ТРАНСФОРМАЦІЯ МУЗЕЮ ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНОГО ІНСТИТУТУ (ХХ – початок ХХІ століття)

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

На правах рукопису

ПАНТЕЛЕЙЧУК Ірина Вікторівна

УДК 069 (043.3)

ТРАНСФОРМАЦІЯ МУЗЕЮ ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНОГО ІНСТИТУТУ (ХХ початок ХХІ століття)

Спеціальність 17.00.01 теорія та історія культури

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
історичних наук

Науковий керівник:
Ключко Юлія Миколаївна
кандидат педагогічних наук, доцент

КИЇВ 2006

ПЛАН

ВСТУП 3-7
РОЗДІЛ І. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ. 8-39
1.1. Історіографія проблеми. 8-30
1.2. Джерельна база дослідження. 30-34
1.3. Методологічні засади. 35-39
РОЗДІЛ ІІ. РОЗВИТОК МУЗЕЮ ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНОГО ІНСТИТУТУ. 40-103
2.1. Історично-культурні засади формування музею як соціокультурного інституту. 40-78
2.2. Функціонування музею в контексті глобалізаційних процесів. 78-103
РОЗДІЛ ІІІ. ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МУЗЕЙНІЙ
ДІЯЛЬНОСТІ. 104-167
3.1. Економічний аспект розвитку музейних установ. 104-128
3.2. Професіограма сучасного музейного працівника. 128-137
3.3. Новітні інформаційні технології в діяльності музейних
установ. 137-153
3.4. Віртуальний музей. 154-167

ВИСНОВКИ 168-172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 172-205

ВСТУП

Актуальність дослідження. Інтеграція України до світового співтовариства супроводжується складним і багатоаспектним процесом відродження національної свідомості та історичної пам’яті народу. В його основі звернення до історичних витоків, відновлення традицій і духовних цінностей нації. Значна роль у цьому процесі належить музеям як скарбницям духовної спадщини, центрам культурно-духовного відродження народу, що сприяють гуманізації суспільства, ствердженню української нації як самостійної одиниці світової спільноти.
Сьогодні в Україні склалася доволі неоднозначна ситуація, пов’язана з девальвацією і руйнацією норм, що десятиліттями регулювали життя і відносини людей. Формування ж нової системи ціннісних координат позначається глибокою суперечністю, що вимагає пошуку нових культурних парадигм. В умовах переходу від однієї соціально-політичної системи до іншої музейні установи зазнають значних змін, що зумовило необхідність теоретичного осмислення та всебічного аналізу трансформації музею як соціокультурного інституту в контексті глобалізаційних процесів і пов’язаних з ними агресивних інокультурних впливів.
Сучасний стан суспільно-політичного, соціально-економічного, культурного розвитку країни потребує нового змістовного наповнення діяльності традиційних музеїв. В контексті трансформаційних соціокультурних процесів, що відбуваються у вітчизняній культурі, формується новий тип музею, основні функції якого - акумулювання, збереження, популяризація національної та світової історико-культурної спадщини - мають бути адекватними вимогам часу.
Незважаючи на ґрунтовні наукові дослідження музейної проблематики (розширення соціальних функцій - О. Ванслова, М. Гнєдовський, В. Дукельський, А. Дьячкова, І. Іксанова, Н. Макарова, Д. Равикович, А. Фролов, концепції музейного предмета - В. Арзамасцев, В .Кондратьєв, А. Разгон, музейний менеджмент і маркетинг Б. Лорд, Т. Юренєва), доводиться констатувати, що сутність, характерні особливості трансформації музею як соціокультурного інституту, його роль і місце в контексті національних та глобалізаційних процесів досліджені недостатньо.
Аналіз наукових джерел дозволив виявити проблемну ситуацію, що полягає в необхідності піднести роль і значення музею в задоволенні культурно-інформаційних потреб населення, з одного боку, а з іншого, проаналізувати історичні закономірності становлення й розвитку музеїв як соціокультурних інститутів та процеси їх сучасних трансформацій. Цим і зумовлена актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в руслі пріоритетної культурологічної проблематики і розвиває один із наукових напрямів, передбачених планами науково-дослідної роботи кафедр теорії та історії культури (Культурні процеси в суверенній Україні”, Інтеграція України до світового культурного простору”) і музеєзнавства („Збереження й охорона історико-культурної спадщини України”) Київського національного університету культури і мистецтв.
Мета дослідження полягає у виявленні основних факторів трансформації музеїв в контексті соціокультурних процесів ХХ - початку ХХІ століття.
