СУДДІВСЬКИЙ РОЗСУД ПРИ ПРИЗНАЧЕННІ ПОКАРАННЯ В УКРАЇНІ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису
МАКАРЕНКО АНАСТАСІЯ СЕРГІЇВНА
УДК 343.241:343.162:347.962.1/3

СУДДІВСЬКИЙ РОЗСУД ПРИ ПРИЗНАЧЕННІ ПОКАРАННЯ В УКРАЇНІ

Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Туляков Вячеслав Олексійович
доктор юридичних наук, професор

Одеса – 2012

ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………………………….3
Розділ 1. Методологічні засади дослідження доктрини суддівського розсуду в теорії кримінального права………………………………………………...............14
1.1. Правова природа суддівського розсуду при призначенні покарання….…...14
1.2. Генезис доктрини суддівського розсуду в історії кримінально-правових учень…………………………………………………………………………………...39
Висновки до першого розділу………………………………………………………..65
Розділ 2. Суддівський розсуд у кримінально-правовій доктрині України…..68
2.1. Підстави й види суддівського розсуду при призначенні покарання в Україні………………………………………………………………………………....68
2.2. Характеристика суддівського розсуду при призначенні покарання………..89
Висновки до другого розділу……………………………………………………….106
Розділ 3. Реалізація суддівського розсуду при призначенні покарання в Україні.........................................................................................................................110
3.1. Загальні засади призначення покарання і суддівський розсуд………………110
3.2. Суддівський розсуд за спеціальних правил призначення покарання………..143
3.3. Неправові обмеження суддівського розсуду при призначенні покарання.…179
Висновки до третього розділу………………………………………………………199
Висновки…..………………………………………………………………………...202
Список використаних джерел…………..………………………………………...210
Додатки……………………………………………………………………………....256

ВСТУП
Зацікавленість проблемою суддівського розсуду в останній час зросла. Це пов'язано із системною кризою у механізмі кримінально-правового регулювання, зниженням ефективності існуючих кримінально-правових заходів у протидії злочинності, певною необхідністю упорядкування процесів пеналізації. Категорія суддівського розсуду є багатоаспектною, неоднозначною, складною. Це зумовлене тим, що явище суддівського розсуду має об'єктивно-суб'єктивну природу, адже, з одного боку, воно є об'єктивним, окресленим колом рішень, що виносяться у справі, та пов'язане із необхідністю здійснення правосуддя як такого, з існуванням у державі третьої гілки влади. З іншого боку, суддівський розсуд являє собою суб'єктивне явище, так як безпосередньо пов'язаний з особистістю судді як уповноваженої на вирішення справи особи, з його правосвідомістю, правовою культурою, вмінням, кваліфікацією, соціальною та правовою позиціями тощо. Саме у такій багатогранній природі і необхідно розглядати феномен суддівського розсуду з тим, щоб виділити його змістовно-конструктивні властивості, а також дослідити можливість чіткої його регламентації самим кримінальним законом.
Про актуальність досліджень питань суддівського розсуду свідчить, зокрема, той факт, що ще на початку XX століття даним дослідженням була присвячена спеціальна праця П. І. Люблінського «Основания судейского усмотрения в уголовных делах» (Санкт-Петербург, 1904). У вітчизняній науці кримінального права комплексні дослідження проблеми суддівського розсуду при призначенні покарання відсутні, в існуючих дослідженнях українських та російських учених порушуються лише деякі аспекти цього явища (кандидатські дисертації Канціра В. С. «Проблеми судового угляду при застосуванні законодавства України» - Львів, 1998; Севастьянова О. П. «Пределы судейского усмотрения при назначении наказания» – Красноярск, 2004; Пивоварової А. О. «Правосознание и усмотрение судьи: соотношение понятий, роль при назначении наказания» - Самара, 2009). Окремі питання, так чи інакше пов'язані із межами суддівського розсуду при призначенні покарання, були об'єктом дослідження тих учених, які займалися проблемами диференціації кримінальної відповідальності та призначення покарання (Л. В. Багрій-Шахматов, І. М. Гальперін, О. П. Горох, Т. А. Денисова, Д. С. Дядькін, І. І. Карпець, С. Г. Келіна, П. В. Коробєєв, В. І. Курляндський, Т. А. Леснієвські-Костарєва, Ю. Б. Мельникова, В. О. Меркулова, А. А. Музика, Т. В. Непомняща, Є. Ю. Полянський, Т. Г. Понятовська, Т. В. Сахарук, Н. А. Сторчак, В. О. Туляков, В. І. Тютюгін та ін.), розробки типового покарання (О. П. Козлов, В. П. Нажимов, М. С. Таганцев, А. Н. Трайнін та ін.), суддівського розсуду у кримінальному праві (Ю. В. Грачова (кандидатська дисертація «Судейское усмотрение в уголовном праве» - Москва, 2002, докторська дисертація «Судейское усмотрение в реализации уголовно-правовых норм: проблемы законотворчества, теории и практики» - Москва, 2011), О. І. Рарог, В. П. Степалін та ін.), суддівського переконання у кримінальному процесі (Ю. М. Грошевой та ін.).
Власне питання призначення покарання мають складну та багатопланову природу і посідають одне з провідних місць у науці кримінального права та правозастосовчій діяльності. Особливий внесок в їх дослідження зробили такі вчені, як М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, Я. М. Брайнін, Л. С. Бєлогриць-Котляревський, Г. С. Гаверов, Т. І. Іванюк, Г. О. Крігер, Л. Л. Кругліков, І. П. Лановенко, В. В. Мальцев, О. О. Мясніков, Г. П. Новосьолов, П. П. Осипов, А. М. Плешаков, С. В. Познишев, В. В. Полтавець, Ю. А. Пономаренко, Л. О. Прохоров, М. А. Скрябін, М. М. Становський, В. І. Ткаченко, І. Я. Фойницький, М. І. Хавронюк, Г. І. Чечель, М. Д. Шаргородський та інші. Однак, існуючі політичні, соціально-економічні зміни, зміни у законодавчому полі, обраний курс на гуманізацію кримінального законодавства та лібералізацію кримінально-правової політики обумовлюють необхідність подальшого наукового пошуку.
З одного боку, застосування суддівського розсуду дає змогу врахувати всі обставини справи, забезпечити індивідуалізацію покарання, встановлення соціальної справедливості, тобто реалізувати всі приписи законодавця, у тому числі й ті, які не знайшли детальної регламентації кримінальним законом. З іншого боку, суддівський розсуд як феномен правової дійсності має і негативні наслідки. Недостатня визначеність кримінально-правових норм, багатозначність деяких термінів і понять, варіативність покарання, відсутність у законі детальних і чітких правил, критеріїв призначення покарання істотно ускладнюють правозастосовчий процес. Усе це призводить до нестабільності забезпечення кримінально-правового регулювання, різнобою у судовій практиці, а інколи й до судових помилок. У зв'язку з цим необхідною є розробка конкретних правил, критеріїв призначення покарання, що встановлюватимуть чіткі межі суддівського розсуду в Україні. Такий встановлений законодавцем юридичний «оптимум» повинен сприяти досягненню розумного балансу між свободою судді і формальністю кримінального закону, підвищенню авторитету судового рішення, недопущенню зловживання правом, а також боротьбі з корупцією.
