Теличко Вероніка Олегівна. КОМУНІКАТИВНІ СТРАТЕГІЇ УЧАСНИКІВ АНГЛОМОВНИХ ПРОФЕСІЙНИХ ІНТЕРНЕТ-ФОРУМІВ

Короткий опис

Теличко Вероніка Олегівна. Назва дисертаційної роботи: "КОМУНІКАТИВНІ СТРАТЕГІЇ УЧАСНИКІВ АНГЛОМОВНИХ ПРОФЕСІЙНИХ ІНТЕРНЕТ-ФОРУМІВ"

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
Теличко Вероніка Олегівна
УДК 811.111’276.6:004.738.5
КОМУНІКАТИВНІ СТРАТЕГІЇ УЧАСНИКІВ
АНГЛОМОВНИХ ПРОФЕСІЙНИХ ІНТЕРНЕТ-ФОРУМІВ
Спеціальність 10.02.04 – германські мови
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Науковий керівник
Яшенкова Ольга Володимирівна
к. філол. наук, доцент
Київ–2015
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ………………………………...
ВСТУП ………………………………………………………………….....
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
СПІЛКУВАННЯ НА АНГЛОМОВНИХ ПРОФЕСІЙНИХ
ІНТЕРНЕТ-ФОРУМАХ ЯК СТРАТЕГІЧНОГО ПРОЦЕСУ ……...
1.1. Стратегічний підхід до дослідження спілкування у
комунікативно-прагматичному вимірі лінгвістичних
студій….........................................................................................................
1.2. Оптимізація спілкування в аспекті стратегічного планування
комунікації …………………………………………………………...........
1.3. Англомовний професійний Інтернет-форум як віртуальне
комунікативне середовище …………………………………………….....
1.4. Особливості спілкування на англомовних професійних
Інтернет-форумах …………………………………………………………
1.5. Стратегічні лінії комунікативної поведінки учасників
англомовних професійних Інтернет-форумів …………………………...
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 …………………………………………...
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНФОРМАТИВНИХ
СТРАТЕГІЙ ТА СТРАТЕГІЇ САМОПРЕЗЕНТАЦІЇ УЧАСНИКІВ
АНГЛОМОВНИХ ПРОФЕСІЙНИХ ІНТЕРНЕТ ФОРУМІВ...........
2.1. Інформативні стратегії в репертуарі комунікантів англомовних
професійних Інтернет-форумів …………………………………………..
2.2. Стратегія отримання інформації .........................................................
2.3. Стратегія інформування з боку адресата .……………..……………
2.4. Стратегія інформування з боку адресанта ………………………….
2.5. Співвідношення понять “самопрезентація” і “самоідентифікація”
4
5
14
14
18
26
41
55
61
63
63
65
75
108
120
3
2.6. Особливості реалізації стратегії самопрезентації при виборі
комунікантами мережевого імені ………………………………………
2.7. Порівняльний аналіз специфіки реалізації стратегії
самопрезентації на різних англомовних професійних Інтернетфорумах ........................................................................................................
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 ….………………………………………..
РОЗДІЛ 3. СПЕЦИФІКА РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЙ
ЗАПОБІГАННЯ ТА НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ КОМУНІКАТИВНИХ
НЕВДАЧ ………………………………………………………………......
3.1. Ознаки неуспішного спілкування на англомовних професійних
Інтернет-форумах …………………………………………………………
3.2. Стратегія контролю розуміння ……………………………………...
3.3. Стратегія нетикетизації ………………………………………………
3.4. Стратегія модерації …………………………………………………..
3.4.1. Тактичний інструментарій реалізації стратегії модерації
як реакція на спам ………………………………………………………...
3.4.2. Специфіка реалізації стратегії модерації як реакція на
троллінг …………………………………………………………………....
3.5. Стратегія ненадання інформації та її вплив на результат
комунікації ………………………………………………………………...
3.6. Порівняльний аналіз особливостей реалізації інформативних
стратегій і стратегій запобігання та нейтралізації комунікативних
невдач на різних англомовних професійних Інтернет-форумах ………
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 ….....................…..……………………....
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ………………………………………………..
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………..
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ ………...
ДОДАТКИ ………………………………………………………………...
