Тюрін Геннадій Євгенович Організаційно-правові основи участі про­курора у кримінальному провадженні на підставі угод

Короткий опис

Тюрін Геннадій Євгенович, адвокат Ради адвокатів Хар­ківської області: «Організаційно-правові основи участі про­курора у кримінальному провадженні на підставі угод» (12.00.10 - судоустрій; прокуратура та адвокатура). Спецрада Д 26.001.05 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО
На правах рукопису
ТЮРІН ГЕННАДІЙ ЄВГЕНОВИЧ
УДК 343.163 (477)
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ УЧАСТІ ПРОКУРОРА У
КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ НА ПІДСТАВІ УГОД
12.00.10 – судоустрій; прокуратура та адвокатура
Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник -
Марочкін Іван Єгорович,
кандидат юридичних наук,
професор
Москвич Лідія Миколаївна,
доктор юридичних наук,
професор
ХАРКІВ – 2017
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ……………………………………………….3
ВСТУП…………………………………………………………………………..……….4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА УЧАСТІ ПРОКУРОРА
У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ НА ПІДСТАВІ УГОД…….…..…….12
1.1. Соціальні, правові і теоретичні передумови участі прокурора
у кримінальному провадженні на підставі угод………………………...…………….12
1.2. Прокурор як суб’єкт кримінального провадження на підставі угод………...….39
1.3. Предмет, завдання, субʼєкти і принципи участі прокурора
у кримінальному провадженні на підставі угод……………………………..……….61
Висновки до Розділу 1…………………………………………………………..……101
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ УЧАСТІ
ПРОКУРОРА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ
НА ПІДСТАВІ УГОД………………………………………………………..………103
2.1. Організація роботи прокурора з укладення угод
про визнання винуватості…………………………………………………….……….103
2.2. Участь прокурора у судовому провадженні на підставі
угоди про визнання винуватості……………………………………………..…….….142
2.3. Контроль прокурора за реалізацією угоди про визнання винуватості……...…156
2.4. Особливості участі прокурора у кримінальному провадженні
на підставі угоди про примирення…………………………………………..………..167
Висновки до Розділу 2………………………………………………..…………..….190
ВИСНОВКИ……………………………………………..……………………..……..193
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………..200
ДОДАТКИ……………………………………………………………………...……...248
3
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
АРК – Автономна Республіка Крим
ВС – Верховний Суд
ВСС – Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і
кримінальних справ
ГП – Генеральний прокурор
ЄРДР – Єдиний реєстр досудових розслідувань
ЄС – Європейський Союз
ЄСПЛ – Європейський суд з прав людини
ЗУ – Закон України
КК України – Кримінальний кодекс України
КМРЄ – Комітет міністрів Ради Європи
КПК України – Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012
МВС – Міністерство внутрішніх справ
НАБУ – Національне антикорупційне бюро України
ОВС – органи внутрішніх справ
ООН – Організація Об’єднаних Націй
ПАРЄ – Парламентська Асамблея Ради Європи
Постанова Пленуму – Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду
України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 від 11.12.2015 «Про
практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод»
РЄ – Рада Європи
СБУ – Служба безпеки України
СНД – Співдружність незалежних держав
4
ВСТУП
Актуальність теми обумовлена розширенням сфери застосування угод у
кримінальному провадженні, активну роль у якому відіграють прокурори.
Кримінальне провадження на підставі угод має значні особливості, що
позначаються на організації роботи, тактиці й методиці прокурорської діяльності у
відповідних кримінальних провадженнях. Разом з тим, в національному правовому
полі України складається суперечлива практика застосування договірних процедур
у сфері кримінальної юстиції. В середовищі прокурорів і суддів відсутнє єдине
розуміння процесуальних і організаційних правовідносин у сфері кримінального
провадження на підставі угод, що призводить до колізій правозастосування, а іноді
– і до виникнення конфліктних ситуацій, які негативно позначаються на
ефективності кримінального провадження в цілому. Таким чином, існує нагальна
необхідність проведення дослідження організаційно-правових основ участі
прокурора у кримінальному провадженні на підставі угод для задоволення
практичних потреб.