Наведені обставини зумовили вибір теми дослідження, її актуальність і науково-практичне значення.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри кримінального права Національного університету «Одеська юридична академія» «Механізм кримінально-правового впливу в умовах сталого розвитку» на 2011-2015 рр. як складової плану науково-дослідної роботи Національного університету «Одеська юридична академія» «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку української державності та права» на 2011-2015 рр. (державний реєстраційний номер 0110U000671).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексна характеристика суддівського розсуду при призначенні покарання у доктрині та законодавстві України, визначення домінуючих тенденцій щодо вирішення проблеми суддівського розсуду у вітчизняному кримінальному законодавстві і законодавстві інших країн, а також розробка можливих шляхів оптимізації кримінально-правового регулювання у бік лімітування дискреційних повноважень.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі завдання:
охарактеризувати наявні у доктрині кримінального права теоретичні та методологічні розробки з проблематики суддівського розсуду;
вивчити існуючі у науці кримінального права підходи до визначення суддівського розсуду, надати авторську дефініцію та виділити характерні ознаки зазначеного поняття;
дослідити та систематизувати причини, які обумовлюють існування суддівського розсуду;
вивчити відповідні концепти суддівського розсуду крізь призму його генезису у рамках кримінально-правових учень;
встановити та охарактеризувати нормативну основу здійснення суддівського розсуду на етапі призначення покарання;
здійснити класифікацію видів суддівського розсуду при призначенні покарання;
розкрити характеристику суддівського розсуду на підставі аналізу видів правової поведінки;
дослідити інститут загальних засад призначення покарання в аспекті законодавчої регламентації підстав суддівського розсуду;
вивчити й охарактеризувати деякі неправові детермінанти, які впливають на суддівський розсуд;
виробити концептуальні пропозиції щодо удосконалення законодавчого врегулювання феномену суддівського розсуду кримінально-правовими засобами.
Об'єктом дослідження є кримінальні правовідносини, які виникають при реалізації права на суддівський розсуд у випадках, передбачених законом.
Предметом дослідження є суддівський розсуд при призначенні покарання в Україні.
Методи дослідження обрані з урахуванням встановлених у роботі завдань, відповідно до об’єкта та предмета дослідження. Методологія зазначеної роботи ґрунтується на загальних і спеціальних методах пізнання: діалектичний використовувався для дослідження поняття, ознак та видів суддівського розсуду при призначенні покарання (п.п. 1.1, 2.1, 2.2); історико-правовий і порівняльно-правовий – для дослідження генезису доктрини суддівського розсуду, порівняння чинного законодавства і законодавства, що діяло раніше, а також для співставлення вітчизняного законодавства з законодавством інших країн (п.п. 1.2, 3.1, 3.2, 3.3); системно-структурний і функціональний методи, за допомогою яких досліджувалася практика судів з питань призначення покарання для з'ясування змісту норм чинного кримінального законодавства та їх удосконалення (п.п. 2.2, 3.1, 3.2); логіко-семантичний метод допоміг визначенню понятійного апарату, який застосовано у дослідженні (п.п. 1.1, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 3.3); формально-юридичний – для вивчення інституту призначення покарання, постанов Пленуму Верховного Суду України і Рішень Конституційного Суду України, а також як універсальний спосіб аргументування основних висновків дослідження (п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3).
Емпіричну базу дослідження становлять матеріали судової практики, анкетування фахівців у галузі права (суддів, прокурорів, адвокатів тощо), слухачів Інституту підготовки професійних суддів Національного університету «Одеська юридична академія». Загалом було опитано 300 респондентів.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним монографічним дослідженням феномену суддівського розсуду при призначенні покарання та виявлення його місця і значимості у методології призначення покарання при вирішенні проблем, що базуються на індивідуалізації покарання.
Новизна дослідження конкретизується в одержаних наукових результатах, сформульованих у теоретичних та практичних висновках і пропозиціях, зокрема,
вперше:
доведено, що теоретичне осмислення проблем суддівського розсуду розпочалося супутно із аналізом ідей ролі правосуддя та місця судової складової державної влади, осмисленням значимості особи носія судової влади. Еволюція доктрини суддівського розсуду у рамках шкіл кримінального права демонструє розвиток полярності поглядів щодо вирішення питань його обсягу;
зроблено висновок про необхідність дослідження суддівського розсуду крізь призму його складної психолого-правової суб'єктивно-об'єктивної природи, що надасть змогу опису його повної конструктивно-змістовної характеристики й отримання прогностичних висновків щодо урегулювання цього феномену;
проведено класифікацію суддівського розсуду на етапі призначення покарання залежно від його підстав, за особливостями операцій, які опосередковують здійснення суддівського розсуду, та ступеня директивності (обов'язковості);
запропоновано поділяти причини існування суддівського розсуду на правові (ті, які випливають із самого кримінального закону) та позаправові (обумовлені іншими детермінантами), виходячи зі змістовного характеру тієї чи іншої причини;
зроблено висновок про те, що характеристика суддівського розсуду можлива лише через такі категорії, як правомірна поведінка і зловживання правом; протиправна (злочинна поведінка) не може виступати характеристикою суддівського розсуду при призначенні покарання;
з'ясовано, що підставами суддівського розсуду на етапі призначення покарання є нормативна основа його здійснення. Такі підстави необхідно досліджувати крізь призму загальних засад призначення покарання. Підставами суддівського розсуду при призначенні покарання є кримінально-правові санкції, передбачені діючим Кримінальним кодексом України (далі – КК України), уповноважуючі норми, юридичні факти, що об'єктивуються в юридичних термінах і поняттях, та правила індивідуалізації покарання;
зроблено висновок про необхідність оптимізації суддівського розсуду при призначенні покарання шляхом нормативного удосконалення приписів ст. 65 КК України; окреслення критеріїв призначення покарання; доповнення КК України спеціальними нормами про призначення покарання за наявності обставин, що обтяжують покарання, призначення покарання за наявності обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання; призначення покарання за злочин, вчинений у співучасті, передбачивши диференційовані межі покарання залежно від виду співучасника; обмеження застосування ст. 69¹ КК України тяжкими злочинами, злочинами середньої і невеликої тяжкості; встановлення критеріїв пониження покарання у ст. 69 КК України та екстраполювання дії інституту призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, лише на злочини невеликої і середньої тяжкості;
аргументується доцільність включення до КК України спеціального правила призначення покарання з урахуванням позиції потерпілого, що сприятиме як розвитку тенденції пріоритетного значення волевиявлення потерпілого, так і продовженню курсу гуманізації кримінальної відповідальності винної особи;
з'ясовано проблему обмеження суддівського розсуду окремими неправовими факторами, у тому числі взаємозв'язок суддівської розсудової діяльності з принципом незалежності суддів. Зроблено висновок про те, що закон не може якимось чином регламентувати, спрогнозувати вплив суб'єктивних факторів на прийняття рішення у справі, зокрема, на розмір призначеного покарання, він тільки може передбачити, констатувати та враховувати такий вплив, а також певним чином забезпечити сумлінну реалізацію суддівського розсуду і призначення раціональної міри кримінально-правового впливу;
удосконалено:
визначення суддівського розсуду у кримінальному праві як правозастосовчої інтелектуально-вольової діяльності судді, яка є передбаченою кримінальним законом мірою свободи вибору одного із варіантів рішення по кримінальній справі;
визначення загальних засад призначення покарання як системи загальнообов'язкових правил, що формують підстави суддівського розсуду при призначенні покарання;
висновки щодо необхідності законодавчого удосконалення нормативної основи здійснення суддівського розсуду крізь призму розробки алгоритму конструкції відносно-визначених санкцій шляхом звуження їх меж з прив'язкою до певної категорії злочинів та забезпечення єдності юридичної термінології;
дістало подальший розвиток:
обґрунтування доцільності закріплення у частині другій ст. 50 КК України як мети покарання відновлення соціальної справедливості як одного з кримінально-правових засобів недопущення зловживання суддівським розсудом;
вчення про інститут типової санкції як формалізований критерій класифікації злочинів та як медіану санкції, а також висновки про необхідність і можливість її впровадження у законодавство України;
розв'язання проблеми меж суддівського розсуду при призначенні покарання, що зводиться до встановлення законодавцем юридичного «оптимуму», який повинен сприяти досягненню розумного балансу між свободою судді і формальністю кримінального закону;
з'ясування правил призначення покарання за незакінчений злочин в аспекті визначення формальних рамок, які обмежують суддівський розсуд, та тих питань у визначенні міри кримінального-правового впливу, які вирішуються на основі дискреційних повноважень.
