Теоретико-методологічний потенціал концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса

Короткий опис

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

Артеменко Світлана Богданівна
Теоретико-методологічний потенціал концепції комунікативної
раціональності Ю.Габермаса

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук
за спеціальністю 22.00.01 теорія та історія і соціології

Науковий керівник: Тарасенко Валентин Іванович
доктор соціологічних наук, професор

КИЇВ - 2007

ЗМІСТ
ВСТУП....................................................................................................... 3
РОЗДІЛ І. Епістемологічна характеристика теоретико-методологічного потенціалу наукової концепції в соціологічній науці
1.1. Проблематика теоретико-методологічного потенціалу концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса в соціологічному дискурсі ..... 9
1.2.Пізнавальний потенціал наукової концепції: загальнометодоло-гічна роль в теоретичній соціології ...................... 32
1.3. Теоретико-методологічний потенціал наукової концепції як складова її пізнавального потенціалу ..............................................................50
Висновки до першого розділу .................................................................64
РОЗДІЛІІ.Основні ознаки теоретико-методологічного потенціалу концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса
2.1. Науковий статус концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса .... 68
2.2. Теоретико-методологічні й системні характеристики концепції комунікативної раціональності ......................................................................... 85
2.3.Напрямок формування концепції комунікативної раціональності ....... 102
2.4.Понятійно-категоріальний апарат та методологічний принцип концепції комунікативної раціональності як вираз її теоретико-методологічного потенціалу .... 119
Висновки до другого розділу ................................................................ 137
ВИСНОВКИ .......................................................................................... 143
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................... 147

ВСТУП

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку людства в період становлення нової інтелектуальної епохи однією з найбільш значущих її особливостей стає нагальна потреба вивчення всезростаючих масштабів глобалізації й соціальної інтеграції індивідів, що охоплюють практично всі аспекти життєвого світу соціуму. Ці соціальні феномени є неможливими без піднесення ролі комунікації в суспільстві, досягнення мовного взаєморозуміння між культурно неоднорідними представниками міжнародної спільноти.
Процес глобалізації передбачає поширення однорідних культурних зразків за рахунок абстрагування від національної специфіки. В цих умовах існує пряма загроза нівелювання певних історичних звичаїв, культурних цінностей чисельних соціальних спільностей. Звідси, це явище, крім позитивних результатів кооперативного вирішення найбільш глобальних проблем сучасності, об’єктивно здатне породжувати і велику кількість соціальних конфліктів і суперечностей з боку світових спільнот. За цієї умови глобалізація не виконує функцію соціальної інтеграції, натомість створює небезпеку посилення напруги в цілому світі. Ця обставина вимагає збереження інтеграційних процесів глобалізації шляхом налагодження глобального комунікативного взаєморозуміння та консенсусу. Цього можна досягти за допомогою підвищення самої культури мовлення, успішного застосування комунікативної дії, оптимізації мовленнєвого впливу, раціоналізації комунікативної взаємодії індивідів. Очевидним стає підтримання соціальної інтеграції й цілісності саме на комунікативних засадах раціональності та ефективності суспільної інтеракції. Показовим у цьому випадку може виступати приклад концепції комунікативної раціональності відомого німецького соціального філософа та соціолога Ю.Габермаса, теоретико-методологічний потенціал якої свідчить про плідність в її межах наукової спроби подолання кризових тенденцій, притаманних глобалізаційним процесам сучасності.
Крім того, проявом глобалізаційних тенденцій сьогодення виступає поступове посилення інтегративних тенденцій в суспільствознавстві. Наочним взірцем у цьому плані видається синтетична концепція комунікативної раціональності Габермаса, яка спирається на теоретико-методологічні засади соціальної філософії та соціологічної науки класичного зразка, водночас узгоджується з її новітньою логікою розвитку. В цьому контексті продуктивність інтегративних процесів у соціальній науці може бути певною мірою оцінена шляхом дослідження теоретико-методологічних можливостей концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса.