Проблеми застосування договірних та альтернативних процедур у
кримінальному провадженні опинялися у полі уваги таких українських вчених, як:
О. В. Капліна, П. М. Каркач, І. О. Кісліцина, А. В. Лапкін, Д. М. Лобань,
Л. М. Лобойко, В. Т. Маляренко, Р. В. Новак, В. Т. Нор, І. В. Паризький,
Є. В. Повзик, С. В. Прилуцький, П. В. Пушкар, Г. П. Середа, О. Є. Соловйова,
О. В. Стратій, А. Р. Туманянц, О. З. Хотинська-Нор, О. Г. Шило, С. О. Ященко та ін.
Поряд з цим, у їхніх роботах питання участі прокурора у договірних процедурах
розглядалися лише побічно або увагу було зосереджено на процесуальних аспектах
його діяльності. У зв’язку із цим доводиться констатувати відсутність комплексного
монографічного дослідження, присвяченого організації діяльності прокурора у
кримінальному провадженні на підставі угод, тактиці й методиці її здійснення.
Таким чином, вказані обставини вимагають детального теоретичного
дослідження обраної теми, і розробки на цьому ґрунті пропозицій щодо
5
удосконалення чинного законодавства, а також відповідних практичних
рекомендацій методичного характеру.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана на кафедрі організації судових та правоохоронних органів Національного
юридичного університету імені Ярослава Мудрого в межах державної цільової
комплексної програми «Судова влада: проблеми організації та діяльності» (номер
державної реєстрації 0111U000957). Тема роботи затверджена вченою радою
Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (протокол № 1
від 07.09.2012).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних,
правових і організаційно-методичних основ участі прокурора у кримінальному
провадженні на підставі угод. На виконання зазначеної мети спрямовані такі задачі:
- охарактеризувати соціальні, правові і теоретичні основи діяльності
прокурора у кримінальному провадженні на підставі угод з урахуванням
міжнародних стандартів;
- визначити роль прокурора як суб’єкта кримінального провадження на
підставі угод, а також предметно-галузеву спрямованість такої його діяльності в
системі конституційних функцій прокуратури;
- встановити предмет, завдання та принципи діяльності прокурора у
кримінальному провадженні на підставі угод, організаційних субʼєктів її
здійснення;
- надати загальну характеристику повноважень прокурора у кримінальному
провадженні на підставі угод, розкрити організаційні форми їх реалізації;
- сформулювати тактику і методику діяльності прокурора на окремих етапах
кримінального провадження на підставі угоди про визнання винуватості;
- виявити особливості тактики і методики діяльності прокурора при реалізації
угоди про примирення;
- внести науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення законодавчої
регламентації та підвищення ефективності діяльності прокурора у кримінальному
провадженні на підставі угод.
6
Об’єктом дослідження виступають правовідносини у сфері участі прокурора у
кримінальному провадженні на підставі угод.
Предметом дослідження є організаційно-правові основи участі прокурора у
кримінальному провадженні на підставі угод.
Методи дослідження. У межах дисертації використовується комплекс
загальнонаукових і спеціальних методів пізнання. Методологічною основою
дослідження є діалектичний метод, за допомогою якого з’ясовано сутність
існуючих явищ і їх зв'язок з практичною діяльністю прокурора у кримінальному
провадженні на підставі угод. Використання історичного і порівняльно-правового
методів дозволило простежити в історичному аспекті процеси, пов’язані з
розвитком інституту угод, а також розглянути міжнародний досвід участі прокурора
у застосуванні договірних процедур у кримінальному провадженні (підрозділ 1.1).