Практичне значення отриманих результатів. Основні положення та висновки, викладені в дисертації, можуть бути використані у:
науці кримінального права України – для подальшого дослідження доктрини суддівського розсуду та інституту призначення покарання;
законотворчій діяльності – при розробці пропозицій щодо подальшого вдосконалення кримінального законодавства України;
правозастосовчій діяльності – для підвищення діяльності судових та правоохоронних органів;
навчальному процесі – при викладанні курсу кримінального права, а також при підготовці методичних матеріалів, підручників, навчальних посібників із зазначеної дисципліни.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації було повідомлено на засіданнях кафедри кримінального права Національного університету «Одеська юридична академія», а також у доповідній записці до Комітету Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (вих. № 1402-3 від 08.05.2012). Результати і висновки дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях, зокрема: Міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених «Від громадянського суспільства – до правової держави» (м. Харків, 2010); Всеукраїнській студентській конференції «Правова Україна очима майбутніх фахівців» (м. Тернопіль, 2010); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Тенденції та пріоритети реформування законодавства України» (м. Запоріжжя, 2010); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених» (м. Київ, 2010); Міжнародній студентській науковій конференції «Верховенство права очима правників-початківців» (м. Одеса, 2010); Міжнародній науково-практичній конференції «Держава і право в умовах глобалізації: реалії і перспективи» (м. Сімферополь, 2010); I Всеукраїнських наукових читаннях з кримінальної юстиції пам'яті професора В. П. Колмакова (м. Одеса, 2010); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та студентів «Закарпатські правові читання» (м. Ужгород, 2010); Міжнародній науково-практичній конференції «Правова система України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» (м. Київ, 2010); Міжнародній науково-практичній конференції «Генезис публічного права: від становлення до сучасності» (VI Прибузькі юридичні читання) (м. Миколаїв, 2010); Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія забезпечення сталого розвитку правової системи України» (м. Одеса, 2010); Міжнародній науково-практичній конференції «Основні напрямки реформування законодавства України в умовах розбудови демократичної держави» (м. Харків, 2010); Круглому столі «Гуманізація у сфері кримінальної юстиції: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Одеса, 2011р); Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 2011); VI Міжнародній конференції студентів та молодих вчених «Від громадянського суспільства – до правової держави» (м. Харків, 2011); VI Міжнародній науково-практичній конференції «Від громадянського суспільства – до правової держави: Теорія та практика протидії злочинності» (м. Харків, 2011); Науково-практичній інтернет-конференції «Стан та перспективи розвитку правової культури в Україні» (www.lex-line.com.ua, 2011); II Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні тенденції розвитку наукової думки» (м. Київ, м. Лондон, 2011); VII Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Луцьк, 2011); Всеукраїнських науково-практичних читаннях «Проблеми сучасної правової системи України» (м. Львів, 2011); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання сучасних державотворчих та правотворчих процесів» (м. Запоріжжя, 2011); II Всеукраїнських наукових читаннях з кримінальної юстиції, присвячених пам'яті професора В. П. Колмакова (м. Одеса, 2011); Міжнародній науково-практичній конференції «Правові реформи в Україні: проблеми реалізації» (м. Київ, 2011); Міжнародній науково-практичній конференції «Правові проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Харків, 2011); Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика застосування чинного вітчизняного та міжнародного законодавства в сучасних умовах» (м. Одеса, 2011); Міжнародній науково-практичній конференції «Людина і закон: публічно-правовий вимір» (VII Прибузькі юридичні читання) (м. Миколаїв, 2011); Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Юридична осінь 2011 року» (м. Харків, 2011); Міжнародній науково-практична конференції «Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики» (м. Одеса, 2011); III Всеукраїнських наукових читаннях з кримінальної юстиції пам'яті професора В. П. Колмакова (м. Одеса, 2011), Міжнародній науково-практичній конференції студентів, магістрів, аспірантів, докторантів та молодих вчених «Актуальні питання державотворення в Україні» (м. Київ, 2012), II Міжнародній науково-практичній конференції «Теоретичні та прикладні проблеми сучасного кримінального права» (м. Луганськ, 2012), Міжнародній конференції «Правове регулювання економічного і соціального розвитку Російської Федерації» (м. Волгоград, 2012), Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 2012).
Публікації. Основні теоретичні та практичні висновки, положення та пропозиції дисертаційного дослідження викладені у 36 наукових працях, з яких 9 статей було опубліковано у наукових фахових виданнях з юридичних наук.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У ході здійсненого дослідження зроблено такі висновки:
1. Суддівський розсуд у кримінальному праві – це правозастосовча інтелектуально-вольова діяльність судді, яка є передбаченою кримінальним законом мірою свободи вибору одного із варіантів рішення по кримінальній справі.
Суддівський розсуд доцільно розглядати крізь призму його подвійної суб'єктивно - об'єктивної природи. Якщо обумовлювати залежність суддівського розсуду більше від об'єктивних факторів, не є можливим надати повну його оцінку, конкретних реальних висновків та пропозицій щодо подальшого врегулювання даного інституту, рекомендації у такому випадку не будуть прогностичними, адже, дійсно, є такий бік суддівського розсуду (інтелектуально-вольовий), який повністю регламентувати законом неможливо, і на це потрібно зважати. З іншої сторони, суддівський розсуд не може бути виключно суб'єктивним явищем, так як його здійснення передбачене кримінальним законом, який же встановлює його межі.
2. Виділяються такі причини існування суддівського розсуду:
Правові причини існування суддівського розсуду:
- абстрактний характер права, зумовлений неможливістю за сучасних умов вітчизняного правотворення вироблення законодавцем конкретної і дієвої концепції реальності, з якою зіштовхується суддя при вирішенні конкретної справи;
- особливості законодавчої техніки (свідоме закріплення законодавцем відносно-визначених або альтернативних санкцій, уповноважуючих норм, використання оціночних питань, що створюють простір, який орієнтований на застосування суддівського розсуду);
- недоліки законодавчої техніки (вимушений розсуд, коли законодавцем допущені недоопрацювання у формулюванні правових норм).
Позаправові причини існування суддівського розсуду:
- утвердження визнання у практиці судів континентальної Європи (у т. ч. України) судового права, що ґрунтується на концепції «антиформалізму в праві», поступовим зростанням ролі судового прецеденту як джерела права;
- герменевтичний підхід до права, який зумовлений необхідністю здійснення казуального тлумачення та знаходить прояв у проблемі співвідношення «букви» і «духу» права, за якої суддя повинен керуватися не лише «буквою», а й «духом» права.
3. Ознаками суддівського розсуду є: 1) правозастосовча діяльність; 2) інтелектуально-вольова діяльність; 3) передбачена законом міра свободи вибору, яка має дві складові: а) правовий характер розсуду; б) обмежений характер розсуду; 4) варіативність розсуду.
4. Проблема меж суддівського розсуду зводиться до пошуку оптимального співвідношення зв'язаності правозастосувача жорсткими рамками закону зі свободою оцінок і вибору мір кримінально-правового характеру. А тому необхідною є розробка конкретних правил, критеріїв призначення покарання, що встановлюватимуть чіткі межі суддівського розсуду. Такий встановлений законодавцем юридичний «оптимум» повинен сприяти досягненню розумного балансу між свободою судді і формальністю кримінального закону, підвищенню авторитету судового рішення, недопущення зловживання правом, а також боротьбі з корупцією.