Отже, актуальність та доцільність здійснення цілісного аналізу теоретико-методологічних можливостей концепції комунікативної раціональності Габермаса постає у зв’язку із ситуацією в теоретичній соціології й суспільстві сьогодення. Наукова проблема полягає в тому, що сьогодні вітчизняна й світова соціологічна думка не має достатнього теоретичного досвіду вивчення пізнавального, теоретико-методологічного потенціалу цієї концепції. До того ж неоднозначне оцінювання цієї концепції вітчизняними науковцями у радянські часи і на сучасному етапі розвитку теоретичної соціології в цілому не сприяло здійсненню його адекватного розкриття. Відтак на сучасному етапі розвитку соціологічної науки практично відсутні ґрунтовні знання про можливості, структуру, механізм реалізації цього потенціалу. В системі соціологічного знання фактично ще не вироблено конкретних теоретичних засобів для опису, пояснення і прогнозування теоретико-методологічного потенціалу концепції комунікативної раціональності Габермаса.
Невизначеним також залишається питання про те, чи забезпечує напрямок формування теоретико-методологічного потенціалу концепції Ю.Габермаса, якісно новий рівень пізнання соціальної реальності? Чи є він плідним для нарощування нового знання, сприяє зростанню цього ж потенціалу, чи все ж має таки обмежений характер і не може бути використаний для сучасної розсипчастої” соціології?
Дане дисертаційне дослідження акцентує увагу саме на цілісному аналізові концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса, критичному розгляді її теоретико-методологічних спроможностей.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація з науковими планами організації, де виконана робота, не пов’язана.
Оскільки процес глобалізації загострює потребу підтримувати соціальну інтеграцію і цілісність, тому метою роботи є: встановити новітні характеристики теоретико-методологічного потенціалу концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса.
Відповідно до поставленої мети дисертаційного дослідження вирішувались такі завдання:
1) розкрити зміст поняття теоретико-методологічного потенціалу наукової концепції в теоретичній соціології;
2) визначити статус концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса в соціальному пізнанні;
3) виявити її теоретико-методологічні засади;
4) встановити пізнавальні переваги та обмеженість концепції комунікативної раціональності Габермаса;
5) розкрити наукове значення концепції Габермаса для сучасної теоретичної соціології.
Об’єктом дисертаційного дослідження виступає концепція комунікативної раціональності Ю.Габермаса.
Предметом є гносеологічна специфіка теоретико-методологічного потенціалу концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса.
Методи дослідження. В дисертаційній роботі використовувалися такі загальнонаукові методи: аналіз, системний підхід, порівняльний аналіз та синтез. Порівняльний аналіз дав змогу визначити пізнавальні переваги та обмеженість концепції комунікативної раціональності з позиції класичних та некласичних зразків науковості, прийнятих у соціологічній науці. Застосування системного підходу, аналізу та синтезу надало можливість здобувачу розглянути системні характеристики цієї концепції шляхом виокремлення її структурних зв’язків між основними поняттями та означенням базової логічної ідеї. Методи аналізу та синтезу сприяли інтерпретації понять пізнавального” та теоретико-методологічного потенціалу” наукової концепції, розкриттю основоположних ознак теоретико-методологічного потенціалу концепції комунікативної раціональності: її наукового статусу, теоретико-методологічних і системних характеристик, інтегративної специфіки формування, системи понять та методологічного принципу, які конституюють даний потенціал, розгляду наукового внеску Ю.Габермаса у розвиток сучасної теоретичної соціології.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі, на основі вирішення завдань, обґрунтовано низку положень, що мають наукову новизну і виносяться на захист:
· уточнено, що єдність теоретичних і методологічних можливостей концепції у соціальному пізнанні є передумовою її теоретико-методологічного потенціалу;
· вперше показано, що концепція комунікативної раціональності Ю.Габермаса є некласичною інтерпретативною моделлю соціального пізнання з рисами структурної неповноти, теоретичної незавершеності та логічної суперечливості. Еклектичність цієї концепції обумовлена поєднанням в її межах численних пізнавальних стратегій, підходів та теоретичних положень з різних наукових дисциплін, а також макро- й мікро- рівнів теоретизування, які втілено у зображення дуалістичної моделі суспільства (системи та життєвого світу);
· уточнено, що поняття комунікативної раціональності” в концепції Габермаса не виконує системотвірної функції, хоча й зближує на загальній основі різні варіанти інтерпретації комунікативної дії;
