ТРАНСЛОКАЛЬНІ ПРИСЛІВНИКИ ІЗ ДОЦЕНТРОВОЮ СКЕРОВАНІСТЮ ДІЇ ТА ЇХ СЛОВОТВІРНІ КОРЕЛЯТИ У СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ

Короткий опис

Львівський національний університет імені Івана Франка

На правах рукопису

Курилас Оксана Романівна

УДК 811.112.2’367.624’367’37

ТРАНСЛОКАЛЬНІ ПРИСЛІВНИКИ ІЗ ДОЦЕНТРОВОЮ СКЕРОВАНІСТЮ ДІЇ ТА ЇХ СЛОВОТВІРНІ КОРЕЛЯТИ
У СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ

10.02.04 германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
філологічних наук

Науковий керівник
Максимчук Богдан Васильович
кандидат філологічних наук, доцент

Львів 2004

ЗМІСТ

ВСТУП...........................................................................................................
РОЗДІЛ 1. МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТРАНСЛОКАЛЬНИХ ПРИСЛІВНИКІВ ТА ПРЕВЕРБІВ ІЗ ДОЦЕНТРОВОЮ СКЕРОВАНІСТЮ ДІЇ
1.1. Транслокальні прислівники та преверби як засоби вираження просторових відношень....................................................................
1.2. Категоріальний статус транслокальних прислівників та превербів із доцентровою скерованістю дії....................................
1.3. Лінгвальний статус складених дієслів із транслокальними превербами у працях різних лінгвістів...........................................
1.4. Структурно-семантична амбівалентність моделі транслокальний преверб + дієслово”.............................................
Висновки до Розділу 1.................................................................................

РОЗДІЛ 2. СЕМАНТИЧНА СТРУКТУРА ТРАНСЛОКАЛЬНИХ ПРИСЛІВНИКІВ ТА СКЛАДЕНИХ ДІЄСЛІВ ІЗ ТРАНСЛОКАЛЬНИМИ ПРЕВЕРБАМИ
2.1. Семантика складених транслокальних прислівників та структура системи транслокальних просторових відношень........
2.2. Лексико-семантичні класи простих дієслів та сполучуваність з ними транслокальних превербів.....................................................
2.3. Словотвірна структура складених дієслів та словотвірні значення превербів.............................................................................
2.3.1. Неідіоматичні дієслова, ідіоматичні дієслова та фразеологічні сполучення з превербом herab-.........................................
2.3.2. Неідіоматичні дієслова, ідіоматичні дієслова та фразеологічні сполучення з превербом herunter-.................................................
2.3.3. Неідіоматичні та ідіоматичні дієслова з превербом hernieder-.
2.3.4. Неідіоматичні та ідіоматичні дієслова з превербом herauf-.......
2.3.5. Неідіоматичні дієслова, ідіоматичні дієслова та фразеологічні сполучення з превербом heran-.....................................................
2.3.6. Неідіоматичні дієслова, ідіоматичні дієслова та фразеологічні сполучення із превербом herbei-....................................................
2.3.7. Неідіоматичні та ідіоматичні дієслова з превербом herzu-........
2.3.8. Неідіоматичні та ідіоматичні дієслова з превербом herüber-.....
2.3.9. Неідіоматичні дієслова, ідіоматичні дієслова та фразеологічні сполучення з превербом heraus-...................................................
2.3.10. Неідіоматичні та ідіоматичні дієслова з превербом herein-.......
2.3.11. Неідіоматичні дієслова, ідіоматичні дієслова та фразеологічні сполучення з превербом hervor-....................................................
Висновки до Розділу 2.................................................................................

РОЗДІЛ 3. СИНТАКСИЧНИЙ СТАТУС ТРАНСЛОКАЛЬНИХ ПРИСЛІВНИКІВ ТА ПРЕВЕРБІВ
3.1. Синтаксичні функції транслокальних прислівників......
3.1.1. Адвербіальне уточнення....................................................................
3.1.2. Адномінальне уточнення...................................................................
3.1.3. Транслокальний прислівник як субститут предиката.....................
3.2. Комунікативно-семантичний статус транслокальних превербів у реченні
3.2.1. Позиційні варіанти превербів при вживанні, відокремленому від дієслова..........................................................................................
3.2.2. Порушення дієслівної рамки та функціональна перспектива речення................................................................................................
Висновки до Розділу 3.................................................................................
ВИСНОВКИ..................................................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................
ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА..........................................................................
ДОДАТКИ.....................................................................................................