Об’єктом дослідження є музей як соціокультурний інститут.
Предмет дослідження процес трансформації музейних установ у ХХ на початку ХХІ століття.
Завдання дослідження:
- проаналізувати історіографію та джерельну базу з досліджуваної проблематики;
- уточнити ключові поняття і терміни;
- визначити фактори, що зумовлюють трансформацію музею як соціокультурного інституту;
- з’ясувати роль і місце музеїв у контексті глобалізаційних процесів;
- здійснити порівняльний аналіз зарубіжного і вітчизняного досвіду діяльності музейних установ в період ХХ початку ХХІ ст.;
- розкрити можливості використання новітніх інформаційних технологій в діяльності музею;
- розглянути форми і методи фінансового забезпечення процесів трансформації музейних установ.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період від початку ХХ до початку ХХІ ст., що характеризується інтенсивним науково-технічним прогресом, кардинальними трансформаціями в соціокультурній сфері, зокрема в діяльності музейних установ.
Методи дослідження. Досягнення наукових цілей зумовило використання спеціальних історичних методів для опрацювання джерельної бази дослідження, накопичення первинних даних, вивчення досвіду діяльності музеїв зарубіжжя, трансформації форм і методів їх роботи та загальнонаукових методів - системного, функціонального та структурного - для визначення організаційних форм функціонування музейних установ, напрямів і змісту їх діяльності; методів аналізу та синтезу для вивчення філософської, історичної, соціологічної, культурологічної літератури з питань розвитку музею як соціокультурного інституту.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що:
- здійснено комплексний аналіз процесу трансформації музейних установ протягом ХХ на початку ХХІ ст.;
- уточнено ключові поняття і терміни: „соціокультурний інститут”, „музейна комунікація”, „музейна політика”, „музейний менеджмент” тощо;
- досліджено функціонування музеїв в контексті глобалізаційних соціокультурних процесів;
- виявлено фактори трансформаційних процесів у вітчизняних музеях;
- з’ясовано соціокультурні передумови якісних перетворень в музейній сфері - використання інноваційних технологій, зміцнення матеріальної бази, удосконалення нормативно-правової бази, оптимізація кадрової політики.
Джерельну базу дослідження склали матеріали Центрального державного історичного архіву м. Києва, архіви поточної документації Міністерства культури і туризму України, зокрема фонду документації відділу музеїв та відділу культурної спадщини, закони, нормативні документи з музейної справи, наукові праці, статистичні матеріали, а також фонди бібліотек (Національної бібліотеки ім. Вернадського, Національної парламентської бібліотеки України, Російської національної бібліотеки), вітчизняна і зарубіжна спеціальна література.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані при: підготовці підручників та навчальних посібників, науково-методичних та інформаційних матеріалів, практичних рекомендацій для вдосконалення роботи музеїв; розробці концепції державної політики в галузі музейної справи та нормативної бази галузі, середньо - і довгострокових програм, механізмів багатоканального фінансування музеїв, програм залучення інвестицій і спонсорських внесків, системи стимулювання оплати праці музейних працівників.
Матеріали дисертації можуть застосовуватися викладачами історії культури, музеєзнавцями для підготовки до лекційних і семінарських занять з відповідних спеціальних навчальних курсів.
Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом обговорення основних положень дисертації на науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Київського національного університету культури і мистецтв - Нові концепції та сучасні підходи в підготовці кадрів культури” (Київ, 2000), Культурні процеси в Україні: реалії, тенденції і перспективи” (Київ, 2002), Актуальні проблеми теорії та історії культури” (Київ, 2003), Актуальні проблеми гуманітарних наук: культурологічний аспект” (Київ, 2004), Проблеми функціонування культури в умовах ринку” (Київ, 2005), а також на Другій міжнародній науково-практичній конференції Відкриті еволюціонуючі системи” (Київ, 2004).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження опубліковані в шести одноосібних наукових публікаціях, з них п’ять - у фахових виданнях.
Структура дисертаційної роботи відповідає цілям і завданням дослідження і складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (452 найменування). Основний текст дисертації складає 172 сторінки, повний обсяг роботи 205 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. Суспільно-політичний, соціально-економічний, культурний розвиток української держави зумовив необхідність змінити характер і зміст діяльності традиційних музеїв. Назріла потреба у формуванні музею нового типу, який би відповідав вимогам часу. Аналіз історичних, культурних, джерелознавчих матеріалів дозволив дійти висновку, що проблема трансформації музею як соціокультурного інституту в українській історичній науці не привертала належної уваги дослідників. Це й обумовило необхідність її комплексного, міждисциплінарного дослідження.