124
141
145
150
150
153
160
166
169
171
175
181
189
194
202
237
238
4
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АПІФ – англомовний професійний Інтернет-форум
ПВС – професійна віртуальна спільнота
ПМН – професійно-маркований нік
PTC – Proteacher community
ILF – Inquiry Learning Forum
TI – Tapped In
PMDF – Psychminded Discussion Forum
PF – private forum
PDF – professional discussion forum
SPN – Social Psychology Network
HASCF – HopeAndSunrise Counselling Forum
DSF – Dev Shed Forums
5
ВСТУП
У фокусі сучасних лінгвістичних студій виокремлюють стратегічний
підхід до дослідження мовної комунікації, у зв’язку з чим описують тактикостратегічний репертуар мовців у різних сферах спілкування (Е. В. Акаева [1];
М. І. Барсукова [13]; Ф. С. Бацевич [14–17]; О. С. Іссерс [45]; К. Є. Калінін
[50]; І. В. Певнєва [107], І. Ю. Шкіцька [161]; І. А. Юшковець [164];
О. В. Яшенкова [166] та ін.). В аспекті вивчення тактико-стратегічної
поведінки комунікантів досліджують проблеми ефективності
комунікативного процесу та пошуку оптимальних засобів побудови успішної
комунікації (Ф. С. Бацевич [14–17], О. В. Герасименко [33], Н. В. Григор’єва
[35]; Є. Г. Гришечко [36]; М. Л. Кур’ян [77], Т. В. Ларіна [81],
О. М. Рум’янцева [114], В. С. Третьякова [140], Є. А. Шпомер [162],
Т. О. Шаповалова [154]; О. В. Яшенкова [166], П. Браун, С. Левінсон [178],
Дж. Ліч [216], Т. Паек [233], В. Л. Замунер [263] та ін.).
У світлі сучасного розвитку інформаційних технологій, що призводять
до виникнення новітніх форм комунікації, актуальними стають проблеми
дослідження ефективної комунікації у віртуальному просторі
(М. Б. Бергельсон [21], А. Є. Жичкина [42], О. Ю. Малая [92],
М. О. Столярова [125], Г. Бернетт [181], Д. Крістал [184–185], Д. Л. Крейг,
К. Зімрінг [183], І. Чен [182], Дж. С. Донат [190], К. М. Дуглас,
К. МкГарті [192], П. М. Ганнон-Лірі, Е. Фонтейна, П. Кеоун [202], Д. Розен,
П. Р. Лафонтейн [240], А. Роваі [242], Дж. Сулер [253], І. Варламіс,
І. Апостолакіс [257] та ін.). Незважаючи на зростання інтересу до вивчення
комунікативно-прагматичних особливостей різновидів Інтернет-комунікації,
наразі в лінгвістичній літературі бракує досліджень, присвячених вивченню
специфіки реалізації комунікативних стратегій учасників англомовних
професійних Інтернет-форумів.
6
Актуальність дослідження зумовлено сучасною тенденцією до
вивчення Інтернет-мережі як особливого віртуального комунікативного
середовища в аспекті стратегічного планування комунікації. У зв’язку з цим
актуальним є дослідження тактико-стратегічного репертуару комунікантів на
англомовних професійних Інтернет-форумах та визначення їхньої ролі у
забезпеченні оптимізації спілкування в мережі Інтернет.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацію виконано у межах комплексної наукової теми Інституту
філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка
“Розвиток і взаємодія мов і літератур в умовах глобалізації” (код 11 БФ 044-
01), затвердженої Міністерством освіти і науки України.
Метою дослідження є комунікативно-прагматичний аналіз
особливостей спілкування учасників АПІФ, спрямований на виявлення
тактико-стратегічного репертуару комунікантів та оптимальних засобів його
актуалізації.
Реалізація основної мети передбачає виконання таких завдань:
– встановити особливості спілкування на АПІФ, враховуючи
специфіку його віртуального комунікативного середовища;
– обґрунтувати виокремлення комунікативних стратегій учасників
АПІФ;
– виявити та систематизувати комунікативні тактики, що забезпечують
реалізацію відповідних стратегій учасників спілкування АПІФ;
– описати вербальні та невербальні засоби актуалізації комунікативних
тактик, що використовують учасники спілкування на АПІФ;
– здійснити порівняльний аналіз особливостей реалізації
комунікативних стратегій учасників різних АПІФ у професійно-маркованому
аспекті;
– виявити тенденції у виборі домінуючих комунікативних стратегій
учасниками АПІФ.
7
Об’єктом дослідження є комунікативні стратегії учасників
англомовних професійних Інтернет-форумів (АПІФ).
Предмет дослідження складають комунікативно-прагматичні
особливості реалізації комунікативних стратегій учасників АПІФ.
