Тертиченко Таїсія Миколаївна. Співвідношення загальноєвропейського законодавства та кримінального законодавства України про протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом

Короткий опис

Тертиченко Таїсія Миколаївна. Співвідношення загальноєвропейського законодавства та кримінального законодавства України про протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.08, НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. - Київ, 2015.- 200 с.

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
імені Е.О. ДІДОРЕНКА

На правах рукопису

ТЕРТИЧЕНКО ТАЇСІЯ МИКОЛАЇВНА

УДК 343.3/.7:340.5

СПІВВІДНОШЕННЯ ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА ТА КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ПРОТИДІЮ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ (ВІДМИВАННЮ) ДОХОДІВ, ОДЕРЖАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ

Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Дудоров Олександр Олексійович доктор юридичних наук, професор

Луганськ – 2014

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ................................................................ 3
ВСТУП ...................................................................................................................... 6
РОЗДІЛ 1. Ґенеза відмивання злочинних доходів ........................................... 16
1.1. Витоки і суть відмивання злочинних доходів ........................... 16
1.2. Соціальна обумовленість криміналізації легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом ...................................................
32
Висновки до розділу 1 ......................................................................... 51
РОЗДІЛ 2. Гармонізація кримінального законодавства України та загальноєвропейського антилегалізаційного законодавства: вихідні засади ......................................................................................

53
2.1. Міжнародний договір як складова національного законодавства про кримінальну відповідальність ....................
53
2.2. Загальна характеристика антилегалізаційного законодавства Ради Європи та Європейського союзу .......................................
73
Висновки до розділу 2 ......................................................................... 95
РОЗДІЛ 3. Порівняльний аналіз положень загальноєвропейського законодавства та кримінального законодавства України про відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом .......................................................

97
3.1. Порівняльний аналіз об’єктивних ознак легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом ...................................................
97
3.2. Порівняльний аналіз суб’єктивних ознак легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом ...................................................
145
3.3. Порівняльний аналіз кваліфікуючих ознак легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом ....................................
165
Висновки до розділу 3 ......................................................................... 180
ВИСНОВКИ ............................................................................................................ 185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................................... 192
ДОДАТКИ ................................................................................................................ 240

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

FATF – Група розробки фінансових заходів по боротьбі з відмиванням грошей
Бельгія – Королівство Бельгія
ВВП – Валовий внутрішній продукт
Великобританія – Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії
ВР – Верховна Рада
ВС – Верховний Суд
ГК – Господарський кодекс
ГП – Генеральна прокуратура
Греція – Грецька Республіка
Данія – Королівство Данія
Держфінмоніторинг – Державна служба фінансового моніторингу
Друга директива – Директива Європейського парламенту та Ради 2001/97/EC від 10 червня 1991 р. про внесення змін до Директиви Ради ЄС 91/308/EEC
Естонія – Естонська Республіка
ЄС – Європейський союз
Закон від 14 жовтня 2014 р. – Закон України від 14 жовтня 2014 р. «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»
Закон від 28 листопада 2002 р. – Закон України від 28 листопада 2002 р. «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму»
ЗМІ – засоби масової інформації
ЗУ – Закон України
КК – Кримінальний кодекс
КМ – Кабінет міністрів
Конвенція від 16 травня 2005 р. (Варшавська конвенція)

–

Конвенція Ради Європи від 16 травня 2005 р. про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму
Конвенція від 20 грудня 1988 р. – Конвенції Організації Об’єднаних Націй від 20 грудня 1988 р. про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин
Конвенція від 8 листопада 1990 р. (Страсбурзька конвенція)

–

Конвенція Ради Європи від 8 листопада 1990 р. про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних від злочинної діяльності
КПК – Кримінальний процесуальний кодекс
КС – Конституційний Суд
Литва – Литовська Республіка
Лісабонський договір – Лісабонська угода від 13 грудня 2007 р. про внесення змін до Угоди про Європейський союз та Угоди про заснування Європейських співтовариств
Люксембург – Велике Герцогство Люксембург
Маастрихтський договір – Договір від 7 лютого 1992 р. про утворення Європейського союзу
МВС – Міністерство внутрішніх справ
МВФ – Міжнародний валютний фонд
Німеччина – Федеративна Республіка Німеччина
ООН – Організація Об’єднаних Націй
п. – пункт
Перша директива – Директива Ради Європейського союзу 91/308/EEC від 10 червня 1991 р. про запобігання використання фінансової системи з метою відмивання доходів
ПК – Податковий кодекс
Постанова Пленуму ВС України від 15 квітня 2005 р. № 5

–

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 квітня 2005 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом»
пп. – підпункт
р. – рік
рр. – роки
РЄ – Рада Європи
Росія – Російська Федерація
СБ – Служба безпеки
СНД – Співдружність Незалежних Держав
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
ст. – стаття
США – Сполучені Штати Америки
т. ч. – тому числі
Третя директива – Директива Європейського парламенту та Ради 2005/60/EC від 26 жовтня 2005 р. про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання доходів та фінансування тероризму
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
Франція – Французька Республіка
ЦК – Цивільний кодекс
Швейцарія – Швейцарська Конфедерація
Швеція – Королівство Швеція

