ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Короткий опис

З М І С Т

В С Т У П 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

1.1. Забезпечення національної безпеки як умова
функціонування української держави 11

1.2. Загальна характеристика загроз національній безпеці України 39

1.3. Теоретичний аналіз змісту діяльності органів внутрішніх
справ із попередження, припинення загроз національній безпеці та
ліквідації їх наслідків 59

1.4. Теоретичні засади інституту безпеки особи як об’єкта правоохоронної
діяльності органів внутрішніх справ України 87

Висновки до першого розділу 104

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

2.1. Проблеми теорії правового регулювання забезпечення національної безпеки України як одного із напрямів охорони правопорядку, укріплення законності, захисту прав, свобод та законних інтересів особи 108

2.2. Особливості правового регулювання забезпечення національної безпеки в
умовах надзвичайних ситуацій 129

2.3. Теоретичні питання правових форм взаємодії органів внутрішніх справ з
іншими суб’єктами системи забезпечення національної безпеки 146

2.4. Правові засади участі органів внутрішніх справ у міжнародних системах
безпеки та у забезпеченні безпеки інших країн 161

Висновки до другого розділу 180

В И С Н О В К И 184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 190

Актуальність теми.
Проблема “безпеки” на початку ХХІ століття набула універсального змісту. Окрім традиційної військової та військово-політичної сфери, вона поширилася на області соціальних, економічних, правових, культурних, екологічних та інформаційних відносин. До того ж, існує тенденція до появи різноманітних видів безпеки: енергетичної, продовольчої, демографічної, епідеміологічної тощо, що зумовлено виникненням відповідних загроз як національного, так і глобального рівнів.
Для українського суспільства питання забезпечення національної безпеки стоять особливо гостро, що пояснюється наявністю таких проблем як: необхідність створення сприятливих умов для подальшого розвитку українського суспільства та держави; існування перманентної економічної кризи; порушення прав і свобод людини і громадянина в Україні та за її межами; зростання рівня злочинності та корупції; поширення загрози тероризму, неконтрольованого розповсюдження зброї та наркотиків; загрозливий стан довкілля; значне ускладнення демографічної ситуації.
Необхідною передумовою належного захисту національних інтересів та протидії зазначеним загрозам є створення та ефективне функціонування системи забезпечення національної безпеки. В цій системі значна роль належить органам внутрішніх справ, завданням яких є протидія певним внутрішнім загрозам, насамперед, боротьба із злочинністю, забезпечення громадської безпеки, участь у захисті населення в разі катастроф, стихійних лих тощо.
Відповідно в умовах сьогодення органи внутрішніх справ поступово перетворюються із державного органу, що виконує каральні функції, на орган, основним пріоритетом діяльності якого є захист інтересів суспільства, що зумовлює зміну їх місця та ролі в системі забезпечення національної безпеки.
Все це зумовлює гостру потребу в дослідженні проблем стану і розвитку системи забезпечення національної безпеки, її правових, організаційних та інших складових, нормативно-правового забезпечення організації та функціонування суб’єктів системи забезпечення національної безпеки України, зокрема, органів внутрішніх справ.
Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається також відсутністю теоретико-правових досліджень питань місця та ролі органів внутрішніх справ у системі забезпечення національної безпеки України, проблем правового регулювання їх діяльності по забезпеченню національної безпеки, правових форм взаємодії з іншими суб'єктами цієї системи.
Окрім того, важливість теми дисертаційного дослідження пояснюється необхідністю наукового осмислення в контексті сучасної державно-правової реформи шляхів вдосконалення системи органів внутрішніх справ, з тим, щоб вона була б здатна своєчасно адаптуватися до змін у суспільстві, передусім у разі виникнення чи наростання дестабілізуючих чинників у державі, тенденцій до зміни рівнів небезпеки існуючих загроз і ступеня важливості пріоритетних національних інтересів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Тематики пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002-2005 роки (затверджено наказом МВС України від 30 червня 2002 р. № 635), безпосередньо пов'язане з основними напрямками наукового забезпечення реалізації Концепції (основ державної політики) національної безпеки України та Концепції розвитку системи Міністерства внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у вирішенні теоретико-правових проблем забезпечення національної безпеки органами внутрішніх справ України.
Зазначена мета дослідження зумовила постановку та розв’язання таких завдань:
- проаналізувати й систематизувати основні теоретико-методологічні підходи до розуміння поняття і змісту національної безпеки та її місця в системі теоретичних конструкцій теорії держави та права, зокрема, таких як предмет цієї науки, функції держави, законність, правопорядок, правовий статус особи тощо;
- вивчити історичний генезис ідеї та практику становлення і розвитку національної безпеки як об’єктивного явища та поняття теорії держави і права;
- надати теоретичну характеристику загрозам національній безпеці, здійснити їх класифікацію, визначити коло існуючих на сучасному етапі державотворення загроз національним інтересам України із виокремленням тих, яким протистоять органи внутрішніх справ;
- розкрити теоретичні аспекти компетенції, методів, правових та організаційних форм діяльності органів внутрішніх справ при забезпеченні національної безпеки України;
- з'ясувати місце та значення інституту безпеки особи у порівнянні з іншими об’єктами національної безпеки (суспільство, держава), охарактеризувати особливості діяльності органів внутрішніх справ при забезпеченні основних прав, свобод та законних інтересів особи, що складають підгрунтя безпеки особи;
- визначити теоретичні проблеми правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ при забезпеченні національної безпеки;
- з’ясувати систему правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ при забезпеченні національної безпеки в умовах надзвичайних ситуацій;
- здійснити теоретичний аналіз правових форм взаємодії органів внутрішніх справ з іншими суб’єктами системи забезпечення національної безпеки України;
- визначити правові засади забезпечення міжнародної безпеки та участі органів внутрішніх справ у міжнародних та регіональних системах безпеки (миротворчі операції);
- розробити рекомендації щодо вдосконалення законодавства, яке регламентує діяльність органів внутрішніх справ при забезпеченні національної безпеки України.
Об’єктом наукового аналізу дисертаційної роботи є правові основи діяльності органів внутрішніх справ при забезпеченні національної безпеки України.
Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні питання правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ України як суб'єкта системи забезпечення національної безпеки та механізму держави.
Методи дослідження. В основу методології дисертаційного дослідження покладено комплексний підхід, зумовлений багатоаспектністю поставлених завдань з використанням філософських принципів єдності соціально-правового і гносеологічного аналізу, об'єктивності, історизму, конкретності істини тощо, загальнонаукових методів (передусім, системного, синергетичного, логічного, структурного, функціонального). Це дозволило розглянути національну безпеку як складну соціальну систему, з'ясувати місце і призначення її взаємопов'язаних елементів, їх видове різноманіття, а також прослідкувати розвиток досліджень проблеми забезпечення національної безпеки. Крім того, автором застосовувались спеціальні методи дослідження: формально-юридичний, порівняльно-правовий, конкретно-соціологічний та інші, що дало змогу проаналізувати правові аспекти забезпечення національної безпеки.