· вперше визначено сутність, структуру, напрямок формування теоретико-методологічного потенціалу габермасівської концепції комунікативної раціональності. Гносеологічна спроможність цього потенціалу обумовлена його системно-інтегративним характером, коли його структура містить поняття комунікативна дія”, комунікативна раціональність”, життєвий світ”, а також методологічно актуалізований принцип інтерсуб’єктивності, який є плідним в осмисленні мотиваційно-смислових компонентів комунікативної поведінки індивідів. Напрямок формування теоретико-методологічного потенціалу цієї концепції є екстенсивний;
· вперше показано, що застосування концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса є гносеологічно ефективним для дослідження символічних, культурних явищ та процесів соціальної реальності, тобто в контексті глобалізації, соціальних конфліктів, механізмів соціальної інтеграції, ідентифікації, девіантних відхилень в аспекті соціалізації;
· вперше розкрито науковий внесок Габермаса у розвиток соціологічної теорії, бо в межах його концепції комунікативної раціональності окреслено пізнавальні обмеження класичних і сучасних соціологічних підходів, здійснено наукову спробу більш цілісного, багатоаспектного розгляду проблематики раціональності на основі інтеграції цих підходів, в напрямку формування цієї концепції може здійснюватися першопочаткова систематизація певного соціологічного матеріалу, як то теорії соціальної поведінки. Комунікативна концепція раціональності поглиблює міждисциплінарні зв’язки соціальної науки, а положення Ю.Габермаса про соціальні аспекти символічної інтеракції сприяють збагаченню соціологічного уявлення до комунікації й теорії соціокультурного аналізу.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в практиці викладання таких курсів: Науковий статус соціологічних теорій”, Актуальні проблеми соціології”, Історія соціології”, Новітні напрямки сучасної західної соціологічної думки”, Соціологічні теорії суспільства”, Соціологія постмодерну” та ін.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження було обговорено на семінарах кафедри теорії та історії соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, на конференції з нагоди Днів науки факультету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка 28-29 квітня 2005 року, на методологічному семінарі факультету соціології та психології у травні 2005 року та методологічному семінарі факультету соціології у червні 2007 року, й також на таких науково-практичних конференціях: XII міжнародній науковій конференції Харківські соціологічні читання” 23-24 листопада 2006 року (Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна), Другій науковій конференції Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління” 14 квітня 2006 року (Донецький державний університет управління), VІІІ міжнародній конференції молодих науковців Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” 27-28 квітня 2007 року (Київський національний університет імені Тараса Шевченка), міжнародній науковій конференції Першого Львівського соціологічного форуму Актуальні проблеми сучасного українського суспільства” 19-20 травня 2007 року (Львівський національний університет імені Івана Франка).
Публікації. Результати дисертації опубліковані у статтях фахових видань (3), матеріалах і тезах конференцій (6).

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі здійснювалося дослідження гносеологічних та інтегративних особливостей теоретико-методологічного потенціалу концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса. В результаті дослідження отримані висновки, які відповідають поставленій меті та дослідницьким завданням дисертації.
1. Теоретико-методологічний потенціал будь-якої наукової концепції можна визначити як її спроможності до відображення, опису, зображення, прогнозування та відкриття нового у досліджуваному об’єкті за допомогою таких її структурних елементів, як система понять та методологічних принципів, які і задають певний кут зору в аспекті зазначених пізнавальних операцій. Серед основоположних чинників, що визначають теоретико-методологічний потенціал концепції, слід виокремити її науковий статус у соціальному пізнанні, теоретикo-методологічні й системні характеристики, інтегративний напрямок формування, міру гносеологічної ефективності її понятійно-категоріального апарату та методологічних принципів.
2. Науковий статус концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса вказує на її некласичний характер, який обумовлюється особливостями інтрепретативно-діалогічної методології, обґрунтуванням в її рамках міждисциплінарного рівня вирішення пізнавальних задач дослідником, зверненням до теоретичного досвіду різноманітних соціогуманітарних дисциплін, як то теорія комунікації, соціальна філософія, теорія аргументації, етика, семантика, й таких напрямків філософської науки, як герменевтика та феноменологія, класична соціологія.