Головною особливістю музейної діяльності у ХХ на початку ХХІ століття стало експериментування, яке зумовило трансформацію традиційних форм музейної роботи. Вона полягає в удосконаленні музейних видів діяльності: реалізації ідеї прямої участі відвідувачів в діяльності музею; створенні експозицій, із залученням спеціалістів різних профілів для прийняття нестандартних, непередбачуваних експозиційних рішень; впровадженні інноваційних технологій експозиційного дизайну, зміні кадрової політики від класичного керівника - науковця до ефективного менеджера, а також у використанні немузейних” видів діяльності музейного менеджменту, маркетингу; застосуванні новітніх інформаційно-комунікативних технологій; створенні віртуальних музеїв.
2. Музей на різних етапах свого історико-культурного розвитку зазнав еволюції: від зібрання раритетів до соціокультурного інституту. Нові соціокультурні умови спричинили перетворення традиційної моделі музейної установи, характерною ознакою якої була орієнтація на елітарну публіку, на інноваційну, мета якої звернення до різних верств населення. В межах інноваційної моделі виділяється: європейська модель музею, який орієнтований на потреби науки і просвіти і в межах якої музейна установа розглядається як храм науки і мистецтва; північноамериканська модель, якій належить пріоритет в реалізації рекреаційної функції, що перетворює музей на місце для розваг, відпочинку, спілкування; радянська модель, головною відмінністю якої була орієнтація на культурно-освітню діяльність, що з часом перетворилась на політично просвітницьку, покликану пропагувати марксистську партійну ідеологію.
Основними факторами трансформації музею як соціокультурного інституту є: політичні (зміни в політиці уряду, в чинному законодавстві, впровадження нової організаційної структури музеїв), економічні (зміни в економіці, що впливають на чисельність відвідувачів і визначають якість музейних послуг), соціальні (демографічні зміни, що впливають на музейну аудиторію, конкурентна боротьба за фінансові ресурси і відвідувачів, пов’язана з розвитком туризму, роль музеїв у розв’язанні соціальних проблем), технологічні (удосконалення стандартів подання музейних колекцій і засобів комунікації, поширення комп’ютерних систем, що зумовлює зростання вимог відвідувачів, створення віртуальних музеїв).
3. Здійснений порівняльний аналіз діяльності зарубіжних та вітчизняних музеїв засвідчив, що в зарубіжних музеях трансформаційні процеси були результативнішими внаслідок багатьох політичних та соціально-економічних чинників, зумовлених розвитком науки і техніки та становленням інформаційного суспільства. Натомість трансформація українських музейних установ має свою специфіку, зумовлену, з одного боку, класовим підходом до формування експозицій, однобічності у комплектуванні музейних фондів відповідно до постулатів комуністичної ідеології СРСР та перехідним періодом, становленням ринкової економіки та формуванням нової соціальної структури суспільства незалежної України з іншого.
4. Глибока інтеграція сучасного музею в соціум визначає його суспільну та культурну роль в умовах глобалізації. Музейна установа, зберігаючи та популяризуючи пам’ятки матеріальної та духовної культури, здатна запобігати посиленню тенденцій до культурної уніфікації шляхом усвідомлення нацією власної самобутності. Діяльність музею як репрезентанта культурних цінностей спрямована на формування і поширення знань, збереження пам¢яті нації, підвищення рівня знань про минуле і сьогодення. До музейної установи люди приходять у пошуках життєвих цінностей та орієнтирів, духовного здоров¢я, відчуття спадковості в часі. Музеї допомагають їм долати проблеми, породжені різноманіттям багатокультурного світу, формуючи терпимість, толерантність і уміння цінувати життя. Музейна установа це особлива комунікаційна система, яка приймає активну участь у суспільному інформаційному процесі. Основним завданням музейної комунікації є передання соціокультурної інформації за допомогою специфічних музейних засобів.
5. Залучення позабюджетних коштів фінансування, все активніша співпраця музеїв з фінансовим, промисловим і торгівельним капіталом, суспільними рухами й організаціями необхідна умова збереження культурно-історичної спадщини, відтворення творчого потенціалу, розвитку культурного життя. Основними формами і методами фінансового забезпечення музейних установ у процесі їх трансформації є: податкова політика уряду; ефективна законодавча база; власна комерційна діяльність; підтримка з боку бізнесових структур (спонсорство, благодійність, патронат); членство (membership); технології налагоджування зв’язків з громадськістю паблік рілейшнз (public relations).