Теоретична та нормативна основа дослідження базується на загальних принципах об’єктивності та пріоритету загальнолюдських цінностей, які передбачають об’єктивний опис і аналіз подій, явищ на основі науково-критичного використання різноманітних джерел.
Дисертант спирався на результати теоретичних досліджень представників вітчизняної і зарубіжної наукової правової думки, роботи вчених, які працюють у галузі теорії та історії держави і права, конституційного права, історії України, політології, філософії та інших наук. У процесі дослідження застосовувалися положення та висновки наукових праць таких вчених: В. Авер’янова, С. Алексєєва, І. Бачило, В. Баришпольця, В. Баркова, В. Батюка, А. Бєлова, П. Бєлова, П. Біленчука, І. Бінька, Л. Гаухмана, О. Гончаренка, В. Горбуліна, О. Дергачова., Л. Івашова, Л. Ільчука, О. Семікова, В. Картавцева, А. Качинського, В. Ковальського, А. Колодія, В. Косевцова, Н. Косолапова, В. Копєйчикова, Е. Кравця, В. Кременя, О. Лазаренка, В. Лапіна, М. Липатова, О. Литвиненка, Д. Ловцова, М. Марченка, О. Маначинського, М. Мельника, Г. Мурашина, С. Павленка, В. Паламарчука, М. Пальчука, Б. Парахонського, Г. Пастернак-Таранушенка, Л. Попова, Г. Почепцова, С. Пирожкова, В. Ребкала, Є. Назаренко, В. Селіванова, О. Українчука, Г. Хміля, В. Шамрая, В. Шахова, О. Шмоткіна, О. Чорноусенка, Ю. Шемшученка, В. Цвєткова та інших.
Важливе місце в дисертаційному дослідженні посідають положення, які розробили в своїх працях видатні мислителі і науковці минулого, зокрема, І. Бентам, Г. Гегель, Т. Гобс, І. Кант, Н. Макіавеллі, Ш.-Л. Монтеск’є, П. Сорокін, Ф. Енгельс та інші.
Нормативно-правова база дослідження включає міжнародно-правові документи, Конституцію України та інші нормативно-правові акти вітчизняного і зарубіжного законодавства, а також правозастосовчі та інтерпретаційні акти.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що запропонована дисертаційна робота є одним із перших в Україні монографічних досліджень, в межах якого здійснена спроба комплексної характеристики теоретико-правових аспектів забезпечення національної безпеки України із визначенням місця і ролі органів внутрішніх справ у цьому напряму державної діяльності.
Зокрема наукова новизна дослідження характеризується такими найважливішими висновками та положеннями:
запропоновано авторське бачення основних понять теорії національної безпеки, а саме: безпеки як соціального явища, національної безпеки, загроз національній безпеці, надзвичайної ситуації, діяльності із забезпечення національної безпеки, безпеки особи, форм і методів діяльності органів внутрішніх справ при забезпеченні національної безпеки, предмета правового регулювання в сфері національної безпеки, взаємодії органів внутрішніх справ з іншими суб’єктами системи забезпечення національної безпеки України;
висновок про те, що органи внутрішніх справ, спираючись на багатофункціональність їх діяльності, належать до органів держави, місце та роль яких в механізмі держави визначається, зокрема, тим, що об’єктом їх діяльності є реалізація національних інтересів (забезпечення конституційних прав і свобод громадян, участь в підтримці соціальної стабільності, сприяння створенню в Україні соціально-орієнтованої ринкової економіки, участь в забезпеченні екологічно безпечних умов життєдіяльності суспільства, захист особи, суспільства і держави від тероризму) шляхом протидії загрозам національній безпеці;
висновок про те, що в сфері безпосереднього впливу органів внутрішніх справ знаходяться внутрішні загрози національній безпеці України, передусім такі як криміналізація суспільства, зростання “тіньової” економіки, різноманітні прояви тероризму, неналежне виконання законів та низький рівень правопорядку;
запропоновано нове бачення змісту діяльності органів внутрішніх справ при забезпеченні національної безпеки із врахуванням сучасних тенденцій в цій сфері;
висновок про те, що основною функцією органів внутрішніх справ є забезпечення національної безпеки держави шляхом протидії внутрішнім загрозам, що досягається шляхом виконання таких завдань: боротьба із злочинністю, особливо її організованими формами; протидія різноманітним проявам сучасного тероризму; боротьба із незаконним обігом наркотиків, неконтрольованим розповсюдженням зброї, незаконною міграцією; забезпечення громадської безпеки; участь у захисті населення у випадках катастроф, стихійних лих тощо; забезпечення екологічної безпеки;
дістало подальший розвиток дослідження теоретичних засад безпеки особи як об'єкта правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ України;
вперше досліджено систему правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ в сфері національної безпеки, розроблені пропозиції щодо напрямів удосконалення правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ у згаданій сфері, а також визначено особливості механізму правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ в умовах надзвичайних ситуацій;
на основі аналізу правових форм запропоновані рекомендації щодо удосконалення правових форм взаємодії органів внутрішніх справ з іншими суб’єктами системи забезпечення національної безпеки України та із суб’єктами системи забезпечення міжнародної безпеки та безпеки інших країн.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використані у подальшому розробленні концептуальних засад (наукових рекомендацій, концепцій, програм тощо), законодавчих та інших нормативно-правових актів, спрямованих на вирішення актуальних питань забезпечення національної безпеки, та у вдосконаленні нормативно-правових актів, що регулюють діяльність суб’єктів системи забезпечення національної безпеки, зокрема, органів внутрішніх справ.
У науковій та освітянській діяльності матеріали дисертації можуть бути використані для подальших теоретико-правових досліджень національної безпеки, наукового забезпечення реформування механізму держави та системи органів внутрішніх справ, а також у навчально-методичному забезпеченні навчальних курсів з теорії держави та права, актуальних проблем теорії держави та права, інших нормативних та спеціалізованих курсів.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри теорії держави і права Національної академії внутрішніх справ України.
Результати дисертаційного дослідження були використані у навчальному процесі Національної академії внутрішніх справ України при викладанні навчальних курсів “Основи держави та права”, “Теорія держави та права”, “Актуальні проблеми теорії держави та права”.
Основні результати дисертаційної роботи були оприлюднені автором на міжнародних та інших науково-практичних конференціях, нарадах, семінарах, а саме: Міжнародній науковій конференції з нагоди 290-річчя прийняття Конституції Пилипа Орлика “Україна: поступ у майбутнє” - Київ, квітень 2000р. ( тези доповіді опубліковані); Міжнародній науково-практичній конференції “Молодь на зламі тисячоліть: нове тисячоліття – нові проблеми”- Київ, травень 2000р. (тези доповіді опубліковані); Науково-практичній конференції “Актуальні проблеми захисту прав і свобод людини в Україні” - Київ, травень 2000 р. (тези доповіді опубліковані); Науково-практичній конференції “Боротьба з тероризмом у міжнародному і українському національному праві: соціальні та правові проблеми” - Одеса, травень 2000 р. (доповідь опублікована як наукова стаття); Науково-практичній конференції “Актуальні проблеми ОВС по попередженню, розкриттю та розслідуванню злочинів” - Одеса, жовтень 2000 р. (доповідь опублікована як наукова стаття); Науково-практичній конференція “Становлення правової держави: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання” - Запоріжжя, грудень 2000 р. (доповідь опублікована як наукова стаття).
Публікації. За темою дисертації автор підготував 9 публікацій, у тому числі 6 наукових статей у фахових виданнях.
Структура дисертації, зумовлена предметом, метою і завданнями дослідження, складається зі вступу, двох розділів, кожен з яких містить чотири підрозділи, висновків та списку використаної літератури. Повний обсяг дисертації - 206 сторінок, в тому числі список використаних джерел - 16 сторінок (220 посилань).

