УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ УКРАЇНИ (СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ)

Короткий опис

ЛЬВІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Дзяна Галина Олексіївна

УДК 351:620.98+504.03

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ УКРАЇНИ (СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ)

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ 25.00.02. механізми державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата
наук з державного управління

Науковий керівник:
Лесечко Мирон Дмитрович
доктор економічних наук, професор

Львів 2008

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВстуП 5
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ 14
1.1. Зміст державної політики у сфері енергозбереження та
методологія дослідження 14
1.2. Нормативно-правове забезпечення державної політики у сфері енергозбереження 35
1.3. Енергозбереження як складова національної безпеки України 49
1.4. Досвід політики енергозбереження країн Європейського Союзу
для України 60
Висновки до розділу 69
РОЗДІЛ 2 СУЧАСНА ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ УКРАЇНИ 72
2.1. Функціонування інституційного механізму реалізації державної
політики у сфері енергозбереження 72
2.2. Основні тенденції розвитку державної політики у сфері енергозбереження 88
2.3. Аналіз потенціалу енергозбереження в Україні 108
2.4. Соціально-екологічна складова енергозбереження та її вплив на державну політику у цій сфері 123
Висновки до розділу 147
РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ 149
3.1. Удосконалення інституційного механізму реалізації державної
політики у сфері енергозбереження 149
3.2. Перспективи фінансового забезпечення реалізації державної
політики у сфері енергозбереження 165
3.3. Посилення інформаційно-аналітичного забезпечення заходів
з енергозбереження 178
3.4. Удосконалення методики оцінки ефективності заходів з енергозбереження 186
Висновки до розділу 197
ВИСНОВКИ 199
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 206
ДОДАТКИ 228

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АЕС атомна електростанція
ВВП валовий внутрішній продукт
ВДВ валова додана вартість
ВРУ Верховна Рада України
ГЕС гідроелектростанція
ДСТУ Державні стандарти і технічні умови
ЕСКО енергосервісні компанії
ЄС Європейський Союз
ЗМІ засоби масової інформації
ІЕЕ інтегральний енергозберігаючий ефект
КДПЕ Комплексна державна програма енергозбереження
КМУ Кабінет Міністрів України
МЕА Міжнародне енергетичне агентство
МТВ міжнародна торгівля викидами
МЧР механізм чистого розвитку
НАЕІ Національне агентство екологічних інвестицій
НАЕР Національне агентство з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів
НВДЕ нетрадиційні та відновлювані джерела енергії
ОВО одиниці встановлених обсягів
ОСВ одиниці скорочень викидів
ПГ парникові гази
ПЕБ паливно-енергетичний баланс
ПЕК паливно-енергетичний комплекс
ПЕР паливно-енергетичні ресурси
СВ спільне впровадження
СНД Співдружність незалежних держав
ЦОВВ центральний орган виконавчої влади