5. Теоретичне осмислення проблем суддівського розсуду, його меж почалося ще у давнину, супутно із аналізом ідей ролі правосуддя, місця судової складової державної влади у суспільстві, осмисленням особи судді як певної обраної особи. Безпосереднє обмірковування питань суддівського розсуду знаходимо ще у працях Платона й Арістотеля, у Старому й Новому Завітах. Розглядаючи погляди на проблему розсуду у рамках шкіл кримінального права, є можливим констатувати, що вчення тієї чи іншої школи відображало відгуки суспільного життя певної епохи, надбання наукових розробок, ступінь осмислення необхідності реформування права, еволюції тих чи інших прав людини і громадянина, і тому постають у певній мірі однобічними, так як вирішують питання протидії злочинності, організації правосуддя тощо у межах одноаспектності. Це, у свою чергу, породжувало зміну однієї теорії іншою. Інтегративність сучасного законодавства породжена усвідомленням неможливості вирішувати певну задачу на підставі однієї концепції. Еволюція доктрини суддівського розсуду у рамках шкіл кримінального права ілюструє розвиток полярності поглядів: від постулювання і практикування судами необмежених рамок суддівського розсуду часів панування теологічної школи, визнання необхідності боротьби із суддівським свавіллям, максимального обмеження суддівського розсуду рамками закону представниками просвітницько-гуманістичної і класичної шкіл кримінального права до боротьби за широкі рамки суддівського розсуду, систему невизначених вироків, а то і перенесення ваги із судових органів на тюремні адміністрації, заміну суддів-професіоналів комісією експертів представниками антрополого-соціологічної школи, деякими прибічниками неокласичної школи і школи нового соціального захисту.
6. Підставами суддівського розсуду при призначенні покарання є кримінально-правові санкції, передбачені діючим КК України, уповноважуючі норми, юридичні факти, що об'єктивуються в юридичних термінах і поняттях, та правила індивідуалізації покарання. Такі підстави потрібно розглядати крізь призму загальних засад призначення покарання.
7. У залежності від підстави суддівський розсуд при призначенні покарання поділяється на: а) розсуд при застосуванні санкції Особливої частини КК України; тут виділяються два підвиди у залежності від виду санкції – відносно-визначений (відносно-визначений з елементами відносної або абсолютної визначеності) та альтернативний; б) правомочний, який виникає при застосуванні уповноважуючих норм; в) оціночний розсуд; г) розсуд при застосуванні неоднозначних юридичних понять. За особливостями розумових операцій, які опосередковують здійснення суддівського розсуду та відображають характерну сутність при призначенні покарання останнього, виділяються: а) власне пеналізаційний розсуд та б) правотлумачний розсуд. У залежності від ступеня директивності його при призначенні покарання розрізняється розсуд: а) основний (обов'язковий) і б) додатковий (субсидіарний).
8. Кримінально-правова характеристика суддівського розсуду можлива через такі категорії, як правомірна поведінка і зловживання правом. Cуддівський розсуд як правомірна поведінка – це заснована на законі, усвідомленні високого професійного обов'язку, зумовлена морально-етичними засадами діяльність з призначення міри покарання, яка спрямована на виправлення засудженого, запобігання вчинення нових злочинів ним та іншими особами, а також відновлення соціальної справедливості.
9. Суддівський розсуд як зловживання правом є особливим видом правової поведінки з призначення міри покарання, яка хоча і здійснюється у передбачених кримінальним законом межах, однак суперечить принципам кримінального права, меті покарання, а тому завдає шкоди суб'єктам права, охоронюваним законом відносинам. Доцільною є розробка кримінально-правових засобів стримання зловживання правом. Пропонується це здійснити двома шляхами. Перший – закріплення у КК України в якості мети покарання відновлення соціальної справедливості. А, отже, необхідно частину другу ст. 50 КК України викласти в такій редакції: «2. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також відновлення соціальної справедливості». Другий шлях – розробка формалізованих правил призначення покарання з метою обмеження (оптимізації) суддівського розсуду. В сучасних вітчизняних традиціях кримінально-правового регулювання можлива лише часткова формалізація призначення покарання. Повна формалізація, а, отже, і максимальне звуження повноважень суддів при призначенні покарання, можлива лише після концептуального переосмислення всіх без винятку інститутів кримінального права.
10. Суддівський розсуд при призначенні покарання існує тільки у визначених законом межах. Діяльність, пов'язана з виходом за ці межі, вже не є реалізацією суддівського розсуду. У разі виходу за межі закону суддя не реалізує своє право на вибір одного з варіантів рішення, а діє взагалі за рамками наданого законом права повноважень. Тому протиправна (злочинна поведінка) не є характеристикою суддівського розсуду при призначенні покарання, оскільки останній існує виключно у правових межах, а злочинна поведінка порушує конкретні нормативні приписи і є проявом суддівського свавілля, беззаконності тощо.
11. Крізь призму суддівського розсуду, загальні засади призначення покарання – це система загальнообов'язкових правил, що формують підстави суддівського розсуду при призначенні покарання. Уявляється необхідним дотримуватися ідеї оптимізації суддівського розсуду при призначенні покарання – находженні розумного оптимуму співвідношення формальних і дискреційних засад при введенні певних обмежень (конкретизація кримінального закону, чітка диференціація кримінальної відповідальності, а інколи інтеграція останньої, формалізація правил призначення покарання тощо). Запропонована ідея оптимізації суддівського розсуду повинна проявитися у наступному:
1) зміна алгоритму конструкції відносно-визначених санкцій шляхом звуження їх меж з прив'язкою до певної категорії злочинів;
2) нормативне удосконалення приписів ч. 1 ст. 65 КК України в аспекті більш чіткої регламентації підстав суддівського розсуду;
3) закріплення критеріїв призначення покарання: критеріїв оцінки тяжкості вчиненого злочину, критеріїв оцінки особи винного, критеріїв оцінки особи потерпілого;
4) введення спеціальних правил призначення покарання, у т. ч. правил призначення покарання за наявності обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, правил призначення покарання з урахуванням позиції потерпілого, правил призначення покарання за наявності обтяжуючих обставин з метою реструктуризації Особливої частини КК України у світлі кваліфікованих і особливо кваліфікованих складів злочинів тощо.
Тому пропонується внести зміни до ч. 1 ст. 65 КК України з метою надання конкретних підстав суддівського розсуду та елімінації у зв'язку з цим правозастосовчих помилок і зловживань. Також доповнити кодекс статтями 65¹ «Критерії оцінки ступеня тяжкості вчиненого злочину», 65² «Критерії оцінки особи винного», 65³ «Критерії оцінки особи потерпілого», ст. 67¹ «Призначення покарання за наявності обставин, що обтяжують покарання», ст. 67² «Призначення покарання за наявності обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання».
12. Власне спеціальні правила призначення покарання є законодавчим способом формалізації етапу призначення покарання, конкретизації впливу певних обставин, обмеження суддівського розсуду у порівнянні з типовими (загальними) правилами, інтеграції кримінальної відповідальності. Однак співвідношення власне формальних і дискреційних засад у кожному спеціальному правилі призначення покарання є різним.
13. Беручи до уваги специфіку правової природи інституту призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, вважається необхідним закріпити ст. 69 КК України у новій редакції. Так, пропонується нормативно удосконалити підстави застосування ст. 69 КК України, встановити критерії пониження покарання способом заборони призначення покарання нижче встановленої межі від мінімального розміру (строку) покарання та екстраполювати дію інституту призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, лише на злочини невеликої і середньої тяжкості.