3. Характерною рисою теоретико-методологічних і системних характеристик концепції раціональності виступає наявність методологічного дуалізму, який виявляє себе через штучне поєднання Габермасом класичних і новітніх традицій соціологічного теоретизування, що представлені головним чином науковою спадщиною М.Вебера, Франкфурстької соціологічної школи (Т.Адорно, М.Горкхаймер, Г.Маркузе), феноменологічною парадигмою Гуссерля, герменевтичним підходом Г.-Г. Гадамера), логічну неузгоджень понять, системне зображення суспільства як життєвого світу і системи. При цьому екстенсивний напрямок формування цього потенціалу обумовлює певні пізнавальні обмеження габермасівської концепції раціональності, дещо одномірне бачення досліджуваного об’єкта в її межах, редукування соціальної реальності до сукупності комунікативних дій учасників мовних актів.
4. Гносеологічна плідність теоретико-методологічного потенціалу концепції комунікативної раціональності виражає себе через систему таких її основних понять, як комунікативна дія та комунікативна раціональність, життєвий світ, базовий методологічний принцип інтерсуб’єктивності. Ці поняття дають змогу дослідникові адекватно осмислювати передусім сферу символічних процесів суспільства в контексті аналізу девіантних тенденцій у її межах й процесів інтеграції та дезінтеграції соціальних спільностей. Габермасівський методологічний принцип спроможний сприяти підвищенню об’єктивності соціального пізнання, оскільки передбачає колективне встановлення істини в мовних взаємодіях.
5. Теоретичне значення цієї концепції полягає у створенні Габермасом екстенсивного напрямку продування й генералізації новітніх знань у науці, яка може бути використана для першопочаткової систематизації й впорядкування розсипчастих” елементів соціологічного матеріалу, у розширенні міждисциплінарних зв’язків соціальної науки, що здатне значною мірою спонукати її подальший пізнавальний розвиток та вихід на якісно новий когнітивний рівень. Крім того, ідеї соціальної комунікації Габермаса можуть бути використані для розвитку соціологічного уявлення до комунікації й теорії соціокультурного аналізу, відтак для збагачення предметної царини соціологічної науки в цілому.
Все ж дисертантка вважає за необхідне в подальшому поглиблювати дослідження даної проблематики. Так, стосовно питання механізму формування концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса, то доволі потрібним та цікавим було би розкриття інтегративного потенціалу цієї концепції, зокрема його структурних компонентів, пізнавальних обмежень та перспектив цього потенціалу для сучасної теоретичної соціології.
Необхідно також поглибити аналіз евристичних можливостей концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса, зокрема, з позицій некласичних гносеологічних критеріїв продукування нового знання у соціальному пізнанні.
Цілком плідним виявилося б поглиблення дослідження внеску габермасівської концепції комунікативної раціональності у розвиток такої галузі соціологічного знання, як соціолінгвістика, також і для становлення відомого на сьогодні соціокультурного аналізу.
Доцільним було б також розкрити вплив концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса на становлення концепцій раціональності інших соціологів теоретиків. Адже Ю.Габермас є відомий передусім через значний авторитет та визнання його праць серед сучасників соціологічної думки. Свідченням цього є значна кількість послідовників та учнів габермасівського вчення, які переосмислюють його ідеї та розробляють нові концепції раціональної комунікації, публічної сфери і т.д., а це, без сумніву, є доказом потужності пізнавальних можливостей концептуальних побудов Габермаса в цілому. В цьому контексті цікавим, на думку дисертантки, виявилося б поглиблення знання про перспективи так званої габермасівської соціологічної школи. Зокрема, дослідження пізнавальних можливостей концепцій таких наступників Ю.Габермаса, як Е.Арато - концепція громадянського суспільства, А.Хоннета - соціально-психологічна теорія, Х.Йоаса - теорія креативної дії, К.Едер - теорія соціальної дії, К.Едера, В.Кульмана - концепція соціальної комунікації та інших для новітньої теоретичної соціології. Таке дослідження також уможливило б розгляд емпіричного використання габермасівської концепції комунікативної раціональності.
Доволі актуальним є також з’ясування значення концепції комунікативної раціональності Ю.Габермаса для розвитку української соціологічної думки. Власне кажучи, це завдання вимагає визначення низки фактично маловідомих українських послідовників соціального вчення Габермаса, статус у вітчизняній соціології їхніх теоретичних досягнень і буде ще одним показником рівня теоретико-методологічних спроможностей габермасівської концепції комунікативної раціональності.