ВСТУП
Актуальність теми. Сучасні тенденції світового розвитку зростання техногенного впливу на довкілля, підвищення цін на паливно-енергетичні ресурси (далі ПЕР) та наслідки глобального потепління призводять до повільного зубожіння населення й погіршення його здоров’я, особливо в країнах з низьким енергоресурсним потенціалом і розвиненою виробничою інфраструктурою. Україна як країна з високим рівнем розвитку матеріально-технічної бази і недостатністю домінуючих на ринку первинних енергоресурсів найбільш повно відчуває зміни у світовій економіці, які призводять до невизначеності і фінансової нестабільності. Саме тому дедалі більшого значення набуває необхідність узгодженості дій держави і суспільства щодо формування сучасної енергоефективної ринкової економіки.
Застаріла енерговитратна виробнича база разом з усталеними суспільними стереотипами становить реальну перешкоду для формування енергоефективної економіки. Водночас, дефіцит ПЕР і енерговитратність виробництв (за відповідної державної політики, суспільного інтересу і підтримки) створюють величезний потенціал для реалізації політики у сфері енергозбереження та ефективного енергоспоживання.
Попри очевидну актуальність теми політика у сфері енергозбереження ще не отримала адекватної підтримки ані урядових структур, ані суспільства, передусім через витратність заходів, відсутність суспільної підтримки, розуміння соціально-екологічних перспектив енергозбереження як ресурсу розвитку суспільства.
Енергозбереження є одним із визначальних чинників для реалізації Енергетичної стратегії України на період до 2030 року: від нього залежить як ефективність функціонування національної економіки, так і енергетична безпека держави. Саме тому передумовою виконання основних завдань Енергетичної стратегії України є удосконалення механізмів реалізації державної політики у сфері енергозбереження.
Теорію і практику формування та реалізації державної політики досліджували В.Авер’янов, Г.Астапова, Г.Атаманчук, В.Бакуменко, І.Булєєв, М.Ковалко, В.Князєв, О.Ковалюк, О.Коротич, М.Круглов, В.Луговий, М.Лесечко, А.Мельник, Н.Нижник, О.Оболенський, В.Ребкало, Г.Ситник, В.Тертичка, В.Цвєтков, Л.Юзьков та інші.
Вагомий внесок у розвиток науково-теоретичних і методологічних основ державної політики у сфері енергозбереження зробили вітчизняні і зарубіжні вчені та фахівці-практики, серед яких слід відзначити А.Алмейду, С.Аталі, В.Бушуєва, М.Гнідого, С.Денисюка, А.Дорошкевича, В.Жовтянського, М.Земляного, М.Ковалка, М.Кулика, В.Кухара, Б.Лапонша, О.Литвинова, Я.Малика, С.Мартішоу, А.Праховника, М.Рапцуна, В.Розена, Б.Стогнія, О.Суходолю, В.Тонкаля, А.Шевцова, А.Шидловського, Ю.Шульгу та інших.
Праці цих науковців створили методологічне підґрунтя для системного дослідження багатьох проблем у сфері державного управління енергозбереженням. Проте соціально-екологічна складова енергозбереження як пріоритет розвитку державної політики в означеній сфері є малодослідженою. На сьогодні проблема енергозбереження є не лише технічною чи економічною. Це насамперед політична і соціально-екологічна проблема, спричинена відсутністю ефективного механізму реалізації державної політики у цій сфері та низьким рівнем усвідомлення суспільством необхідності енергозбереження й ефективного енергоспоживання.
Необхідність розробки теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо удосконалення механізмів реалізації державної політики у сфері енергозбереження та формування енергозберігаючого типу суспільної свідомості зумовили вибір теми дослідження, її актуальність і значення для теорії і практики державного управління.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є складовою частиною науково-дослідних робіт Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (далі ЛРІДУ НАДУ), зокрема теми Механізми підвищення ефективності державного управління в регіоні” (номер державної реєстрації 0100U002070), в якій здобувач брала безпосередню участь як виконавець.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є узагальнення теоретико-методологічних основ державної політики у сфері енергозбереження та обґрунтування шляхів удосконалення механізмів її реалізації на засадах усвідомленого вибору.
Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання:
- узагальнити теоретико-методологічні засади державного управління енергозбереженням через уточнення і розвиток понятійно-категорійного апарату державної політики в означеній сфері;
- проаналізувати нормативно-правове забезпечення у сфері енергозбереження та узагальнити досвід політики енергозбереження країн Європейського Союзу (далі - ЄС);
- розкрити сутність енергетичної безпеки держави як складової національної безпеки;
- дослідити функціонування інституційного механізму реалізації державної політики у сфері енергозбереження України;
- визначити основні тенденції процесу реалізації державної політики в досліджуваній сфері та обґрунтувати чинники впливу на її розвиток;
- дослідити потенціал енергозбереження з урахуванням соціально-екологічної складової;
- запропонувати модель процесу формування пріоритетності цілей державної політики у сфері енергозбереження;
- обґрунтувати напрями удосконалення інституційного і фінансового механізмів реалізації державної політики у сфері енергозбереження та запропонувати шляхи посилення інформаційного забезпечення державної політики в означеній сфері;
- удосконалити методику визначення економічної ефективності заходів з енергозбереження.
Об’єктом дослідження є процес реалізації державної політики у сфері енергозбереження України.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні засади функціонування механізмів реалізації державної політики у сфері енергозбереження з урахуванням соціально-екологічної складової.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що на реалізацію державної політики у сфері енергозбереження суттєво впливає соціально-екологічна складова, яка вимагає цілеспрямованої діяльності як з боку держави, так і суспільства через утвердження нових ціннісних орієнтирів щодо напрямів і способів використання енергетичних ресурсів.
Методи дослідження. Для реалізації мети та завдань дослідження використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів. Методологічну основу логічного та системного дослідження процесів управління загалом становлять такі методи, як: системний, прогностичний, спостереження, порівняння, узагальнення, аналіз і синтез, абстрагування і формалізація. До спеціальних методів наукового пізнання, що використовувалися в дослідженні, належать: аналітико-синтетичний (аналіз наукової літератури, співвідношення понять у сфері енергозбереження); формально-логічний (з’ясування сутності механізму управління енергозбереженням); порівняння (виділення закономірностей розвитку нормативно-правової бази у сфері енергозбереження і поділ процесу її реалізації на етапи); статистичний аналіз (стан виконання та обсяг фінансування програм енергозбереження); структурно-логічне моделювання (створення моделі процесу формування пріоритетності цілей державної політики у сфері енергозбереження та моделі взаємозв’язків системи енергоспоживання, механізму управління і політики в означеній сфері); експертних оцінок (визначення чинників впливу на розвиток державної політики у сфері енергозбереження).
Теоретичною базою дисертаційного дослідження є система наукових положень, розроблених ученими та фахівцями-практиками у сфері державного управління енергозбереженням, і нормативно-правові акти, прийняті у цій галузі.
Емпіричною базою дослідження є дані статистичних щорічників України та Львівської області; факти, отримані внаслідок аналізу державної політики у сфері енергозбереження; масиви статистичних даних про стан виконання та фінансування програм енергозбереження та динаміку енергоємності ВВП.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є комплексним науковим дослідженням механізмів реалізації державної політики у сфері енергозбереження, що забезпечують доповнення науково-теоретичних положень формування зацікавленості суспільства в енергозбереженні й ефективному енергоспоживанні. У дисертаційній роботі:
вперше:
- обґрунтовано доцільність запровадження в науковий обіг поняття соціально-екологічний потенціал енергозбереження, під яким розуміємо економію ПЕР, якої можна досягнути за рахунок зміни принципів поведінки людини відповідно до концепції сталого розвитку та формування енергозберігаючого типу суспільної свідомості;
- запропоновано модель процесу формування пріоритетності цілей державної політики у сфері енергозбереження, що базується на життєвому циклі перетворення енергетичного ресурсу і дає змогу визначати цілі політики відповідно до етапів розвитку суспільства;
удосконалено:
- термінологічний апарат державної політики у сфері енергозбереження через опрацювання сутності понять державна політика у сфері енергозбереження, енергетична безпека держави, екологізація енергетики, потенціал енергозбереження, механізм державного управління енергозбереженням;
- організаційну структуру системи державного управління у сфері енергозбереження, що дає можливість сформувати управлінську вертикаль; спростити та удосконалити процес реалізації державної політики в означеній сфері;
- фінансовий механізм реалізації державної політики у сфері енергозбереження із залученням структур Міністерства охорони навколишнього природного середовища до фінансування енергоощадних заходів через Державний фонд енергозбереження;
- методику економічної ефективності заходів з енергозбереження, розроблену Сумським регіональним Центром енергоефективності”, із урахуванням соціально-екологічної складової;
набули подальшого розвитку:
- систематизація законодавства в галузі енергозбереження і формулювання рекомендацій щодо напрямів його удосконалення;
- тенденції розвитку і реалізації державної політики у сфері енергозбереження, серед яких виокремлено: негативні (продовження використання застарілих основних фондів, поглиблення залежності від імпорту енергоносіїв; повільні темпи зниження енергоємності економіки та інші); позитивні (орієнтація на видобуток і використання власних ПЕР, зростання частки використання нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії (далі НВДЕ), залучення потенціалу енергозбереження та інші);
- питання залучення гнучких механізмів” Кіотського протоколу до фінансування заходів з енергозбереження через формування внутрішнього ринку дозволів на викиди парникових газів;
- інформаційно-аналітичне забезпечення заходів з реалізації державної політики у сфері енергозбереження через діяльність імідж-центрів, зв'язок із засобами масової інформації (далі - ЗМІ), енерго-тайтмент, спеціалізовані виставки та ярмарки, енерго-спонсорінг, інтернет;