Матеріалом дослідження послугували 919 електронних текстових
повідомлень англомовних професійних Інтернет-форумів, загальним обсягом
2478 умовних Інтернет-сторінок та 544 мережевих імені користувачів
форумів, відібрані методом суцільної вибірки iз 7 англомовних сайтів
професійних віртуальних спільнот (ПВС). Зібрані та проаналізовані корпуси
текстів Інтернет-форумів належать до трьох фахових галузей, що об’єднують
їхніх учасників спілкування у відповідні ПВС: викладачів (спільноти
Proteacher community (PTC), The Inquiry Learning Forum (ILF), Tapped In (TI)),
психологів (спільноти Social Psychology Network (SPN), HopeAndSunrise
Counselling Forum (HASCF) і форум спільноти Psychminded.co.uk (PMDF)) та
програмістів (спільнота Dev Shed Forums (DSF)). У роботі посилання на
джерело ілюстративного матеріалу містить назву сайту професійної
спільноти чи окремого форуму в її межах, закодованих за допомогою
вищезазначених скорочень, та порядковий номер у списку використаних
джерел.
Відповідно до класифікатору професій ДК 003 : 2010 професія
“викладач” є родовим поняттям щодо професій вчителя та вихователя як
видових понять [267, с. 22]. З огляду на це, під професійним комунікатором
цих спільнот ми передбачаємо викладача вищих та середніх навчальних
закладів, вчителя початкової школи чи вихователя дошкільних закладів, що
займаються професійно-педагогічною діяльністю.
Звернення до вищезазначених трьох фахових галузей зумовлено метою
проаналізувати спільні та відмінні риси, що властиві спілкуванню
представників професій типу “людина – людина” (професії викладача та
психолога) та “людина – знакова система” (професія програміста) за
типологією Є. О. Клімова [58]. Важливим для виявлення особливостей
8
професійного спілкування представників різних спільнот є також врахування
приналежності професій викладача та психолога до комунікативних професій
за класифікацією Ю. П. Тимофєєва [138], для яких спілкування практично
ототожнюється з діяльністю або є її найбільш важливим засобом чи умовою.
Методологічну основу дослідження складають загальнонаукові та
специфічні лінгвістичні методи. Завдяки методу суцільної виборки було
зібрано ілюстративний матеріал дослідження. За допомогою методу індукції
отримані факти було узагальнено у цілісну теоретичну концепцію специфіки
реалізації комунікативних стратегій учасників АПІФ. Методи
інтенціонального та прагматичного аналізу застосовані при визначенні
основних комунікативних стратегій і тактик учасників АПІФ, методи
семантичного і контекстуального аналізу – при розробці тематичних
класифікацій на основі ілюстративного матеріалу; метод лексикосинтаксичного аналізу висловлювань – для аналізу вербальних засобів
реалізації комунікативних стратегій учасників АПІФ. Метод системнофункціонального аналізу дав змогу дослідити особливості функціонування
невербальних засобів актуалізації комунікативних стратегій у взаємодії з
вербальними. У якості допоміжних процедур дослідження було залучено
елементи кількісного методу.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній вперше теоретично
обґрунтовано та практично досліджено АПІФ як специфічне віртуальне
комунікативне середовище; запропоновано класифікацію комунікативних
стратегій і тактик учасників АПІФ з огляду на комунікативні цілі мовців та
цінності професійних спільнот у віртуальному просторі; здійснено
порівняльний аналіз особливостей реалізації комунікативних стратегій
учасників різних АПІФ у професійно-маркованому аспекті, враховуючи їхню
приналежність до професій типу “людина–людина” та “людина–знакова
система”; описано основні лексико-синтаксичні засоби актуалізації тактикостратегічного репертуару комунікантів у поєднанні із невербальним кодом –
капіталізацією, редуплікацією, різносеміотичними елементами, емотиконами
9
(“смайликами”) і визначено їхні комунікативно-прагматичні характеристики;
обґрунтовано тенденції у виборі домінуючих інформативних стратегій
учасниками АПІФ, зумовлених тематичною орієнтацією АПІФ та
комунікативними цілями, пов’язаними із обміном фаховою інформацією;
проаналізовано тактико-стратегічний репертуар комунікантів, спрямований
на оптимізацію спілкування у разі наявності комунікативних ускладнень та
доведено загальну кооперативну спрямованість комунікації на АПІФ.
Положення, що виносяться на захист:
1. Дослідження спілкування на АПІФ в аспекті стратегічного
планування комунікації зумовлює врахування особливостей віртуального
комунікативного середовища. Його специфіка полягає у поєднанні
особливостей професійного спілкування у невіртуальному просторі із
рисами, що характеризують спілкування в Інтернет-мережі. Це зумовлює
можливість АПІФ у діалектичній єдності синтезувати риси ретіальної та
аксіальної, соціально-зорієнтованої та особистісно-зорієнтованої комунікації,
інформативного та фатичного спілкування з перевагою полюсу інформатики,
зважаючи на фахову тематичну спрямованість цього комунікативного
середовища.