6. Важливою умовою впровадження інновацій в діяльність музейних установ є використання сучасних інформаційних технологій, що розширюють можливості зберігання, аналізу і демонстрації історико-культурних пам’яток, здійснення наукових досліджень, реалізації проектів автоматизації систем освітлення, опалення, вентиляції, підтримання оптимального режиму температури і вологості в його приміщеннях, а також в обслуговуванні відвідувачів, обліку і каталогізації музейних фондів створення баз даних галузі, а також застосування експертних систем та інших систем штучного інтелекту, що зумовило виникнення феномена віртуального музею”. Реалізація ідеї віртуального музею” на основі оригінальних музейних предметів, гравюр, кінодокументів дозволяє створити принципово нову музейну експозицію. В результаті відвідувачі мають змогу не тільки побачити пам’ятки матеріальної культури, а й сприймати пов’язані з ними звуки і навіть переживати тактильні відчуття.
7. Дисертантом визначено, що соціально-економічні зміни в Україні створили передумови для інноваційних перетворень у діяльності вітчизняних музеїв, здійснення яких вимагає удосконалення системи управління, урізноманітнення форм і методів роботи з відвідувачами. Ефективне фінансове та матеріально-технічне забезпечення вітчизняних музеїв можливе за наявності аналітичних центрів з питань музейного маркетингу, менеджменту, порівняльного економічного аналізу, що дозволить розробити механізм залучення інвестицій для реалізації музейних програм, вдосконалити механізми державної підтримки музейної справи для залучення благодійної допомоги, меценатських і спонсорських коштів шляхом податкового, митного та інших видів економічного регулювання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Центральний державний архів України (далі ЦДІА України). Ф. 442, оп.630, спр. 159. Арк. 1-2.
2. ЦДІА України. Ф. 442, оп.634, спр. 665. Арк. 1-15.
3. ЦДІА України. Ф. 442, оп.658, спр. 1. Арк.1-439.
4. ЦДІА України. Ф. 725, оп. №1, Д. № 2, Лл І-9.
5. ЦДІА України. Ф. 725, оп. №1, од.зб. № 35.
6. ЦДІА України. Ф. 725, оп. №1, од.зб. № 47.
7. ЦДІА України. Ф. 725, оп. №1, Д. № 11, Лл 29.
8. ЦДІА України. Ф. 726, оп. №1,од.зб. № 15, Лл 26. Арк. 29-30.
9. ЦДІА України. Ф. 726, оп. №1,од.зб. № 11. Арк. 62-63.
10. Центральний державний архів вищих органів влади (далі ЦДАВО України). Ф.2581, оп. 1, спр. 206. Арк.27.
11. ЦДАВО України. Ф.166, оп. 2, спр. 16. Арк.62-68.
12. Закон України Про музеї та музейну справу” // ВВР. 1995. № 25. ст.191.
13. Закон України Про внесення змін до Закону України Про музей та музейну справу” // ВВР. 1999. - № 28. ст. 231.
14. Основи законодавства України про культуру // ВВР. 1992. - № 21. ст. 294.
15. Закон України Про інформацію” // ВВР. 1992. - № 48. ст. 650.
16. Закон України Про захист інформації в автоматизованих системах” // ВВР. 1994. - № 31. ст. 286.
17. Закон України Про благодійництво та благодійні організації” // ВВР. 1997. - №46. ст. 292.
18. Державний класифікатор України Класифікація видів економічної діяльності”, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 22 жовтня 1996 року № 441.
19. Деякі аспекти діяльності музеїв в умовах ринку / оглядова довідка Міністерства культури і мистецтв України. НПБУ. 1996. - Вип. 215. -12 с.
20. Постанова Про встановлення повноважень виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” від 25 грудня 1996 року // КМУ. - № 1548.
21. Постанова Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами культури і мистецтв, заснованими на державній та комунальній формі власності” від 5 червня 1997р. // КМУ. - № 534.
22. Постанова Про Положення про порядок складання єдиного кошторису доходів і видатків бюджетної установи та органязації” від 16 лютого 1998 р. // КМУ. - № 164.
23. Постановах Про ціноутворення в умовах реформування економіки”, від 21 жовтня 1994 року // КМУ. - № 733.
24. Абдульдин Б. Глобализация, интеграция и пути преодоления конфликтности. К.: Знание, 2000. 56 с.
25. Абер А. MUVA: виртуальный музей в Уругвае // Museum.-2000.- № 205. С.26-31.