узагальнено:
- напрями забезпечення енергетичної безпеки України, що полягають у диверсифікації джерел постачання та підвищенні ефективності використання енергоресурсів;
- досвід політики енергозбереження країн ЄС з метою використання в процесі реалізації державної політики України в означеній сфері таких механізмів: становлення та підтримка ефективної ринкової структури, зацікавлення споживачів в енергоощадних заходах, поширення інформації про переваги енергозбереження тощо.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що наукові висновки, теоретичні положення та практичні рекомендації щодо застосування соціально-екологічного підходу у формуванні державної політики у сфері енергозбереження можуть бути використані органами державного управління та місцевого самоврядування для ефективного управління енергозбереженням, ухвалення і реалізації управлінських рішень у цій сфері, формування громадської думки щодо економії енергоресурсів і підтримки соціально та екологічно прийнятного розвитку держави.
Матеріали дослідження знайшли своє застосування у практичній діяльності Міністерства з питань житлово-комунального господарства України. Зокрема, основні положення щодо застосування соціально-екологічного підходу у формуванні державної політики енергозбереження та методика оцінки заходів з енергозбереження використовуються в роботі Державної житлово-комунальної інспекції (довідка №8/20-488 від 01.09.08.)
Наукові напрацювання автора використані Львівською обласною державною адміністрацією при підготовці комплексної цільової обласної Програми енергозбереження для бюджетної сфери і населення на 2006-2008роки, а також при розробці інформаційно-аналітичних матеріалів і пропозицій, що передбачають вирішення найгостріших проблем в означеній сфері (довідка № 4-42-2224 від 01.09.08).
Матеріали дисертаційного дослідження використовуються в роботі Незалежного аналітико-інформаційного центру з питань використання енергоощадних технологій при організації навчальної діяльності, проведенні семінарів і конференцій, розробці пілотних організаційних, інформаційних та інвестиційних проектів (довідка № 192 від 27.08.08.).
Основні результати дисертаційного дослідження використовуються в роботі Регіонального центру з перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів у сфері енергозбереження та енергоменеджменту Національного університету Львівська політехніка”. Зокрема, в навчальному процесі при проведенні занять на курсах підвищення кваліфікації з енергозбереження для енергоаудиторів і фахівців з енергоощадності і при підготовці спеціалістів з енергетичного менеджменту (довідка № 13-1/324 від 08.09.08)
Науково-практичні матеріали дослідження, сформульовані висновки та рекомендації використовуються під час проведення тренінгів, семінарів, круглих столів і конференцій для слухачів Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій при ЛРІДУ НАДУ (довідка № 528/13 від 04.09.08).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора, в якому вирішується конкретне наукове завдання щодо узагальнення теоретико-методологічних, організаційних та інформаційних основ механізмів реалізації державної політики у сфері енергозбереження. Висновки, пропозиції та рекомендації в межах дисертаційного дослідження, зокрема ті, що характеризують його наукову новизну, одержані автором самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження апробовані на міжнародних, всеукраїнських і регіональних науково-практичних конференціях, а саме: Українське державотворення: уроки, проблеми, перспективи” (Львів, 22.11.2001 р.); Ефективність державного управління у контексті становлення громадянського суспільства” (Львів, 22.01.2002 р.); Ефективність державного управління у контексті європейської інтеграції” (Львів, 23.01.2004 р.); Менеджмент у ХХІ столітті: розвиток організацій та управління персоналом” (Львів, 16.04.2004 р.); Внутрішня політика держави: сутність, принципи, методологія” (Львів, 27.01.2005 р.); Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні” (Львів, 20.01.2006 р.); Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія, практика” (Львів, 22.03.2007 р.); Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування” (Київ, 31.05.2007 р.); Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (Одеса, 31.10.2007 р.); Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування” (Львів, 04.04.2008 р.).
Публікації. Основні наукові положення та результати дисертаційного дослідження висвітлені у 18 наукових публікаціях, в тому числі у 6 статтях, 5 з яких опубліковані у наукових фахових виданнях з державного управління.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації 251 сторінка, з них 204 сторінки основного тексту. Робота містить 12 таблиць, 17 рисунків, 13 додатків на 23 сторінках і список використаних джерел, що налічує 203 найменування.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації викладено теоретичне обґрунтування і нове вирішення наукового завдання, яке полягає в узагальненні теоретико-методологічних основ державної політики у сфері енергозбереження та обґрунтуванні шляхів удосконалення механізмів її реалізації на засадах усвідомленого вибору. Отримані у процесі дослідження результати і практичні рекомендації свідчать про досягнення визначеної мети, виконання поставлених завдань і підтверджують гіпотезу. За результатами дослідження сформульовано такі висновки:
1. Аналіз науково-методологічних і практичних джерел інформації про стан і тенденції розвитку державної політики у сфері енергозбереження України засвідчив, що дослідження даної проблематики розпочалося порівняно недавно, а тому в публікаціях вона висвітлена недостатньо. Побіжно досліджувалися соціально-екологічні аспекти енергозбереження, для вирішення яких необхідні відповідні структурні зміни в державному управлінні означеною сферою, що послужило основним аргументом при виборі теми, дало можливість окреслити основні напрями наукового дослідження.