2. Регламентованість АПІФ за фаховою тематичною орієнтацією
зумовлює використання комунікативних стратегій, пов'язаних із обміном
фаховою інформацією, реалізація яких забезпечує ефективне спілкування на
АПІФ. Поряд із інформативними стратегіями на АПІФ суттєвого значення
набуває стратегія самопрезентації з огляду на її роль у сприянні ефективному
спілкуванню між членами віртуальної спільноти. Особливість її реалізації на
АПІФ виявляється у виборі комунікантами мережевого імені, що відображає
цінності спільноти і є важливою умовою ефективного спілкування у
віртуальному просторі.
3. У разі потенційного комунікативного ускладнення або порушення
одним із мовців умов успішної комунікації, зумовлених кодексом нетикету
10
спільноти, оптимізації спілкування сприяють стратегії запобігання та
нейтралізації комунікативних невдач.
4. Ефективність комунікації, що зумовлена вибором певної стратегії та
тактики її втілення, слід розглядати в таких аспектах як: 1) успішну
реалізацію цілей комунікантів, пов’язаних із запобіганням комунікативним
невдачам; 2) відновлення необхідних умов для забезпечення якісного обміну
фаховою інформацією після подолання комунікативних ускладнень;
3) досягнення взаєморозуміння у процесі комунікації у разі неможливості
реалізації предметної мети одного із мовців. Спрямованість своїх дій в
одному з трьох аспектів пов’язана із приналежністю комунікантів до певної
професійної віртуальної спільноти та регулюється її нетикетом.
5. Домінування інформативних стратегій у тактико-стратегічному
репертуарі комунікантів, репрезентованих стратегіями отримання інформації
та інформування, свідчить про бажання мовців надавати перевагу
інформативним цілям комунікації, що відповідає регламентованому
тематичному формату спілкування на АПІФ.
6. Низький відсоток комунікативних ситуацій (4%), спричинених
цілеспрямованою некооперативною поведінкою мовців, відображає
прагнення комунікантів на АПІФ дотримуватися кооперативної
комунікативної взаємодії та узгоджувати свою поведінку відповідно до
кодексу нетикету спільноти з метою оптимізації спілкування у віртуальному
просторі.
Теоретичне значення роботи полягає у розвитку теоретичних
положень Інтернет-лінгвістики та теорії мовної комунікації, зокрема у
виявленні специфіки віртуального комунікативного середовища АПІФ як
професійної спільноти у просторі Інтернет-мережі. Здійснення системного
опису та аналізу тактико-стратегічного репертуару комунікантів на АПІФ
сприяє подальшому розвитку дослідження мовних одиниць у комунікативнопрагматичному аспекті. Комплексне вивчення особливостей реалізації
комунікативних стратегій у спілкуванні на АПІФ відіграє вагому роль у
11
наукових дослідженнях, пов’язаних із проблемами ефективної
комунікативної взаємодії у різних сферах спілкування.
Практичне значення дослідження полягає у можливості використання
його основних положень і результатів у розробці та викладанні нормативних
навчальних дисциплін “Лексикологія англійської мови”, “Граматика
англійської мови”, “Основи теорії мовної комунікації”, а також у спецкурсах
із комунікативної лінгвістики, лінгвопрагматики та Інтернет-лінгвістики.
Матеріали дослідження можуть також бути використані при укладанні
навчальних і навчально-методичних посібників до цих курсів, а також для
написання курсових, дипломних і магістерських робіт.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та наукові
результати дисертаційної роботи було обговорено на засіданнях кафедри
англійської філології, на засіданнях та навчально-методичних семінарах
кафедри комунікації і лінгвокраїнознавства Інституту філології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка, а також було викладено
на шести міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: IV
Міжнародній науково-практичній конференції “Мови і світ: дослідження та
викладання” (18–19 березня 2010 року, Кіровоград), ХIX Міжнародній
науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго “Мова і культура” (21–25
червня 2010 року, Київ), Всеукраїнській науковій конференції (за участю
молодих учених) “Концепти та константи в мові, літературі, культурі” (14
квітня 2011 року, Київ), Міжнародній науковій конференції “Рецепція
наукової спадщини професора Станіслава Семчинського і сучасна філологія”
(19–20 травня 2011 року, Київ), XI Міжнародній науковій конференції
“Семантика мови і тексту” (26–28 вересня 2012 року, Івано-Франківськ),
Всеукраїнських наукових читаннях за участі молодих учених “Дух нового
часу у дзеркалі слова і тексту” (8–10 кітня 2015 року).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені у
дев’яти одноосібних публікаціях автора, з них сім – у фахових виданнях
України та одна – в іноземному фаховому виданні “Филологические науки.