ВСТУП

Тема дисертації та її актуальність.
Тема дисертації безпосередньо пов´язана з актуальними за останні десятиріччя дослідженнями у галузі лінгвістики простору, які, грунтуючись на теорії деіксису К.Бюлера, розглядають проблеми просторової референції та відображення категорії проcтору в мові [140-142; 181-186; 100-103; 171-172; 107; 177]. Не лише у лінгвістиці, але й в інших науках, а передусім у повсякденному житті людини простір відіграє головну роль [177, с. 1], оскільки людина живе та діє у ньому, є його невід´ємною частиною, черeз нього вона сприймає себе, а через себе як центр орієнтації вона психологічно та мовно сприймає простір та навколишній світ. У системі просторових відношень, в якій людині відводиться роль первинного пункту [94, c.102, про „Origo des Zeigfelds], доцентровість руху чи дії слід вважати виявом егоцентричності простору, властивості просторових відношень орієнтувати на центр просторової ситуації. У запропонованому дисертаційному дослідженні зроблено спробу комплексного аналізу лексичних і словотвірних засобів вираження просторових відношень з доцентровою скерованістю дії як мікросистеми та часткового явища категорії простору.
Лексико-граматичний клас прислівників один із найсуперечливіших класів слів у сучасному німецькому мовознавстві [108]. Через нечіткість критеріїв проблематично виділити їх в окремий клас слів [79]. Про це свідчить відсутність переконливої класифікації прислівників у нормативних граматиках. Дискусійною є проблема сутності прислівників у вираженні явищ об´єктивної дійсності. Транслокальні прислівники[1] з доцентровою скерованістю дії вирізняються в межах лексико-граматичного класу прислівників своєю семантичною та синтаксичною специфікою. Їх семантика та функції у семантико-синтаксичній будові речення ще не були предметом окремого дослідження.
Розглядові семантики та синтаксису окремих транслокальних прислівників і складених дієслів із транслокальними превербами присвячені праці таких науковців, як К.С.Бриковський [12], Р.П.Нєдялков [54-59], Є.К.Бєднягіна [8-9], Ю.Н.Афонькін [3-6], А.С.Юханов [80-82], К.-Р.Гарніш [127-128], Р.Гіндерлінг [134], Й.Цінтль [188], Л.М.Айхінгер [105-107]. У працях інших лінгвістів окремі транслокальні прислівники та преверби розглянуто побіжно (А.Г.Безруков [10], П.Ф.Монахов [50-52], Т.К.Зенкова [25], Н.Л.Левинсон [37-41], Л.С.Кошкарьова [30], Ch.Reining [164], А.Šimečková [173]).
Складені дієслова з транслокальними превербами належать до найменш досліджених розрядів лексики у словниковому складі сучасної німецької мови. Неодностайність у визначенні природи транслокальних прислівниково-дієслівних утворень викликає потребу їх усебічного дослідження, оскільки існують істотні розбіжності поглядів стосовно структурно-семантичної характеристики та функціональних особливостей цих конструкцій (К.С.Брыковский [12], К.А.Левковская [46-47], М.Д.Степанова [72], H.Paul [160], W.Henzen [133], H. Brinkmann [93], W.Fleischer [118], K.-R.Harnisch [127], R.Hinderling [134], W.Jung [138], H.Wellmann [179], U.Engel [110]).
Порівнюючи словникові статті, спостерігаємо надзвичайний різнобій у лексикографічному відображенні дієслів моделі онструкційних чайний різнобій вності ої німецької мовитранслокальний преверб + дієслово” і за складом, і за кількістю. Чимала кількість складених дієслів із транслокальними превербами поза основними сучасними словниками. З одного боку, це стосується дієслів, які у семантичному і структурно-функціональному плані тяжіють до синтаксичних конструкцій (неідіоматичні конструкції з чіткою модифікаційною функцією прислівника), тобто ті, компоненти яких не творять лексичної одиниці з власним змістом, а з іншого боку, йдеться про вмотивовані новоутворення, які сприймаються як стабільні, семантично цілісні одиниці, подібні до лексем, що містяться у словниках.
Причиною відсутності великої кількості дієслів із транслокальними превербами у словниках є їхня структурно-семантична двоякість і порівняно недавня історія виникнення. Складені дієслова в теоретичному і в практичному плані системно ще не досліджені.
Такий стан наукової проблеми визначає актуальність теми дисертації. Актуальність дисертаційної роботи зумовлена потребою системного й комплексного дослідження семантичних і функціональних особливостей транслокальних прислівників та превербів із доцентровою скерованістю дії у рамках морфології, словотвору та синтаксису.
Зв´язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано у межах наукової теми Дослідження структурно-семантичних особливостей та закономірностей розвитку германських, романських та класичних мов”, що її розробляє факультет іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка.
Мета роботи полягає у вивченні семантичної та синтаксичної специфіки транслокальних прислівників із доцентровою скерованістю дії як підгрупи лексико-граматичного класу слів і транслокальних превербів із доцентровою скерованістю дії як словотвірних елементів у сучасній німецькій мові.
Мета передбачає розв´язання таких завдань:
- дослідити сутність транслокальних прислівників як лексико-граматичного класу слів;
- встановити семантичну структуру транслокальних прислівників;
- дослідити семантичну сполучуваність транслокальних превербів із базовими дієсловами та виокремити лексико-семантичні класи базових дієслів;
- визначити парадигматичні ряди складених дієслів із транслокальними превербами та виявити їхню словотвірну продуктивність;
- встановити семантичну структуру складених дієслів із транслокальними превербами та словотвірні значення превербів;
- дослідити семантичний, синтаксичний та комунікативний аспекти функціональних особливостей транслокальних прислівників та складених дієслів із транслокальними превербами;
- класифікувати синтаксичні конструкції із транслокальними прислівниками за характером семантичних зв´язків між компонентами конструкцій;
- визначити статус транслокальних прислівників і превербів у межах речення.
Об´єктом дисертаційного дослідження є транслокальні прислівники з доцентровою скерованістю дії та складені дієслова з транслокальними превербами сучасної німецької мови.
Предметом дослідження є семантичні та функціональні особливості транслокальних прислівників і превербів із доцентровою скерованістю дії.
Матеріалом дослідження були 11 транслокальних прислівників та 1827 складених дієслів із транслокальними превербами, одержаних суцільною вибіркою з 11 словників сучасної німецької мови, та дієслів, почерпнутих із електронного текстового корпусу COSMAS-I інституту німецької мови у м.Маннгайм, а також із 30 творів художньої літератури. Для аналізу семантики та синтаксису транслокальних прислівників і превербів та дослідження їх функціональних особливостей у мовленні було використано словникові статті лексикографічних джерел, твори художньої літератури й емпіричний матеріал електронного текстового корпусу COSMAS-I загальною кількістю понад 30 тис. ілюстративних прикладів уживання транслокальних прислівників і превербів у творах публіцистичного, наукового та художньо-літературного жанрів.