2. Уточнено та доповнено понятійно-категорійний апарат державної політики у сфері енергозбереження. За допомогою аналізу змістового наповнення термінів чітко розмежовано значення понять енергозбереження та енергоефективність, що дає підстави стверджувати таке: за умов ринкової економіки до виконання кількісного завдання економії ПЕР потрібно йти шляхом їх ефективного використання, що вимагає істотних змін у світогляді кожної людини. Уточнено визначення таких понять, як державна політика у сфері енергозбереження, енергетична безпека держави, екологізація енергетики, потенціал енергозбереження, механізм державного управління енергозбереженням.
Понятійно-категорійний апарат політики у сфері енергозбереження доповнено новим терміном соціально-екологічний потенціал енергозбереження, який визначено як економію ПЕР, якої можна досягнути за рахунок зміни принципів поведінки людини відповідно до концепції сталого розвитку та формування енергозберігаючого типу суспільної свідомості.
3. Запропоновано поділ процесу формування і розвитку нормативно-правової бази у сфері енергозбереження на чотири етапи, залежно від стану і динаміки розвитку економіки, соціально-політичних показників рівня життя держави, провадження державної політики у сфері енергозбереження:
1-й етап (1994-1997 рр.) становлення та формування державної політики у сфері енергозбереження;
2-й етап (1998-2001 рр.) упровадження державної політики у сфері енергозбереження;
3-й етап (2002-2004 рр.) використання інноваційних перетворень;
4-й етап (2005-до цього часу) проведення структурних трансформацій.
Відповідно до виявлених закономірностей розвитку нормативно-правової бази у сфері енергозбереження висвітлено змістове наповнення та виділено найважливіші особливості кожного етапу. Доведено, що умовами успішного провадження державної політики в означеній сфері є прийняття нових і внесення змін та доповнень до чинних законів і нормативних актів, зокрема щодо питання стимулювання та фінансового забезпечення заходів з енергозбереження. Адаптація законодавчої бази України у сфері енергозбереження до вимог ЄС полягає у використанні в процесі реалізації державної політики у сфері енергозбереження таких механізмів, як становлення та підтримка ефективної ринкової структури, зацікавлення споживачів в енергоощадних заходах, поширення інформації про переваги енергозбереження. Встановлено, що для України основними механізмами державного управління, виходячи із напрямів забезпечення енергетичної безпеки, повинні бути формування диверсифікованої структури енергоспоживання разом із диверсифікацією джерел постачання та підвищення ефективності використання енергоресурсів економікою і населенням.
4. На основі аналізу у діяльності ЦОВВ в галузі енергозбереження виявлено такі недоліки: діяльність Державного комітету України з енергозбереження базувалася на витратному механізмі; Комітет не розглядав енергозбереження як ресурс, а лише як кількісне зменшення використання енергоресурсів; діяльність Комітету не була спрямована на формування ринкових механізмів управління енергозбереженням. Спеціальний статус НАЕР надає агентству більше повноважень, що допоможе налагодити співпрацю з місцевими органами виконавчої влади та вдосконалити механізми реалізації державної політики у сфері енергозбереження з метою забезпечення стратегічного державного управління у цій сфері. Встановлено, що зміна ЦОВВ в галузі енергозбереження зумовлена невідповідністю організаційної структури державного управління енергозбереженням сучасним умовам і потребам ринкової економіки.
5. Виявлено позитивні і негативні тенденції процесу реалізації державної політики у сфері енергозбереження. Серед негативних тенденцій, характерних здебільшого для періоду становлення державної політики енергозбереження, виокремлено такі: продовження використання морально та фізично застарілих основних фондів в енергетичній галузі; поглиблення залежності вітчизняної енергетики від імпортованих енергоносіїв; повільні темпи зниження енергоємності економіки та інші. До позитивних тенденцій, характерних для періоду розвитку довгострокової політики у сфері енергозбереження та ефективного енерговикористання, належать: структурні зміни у виробництві та споживанні енергоносіїв і зниження енергоємності ВВП; орієнтацію на видобуток і використання власних енергетичних ресурсів, зростання частки використання НВДЕ; залучення потенціалу енергозбереження, впровадження високоефективних технологій та обладнання; адаптація законодавства України в галузі енергозбереження до норм і стандартів ЄС. Систематизація тенденцій, що спостерігаються в процесі становлення і розвитку політики енергозбереження, підтверджує тісний зв’язок проблеми енергозбереження з проблемами окремих галузей, економіки держави та проблемами суспільства загалом.
6. Для визначення найважливіших чинників, які впливають на розвиток політики у сфері енергозбереження, застосовано метод експертних оцінок, за допомогою якого виокремлено такі чинники: фінансове забезпечення державної політики у сфері енергозбереження (50,8%), застосування сучасних енергоефективних технологій виробництва (45,9%), наявність та виконання законодавчих актів і програм енергозбереження (32,8%), енергоємність галузей економіки та ВВП (31,1%), підвищення ефективності використання енергоресурсів (29,5%). Встановлено, що КДПЕ і Програма енергозбереження Львівської області виконувались не в повному обсязі. Фінансування програм енергозбереження є недостатнім, а основні кошти надходили від підприємств та іноземних інвестицій. Енергоємність ВВП як основний показник ефективності споживання енергоресурсів у суспільному виробництві демонструє тенденцію до зменшення, хоча динаміка зниження енергоємності ВВП є незначною і відстає від прогнозованих показників.