26. Авенье Ф. Приоритет публике: французский опыт // Museum.- 2000.- № 204.- С.31-34.
27. Аверинцев С. Попытки объясниться: беседы о культуре.- М.: Правда, 1988.- 48 с.
28. Азроянц Є.А. Размышления о будущем // Глобализация. Конфликт или диалог цивилизаций? М.: «Издат. Дом «НОВЫЙ ВЕК» Ин-т микроекономики, 2002. С. 34-47.
29. Ангус Дж. Строительство Web- сайта // Museum.-2000.- № 205.- С.17-21.
30. Андерсон М.Л. Координация онлайновых музеев // Museum.- 2000.- № 204.- С.25-30.
31. Андрійчук В. Глобалізація, інтеграція та економічна безпека України // Політика і час. 2003. - № 9. С. 61-71.
32. Андрос Є. Глобалізація: соціокультурний та антропокультурний контести проблеми // Освіта і управління. 2002. т.5., ч. 1. С. 7-14.
33. Антиглобализм: форум „векторы антиглобализма”. М., 2002. 219 с.
34. Арзамасцев В. П. О семантической структуре музейной экспозиции// Музееведение. На пути к музею XXI века: Сб. науч. тр. - М.: НИИ культуры, 1989.-С. 35-49.
35. Арзамесцев В. П. Задумываясь над тайнами своего ремесла”// Мир музея. 2000. - № 6.- С.30-36.
36. Арсеенко А. Социопространственный мир личности в условиях глобализации мирового сообщества // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2002. - №2. С.11-15.
37. Арсеєнко А. Г. Глобалізація: основний зміст та соціально-економічні та політичні наслілки напередодні ХХ ст // Українське суспільство на порозі третього тисячоліття. Кол. монографія / Під ред. М. О. Шульги. К.: Ін-т соціології НАН України, 1999. 346 с.
38. Артс Г. Музей как единая команда // Музеи. Маркетинг. Менеджмент. М., 2001. С.99-100.
39. Афонін Е. А. Велика розтока: (Глобальні проблеми сучасності: соц.- іст. аналіз). К.: ПАРАПАН, 2002. 348 с.
40. Бадан А. Зіставлення національних та глобальних культурних норм: Захід і Україна // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія. 2003. - №2. С. 75-86.
41. Баліна С. Боротьба з економічною злочинністю в Швейцарії // Вісник прокуратури. 2003. - № 3. С.108-114.
42. Банах Е. Музей как культурный центр. Д-р Е. Банах (Польша). Л.-М., 1968. 13 с.
43. Барри Лорд, Гэйл Д. Лорд. Менеджмент в музейном деле /пер. с англ. Э.Н. Гусинского и Ю. И. Турчаниновой; Под ред. А. Б. Голубовского. М.: Логос, 2002. 256 с.
44. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика: Пер. с фр. - М.: Прогресс, Универс, 1994. -616 с.
45. Бартащук Т. Глобалізація та розвиток інформаційного суспільства // Зб. паук. пр. / Ін-т світової економіки і міжнародних відносин НАН України. К., 2001. Вип. 30. С. 162-168.
46. Баткин Л.М. Леонардо да Винчи и особенности ренесансного творческого мышления. М.: Искусство, 1990. 54 с.
47. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества. - 2-е изд. - М.: Искусство, 1986.- 448 с.
48. Башун О.В. Трансформація універсальної бібліотеки як культурно-інформаційного центру регіону: Дис канд. пед. наук (07.00.08.) / КНУКіМ. К., 2001. 195 с.
49. Безклубенко С. Д. Теорія культури. Учбовий посібник. - К.: Університет культури і мистецтв, 2002. - 324 с.
50. Безклубенко С.Д. Сокрушение идолов.- К.: Политиздат Украины, 1989. 255 с.
51. Белик А.А. Культурология: Антропологические теории культур. М., 2000. 238 с.
52. Беллег-Скальбер М. Участие населения в рабате экомузея // Museum.-1985.- № 148.-С.14-17.
53. Белорус О.Г. Економічна система глобалізму: Монографія. К.: КНЕУ, 2003. 300 с.
54. Белофастова Т.Ю. Педагогічні засади діяльності музею як соціокультурного інституту: Дисканд.пед.наук: (13.00.06) / КНУКіМ. К., 2003. 183 с.
55. Бенеш Й. Восприятие в музеях как особое средство общения. М., 1968. 12 с.
56. Бенеш Й. Методы экспонирования // Museum.- 1983. - № 138. С. 30-35.