У дослідженні використано комплекс методів: метод лінгвістичного спостереження для інвентаризації та систематизації складених дієслів із транслокальними превербами; компонентний та дефініційний аналіз для встановлення семантичної структури лексичних одиниць; структурний аналіз та аналіз за безпосередніми складниками для дослідження морфологічної будови транслокальних прислівників та складених дієслів із транслокальними превербами; контекстологічний і дистрибутивний аналіз та процедури операційного (елімінація) і трансформаційного (субституція, пермутація) аналізу для вивчення семантико-синтаксичних особливостей транслокальних прислівників та превербів; метод кількісної обробки результатів і статистичний метод для ідентифікації ступеня продуктивності словотвірних моделей.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі одержано такі нові результати:
1. Вперше транслокальні прислівники та преверби з доцентровою скерованістю дії розглянуто як окрему систему транслокального деіксису.
2. Встановлено категоріальний статус транслокальних прислівників і превербів, обгрунтовано семантичні та синтаксичні особливості транслокальних прислівників у межах лексико-граматичного класу прислівників і транслокальних превербів як словотвірних елементів.
3. Доведено, що складені дієслова моделі „транcлокальний преверб + дієслово” через відносну семантичну та синтаксичну самостійність превербів перебувають на межі синтаксису та словотвору.
4. Проведено детальний аналіз семантичної структури транслокальних прислівників.
5. Уперше на широкому мовному матеріалі визначено парадигматичні ряди складених дієслів і доведено, що модель транcлокальний преверб + дієслово” загалом дуже продуктивна, хоча словотірна продуктивніть кожного прислівника зокрема неоднакова.
6. У дослідженні одержав подальший розвиток аналіз семантичної структури складених дієслів та словотвірних значень превербів. Для кожного преверба вперше отримано повний набір словотвірних значень, які він виявляє.
7. Встановлено, що транслокальні прислівники у межах речення виконують синтаксичні функції субститута предиката, адвербіального або адномінального уточнення.
8. Доведено, що характерне для транслокального преверба порушення дієслівної рамки зумовлене комунікативним членуванням та синтаксичною будовою речення.
Tеоретичне значення дисертації полягає в ідентифікації категоріального значення лексичних одиниць із транслокальною семантикою, виявленні функціональних особливостей транслокальних прислівників і превербів та розширенні знань про модельовані процеси у галузі поповнення словникового складу німецької мови.
Практична цінність дослідження полягає у можливості застосовувати отримані результати у викладанні теоретичного курсу лексикології сучасної німецької мови, спецкурсів із теоретичних проблем словотвору і лексикографії, у написанні навчальних посібників та укладанні словників, у практиці викладання німецької мови у вищих навчальних закладах.
Особистий внесок здобувача. Всі результати дисертації одержані автором самостійно.
Апробація роботи здійснювалася у доповідях на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу факультету іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка (1999-2003 рр.), на ІІ міжнародній конференції „Актуальні проблеми менталінгвістики (Черкаси, 9-10 жовтня 2001 р.), на українсько-баварському конгресі Ukrainisch-bayerische Beziehungen: Germanistik im Spannungsfeld zwischen Kultur, Politik und Wirtschaft” (Львів, 8-10 квітня 2002 р.) і на науково-практичній конференції Актуальні питання навчання іншомовної комунікації у вищих навчальних закладах” (Харків, 20 травня 2003 р.). Дисертаційну роботу обговорено на засіданнях кафедри німецької філології Львівського національного університету імені Івана Франка.
Публікації. До теми дисертації опубліковано три наукові статті у фахових виданнях і матеріали двох конференцій.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної наукової літератури, переліку лексикографічних видань, джерел фактичного матеріалу та трьох додатків. Робота містить 28 рисунків і 44 таблиці, 13 з яких подано у додатках. Загальний обсяг дисертації становить 221 сторінку. Основний текст викладено на 167 сторінках. Список використаної наукової літератури налічує 188 позицій.
У вступі обгрунтовано проблематику дослідження, вибір теми та її актуальність, визначено мету, завдання, об´єкт та предмет, зазначено методи дослідження та матеріал, на якому його проведено, встановлено наукову новизну дисертаційної роботи та її практичне значення, вказано апробацію результатів, кількість публікацій та структуру дисертації.
У першому розділі досліджено систему транслокального деіксису з її елементами та відношеннями, розглянуто специфіку транслокальних прислівників та превербів у вираженні просторових відношень, встановлено їх категоріальний статус. Подано критичний огляд літератури з питання мовного статусу складених дієслів із транслокальними превербами, розкрито синтаксичний характер словотвірної моделі транслокальний преверб + дієслово”.
У другому розділі докладно описано семантичну структуру транслокальних прислівників та складених дієслів із транслокальними превербами. Прослідковано реалізацію у складених транслокальних прислівниках прийменникових сем. Здійснено системний опис векторної семантики прислівників. Представлено сполучуваність превербів із певними лексико-семантичними класами простих дієслів, проаналізовано структурно-семантичні особливості складених дієслів із транслокальними превербами, подано словотвірні значення транслокальних превербів і встановлено їх продуктивність.
У третьому розділі основну увагу приділено функціональним особливостям прислівників та превербів. Досліджено семантико-синтаксичні функції транслокальних прислівників у межах речень, дієслівних і номінальних груп. Обгрунтовано статус транслокальних превербів у реченні, проаналізовано випадки відокремленого від дієслова вживання превербів та випадки порушення дієслівної рамки.
У висновках підведено підсумки проведеного аналізу та окреслено перспективи подальшої роботи над досліджуваною проблематикою.
Додатки містять таблиці, в яких подано парадигматичні ряди складених дієслів із транслокальними превербами, відображено обсяг семантичної структури та словотвірну продуктивність превербів, зазначено транслокальні конструкції із просторовими й переносними значеннями.