7. Підтверджено, що однією з основних причин еколого-економічної кризи в Україні є надмірне споживання енергоресурсів і незадовільне використання такого потужного резерву як енергозбереження. Енергетичний потенціал України як енергодефіцитної країни є незначним, натомість потенціал енергозбереження та потенціал НВДЕ досить вагомий, що дасть змогу значно зменшити рівень енергоспоживання як на державному, так і на регіональному рівнях. За Енергетичною стратегією України на період до 2030року загальний потенціал енергозбереження становить 318,4млнту.п., що майже у 1,5рази перевищує існуючий рівень споживання первинної енергії. Згідно з Програмою енергозбереження Львівської області на період до 2010року, потенціал енергозбереження регіону становить 397,07тис.ту.п.
Прогнозований рівень розвитку НВДЕ забезпечить значний ефект скорочення використання традиційних джерел енергії. На рівні 2030року розвиток НВДЕ забезпечить заміщення 57,73млнту.п., що становить 19% сумарного рівня споживання первинної енергії. Потенційні можливості Львівської області щодо використання НВДЕ становлять близько 50%.
Україна володіє значним потенціалом щодо ефективного скорочення викидів парникових газів. Відповідно до Кіотського протоколу, за Україною закріплена квота на викиди ПГ у розмірі 854,1млнтв еквіваленті СО2, що відповідає базовому рівню 1990року. Максимальна частка квоти, якою Україна володіла станом на 2000рік, становила 40% базового рівня, або 335,5млнт в еквіваленті СО2. З розвитком економіки викиди ПГ збільшуватимуться, а квота на викиди ПГ відповідно зменшуватиметься. Отже, наявний потенціал не можна реалізувати без політичної волі на це уряду країни, без активної політики у сфері енергозбереження, без залучення дієвих ринкових механізмів і соціально-політичної підтримки громадськості.
8. Встановлено, що з метою ефективного використання енергетичних ресурсів, розвиток державної політики у сфері енергозбереження доцільно розглядати з точки зору екологічних і соціальних вигод. Доведено необхідність використання енергоощадних технологій та ефективного енергоспоживання для утвердження нових ціннісних орієнтирів у суспільстві, що дасть змогу подолати екодеструктивний та сформувати енергозберігаючий тип суспільної свідомості і використовувати енергозбереження як ресурс соціального розвитку і формування ефективного енергоринку.
Запропоновано схему життєвого циклу перетворення енергетичного ресурсу, на основі якої розроблено та обґрунтовано модель процесу формування пріоритетності цілей державної політики у сфері енергозбереження, яка включає дві складові: систему державного управління та пріоритети розвитку суспільства (виробництво, споживання, викиди, здоров’я). Ця модель є динамічною, життєздатною і дає змогу визначити пріоритети державної політики у сфері енергозбереження на кожному з етапів розвитку суспільства.
9. Запропоновано, відповідно до визначеного статусу ЦОВВ у сфері енергозбереження, організаційну структуру системи державного управління енергозбереженням України, що дає можливість сформувати управлінську вертикаль, спростити та удосконалити процес реалізації державної політики в означеній сфері.
Обґрунтовано необхідність залучення гнучких механізмів” Кіотського протоколу до фінансування заходів з енергозбереження. Запропоновано розширити спектр джерел надходжень коштів до Державного фонду енергозбереження за рахунок коштів, отриманих від сплати штрафів за забруднення атмосфери стаціонарними джерелами, а також частини коштів, отриманих від продажу квот на викиди ПГ, як на сформованих внутрішніх, так і на міжнародних ринках. Удосконалено схему механізму фінансового забезпечення заходів з енергозбереження із залученням структур Міністерства охорони навколишнього природного середовища.
10. Доведено необхідність спрямування зусиль органів державного управління на формування позитивного іміджу держави і регіонів у галузі енергозбереження, а також необхідність безпосереднього залучення через пропаганду та інформаційно-аналітичне забезпечення населення до взаємопогоджених дій в напрямі подолання екодеструктивного мислення і формування енергозберігаючого типу суспільної свідомості. Формування у широкого загалу інтересу до переваг енергоефективного продукту рекомендовано здійснювати через діяльність імідж-центрів, підтримання зв’язку із ЗМІ, організацію заходів подієвого характеру (енерго-тайтмент), спеціалізовані виставки та ярмарки, енерго-спонсорінг, інтернет.
11. Встановлено, що методики визначення економічної ефективності заходів з енергозбереження, запропоновані КДПЕ та Сумським регіональним Центром енергоефективності”, не дають можливості одночасно оцінити економічну, технологічну, соціальну та екологічну ефективність заходів з енергозбереження, а тому потребують удосконалення. Запропоновано вдосконалену методику комплексної оцінки ефективності інвестування в енергозбереження з використанням показника інтегрального енергозберігаючого ефекту ЕІЕЕ, який включає еколого-економічний ефект Емекол-екон та запропонований соціально-екологічний ефект Емсоц-екол.. Для характеристики соціально-екологічного ефекту запропоновано використовувати коефіцієнт кратності перетворення енергетичного ресурсу kкп, який показує, скільки разів отримано енергозберігаючий ефект по відношенню до кількості інвестицій. Такий підхід дає змогу отримати максимально широку інтегральну оцінку ефективності енергоощадних заходів при реалізації програм державного і місцевого рівнів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.