ВСТУП

Актуальність теми. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, як і багато інших транснаціональних злочинів, викликані глобалізацією та є її негативним проявом. Як наслідок, інтеграція України в світове співтовариство, крім надбання очевидних переваг, потребує серйозних різнопланових зусиль щодо боротьби з різними злочинами, в т. ч. із відмиванням «брудних» доходів.
Кількість злочинів, відповідальність за вчинення яких передбачена в ст. 209 КК України, з року в рік змінюється, однак загалом істотно не зменшується. Так, за даними МВС України та ГП України, у 2011 р. було виявлено 334 факти легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, у 2012 р. – 266, у 2013 р. – 291, а з січня по жовтень 2014 р. – 277. Враховуючи високий рівень латентності злочинів вказаної категорії, реальна кількість фактів легалізації злочинних доходів може бути в кілька разів більшою.
Обставини, що зумовлюють таку ситуацію, пов’язані з проявами інтеграції економічних систем багатьох держав, виникненням нових фінансових інструментів, розвитком високих технологій тощо. Транснаціональний характер діяльності з відмивання «брудних» доходів зумовлює необхідність співробітництва різних держав у сфері протидії зазначеному негативному явищу. Важливу роль у цьому відіграють нормативні акти міжнародного рівня (передусім регіонального характеру) та гармонізація з ними національних законодавств. Для України особливого значення в цьому сенсі набувають нормативно-правові акти РЄ та ЄС – як через членство в РЄ і відповідне географічне розташування, так і з огляду на активне проведення політики зближення з ЄС. Показово, що ратифікована 16 вересня 2014 р. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої, містить і зобов’язання щодо імплементації міжнародних стандартів у сфері протидії відмиванню доходів (ст. 20).
Останнім часом у кримінально-правових дослідженнях все частіше можна простежити елементи звернення до проблематики гармонізації національного кримінального законодавства з міжнародним. Зазначені питання розглядали вітчизняні та зарубіжні автори, зокрема такі, як Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, О.М. Броневицька, В.К. Грищук, Г.В. Єпур, О.О. Житний, О.Г. Кібальник, В.В. Кузнецов, М.П. Куцевич, І.І. Лукашук, А.А. Маєвська, М.І. Мельник, А.А. Музика, В.О. Навроцький, Є.О. Письменський, В.П. Попович, А.В. Савченко, Є.Л. Стрельцов, І.Г. Тугункін, В.О. Туляков, В.І. Тютюгін, Дж. Фіш, П.Л. Фріс, М.І. Хавронюк, В.Х. Ярмакі.
Щодо вивчення міжнародно-правових (у т. ч. загальноєвропейських) норм про протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, у порівнянні з положеннями національного кримінального законодавства, то цей аспект наукових розвідок представлений у працях таких українських правознавців, як П.П. Андрушко, А.С. Беніцький, М.В. Бондарєва, І.Є. Мезенцева, Р.М. Міловідов, О.Б. Полторацький, О.В. Пустовіт, О.О. Чаричанський, Г.О. Усатий та ін. Разом із тим звернення згаданих дослідників до антилегалізаційного законодавства РЄ та ЄС носить не системний, а, скоріш, фрагментарний чи ілюстративний характер. Видана в 2004 р. книга Т.А. Качки «Боротьба з відмиванням грошей: комплексний порівняльно-правовий аналіз відповідності законодавства України acquis Європейського Союзу в сфері боротьби та запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом» не охоплює законодавство, вироблене в рамках РЄ, і нормативні акти ЄС, прийняті після 2004 р.
Дотепер у вітчизняній кримінально-правовій науці відсутнє окреме монографічне дослідження, в якому б комплексно розглядалося загальноєвропейське антилегалізаційне законодавство та кримінальне законодавство України з охопленням при цьому питань їх співвідношення та ретельним компаративістським аналізом відповідних положень за елементами складу відмивання. Актуальності обраній темі додає і та обставина, що на підставі Закону України від 14 жовтня 2014 р. «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» регулятивне законодавство, яке безпосередньо стосується аналізованої кримінально-правової матерії, було істотно оновлено.
З урахуванням того, що відмивання доходів – злочин міжнародного характеру, важливу роль у відповідних дослідженнях мають відігравати роботи зарубіжних фахівців. Так, різні аспекти кримінально-правової протидії відмиванню доходів злочинного походження розглядали Х. Амрані, Р. Дюрьє, П. Елдрідж, К. Калін, Дж. Квілер, Д. Кех, А. Марьяж, В. Мітселегас, В. Мюлер, І. Одех, Р. Пінто, П. Ройтер, Г. Ролінгз, В. Танзі, Дж. Тернер, Б. Унгер, Дж. Уокер, Д. Хоптон, А. Шерер та ін. Однак вітчизняна кримінально-правова доктрина звертає недостатню увагу на вивчення праць згаданих дослідників.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі кримінального права Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка відповідно до: Плану проведення науково-дослідної роботи Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка на 2014 р. (розділ 3 «Захист прав і свобод людини і громадянина органами внутрішніх справ»); Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011–2015 рр., затверджених постановою загальних зборів НАПрН України від 24 вересня 2010 р. № 14-10 (напрям: «Сучасні тенденції і напрями розвитку правової системи України»); Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 рр., затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347 (п. 82 додатку 6 «Концептуальні основи протидії та методи розкриття злочинів, пов’язаних з легалізацією (відмиванням) коштів, одержаних злочинним шляхом»); Основних наукових напрямів та найважливіших проблем фундаментальних досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук на 2009–2013 рр., затверджених наказом МОН і НАН України від 26 листопада 2009 р. № 1066/609 (п. 4.4.2.2).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є визначення існуючого співвідношення загальноєвропейського законодавства і кримінального законодавства України в частині протидії відмиванню злочинних доходів, визначення шляхів подальшої гармонізації відповідного законодавства і розроблення на цій основі пропозицій щодо вдосконалення КК України. Для досягнення поставленої мети в роботі було визначено такі основні задачі:
– розкрити витоки і суть відмивання злочинних доходів;
– дослідити соціальну обумовленість криміналізації легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом;
– визначити місце міжнародного договору в системі національного законодавства про кримінальну відповідальність;
– охарактеризувати положення кримінально-правового характеру нормативно-правових актів РЄ та ЄС, спрямованих на протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, розкрити тенденції розвитку вказаного загальноєвропейського законодавства;
– здійснити аналіз стану узгодженості змісту елементів та ознак основного і кваліфікованих складів злочину «відмивання» за загальноєвропейським законодавством і кримінальним законодавством України;