12
Вопросы теории и практики”, що входить до переліку ВАК РФ. Одна
публікація видана у збірнику за матеріалами XI Міжнародної наукової
конференції “Семантика мови і тексту” (26–28 вересня 2012 року, ІваноФранківськ).
Особистий внесок аспіранта. Опубліковані статті, в яких викладено
основні положення наукової роботи, виконані здобувачем самостійно.
Структура і обсяг роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів
з висновками до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних
джерел (загалом 283 позиції, з яких 98 – іншомовні джерела; 10 –
лексикографічні джерела та 7 – джерела ілюстративного матеріалу) і
одиннадцяти додатків. Загальний обсяг роботи становить 253 сторінки, обсяг
основного тексту – 201 сторінка.
У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність,
розглянуто сучасний стан вивчення проблеми в лінгвістичних студіях,
визначено предмет, об’єкт, матеріал дослідження, сформульовано мету та
основні завдання роботи, зазначено наукову новизну, окреслено теоретичну
та практичну цінність основних положень і результатів дослідження,
розкрито основні методи дослідження, наведено відомості про структуру
дисертації.
У першому розділі роботи “Теоретичні засади дослідження
спілкування на англомовних професійних Інтернет-форумах як
стратегічного процесу” описано основні теоретико-методологічні
положення, на яких ґрунтується аналіз об’єкту дослідження. Визначено
сутність комунікативно-прагматичного аспекту лінгвістичних досліджень.
Виокремлено основні наукові підходи до вивчення понять “комунікативна
стратегія” і “комунікативна тактика” у сучасній лінгвістиці з огляду на
стратегічний підхід до дослідження спілкування як один з аспектів
комунікативно-прагматичної дослідницької парадигми. Окреслено
термінологічну парадигму дослідження професійного спілкування в мережі,
визначено поняття “віртуальна спільнота” та “професійна віртуальна
13
спільнота” у науково-теоретичній літературі. Обгрунтовано дослідження
АПІФ як особливого віртуального комунікативного середовища, що
зумовлює тактико-стратегічний репертуар його учасників. Описано
особливості спілкування на АПІФ з урахуванням загальної тенденції
лінгвістичних досліджень до вивчення засобів, спрямованих на досягнення
успішної комунікації.
У другому розділі роботи “Особливості реалізації інформативних
стратегій та стратегії самопрезентації учасників англомовних
професійних Інтернет-форумів” виокремлено та досліджено тактикостратегічний репертуар комунікантів, зумовлений цінностями ПВС та
комунікативними цілями, пов’язаними із обміном фаховою інформацією.
Проаналізовано вербальні і невербальні засоби актуалізації тактик, що
підпорядковані відповідним стратегіям.
У третьому розділі дисертаційного дослідження “Специфіка
реалізації стратегій запобігання та нейтралізації комунікативних
невдач” визначено основні ознаки неуспішного спілкування у віртуальному
просторі професійних спільнот, описано і систематизовано тактики стратегій
запобігання та нейтралізації комунікативних невдач, враховуючи їхні
вербальні і невербальні засоби актуалізації. Здійснено порівняльний аналіз
особливостей реалізації комунікативних стратегій у спілкуванні на різних
АПІФ з урахуванням професійно-маркованого аспекту. Виявлено тенденції у
виборі домінуючих комунікативних стратегій учасниками спілкування на
АПІФ.
У загальних висновках узагальнено результати дослідження та
окреслено перспективи подальших розвідок з обраної теми.
У списку використаних джерел відображені основні роботи, які
становлять теоретико-методологічну базу дисертаційного дослідження.
У додатках представлено типові зразки оформлення повідомлень
учасниками АПІФ; фрагменти повідомлень АПІФ, в яких реалізовано
комунікативні стратегії їхніх учасників; узагальнено діаграми порівняльного
14
аналізу специфіки реалізації комунікативних стратегій на АПІФ вчителів,
психологів та програмістів у професійно-маркованому аспекті.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні здійснено комунікативно-прагматичний
аналіз спілкування учасників англомовних професійних Інтернет-форумів,
спрямований на виявлення тактико-стратегічного репертуару комунікантів та
оптимальних засобів його актуалізації. Окреслено особливості спілкування
на АПІФ з огляду на специфічне віртуальне комунікативне середовище, що
зумовлює тактико-стратегічний репертуар комунікантів. Обгрунтовано
тенденції у виборі домінуючих комунікативних стратегій учасниками АПІФ
та здійснено порівняльний аналіз особливостей їх реалізації на різних АПІФ з
урахуванням професійно-маркованого аспекту.
