Титаренко Наталія Володимирівна. Особливості терапевтичної ефективності бета-адреноблокаторів у запобіганні розвитку та прогресування серцевої недостатності у хворих на гострий інфаркт міокарда

Короткий опис

Титаренко Наталія Володимирівна. Особливості терапевтичної ефективності бета-адреноблокаторів у запобіганні розвитку та прогресування серцевої недостатності у хворих на гострий інфаркт міокарда : Дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / АМН України; Інститут терапії ім. Л.Т.Малої. — Х., 2004. — 169арк. — Бібліогр.: арк. 146-169

Титаренко Н.В. Особливості терапевтичної ефективності бета-адреноблокаторів в запобіганні розвитку та прогресування серцевої недостатності у хворих на гострий інфаркт міокарда. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.11 кардіологія. Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, Інститут гастроентерології АМН України, Дніпропетровськ, 2004.
Дисертація базується на матеріалах обстеження хворих на гострий інфаркт міокарда (ІМ). Метою дослідження було підвищення ефективності лікування ІМ шляхом раннього диференційованого призначення бета-адреноблокаторів на підставі вивчення гуморальних маркерів серцевої недостатності (СН) для попередження іі розвитку, визначення чинників, що визначають прогноз розвитку СН. Встановлено, що плазмовий рівень В-типу натрійуретичного пептиду (ВНП) є найбільш раннім і надійним маркером СН у хворих на гострий ІМ, доведений конкретний граничний рівень ВНП для розмежування хворих з систолічною дисфункцією. Розроблено метод прогнозування розвитку СН до кінця першого місяця ІМ. Вперше показано, що призначення карведилолу з перших годин захворювання, на відміну від метопрололу, супроводжується істотно меншим зростанням ВНП у хворих на ІМ з клінічними ознаками СН на 30-ту добу захворювання та меншою частотою розвитку СН ІІ Б класу за класифікацією Killip на 3-5-ту добу ІМ. Розроблено спосіб диференційованого лікування карведилолом і метопрололом хворих на гострий ІМ на підставі даних про наявність клінічних ознак СН, рівня ВНП і систолічної функції лівого шлуночка.

У дисертації приведене нове рішення наукової задачі, яке полягає в удосконаленні лікування хворих на гострий інфаркт міокарда карведілолом і метопрололом в залежності від гуморальних маркерів серцевої недостатності.
1. При визначенні динаміки В-типу натрійуретичного пептиду у хворих на ІМ з клінічними ознаками СН виявлено, що його рівень достовірно перевищував значення у хворих з відсутністю серцевої недостатності на 3-5-ту і 28-30-ту добу захворювання (в 3,5 рази та в 4,9 рази, відповідно, р<0,05).
2. Вимірювання В-типу натрійуретичного пептиду дозволяє розглядати його як ранній маркер діагностики серцевої недостатності, особливо латентних форм, у хворих на ІМ. Найбільш раціональним є вимірювання вмісту В-типу натрійуретичного пептиду в плазмі крові на 3-5-ту добу захворювання.

Оцінка прогностичного коефіцієнту (Кпр) за спеціальною формулою з урахуванням вмісту В-типу натрійуретичного пептиду і норадреналіну, кінцево-діастоличного об’єму лівого шлуночка на 3-5-ту добу ІМ, віку хворого та діастолічного тиску при надходженні до стаціонару дозволяє виявити хворих з високим (Кпр>1,5) і низьким (Кпр<1,5) ризиком розвитку серцевої недостатності у хворих на ІМ на 30-ту добу захворювання.

3. Граничний рівень В-типу натрійуретичного пептиду в плазмі 100 пг/мл є критерієм для диференційованого застосування карведилолу і метопрололу у хворих на ІМ з високим і низьким ризиком прогресування серцевої недостатності.
4. Призначення бета-адреноблокатора карведилолу є безпечним у гемодинамічно стабільних хворих з першої доби ІМ на тлі сучасної комплексної терапії, що включає проведення системної тромболітичної терапії і застосування інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту.
5. Застосування карведилолу у хворих на ІМ з серцевою недостатностю сприяє меншому (на 15%, р<0,05) наростанню В-типу натрійуретичного пептиду в порівнянні з метопрололом. Призначення карведилолу в порівнянні з метопрололом у хворих на ІМ на 3-5-ту добу захворювання супроводжується вірогідно меншою (на 45 %, p<0,05) частотою розвитку серцевої недостатності ІІБ класу за класифікацією Кіllip.
6. Вплив бета-адреноблокаторів карведилолу і метопрололу на частоту ішемічних подій, параметри периферичної і центральної гемодинаміки, величину дисперсії інтервалу QT, вміст катехоламінів, продуктів перекисного окислення ліпідів і факторів антиоксидантної системи не відрізнявся між собою при лікуванні хворих на гострий ІМ протягом 30 днів