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. Результатом аналізу семантики та синтаксису транслокальних прислівників і превербів із доцентровою скерованістю дії є висновок про те, що складені дієслова із транслокальними превербами - це самостійні лексеми з ідіоматичним або неідіоматичним значенням на позначення єдиного процесу - спрямованого руху чи дії. Транслокальні прислівники на позначення напряму руху, дії чи іншого процесу вживаються самостійно або у складі дієслівних чи номінальних груп.
Погляд на проблему частиномовного статусу транслокальних прислівників з позиції деіксису та на проблему преверба як словотвірного елемента дав змогу обгрунтувати їхні категоріальні особливості.
2. На позначення просторових відношень між явищами об´єктивної дійсності у сучасній німецькій мові існують лексичні та словотвірні засоби. Лексичними засобами відображення системи просторових відношень або елементами динамічної просторової референції виступають транслокальні прислівники herab, heran, herauf, heraus, herbei, herein, hernieder, herüber, herunter, hervor, herzu, які на словотвірному рівні модифікують дієслівний процес у функції преверба, частини дієслова. Транслокальні прислівники і преверби є векторними величинами, оскільки їхня основна семантична ознака полягає у реалізації напряму руху у тривимірному просторі. Доцентрова скерованість дії є незмінною ознакою семантичної структури прислівників і превербів із конкретно-просторовими значеннями.
3. Транслокальні прислівники утворені способом складання основи her із прийменниковими компонентами у ролі мотивуючого складника з інверсійним порядком компонентів. Дієслова з транслокальним превербом утворені словотвірним способом складання лексичної основи транслокального прислівника та дієслова. Преверб, лексичним корелятом якого у вільному вживанні є прислівник (адверб), як перший компонент складеного дієслова зберігає основне значення прислівника, або ж виявляє низку словотвірних значень, виконуючи функцію, характерну для префіксальних морфем. Отже, транслокальний преверб є словотвірним елементом перехідної зони між префіксацією та складанням основ. Як структурний елемент складеного дієслова через свою відносну синтаксичну самостійність у межах речення транслокальний преверб перебуває у перехідній зоні між частиною слова та словом.
4. На сучасному етапі розвитку німецької мови ми спостерігаємо інтенсивну появу нових лексем, що творяться за моделлю транслокальний преверб + дієслово” за аналогією до вже існуючих. Широкий емпіричний матеріал дав змогу виявити багато дієслів, що є у мовному вжитку, які, проте, ще не зафіксовані у словниках. Кількість нових слів не вичерпується зафіксованими у цьому дослідженні узуальними утвореннями. Наявність лексеми на позначення руху чи дії в одному напрямі і відсутність дієслова, що позначав би той самий рух, але в іншому напрямі, не свідчить про неможливість утворення такого дієслова. Наш емпіричний матеріал не дав тієї чи іншої лексеми з уваги на відсутність в ньому цих лексем, а не через те, що їх немає у мові.
5. Словотвірний аналіз складених дієслів із транслокальними превербами показав, що словотвірна модель транслокальний преверб + дієслово” є високопродуктивною, проте, по-різному для кожного преверба зокрема. Сполучаючись із дієсловами таких лексико-семантичних груп, як: дієслова суб´єктного руху, дієслова суб´єктного руху на місці, дієслова об´єктного переміщення, дієслова стану, дієслова на позначення протяжної характеристики суб´єкта, афективні дієслова, каузативні дієслова, результативні дієслова, екзистенційні дієслова, дієслова мовлення, дієслова зорового сприйняття, дієслова слухового та чуттєвого сприйняття, дієслова вказівки, дієслова на позначення діяльності (із значенням виду діяльності та інтелектуальної діяльності), дієслова фізіологічної діяльності та стану, дієслова звучання, дієслова на позначення світлових явищ, дієслова на позначення явищ природи, модальні дієслова, дієслова з модальним значенням та значенням, близьким до модального, дієслова із значенням формування, росту/розвитку та рyйнування, дієслова із значенням переходу з одного стану в інший, привативні дієслова, орнативні дієслова та дієслова на позначення іншого процесу, транслокальні преверби утворюють парадигматичні ряди складених дієслів, які кількісно та якісно неоднорідні. Найвищою продуктивністю характеризується преверб heraus- (19,3%), найнижчою herzu- (1,53%) (Додаток А). Словотвірно найактивнішими превербами слід вважати преверби, з якими зафіксовано найбільше текстових одиниць стосовно до загальної кількості дієслів парадигматичного ряду. Такими є herzu- (26 із 28), hernieder - (35 із 50), herbei- (71 із 110). Словотвірно неактивними є heraus- (33 із 353), hervor- (20 із 98), herein- (41 із 191).