14. На основі ретельного аналізу ст. 68 і ст. 69¹ КК України встановлено, що формальними рамками, що обмежують свободу розсуду судді при призначенні покарання є: 1) правило про обов'язковість пом'якшення покарання; 2) заборона призначення покарання вище від встановленої межі, що вираховується від максимальних строків (розмірів) найбільш суворого покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України. У вирішенні всіх інших питань, а саме вибору виду покарання, строку (розміру) не найбільш суворого виду покарання, розміру найбільш суворого виду покарання у межах від мінімального, встановленого санкцією, до максимального, суд керується лише власним розсудом.
15. З метою недопущення нівелювання кримінально-правовою політикою держави у бік надлишкової гуманізації кримінальної відповідальності та закцентування уваги на ідеї відновлення соціальної справедливості вважається необхідним обмежити застосування ст. 69¹ КК України тяжкими злочинами та злочинами середньої і невеликої тяжкості
16. Уявляється доцільним закріпити спеціальні правила призначення покарання за злочин, вчинений у співучасті, передбачивши диференційовані межі покарання у залежності від виду співучасника. Тому пропонується ст. 68 КК України після частини четвертої доповнити трьома новими частинами.
17. З метою переходу вітчизняної системи правосуддя на модель відновно-компенсаційного правосуддя вбачається необхідним встановити механізм урахування позиції потерпілого як засіб обмеження суддівського розсуду, закріпивши ст. 69² «Призначення покарання з урахуванням позиції потерпілого».
18. Межі суддівського розсуду необхідно відрізняти від такого поняття, як «обмеження» суддівського розсуду. Обмеженнями суддівського розсуду є не передбачені кримінальним законом фактори (детермінанти), які впливають на процес формування суддівського переконання у прийнятті того чи іншого рішення, однак, на відміну від меж, не є загальнообов'язковими. Так правосвідомість, психофізіологічні (темперамент, характер, морально-етичні властивості душі, стан психічного і фізичного здоров'я) й інтелектуально-професійні фактори складають суб'єктивну складову у механізмі реалізації суддівського розсуду. На відміну від правових меж суддівського розсуду вони презентують неправові обмеження останнього. Закон не може якимось чином регламентувати, спрогнозувати вплив суб'єктивних факторів на прийняття рішення у справі, зокрема, на розмір призначеного покарання, він тільки може передбачити, констатувати та враховувати такий вплив, а шляхом правильної оцінки психологічного портрету кандидата на посаду судді, а також перевірки стану психологічного і фізичного здоров'я діючого судді забезпечити якість винесених рішень, сумлінне застосування права суддівського розсуду, раціональності призначення заходів кримінально-правового впливу та попередити неадекватність реалізації кримінального закону.
19. Суддівська розсудова діяльність безпосередньо пов'язана з реалізацією принципу незалежності суддів. Практичним втіленням принципу незалежності суддів є саме передбачена законом можливість вирішення того чи іншого питання за власним розсудом. В якості факторів, які впливають на незалежність суддів і таким чином обмежують суддівський розсуд, можуть бути розглянуті: телефонне право, корпоративні відносини, власне корупційні практики, а також вплив на суддівську кар'єру державних інституцій, що задіяні у процес призначення/обрання суддів на посаду.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Український тлумачний словник [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://language.br.com.ua/%d1%80%d0%be%d0%b7%d1%81%d1%83%d0%b4%d0%bb%d0%b8%d0%b2%d0%b8%d0%b9
2. Даль В. Толковый словарь русского языка [текст] / В. Даль. Т. 1. – М.: Изд-во «Прогресс Универс», 1994. – 1743 с.
3. Ожегов, С. И. Толковый словарь русского языка: 80 ООО слов и фразеологических выражений [текст] / С.И.Ожегов, Н.Ю.Шведова; Российская академия наук. Институт русского языка им. В. В. Виноградова. - 4-е изд., доп. - М.: Азбуковник, 1997. - 944 с.
4. Ожегов С. И, Шведова Н. Ю. Толковый словарь русского языка: 80 000 слов и фразеологических выражений. 4-е изд. [текст] / С. И. Ожегов, Н. Ю. Шведова. – М.: Изд-во Азъ, 1997. – 944 с.
5. Огилец А. К вопросу о понятии усмотрения следователя [текст] / А. Огилец // Следователь. – 2006. – № 2. – С. 45 – 48.
6. Люблинский П. И. Основания судейского усмотрения в уголовных делах [текст] / П. И. Люблинский. – СПб.: Сенатская типография, 1904. – 304 с.
7. Большая советская энциклопедия: 2-е изд. – М., 1952. – Т. 14. – 656 с.
8. Edwards P. The Role of a Judge in Modern Society: Some Reflections on Current Practice in Federal Appellate Adjudication // CLEV. ST. L. REV – 1984. – № 32. – P. 385, 388.
9. Костенко А. Н. Криминальный произвол (социопсихология воли и сознания преступника) [текст] / А. Н. Костенко. – Киев: Наукова думка, 1990. – 146 с.
10. Dworkin К. Judicial Discretion// Journal of Philosophy. – 1963. – № 6. – P. 624 - 625. 795 p.
11. Sartorius. The justification of the Judicial Decision // Ethics. – 1968. – № 78. – P. 171-184.
12. Барак А. Судейское усмотрение [текст] / А. Барак / Пер. с англ. А. Ю. Лисин. – М.: Изд-во НОРМА, 1999. – 246 с.
13. Комиссаров К. И. Судебное усмотрение в гражданском процессе [текст] / К. И. Комиссаров // Советское государство и право. – 1969. – № 4. – С. 49 – 56.
14. Боннер А. Т. Применение закона и судебное усмотрение [текст] / А. Т. Боннер // Советское государство и право. – 1979. – № 6. – С. 34– 42.
15. Сенякин И. Н. Судебное усмотрение в частном праве [текст] / И. Н. Сенякин // Вестник Саратовской государственной академии права. – 2002. – № 3. – С. 72 – 77.
16. Рісний М. Б. Правозастосувальний розсуд у юридичній практиці (загальнотеоретичне дослідження) [текст] / М. Б. Рісний / Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України / Редкол.: П. М. Рабинович (гол. ред.) та ін. – Серія 1. Дослідження та реферати. Випуск 16. – Львів: Край, 2007. – 192 с.
17. Канцір В. С. Поняття та основні ознаки судового угляду [текст] / В. С. Канцір // Торгівля, комерція, підприємництво. Збірник наукових праць. – Вип. 1. – Львів, 1998. – С. 59 – 62.
18. Савченко М. Суддівський розсуд у цивільному процесі [текст] / М. Савченко // Наукові записки. – Т. 26. Юридичні науки. – К., 2004. – С. 72 – 83.
19. Пивоварова А. А. Правосознание и усмотрение судьи: соотношение понятий, роль при назначении наказания: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 [текст] / А. А. Пивоварова; Сам. гос. ун-т. – Самара, 2009. – 228 с.
20. Ткешелиадзе Г. Т. Судебная практика и уголовный закон [текст] / Г. Т. Ткешелиадзе / Отв. ред. Т. В. Церетели. – Тбилиси: Мецниереба, 1975. – 175 с.
21. Тихомиров Ю. А. Административное усмотрение и право [текст] / Ю. А. Тихомиров // Журнал российского права. – 2000. – № 4. – С. 70 – 79.
22. Тихомиров Ю. А. Теория компетенции [Текст] / Ю. А. Тихомиров. – М.: Издание Тихомирова М. Ю., 2001. – 354 с.
23. Коренев А. П. Нормы административного права и их применение [текст] / А. П. Коренев. – М.: Юрид. лит., 1978. – 141 с.