1. Дослідження тактико-стратегічної поведінки комунікантів на АПІФ
передбачає врахування особливостей їхнього віртуального комунікативного
середовища. З опертям на соціолінгвістичний аспект дослідження
комунікації в мережі, за яким такий її різновид як Інтернет-форум тлумачать
як віртуальну спільноту користувачів, ми вважаємо релевантним розглядати
АПІФ як ПВС. Під поняттям “професійна віртуальна спільнота” розуміємо
різновид віртуальних спільнот, що утворюється у процесі професійного
спілкування між її членами та яку характеризує дотримання спільних
цінностей, прийнятого в спільноті кодексу норм та правил комунікативної
поведінки, а також наявність основної мети – обміну фаховою інформацією.
2. АПІФ є особливим віртуальним комунікативним середовищем,
специфіка якого полягає у синтезі особливостей професійної комунікації у
невіртуальному просторі та визначних рис спілкування в мережі. Це
передбачає його амбівалентну природу, що комбінує у діалектичній єдності
риси ретіальної та аксіальної комунікації з домінуючою надперсональною
адресованістю, синтезує полюси інформатики та фатики з перевагою
інформативного спілкування, риси інституційної та неінституційної
комунікації, а також статусно-зорієнтованого та особистісно-зорієнтованого
195
спілкування. До особливостей АПІФ як специфічного віртуального
комунікативного середовища також відносимо його асинхронність,
можливість реалізації в гібридній усно-писемній мережевій формі мовлення,
регламентованість, релевантність виділення статусно-рольових параметрів
його учасників (соціально-професійного та віртуального статусу),
полілогічну форму спілкування, наявність кодексу нетикету як системи
контролю комунікативної поведінки у відповідності до аксіологічних
орієнтирів ПВС, інформаційно-пізнавальну орієнтацію предметних цілей
спілкування та тематичну єдність за фаховою орієнтацією.
3. Дослідження тактико-стратегічного репертуару комунікантів на
АПІФ дало змогу виокремити основні комунікативні стратегії з огляду на
ключову мету спілкування – обмін фаховою інформацією: стратегію
отримання інформації та стратегію інформування.
З огляду на роль віртуальної ідентичності у сприянні оптимізації
спілкування у віртуальному просторі досліджено стратегію самопрезентації,
особливості реалізації якої на АПІФ пов’язані із вибором мовцем мережевого
імені, що відображає цінності спільноти та є важливою умовою ефективного
спілкування в мережі.
4. Стратегія отримання інформації відображає основну мету адресанта
– задоволення інформаційного запиту та реалізована на АПІФ за допомогою
таких тактик: прямого запиту; непрямого запиту; прохання.
5. Стратегія інформування як комунікативна стратегія адресата полягає
у задоволенні предметної мети співрозмовника, відображеної в його
інформаційному запиті. Її актуалізують такі тактики: стислої відповіді;
розгорнутої відповіді; поради; інструктажу; акцентування уваги;
коригування; звернення до професійного досвіду; солідарності; сумніву;
посилання на інформаційний ресурс; послаблення незгоди; іронії.
Результати аналізу вербальних і невербальних засобів реалізації
стратегій отримання інформації та інформування в якості реакції на неї
демонструють дві тенденції мовців:
196
1) пов’язану із бажанням послабити комунікативний вплив на адресата
при висловленні інформаційного запиту або принизити значення
пропонованої послуги при задоволенні запиту співрозмовника (модальні
дієслова умовного способу, мінімізатори, одиниці суб’єктивної модальності,
модальний модифікатор ‘please’, етикетні клішовані вирази та емотикони у
якості так званих “комунікативних подарунків” тощо);
2) зумовлену бажанням збільшити вплив на адресата, апелюючи до
взаємодопомоги як цінності спільноти або підкреслюючи статусну перевагу
мовця (імперативні конструкції, капіталізація, емоційно-оцінні лексеми,
інтенсифікатори, експресивні синтаксичні конструкції, “смайлики”, що
відображають негативний психо-емоційний стан мовця, який змушує його
звернутися за допомогою до інших членів ПВС тощо).
6. Стратегія інформування як комунікативна стратегія адресанта
відображає його основну мету поділитися цікавою та корисною фаховою
інформацією із іншими членами спільноти. Ефективність цієї стратегії
полягає у відповідності розміщуваної інформації фаховій орієнтації АПІФ та
нетикету ПВС, а також у виборі релевантних засобів для реалізації її тактик:
етикетних клішованих конструкцій, індикаторів соціально-професійного
статусу мовця, маркерів інституційної приналежності комуніканта, локальної
та темпоральної орієнтації професійно-зорієнтованого заходу, а також
невербальних засобів, що сприяють акцентуванню уваги на змістовних
сегментах повідомлення: капіталізації та редуплікації знаку оклику.