Метод функціонального аналізу дав змогу розглянути особливості використання
повноважень прокурора у кримінальному провадженні на підставі угод (підрозділ
1.2). Метод правового моделювання використовувався при конструюванні
оптимальної моделі участі прокурора у реалізації угод про визнання винуватості
(підрозділи 2.1 – 2.3) та про примирення (підрозділ 2.4). Соціологічні методи
застосовувалися при вивченні правозастосовної практики щодо участі прокурорів у
кримінальному провадженні на підставі угод. Статистичний метод вживався при
обробці результатів анкетування прокурорських працівників, при узагальненні
вивчених доповідних записок, матеріалів кримінальних проваджень, а також інших
матеріалів прокурорської та судової практики.
Нормативну основу дослідження складають положення Конституції України,
КК та КПК України, ЗУ «Про прокуратуру», відомчих актів Генерального
прокурора, постанов та інформаційних листів Вищого спеціалізованого суду
України з розгляду цивільних та кримінальних справ та ін. Також у роботі
використовувалися Керівні принципи ООН, що стосуються ролі осіб, які
здійснюють судове переслідування, від 1990 р.; Основні принципи ООН щодо
впровадження програм відновного правосуддя у кримінальних справах від 2002 р.;
7
Рекомендації КМРЄ державам-членам та інші міжнародно-правові акти;
законодавство деяких зарубіжних держав.
Теоретичною основою дослідження є роботи фахівців у галузі теорії
прокурорської діяльності, кримінального процесуального, кримінального,
конституційного та міжнародного права, кримінології та інших юридичних наук.
Емпіричну базу дослідження становлять: 1) аналітичні та статистичні дані
Генеральної прокуратури України та прокуратур обласного рівня стосовно участі
прокурорів у кримінальному провадженні на підставі угод за 2012-2016 рр.;
2) судова статистика щодо застосування угод за 2012-2016 рр.; 3) результати
анкетування 100 прокурорів-процесуальних керівників досудового розслідування,
які мають досвід участі у кримінальному провадженні на підставі угод;
4) узагальнення понад 100 кримінальних проваджень на підставі угод про визнання
винуватості та про примирення, закінчених у 2012-2016 рр.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є одним
із перших у вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням теоретичних,
організаційних і правових основ участі прокурора у кримінальному провадженні на
підставі угод.
уперше:
- встановлено предмет прокурорської діяльності у кримінальному провадженні
на підставі угод, що полягає у забезпеченні законності останнього, що передбачає
зʼясування прокурором таких питань: 1) допустимість застосування угод; 2)
доцільність їх застосування; 3) обґрунтованість застосування угод;
4) добровільність їх укладення; 5) процедурність застосування угод;
- аргументовано міжфункціонуальний характер діяльності прокурора у
кримінальному провадженні на підставі угод є міжфункціональною, оскільки вона
здійснюється в межах конституційних функцій організації і процесуального
керівництва досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших
питань під час кримінального провадження, нагляду за негласними та іншими
слідчими і розшуковими діями органів правопорядку, підтримання публічного
обвинувачення та нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у
8
кримінальних провадженнях, а також її альтернативний характер відносно
загального порядку діяльності прокурора у кримінальному провадженні як такої,
що передбачає спрощення й скорочення обсягу здійснення останньої;
- визначено алгоритм діяльності прокурора у кримінальному провадженні на
підставі угод, який включає такі етапи і форми: 1) етап підготовки і укладення
угоди (досудовий або підготовчий етап), на якому діяльність прокурора