24. Антропов В. Г. Правоприменительное усмотрение: понятие и формирование (логико-семантический аспект): Автореф. дис. … канд. юрид. наук [текст] / В. Г. Антропов. – Волгоград, 1995. – 20 с.
25. Луспеник Д. Де закінчується суддівський розсуд і починається суддівське свавілля [текст] / Д. Луспеник // Закон і бізнес. – 2004. – № 19-20. – С. 20 – 28.
26. Чечот Д. М. Административная юстиция (теоретические проблемы) [текст] / Чечот Д. М. – Ленинград: Изд-во Ленинградского ун-та, 1973. – 134 с.
27. Маликов М. К. Проблемы усмотрения правоприменителя: природа, признаки, пределы: Тексты лекций [текст] / М. Маликов. – Уфа: БГУ, 1990. – 253 с.
28. Duniewska Z. Istota i granice dyskrecjonalnej wladzy administracyjnej w swietle standardow europejskich // Studia Prawno-Ekonomiczne. – t. LIX. – 1999. – S. 9-39.
29. Соловей Ю. П. Усмотрение в административной деятельности советской милиции: автореф. дисс… канд. юрид. наук [текст] / Ю. П. Соловей. – М., Академия МВД СССР, 1982. – 22 с.
30. Меньшиков В. В. Индивидуально-правовая регламентация общественных отношений [текст] / В. В. Меньшиков // Сборник аспирантских работ. – Вып. 9. – Свердловск, 1969. – С. 17 – 25.
31. Марфицин П. Г. Усмотрение следователя: уголовно-процессуальный аспект: монография [текст] / П. Г. Марфицин. – Омск: Омская академия МВД России, 2002. – 236 с.
32. Дубовицкий В. Н. Законность и усмотрение в советском государственном управлении [текст] / В. Н. Дубовицкий. – Минск: Наука и техника, 1984. – 141 с.
33. Лазарев Б. М. Концепция органов управления: правовые проблемы оформления и реализации [текст] / Б. М. Лазарев. – М.: Юрид. лит-ра, 1972. – 280 с.
34. Лунев А. Е., Студеникин С. С., Ямпольская Ц. А. Социалистическая законность в советском государственном управлении [текст] / Под общей ред. С. С. Студеникин. – М.: Юрид. изд-во МЮ СССР, 1948. – 136 с.
35. Забигайло В. К. Проблема пробелов в праве. Критика буржуазной теории: Автореф. дис. … канд. юрид. наук [текст] / В. К. Забигайло. – К., 1972. – 26 с.
36. Степин А. Б. Пределы судебного усмотрения при назначении наказания за терроризм [текст] / А. Б. Степин // Право и безопасность. – 2005. – № 2 (15). – С. 24 – 30.
37. Лапшин И. С. Диспозитивные нормы права: монография [текст] / И. С. Лапшин. – Нижний Новгород: ООО «Поиск», 2000. – 132 c.
38. Сторчак Н. А. Загальні засади та принципи призначення покарання при застосуванні позбавлення волі на певний строк: Автореф. дис…канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 [текст] / Н. А. Сторчак; Одеськ. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова. – Одеса, 2012. – 24 с.
39. Папкова О. А. Усмотрение суда [текст] / О. А. Папкова. – М.: Статут, 2005. – 413 с.
40. Рарог А. И., Грачева Ю. В. Понятие, основание, признаки и значение судейского усмотрения в уголовном праве [текст] / А. И. Рарог, Ю. В. Грачева // Государство и право. – 2001. – № 11. – С. 90-98.
41. Грачева Ю. В. Судейское усмотрение в реализации уголовно-правовых норм: проблемы законотворчества, теории и практики: Автореф. дис. … докт. юрид. наук: спец. 12.00.08 [текст] / Ю. В. Грачева; Моск. гос. юрид. акад. – М., 2011. – 37 с.
42. Кауфман М. А. Пробелы в уголовном праве и судейское усмотрение [текст] / М. А. Кауфман. – М.: Юрлитинформ, 2009. – 344 с.
43. White. From Sociological Jurisprudence to Realism: Jurisprudence and Social Change in Early Twentieth-Century America // Va. L. Rev. – 1972. – № 58. – P. 993 - 998.
44. Макаренко А. С. Суддівський розсуд при призначенні покарання [текст] / А. С. Макаренко // Європейські перспективи. – К., 2011. – № 1. – С. 58 – 64.
45. Грачева Ю. В. Судейское усмотрение в уголовном праве: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00. 08 [текст] / Ю. В. Грачева. – М., 2002. – 32 c.
46. Папкова О. А. Понятие судейского усмотрения [текст] / О. А. Папкова // Журнал российского права. – 1997. – № 12. – С. 102 – 107.
47. Кондрашов П. Е. О пределах усмотрения правоприменителя в процессе принятия уголовно-правовых решений [текст] / П. Е. Кондрашов // Актуальные проблемы изменения уголовного законодательства в деятельности органов внутренних дел: Труды академии МВД СССР. – М., 1987. – С. 29.
48. Рарог А. И. Усмотрение правоприменителя при квалификации преступлений [текст] / А. И. Рарог // Уголовное право. – 2000. – № 1. – С. 39 – 43.
49. Балобанова Д. О. Теорія криміналізації: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.08 [текст] / Д. О. Балобанова; Одес. нац. юрид. акад. – Одеса, 2007. – 17 с.
50. Грачева Ю. В. Возможно ли судейское усмотрение при пробеле в уголовном праве [текст] / Ю. В. Грачева // Уголовное право. – 2010. – № 3. – С. 108 – 112.
51. Cardozo B. The Nature of the Judicial Process. – New Haven: Yale University Press, 1921. – 445 p.
52. Туляков В. А. Виртуальность уголовного права: постановка проблемы [текст] / В. А. Туляков // Генезис публічного права: від становлення до сучасності: збірник наукових праць / За ред. С. В. Ківалова, В. О. Тулякова, О. В. Козаченка. – Миколаїв: Іліон, 2011. – С. 5 – 6.
53. Туляков В. О. Кримінальне право сучасності: криза доктрини чи криза юрисдикцій [текст] / В. О. Туляков // Право України. – 2010. – № 9. – С. 40 – 46.
54. Смородинський В. С. Суддівське тлумачення права [текст] / В. С. Смородинський / Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 28 – 29 березня 2008 р. / ЛНУ ім. І. Франка. – Львів, 2008. – C. 51 – 52.
55. Дудченко В. В. Традиція правового розвитку: плюралізм правових вчень [текст] / В. В. Дудченко. – Одеса: Юридична література, 2006. – 304 c.
56. Бержель Ж.-Л. Общая теория права [текст] / Ж.-Л. Бержель / Пер. с фр. – М.: Издат. дом NOTA BENE, 2000. – 576 с.
57. Бернар У. Правовая система США. 3-й выпуск [текст] / У. Бернар. – М.: Новая юстиция, 2007. – 1216 с.
58. Ющенко Т. В. Дискреційні повноваження суддів та їх роль у цивільному процесі [текст] / Т. В. Ющенко // Вісник Верховного Суду України. – 2009. – № 2 (102). – С. 41 – 44.
59. Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2-х т. [текст] / К. Цвайгерт, Х. Кетц. – Т. 1: «Основы». – М.: Международные отношения, 2000. – 480 с.
60. Давид Р. Основные правовые системы современности [текст] / Р. Давид. – М.: Прогресс, 1988. – 496 с.
61. Оборотов Ю. Н. Традиции и обновление в правовой сфере: вопросы теории (от познания к постижению права): Монография [текст] / Ю. Н. Оборотов. – Одесса: Юридична література, 2002. – 280 с.
62. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник. 2-е вид. [текст] / О. Ф. Скакун / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2005. – 656 с.