Власне кажучи, таке широке коло пізнавальних завдань може відкривати значні перспективи подальших фундаментальних праць, які надалі сприятимуть поглибленню розуміння проблематики й нашого дисертаційного дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адорно Т. Негативная диалектика. - M.: Научный мир, 2003. - 374 с.
2. Адорно Т., Хоркхаймер М. Диалектика Просвещения: философские фрагменты. М.- СПб: Медиум, Ювента, 1997. 312 с.
3. Алексеев П.В., Панин А.В. Теория познания и диалектика: Учебное пособие для вузов. М.: Высшая школа, 1991. 383 с.
4. Аналитическая философия: избранные тексты.- М.: Изд-во МГУ, 1993. 176 с.
5. Бабейко Ф.С., Чущенко В.М. Социальная философия. Учебное пособие. - Тирасполь: РИО ПГУ, 1998. - 283 с.
6. Бабосов Е.М. Диалектика анализа и синтеза в научном познании. - Мн: Изд-во Академии наук БССР, 1963. 350 с.
7. Барматова С.П. Роль Ю. Габермаса у розвитку універсальної теорії політичної комунікації // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2003. № 2. С. 60-71.
8. Барулин В.С. Социальная философия. Учебник. Изд. 2-е. - М.: ФАИР-ПРЕСС, 1999. 560 с.
9. Батурин Ф.А. Потенциал социальной активности инженерно-технического работника // Проблемы развития научно-образовательного потенциала. Новосибирск: Наука, 1987. С. 184-199.
10. Батурин Ф.А. Социальная активность трудящихся: сущность и управление. М.: Наука, 1984. 175 с.
11. Бевзенко Л.Д. Социальная самоорганизация. Синергетическая парадигма: возможности социальных интерпретаций. К.: Институт социологии НАН Украины, 2002. 437 с.
12. Блауберг И.В., Садовский В.К., Юдин Э.Г. Системный подход: предпосылки, проблемы, трудности. - М.: Издательство Знание”, 1969.-48 с.
13. Бойченко И.В. Категориальный аппарат исторического материализма. К.: Наукова думка”, 1987. 239 с.
14. Большая советская энциклопедия. В 51 т. 2-е изд. Т. 34: Польша Прокамбий. М.: Государственное научное издательство Большая советская энциклопедия”, 1955. 656 с.
15. Бродский Б.Е. Эпистемический выбор и социальная структура // Общественные науки и современность. - 1997. - № 6. - С. 97-107.
16. Быстрицкий Е.К. Научное познание и проблема понимания. К.: Наукова думка”, 1986 136 с.
17. Вебер М. Избранные произведения. М.: Прогресс, 1990. 808 с.
18. Ворожцов В.П., Москаленко А.Т., Шубина М.П. Гносеологическая природа и методологическая функция научной теории. - Новосибирск: СО Наука, 1990. 168 с.
19. Габермас Ю. Дії, мовленнєві акти, мовленнєві інтеракції та життєвий світ // Єрмоленко А.М. Комунікативна практична філософія. Підручник. К.: Лібра, 1999. С.287-324.
20. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості: дослідження категорії громадянське суспільство. Львів: Літопис”, 2000. 319 с.
21. Гайда А.В., ВершининС.Е., ШульцВ.Л. Коммуникация и эмансипация: критика методологических основ социальной концепции Ю.Хабермаса. - Свердловск: Из-дво Уральского университета, 1988. 160 с.
22. Гайда А.В. Неомарксистская” философия истории (критический анализ). - Красноярск: Издательство Красноярского университета, 1986. 200 с.
23. Герменевтика и деконструкция. - СПб., 1999. - 256 с.
24. Гидденс Э. Устроение общества: Очерк теории структурации. М.: Академический проек, 2005. 528 с.
25. Головин. Н.А. О проблеме общей теории политической социализации // Проблемы теоретической социологии / Под ред. Бороноева А.О. - СПб.: Изд-во Астерион, 2005, Вып. 5. - С. 47-69.
26. Григорьев С.И., Растов Ю.Е. Основы современной социологии. Учебное пособие. М.: Издательство Алтайского государственного университета, 2001. 252 с.