здійснюється у таких формах: а) встановлення передумов для укладення угоди;
б) ініціювання укладення угоди; в) безпосереднє укладення угоди; г) направлення
угоди на розгляд суду; 2) етап затвердження угоди судом, на якому прокурор
сприяє суду у встановленні обставин, які створюють передумови затвердження
угоди; 3) етап виконання угоди, на якому діяльність прокурора може реалізуватися
у таких формах: а) здійснення контролю за практичним виконанням умов
затвердженої судом угоди; б) звернення до суду, який затвердив таку угоду, з
клопотанням про скасування вироку; в) участь у судовому провадженні за
клопотаннями про скасування судом вироку про затвердження угоди; г) ініціювання
притягнення особи, винної в умисному невиконанні умов угоди, до юридичної
відповідальності;
- визначено завдання прокурора у кримінальному провадженні на підставі угод,
якими пропонується вважати: забезпечення застосування угод у тих випадках, коли
це є можливим, доцільним і обґрунтованим; захист прав та законних інтересів
сторін угод та інших учасників кримінального провадження, інтересів суспільства і
держави на всіх етапах кримінального провадження на підставі угод; забезпечення
додержання визначеної законом процедури застосування угод, а також реалізації
закріплених у них домовленостей; поновлення порушених внаслідок невиконання
умов угоди порядку кримінального провадження та прав її сторін тощо;
удосконалено:
- сформульовану попередниками систему спеціальних принципів
кримінального провадження на підставі угод, до якої пропонується включити:
добровільність; конфіденційність; загальнодоступність; застосування на будь-якій
стадії кримінального провадження; індивідуальний характер. Встановлено вплив
9
кожного із них на практичну діяльність прокурора у сфері застосування угод в
кримінальному провадженні;
- визначення кримінального провадження на підставі угод як застосування
особливого процесуального порядку, який є спрощеним щодо загального порядку
кримінального провадження, і слугує досягненню процесуальної економії, яка
полягає у найбільш повному та швидкому досягненню завдань кримінального
провадження з мінімальним використанням необхідних для цього ресурсів;
- положення щодо взаємодії прокурора, слідчого та суду у кримінальному
провадженні на підставі угоди про визнання винуватості, що передбачає:
ініціативну і визначальну роль прокурора як субʼєкта ініціювання, укладення і
обгрунтування перед судом такої угоди; допоміжну і факультативну роль слідчого,
який за дорученням або вказівкою прокурора може створювати умови для
укладення угоди й забезпечувати оперативне супроводження її розгляду судом;
контролюючу роль суду, який покликаний перевірити направлену прокурором
угоду на відмовідність встановленим законом вимогам і ухвалити вирок на підставі
та в межах досягнутих сторонами угоди домовленостей;
набули подальшого розвитку:
- пропозиції щодо розширення участі прокурора в сфері застосування угоди
про примирення: надання йому повноважень виступати ініціатором початку
переговорів щодо укладення такої угоди та створювати умови для їх проведення;
покладення на нього обовʼязку щодо сприяння сторонам у пошуку медіатора;
можливостей перевірки відповідності умов угоди про примирення вимогам закону
та відмови у направленні її на розгляд суду в разі їх порушення; повноважень щодо
контролю за реалізацією угоди про примирення після її затвердження судом тощо;
- рекомендації щодо тактики і методики участі прокурора у кримінальному
провадженні на підставі угод про визнання винуватості та про примирення на
кожному з етапів його реалізації;
- пропозиції щодо удосконалення нормативного врегулювання діяльності
прокурора у кримінальному провадженні на підставі угод на рівні Закону України
«Про прокуратуру», КПК України, підзаконних та відомчих актів.