Список літератури

В И С Н О В К И

На початку третього тисячоліття Україна зустрілася з низкою нових, раніше невідомих, надзвичайно масштабних і вкрай небезпечних загроз, викликаних переходом людства до інформаційного суспільства та величезними епохальними змінами, що відбулися у світі в останній чверті ХХ століття. Разом з тим в Україні спостерігаються прояви небезпеки, що є характерними для перехідного етапу державотворення (загострення економічної кризи, соціальна напруженість тощо). Становлення України як незалежної, суверенної, демократичної держави диктує необхідність трансформації основної функції держави – загальної стратегії безпеки, вимагає забезпечення ефективного функціонування системи забезпечення національної безпеки як загалом так і окремих структурних компонентів, зокрема органів внутрішніх справ. Державно-правова та адміністративна реформа, що тривають в Україні, одним із основних напрямів передбачають реформування державних органів, що входять до системи забезпечення національної безпеки, визначення їх правового статусу, чітку регламентацію повноважень та функцій. Визначенню місця і ролі, а також правового положення одного із суб’єктів системи забезпечення національної безпеки – органів внутрішніх справ - присвячено наше дисертаційне дослідження, в результаті якого автор прийшов до таких висновків:
1. Пропонується розглядати загальноправове поняття соціальної безпеки як комплексу оптимально збалансованих умов, які становлять основу сталого функціонування соціальних об'єктів при впливі зовнішніх та внутрішніх загроз, а національної безпеки - як такий ступінь захищеності особи, держави та суспільства, що забезпечує їх стале функціонування та базується на діяльності особи, суспільства, держави та інших суб'єктів для виявлення, попередження, припинення та ліквідації наслідків загроз національним інтересам.
2. Національна безпека визнається основною цінністю суспільства у зв’язку з чим національні інтереси виступають об’єктом захисту всього суспільства. На відміну від Служби безпеки України, органи внутрішніх справ не є спеціальним органом, покликаним безпосередньо гарантувати належний рівень державної безпеки, але в силу багатоаспектності й багатофункціональності їх діяльності із протидії широкому колу загроз, національна безпека, а саме національні інтереси, виступають об’єктом їх захисту.
3. В результаті системного дослідження визначення загроз національній безпеці, конкретизації їх змісту пропонується під загрозами національній безпеці України розуміти існуючі потенційно або реально небезпечні впливи у різних формах прояву, які завдають або здатні завдати шкоди національним інтересам, унеможливити їх реалізацію.
4. У сфері безпосереднього впливу органів внутрішніх справ знаходяться, передусім, такі основні загрози національній безпеці України на сучасному етапі як криміналізація суспільства, зростання “тіньової” економіки, різноманітні прояви тероризму.
5. Специфіка діяльності органів внутрішніх справ, що відносяться до державних органів, діяльність яких підпорядкована завданням забезпечення відповідного рівня національної безпеки на окремих напрямках діяльності, полягає в особливостях мети, змісту та форм діяльності як суб’єкта системи забезпечення національної безпеки, що обумовлюється відповідними нормативно-правовими актами.
6. Метою діяльності органів внутрішніх справ є захист основних об’єктів національної безпеки: життєво важливих інтересів і цінностей нації, прав, свобод та законних інтересів особи, а основними завданнями органів внутрішніх справ є забезпечення внутрішньої безпеки держави шляхом протидії таким внутрішнім загрозам: боротьба із організованою злочинністю, забезпечення громадської безпеки, участь у захисті населення у випадках катастроф, стихійних лих тощо, забезпечення екологічної безпеки, боротьба із незаконним обігом наркотиків, розповсюдженням зброї, незаконною міграцією (за певних умов, що обумовлюються відповідними нормативно-правовими актами та конкретною ситуацією, органи внутрішніх справ беруть участь у забезпеченні зовнішньої безпеки держави).
7. Під формою діяльності органів внутрішніх справ при забезпеченні національної безпеки слід розуміти сукупність однорідних конкретних правових чи організаційних дій, які здійснюються з метою створення оптимальних умов для реалізації життєво важливих інтересів особи, суспільства, держави та нейтралізації внутрішніх загроз національній безпеці.
8. Методи діяльності органів внутрішніх справ при забезпеченні національної безпеки слід визначити як способи, прийоми та засоби, за допомогою яких створюються належні умови для реалізації функцій та виконання завдань з метою захисту життєво важливих інтересів держави, забезпечення національної безпеки України.
9. Органи внутрішніх справ посідають одне з центральних місць при забезпеченні безпеки особи, що обумовлюється такими положеннями:
а) безпека особи на сучасному етапі розвитку державно-правової думки перетворюється з поняття, похідного від розуміння безпеки інших рівнів та якостей, на фундаментальне, що становить безумовний пріоритет при створенні відповідних систем безпеки;
б) наявність різноманітних індивідуальних правових статусів особи обумовлює багатоаспектність діяльності органів внутрішніх справ при забезпеченні безпеки особи, що накладає відбиток на їх структуру та компетенцію;
в) сутність і зміст діяльності органів внутрішніх справ як одного із суб’єктів системи забезпечення національної безпеки України полягає в гарантуванні безпеки особи майже в більшості сфер життєдіяльності суспільства, що обумовлюється різнонаправленою предметною компетенцією органів внутрішніх справ в системі забезпечення безпеки особи, безпосередньо витікає із їх завдань, функцій, прав та обов’язків;