– на підставі проведеного порівняльного дослідження розробити пропозиції щодо вдосконалення КК України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Предметом дослідження є співвідношення загальноєвропейського законодавства та кримінального законодавства України про протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Методи дослідження обрано з огляду на його об’єкт, предмет, мету та задачі. У роботі в сукупності використовувались такі загальнонаукові і спеціально-наукові методи: історико-правовий – при вивченні ґенези відмивання «брудних» доходів як злочину, починаючи з його виникнення як явища, а також при дослідженні розвитку загальноєвропейського та національного антилегалізаційного законодавства (розділи 1, 2); порівняльно-правовий – для зіставлення положень КК України і загальноєвропейського законодавства про протидію легалізації майна злочинного походження в аспекті виконання Україною своїх міжнародно-правових зобов’язань, з одного боку, та крізь призму дотримання національних правових традицій, з іншого, а також для порівняння КК України з кримінальним законодавством окремих європейських держав (розділи 2, 3); метод узагальнення – для формулювання авторських пропозицій щодо кримінально-правового визначення легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, змісту ознак складу злочину, передбаченого ст. 209 КК України, та можливих шляхів удосконалення вказаної статті КК (усі розділи); метод системно-структурного аналізу – дав можливість визначити місце міжнародного договору в національному законодавстві про кримінальну відповідальність, показати взаємозв’язок і взаємообумовленість досліджуваної кримінально-правової заборони з іншими кримінально-правовими нормами і поняттями (підрозділи 1.2, 2.1, розділ 3); логіко-семантичний – дозволив провести поглиблене вивчення понятійного апарату, використаного в розглядуваній кримінально-правовій забороні (підрозділ 2.2, розділ 3); метод моделювання – використано при розробленні проекту авторської редакції ст. 209 КК України (розділ 3, висновки); статистичний і соціологічний методи – стали в нагоді при дослідженні: статистичних даних ГП України та МВС України про стан та структуру злочинності в Україні у 2010–2014 рр. та ГП України про протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, у 2011–2014 рр.; звітів про підсумки роботи Держфінмоніторингу України за 2009–2013 рр.; практики судів України у кримінальних справах про відмивання злочинних доходів – за Єдиним державним реєстром судових рішень вибірково проаналізовано 150 судових рішень, постановлених у період з 2010 по 2014 рр., у т. ч. всі вироки, постановлені у вказаний період апеляційними судами України (вступ, розділи 1, 3).
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, у якому на підставі поглибленого аналізу положень кримінально-правового характеру антилегалізаційного законодавства РЄ та ЄС та елементів складу злочину «легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом» розкрито сучасний стан і перспективи гармонізації загальноєвропейського законодавства і кримінального законодавства України в частині протидії відмиванню майна злочинного походження. До найбільш важливих результатів, які відображають наукову новизну дисертаційної роботи, можна віднести такі положення:
вперше:
1) виділено ключові етапи ґенези відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом (виникнення дій з легалізації злочинних доходів; широке використання організованою злочинністю зазначених дій; виникнення поняття «відмивання грошей»; законодавче врегулювання проблеми), що дозволило розкрити суть цього суспільно небезпечного діяння та встановити передумови його криміналізації;
2) в результаті аналізу та систематизації нормативно-правових актів РЄ та ЄС, присвячених протидії відмиванню злочинних доходів, виокремлено приписи кримінально-правового характеру, розкрито їх зміст, а також визначено особливості загальноєвропейського підходу до криміналізації дій з відмивання майна злочинного походження, який характеризується поступовим розширенням меж протиправної поведінки і підвищенням рівня жорсткості кримінально-правових заходів у цій сфері (розширення переліку предикатних злочинів і кола суб’єктів відмивання, встановлення більш гнучких вимог у частині доведення суб’єктивної сторони відмивання та факту вчинення предикатного злочину тощо);
3) обґрунтовано, що передбачена в ст. 209 КК України перша форма об’єктивної сторони складу злочину (вчинення правочину з майном, одержаним внаслідок вчинення предикатного злочину) відповідає нормам загальноєвропейського законодавства і змістовно їх не звужує. Натомість включення на підставі Закону від 14 жовтня 2014 р. до об’єктивної сторони дій зі зміни форми (перетворення) певного майна створює невиправдане дублювання нормативних положень, у зв’язку з чим слова «зміну їх форми (перетворення)» зі ст. 209 КК України пропонується виключити;
4) доведено необхідність при аналізі суб’єктивної сторони відмивання майна злочинного походження до обґрунтованої підозри, яка утворює прямий умисел, щодо зазначеного походження майна відносити випадки спланованого незнання, яке полягає в ігноруванні та не перевірці певних індикаторів підозри. Аргументовано, що реалізація пропонованого підходу забезпечить адекватність кримінально-правового реагування на відмивання, підвищуючи ефективність правозастосування;
удосконалено:
5) кримінально-правове поняття легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, яким пропонується визнавати вчинення дій з майном, здобутим внаслідок вчинення злочину, з метою надання йому вигляду майна законного походження задля подальшого використання в господарській чи іншій легальній діяльності;
6) термінологію, що використовується в КК України при описанні складу злочину, передбаченого ст. 209 цього Кодексу. Зокрема, запропоновано: а) не використовувати в тексті кримінального закону термін «легалізація» (в результаті вчинення досліджуваного злочину злочинні доходи не «переходять на легальне становище», їм лише надається вигляд законного походження), а з урахуванням міжнародних договорів обмежитися терміном «відмивання»; б) для позначення предмета злочину, передбаченого ст. 209 КК України, замість трьох термінів («дохід», «кошти», «майно») використовувати один («майно»), який притаманний вітчизняному кримінальному законодавству і змістовно охоплює два інших; в) зважаючи на те, що передувати відмиванню «брудних» доходів можуть лише злочини, громіздкий термінологічний зворот «суспільно небезпечне протиправне діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів» замінити терміном, більш лаконічним та узгодженим із загальноєвропейським антилегалізаційним законодавством, – «предикатний злочин»;
7) положення про недоречність застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичної особи у випадку вчинення відмивання злочинних доходів, у зв’язку з чим запропоновано зі ст. 963 КК України виключити вказівку на ст. 209 і ст. 306 цього Кодексу;
набули подальшого розвитку:
8) обґрунтування необхідності виконання Україною (на відміну від рекомендацій FATF) положень нормативно-правових актів РЄ та ЄС щодо протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом;
9) положення про виправданість і своєчасність здійсненого згідно із Законом від 14 жовтня 2014 р. виключення так званого податкового застереження з тексту примітки до ст. 209 КК України. Оскільки предмет злочину, передбаченого цією нормою, може не лише одержуватися, а і утримуватися, термін «одержане» в ст. 209 КК України пропонується замінити терміном «здобуте». Встановлено, що законодавче надання предикатного статусу злочинам, передбаченим ст. 212 і ст. 2121 КК України, як і пропоноване в дисертації виключення з кола предикатних діянь злочинів невеликої тяжкості, узгоджується з тенденціями розвитку загальноєвропейського антилегалізаційного законодавства;
10) критична оцінка виокремлення в ст. 209 КК України: а) вчинення фінансової операції з доходами злочинного походження (в аспекті відмивання фінансові операції можуть бути вчинені тільки на виконання правочинів); б) кваліфікуючих ознак у виді великого та особливо великого розмірів майна, що відмивається (зокрема, через необґрунтоване завищення і загалом довільність відповідних критеріїв, а також складнощі встановлення таких розмірів у правозастосуванні);
11) положення про недоцільність подальшого співіснування загальної і спеціальної кримінально-правових норм, присвячених відмиванню майна, що має різне злочинне походження. На підставі цього запропоновано виключити з диспозиції ст. 306 КК України описання двох перших форм об’єктивної сторони складу злочину, що змістовно еквівалентні тим, відповідальність за які передбачена ст. 209 КК України;
12) наукові підходи щодо співвідношення причетності до злочину і вторинної злочинної діяльності, а також аргументація на користь визнання суб’єктом відмивання того, хто вчинив предикатний злочин, з урахуванням віднесення легалізації майна злочинного походження до вторинної злочинної діяльності.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені в роботі положення можуть бути використані:
в правотворчості – при вдосконаленні кримінального законодавства України про відповідальність за легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом (відповідні пропозиції направлені до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності);