10
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що
сформульовані в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані: 1) у
сфері науково-дослідницької діяльності – для подальшого дослідження питань
прокурорської діяльності у кримінальному провадженні на підставі угод; 2) у
правотворчій роботі – для розробки нових і вдосконалення існуючих положень КПК
України, Закону України «Про прокуратуру», галузевих наказів Генерального
прокурора; 3) у навчальному процесі та навчально-методичній діяльності – під час
викладання навчальних дисциплін: «Основи прокурорської діяльності», «Тактика і
методика організації роботи прокурора», «Прокурор у кримінальному
провадженні», «Кримінальний процес»; 4) у правовиховній діяльності – для
підвищення рівня правової культури прокурорів, суддів, слідчих, адвокатів, інших
учасників кримінального провадження, а також населення в цілому.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення, викладені у
дисертації, розглядалися і обговорювалися на засіданнях кафедри організації судових
та правоохоронних органів Національного юридичного університету імені Ярослава
Мудрого, а також кафедри правосуддя Київського національного університету імені
Тараса Шевченка. Основні результати, висновки і пропозиції дослідження
доповідалися автором на таких науково-практичних конференціях: Всеукраїнських
науково-практичних конференціях молодих учених та здобувачів «Юридична осінь»
2012 та 2014 рр. (м. Харків, 13.11.2012 і 14.11.2014), Міжнародному молодіжному
науковому форумі «ЛОМОНОСОВ-2013» (м. Москва, Російська Федерація, 8-
13.04.2013), Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та
молодих вчених «Актуальні питання державотворення в Україні» (м. Київ,
24.04.2013), Круглому столі «Державна політика у сфері захисту прав потерпілих від
кримінальних правопорушень» (м. Харків, 25.04.2013), XІІ та ХІІІ Міжнародних
студентсько-аспірантських наукових конференціях «Актуальні проблеми прав
людини, держави та правової системи» (м. Львів, 26-28.04.2013 та 25-27.04.2014),
Міжнародній науковій конференції «Державний суверенітет і народний суверенітет в
сучасних умовах» (м. Харків, 26-27.04.2014), Всеукраїнській науково-практичній
конференції «Проблеми реформування прокуратури» (м. Харків, 15.04.2016).
11
Публікації. Основні положення дисертації відображено у одноособовій
монографії, 5 наукових статтях, опублікованих у фахових періодичних виданнях з
юридичних наук України, одне з яких включене до міжнародних наукометричних
баз, а також тезах 9 наукових доповідей на науково-практичних конференціях,
семінарах та круглих столах.

Список літератури

ВИСНОВКИ
На підставі проведеного у роботі теоретичного узагальнення формулюється
вирішення наукового завдання щодо розробки теоретичних, правових і
організаційно-методичних основ участі прокурора у кримінальному провадженні на
підставі угод, таким чином:
1.Соціальні передумови участі прокурора у кримінальному провадженні на
підставі угод полягають у необхідності практичної реалізації ідей відновного
правосуддя та кримінально-процесуального компромісу, в результаті якого
долається конфлікт інтересів у кримінальному провадженні, скорочуються витрати
Державного бюджету на кримінальне переслідування, розвантажується робота
органів досудового розслідування, прокуратури і суду, прискорюються досудове
розслідування і судовий розгляд, зменшується кількість вироків до позбавлення
волі, що веде до скорочення витрат на пенітенціарну систему. Переваги
застосування як угоди про визнання винуватості, так і угоди про примирення для
системи кримінальної юстиції в цілому збігаються. Проте вказані угоди є різними за
своєю природою, що зумовлює особливості участі прокурора у кримінальному
провадженні щодо кожної з них.
Правові основи діяльності прокурора у кримінальному провадженні на підставі
угод складають положення різних за юридичною силою і предметом регулювання
нормативних актів, що регламентують як загальні засади, порядок та правові
наслідки застосування інституту угод, так і визначають специфіку ролі прокурора у
реалізації останнього. Зважаючи на новизну цього інституту для вітчизняного
законодавства, діяльність прокурора у кримінальному провадженні на підставі угод
повинна відповідати міжнародним стандартам, положення яких потребують
подальшої імплементації у національне законодавство, зокрема в частині
допустимості участі прокурора у кримінальному провадженні на підставі угоди про
примирення, забезпечення конфіденційності договірних процедур, гарантування
безпеки їх учасникам, законодавчої регламентації організаційних форм та порядку
медіації в кримінальних провадженнях тощо.
194
Теоретичну та тактико-методичну базу для діяльності прокурорів у
кримінальному провадженні на підставі угод створюють наукові розробки фахівців,
а також методичні рекомендації Генеральної прокуратури України, узагальнення,
інформаційні листи та розʼяснення Вищого спеціалізованого суду України з
розгляду цивільних та кримінальних справ. Загалом, інститут кримінального
провадження на підставі угод привертає значну увагу дослідників, передусім у
сфері кримінального процесу. В межах наукової спеціальності 12.00.09 на сьогодні
підготовлено і захищено декілька кандидатських дисертації, присвячених
проблемам кримінального провадження на підставі угод. Дисертації з цих питань
захищаються дослідниками з кримінального права та навіть з юридичної психології.