10. В Україні створюється належна система правовового регулювання діяльності органів внутрішніх справ в сфері національної безпеки України, але на даному етапі вона потребує значних за обсягом та суттєвих за змістом вдосконалень, доповнень та змін, а саме:
а) у чинній нормативно-правовій базі з питань забезпечення національної безпеки відсутні такі ключові елементи галузі національної безпеки як закон про національну безпеку України, а щодо нормативно-правового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ в даній сфері - закон про органи внутрішніх справ України, які необхідно негайно розробити та прийняти;
б) існують значні прогалини в створенні нормативно-правової бази по відношенню до важливих компонентів та складових проблеми національної безпеки України, таких, наприклад, як економічна, екологічна та інформаційна безпека, проблема законодавчого врегулювання нелегальної міграції;
в) із врахуванням складності, важливості та актуальності проблеми забезпечення безпеки особи необхідністю є розробка та прийняття концепції комплексного забезпечення безпеки особи. Також необхідне закріплення у відповідних нормативно-правових актах поняття “безпеки особи”, що сприяло б вирішенню організаційно-правових проблем гарантування даного виду безпеки;
г) по-треттє, потребуть доробки та внесення змін закони та підзаконні нормативно-правові акти, які були прийняті в перші роки існування України як незалежної держави, оскільки із врахуванням сучасних загроз національній безпеці України вони не завжди відповідають реальним потребам сьогодення в сфері національної безпеки;
11. Забезпечення ефективного правового регулювання діяльності суб’єктів системи забезпечення національної безпеки України в умовах надзвичайних ситуацій повинно базуватися на всебічному врахуванні суперечливого, специфічного характеру останньої, тобто того, що стан життєдіяльності суспільства змінився, на основі чого пропонуються такі рекомендації:
а) з метою правового забезпечення ефективного функціонування системи забезпечення національної безпеки України необхідно виробити на рівні законодавства єдине розуміння надзвичайних ситуацій, чітко визначити їх ознаки в законі про запобігання та ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій. На думку дисертанта, це особливі ситуації, що створюють небезпеку суверенітету і основам конституційного ладу держави, життю, здоров’ю та безпеці її громадян, нормальній діяльності держави і суспільних інститутів, які потребують прийняття від суспільства та держави екстрених організаційно-правових заходів для їх ліквідації. Паралельно необхідно розробити і прийняти концепцію реформування управління державними органами в умовах надзвичайних ситуацій (зокрема управління органами внутрішніх справ в особливих умовах);
б) органи внутрішніх справ при здійсненні діяльності, спрямованої на ліквідацію наслідків надзвичайної ситуації, наділяються додатковими повноваженнями відповідно до законів та підзаконних нормативно-правових актів у досліджуваній сфері;
в) для більш чіткої регламентації та вдосконалення правової бази діяльності органів внутрішніх справ в умовах надздвичайних ситуацій необхідно прийняти два закони – про надзвичайний стан і про стан національного лиха з різним правовим режимом, різними підставами та правообмеженнями;
г) з метою вирішення проблеми визначення порядку побудови та організації взаємодії суб’єктів системи забезпечення національної безпеки України пропонується розробити концепцію Єдиної державної системи запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, яка б об’єднувала зусилля і засоби відповідних державних органів, до компетенції яких входить розв’язання питань захисту населення і територій в умовах надзвичайних ситуацій.
12. Під взаємодією органів внутрішніх справ з іншими суб’єктами системи забезпечення національної безпеки України пропонується розуміти соціально необхідну, спільну діяльність, що здійснюється на основі нормативно-правових актів у конкретних організаційних формах, узгоджену за метою, місцем та часом, спрямовану на забезпечення якісного та ефективного вико¬нання покладених на них завдань, забезпечення національної безпеки України шляхом попередження, припинення загроз та ліквідації їх наслідків.
13. Від рівня правового регулювання забезпеченості скоординованості дій суб’єктів системи забезпечення національної безпеки залежить рівень забезпечення її національної безпеки як такої, ступінь протидії потенційним та реальним загрозам у досліджуваній сфері. Відповідно до цього для побудови ефективної системи взаємодії органів внутрішніх справ з іншими суб’єктами системи забезпечення національної безпеки пропонується розробка єдиного закону, який повинен визначати загальні положення взаємодії державних органів, насамперед, виконавчих, при забезпеченні національної безпеки України.
14. При розгляді правових засад участі органів внутрішніх справ у міжнародних системах безпеки та у забезпеченні безпеки інших країн дисертант виділяє наступні форми, які регламентовані відповідними міжнародними та внутрішньонаціональними правовими нормами, а саме:
- участь у миротворчих операціях ООН, ОБСЄ, що виступає одним з важливих факторів розширення співпраці з іншими країнами у напрямку забезпечення як міжнародної, так і власної національної безпеки;
- обмін інформацією;
- участь в спільних нарадах, симпозіумах, конференціях з питань національної та міжнародної безпеки;
- спільне вироблення рекомендацій і пропозицій з проблем національної безпеки з наступним закріпленням у національному законодавстві;
- створення міжнаціональних структур для координації діяльності правоохоронних органів та участь в їх діяльності.