57. Бернордо Д. Биоэтика: Философское обоснование // Практична філософія. 2002. - № 1. С. 133-140.
58. Бестужев - Лада И., Озерная М. Музей в системе культуры // Декоративное искусство СССР. - 1976. - № 9. - С. 6 - 10.
59. Библер В.С. От наукоучения - к логике культуры: Два философских введения в двадцать первый век. М.: Политиздат, 1990. 413 с.
60. Білорус О. Імперативи стратегії розвитку України в умовах глобалізації // Економіка України. 2001. - №11. С. 4 -13.
61. Білорус О.Г. Глобалізація і національна стратегія України. Броди: Просвіта, 2001. 299 с.
62. Бойко Н. Глобализация как фактор изменения социально-контрольного ареала личности // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2002. - №2. С.57-60.
63. Бондар М.М., Мезенцева Г.Г., Славін Л.М. Нариси музейної справи. К.: Вид-во Київського ун-ту, 1959. 192 с.
64. Бондарь Е.М., Гаврилов Ю.А. Практический опыт создания виртуального музея // Новые технологии управления движением технических объектов. Труды Международной научно-технической конференции. Новочеркасск, 1999. Т.2. С. 35-37.
65. Борев В. Ю. Взаимодействие культуры и НТП: Учебное пособие.- М.: Мин. к-ры СССР, Всесоюз.ин-т повыш.квалиф.раб.к-ры, 1988.- 367 с.
66. Борев Ю. Б. Эстетика.- 3-е изд. - М.: Политиздат, 1981. - 399 с.
67. Борцова Н. Глобализация в ХХІ веке // Наш современник. 2003. - № 6. С. 158-164.
68. Боуэн Дж. Только подключайтесь // Museum. Международный журнал ЮНЕСКО. - 2000.- № 204. С. 6-7.
69. Боярский П. В. Теоретические основы памятниковедения (постановка проблемы) // Памятниковедение. Теория, методология, практика. - М.: НИИ культуры, 1986. -С. 8-31.
70. Брайчевський М.Ю. Сохранить памятники истории // История СССР. 1965. - № 2.- С. 105-22.
71. Бродель Ф. Материальная цивилизация экономика и капитализм, ХІ -ХVIII вв.- М.: Наука, 1986.- 234 с.
72. Булюбаш Б.В. Британские научные музеи в Интернете // Вопросы истории, естествознания и техники. 2000. - № 4. С. 171-175.
73. Вагнер Р. Избранные работы: Пер. с нем. М.: Искусство, 1978. 696 с.
74. Ванслова Е.Г., Гнедовский М.Б., Дукельский В.Ю., Дьячков А.Н., Иксанова И.В., Макарова Н.Г., Равикович Д.А., Фролов А.И. Социальные функции музеев: споры о будущем (Материалы дискуссии в отделе музееведения НИИ культуры) // Музееведение.на пути к музею ХХІ века: Сб. науч. тр. НИИ культуры. - М., 1989- С.198-221.
75. Варт Р. Избранные работы: Сеимотика. Поэтика: Пер. с фр.- М.: Прогресс, 1994. 616 с.
76. Василенко А. С. Літопис слави народної. 3 історії становлення і розвитку народних музеїв України. - К.: Наук, думка, 1974. - 192 с.
77. Васневская Е. В. Использование средств мультимедиа / Материальная база сферы культуры. Науч. информ. сб. Вып. 1. М.: Изд. РГБ, 1999. с. 3-18.
78. Вахта В. М. Краеведение и музейное дело в СССР: Учебное пособие по курсу Краеведение и основы музейной работы” для студентов специализации Организатор-методист клубной работы”. - М.: Московский гос. ин-т культуры, 1977. - 70 с.
79. Велика Л.П. Музейне експозиційне мистецтво. Х.: ХДАК, 2000. 160 с.
80. Веселовский І. Глобалізація: аспекти, прогнози // Визвольний шлях. 2001. - №4. С.13-16.
81. Вечерський В. Заповідники України // Пам'ятки України. - 1997. - № 2.- С. 30-49.
82. Вечерський В. Проблеми українських заповідників // Пам’ятки України. 1996. - № 3 4. С. 16-20.
83. Вильсон И. Музеи и наследие: важная проблема в Докладе о всемирной культуре, 2000 (ЮНЕСКО) // Museum. -2001.- № 209.- С. 61-64.
84. Вильсон М. Мы должны собирать работы всего человечества”// Мир музея. 1996. - № 1-2. С.64-69.
85. Винер Н. Кибернетика или управление и связь в животном и машине. М.: Прогресс, 1968. 207 с.