Разом з тим, у подібних дослідженнях питання організаційних форм, тактики і
методики участі прокурорів у кримінальному провадженні на підставі угод не
отримали належного теоретичного обгрунтування, що зумовлює необхідність
подолання вказаних теоретичних прогалин.
2. Прокурор є центральним суб’єктом кримінального провадження на підставі
угод, що визначається його загальним правовим становищем як процесуального
керівника досудового розслідування, наділеного широкими повноваженнями в
сфері застосування спеціальних порядків кримінального провадження, а також
покладенням на нього спеціальних завдань щодо прискорення кримінального
провадження, його спрощення і досягнення процесуальної економії. Діяльність
прокурора у кримінальному провадженні на підставі угод може розглядатися як
альтернатива кримінальному переслідуванню і за своїм характером є
міжфункціональною, оскільки визначити її повністю в межах якоїсь однієї функції
прокуратури, що реалізується в сфері кримінального провадження, не уявляється
можливим. Так, ініціювання прокурором застосування інституту угод та їх
укладення здійснюються в межах функції організації і процесуального керівництва
досудовим розслідуванням; участь у розгляді угоди судом – підтримання
публічного обвинувачення; контроль виконання умов угоди – нагляду за
додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях.
195
3.Предметом діяльності прокурора у кримінальному провадженні на підставі
угод є передусім законність його здійснення. В свою чергу, поняття законності
кримінального провадження на підставі угод прокурор повинен оцінювати,
зважаючи як на додержання нормативних положень, що регламентують процедуру
відповідного кримінального провадження, так і забезпечення сукупності умов
застосування угод у кримінальному провадженні. До таких умов відносяться:
1) допустимість застосування угод у кримінальному провадженні (визначає, чи
взагалі може бути порушено питання про укладення тієї чи іншої угоди, включаючи
кримінально-правові та кримінально-процесуальні складові); 2) доцільність
застосування угод (передбачає, що укладення угоди повинно забезпечувати
досягнення певної мети, значущість якої переважає здійснення кримінального
провадження у загальному порядку); 3) обґрунтованість застосування угод (полягає
у встановленні відповідності прийняття рішення про укладення і затвердження
угоди фактичним обставинам кримінального провадження); 4) добровільність
укладення угод (передбачає, що укладення угоди не є наслідком застосування
насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших
обставин, ніж ті, що передбачені в угоді); 5) процедурність застосування угод
(вимагає додержання особливого визначеного законом порядку їх застосування).
У кримінальному провадженні на підставі угод прокурор виконує наступні
окремі завдання: забезпечення застосування інституту угод у тих випадках, коли це
є можливим, доцільним і обґрунтованим; захист прав та законних інтересів сторін
угод та інших учасників кримінального провадження на підставі угод; забезпечення
додержання визначеної законом процедури застосування угод, а також виконання
правових наслідків їх укладення; поновлення порушених внаслідок невиконання
умов угоди прав її сторін тощо.
Застосування інституту угод в цілому і роль у ньому прокурора зокрема
підпорядковується певним принципам, які можна поділити на дві групи: (1) основні
засади кримінального провадження (передусім засади верховенства права,
законності, презумпції невинуватості, заборони двічі притягувати до кримінальної
відповідальності, змагальності, публічності та диспозитивності), а також (2)
196
специфічні принципи, властиві суто кримінальному провадженню на підставі угод:
добровільність; конфіденційність; загальнодоступність; застосування на будь-якій
стадії кримінального провадження; індивідуальний характер.