Проведене теоретико-правове дослідження проблем забезпечення національної безпеки та місця і ролі органів внутрішніх справ в системі забезпечення національної безпеки України сприятиме, на нашу думку, усуненню прогалин в теоретичному осмисленні зазначених проблем та вирішенню завдань побудови належної та ефективної системи нормативно-правового забезпечення діяльності суб’єктів системи забезпечення національної безпеки України, передусім, органів внутрішніх справ.

С П И С О К В И К О Р И С Т А Н И Х Д Ж Е Р Е Л

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв.1996
р. К.: Україна,1996. – 54 с.
2. Концепція (основи державної політики) національної безпеки України (Схвалена Верховною Радою України 16 січня 1997 р.) // Національна безпека України, 1994-1996 рр.: Наук доп.НІСД / Редкол.: О.Ф.Бєлов (голова) та ін.- К.: НІСД, 1997.- С. 184-194.
3. Белов А. Ф. Национальная безопасность – безопасность личности, общества, государства // Служба безопасности.- № 9.- С.6-7.
4. Косевцов В.О., Бінько І.Ф. Національна безпека України: проблеми та шляхи реалізації пріоритетних національних інтересів: Монографія. Серія “Національна безпека”. Випуск 1. - Київ: Нац.ін-т стратег.досліджень, 1996.- 53 с.
5. Ценности, которые мы защищаем, перемены, к которым мы стремимся: Доклад Генерального директора МОТ, ч.1.- Женева: Международное бюро труда, 1994. –79 с.
6. Паламарчук В.М. Економічні перетворення і соціальна безпека: Монографія.- К.: НІСД, 1996.- Сер.”Соціальні стратегії”.- Вип. 1.- 64 с.
7. Національна безпека України, 1994-1996 р.р.: Наук. доп. НІСД/ Редколегія: О.Ф.Бєлов та ін.- К.: НІСД, 1997.- 197 с.
8. Концепція розвитку системи Міністерства внутрішніх справ в ХХІ столітті: Науковий проект / за ред. професора Я.Ю. Кондратьєва.- К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1999.- 28 с.
9. Тиунова Л.Б. Проблемы общесоциальной безопасности и правовая государственность // Правоведение.- 1991.- №5.- С. 23-33.
10. Національна безпека України: історія і сучасність / Під ред. Гончаренка О.М.- К.- 1993.- 82 с.
11. Картунов О., Кремень В., Маруховська О. Жодний тип суспільства не має імунітету від етнічних домагань // Віче.- 1998.- № 5.- С. 3 - 13.
12. Философский энциклопедический словарь / Редкол: С.С. Аверинцев. Э.А. Араб-Оглы, Л.Ф. Ильичёв и др. – 2-е изд.- М.: Советская энциклопедия, 1989.- 815 с.
13. Парахонський Б.О. Національні інтереси України (духовно- інтелектуальний аспект): Монографія. Сер. “Наукові доповіді”.- Вип.6. – К.- 1993.- 43 с.
14. Права человека. Основные международные документы. Сб.документов.- М.: Международные отношения, 1990.- 160 с.
15. Дергачов О. Небезпека як атрибут державності // Політична думка – 1997.- № 1.- С. 89 – 100.
16. Косолапов Н. Национальная безопасность в меняющемся мире (К дискусси о содержании понятия) // Международная экономика и международные отношения.- 1992.- № 1.- С.5 – 19.
17. Гречко П.К. К вопросу о понятии “национальная безопасность” // Социально – политический журнал.- 1993.- № 3.- С. 94 – 106.
18. Куценко В., Удовиченко В., Опалєва І. Освіта як фактор стабільності та національної безпеки України // Економіка України.- 1998.- № 1.- С. 12 – 21.
19. Кохно В.Д., Шкідченко В.П. Воєнна безпека як категорія воєнної науки та складова національної безпеки України // Наука і оборона.- 2000.- № 2.- С. 3 – 7.
20. Национальная оборона Китая.- Пекин: Пресс – канцелярия Госсовета КНР, 1998.- С. 52- 53.
21. Сучасні проблеми екологічної безпеки / Качинський А.Б.- К.: Рада національної безпеки при Президентові України. Національний інститут стратегічних досліджень. - 1994.- Сер. “Наукові доповіді”.- Вип. 33.- 48 с.
22. Lunn S. et al. What is Security After the Cold War? – Paris, 1993.- P.87.
23.Tunander O., Baev P., Eingal V. Geopolitics in Post – Wall Europe: Security, Territory and Identity.- Olso, 1997.- P.12.
24. A New Concept of Security for Europe: A Policy Recommendation Paper.- Florence, 1992.- Р.3.
25. Малые города в мировом сообществе // Информационный сборник “Безопасность”.- М, 1997.- № 5-6.- С. 30 – 34.
26. Кучма Д.Я. Методологические основы концепции национальной безопасности Украины // Наука і оборона. Збірник наук. матеріалів.- Вип.1.– К, 1995.- С.39-51.
27. Айзатулин Т., Кара – Мурза С. У края бездны // Свет. Природа и человек. – 1993.- № 4.- С. 4-5.
28. Храмов В. Українсько – російські відносини: моделі національної безпеки // Віче.- 2000.- № 3.- С. 10 – 30.
29. Баришполец В. Экологическая безопасность России // Вестник военной информации.- 2000.- № 3.- С. 13 – 16.
30. Тарнавський М.І. Незалежність вимагає пильності. Політичні аспекти забезпечення національної безпеки України // Трибуна.- 1995.- № 9-10.- С. 29-30.
31. Пирожков С., Селіванов В. Національна безпека України: сучасне розуміння // Вісн. АН України.- 1992.- № 9.- С. 3-10.
32. Ільчук Л. Місце і роль воєнної безпеки в системі національної безпеки: політологічний аспект // Нова політика.- 1998.- № 3.- С. 54- 55.
33. Мурашин Г., Кравец Е. О концепции национальной безопасности // Политика и время.- 1992.- №5.- С. 10-19.
34. Ратушний М. Державне будівництво та національна безпека України // Воля і Батьківщина.- 1996.- № 1.- С. 3 – 9.
35. Криворог В. Яким бути Фонду підтримки національної безпеки ? // Підтекст.- 1996.- № 1 (5).- С. 4 – 6.
36. Литвиненко О. Інформаційна еліта пострадянської країни та національна безпека // Нова політика.- 1999.- № 5.- С. 61 – 63.
37. Белов П. Вызовы национальной безопасности России в ХХ веке // Обозреватель.- 2000.- № 4.- С. 40 – 43.
38. Белов П. Какой должна быть концепция национальной безопасности // Обозреватель.- 2000.- № 1.- С. 8 – 10.
39. Павленко С.З. Новая политика безопасности государства и проблемы нейтрализации преступности // Преступность: стратегия борьбы / Под ред. Долговой А.И.- М.: Криминологическая ассоциация, 1997.- 256 с.
40. Косолапов Н. Национальная безопасность в меняющемся мире (К дискусси о содержании понятия) // МЭ и МО.- 1992.- № 1.- С.5 – 19.
41. Department of Defense. Dictionary of Military and Associated Terms. – JCS, 1989.-
Р. 244.
42. Пастернак – Таранушенко Г. Економічна безпека. Сучасні вимоги // Підтекст.- 1998.- № 16.- С.21 – 23.
43. S. Doyle. Civil Space Systems: Implications for International Security. Dartmouth, 1994.- Р.10.
44. Basic principles of the security policy of the republic of Hungary // Fact sheets on Hungary.- 1993.- № 3.- p. 1 – 4.
45. Почепцов Г.Г. Національна безпека країн перехідного періоду: Навч. посібник.- К., 1996.- 136 с.
46. Соломатова В., Косолапова В., Гірник А. Національні інтереси України: структура суб’єктивних уявлень // Вісн. АН України.- 1994.- 3 1.- С. 72 – 76.
47. Науково-практичний коментар до Закону України “Про міліцію”.- К.: Українська академія внутрішніх справ, 1996.- 144 с.