6. Досліджувані складені дієслова виявляють неоднорідну семантичну природу. Вони діляться на неідіоматичні та ідіоматичні. Для більшості дієслів властива неідіоматичність, а конкретно-просторове значення превербів цих дієслів є їх основним словотвірним значенням. На основі детального аналізу семантичної структури складених дієслів усіх парадигматичних рядів було виокремлено словотвірні значення превербів. Кількість словотвірних значень, що їх виявляє кожен преверб зокрема, різна: herunter (13), heran (10), herab (6), herbei (6), herauf (5), herüber (5), hervor (5), herein (3), herzu (3). Найбільше словотвірних значень виявляє преверб heraus- (22), найменше hernieder- (2).
7. Функціональні особливості транслокальних прислівників і превербів полягають у їх різному синтаксичному статусі. У межах речення транслокальні прислівники можуть виступати субститутом предиката у бездієслівному реченні, а також адвербіальним або адномінальним уточненням. В адвербіальному вживанні прислівник самостійно або у сполученні з іншими частинами мови у складі синтаксичних конструкцій модифікує значення дієслова. В атрибутивному вживанні прислівник модифікує значення іменника або прикметника. Для транслокальних превербів характерна словотвірна модифікація дієслівного значення та роль замикаючого члена дієслівної рамки у функції словотвірної частини дієслівного предиката.
8. У складі транслокальних конструкцій транслокальні прислівники своєю семантикою конкретної спрямованості руху чи дії доповнюють, уточнюють або підсилюють значення компонентів цих конструкцій і виступають частиною адвербіального уточнення, яким є вся транслокальна конструкція. Транслокальні конструкції, крім конкретно-просторових, виявляють також переносні та ідіоматичні значення.
9. У межах речення транслокальні преверби неідіоматичних та ідіоматичних дієслів можуть займати різні позиції на його початку або всередині. Місце преверба як частини предиката у позиції замикаючого члена речення займає тоді інший член речення. Порушенню дієслівної рамки сприяє функціональна перспектива речення, тобто його актуальне членування з погляду комунікативних функцій, а також синтаксична будова речення.
10. Закономірним є припущення, що система дієслів із транслокальними превербами відкрита, через що вона і надалі виявлятиме тенденції до розширення. Однак не будь-який дієслівний процес може зазнавати скерованої характеристики, а якщо і може, то не у будь-якому напрямі. З огляду на це, перспективним видається дослідження складених дієслів із транслокальними превербами щодо їхньої внутрішньої і зовнішньої валентності, частотності та вживаності, а також узуальних чи оказіональних значень з метою лексикографічної семантизації та визначення принципів правопису складених дієслів із транслокальними превербами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аветисян Н.Н. Некоторые вопросы глагольного словообразования в современном немецком языке // Труды Самаркандского Государственного университета им. А.Навои. Новая серия. Самарканд, 1970. Вып. 174. С. 164176.
2. Аветисян Н.Н. Глагол и глагольное словосложение: Автореф.дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. / АН СССР. Ленингр. отд-ние Ин-та языкознания. Л., 1971. 23 с.
3. Афонькин Ю.Н. О некоторых способах выражения направленности движения в немецком языке // Ученые записки ЛГУ. Серия филологических наук. Ленинград, 1962. Вып. 65, № 318. С. 90107.
4. Афонькин Ю.Н. О случаях самостоятельного употребления наречий hinein и herein // Вопросы германской филологии / Ленинградский технологический институт холодильной промышленности. Л.: Изд. ЛГУ, 1972. С. 56 69.
5. Афонькин Ю.Н. Местоименные свойства немецких направительных наречий hinein и herein // Вестник ЛГУ. История, язык, литература. Ленинград, 1972. Вып. 1, № 2. С. 141148.