63. Оборотов Ю. М. Теорія держави і права (прагматичний курс): Екзаменаційний довідник [текст] / Ю. М. Оборотов. – Одеса: Юридична література, 2005. – 184 с.
64. Комиссаров К. И. Задачи судебного надзора в сфере гражданского судопроизводства [текст] / К. И. Комиссаров. – Свердловск: СЮИ, 1971. – 168 с.
65. Александров Н. Г. Применение норм социалистического права [текст] / Н. Г. Александров. – М.: Изд-во МГУ, 1958. – 40 с.
66. Михаляк Я. С. Применение социалистического права в период развернутого строительства коммунизма [текст] / Я. С. Михаляк. – М.: Юрид. лит-ра, 1963. – 68 с.
67. Брайнин Я. М. Уголовный закон и его применение [текст] / Я. М. Брайнин. – М.: Юрид. лит-ра, 1967. – 240 с.
68. Сорокин В. Д. Проблемы административного процесса [текст] / В. Д. Сорокин. – М.: Юрид. лит-ра, 1968. – 144 с.
69. Сабо И. Основы теории права [текст] / И. Сабо. – М.: Прогресс, 1974. – 272 с.
70. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристь, 2001. – 776 с.
71. Венгеров А. Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов [текст] / А. Б. Венгеров. – 3-е изд. – М.: Юриспруденция, 1999. – 528 с.
72. Дюрягин И. Я. Применение норм советского права [текст] / И. Я. Дюрягин. – Свердловск: Средне-Уральское книжное изд-во, 1973. – 247 с.
73. Теория государства и права / Под ред. М. Н. Марченко. – М.: Зерцало, 1997. – 475 с.
74. Теорія держави та права: Навч. посіб. / За заг. ред. С. Л. Лисенкова, В. В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 368 с.
75. Полянський Є. Теоретичні засади призначення покарання у сучасній науці кримінального права [текст] / Є. Полянський // Вісник прокуратури. – 2009. – № 3 (93). – С. 57 – 65.
76. Фойницкий И. Я. Учение о наказании в связи с тюрьмоведением [текст] / И. Я. Фойницкий. – М.: Добросвет-2000; Городец, 2000. – 464 с.
77. Есипов В. В. Очерк русского уголовного права: Часть Общая: Преступление и преступники. Наказание и наказуемые [текст] / В. В. Есипов. – СПб.: Тип. Н. В. Васильева, 1898. – 402 с.
78. Становский Н. Назначение наказания [текст] / Н. Становский. – СПб.: Юридический центр «Пресс», 1999. – 344 с.
79. Сундурова О.Ф. Сущность назначения наказания [текст] / О. Ф. Сундурова // Матер. юбил. Всеросс. науч. конф. «Два века юридической науки и образования в Казанском университете. – Казань: Изд-во «Центр инновационных технологий», 2004. – С. 143-149.
80. Непомнящая Т. В. Назначение наказания. Теория, практика, перспективы [текст] / Т. В. Непомнящая. – СПб.: Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – 781 с.
81. Основы уголовного законодательства Союза ССР и союзних республик от 25.12.1958 [электронный ресурс]. – Режим доступа: http://pravo.levonevsky.org/baza/soviet/sssr6067.htm
82. Музика А. А., Горох О. П. Покарання та його застосування за злочини проти здоров'я населення: монографія [текст] / А. А. Музика, О. П. Горох. – К.: ПАЛИВОДА А. В., 2012. – 404 с.
83. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
84. Закон України № 2453 - VI від 07.07.2010 «Про судоустрій і статус суддів» // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 41 – 42, № 43, № 44 – 45. – Ст. 529.
85. Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v009p710-97
86. Малиновский А. А. Усмотрение в праве [текст] / А. А. Малиновский // Государство и право. – 2006. – № 4. – С. 102-104.
87. Козлов А. Ф. Суд первой инстанции как субъект советского процессуального права: Монография [текст] / А. Ф. Козлов. – Томск: Изд-во Том. Ун-та, 1983. – 165 с.
88. Грошевой Ю. М. Проблемы формирования судейского убеждения в уголовном судопроизводстве. – Харьков: Вища школа, 1975. – 144 с.
89. Жданов А. А. К вопросу о «свободном усмотрении» в буржуазном административном праве [текст] / А. А. Жданов // Правоведение. – 1968. – № 5. – С. 98-106.
90. Лукманова З. М. Реализация судом права на судебное усмотрение при рассмотрении уголовного дела [текст] / З. М. Лукманова // Вопросы осуществления прав и обязанностей в развитом социалистическом обществе. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1983. – С. 100-104.
91. Философия: энциклопедический словарь / Под ред. А. А. Ивина. – М.: Гардарики, 2004. – 1072 с.
92. Кант И. Метафизика нравов в двух частях [текст] / И. Кант. – Ч. 1. Метафизические начала учения о праве. – СПб.: Наука, 1995. – 528 с.
93. Гегель Г. В. Ф. Философия права [текст] / Г. В. Ф. Гегель / Пер. с нем. – М.: Мысль, 1990. – 524 с.
94. Бачинин В. А. Философия права и преступления [текст] / В. А. Бачинин. – Харьков: Фолио, 1999. – 607 c.
95. Шершеневич Г. Ф. Общая теория права [текст] / Г. Ф. Шершеневич. – М.: Юридический колледж МГУ, 1995. – 362 с.
96. Хропанюк В. Н. Теория государства и права [текст] / В. Н. Хропанюк. – М.: ИПП «Отечество», 1993. – 344 с.
97. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования [текст] / С. С. Алексеев. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
98. Гусейнов А. А., Апресян Р. Г. Этика: Учебник [текст] / А. А. Гусейнов, Р. Г. Апресян. – М.: Гардарики, 2000. – 472 с.
99. Краткий философский словарь / Под ред. А. П. Алексеева. – М.: Проспект, 2001. – 400 с.
100. Кримінальний кодекс Укараїни від 5 квітня 2001 р.: Офіційний текст із змінами і доповненнями станом на 20 січня 2012 р. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2012. – 247 с.
101. Студеникина М. С. Содержание и границы усмотрения в деятельности государственных органов и должностных лиц, осуществляющих правоприменение в сфере усмотрения [текст] / М. С. Студеникина // Правоприменение в советском государстве. – М., 1958. – С. 39 – 51.
102. Рарог А. И., Степалин В. П. Судейское усмотрение при назначении наказания [текст] / А. И. Рарог, В. П. Степалин // Государство и право. – 2002. – № 2. – С. 36 – 42.
103. Краснояружский С. Г. Индивидуальное правовое регулирование в советском обществе (вопросы теории и практики): Автореф. дис. … канд. юрид. наук [текст] / С. Г. Краснояружский. – М., 1990. – 21 с.
104. Грищук В. К. Деякі сучасні проблеми удосконалення Кримінального кодексу України [текст] / В. К. Грищук // Університетські наукові записки. – 2007. – № 2 (22). – С. 312 – 318.
105. Канцір В. С. Поняття та основні риси суддівського угляду [текст] / В. С. Канцір // Львівський державний університет ім. Івана Франка. Юридичний факультет. Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали III регіональної наукової конференції (лютий 1997 року). – Львів: Друкарня Ів.-Франківського комітету у справах преси та інформації, 1997. – С. 276 – 279.
106. Ковальський В. Віддамо належне суддівському розсуду [текст] / В. Ковальський // Юридичний вісник України. – 2002. – № 17. – С. 2 – 7.
107. Княгинин К. Н. Охранительные правоприменительные акты: вопросы теории и технологии [текст] / К. Н. Княгинин. – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1991. – 107 с.
108. Ведерников Ю. А. Основные требования правильного применения норм советского права (на материалах МВД Украинской ССР): Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 1990. – 18 с.