48. Дергачов О. Небезпека як атрибут державності // Політична думка.-1997.-№1.-С.89-100.
49. Почепцов Г.Г. Особливості фрмування системи національної безпеки на перехідному етапі // Спостерігач.- 1996.- № 20.- С. 22 – 27.
50. Маначинський О. Україна і воєнна безпека // Віче.- 1997.- № 12.- С. 3 – 10.
51. Белов П. Вызовы национальной безопасности России в ХХ веке // Обозреватель.- 2000.- № 4.- С. 40 – 43.
52. Жинкина И.Ю. Оценка угроз в американской стратегии национальной безопасности // США: экономика, политика, идеология.- 1998.- № 10.- С. 52 – 66.
53. Ситник Г. Методологічні аспекти формування понятійно-категоріального апарату національної безпеки // Вісн. Української Академії державного управління.- 2000.- № 2.- С. 19 – 27.
54. Видрін Д. Концепція стратегії безпеки (Україна у посттоталітарний період) // Розбудова держави.- 1993.- № 5.- С. 36 – 41.
55. Любкемейер Э. Безопасность в мире после Берлинской стены: немецкая точка зрения // Національна безпека країн перехідного періоду: Навчальний посібник.- К., 1996.- С. 124 – 126.
56. Артамонов А.В., Кузьмин В.М., Сушкевич Е.М. О системе безопасности военной службы // Военная мысль.-1999.- №1.- С. 31-34.
57. Кремень В.Г., Бінько І.Ф., Головащенко С.І. Політична безпека України: концептуальні засади та система забезпечення: Монографія.- К.: МАУП, 1998.- 92 с.
58. Пастернак – Таранушенко Г. Результати дослідження шляхів забезпечення економічної безпеки України // Економіка України.- 1999.- №2.- С.21-28.
59. Пастернак – Таранушенко Д. Экономическое управление и историческая перспектива для Укрины // Финансовая Украина.- 1996.- 26 сент.- С.6,7.
60. Яка зброя у нас діє? // Голос України.- 1998.- 28 бер.- С.5
61. Концепція національної безпеки: між тоталітаризмом і демократією // Підтекст.- 1996.- №3(7).- С. 13-18.
62. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. Авер’янова В.Б. – К: Юрінком Інтер, 1998.- С. 329 – 350.
63. Закон Российской Федерации “О безопасности” от 5 марта 1992 г. № 2646-1. - Окреме видання.- 1992.
64. Комов С.А. О концепции информационной безопасности страны // Военная мысль.- 1994.- №4.- С.12-17.
65. Картавцев В.С. Концепція національної безпеки України (проблеми підготовки та основні положення) // Вісник Академіі правових наук України.- Харків.-1995.- Вип.4.- С. 25-34.
66. Качинський А.Б., Хміль Г.А. Екологічна безпека України: аналіз, оцінка та державна політика. Монографія. Серія “Екологічна безпека”. Вип.3.-К.: Нац. Ін-т. стратег. досліджень, 1997.- 119 с.
67. Національна безпека України, 1994-1996 рр.: Наук. доповідь НІСД / Гол. ред. колегії Бєлов О.Ф.- К.: Нац. ін-т. стратег. досліждень, 1997.- 200 с.
68.Архипов А., Городецкий А., Михайлов Б. Экономическая безопасность: оценки, проблемы, способы обеспечения. // Вопросы экономики.- 1994.- №12.- С.36-44.
69. Іващенко П. Пріоритетні напрямки формування економічної безпеки України. // Вісник АПН України.- Харків.: “Право”, 1997.- Вип.№4(11).- С. 136-138.
70. Ермошенко Н.Н. Теневая экономика и экономическая безопасность государства. // Финансовая тема.- 1999.- №4.- С.34-42.
71. Куликов А., Иванов Е. Коррупция как угроза национальной безопасности России // Обозреватель.- 1999.- №4.- С. 25-32.
72. Черевичный Н.Е. Не может быть и речи о снисхождении, если закон нарушают те, кто должен его блюсти // Всеукраинские ведомости.- 1996.- 3 сент. С.11.
73. Бородюк В., Турчинов О., Приходько Т Оцінка масштабів тіньової економіки та її вплив на динаміку макроекономічних показників. // Економіка України.- 1996.- №11.- С. 9-13.
74. Кредисов В. Країна трьох економік. Офіційної, паралельної та тіноьвої.// День.- 1998.- №25.- С.5.
75. Паламарчук В.М. Соціальна трансформація суспільства і національні інтереси України // Наукові доповіді.- Вип.41.- К.: Нац. ін-т. стратег. досліджень, 1995.- 35 с.
76. Турчинов О.В. Тіньова еконміка: закономірності, механізми функціонування, методи оцінки.- К.- 1996.- 147c.
77. Николаев И. Теневая экономика: причины, последствия, перспективы // Общество и экономика.- 1998.- №6.- С.31-49.
78. Кравець Э., Мельник М. Концепція національної безпеки України. Проект // Хрещатик.- 23 листопада.- 1993.- С. 4.
79. Аверьянов В.Б. Организация аппарата государственного управления ( структурно- функциональный аспект).- К.: Наук. думка, 1995.- С. 11-12.
80. Косолапов В. Гарантує кібернетичний помічник // Віче.- 1994.- №3(4).- С. 61- 64.
81. Богданович В.Ю. Роль та місце воєнно- політичної моделі держави у розробленні та здійсненні політики забезпечення її воєнної безпеки // Наука і оборона.- 1999.- №1.- С. 34-37.
82. Кравець Э., Мельник М. Гарант національної безпеки України. Закон “Про національну безпеку України”. Ініціативний проект // Народна армія.- 13 жовтня.- 1993.- С.3.
83. Положення про Міністерство внутрішніх справ // Голос України.- 1992.- 20 жовт.- С.6.
84. Шамрай В. Правове регулювання діяльності військових формувань України // Вісник Української Академії державного управління.- 1999.- №2.- С. 17-21.
85. Шакун В. Три міністерства замість десятка відомств // Голос України.- 2000.- 11 січня.- С. 11.
86. Гриценко А.С., Перепелиця Г.М. Про функції Воєнної організації держави // Наука і оборона.- 1999.- №1.- С. 28-33.
87. Павленко А. Деякі чинники загроз національній безпеці України на сучасному етапі розвитку державності // Підтекст.- 1998.- № 49-50.- С. 9-16.
88. Ліпкан В. Терориз і національна безпека України.- К.: Знання, 2000.- 184с.
89. Пастернак-Таранушенко Г. Економічна безпека під час економічного управління // Підтекст- 1998.- №25 (95).- С. 14-18.
90. Брожко К. Спеціальні служби сучасної України // Людина і політика.- 1999.- №3.- С. 38-43.
91. Шлемко В.Т., Бінько І.Ф. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення: Монографія.- К.: НІСД, (Сер. ”Нац. безпека”).- 1997. - Вип. 2.-
144 с.
92. Тамбовцев В. Объект экономической безопасности России // Вопровы экономики.- 1994.- №12.- С. 45-52.
93. Маслова – Лисичкіна Н. Екологічна безпека: стратегія довгострокового виживання // Спостерігач.- 1996.- №20.- С. 28-34.
94. Нетвеб А. Інформаційні війни та комп’ютерні злочинці // Підтекст.- 1998.- № 17-18.- С. 51.
95. Бачило И.Л. Функции органов управления ( правовые проблемы оформления и организации ).- М.: Юрид. лит.- 1976.- С. 101.
96. Матузов Н.Г. Правовая система и личность.- Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1987.- 294 с.
97. Толкачёв К.Б., Хабибулин А.Г. Органы внутренних дел в механизме обеспечения личных конституционных прав и свобод граждан: Монография.- Уфа.- 1991.- С.116.
98. Административная деятельность органов внутренних дел: Учебник / Под ред. Л.Л. Попова.- М.: Академия МВД СССР, 1987.- 332 с.
99. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры: АН УССР.- К.: Наук. думка, 1990.- С.13.
100. Олійник А.Ю. Механізм, форми, методи та особливості забезпечення органами внутрішніх справ реалізації прав людини і громадянина: Лекція.- К., Національна академія внутрішніх справ України, 1997. – 32 с.
101. Административная деятельность органов внутренних дел: Учебник / Под ред. Л.Л. Попова.- М.: Академия МВД СССР, 1987.- С.130.
102. Матузов Н.Г. Правовая система и личность.- Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1987.- 294 с.
103. Філософія права: Навчальний посібник / П.Д. Біленчук, В.Д. Гвоздецький, С.С.Сливка; За ред.П.Д.Біленчука.- К.:”Атіка”, 1999.- 208 с.
104. Лазоренко О.В, Барков В.Ю. Гуманізація ідеології безпеки – стратегічна вимога сучасності // Стратегічна панорама.- 1999.- №4.- С.79-86.
105. Кремень В.Г., Бінько І.Ф., Головащенко С.І. Політична безпека України: концептуальні засади та система забезпечення: Монографія.- К.:МАУП, 1998.- 89 с.
106. Нижник Н.Р., Ситник Г.П., Білоус В.Т. Національна безпека України (методологічні аспекти, стан і тенденції розвитку): Навчальний посібник / За заг.ред. П.В.Мельника, Н.Р.Нижник.- Ірпінь, 2000.- 304 с.
107. Дзлиев М.И., Потрубач Н.Н. Основы обеспечения безопасности жизнедеятельности: Курс лекций.- М., 1996.- 185 с.
108. Теория права и государства. Учебник для юридических вузов / Под ред. проф.В.В.Лазарева.- М.: Право и закон, 1996.- 424 с.
109. Безопасность человека и преступность (Международная научно – практическая конференция) // Государство и право.- К.,1995.- №12.- С.108-131.
110. Ловцов Д. О парадигме национальной безопасности // Обозреватель.- 1999.- №9.- С. 47-50.
111. Батюк В. Еволюція концепцій міжнародної і національної безпеки // Спостерігач.- 1996.- №25.- С. 2-13.
112. Копейчиков В.В. Захист прав людини як одна з головних функцій органів внутрішніх справ // Наукові розробки академії – вдосконаленню практичної діяльності та підготовки кадрів органів внутрішніх справ: Матеріали науково-практичної конференції. Київ, 1-2 лютого 1994 р..- К: УАВС, 1994.- 296 с.
113. Копейчиков В., Колодій А., Українчук О. Про концепцію національної безпеки України // Право України.- 1993.- №5-6.- С. 9-13.
114. Пастернак-Таранушенко Г.А. Економічна безпека держави / Під ред. проф.
Б. Кравченка.- К: Інститут державного управління і самоврядування при КМ України, 1994.- 140 с.
115. Пастернак-Таранушенко Г.А. Результати дослідження шляхів забезпечення економічної безпеки України // Економіка України.- 1999.- №2.- С.21-28.
116. Пастернак-Таранушенко Г.А. Економічна безпека держави // Розбудова держави.- 1998.- №9-10.- С.12-17.
117. Економічна безпека України: проблеми та перспективи. Матеріали “круглого столу” // Стратегічна панорама.- 19998.- №1-2.-С.91-98.
118. Дотримання законності – вимога не вибіркова // Іменем закону.- 2000.- №12.- 24 берез.- С.6-7.
119. Теория права и государства. Учебник / Под ред. В.В.Лазарева.- 2-е, перераб. и доп. изд-е.- М.: Право и закон, 2001.- 576 с.
120. Дзлиев М.И., Потрубач Н.Н. Основы обеспечения безопасности жизнедеятельности: Курс лекций.- М., 1996.- 185 с.
121. Нормативні акти України щодо охорони правопорядку. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1996. - 459 с.
122. Кравченко Ю.Ф. На шляху перетворень. Невідкладні проблеми реформування системи органів внутрішніх справ // Науковий вісник УАВС.- 1996.- №1.- С.3-12.
123. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. Под ред. проф. М.Н. Марченко.- Том 2. Теория права.- М.: Изд.”Зерцало”, 1998 .- 656с.
124. Возжеников А.В. Система обеспечения национальной безопасности и характеристика её элементов // Бизнес и политика.- 1998.- №1.- С. 18-25.
125. Погорілко В., Малишко М. Концепція розвитку законодавства суверенної України // Вісн. АН України.- 1993.- №5.- С.17-24.
126. Кравець Є. Національна безпека України: до концепції законодавства // Вісн. АН України.- 1994.- №1.- С.83-90.
127. Малыгин А.Я., Мулукаев Р.С. Развитие конституционно-правових основ организации и деятельности органов внутренних дел.- М.,- 1988.- 108 с.
128. Картавцев В.С., Чорноусенко О.І. Національна безпека: проблеми законодавчого забезпечення: Державно-правова реформа в Україні. Матеріали науково-практичної конференції.- К.,-1997.- С. 220-222.
129. Картавцев В.С., Чорноусенко О.І. На що спиратиметься щит. Концептуальні засади і проблеми нормативно-правового регулювання системи національної безпеки України // Політика і час.- 1998.- №1.- С.3-9.
130. Липатов М.И. Нормативное закрепление организационных отношений в органах внутренних дел: Лекция.- М.,- 1990.- 24 с.
131. Закон України “Про Раду національної безпеки та оборони України” // Відомості Верховної Ради.- 1998.- №35.- Ст.237.
132. Картавцев В.С., Чорноусенко О.І. До питання розбудови і функціонування системи забезпечення національної безпеки України : Державно-правова реформа в Україні. Матеріали науково-практичної конференції.- К.-1997.- С. 28-33.
133. Гаухман Л.Д. Правовые основы предупреждения преступлений: Лекция.- М.- 1990.- 42 с.
134. Кравець Є.Я. Розвиток законодавства у галузі національної безпеки: проблеми і рішення // Трибуна.- 1993.- №11-12.- С. 23-24.
135. Костенко Ю. Національна безпека // Розбудова держави.- 1996.- №11.- С.9-14.
136. Ковальський В., Маначинський О., Пронкін Є. Національні інтереси: загрози та їх нейтралізація // Віче.- 1994.- №7.- С.56-69.
137. Воєна реформа в Україні: старт чи черговий фальстарт? // Національна безпека і оборона.- 2000.- №1.- С.2.
138. Горбулін В.П. Про діяльність Ради національної безпеки і оборони України у 1994-1999 рр. // Стратегічна панорама.- 1999.- №4.- С.18-22.
139. Пастернак-Таранушенко Г. Економічна безпека держави під час економічного управління // Підтекст. – 1998.- 17-23 черв.- №28.- С. 14-18.
140. Гончаренко О.М. Пріоритети та засади формування інтегральної стратегії національної безпеки України // Стратегічна панорама.- 1998.- №1-2.- С. 43-51.
141. Бєлов О.Ф., Пирожков С.І. Про глобальні пріоритети розвитку України в програмі “Україна - 2010” // Стратегічна панорама.- 1999.- №1-2.- С. 20-24.
142. Захарченко В. Территориальная концепция экономической безопасности // Бизнесинформ.- 1998.- №21-22.- С. 68-71.
143. Чому Україні вкрай необхідна воєна реформа // Національна безпека і оборона.- 2000.- №1.- С. 3-17.
144. Трегобчук В.М. Ресурсно – складова національної безпеки // Економіка України.- 1999.- № 2.- С. 4-14.
145. Надзвичайні ситуації. Основи законодавства України : Збірник.- Т.1.- К., 1998.- 544 с.
146. Самсонов К. Элементы экономической безопасности // Вопросы экономики.- 1994.- № 12.- С. 14-24.
147. Жаворонкова Н.Г. Правовое регулирование экспертизы проектов с учетом возникновения аварий и катастроф // Обеспечения безопасности населения и территорий (организационно – правовые вопросы).- М.,1994.- С. 115-118.