6. Афонькин Ю.Н. Направительние наречия hinein и herein в современном немецком языке: Автореф.дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. / Ленингр. гос. ун-т. Л., 1972. 25 с.
7. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Советская энциклопедия, 1969. 607 с.
8. Беднягина Е.К. Поле направленного движения в современном немецком языке: Автореф.дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. / Моск. обл. пед. ин-т им. Н.К.Крупской. М., 1971. 20 с.
9. Беднягина Е.К. Поле направленного движения в современном немецком языке. (Центральные структуры поля) // Ученые записки МОПИ им.Крупской. Иностранные языки. M., 1971. Т. 244, вып. 22. С. 2237.
10. Безруков А.Г. Управление глаголов движения в современном немецком языке: Автореф.дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. / 1-й Ленингр. гос. пед. ин-т им. Н.К.Крупской. Л., 1956. 11 с.
11. Богданов В.В. Семантико-синтаксическая организация предложения. Л.: Из-во Ленингр. ун-та, 1977. 204 с.
12. Брыковский К.С. Глагольные единицы типа aufgehen и типа hinaufgehen в современном немецком языке: Автореф.дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. / Моск. Ордена Ленина гос. ун-т им. М.В.Ломоносова. М., 1955. 16 с.
13. Бырка В.Т. Двусоставные эллиптические предложения с семантикой направленного субъектного передвижения в соврем. нем. языке: : Автореф.дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. / Киевский ун-т им. Т.Шевченко. Киев, 1992. 25 с.
14. Виноградов В.В. Основные типы лексических значений слова // Вопросы языкознания. 1953. № 5. С. 329.
15. Вощинина Е.А. Развитие значений наречий hin и her в немецком языке // Ученые записки ЛГУ. Серия филологических наук. Ленинград, 1962. Вып. 65, № 318. С.7689.
16. Гинзбург Е.Л. Словообразование и синтаксис. М.: Наука, 1979. 264 с.
17. Гречина Г.А. Семантическая и синтаксическая характеристика глаголов с компонентом auf: Автореф.дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. / Моск. гос. пед. ин-т им. В.И.Ленина. М., 1973. 24 с.
18. Гречина Г.А. К вопросу о глагольной префиксации. Синтаксическая характеристика глаголов с компонентом auf- // Вопросы романо-германской филологии и методики преподавания иностранных языков: Сб. науч. труд. Курского государственного педагогического института. Курск, 1972. № 86 С. 3446.
19. Грещук В.В. Деякі теоретичні питання словотвірного значення. // Мовознавство. 1991. № 3. С. 3441.
20. Дискурс іноземної комунікації / Колективна монографія. Львів: Видавничий центр ЛНУ, 2001. 494 с.
21. Драгомирецкая Л.В. Отделяемые глагольные приставки и их взаимодействие с наречиями и предлогами (послелогами) // Ученые записки Московского обл. пед. института им. Н.К.Крупской. М., 1963. Т.CXXV, вып. 11. С. 7992.
22. Есперсен О. Философия грамматики: Пер. с англ. В.В.Пассека и С.П.Сафроновой. М.: Изд-во иностр. лит., 1958. 404 с.
23. Жирмунский В.М. О границах слова // Вопросы языкознания. 1961. № 3. С. 321.
24. Земская Е.А., Кубрякова Е.С. Проблемы словообразования на современном этапе // Вопросы языкознания. 1978. № 6. С. 112123.
25. Зенкова Т.К. Наречные сказуемые в современном немецком языке: Автореф.дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. / Моск. обл. пед. ин-т им. Н.К.Крупской. М., 1969. 16 с.
26. Зоммерфельдт К.Е. К вопросу о минимуме предложения (валентность и ситуативная завершенность) // Иностранные языки в школе. 1975. № 1. С. 1019.
27. Кійко Ю.Є. Лексико-семантична група дієслів переміщення в сучасній німецькій мові (парадигматичні та синтагматичні властивості): Автореф.дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. / Київський держ. лінгвіст. ун-т. Київ, 2001. 20 с.
28. Кияк Т.Р. Синтагматичні функції вмотивованості лексичних одиниць // Дискурс іноземної комунікації / Колективна монографія. Львів: Видавничий центр ЛНУ, 2001. С. 296303.
29. Клименко Н.Ф. Словотворча структура і семантика складних дієслів у сучасній українській мові. К.: Наукова думка, 1984. 251 с.
30. Кошкарьова Л.С. Засоби вираження напрямку дії вверх у німецькій мові у зіставленні з українською та російською мовами: Автореф.дис. ... канд. філол. наук: 10.02.05. / ДДУ. Донецьк, 2000. 19 с.
31. Кубрякова Е.С. Об относительно связанных (относительно свободных) морфемах языка // Вопросы языкознания. 1964. № 1. С. 95100.
32. Кубрякова Е.С. Основы морфологического анализа (на материале германских языков). М.: Наука, 1974. 319 с.