7. У ході дослідження особливостей реалізації стратегії самопрезентації
виявлені такі тенденцій у виборі певної тактики та її засобів актуалізації в
залежності від фаху мовців:
– надання переваги тактиці самоідентифікації за ім’ям та / чи
прізвищем на АПІФ викладачів та психологів;
– відображення професійно-особистісних рис (тактика фахової
самопрезентації) та вибір позитивно-зорієнтованих ніків з метою
197
конструювання привабливого образу викладача на форумах спільнот цього
фаху (тактика віртуальної самопрезентації);
– тяжіння до віртуальної самопрезентації при виборі провокаційних
ніків та вибір креативних ніків, що виконують парольну функцію і
побудовані на основі полісеміотичних засобів на АПІФ програмістів (тактики
віртуальної та фахової самопрезентації). Тактику фахової самопрезентації
актуалізують професійно-марковані ніки, що апелюють до понять зі сфери
фаху їх носіїв та відображають цінності відповідної ПВС.
8. У випадку наявності потенційної комунікативної загрози або явної
комунікативної невдачі у роботі виокремлені стратегії запобігання та
нейтралізації комунікативних невдач: стратегія контролю розуміння;
стратегія нетикетизації; стратегія модерації; стратегія ненадання інформації.
9. Адресантно- та адресатно-зорієнтована стратегія контролю
розуміння виступає засобом оптимізації спілкування у ситуаціях, пов’язаних
із виникненням семантичного шуму, зумовленого різним рівнем професійної
компетенції учасників АПІФ. Адресант вдається до цієї стратегії, відчуваючи
потребу у більш детальному формулюванні свого інформаційного запиту або
у випадку неможливості декодувати відповідь адресата. Цю стратегію
реалізують тактики конкретизації інформаційного запиту та з’ясування.
Стратегія контролю розуміння як комунікативна стратегія адресата
сигналізує про неуспішність інформаційного запиту співрозмовника та
спрямована на регулювання його дій з метою оптимізації спілкування,
реалізуючись у тактиках констатації нерозуміння; уточнення; пояснення;
верифікації або демонструє турботу адресата про уникнення комунікативних
невдач на етапі декодування повідомлення співрозмовником, втілюючись у
тактиці піклування про розуміння. Проаналізована у ході дослідження
реакція комунікантів, спрямована на виправлення комунікативних помилок,
спричинених їхнім неуспішним інформаційним запитом, демонструє
тенденцію мовців до оптимізації спілкування на АПІФ: надання прямої
відповіді на уточнюючі запитання; наведення дефініцій понять, що стали
198
причиною семантичного шуму; вибачення за спричиненні комунікативні
порушення.
10. До стратегій запобігання та нейтралізації комунікативних невдач,
пов’язаних із несвідомими чи цілеспрямованими порушеннями нетикету
спільноти, у роботі віднесені стратегії нетикетизації та модерації.
10.1. Стратегія нетикетизації відповідає прагненням мовця апелювати
до правил мережевого етикету спільноти у випадку наявності потенційної
загрози їхнього порушення ним самим або іншими членами спільноти.
Основною у репертуарі стратегії визначено тактику вибачення за потенційні
порушення нетикету, що в роботі класифіковано на дві групи: 1) пов’язані із
низьким рівнем технологічної компетенції мовця або неуважністю;
2) зумовлені недотриманням вимог до змісту та обсягу інформації, що
ґрунтуються на засадах максим кількості та відношення принципу Кооперації
Г.-П. Грайса.
10.2. Статусно-зумовлена стратегія модерації спрямована на
нейтралізацію комунікативних невдач, спричинених цілеспрямованою
комунікативною поведінкою провокативних типів учасників АПІФ –
“спамерів” та “тролів”. Характерною рисою для опису цієї стратегії є
пріоритетна позиція мовця, який наділений високим віртуальним статусом у
спільноті. Результати дослідження демонструють дві протилежні тенденції
комунікативної поведінки мовця, який використовує стратегію модерації, що
відображає обрана ним тактика:
1) “демократизацію” стосунків та прагнення зберегти комунікативну
рівновагу під час спілкування (тактики прохання, пропозиції, демонстрації
дружнього ставлення);
2) підкреслення статусної асиметрії (тактики настанови, іронії).