Авер’янов В. Б. Ще раз про зміст і співвідношення понять державне управління” і виконавча влада”: полемічні нотатки [Текст] / В.Б.Авер’янов// Право України. — 2004. — № 5. — С. 113—116.

2.

Адміністративне право України [Текст] / за заг. ред. Ю. П. Битяка. — Х. : Право, 2001. — 528 с.

3.

Анализ зарубежного законодательства и стандартов по энергоефективности [Текст] / ТонкальВ.Е., СтояноваИ.И., ГагуринЕ.В. [и др.]. — К. : Арена Эко, 1996. — 36 с.

4.

Аналіз ефективності державного управління енергозбереженням [Текст]: збірник / за ред. В. В. Григоровського, О. А. Паршина. — К. : Українські енциклопедичні знання, 2004. — 87 с.

5.

Артищук І. Проблеми вибору методів прийняття рішень у складно структурованих економічних системах [Текст] / І.Артищук // Регіональна економіка. — 2004. — № 2. — С. 260—264.

6.

Астапова Г. В. Организационно-экономический механизм корпоративного управления в современных условиях реформирования экономики Украины [Текст] / Г.В.Астапова, Е.А.Астапова, Д.П.Лойко. — Донецк : [б. и.], 2001. — С. 279.

7.

Атаманчук Г. В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы) [Текст] : учебн. пособ. / Г.В.Атаманчук. — М. : ОАО НПО Экономика”, 2000. — 302 с.

8.

Атаманчук Г. В. Теория государственного управления [Текст] : курс лекц. / Г.В.Атаманчук. — М. : Юрид. лит., 1997. — 400 с.

9.

Атлас енергетичного потенціалу відновлюваних та нетрадиційних джерел енергії України [Текст]. — К. : НАНУ, 2001. — 41с.

10.

Багнюк В. Якою буде наша енергетична стратегія? [Текст] / В.Багнюк // Вісник НАН України. — 2001. — № 9. — С. 29—37.

11.

Бакуменко В. Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики [Текст] : монографія / В.Д.Бакуменко. — К. : Вид-во УАДУ, 2000. — 328 с.

12.

Баланс энергий в электрических цепях [Текст] / В.Е.Тонкаль, А.В.Новосельцев, С.П.Денисюк [и др.]. — К. : Наук. думка, 1992. — 312 с.

13.

Бевз С. М. Енергозбереження фінансові механізми та можливості міжнародної співпраці [Текст] / С.М.Бевз // Енергоефективність 2004 : матер. міжнар. конф. (13—16 жовтня 2004 р., м. Одеса). — Одеса : Ветаком, 2004. — С. 20—24.

14.

Бевз С. М. Світовий досвід реалізації політики енергозбереження [Текст] / С.М.Бевз. — К. : ІЕД, 2004. — С.13—21. — (зб. наук. пр. ІЕД НАНУ : спец. вип.).

15.

Бернд Льотч. Екологічний будинок [Текст] / Бернд Льотч // Зелена енергетика. — 2002. — № 2 (6). — С. 18—20.

16.

Брюховецька Н. Ю. Економічний механізм підприємства в ринковій економіці: методологія і практика [Текст] / Н.Ю.Брюховецька. — Донецьк : ІЕП НАН України, 1999. — С. 25—28.

17.

Булеев И. П. Формирование организационно-экономического механизма управления предприятием по обработке цветных металлов [Текст] / И.П.Булеев. — Донецк : ИЕП НАН Украины, 1993. — С. 32—34.