86. Вовканич С.Й. ДІМ” нації і глобалізаційні тенденції: Соціогуманістична компонента стратегії розвитку України // Вісник НАН України. 2003. - № 4. С. 48-54.
87. Вовканич С.Й. Глобалізація інформаційного простору та соціогуманістична політика // Соціально-економічні дослідження в перехідний період: Щоріч. наук. пр. Львів, 2000. вип. 16. С. 325-338.
88. Водоп¢янова О. Європейська наука крізь призму глобалізації // Наука та наукознавство. 2002. - №4. С.8-11.
89. Волкова Е. В. Зритель и музей (понимание и объяснение, сопереживание и созерцание). - М.: Знание, 1989. -64 с.
90. Волкова Е.В. Произведение искусства в мире художественной культуры. - М.: Искусство, 1988. -240 с.
91. Волкова Е.В. Произведение искусства в мире художественной культуры. М.: Искусство, 1988. 240 с.
92. Воронин А.А. Техника как коммуникационная стратегия // Вопросы философии. 1997. - № 5. С. 96-106.
93. Воротін В. Форми та методи державного управління в умовах глобалізації: Досвід країн АТР // Нова політика. 2001. - № 1. С. 39-41.
94. Выставка Армани в Музее Гуггенхейма // Панорама культурной жизни зарубежных стран. Информ. сб. Вып. 8. М.: Изд. РГБ, 2001. С. 30-31.
95. Гадамер Г.Г. Істина і метод: Пер. з нім.: У 2 т. - К.: "Юніверс", 2000. - Т. 1. - 464 с. - Т. 2. - 480 с.
96. Гаєць В. Взаємодія глобального і сучасного // Вісник Київ. нац. торг.-економ. ун-ту. 2003. - №6. С. 6-15.
97. Галич Т. И. Художественный музей и публика (эстетико- социологический аспект): Автореф. дис...канд. филос. наук: 09.00.04 / Ленинградский гос. ун-т имени А. А. Жданова. -Л., 1985. - 19 с.
98. Галкина П. И., Чваницкий И. П. Глава первая. Музей и его специфика / Основы советского музееведения. - М.: Гос. изд-во культурно-просветительной л-ры, 1955. -С. 10-38.
99. Гальчинський А. Глобальна криза чи криза глобалізації // Віче. 2002. №1. С. 44-50.
100. Гарин А. Легальный рынок искусств // Мир музея. 1996. - № 4. С.34 -38.
101. Гвардини Р. Конец нового времени // Вопросы философии.- 1990.- № 4.-С. 34-42.
102. Гіденс Е. Соціологія / Пер.з англ.. В. Шовкун, А. Олійник. К.: Основи, 1992. 726 с.
103. Гирич В. Трансформация характера труда и образа жизни личности в контексте информационно- технологической революции // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2002. - №2. С. 60-65.
104. Глобализация: Конфликт или диалог цивилизаций? М., 2002. 364 с.
105. Глобалізація і демократизація // Практична філософія. 2002. - №1. С. 264-275.
106. Глобалізація та розвиток України: аспекти, принципи та механізми / Трофимчук О.М., Кияшко Г.А., Трофимова І.В. // Екологія і ресурси: Зб. пр. Укр. ін-ту дослідж. навколишнього серед. і ресурсів. К., 2001. С. 27-37.
107. Глобальные трансформации и стратегия развития / Белорус О.Г., Лукьяненко Д., Гончаренко О.М. и др. К., 2000.- 422 с.
108. Глузберг X. Музеология та като теория на обществената практика // Изкуство. - 1990. - № 4. - С. 34 - 39.
109. Гнедовский М. Б. Коммуникационный подход в музееведении: теоретические и прикладные аспекты: Дис... в виде науч. доклада канд. ист. наук: 17.00.07/ Российский ин-т культурологии. -М., 1994. - 18 с.
110. Гнедовский М. Б. Коммуникация музейная // Российская музейная энциклопедия: В 2 т. - М.: Прогресс; Рипол классик, 2001. - Т. 1. А - М. - С. 283-284.
111. Гнедовский М. Б., Дукельский В. Ю. Музейная коммуникация как предмет музееведческого исследования // Музейное дело. Музей - культура - общество: Сб. науч. тр. - М.: НИИ культуры, 1992. - Вып. 21. -С. 7-19.
112. Гнедовский М.Б. Современные тенденции развития музейной коммуникации // Музееведение. Проблемы культурной коммуникации в музейной деятельности: Сб. науч. тр. НИИ культуры. М., 1988. С. 16-34.
