Тринька Людмила Ярославівна. Облік і контроль витрат в системі управління підприємством (на прикладі підприємств м'ясоконсервної промисловості)

Короткий опис

Тринька Людмила Ярославівна. Облік і контроль витрат в системі управління підприємством (на прикладі підприємств м'ясоконсервної промисловості): дис... канд. екон. наук: 08.06.04 / Харківський держ. ун-т харчування та торгівлі. - Х., 2004

Тринька Л.Я. Облік і контроль витрат у системі управління підприємством (на прикладі підприємств м’ясоконсервної промисловості). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.04 бухгалтерський облік, аналіз та аудит. Харківський державний університет харчування та торгівлі, Харків, 2004.
У дисертації розглядаються актуальні питання удосконалення управлінського обліку і внутрішньогосподарського контролю виробничих витрат у системі управління підприємством. Досліджено організаційно-технологічні особливості м’ясоконсервного виробництва та їх вплив на побудову управлінського обліку витрат. Розкрито якісний взаємозв’язок понять затрати” і витрати” в системі економічних категорій. Визначено класифікаційні ознаки витрат в управлінському обліку, де основний акцент зроблено на групуванні витрат за операціями, видами продукції та ступенем керованості. Висвітлено питання організації та методики обліку прямих, загальновиробничих та інших непрямих витрат. Удосконалено аналітичний облік загальновиробничих витрат в умовах м’ясоконсервного виробництва. Обґрунтовано необхідність визначення неповної собівартості продукції за системою директ-костинг” з елементами нормативного методу за центрами виникнення витрат. Доведено доцільність впровадження АСУ МЕЛВІС” на підприємствах м’ясоконсервної промисловості.
Запропоновано модель внутрішньогосподарського контролю прямих, загальновиробничих та інших непрямих витрат за центрами виникнення і центрами відповідальності.