У першому випадку в якості вербальних засобів реалізації відповідних
тактик функціонують засоби суб’єктивної модальності, умовні речення,
модальний модифікатор ‘please’, модальні дієслова умовного способу,
вокативи із семантикою дружнього ставлення тощо; у другому випадку –
199
імперативні конструкції та розповідні речення із модальними дієсловами,
спрямовані на коригування поведінки адресата та невербальні засоби:
капіталізація для підкреслення впливу на адресата та емотикони
(“смайлики”) зі значенням іронії.
11. Вибір мовцем стратегії ненадання інформації передбачає його
відмову задовольнити інформаційний запит співрозмовника, що засвідчує її
спрямованість на некооперативну мовленнєву взаємодію. Разом з тим,
розмаїття її тактичного репертуару дає змогу оптимізувати комунікацію за
наявності в мовців бажання об’єктивно обґрунтувати причини відмови або
виявити увагу та турботу до проблеми співрозмовника.
Вибір тактики з репертуару цієї стратегії може бути зумовлений такими
чинниками:
– вищою статусно-рольовою позицією мовця щодо співрозмовника, що
дає змогу мовцю обирати адресатно-зорієнтовані тактики – переадресації
інформаційного запиту і посилання на абсурдність інформаційного запиту
співрозмовника як категоричну форму відмови у наданні інформації;
– низьким або недостатнім рівнем професійної компетенції мовця, що
передбачає його звернення до адресантно-зорієнтованих тактик (посилання
на необізнаність; посилання на низький рівень професійної компетенції;
посилання на низький рівень технологічної компетенції);
– бажанням продемонструвати співрозмовнику увагу до його проблеми
(тактика обіцянки).
У ході дослідження визначені основні вербальні засоби реалізації цих
тактик:
- адресатно-зорієнтованих: заперечні речення із семою “неможливість”
або “відсутність потреби”; розповідні речення із модальними дієсловами та
імперативні конструкції, що спонукають комуніканта до пропонованих дій;
- адресантно-зорієнтованих: заперечні речення, у складі яких наявні
предикати із семою “необізнаність” або “неможливість”; одиниці
суб’єктивної модальності зі значенням сумніву. Вербальними засобами
200
реалізації тактики обіцянки виступають промісивні конструкцій із
футуральною перспективою, невербальними – редуплікація пунктуаційних
знаків та “смайлики”.
З метою досягнення взаєморозуміння у процесі комунікації за
неможливості реалізації предметної мети співрозмовника мовці намагаються
оптимізувати спілкування, демонструючи привітне ставлення до нього,
схвалюючи його особисті та професійні якості, висловлюючи обіцянку
надати зворотний зв'язок у майбутньому. Результати дослідження
демонструють, що подібна поведінка більше характеризує представників
АПІФ спільнот викладачів та психологів з огляду на специфіку їхнього фаху
– приналежність до комунікативних професій типу “людина – людина”.
Натомість учасники АПІФ програмістів, що відносимо до представників
професії типу “людина – знакова система”, менше звертають увагу до
“контактного” елементу ситуації, більше схильні до обґрунтування
об’єктивних причин відмови у задоволенні інформаційного запиту та
апелюванні до статусної переваги, у зв’язку з чим вони надають перевагу
адресатно-зорієнтованим тактикам стратегії ненадання інформації.
12. Результати проведеного дослідження засвідчують преференції
комунікантів у виборі певних стратегій спілкування, серед яких
домінантними виявилися стратегії отримання інформації (16,6%) та
інформування (70,8%) (разом 87,4%). Такі показники домінування цих
стратегій разом із низькою частотністю використання стратегії ненадання
інформації у репертуарі мовців (1,5%) засвідчують важливість обміну
фаховою інформацією як основної мети спілкування на АПІФ. Важливим є
також прагнення комунікантів до оптимізації спілкування на АПІФ у випадку
наявності комунікативних ускладнень. Встановлено, що навіть у випадку
цілеспрямованих порушень нетикету спільноти, стає можливим досягнення
ефективності комунікації та відновлення сприятливої атмосфери
спілкування. Це дає змогу наголосити на значенні таких унікальних
особливостей АПІФ як регламентованості, врахування соціально-
201
професійного і віртуального статусу члена ПВС та наявності нетикету з його
можливістю відображення універсальних цінностей професійної етики та
специфічних цінностей спільноти, що у комплексі сприяють оптимізації
спілкування в мережі.
Перспективи подальших розвідок вбачаємо у поглибленому аналізі
комунікативно-прагматичних особливостей спілкування на АПІФ різних
фахових груп у компаративному аспекті, зокрема шляхом їх зіставлення із
специфікою спілкування на інших різновидах інституційної та
неінституційної Інтернет-комунікації. Уваги також заслуговує аналіз
професійного спілкування на форумах у гендерному аспекті з огляду на
фахову приналежність членів ПВС.