33. Кубрякова Е.С. К определению аффикса // Сборник научных трудов МГПИИЯ им. М.Тореза. М., 1975. Вып. 91. С. 3236.
34. Кубрякова Е.С. Типы языковых значений: Семантика производ. слова. М.: Наука, 1981. 200 с.
35. Кубрякова Е.С. Теорет. основы словосложения и вопросы создания сложных лексических единиц: Межвуз. сб. науч. тр. / Пятигор. гос. пед. ин-т иностр. яз. Пятигорск: ПГПИИЯ, 1988. 57 с.
36. Курилович Е.Р. Заметки о значении слова // Вопросы языкознания. 1955. № 3. С. 7381.
37. Левинсон Н.Л. О сложном глаголе в немецком языке. (Модель наречие + глагол”) // Сб. статей по методике преподавания иностранных языков и филологии / Ленинградский технологический институт холодильной промышленности. Ленинград: Изд. ЛГУ, 1967. Вып. 3. С. 87101.
38. Левинсон Н.Л. Варианты модели „наречие + глагол” в современном немецком языке // Материалы научной конференции 1969 г. Романо-германская филология, методика преподавания иностранных языков, методика преподавания русского языка как иностранного / Ленинградская Ордена Ленина лесотехническая академия им. С.М.Кирова. Л., 1969. С. 6772.
39. Левинсон Н.Л. О синтаксических связях наречий в конструкции наречие + глагол // Тезы докладов к научно-методической конференции. Л.: Изд. Ленинградского технологического института холодильной промышленности, 1969. С. 5269.
40. Левинсон Н.Л. О лексикографическом отображении сложных глаголов” модели наречие + глагол” в немецком языке // Вопросы романо-германского и общего языкознания: Труды Самаркандского государственного университета им. А.Навои. Самарканд, 1970. Вып. 174. С. 197217.
41. Левинсон Н.Л. Соединение локального наречия и глагола в немецком языке как словосочетание и как сложное слово: Автореф.дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. / АН СССР. Ленингр. отд-ние Ин-та языкознания. Л., 1971. 29 с.
42. Левитене Л.Г. Валентные связи в глагольном словообразовании (на материале предложно-наречных глагольных соединений в соврем. нем. яз.): Автореф.дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. / МГПИИЯ им. М.Тореза. М., 1965. 19 с.
43. Левитене Л.Г. Вопросы валентности и семантического согласования // Сб. научных трудов МГПИИЯ им. М.Тореза. М., 1975. Вып. 91. С. 4451.
44. Левковская К.А. Словообразование. М..: Из-во Моск. ун-та, 1954. 35 с.
45. Левковская К.А. Структурно-семантический анализ языковых единиц // Вопросы языкознания. 1957. № 1. С. 4155.
46. Левковская К.А. Лексикология современного немецкого языка: Учебник для ин-тов и фак-тов иностр. яз. М.: Высш. школа, 1968. 319 с.
47. Левковская К.А., Пророкова В.М, Сергиенко Л.В. Местоимения и местоименные слова: Пособие по грамматике немецкого языка. М.: Высш. школа, 1979. 172 с.
48. Максимчук Б.В. Грамматический статус элементарных знаков типа gut в структуре современного немецкого языка: Дис. ... канд.. филол. наук: 10.02.04. Львов, 1977. 255 с.
49. Мокрецов П.П. Словопроизводство идиоматичных глаголов в современном немецком языке: Автореф.дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. / Гос. пед. ин-т. М., 1990. 16 с.
50. Монахов П.Ф. К вопросу о выражении направленного движения в немецком языке // Филологический сборник: Ученые записки Калужского пединститута. Калуга, 1960. Вып. VIII. С. 2336.
51. Монахов П.Ф. Некоторые модели сложных глаголов движения в немецком языке // Cб. „Вопросы филологии и методики преподавания иностранних языков”: Ученые записки Калужского пединститута. Калуга, 1961. Вып. X. С. 2647.
52. Монахов П.Ф. Способы обозначения направленного движения в современном немецком языке: Автореф.дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. / 1-й Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. Калуга, 1961. 19 с.
53. Москальская О.И. Грамматика немецкого языка. (Теорет. курс). Морфология. М.: Изд. лит. на иностр. яз., 1956. 394 с.
54. Недялков Р.П. О термине „глаголы с отделяемыми приставками” в грамматиках немецкого языка // Вопросы германской филологии: Ученые за-писки Пятигорского гоc. пед. института. Пятигорск, 1961. Т. 23. С. 317.
55. Недялков Р.П. Структурные особенности глаголов типа auskommen, herauskommen // Вопросы германской филологии: Ученые записки Пятигорского гоc. пед. института. Пятигорск, 1961. Т. 23. С. 1928.
56. Недялков Р.П. Самостоятельное употребление наречий heraus и hinaus // Вопросы германской филологии: Ученые записки Пятигорского гоc. пед. института. Пятигорск, 1961. Т. 23. С. 2944.