27. Громов И.А., Мацкевич А.Ю., Семенов В.А. Западная социология. СПб: Ольга”, 1997. 372 с.
28. Грязнов А.Ф. К публикации // Аналитическая философия: избранные тексты. - М., Изд-во МГУ, 1993, С. 4-10.
29. ГьослеВ. Діалектика стратегічної та комунікативної раціональ- ності // Практична філософія в сучасному світі. - К: Лібра, 2003. - С. 68-97.
30. Давыдов Ю.Н. Критика социально-философских воззрений Франкфуртской школы. М.: Наука, 1977. 349 с.
31. Давыдов Ю.Н. Макс Вебер и современная теоретическая социология: Актуальные проблемы веберовского социологического учения. - М.: Мартис, 1998. 510 с.
32. Диалектика и системный анализ. М.: Наука”, 1986. 335 с.
33. Донченко Е.А., Сохань Л.В., Тихонович В.А. Формирование разумных потребностей личности: Социальный и психологический аспекты. - К.: Политиздат, 1984. - 222 с.
34. Друянов Л.А. Законы науки и научное объяснение. - М.: Знание, 1967. 32 с.
35. Єрмоленко А.М. Комунікативна практична філософія. Підручник. К.: Лібра, 1999. 488 с.
36. Єрмоленко А.М. Плюральність життєвих світів та формальна толерантність в етиці дискурсу // Europejskie modele tolerancji. - Rzeszow: Wydawn. Uniwersytetu Rzeszowskiego, 2001. - C. 63-74.
37. Ермоленко А.М. Этика ответственности и социальное бытие человека. К.: Наукова думка, 1994. - 200 с.
38. Завалишин А.Ю. Рязанцев И.П. Территориальное поведение. Oпыт теоретико-методологического анализа [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.isras.ru /files/File/ Socis/2005-10/zavalishin_ryazantsev.pdf.
39. Западная теоретическая социология 80-х годов. - М.: ИНИОН, 1989. - 157 с.
40. Звездкина Э.Ф. и др. Теория философии. - М.: Филол. о-во СЛОВО”; Изд-во Эксмо, 2004. - 448 с.
41. Здравомыслов А.Г. Принцип рациональности в современной социологической теории (гносеологические и культурологические основания) // Социологические исследования. - 1990. - № 12. - С. 3-15.
42. Иванов Д.В. Парадигмы в социологии: учеб. пособие. Омск: Изд-во ОмГУ, 2005. 72 с.
43. Исмуков Н.А. Категории единичное, особенное и общее, их мировоззренческая и методологическая функции // Категории диалектики и их методологическая и мировоззренческая функции. Чебоксары: Из-во чувашского гос. ун-та, 1983. - С. 51-61.
44. История социологии в Западной Европе и США. Учебник для вузов. - М.: Издательство НОРМА, 2001. - 576 с.
45. Іванов В., Костенко К. Досвід контент-аналізу: Моделі та практики: Монографія. - К.: Центр вільної преси, 2003. - 200 с.
46. Йолон П.Ф. Системність наукових знань і дійсність. Проблема системного аналізу наукових знань і теоретичної системи. - К., 1967. 103 с.
47. Каратеев В.П. Единство. Интеграция. Синтез. - Саратов: Изд-тво саратовского ун-та”, 1987. - 174 с.
48. Касевич В.Б. Теория коммуникации и теория языка // Говорящий и слушающий: языковая личность, текст, проблемы обучения. Материалы международной научно-методической конференции. СПб: РГПУ им. А.И. Герцена, 2001. - С.70-75.
49. Категории диалектики и их методологическая и мировоззренческая функции. - Чебоксары: Из-во чувашского гос. ун-та, 1983. - 148 с.
50. Кашперский В.И. Роль процесов отображения в детерминации развивающихся систем: философско-методологический анализ. Свердловск: Изд-во уральского ун-та, 1989. 232 с.
51. Кимелев Ю.А., Полякова Н.Л. Концепция общества Юргена Хабермаса // Современные социологические теории общества. - М.: ИНИОН, 1996. - С.80-105.
52. Кимелев Ю.А., Полякова Н.Л. Социологические теории модерна, радикализированного модерна и постмодерна: Научно-аналитический обзор. - М.: ИНИОН, 1996. 66 с.