у правозастосовній діяльності – при вирішенні питань, пов’язаних із кваліфікацією діянь за ст. 209 КК Украйни (рекомендації направлені до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ);
у науково-дослідній роботі – під час подальшого дослідження питань кримінальної відповідальності за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також відповідності кримінального законодавства України нормативно-правовим актам РЄ та ЄС;
в навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників, а також у процесі викладання кримінально-правових дисциплін (акти впроваджень Запорізького національного університету від 30 жовтня 2014 р., Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка від 3 червня 2014 р.).
Особистий внесок здобувача. Усі сформульовані в дисертації висновки ґрунтуються на власних дослідженнях. Ідеї та розробки, що належать співавтору публікацій за темою дисертації, здобувачем не використовувались. В опублікованих у співавторстві наукових працях особистим внеском здобувача є власні теоретичні розробки щодо розкриття: особливостей співвідношення міжнародного та національного права; положень міжнародних договорів, на виконання яких в Україні було криміналізовано легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом; змісту правочину як об’єктивної форми відмивання злочинних доходів і кола предикатних злочинів; особливостей податкового застереження в кримінально-правовій забороні, присвяченій відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювались на 12 наукових заходах: VI Міжнародній студентській науково-практичній конференції «Боротьба з економічною злочинністю: зарубіжний досвід» (м. Харків, Харківський національний університет внутрішніх справ, 21–22 квітня 2005 р.); ХІІІ Міжвузівській студентській науковій конференції «Наука і вища освіта» (м. Запоріжжя, Гуманітарний університет «Запорізький інститут державного та муніципального управління», 19 травня 2005 р.); VIІ Міжнародній студентській науково-практичній конференції іноземними мовами «Торгівля людьми: профілактика та протидія (зарубіжний досвід)» (м. Харків, Харківський національний університет внутрішніх справ, 13–14 квітня 2006 р.); науково-практичному семінарі «Актуальні проблеми вдосконалення кримінального та адміністративно-деліктного законодавства» (м. Луганськ, Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, 28 травня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Правова освіта та правова наука в Україні в умовах сучасних трансформаційних процесів» (м. Запоріжжя, Запорізький національний університет, 24–25 грудня 2009 р.); 9-тій Всеукраїнській науковій конференції «Актуальні питання історії науки і техніки» (м. Житомир, Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, 7–9 жовтня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Теоретичні та прикладні проблеми кримінального права України» (м. Луганськ, Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, 20–21 травня 2011 р.); Міжнародному симпозіумі «Кримінальний кодекс України: 10 років очікувань» (м. Львів, Львівський державний університет внутрішніх справ, 23–24 вересня 2011 р.); ІІІ Міжвузівській науково-практичній конференції студентів, курсантів, аспірантів та молодих учених «Протидія злочинності: теорія та практика» (м. Київ, Національна академія прокуратури України, 21 жовтня 2011 р.); II Міжнародній науково-практичній конференції «Теоретичні та прикладні проблеми сучасного кримінального права» (м. Луганськ, Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, 19–20 квітня 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Основні напрями розвитку кримінального права та шляхи вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність» (м. Харків, Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», 11–12 жовтня 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Наука кримінального права в системі міждисциплінарних зв’язків» (м. Харків, Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», 9–10 жовтня 2014 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковано в 22 працях: 9 наукових статей, з яких 6 – у фахових виданнях України, 1 – в іноземному виданні, 1 глава у підручнику, тези 12 доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів, які містять сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи складає 251 сторінку, з них список використаних джерел – 48 сторінок (452 найменування), обсяг додатків – 12 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми, що виявилось у розкритті співвідношення загальноєвропейського законодавства і кримінального законодавства України в частині протидії відмиванню майна злочинного походження та у визначенні перспектив гармонізації вказаного законодавства.
1. Фактично легалізація злочинних доходів виникла задовго до її криміналізації та ухвалення перших нормативних актів, спрямованих на боротьбу з нею. Так, китайські торговці почали відмивати свої доходи ще понад 2000 років тому, однак безпосереднє включення відмивання до переліку кримінально караних діянь було пов’язане зі сплеском організованої злочинності спочатку в США, а згодом і в усьому світі. Проведений ретроспективний аналіз дозволив виділити чотири ключові етапи ґенези відмивання: 1) виникнення як таких дій з відмивання злочинних доходів; 2) широке використання організованою злочинністю зазначених дій; 3) виникнення поняття «відмивання грошей»; 4) законодавче регулювання цієї проблеми.
Зважаючи на складну природу відмивання злочинних доходів як негативного явища, що вивчається в межах не лише юридичних, а і економічних наук, в теорії кримінального права варто використовувати не загальне, а саме кримінально-правове визначення відповідного поняття. В цьому аспекті під легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, слід розуміти вчинення дій з майном, здобутим внаслідок вчинення злочину, з метою надання йому вигляду майна законного походження задля подальшого використання в господарській чи іншій законній діяльності. Пропоноване визначення дозволяє відрізнити відмивання від інших різновидів обігу майна злочинного походження (його споживання; придбання, отримання, зберігання чи збуту майна, одержаного злочинним шляхом, фінансування злочинної діяльності тощо).
У ст. 209 КК України термін «легалізація» вживається в значенні, яке дисонує з визначеннями, виробленими суміжними дисциплінами, в т. ч. юридичними (криміналістикою, адміністративним правом тощо), що певним чином перекручує зміст та наслідки цього злочину, внаслідок чого викривляється суть аналізованого негативного явища. В результаті вчинення злочину, передбаченого ст. 209 КК України, майну злочинного походження лише надається вигляд майна законного походження, а тому відносно досліджуваного злочину й особливо в нормативно-правових актах доцільно використовувати термін «відмивання», загальноприйняте розуміння якого не суперечить кримінально-правовому.
2. Найбільшу загрозу відмивання майна злочинного походження створює для економічної системи країни. За таких обставин розташування ст. 209 КК України, що передбачає відповідальність за відмивання, в розділі VII Особливої частини «Злочини в сфері господарської діяльності» КК України слід визнати виправданим. Якщо узагальнити, то до негативних економічних наслідків відмивання злочинних доходів можна віднести, зокрема: викривлення споживання; штучне зростання цін; недобросовісну конкуренцію; негативні зміни в імпорті, вплив на виробництво, доходи та зайнятість; підвищення рівня відтоку капіталів; зменшення інвестицій; погіршення репутації фінансового сектору; викривлення економічної статистики. Крім цього, вчинення відмивання майна злочинного походження призводить до зростання корупційних проявів, розвитку організованої злочинності та збільшення її впливу (економічного та політичного) на суспільство. Загалом криміналізація легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, в Україні відповідає принципам криміналізації та є соціально обумовленою.