Субʼєктами кримінального провадження на підставі угод є прокурори органів
прокуратури, призначені здійснювати повноваження процесуальних керівників у
відповідних кримінальних провадженнях, які виступають стороною угоди (щодо
угод про визнання винуватості), направляють обвинувальний акт разом з угодою до
суду, беруть участь у розгляді судом угоди, здійснюють контроль за виконанням
досягнутих в угоді домовленостей тощо. У разі, коли у кримінальному провадженні
діє група прокурорів, повноваження щодо укладення угоди має старший прокурор
групи, який визначає роль інших членів групи у кримінальному провадженні на
підставі угод. Разом з тим, наділення відомчими актами керівників органів
прокуратури повноваженнями щодо погодження підписання угоди про визнання
винуватості дозволяє визначити їх як субʼєктів відомчого контролю за законністю
застосування угод у кримінальному провадженні.
4.У кримінальному провадженні на підставі угод прокурор, виходячи із
правової конструкції ч. 2 ст. 36 КПК України, здійснює повноваження, спрямовані
на процесуальне керівництво досудовим розслідуванням. Ці повноваження мають
загальний відносно участі прокурорів у кримінальному провадженні характер і
владно-розпорядчу природу. Разом з тим, особливості кримінального провадження
на підставі угод зумовлюють використання у ньому прокурорами спеціальних
повноважень, які не можуть визнаватися імперативними відносно сторін угоди.
Прогалиною законодавства є відсутність регламентації таких повноважень.
5.Діяльність прокурора у кримінальному провадженні на підставі угод включає
три етапи: 1) етап підготовки і укладення угоди (досудовий або підготовчий етап);
2) етап затвердження угоди судом; 3) етап виконання угоди, на кожному з яких вона
реалізується у специфічних організаційних формах та з використанням спеціальних
тактичних прийомів і методів. Так, на досудовому етапі предмет прокурорської
діяльності визначає передусім встановлення загальних (для обох різновидів угод) і
спеціальних (залежно від різновиду угоди) передумов, що створюють потенційну
197
можливість укладення угоди. У разі їх наявності прокурор, залежно від тактичної
ситуації досудового розслідування, може самостійно ініціювати укладення угоди
про визнання винуватості або дочекатися відповідної пропозиції сторони захисту,
та в процесі відповідної кількості зустрічей і переговорів виробити умови щодо
змісту угоди. Укладення обох різновидів угод зумовлює оперативне закінчення
прокурором досудового розслідування, складання обвинувального акта і
невідкладне (в межах 1-3 діб) направлення його разом з угодою на розгляд суду.
На етапі розгляду судом питання про затвердження угоди прокурор сприяє
суду у встановленні всіх передбачених ст. 474 КПК України обставин, які лежать в
основі затвердження угоди, створюючи передумови для ухвалення судом вироку,
яким той затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Одночасно прокурор має забезпечувати права і законні інтереси сторін угоди.
Факультативною формою діяльності прокурора при цьому є оскарження вироку
суду на підставі угоди, проблеми у реалізації якої створює обмежене коло підстав
для такого оскарження, які потребують розширення.
Заключний етап діяльності прокурора у кримінальному провадженні на підставі
угод передбачає здійснення прокурором контролю за виконанням умов затвердженої
судом угоди. Попри законодавчу неврегульованість, прокурор як сторона угоди про
визнання винуватості повинен контролювати виконання визначених в угоді умов. За
наявності приводів і підстав вважати, що угода не виконується або виконується
неналежним чином, прокурор має реагувати на це, відстоюючи перед судом
клопотання про скасування вироку на підставі угоди, а також ініціюючи притягнення
винної у невиконанні умов угоди особи до юридичної відповідальності.
6.Особливості тактики і методики діяльності прокурора у кримінальному
провадженні на підставі угоди про примирення зумовлені тим, що прокурор не
виступає стороною такої угоди і виключений законодавцем з процесу її укладення
та реалізації. Така модель суперечить міжнародним стандартам і досвіду
європейських країн (Австрії, Бельгії, Німеччини, Франції) щодо застосування
програм відновного правосуддя, які передбачають важливу роль прокурора у
процесі проведення медіації і досягнення примирення. Попри те, що у вітчизняному
198
кримінальному провадженні прокурор позбавлений права ініціювати укладення
угоди про примирення, він зобов’язаний забезпечити інформування підозрюваного
та потерпілого про їхнє право на примирення, роз’яснення механізму його реалізації
та відсутність перешкод в укладенні угоди про примирення, а також всіляко
сприяти примиренню між сторонами.