18.

Буркинський Б. В. Екологічно чисте виробництво. Наукові засади впровадження та розвитку [Текст] / Б.В.Буркинський // Вісник НАН України. — 2006. — № 5. — С. 11—17.

19.

Бушуев В. В. Научные основы и мониторинг энергоэффективности [Текст] / В.В.Бушуев // Энергетическая политика. — 2003. — № 4. — С. 38.

20.

Бушуев В. В. Энергоэффективность и экономика России [Текст] / В.В.Бушуев, А.А.Троицкий // Энергия: экономика, техника, экология. — 2004. — № 5. — С. 11—19.

21.

Вайцзеккер Э. Фактор четыре. Затрат половина, отдача двойная. Новый доклад Римскому клубу [Текст] / Э.Вайцзеккер, Э.Ловинс, Л.Ловинс ; пер. с англ. ; под ред. Г.А.Месяца. — М. : Academia, 2000. — 400 с.

22.

Валевський О. Л. Державна політика в Україні: методологія аналізу, стратегія, механізми впровадження [Текст] : монографія / О.Л.Валевський.— К. : НІСД, 2001. — 242 с. — (Серія Стратегія політики і політичний аналіз”. — вип. 5).

23.

Великий тлумачний словник сучасної української мови [Текст] / ред.-уклад. БуселВ.Т. — К. ; Ірпінь : ВТФ Перун”, 2007. — 1736 с.

24.

Волошин В. Концептуальні засади сталого розвитку регіонів України [Текст] / В.Волошин, В.Трегобчук // Регіональна економіка. — 2002. — №1. — С. 7—22.

25.

Галиця І. Інновації у контексті економіко-екологічних процесів [Текст] / І.Галиця // Вісник НАН України. — 2004. — № 3. — С.10—23.

26.

Галиця І. Інновації у контексті економіко-екологічних процесів [Текст]: [продовження] / І.Галиця // Вісник НАН України. — 2004. — № 4. — С.10—20.

27.

Гахович Н. Стан і проблеми екологізації промислового виробництва [Текст]/ Н.Гахович // Економіка України. — 2008. — № 4. — С. 73—81.

28.

Гнідий М. В. Вихідні положення Енергетичної стратегії України до 2030 р. у сфері енерговикористання, формування енергобалансів та імпортно-експортної політики [Текст] / М.В.Гнідий // Енергетична стратегія України. Погляд громадськості : матер. міжнар. наук.-техн. конф. К. : Енергетика та електрифікація, 2003. — С. 57—61.

29.

Голиков В. И. Предприятие в системе государственного управления и регулирования [Текст] / В.И.Голиков, А.В.Николян, Н.В.Голикова. — К.: Институт экономического программирования НАН Украины, 1998. — 388с.

30.

Грабовецький Б. Є. Економічне прогнозування і планування [Текст] / Б.Є.Грабовецький. — К. : ЦНЛ, 2003. — 188 с.

31.

Гуннар Бой Ольсен. Енергоефективні технології подешевшали [Текст] / Гуннар Бой Ольсен // Зелена енергетика. — 2001. — № 4. — С. 17—18.

32.

Державне управління в Україні [Текст] : навч. посібн. / за заг. ред. д.юрид.н., проф. В.Б.Авер’янова. — К. : Юрінком Інтер, 1998. — 432 с.

33.

Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові питання [Текст] : навч. посібн. / кол. авт. ; за заг. ред. проф. Н.Р.Нижник. — Львів : Вид-во НУ Львівська політехніка”, 2002. — 164 с.

34.

Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади [Текст] : навч. посібн. / за заг. ред. Н.Р.Нижник, В.М.Олуйка. — Львів : Вид-во НУ Львівська політехніка”, 2002. — 352 с.

35.

Державне управління в Україні: організаційно-правові засади [Текст] : навч. посібн. / Н.Р.Нижник, С.Д.Дубенко, В.І.Мельниченко [та ін.] ; за заг. ред. Н.Р.Нижник. — К. : Вид-во УАДУ, 2002. — 164 с.

36.

Державне управління [Текст] : навч. посібн. / А.Ф.Мельник, О.Ю.Оболенський, А.ЮРасіна [та ін.] ; за ред. А.Ф.Мельник. — К. : Знання-Прес, 2003. — С. 32.

37.

Державне управління [Текст] : словн.-довідн. / за заг. ред. В.М.Князєва, В.Д.Бакуменка. — К. : Вид-во УАДУ, 2002. — 228 с.

38.

Дзяна Г. О. Адаптація державної політики України в галузі енергозбереження до вимог Європейського Союзу [Текст] / Г.О.Дзяна // Ефективність державного управління : зб. наук. пр. — Вип. 11 / за заг. ред. А.О.Чемериса. — Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2006. — С. 35—43.

39.

Дзяна Г. О. Базові тенденції становлення та розвитку ринку енергозбереження (державно-управлінський аспект) [Текст] / Г.О.Дзяна // Ефективність державного управління : зб. наук. пр. — Вип. 6/7 / за заг. ред. А.О.Чемериса. — Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2004/2005. — С.247—258.

40.