3. КК України становить основу національного законодавства про кримінальну відповідальність, що, однак, не виключає зростання ролі відповідних міжнародних договорів. Наразі ратифіковані у встановленому порядку міжнародні договори, які містять положення кримінально-правового характеру, є підстави визнавати складовою частиною законодавства України про кримінальну відповідальність, адже: 1) вони вичерпно регулюють окремі питання загальної частини кримінального права; 2) зміст кримінально-правової норми не обмежується текстом статті кримінального закону, а її частини у випадку конструювання бланкетних диспозицій кримінально-правових норм можуть міститись і в міжнародних договорах України, які, як наслідок, визначають обов’язкові елементи складів злочинів; 3) міжнародні договори, на виконання яких з’явились нові чи було змінено існуючі норми вітчизняного кримінального закону, складають основу тлумачення відповідних статей КК України.
4. Загальноєвропейське антилегалізаційне законодавство розвивається досить динамічно. Відповідна нормативно-правова база, що виникла в Європі тільки на початку 90-х рр. ХХ століття, вже кілька разів змінювалась. Так, питання протидії відмиванню злочинних доходів регулюються двома конвенціями РЄ і трьома директивами ЄС. Позитивну роль у створенні ефективної системи протидії відмиванню відіграє та обставина, що положення останніх антилегалізаційних нормативних актів РЄ та ЄС (Варшавської конвенції та Третьої директиви) узгоджуються між собою, не містячи принципових відмінностей щодо визначення елементів складу відмивання злочинних доходів. Зазначене обумовлено тим, що вдосконалення нормативного регулювання протидії відмиванню «брудних» доходів на рівні РЄ та ЄС взаємопов’язане: оновлення РЄ відповідних конвенційних положень тягне за собою зміни в антилегалізаційному законодавстві ЄС. Як наслідок, забезпечується розвиток відповідного загальноєвропейського законодавства в одному напрямі, що знаходить свій прояв, зокрема в тому, що наразі наявні тенденції розширення переліку предикатних злочинів і кола суб’єктів відмивання, встановлення більш гнучких вимог у частині доведення суб’єктивної сторони відмивання та факту вчинення предикатного злочину. Вказані тенденції свідчить, крім усього іншого, про поступове підвищення рівня жорсткості кримінально-правових заходів для протидії відмиванню майна, здобутого злочинним шляхом.
Здійснюючи впровадження положень загальноєвропейського антилегалізаційного законодавства в КК України, задля упередження зайвих складнощів треба враховувати, що в перекладах відповідних конвенцій РЄ та директив ЄС, у т. ч. офіційних, наявні розбіжності, яких оригінальні документи англійською мовою не містять.
5. Поява в КК України норми про відповідальність за відмивання майна, здобутого злочинним шляхом, є, перш за все, результатом гармонізації національного законодавства з загальноєвропейським. Загалом ст. 209 КК України відповідає вимогам нормативних актів РЄ та ЄС, а завдяки змінам, внесеним на підставі Закону від 14 жовтня 2014 р., враховує сучасні тенденції розвитку загальноєвропейського антилегалізаційного законодавства. Водночас вітчизняному законодавцю (поряд з метою виконання Україною міжнародно-правових зобов’язань) необхідно враховувати власні правові традиції, особливості національної правової системи і законодавчої техніки, а також стан законодавчого регулювання дотичних питань. У зв’язку з цим украй небажаним є механічне перенесення положень загальноєвропейського антилегалізаційного законодавства в регулятивне і кримінальне законодавство України.
На сучасному етапі (на відміну від 2001 р., коли склад досліджуваного злочину тільки з’явився в КК України) є підстави говорити про сформованість суспільних відносин в сфері протидії відмиванню злочинних доходів, що дозволяє, по-перше, визначити основний безпосередній об’єкт злочину, передбаченого ст. 209 КК України, як суспільні відносини, що виникають у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і, по-друге, вказати на недоречність законодавчого визнання відмивання злочином проти правосуддя.
Для позначення предмета аналізованого злочину варто використовувати один термін – «майно», який більше притаманний вітчизняному кримінальному законодавству, ніж термін «дохід»; до того ж поняття майна включає в себе поняття «кошти». Причому в антилегалізаційному законодавстві України поняття «майно» вжите в його цивільно-правовому розумінні, охоплюючи майнові права та обов’язки.
Визначення предикатного злочину (відповідно до чинної редакції ч. 1 примітки до ст. 209 КК України) охоплює злочини невеликої тяжкості, серед яких переважна більшість не вчиняються з корисливих мотивів та внаслідок вчинення яких не одержуються доходи. Доцільним є встановлення порога у виді позбавлення волі на строк від двох і більше років (на підставі ст. 12 КК України), що дозволить відмежувати злочини невеликої тяжкості від усіх інших злочинів (в аспекті предикатності) і що узгоджуватиметься з п. «с» ч. 4 ст. 9 Варшавської конвенції та не суперечитиме Третій директиві.
Кошти, не сплачені як податки або інші обов’язкові платежі внаслідок вчинення злочинів, передбачених ст. 212 та ст. 2121 КК України, які після набрання чинності Законом України від 14 жовтня 2014 р., обґрунтовано (в т. ч. відповідно до вимог Варшавської конвенції) включено до переліку предикатних, наразі можуть виступати предметом відмивання, однак не у всіх випадках (наприклад, це виключається в тому разі, коли зазначені кошти не відокремлюються від інших активів суб’єкта господарювання, і відсутня характерна для об’єктивної сторони легалізації розірваність у часі між вчиненням предикатного діяння і подальшим відмиванням). Інкримінування ст. 209 КК України в таких випадках можливе за умови встановлення у вчиненому всіх інших об’єктивних та суб’єктивних ознак складу досліджуваного злочину. До того ж у зв’язку з розширенням кола предикатних злочинів, що стало результатом виключення з кримінального закону податкового застереження, потребує перегляду тлумачення предмета відмивання за рахунок охоплення останнім майнової вигоди, утворюваної шляхом злочинної економії (не передачі належного, утримання майна).
Позначення форм об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 209 КК України, вказує на можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності як за закінчений злочин на будь-якому з трьох етапів відмивання, оскільки злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з дій, передбачених кримінально-правовою нормою, незалежно від того, чи вдалося особі досягнути мети – надання правомірного вигляду майну злочинного походження. Загалом підхід національного законодавця до описання об’єктивної сторони відмивання узгоджується з загальноєвропейським законодавством про протидію легалізації злочинних доходів, однак потребує оптимізації. По-перше, в контексті відповідальності за ст. 209 КК України фінансові операції вчиняються на виконання правочинів, а тому законодавчого виокремлення не потребують. По-друге, нещодавнє включення до диспозиції ст. 209 КК України вказівки на зміну форми (перетворення) майна злочинного походження є недоцільним через охоплення відповідних дій першою формою об’єктивної сторони складу розглядуваного злочину. По-третє, злочинні дії з приховування та маскування не є чимось новим ні для вітчизняного законодавця, ні для правозастосовних органів, у зв’язку з чим розкриття їх змісту, хоч і в контексті відмивання, але безпосередньо в ст. 209 КК України, лише ускладнює законодавчу конструкцію вказаної кримінально-правової заборони.
Загальноєвропейське антилегалізаційне законодавство, вказуючи на притягнення до відповідальності і юридичних осіб за злочини, що означають відмивання, не уточнює, що така відповідальність має бути кримінальною, а не, наприклад, цивільною чи адміністративною. Тому антилегалізаційне законодавство України повністю реалізовувало вимоги міжнародних договорів у цій частині і до запровадження заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб (на підставі п. 1 ч. 1 ст. 963 КК України); причому санкції, передбачені ст. 24 Закону від 14 жовтня 2014 р., навіть суворіші, ніж ті заходи, що закріплені для аналізованого злочину в КК України і мають застосовуватись до юридичних осіб. Своєю чергою, ситуація, коли суб’єктом злочину є фізична особа, але при цьому юридична особа може бути піддана заходам кримінально-правового характеру (зокрема за відмивання), не відповідає закріпленому Конституцією України положенню про індивідуальний характер юридичної відповідальності.