53. Когнитивная эволюция и творчество. - М.: ИФРАН, 1995. - 325 с.
54. Концептуализация и смысл. Новосибирск: Наука. Сибирское отделение, 1990. 236 с.
55. Копнин П.В. Гносеологические и логические основы науки. М.: Издательство Мысль, 1974. - 588 с.
56. Копнин П.В. Логические основы науки. - К.: Наукова думка”, 1968. - 284 с.
57. Коршунов А.М., Мантатов В.В. Теория отражения и эвристическая роль знаков. М.: Из-во московского ун-та, 1974. - 214 с.
58. Костенко Н.В. Ценности и символы в массовой коммуникации. - К.: Наукова думка, 1993. 190 с.
59. КоткавиртаЮ. Философская герменевтика Х.-Г. Гадамера // Герменевтика и деконструкция. Под ред. ШтегмайераВ., ФранкаХ., МарковаБ.В. - СПб., 1999. - С. 47 67.
60. Кравец А.С. Методология науки. Воронеж: Изд-тво воронежс- кого унт-та, 1991. - 148 с.
61. Краевский В.В. Педагогика и ее методология вчера и сегодня // Интернет-журнал "Эйдос". - 2003. - 2 декабря [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.eidos.ru/journal/20- 03/0711-03.htm.
62. Култыгин В.П. Облик социального мира в современной социоло- гической мысли // Социологические исследования. - 2003. - № 2. - С. 8-16.
63. Култыгин В.П. Тенденции в европейской социологической теории начала ХХІ века (Навстречу 5-ой Европейской социологической конференции) // Социологические исследования. - 2001. - № 8. - С. 21-31.
64. Куркин Б.А. Политическая философия в ФРГ (критика буржуазных и реформистких концепций). - Ростов на Дону: Издательство Ростовского университета, 1987. 121 с.
65. Леш С. Соціологія постмодернізму. - Львів: Кальварія, 2003. 344 с.
66. Лисс Л.Ф. Образовательный потенциал: методологические проблемы // Проблемы развития научно-образовательного потенциала. Новосибирск: Наука, 1987. С. 121-139.
67. Логика и методология науки. - М: Наука, 1967. - 340 с.
68. Львов М.Р. Основы теории речи: Учеб. пособие. М.: Издательский центр Академия”, 2002. - 248 c.
69. Майданов А.С. Логика научного открытия // Когнитивная эволюция и творчество. - М.: ИФРАН, 1995. - С. 141-160.
70. Манхейм К. Диагноз нашего времени. - М.: Юрист, 1995. - 700 с.
71. Методология в сфере теории и практики. Новосибирск: Наука. Сиб. отд-ние, 1988. 303 с.
72. Минасян А.М. Категории содержания и формы. - Ростов-на-Дону, 1962. 312 с.
73. Монсон П. Современная западная социология: теории, традиции, перспективы.- СПб.: Нотабене, 1992. - 445 с.
74. Назарчук А.В. От классической критической теории к теории коммуникативного действия (смена парадигмы в социальной теории) // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 7, Философия. 1993. - №4. С. 36 43.
75. Наливайко Н.В. Гносеологические и методологические основы научной деятельности. - Новосибирск: Наука. Сибирское отделение, 1990. 119 с.
76. Научное знание: уровни, методы, формы / Под редакцией Никольской Т.К. Саратов: Издательство Саратовского университета, 1986. 246 с.
77. Новейший философский словарь: 3-е изд., исправл. / Сост. и гл. науч. ред. Грицанов А.А. - Мн.: Книжный Дом, 2003. - 1280 с.
78. Петров Ю.А. Теория познания: научно-практическое значение. М.: Мысль, 1988. 142 с.
79. Понимание и существование. Сборник докладов международного научного семинара. Мн: Изд-во ЕГУ ЗАО Пропилеи”, 2000. - 138 c.
80. Попков Ю.В., Тюгашев Е.А. Мультипарадигмальность современной социологии и проблема ее рефлексивной коммуникации // Социальные взаимодействия в транзитивном обществе: Сборник научных трудов. - Новосибирск: НГАЭиУ, 2000. С. 40 48.
81. Порус В. Пространство и время вчеловеческих измерениях // ЗС-online. № 6/98 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.znanie-sila.ru/online/issue_96.html.