109. Маликов М. К. Гносеологические основы реализации права. – Уфа: БГУ, 1998. – 299 с.
110. Чельцов-Бебутов М. О. Преступления и наказания в истории и в советском уголовном праве [текст] / М. О. Чельцов-Бебутов // Антологія української юридичної думки: в 10 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко та ін. – Т. 9: Юридична наука радянської доби. – С. 541 – 560.
111. Романовская В. Б. Судебная власть – исторически первая ветвь государственной власти [текст] / В. Б. Романовская // Российский судья. – 2005. – № 2. – С. 3 – 6.
112. Канцір В. С. Проблеми судового угляду при застосуванні законодавства України: автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.08. [текст] / В. С. Канцір; Львів. Нац. Ун-т ім. Івана Франка. – Львів, 1998. – 17 с.
113. Платон. Законы / Пер. с древнегр.; Общ. ред. А. Ф. Лосева, В. Ф. Асмуса, А. А. Тахо-Годи. – М.: Мысль, 1999. – 832 с.
114. Аристотель. Риторика / Пер. с греч. Н. Платоновой / В кн.: Античные риторики. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1978. – C. 15 – 176.
115. Аристотель. Никомахова этика // Сочинения: в 4-х т. – Т. 4. – М.: Мысль, 1983. – 830 c.
116. Нерсесянц В. С. Философия права. Учебник для вузов [текст] / В. С. Нерсесянц. — М.: Издательская группа ИНФРА-М-НОРМА, 1997. – 784 c.
117. Этика Аристотеля / Пер. с греч. Э. Радлова. – СПБ.: Юридический центр Пресс, 1908. – 305 c.
118. Релігієзнавство: Навч. посібник / За ред. С. А. Бублика. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 496 с.
119. Хавронюк М. І. Біблійні джерела сучасного кримінального законодавства [текст] / М. І. Хавронюк // Часопис Київського університету права. – 2005. – № 2. – С. 142 – 149.
120. Антология мировой правовой мысли. В 5 т. Т. 1. Античный мир и Восточные цивилизации/ Нац. обществ.-науч. фонд; Руководитель науч. проекта Г. Ю. Семигин. – М.: Мысль, 1999. – 752 c.
121. Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней [текст] / Дж. Реале, Д. Антисери. – Т. 2. Средневековье. – СПб.: ТОО ТК «Петрополис», 1994. – 336 с.
122. Хавронюк М. І. Історія кримінального права європейських країн: Монографія [текст] / М. І. Хавронюк. – К.: Істина, 2006. – 264 с.
123. Гече Густав. Библейские истории [текст] / Густав Гече / Пер. с венг. – М.: Политиздат, 1988. – 367 c.
124. Папаян Р. А. Христианские корни современного права [текст] / Р. А. Папаян. – М.: Изд-во НОРМА, 2002. – 416 с.
125. Кистяковский А. Ф. Главнейшие моменты истории развития науки уголовного права [текст] / А. Ф. Кистяковский // Антологія української юридичної думки: в 10 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко та ін. – Т. 7: Кримінальне право. Кримінальний процес / Упоряд.: О. М. Костенко, О. О. Кваша; Відп. ред. О. М. Костенко. – К.: Видавничий дім «Юридична книга», 2004. – С. 107.
126. Кудрявцев В. Н. Преступность и нравы переходного общества: Монография [текст] / В. Н. Кудрявцев. – М.: Гардарики, 2002. – 238 c.
127. Спекторский Е. В. Христианство и правовая культура [текст] / Е. В. Спекторский // Русская философия права (антология). – СПб.: Алетейя, 1999. – 437 с.
128. Нерсесянц В. С. История политических и правовых учений: Учебник для вузов [текст] / В. С. Нерсесянц. – М.: Норма, 2007. – 944 c.
129. Буганов В. И., Преображенский А. А., Тихонов Ю. А. Эволюция феодализма в Европе и России: социально-экономические проблемы [текст] / В. И. Буганов, А. А. Преображенский, Ю. А. Тихонов. - М.: Просвещение, 1980. – 344 с.
130. Аннерс Э. История европейского права [текст] / Э. Аннерс / Пер. со шведск. – М.: Эксмо, 1993. – 396 с.
131. Кистяковский А. Ф. Исследование о смертной казни [текст] / А. Ф. Кистяковский. – Тула: Изд-во «Автограф», 2000 (по изд. 1867). – 272 с.
132. История государства и права зарубежных стран: Учебник для вузов: в 2 ч. Ч. 1 / Под ред. Крашенинниковой и О. А. Жидкова. – 2-е изд., стер. – М.: НОРМА-ИНФРА, 2004. – 624 с.
133. Антология мировой правовой мысли. В 5 т. Т. II. Европа: V-XVII вв. / Нац. обществ.-науч. фонд; Руководитель науч. проекта Г. Ю. Семигин. – М.: Мысль, 1999. – 829 с.
134. Трубецкой Е. Н. Религиозно-общественный идеал западного христианства в V веке: в 2 ч. Ч. 1: Миросозерцание Блаженного Августина [текст] / Е. Н. Трубецкой. – М.: Тип. Э. Лисснера и Ю. Романа, 1892. – 272 с.
135. Аврелий Августин. Проповеди и поучения. Беседа 11 [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://azbyka.ru/?otechnik/Avrelij_Avgustin/beseda=11
136. Thomas Aguinas. Summa Theologica / Ed. altera nomana. Romae. 1894. Vol III. 688 p.
137. Боргош Ю. Фома Аквинский [текст] / Ю. Боргош / Пер. с польск. – М.: Мысль, 1966. – 216 с.
138. История политических и правових учений: Учебник / Под. ред. О. Э. Лейста. – М.: Изд-во «Зерцало», 2000. – 688 с.
139. Чичерин Б. Н. Политические мыслители древнего и нового мира [текст] / Б. Н. Чичерин. – М.: Гардарики, 2001. – 336 с.
140. Нерсесянц В. С. Право и закон: из истории правовых учений [текст] / В. С. Нерсесянц. – М.: Наука, 1983. – 366 с.
141. Решетников Ф. М. Уголовное право буржуазных стран: В 3-х вып. Вып. 1. Просветительно-гуманистическое направление в уголовном праве [текст] / Ф. М. Решетников. – М.: УДН, 1965. – 71 с.
142. Герцензон А. А. Проблемы законности и правосудия во французских политических учениях XVIII в. [текст] / А. А. Герцензон. – М.: Изд-во АН СССР, 1962. – 320 с.
143. Монтескье Ш. Персидские письма [текст] / Ш. Монтескье. – М.: Госполитиздат, 1956. – 399 c.
144. Монтескье Ш. Избранные произведения [текст] / Ш. Монтескье. – М.: Госполитиздат, 1955. – 800 c.
145. Державин К. Н. Вольтер [текст] / К. Н. Державин. – М: Изд-во АН СССР, 1946. – 482 с.
146. Полянский Н. Н. Вольтер – борец за правосудие и за реформу права: Сб. «Вольтер» [текст] / Н. Н. Полянский. – М.: Изд-во АН СССР, 1948. – С. 243 – 283.
147. Вольтер Ф. М. Избранные произведения по уголовному праву и процессу [текст] / Ф. М. Вольтер. – М.: Госюриздат, 1956. – 339 с.
148. Демиденко Г. Г. Історія вчень про державу і право: курс лекцій [текст] / Г. Г. Демиденко. – Х.: Факт, 2001. – 384 с.
149. Наумов А. В. Российское уголовное право. Общая часть: Курс лекций [текст] / А. В. Наумов. – М.: БЕК, 1996. – 560 с.
150. Чубинский М. П. Очерки уголовной политики [текст] / М. П. Чубинский // Антологія української юридичної думки: В 1