«Прив’язка» віку особи, з якого може наставати кримінальна відповідальність за відмивання злочинних доходів, до часу набуття нею повної дієздатності (18 років) є помилковою, бо наявність останньої не є обов’язковою для вчинення всіх злочинних дій, караних за ст. 209 КК України.
Вирішуючи проблему суб’єкта відмивання, слід, зокрема виходити з того, що відмивання доходів варто розглядати не як вид причетності до злочину, а як один із видів вторинної злочинної діяльності. Тому на питання про обмеження кола суб’єктів аналізованого злочину шляхом виключення з нього осіб, які вчинили предикатний злочин, слід давати негативну відповідь.
У ст. 209 КК України прямо не вказано на мету передбаченого нею злочину, однак вона випливає з її змісту: на неї вказує позначена у диспозиції цієї кримінально-правової норми спрямованість дій. Тому можна стверджувати, що мета відмивання майна, здобутого злочинним шляхом, фактично полягає в тому, щоб представити його як законне, запобігаючи приверненню уваги правоохоронних органів і не розкриваючи фактичного джерела його походження. Крім того, вказана мета притаманна відмиванню за самою його суттю, у зв’язку з чим окремої вказівки на неї в аналізованій статті КК України не вимагається.
Закріплення в досліджуваній кримінально-правовій забороні таких кваліфікуючої та особливо кваліфікуючої ознак, як вчинення відмивання доходів у великому (ч. 2 ст. 209 КК) чи особливо великому (ч. 3 ст. 209 КК) розмірах, є недоцільним: по-перше, критерії, встановлені для визнання легалізації «брудних» доходів великою чи особливо великою, є необґрунтовано завищеними; по-друге, наявність таких ознак пов’язує суспільну небезпеку легалізації з певним розміром коштів, які виступають предметом злочину, що фактично переорієнтовує склад злочину з формального на матеріальний; по-третє, на практиці встановлення того, що саме конкретна частина майна чи все майно, яке використовується при вчинені правочину, є доходом від злочину, – один із найскладніших аспектів доказування.
6. На підставі проведеного аналізу та, систематизуючи наведені в дисертації пропозиції щодо вдосконалення КК України, пропоную:
1) з п. 1 ч. 1 ст. 963, яка закріплює підстави для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру, виключити слова та цифри «статтях 209 і 306»;
2) диспозиції частин 1, 2 і 3 ст. 209 КК України і примітку до цієї статті викласти в такій редакції:
«Стаття 209. Відмивання майна, здобутого внаслідок вчинення предикатного злочину.
1. Вчинення правочину з майном, здобутим внаслідок вчинення предикатного злочину, або вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування такого майна, або набуття, володіння, використання майна, здобутого внаслідок вчинення предикатного злочину, – …
2. Відмивання майна, здобутого внаслідок вчинення предикатного злочину, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, – …
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, – …
Примітка. Предикатним злочином відповідно до цієї статті є діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк понад два роки або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або діяння, вчинене за межами України, якщо воно визнається предикатним злочином за кримінальним законом держави, де воно було вчинене, і є злочином за Кримінальним кодексом України (крім злочинів невеликої тяжкості) та внаслідок вчинення якого злочинно здобуто майно»;
3) з диспозиції ч. 1 ст. 306 КК України виключити слова: «Розміщення коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів, у банках, на підприємствах, в установах, організаціях та їх підрозділах або використання таких коштів для придбання об’єктів, майна, що підлягають приватизації, чи обладнання для виробничих чи інших потреб»; у цій кримінально-правовій нормі слова «таких доходів (коштів і майна)» замінити словами «майна, здобутого від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агарков М. М. Понятие сделки по советскому гражданскому праву / М. М. Агарков // Советское государство и право. – 1946. – № 3–4. – С. 41–55.
2. Актуальні методи і способи легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансування тероризму : [Електронний ресурс] / Департамент фінансових розслідувань ; Державна служба фінансового моніторингу України // Офіційний сайт Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. – 2012. – 68 c. – Режим доступу : http://www.nssmc.gov.ua/user_files/content/792/1361363780.pdf.
3. Алешин К. Н. Легализация (отмывание) доходов, полученных преступным путем, как преступление международного характера : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Алешин Константин Николаевич. – СПб., 2004. – 183 с.
4. Альошин Д. П. Кримінальна відповідальність за розкрадання, вчинені у співучасті : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Альошин Дмитро Петрович. – Х., 2003. – 19 с.
5. Андрушко П. П. Джерела кримінального права України : поняття, види / П. П. Андрушко // Адвокат. – 2011. – № 8 (131). – С. 10–22.
6. Андрушко П. П. Джерела кримінального права України : поняття, види / П. П. Андрушко // Право України. – 2011. – № 9. – С. 25–40.
7. Андрушко П. П. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом: кримінально-правова характеристика / П. П. Андрушко, М. Є. Короткевич. – К. : Юристконсульт, 2005. – 292 с.
8. Андрушко П. П. Проблеми кваліфікації легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом / П. П. Андрушко // Збірник наукових праць Харківського центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським університетом у Вашингтоні. – 2003. – № 7. – С. 4–32.
9. Андрушко П. П. Щодо відповідальності юридичних осіб за корупційні правопорушення у вигляді застосування до них заходів кримінально-правового характеру / П. П. Андрушко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2013. – № 3. – С. 104–116.
10. Аркуша Л. І. Основи виявлення та розслідування легалізації доходів, одержаних у результаті організованої злочинної діяльності : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.09 / Аркуша Лариса Ігорівна. – Одеса, 2011. – 40 с.
11. Бажанов М. И. К вопросу о преемственности в уголовном праве / М. И. Бажанов // Проблеми законності. – 1995. – Вип. 30. – С. 119–120.
12. Бажанов М. И. Уголовное право Украины. Общая часть. – Днепропетровск : Проги, 1992. – 168 с.
13. Базилюк А. В. Роль законодавства у формуванні реалізації схем відмивання грошей та мотивація виводу капіталу за кордон / А. Базилюк // Економічний часопис ХХІ. – 2002. – № 5. – С. 11–13.
14. Балдуин М. В. Александр III и двенадцатый век / Маршал В. Балдуин ; [пер. с англ. Н. В. Еремина]. – СПб. : Евразия, 2003. – 224 с.
15. Балобанова Д. О. Теорія криміналізації : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Балобанова Дар’я Олександрівна. – Одеса, 2007. – 208 с.
16. Бантишев О. Ф. Кримінально-правова та кримінологічна характеристика суб’єкта легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом / О. Бантишев, М. Костін // Юридичний радник: Журнал юристів України. – 2006. – № 3. – С. 142–146.
17. Барановський О. І. «Відмивання» грошей: сутність та шляхи запобігання / О. І. Барановський. – Х. : Форт, 2003. – 472 с.
18. Барбук А. В. Соотношение международного и внутригосударственного права : теоретические аспекты / А. Барбук // Журнал международного права и международных отношений. – 2005. – № 1. – С. 3–12.
19. Баулін Ю. В. Тенденції розвитку сучасного кримінального права України / Юрій Баулін // Юридичний вісник України. – 14–20 квітня 2007 р. – № 15.
20. Бахарев Д. В. Уголовно-правовые и криминологические аспекты совершенствования механизма противодействия легализации доходов от организованной преступной деятельности : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Бахарев Дмитрий Владимирович. – М., 2006. – 150 с.