Дослідження питань обліку і контролю витрат на виробництво дає змогу визначити основні напрями вдосконалення організації і методики обліку та контролю на підприємствах м’ясоконсервної промисловості. Основні висновки і пропозиції, обґрунтовані в дисертаційній роботі, зводяться до наступного.
1. Ринкове середовище висуває якісно нові вимоги до обліку і контролю, пов‘язані з максимальною оперативністю, достовірністю і дієвістю. Здійснення функції управління підприємствами м’ясоконсервної промисловості можливе за умови наявності необхідної інформації про стан витрат виробництва за економічними елементами, статтями калькуляції, видами м’ясоконсервної продукції, структурними підрозділами і підприємством загалом.
2. Фінансові результати підприємств м’ясоконсервної промисловості значною мірою залежать від правильної побудови обліку витрат за центрами їх виникнення та центрами відповідальності. У цьому ж контексті виникає проблема визначення об’єктів обліку витрат, об’єктів калькулювання, калькуляційних одиниць, їх взаємозв’язок і взаємозалежність. Щодо об‘єктів калькулювання, то в м’ясоконсервній промисловості доцільно використовувати м’ясні консерви за найменуваннями, сортами і фасуванням, а напівфабрикати за категоріями вгодованості первинної сировини. Для калькулювання собівартості прийнятними є натуральні показники, які підлягають більш точному визначенню їх в обліку.
3. Одним із напрямків підвищення ефективності управлінняпідприємствами м’ясоконсервної промисловості є удосконалення обліку і контролю за витратами з урахуванням особливостей галузі, які обумовлені характером організації й технології виробництва. Дослідження технології виготовлення м’ясних консервів обумовило організацію обліку і контролю виробничих витрат, виходячи з наявності чотирьох фаз технологічного процесу, і, що найголовніше, побудову системи їх класифікаційних ознак. Багаторівневий підхід до її побудови дає змогу простежити складний характер ієрархічних взаємозв’язків з доходами, глибше розкрити об’єкт дослідження з усіма можливими наслідками. В основу дослідження покладено ознаки класифікації, що визначають зміст управлінських моделей групування за функціями діяльності та центрами відповідальності.
4. Велика питома вага сировини та матеріалів у собівартості м’ясоконсервної продукції обумовлює необхідність вдосконалення обліку і контролю за їх використанням. З метою економного і раціонального використання сировини в м’ясоконсервному виробництві необхідно:
підвищити оперативність інформації за діючими регістрами обліку і контролю використання сировини;
визначати види сировини для виробництва м’ясних консервів за мінімальною величиною.
Форма Рецептурного журналу, яку застосовують нині, не дає змогу фіксувати в поточному обліку інформацію про дотримання нормативів закладання сировини, основних та допоміжних матеріалів. Тому їх облік пропонується вести в удосконаленому регістрі, який, на відміну від діючого, передбачає окреме відображення компонентів за нормами, фактичними витратами та відхиленнями від норм. Узагальнення інформації у запропонованій з урахуванням специфіки м’ясоконсервного виробництва Відомості обліку матеріальних витрат дає змогу акумулювати необхідні дані для управління процесом ефективного використання предметів праці у виробничому процесі. Для попереднього контролю за використанням сировини і матеріалів важливе значення має розроблена економічна класифікація матеріальних ресурсів з деталізацією на групи і підгрупи, прийнятними до умов виробництва.
5. Дослідженням чинної системи обліку виробітку і нарахування заробітної плати на підприємствах м’ясоконсервної промисловості доведено, що найпрогресивнішою формою є оплата праці за кінцевою операцією технологічного процесу, що дасть змогу значно зменшити кількість первинних документів і посилить контрольні функції обліку. Однак при цьому необхідно використовувати номенклатуру причин відхилень від норм щодо заробітної плати, яка повною мірою відображає особливості технології виробництва та дозволяє згрупувати відхилення в розрізі дільниць, отримувати оперативну інформацію про їх величину за цими структурними підрозділами, складати зведену відомість відхилень від норм загалом по виробництву.
6. Зважаючи на значну питому вагу витрат на утримання та експлуатацію обладнання у загальних витратах на виробництво м’ясних консервів, логічно для їх обліку на рахунку 91 Загальновиробничі витрати” виділити два субрахунки: 911 Витрати на утримання і експлуатацію обладнання” та 912 Витрати на управління виробництвом”. Найбільш обґрунтованим методом розподілу цих витрат є їх розподіл за кошторисними ставками, які розраховують за кожним видом продукції. Наявність в основних цехах м’ясоконсервного виробництва технологічних ліній, на кожній з яких виготовляється один вид продукції, дозволяє визначити нормативні ставки спрощеним методом шляхом ділення прогнозованої суми витрат на утримання та експлуатацію виробничого обладнання на кількість виробів, що виготовляються на відповідній лінії за цей термін. За наявності в цехах основного виробництва ділянок механізованої й немеханізованої обробки сировини та матеріалів і виробітку продукції, розподілу витрат на утримання й експлуатацію обладнання доцільно здійснювати методом їх локалізації за центрами виникнення.
7. Важливе місце в управлінському обліку м’ясоконсервної промисловості займає проблема втрат від браку. Використання запропонованих удосконалених форм облікових регістрів Акту про брак продукції та Звіту про втрати від браку поряд з розробленим Класифікатором причин та винуватців виникнення браку за технологічними переділами основного виробництва, в комплексі дасть змогу наблизитись до її вирішення на практичному рівні.
8. Одним з напрямів удосконалення обліку і контролю виробничих витрат є вибір варіанту зведеного обліку. На підприємствах м’ясоконсервної промисловості є необхідні передумови для застосування як напівфабрикатного, так і безнапівфабрикатного варіантів. Причому, виходячи з особливостей м’ясоконсервного виробництва, можлива й альтернатива змішаний варіант зведення витрат, який передбачає напівфабрикатний варіант обліку витрат на початковому етапі й безнапівфабрикатний в подальшому на наступних переділах. Однак в результаті дослідження зроблено висновок про доцільність використання напівфабрикатного варіанту зведеного обліку витрат за всіма переділами м’ясоконсервного виробництва.
Дискусійним питанням обліку витрат на даному етапі є вибір методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Вивчення структури виробничих витрат й галузевих особливостей їх обліку вказує на те, що найбільш прийнятним для підприємств даної галузі є поєднання системи обліку директ-костинг” з елементами нормативного методу.
9. Сформовано модель внутрішньогосподарського контролю прямих витрат на виробництво. Щодо загальновиробничих та інших непрямих витрат, то контроль за виконанням їх кошторису дасть змогу активно впливати на рівень цих витрат, виявити справжні причини відхилень.