57. Недялков Р.П. Смысловые ряды сложносоставных глаголов с местоименными приставками-наречиями heraus- и hinaus- в соврем. нем. языке // Вопросы германской филологии: Ученые записки Пятигорского гоc. пед. института. Пятигорск, 1961. Т. 23. С. 45124.
58. Недялков Р.П. Обзор первых компонентов немецких непростых глаголов // Вопросы германской филологии: Ученые записки Пятигорского гос. пед. института. Пятигорск, 1961. Т. 23. С.125164.
59. Недялков Р.П. Смысловые ряды немецких глаголов с компонентами aus-, heraus-, hinaus-: Автореф.дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. / Ленингр. гос. пед. ин-т им. А.И.Герцена. Л., 1961. 20 с.
60. Недялков Р.П. К теории немецкого приставочного глагольного словообразования // Лингвистические исследования / Институт языкознания АН СССР. М., 1973. С. 165174.
61. Почепцов Г.Г. Коммуникативные аспекты семантики. Киев: Высш. школа, 1987. 129 с.
62. Раевский М.В. К вопросу о соотношении словосочетания и сложного слова. (На материале глагол. единиц типа übersetzen и сложных глаголов типа übersetzen в соврем. нем. яз.) : Автореф.дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. / Моск. ордена Ленина и ордена Труд. Красного Знамени гос. ун-т им. М.В. Ломоносова Петрозаводск, 1958. 21 с.
63. Реформатский А.А. Введение в языкознание. М.: Гос. уч.-пед. изд-во Министерства просвещения РСФСР, 1955. 400 с.
64. Сизова И.А. Становление германского глагольного словообразования: На материале готского языка. М.: Наука, 1978. 294 с.
65. Смирницкий А.И. Об особенностях обозначения направления движения в отдельных языках // Иностранные языки в школе. 1953. № 2. С. 312.
66. Смирницкий А.И. К вопросу о слове (проблема „тождества слова”) // Труды института языкознания АН СССР. М., 1954. Т. 4. C. 349.
67. Степанова М.Д. Словообразование современного немецкого языка. М.: Изд. лит. на иностр. яз., 1953. 376 с.
68. Степанова М.Д. К вопросу о синтаксической природе словосложения // Ученые записки МГПИИЯ. М., 1959. Т. 19. С. 303323.
69. Степанова М.Д. Словосложение в современном немецком языке: Автореф.дис. ... д-ра филол. наук: 10.02.04. / Ленингр. гос. ун-т им. А.А.Жданова. Л., 1960. 43 с.
70. Степанова М.Д. Вопросы компонентного анализа в лексике // Иностранные языки в школе. 1966. № 5. С. 3439.
71. Степанова М.Д. Методы синхронного анализа лексики: На материале соврем. нем. яз. М.: Высш. школа, 1968. 200 с.
72. Степанова М.Д. Словарь словообразовательних элементов немецкого языка. М.: Рус. яз., 1979. 537 с.
73. Степанова М.Д., Флейшер В. Теоретические основы словообразования в немецком языке. М.: Высш. школа, 1984. 264 с.
74. Сусов И.П. Семантика и прагматика предложения: Учеб. пособие. Калинин: КГУ, 1980. 51 с.
75. Торопова Н.А. Локальние уточнители при немецких глаголах движения как фактор формирования значений эквивалентных видовым: Автореф.дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. / Томский гос. ун-т им. В.В.Куйбышева. Томск, 1966. 15 с.
76. Улуханов И.С. Компоненты значения членимых слов // Вопросы языкознания. 1974. № 2. С. 7178.
77. Улуханов И.С. Словообразовательная семантика в русском языке и принципы ее описания. М.: Наука, 1977. 256 с.
78. Улуханов И.С. Узуальные и окказиональные единицы словообразовательной системы // Вопросы языкознания. 1984. № 1. С. 4454.
79. Шмелёв В.И. О сущности наречий // Вестник Московского университета. Серия 10, Филология. 1966. № 6. С. 6171.
80. Юханов А.С. К вопросу о семантике глагольно-наречных единиц и отношениях между их компонентами (на материале глагольно-наречних единиц с auf, hinauf/herauf, empor, hoch) // Проблемы немецкого языкознания и методики преподавания немецкого языка. Тула, 1970. С. 4962.
81. Юханов А.С. О функциях аккузатива в конструкциях типа den Berg, die Treppe hinaufsteigen. Категория падежа в структуре и системе языка // Материалы научной конференции. Рига, 1971. С.6365.
82. Юханов А.С. Глагольно-наречные единицы с auf, hinauf/herauf, empor, hoch: Автореф.дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. / Калининский гос. ун-т. Калинин, 1972. 22 с.
83. Admoni W. Der deutsche Sprachbau. Theoretische Grundlagen der deutschen Sprache. 4., überarb. u. erw. Aufl. München: Beck, 1982. 264 S.
84. Admoni W. Die Entwicklungstendenzen des deutschen Satzbaus von heute. München: Hueber, 1973. 109 S.
85.&n