21. Бекряшев А. К. Теневая экономика и экономическая преступность [Электронный ресурс] : электрон. учеб. / А. К. Бекряшев, И. П. Белозеров, Н. С. Бекряшева, И. В. Леонов. – Омск : Омск. гос. ун-т. – Режим доступа : http://newasp.omskreg.ru/bekryash/ch4p2.htm.
22. Бенуа-Ромер Ф. Право Ради Європи. Прямуючи до загальноєвропейського простору / Флоренц Бенуа-Ромер, Гайнріх Клебес ; [переклад з англійської]. – К. : К.І.С., 2007. – 232 с.
23. Берзін П. С. Суб’єкт злочину / П. С. Берзін, В. О. Гацелюк // Вісник Асоціації кримінального права Українию. – 2013. – № 1. – C. 144–159.
24. Бибик О. Н. Источники уголовного права Российской Федерации : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Бибик Олег Николаевич. – Омск. – 2005. – 228 с.
25. Бибик С. П. Словник іншомовних слів: тлумачення, словотворення та слововживання / Бибик С. П., Сюта Г. М. ; [за ред. С. Я. Єрмоленко]. – Х. : Фоліо, 2006. – 623 с.
26. Білоус В. Т. Організаційно-правове забезпечення боротьби з відмиванням доходів незаконного походження : [монографія] / В. Т. Білоус, В. М. Попович, М. В. Попович. – Ірпінь : Академія ДПС, 2001. – 137 с.
27. Богачова Л. Л. Система європейського та національного права : [Електронний ресурс] / Л. Л. Богачова // Теорія і практика правознавства. – 2012. – № 2. – 8 c. – Режим доступу : http://nauka.nulau.org.ua/download/el_ zbirnik/1.2012/Bogachova.pdf.
28. Бодаєвський В. П. Міжнародний договір як джерело законодавства України про кримінальну відповідальність : проблемні питання / В. П. Бодаєвський // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. – 2012. – № 4. – С. 264–274.
29. Бодаєвський В. П. Міжнародний договір як самостійне (формальне) джерело кримінального права : проблемні питання / В .П. Бодаєвський // Кримінальний кодекс України 2001 р. : проблеми застосування і перспективи удосконалення : тези доповідей та повідомлень учасників Міжнародного симпозіуму, 21–22 вересня 2012 року. – Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2012. – С. 24–29.
30. Бондарєва М. В. Кримінально-правові аспекти відповідальності за легалізацію грошових коштів та іншого майна, здобутого незаконним шляхом : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Бондарєва Марія Володимирівна. – К., 2000. – 17 с.
31. Борьба с отмыванием доходов от индустрии наркобизнеса в странах Содружества / [Болотский Б. С., Волеводз А. Г., Воронова Е. В., Калачев Б. Ф.]. – М. : Юрлитинформ, 2001. – 248 с.
32. Босхолов А. С. Уголовная ответственность за легализацию денежных средств или иного имущества, приобретенных преступным путем криминализация : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Босхолов Андрей Сергеевич. – М. – 2005. – 187 с.
33. Броневицька О. М. Відповідність кримінального законодавства України чинним міжнародним договорам : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Броневицька Оксана Михайлівна. – Львів, 2011. – 244 с.
34. Броневицька О. М. Відповідність кримінального законодавства України чинним міжнародним договорам : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Броневицька Оксана Михайлівна. – Львів, 2011. – 18 с.
35. Букарев В. Б. Зарубежный опыт в сфере правового регулирования противодействия легализации (отмыванию) доходов, приобретенных преступным путем / В. Б. Букарев, Ю. В. Трунцевский, Н. А. Шулепов // Международное публичное и частное право. – 2007. – № 4. – С. 53–64.
36. Букарев В. Б. Уголовная ответственность за легализацию (отмывание) доходов, приобретенных преступным путем / В. Б. Букарев, Ю. В. Трунцевский, Н. А. Шулепов. – М. : Юрист, 2007. – 144 с.
37. Вапсва Ю. А. Ошибка в содержании субъективной стороны состава преступления : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Вапсва Юрий Альфонсасович. – Х., 2000. – 184 с.
38. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К. ; Ірпінь : Перун, 2005. – 1728 с.
39. Вербенський М. Г. Транснаціональна злочинність: кримінологічна характеристика та шляхи запобігання : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.08 / Вербенський Михайло Георгійович. – Дніпропетровськ, 2010. – 40 с.
40. Винокуров В. Н. Объект преступления: способы конкретизации, установления и закрепления в законе : [монография] / Винокуров В. Н. – Красноярск : СибЮИ МВД России, 2010. – 280 c.
41. Вирок Апеляційного суду Донецької області від 17 вересня 2014 р у судовій справі № 0506/26/2012 : [Електронний ресурс] / Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/ Review/40533064.
42. Вирок Апеляційного суду Черкаської області від 29 березня 2013 р. у судовій справі № 11/793/262/13 : [Електронний ресурс] / Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30499909.
43. Вирок Зарічного районного суду міста Суми від 27 червня 2012 р. у судовій справі № 1805/3956/2012 : [Електронний ресурс] / Зарічний районний суд міста Суми // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25053200.
44. Вирок Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2014 р. у судовій справі № 0907/1-84/11 : [Електронний ресурс] / Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/ Review/40475366.
45. Вирок Новоайдарського районного суду Луганської області від 19 червня 2013 р. у судовій справі № 419/721/13-к : [Електронний ресурс] / Новоайдарський районний суд Луганської області // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31943420.
46. Вирок Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2014 р. у судовій справі № 757/1993/14-к : [Електронний ресурс] / Печерський районний суд міста Києва // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36890275.
47. Вирок Сватівського місцевого районного суду Луганської області від 5 липня 2013 р. у судовій справі № 426/1225/13-к : [Електронний ресурс] / Сватівський місцевий районний суд Луганської області // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/32223121.
48. Вирок Томашпільського районного суду Вінницької області від 14 жовтня 2013 р. у судовій справі № 1-97/11 : [Електронний ресурс] / Томашпільський районний суд Вінницької області // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36495772.
49. Висновок на проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб)» : Висновок від 22 травня 2013 р. : [Електронний ресурс] / Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради // Офіційний сайт Верховної Ради України. – 7 с. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc34?id=&pf3511=46901&pf35401=263076.
50. Висновок на проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб)» : Висновок від 22 травня 2013 р. : [Електронний ресурс] / Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності // Офіційний сайт Верховної Ради України. – 2 с. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=46901&pf35401=263007.
51. Висновок на проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо введення інституту кримінальних проступків» : Висновок від 3 вересня 2012 р. : [Електронний ресурс] / Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради // Офіційний сайт Верховної Ради України. – 5 с. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc34?id=&pf3511=42733&pf35401=231708.
52. Висновок на проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо запровадження інституту кримінальних проступків» : Висновок від 21 лютого 2014 р. : [Електронний ресурс] / Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради // Офіційний сайт Верховної Ради України. – 3 с. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=48706&pf35401=291613.
53. Волженкін Б. В. Преступления в сфере экономической деятельности по уголовному праву России / Б. В. Волженкин. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2007. – 765 c.
54. Гавриш С. Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні. Проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства / С. Б. Гавриш. – К. : Інститут законодавства Верховної Ради України, 2002. – 636 с.
55. Гавриш С. Б. Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення змін до Кримінального та кримінально-процесуального кодексів України» : [Електронний ресурс] / С. Б. Гавриш // Офіційний сайт Верховної Ради України. – 3 с. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc34?id=&pf3511=13889&pf35401=27995.