82. Потенциал науки /Ответст. ред. Добров М.Г. - К.: Наукова думка, 1969. - 152 с.
83. Практична філософія в сучасному світі. К.: Лібра, 2000. 248 с.
84. Проблемы развития научно-образовательного потенциала. Новосибирск: Наука, 1987. 225 с.
85. Прогностическая функция марксистско-ленинской философии. Сборник научных трудов. - Свердловск, 1990. 133 с.
86. Расторгуев В.И. Концептуальный поиск: традиции, новаторство, ответственность. Учебное пособие. Калинин: КГУ, 1988. 87 с.
87. Резник Ю.М. Введение в социальную теорию: социальная системология. М.: Наука, 2003. 525 с.
88. Рижко В.А. Концепція як форма наукового пізнання. - К.: наукова думка, 1995. 211 с.
89. Рикер П. Конфликт интерпретаций: Очерки о герменевтике. М.: Academia-Центр, МЕДИУМ, 1995. 416 с.
90. Ритцер Дж. Современные социологические теории. 5-е изд. СПб.: Питер, 2002. 688 с.
91. Рікер П. Ідеологія та утопія. - К.: Дух і Літера, 2005. - 386 с.
92. Розенбергс Р. Проблема социального консенсуса в работах Ю.Хабермаса //Общественные науки и современность. - 1995. - № 5. - С. 116-121.
93. Рузавин Г.И. Методы научного исследования. - М.: Мысль. 1974. - 237 с.
94. Рузавин Г.И. Научная теория: логико-методологический анализ. - М.: Мысль, 1978. - 274 с.
95. Сарна А.Я. Консенсус или конфликт? Проблема понимания в концепциях Ю. Хабермаса, Ж.-Ф. Лиотара, Ф. Джеймисона // Понимание и существование. Сборник докладов международного научного семинара. Мн: Изд-во ЕГУ ЗАО Пропилеи”, 2000. - С. 68-77
96. Симанов А.Л. Методологическая функция философии и научная теория. - Новосибирск: Наука, 1986. - 235 с.
97. Синтез современного научного знания. М.: Наука”, 1973. - 640с.
98. Ситниченко Л.А. Человеческое общение в интерпретациях современной западной философии. К. Наукова думка, 1990. 112 с.
99. Скиба О.П. Стиль наукового мислення як регулятив наукового пізнання // Вісник Національного авіаційного університету. Філософія. Культурологія: Зб. наук. праць. № 1 (3). 2006. - С. 104-107.
100. Скуратівський В.А., Шевченко М.Ф. Соціальні системи та соціологічні методи дослідження: Навч. посібник. - К.: Вид-во УАДУ, 1998. - 188 с.
101. Смелзер Нейл Дж. Проблеми соціології. Ґеорг-Зімелівські лекції, 1995. - Львів: Кальварія, 2003. 128 с.
102. Соболева М. К концепции философии языка Юргена Хабермаса [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ruthenia.ru /logos/number /2002_02/07.htm.
103. Современная западная социология: Словарь. М.: Политиздат, 1990. 432 с.
104. Современные социологические теории общества. - М.: ИНИОН, 1996. - 186 с.
105. Социальная философия / Под общей редакцией Андрущенка В.П., Горлача Н.И. К. - Харьков: Единорог, 2002. 735 с.
106. Социальная философия франкфуртской школы. 2-е изд., доп. - М.- Прага, 1978. 357 с.
107. Социальные взаимодействия в транзитивном обществе: Сборник научных трудов. - Новосибирск: НГАЭиУ, 2000. 407 с.
108. Социология: Учебник. - М.: Гардарики, 2000. - 472с.
109. Степин В.С. Становление научной теории. - Мн: Изд-во БГУ, 1976. 319 с.
110. Стефанов Н. Теория и метод в общественных науках. М.: Проогресс, 1967. 271 с.
111. Сухарев М. Когнитивная социология и соборное мышление [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http://neuroquad.ru/sux.htm.
112. Тарасенко В.І. Социология потребления: методологические проблемы. К.: Наукова думка, 1993. 166 с.
113. Теория коммуникативного действия Ю. Хабермаса в освещении западных социологов (обзор) // Западная теоретическая социология 80-х годов. - М.:ИНИОН, 1989. С. 65-95.
114.