7. З метою удосконалення правової регламентації участі прокурора у
кримінальному провадженні на підставі угод пропонується:
1) доповнити ст. 36 КПК України положеннями, які регламентують участь
прокурорів у кримінальному провадженні на підставі угод, закріпивши, зокрема,
такі повноваження прокурора: інформувати підозрюваного та потерпілого про їхнє
право на примирення, підозрюваного – про право на угоду про визнання
винуватості, роз’яснювати механізм реалізації цих прав та наслідки укладення угод;
ініціювати укладення угоди про визнання винуватості; сприяти підозрюваному та
потерпілому в укладенні угоди про примирення; звертатися до суду з
обвинувальним актом з угодою; брати участь в розгляді судом угоди; здійснювати
контроль виконання закріплених в угоді домовленостей; у разі невиконання угоди
про визнання винуватості звертатися до суду, який затвердив таку угоду, з
клопотанням про скасування вироку; брати участь у судовому провадженні за
відповідними клопотаннями; ініціювати притягнення до кримінальної
відповідальності за умисне невиконання умов угоди тощо.
2) надати сторонам угоди права оскаржувати рішення суду про відмову у її
затвердженні, а також передбачити права прокурора самостійно вирішувати
питання про необхідність повернення матеріалів для продовження досудового
розслідування чи продовження судового розгляду, з огляду на наявність достатніх
доказів для доказування винуватості особи;
3) передбачити можливість рішенням прокурора призупиняти досудове
розслідування для проведення переговорів з метою досягнення домовленостей
стосовно укладення угод про примирення та про визнання винуватості;
4) надати прокуророві вищого рівня право оскаржувати вирок на підставі як
угоди про визнання винуватості, так і угоди про примирення у зв’язку із істотними
199
порушенням вимог кримінального процесуального закону, а також неправильним
застосуванням закону України про кримінальну відповідальність;
5) передбачити повноваження прокурора щодо контролю за виконанням умов
як угоди про визнання винуватості, так і угоди про примирення, шляхом надання
йому права витребовувати документи та інші матеріали, що підтверджують
виконання засудженим взятих на себе обов’язків; вимагати з цією метою від
засудженого та інших осіб надання письмових пояснень; давати письмові вказівки
та доручення органам досудового розслідування та/або виконання кримінальних
покарань з питань виконання домовленостей за угодою тощо;
6) розробити і прийняти Закон України «Про медіацію», в якому, серед
іншого, передбачити права і обов’язки органів досудового розслідування,
прокурора та суду у сфері медіації; порядок взаємодії медіаторів з прокурорами,
судом та органами досудового розслідування. Окрему увагу у такому Законі варто
приділити повноваженням прокурорів щодо: сприяння сторонам у пошуку і
визначенні медіаторів, передання справ на їх розгляд, контролю за законністю
проведення медіації, правової оцінки наслідків медіації, притягнення медіаторів до
встановленої законом відповідальності за допущені ними порушення тощо;
7) розширити участь прокурора в сфері застосування угоди про примирення,
надавши йому повноваження ініціювати укладення такої угоди, здійснювати
контроль за законністю процесу медіації, перевіряти угоду про примирення на
відповідність закону та обставинам кримінального провадження, контролювати хід
виконання угоди про примирення тощо;
8) розробити і прийняти окремий наказ Генерального прокурора «Про
організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні на підставі угод»,
у якому були б визначені окремі завдання прокурора у кримінальному провадженні
на підставі угод, передбачено алгоритм участі прокурорів у даному кримінальному
провадженні, деталізовано повноваження прокурорів щодо реалізації кожного з
різновидів угод, а також встановлено критерії оцінки ефективності діяльності
прокурорів у кримінальному провадженні на підставі угод.