56. Галабала М. В. Кримінально-правова наука незалежної України. Проблеми загальної частини : [монографія] / М. В. Галабала. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 240 с.
57. Галецька Н. Б. Форми національної імплементації норм міжнародних договорів / Н. Галецька // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2013. – Вип. 57. – С. 19–24.
58. Гаркуша В. C. Діяльність підрозділів податкової міліції ДПА України по боротьбі з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом / В. Гаркуша, А. Яковинець, О. Зоря // Вісник податкової служби України. – 2003. – № 21. – С. 13.
59. Гацелюк В. О. Рекомендації FATF як фактор криміналізації / В. О. Гацелюк // Наше право. – 2011. – № 3. – С. 109 – 113.
60. Гладкова Т. Л. Вторинне законодавство Європейського союзу / Тетяна Гладкова // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2011. – № 1. – С. 121–127.
61. Глистин В. К. Проблемы уголовно-правовой охраны общественных отношений: Объект и квалификация преступлений / В. К. Глистин. – Л. : изд-во Ленингр. ун-та, 1979. – 127 с.
62. Глобалистика : Энциклопедия / [гл. ред. И. И. Мазур, А. Н. Чумаков] ; Центр научных и прикладных программ «Диалог». – М. : Радуга, 2003. – 1328 с.
63. Гнатовський М. М. Становлення та тенденції розвитку європейського правового простору : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.11 / Гнатовський Микола Миколайович. – К., 2002. – 193 с.
64. Горелик А. С. Преступления против правосудия / А. С. Горелик, Л. В. Лобанова. – СПб. : Юридический центр пресс. – 2005. – 491 с.
65. Господарський кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р. : [Електронний ресурс] / Верховна Рада України // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/436-15.
66. Грищук В. К. Кримінальна відповідальність юридичних осіб: порівняльно-правове дослідження : [монографія] / В. К. Грищук, О. Ф. Пасєка. – Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2013. – 247 c.
67. Грищук В. К. Кримінальне право України: Загальна частина : [навчальний посібник] / В. К. Грищук. – К. : Ін Юре, 2006. – 568 с.
68. Грищук В. К. Поняття, предмет, методи, завдання, функції, система, джерела та принципи українського кримінального права / В. К. Грищук // Грищук В. К. Вибрані наукові праці. – Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2010. – С. 748–795.
69. Грушин Н. Правила Шестого Вселенского Собора / Н. Грушин // Правила Святой Православной Церкви с толкованиями : [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.e-reading.org.ua/book.php?book=86107.
70. Гуревич А. Я. Средневековый купец / А. Я. Гуревич // Одиссей. Человек в истории, 1990. – М. : Наука, 1990. – С. 97–132.
71. Гуторова Н. А. Преступления в сфере хозяйственной деятельности: Раздел VII Особенной части Уголовного кодекса Украины с научно-практическим комментарием / Н. А. Гуторова. – Х. : Одиссей, 2003. – 256 с.
72. Гуторова Н. О. Кримінально-правова охорона державних фінансів в Україні : [монографія] / Н. О. Гуторова. – Х. : Вид-во нац. ун-ту внутр. справ. – 2001. – 384 с.
73. Дагель П. С. Субъективная сторона преступления и ее установление / П. С. Дагель, Д. П. Котов. – Воронеж : Издательство Воронежского университета, 1974. – 243 с.
74. Данилюк Т. М. Теоретико-прикладні проблеми встановлення моменту закінчення злочину : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Данилюк Тетяна Миколаївна. – Львів, 2009. – 24 c.
75. Демидова Л. М. Проблеми кримінально-правової відповідальності за заподіяння майнової шкоди в Україні (майнова шкода як злочинний наслідок): теорія, закон, практика : [монографія] / Л. М. Демидова. – Х. : Право, 2013. – 752 с.
76. Денисов В. Н. Розвиток правових засад та механізмів верховенства міжнародного права у внутрішньому праві України / В. Н. Денисов, А. Я. Мельник // Взаємодія міжнародного права з внутрішнім правом України. – К. : Юстініан, 2006. – 672 с.
77. Держави-члени Ради Європи : [Електронний ресурс] / Рада Європи // Офіційний сайт Ради Європи. – Режим доступу : http://coe.kiev.ua/general/default4.htm.
78. Дідківська Л. І. Державне регулювання економіки : [навчальний посібник] / Л. І. Дідківська, Л. С. Головко. – [5-те вид. ]. – К. : Знання, 2006. – 213 с.
79. Додонов В. Н. Сравнительное уголовное право. Особенная часть : [монография] / [В. Н. Додонов , О. С. Капинус, С. П. Щерба] ; под ред С. П. Щербы. – М. : Юрлитинформ, 2010. – 544 c.
80. Доля Л. М. Класифікація об’єктів злочину легалізації (відмивання) доходів, здобутих злочинним шляхом : [Електронний ресурс] / Л.М. Доля // Боротьба з організованою злочинністю та корупцією (теорія і практика). – 2008. – № 18. – 6 с. – Режим доступу : http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/ cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&Z21ID=&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/boz_2008_18_19.pdf.
81. Доля Л. М. Небезпека легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом / Л. Доля // Право України. – 2002. – № 2. – С. 89–93.
82. Дропа Я. В. Податкове навантаження та його вплив на економіку України / Я. Дропа, І. Чабан // Формування ринкової економіки в Україні. – 2009. – Вип. 19. – С. 213–218.
83. Дудоров О. О. Коментар статей 209 та 2091 Кримінального кодексу України / О. О. Дудоров // Протидія відмиванню доходів, здобутих злочинним шляхом. Збірник нормативно-правових актів, міжнародних документів, коментарі. – К. : Атіка, 2003. – 256 c.
84. Дудоров О. О. Кримінальне право : [навчальний посібник] / Дудоров О. О., Хавронюк М. І. ; [за ред. М. І. Хавронюка]. – К. : Ваіте, 2014. – 944 с.
85. Дудоров О. О. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом / О. О. Дудоров // Дудоров О. О. Вибрані праці з кримінального права. – Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2010. – С. 707–724.
86. Дудоров О. О. Податкове застереження у статті Кримінального кодексу України про відповідальність за легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом / О. О. Дудоров // Дудоров О. О. Вибрані праці з кримінального права. – Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2010. – С. 186–192.
87. Дудоров О. О. Предмет легалізації (відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом: до питання про узгодження Кримінального кодексу України та міжнародного законодавства / О. О. Дудоров, Т. М. Тертиченко // Митна безпека. – 2010. – № 1. – С. 70–87.
88. Дудоров О. О. Про розмежування придбання чи збуту майна, одержаного злочинним шляхом, і легалізації злочинних доходів / О. Дудоров, О. Ізотов // Вісник прокуратури. – 2008. – № 10. – С. 43–61.
89. Дудоров О. О. Проблема юридичної особи як суб’єкта злочину та її вирішення у проектах КК України / О. Дудоров // Вісник Академії правових наук України. – № 2. – 1999. – С. 133-141.
90. Дудоров О. О. Проблеми кримінально-правової охорони системи оподаткування України : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.08 / Дудоров Олександр Олексійович. – Луганськ, 2007. – 528 c.
91. Дудоров О. О. Протидія відмиванню злочинних доходів: Зміни в національному антилегалізаційному законі / О. Дудоров, Т. Тертиченко // Вісник прокуратури. – 2011. – № 9 (123). – С. 57–62.
92. Дудоров О. О. Ухилення від сплати податків і визначення предикатного злочину : порівняльно-правовий аспект / О. О. Дудоров // Дудоров О. О. Вибрані праці з кримінального права. – Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2010. – C. 194–201.
93. Дурманов Н. Д. Советский уголовный закон / Н. Д. Дурманов. – М. : Издательство Московского университета, 1967. – 318 с.
94. Евграфов П. Б. Некоторые теоретические вопросы структуры, содержания и формы права // Проблемы правоведения. – 1976. – Вып. 33. – С. 34–37.
95. Економічна безпека : [навч. посіб.] / [О. Є. Користін, О. І. Барановський, Л. В. Герасименко та ін.] ; за ред. О. М. Джужі. – К. : Алерта ; КНТ ; Центр навчальної літератури, 2010. – 368 с.
96. Есаков Г. А. Варшавская конвенция Совета Европы 2005 г. и проблемы имплементации ее положений в российское законодательство / Г. А. Есаков // Преступления в сфере экономик