113. Горбачев М.С. и др. Грани глобализации: Трудные вопросы современного развития. М.: Альпина Паблишер, 2003. 592 с.
114. Горський В. Глобалізація культури як проблема України // Практична філософія. 2002. - №1. С. 24-33.
115. Грабарь И.О. О древнерусском искусстве. М., 1966. С. 11
116. Гражданников Е. Д., Холюшкин Ю. П. Системная классификация социологических и археологических понятий. - Новосибирск: Наука, 1990.-184 с.
117. Гречаніков В. Після розпаду біополярної системи // Політика і час. 2002. - № 1. С. 58-67.
118. Григорян Г.П. О средствах коммуникации в судьбах человечества в поп-философии Маршала Мак-Люэна // Вопросы философии. 1972. - № 10. - С. 151-155.
119. Гриценко О., Солодовнік В. Пророки, пірати, політика і публіка. Культурні індустрії і держана політика в сучасній Україні (Наук. ред. Кілієва О. К.: К.І.С.”, 2003. 144 с.
120. Грушевський М. Береження і дослідження побутового і фольклорного матеріалу як відповідальне державне завдання // Україна. 1925. Кн.5. С. 7-8
121. Гриценко О.А. Культура і влада. Теорія і практика культурної політики в сучасному світі. 284 с. .
122. Гудченко З.С. Музеї народної архітектури України. К.: Будівельник, 1981. 118 с.
123. Гуманітарна сфера: питання теорії і практики: Монографія / В.І. Куценко, Л.Г. Богуш, О.А. Комарова, Я.В. Остафійчук. К.: Науковий світ. 2002. 456 с.
124. Гуральник Ю. У. Музееведение // Российская музейная энциклопедия: В 2 т. - М.: Прогресс; Рипол классик, 2001. - Т. 1. А - М. - С. 386-387.
125. Дарш О.Э. Паблик рилейшинз в музеях: техника успеха // Музей и новые технологи. М., 1999. С. 18
126. Даниленко В.М. та ін. Сталінізм на Україні: 20-30-ті рр. / В.М. Даниленко, Г.В. Касьянов, С.В. Кульчицький. К.: Либідь, 1991. 342 с.
127. Данилевская В.В. Русскаят ехника. Ленінград,1949. 214 с.
128. Дацун Н.Н. Виртуальные музеи в техническом образовании // Телекоммуникации и информатизация образования.- 2001.- № 5.- С.93-97.
129. Делягин М.Г. Пути России в однополярном мире // Мегатренды мирового развития / Отв. ред. М.В. Ильин, В.М. Иноземцев; Центр исследований постиндустриального общества. М.: ЗАО «Издательство «Економика». 2001. С. 94-103.
130. Деревянко А. П., Фелингер А.Ф., Холюшкин Ю. П. Методы информатики в археологии каменного века. - Новосибирск: Наука, 1989. - 272 с.
131. Джейн Р. Глейзер. Музейные професии в Соединенных Штатах: отсутствие системы // Museum. Международный журнал ЮНЕСКО. -1994.- № 180.
132. Диас Л. Музеи науки в Интернете // Museum.- 2000.- № 204.- С.35-38.
133. Дивайн Дж. Культура и новые информационные технологии: эксплуатация цифровых интерективных ресурсов // Museum.-2000.- № 205. С.32-35.
134. Димитров Г. М. О литературе, искусстве и культуре.- М.: Прогресс, 1972.-163 с.
135. Дмитриева Е. К. Проблема интерпретации историко-культурного наследия в экспозиции мемориального музея: Автореф. дис...канд. ист. наук: 17.00.07 / Научно-исследовательский ин-т культуры. - М., 1989. - 25 с.
136. Дремайлов А. Музейные базы данных: открыть или нет? // Мир музея.- 1997.-№ 3.-С.7-12.
137. Дремайлов А. Современная технология для кассы // Мир музея. 1996. - № 1-2. С.29-31.
138. Дремайлов А. Электронные каталоги // Мир музея. 1996. - № 4. С.20-24.
139. Дружинин Н.М. Методы историко-революционной экспозиции // Музей революции: Сборник. М., 1927. С.23- 33.
140. Дубровський В. Чергові завдання сучасного музейного будівництва в Україні. К.: Укрнаука, 1927. 14 с.
141. Дубровський В.В. Музеї на Україні. Х.: Держ. вид-во України, 1929. 59 с.
142. Дукельский В. Музейный предмет // Советский музей. - 1986. - № 1. - С. 36 - 37.