень та сучасність / Банчук О.А. − К. : Конус-Ю, 2008. − 184 с.
44. Басиста І.В. Окремі проблемі аспекти надання населенню адміністративних послуг Міністерством внутрішніх справ України / Басиста І.В., Дроздова І.В. // Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів : Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (11-12 грудня 2008 р. м. Сімферополь) − Сімферополь : Кримський юридичний інститут ОДУВС, 2008. − С. 27-29.
45. Батанов О.В. Муніципальне право України : Підручник ; від¬по¬ві-дальний редактор М.О. Баймуратов / Батанов О.В. − Х. : “Одіссей”, 2008. − 528 с. − Серія : “Інноваційні освітні технології у муніципальному праві”.
46. Бахрах Д.Н. Административное право / Бахрах Д.Н. − М. : Издательство Норма (Издательская группа НОРМА − ИНФРА · М), 2001. − 288 с. − (Краткие учебные курсы юридических наук).
47. Бахрах Д.Н. Административное право : Учебник для вузов / Бахрах Д.Н. − М. : Издательство БЕК, 1999. − 368 с.
48. Бахрах Д.Н. Административное право России : Учебник для вузов / Бахрах Д.Н. − М. : Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА − ИНФРА•М), 2000. − 640 с.
49. Бахрах Д.Н. Административное право России : Учеб. для студ. вузов., обуч. по спец. “Юриспруденция” / Бахрах Д.Н. − М. : НОРМА, 2000. − 624 с.
50. Бахрах Д.Н. Административное право : Краткий учебный курс / Бахрах Д.Н. − М. : Издательство Норма, 2001. − 275 с. − (Краткие учебные курсы юридических наук).
51. Бахрах Д.Н. Производство по делам об административных правонарушениях : (Пособие для слушателей народных университетов) / Д.Н. Бахрах, Э.Н. Ренов. − М. : Знание, 1989. − 96 с. − (Нар. ун-т Фак. Правовых знаний).
52. Бевзенко В. Переваги і недоліки нового Цивільного процесуального кодексу України / В. Бевзенко, К. Федорова // Юридичний журнал. – 2005. – № 9(39). – С. 98-101.
53. Бевзенко В.М. Участь в адміністративному судочинстві України суб’єктів владних повноважень : правові засади, підстави та форми : Монографія / Бевзенко В.М. − К. : Прецедент, 2010. − 475 с. − Бібліогр. : с. 439-475.
54. Бевзенко В.М. Провадження адміністративного процесу : поняття та види / В.М. Бевзенко // Науковий Вісник Київського національного університету внутрішніх справ. − 2010. − № 2 (69). − С. 91-97.
55. Бевзенко В.М.Публічно-правова сутність непроцесуальної діяльності суддів і судів України / // Судова апеляція. − 2010. − № 1. − С. 91-98.
56. Бевзенко В.М. Суб’єкт владних повноважень як відповідач в адміністративній справі / В.М. Бевзенко // Вісник академії митної служби України. − 2009. − № 2(3). −С. 54-58.
57. Бевзенко В.М. Адміністративні суди України : Навчальний посібник / Бевзенко В.М. − К. : Алерта; КНТ, 2006. − 271 с.
58. Бевзенко В.М. Вітчизняна адміністративна юстиція в контексті роз¬витку законодавства України та адміністративно-правової науки / В.М. Бев¬зенко // Кримський юридичний вісник. − 2007. − № 1 (1). − С. 261-267.
59. Бевзенко В.М. Владна природа управлінських функцій / В.М. Бевзенко // Митна справа. − 2009. − № 5(65), частина 2. − С. 3-8.
60. Бевзенко В.М. Владні управлінські функції : сутність, види та озна¬ки / В.М. Бевзенко // Митна справа. − 2009. − № 4(64), частина 2. − С. 10-16.
61. Бевзенко В.М. Державне управління та альтернативні засоби врегулювання суспільних відносин / В.М. Бевзенко // Теорія і практика забезпечення якісного управління у сфері діяльності Міністерства внутрішніх справ : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, Київ, 27 листопада 2009 р. / Упорядники Т.О. Проценко, І.П. Голосніченко, О.Г. Циганов, П.П. Кульчицький / За заг. ред. Т.О. Проценка. – К. : ДНДІ МВС України, 2009. – 231 с. – С. 43-46.
62. Бевзенко В.М. Деякі особливості процесуальних та матеріальних адміністративних правовідносин пов’язаних із порушенням законодавства про охорону і використання пам’яток історії та культури / В.М. Бевзенко // Матеріали міжнародного науково-практичного семінару “Шляхи удосконалення правосуддя у справах, пов’язаних з протиправними діями щодо культурних цінностей, і профілактична робота у цій категорії справ” (24 лютого 2006 року, Україна, АР Крим, м. Сімферополь). – Сімферополь : ТОВ ДіАйПі, 2006. – С. 24-29.
63. Бевзенко В.М. Деякі теоретичні засади механізму державного управління / В.М. Бевзенко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2006. – № 1. – С. 24-28.
64. Бевзенко В.М. Загальн