148. Запобігти. Врятувати. Допомогти. // Людина і влада.- 1999.- № 11-12.- С. 27-30.
149. Научные основы концепции безопасности // Информационный сборник “Безопасность”.- 1997.- № 5-6.- С.35-39.
150. Колбасов О.С. Конференция ООН по окружающей среде и развитию // Государство и право.- 1992.- № 11.- С.85-91.
151. Жалинский А.Э. Правовой статус населения в условиях чрезвычайного положения // Обеспечения безопасности населения и территорий (организационно – правовые вопросы).- М., 1994.- С. 26-38.
152. Дубовик О.Л. Механизм действия права в чрезвычайных ситуациях // Обеспечение безопасности населения и территорий (организационно – правовые вопросы).- М.- 1994.- С. 3 -19.
153. Кравець Є.Я. Національна безпека України: механізм дії права в умовах надзвичайних ситуацій // Право України.- 1998.- № 8.- С.67-74.
154. Коротков А.П., Соковых Ю.Ю. Правовые средства управления кризисными ситуациями: сравнительный анализ международно-правового и внутригосударственного регулирования // Государство и право.- 1997.- № 10.-
С. 65-72.
155. Качинський А.Б., Хміль Г.А. Екологічна безпека України: аналіз, оцінка та державна політика. - К.: НІСД, 1997.- 118 с.
156. Лаптій В.А. Управління державними органами в особливих умовах: проблеми удосконалення // Науковий вісник УАВС.- 1996.- № 2.- С.155-159.
157. Воєна реформа в Україні: старт чи черговий фальстарт? // Національна безпека і оборона.- 2000.- №1.- С.36.
158. Хлобистов Є. Екологічна безпека і засади визначення ризику техногенних катастроф // Економіка України.- 2000.- № 6.- С. 38-46.
159. Качинський А.Б., Чередниченко В.П. Оцінка ризику – основа екологічної безпеки України і запобігання екологічним конфліктам на її території // “Наука і оборона”. Збірник наукових матеріалів.- К.- 1995.- № 1.- Вип.1.- С.95-103.
160. Петрухин И.Л. Правовой режим в условиях социального бедствия // Государство и право.- 1993.- № 2.- С. 47-56.
161. Аверьянов А.П. О природе взаимодействия.- М.: Знание, 1984.- С. 78.
Качинський А.Б. Системний аналіз – визначення пріоритетів в екологічній безпеці України. – К.- 1995.- Вип. 42.- 46 с.
162. Качинський А.Б. Системний аналіз – визначення пріоритетів в екологічній безпеці України. – К., 1995.- Вип. 42.- 46 с.
163. Нападистий О.Г. Питання взаємодії митних і правоохоронних органів України в боротьбі із правопорушеннями у зовнішньоекономічній діяльності // Держава і право. –К.: Видавничий дім “Юридична книга”.- 2000.- Вип.6.- С.169-174.
164. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. Шведовой Н.Ю.- 13-е изд., испр.- М.: “Русский язык”,1981.- 816 с.
165. Липатов М.И. Организационное обеспечение взаимодействия органов внутренних дел с иными государственными органами, общественными организациями и трудовыми коллективами.- М., 1990.- 24с.
166. Методологічні аспекти формування понятійно – категоріального апарату національної безпеки // Вісн. Української академії державного управління.- 2000.- №2.- С.19-27.
167. Указ Президента України від 1 липня 1992 р. “Про створення Ради національної безпеки і оборони” №357/92 (зі змінами та доповненнями, внесеними Указами Президента України від 22 лютого 1993 року № 546/93 та від 22 жовтня 1994 року № 628/94). - Окреме видання.- 1994.
168. Селіванов В.М.. Національна безпека України та її забезпечення (концептуальних підхід) // Право України.- 1992.- №7.- С.11.
169. Горбулін В.П. Про діяльність Ради національної безпеки і оборони у 1994-1999 р.р. // Стратегічна панорама.- 1999.- № 4.- С.18-22.
170. Спірін О., Паламарчук В. Концепція національної безпеки України: регіональний аспект// Урядовий кур’єр.- 1997.- №38-39 (1 бер.). - С.8.
171. Брожко К. Спеціальні служби сучасної України // Кордон.- 1999.- № 3.- С. 26-27.
172. Нападистий О.Г. Питання взаємодії митних і правоохоронних органів України в боротьбі із правопорушеннями у зовнішньоекономічній діяльності // Держава і право. –К.: Видавничий дім “Юридична книга”,- 2000.- Вип.6.- С.169-174.
173. Бєлов О.Ф., Пирожков С.І. Про глобальні пріоритети розвитку України в програмі “Україна - 2010” // Стратегічна панорама.- 1999.- № 1-2.- С. 20 - 24.
174. Бєлов О. Україна та міжнародна безпека // Міжнародна безпека.- 1999.- №1.- С.4 – 6.
175. Маначинський О.Я., Соболєв А.А. Воєнна безпека України та вплив не неї геополітичних факторів: Монографія.- К.: НІСД, 1997.- Сер.”Воєнна безпека”; Вип.4.- 163 с.
176. Белорус О.Г, Лукьяненко Д.Г. и др. Глобальные трансформации и стратегии развития. Монография. – К.: Орияне, 2000, - 424 с.
177. Маначинський О., Соболєв А. Україна і воєнна безпека // Віче.- 1997.- № 12.-
С. 3 - 10
178. Копель О.А. Загрози безпеки Перської затоки: методологічні основи аналізу та оцінки // Вісн. Київ.ун-ту ім.Т.Шевченка.- 1998.- Сер.Міжн.відносини.- Вип. 9.- С. 30 – 36.
179. Алексеев Т. Дилеммы безопасности: американский вариант // Полис.- 1993.-
№ 6.- с.17.
180. Ребкало В., Шахов В. Концептуальні засади і деякі зовнішньополітичні аспекти національної безпеки України // Вісник Української Академії державного управління.- 1997.- № 2.- С. 244- 250.
181. Sandole D.J.D. Paradigms, theories and metaphors in conflict and conflict resolution: coherence or confusion? // Conflict resolution theory and practice. Integration and application. Manchester and New York, 1993.- Р. 11-12.
182. Reychler Luc. The art of conflict prevention: theory and practice // The art of conflict prevention. London, New York, 1994.- Р. 42.
183. Rubinstein R.E. On taking sides: Lessons of the Persian Gulf war. Failfax, 1993 // George Mason Universyti. Occasional paper, P.5.
184. Михайлов Н. Национальная безопасность России: взгляд в будущее // Вестник военной информации.- 1999.- № 11.- С. 3 – 5.
185. Батюк В. Еволюція концепцій міжнародної і національної безпеки // Спостерігач.- 1996.- № 25.- С. 2- 13.
186. Радецький В. Проблеми будівництва Збройних сил в контексті національної безпеки держави // Держава і право.- 16 травня 1996.- № 87.- С. 7 – 8.
187. Нестеров В.С. Международно-правовое положение миротворческий сил ООН // Право и политика.- 2000.- № 1.- С. 93 – 104.
188. Ивашов Л.Г. Проблемы европейской безопасности, российское видение // Вооружение. Политика. Конверсия.- 1999.- № 1.- С. 3-5.
189. Квашин А. Основные вызовы в сфере безопасности // Международная жизнь.- 1999.- № 12.- С. 69 – 79.
190. Яцько А. Проблеми національної безпеки у контексті сучасної взаємодії етносів // Нова політика.- 2000.- № 1.- С.36 – 40.
191. Толстов С. Після “Холодної війни” // Політика і час.- 1999.- № 2.- С. 3-13.
192. Скороход Л.І., Скороход Ю.С. Про концепцію національної безпеки України // вісник міжнародних відносин.- 1993.- № 1.- С. 50 - 59.
193. Рахманинов Ю. Модели общей