Дзяна Г. О. Державне управління транскордонним регіональним співробітництвом відповідно до Кіотського протоколу [Текст] / Г.О.Дзяна, Р.Б.Дзяний // Актуальні проблеми державного управління процесами європейської та євроатлантичної інтеграції : зб. наук. пр. — Вип. 15 / за заг. ред. В.П.Горбуліна. — К. : ДП НВЦ Євроатлантикінформ”, 2005. — С. 58—68 (автора 0,36 друк. арк.).

41.

Дзяна Г. О. Домінанта енергозбереження в інноваційно-інвестиційній моделі розвитку національної економіки [Текст] / Г.О.Дзяна // Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування : матер. наук.-практ. конф. за міжнар. уч. (31 травня 2007 р., м. Київ). — К. : НАДУ, 2007.— С.131—134.

42.

Дзяна Г. О. Енергозбереження необхідна умова сталого розвитку регіону [Текст] / Г.О.Дзяна // Ефективність державного управління : зб. наук. пр. — Вип. 3 / за заг. ред. А.О.Чемериса. — Львів : ЛРІДУ УАДУ, 2003. — С. 178—185.

43.

Дзяна Г. О. Енергозбереження рушійний фактор формування енергетичної безпеки України [Текст] / Г.О.Дзяна // Внутрішня політика держави: сутність, принципи, методологія : матер. щорічн. наук.-практ. конф. за міжнар. уч. (27січня 2005р., м.Львів). : у 2-х ч. Ч. 1 — Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2005. — С. 86—89.

44.

Дзяна Г. О. Енергозбереження як складова національної безпеки України [Текст] / Г.О.Дзяна // Ефективність державного управління : зб. наук. пр. — Вип. 9 / за заг. ред. А.О.Чемериса. — Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2005. — С. 245—252.

45.

Дзяна Г. О. Нормативно-правові аспекти державного регулювання енергозбереження в Україні [Текст] / Г.О.Дзяна, Р.Б.Дзяний // Ефективність державного управління : зб. наук. пр. — Вип.13 / за заг. ред. В. С. Загорського. — Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2007. — С. 61—71 (автора 0,36 друк. арк.).

46.

Дзяна Г. О. Співпраця та інтеграція України і Європейського Cоюзу в галузі енергозбереження [Текст] / Г.О.Дзяна // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації : матер. щорічн. міжнар. наук.-практ. конф. (30 жовтня 2007р., м. Одеса). : у 2-х т. Т. 2 — Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. — С.189—191.

47.

Дідух Я. П. Енергетичні проблеми екосистем і забезпечення сталого розвитку України [Текст] / Я.П.Дідух // Вісник НАН України. — 2007. — № 4. — С. 3—11.

48.

Дюканова О. Гнучкі механізми Кіотського протоколу як джерело коштів для структурно-інноваційної перебудови національної економіки [Текст] / О.Дюканова// Економіст. — 2004. — № 8. — С. 28—31.

49.

Енергетична безпека України: стратегія та механізми забезпечення [Текст] / А.І.Шевцов, М.Г.Земляний, А.З.Дорошкевич [та ін.] ; за ред. А.І.Шевцова. — Дніпропетровськ : Пороги, 2002. — 264 с.

50.

Енергетична безпека України: чинники впливу, тенденції розвитку [Текст] / М.П.Ковалко, А.К.Шидловський, В.П.Кухар [та ін.] ; за заг ред. М.П.Ковалка, А.К.Шидловського, В.П.Кухара. — К. : УЕЗ, 1998. — 160с.

51.

Енергетична стратегія України на період до 2030 року [Текст] // Відомості Міністерства палива та енергетики України : інф.-аналіт. бюлетень / відп. за вип. Г.О.Пахно, О.О.Чумаков, Я.В.Алієва. — К. : [б. в.], 2006. — 114 с. — (спец. вип.).

52.

Енергетичний менеджмент [Текст] : навч. посібн. / А.В.Праховник, В.П.Розен, О.В.Розумовський [та ін.]. — К. : Нотна фабрика, 1999. — 184с. — (Серія Енергозбереження”. — кн. 3).

53.

Енергетичний менеджмент [Текст] : посібн. для вчителів / А.В.Праховник, В.П.Розен, О.В.Розумовський [та ін.]. — К. : Нотна фабрика, 1999. — 184с. — (Серія Енергозбереження”. — кн. 3).

54.

Енергетичні потоки та ресурси [Текст] / за заг. ред. акад. А.К.Шидловського. — К. : Українські енциклопедичні знання, 2003. — 472с.

55.

Енергозбереження. Основні положення [Текст] : ДСТУ 2339-94. — К. : Держстандарт України, 1994. — (Національні стандарти України).

56.

Енергозбереження. Терміни та визначення: ДСТУ 2420-94. — К. : Держстандарт України, 1994. — (Національні стандарти України).

57.

Енергоринок та тарифна політика України в сфері електроенергетики [Текст] / А.І.Замулко, Є.М.Іншеков, В.Ф.Находов [та ін.] // Управління енерговикористанням : зб. доп. / за заг. ред. проф. А.В.Праховника. — К. : Альянс за збереження енергії, 2001. — С. 242—361.

58.

Єврокомісія пропонує інтегрований пакет з питань енергетики та зміни клімату для зниження викидів у ХХІ столітті [Текст] // Євробюлетень. — 2006. — № 12. — С. 16—17.

59.

Єрмілов С. Проблеми та шляхи удосконалення державної політики України у галузі енергозбереження [Текст] / С.Єрмілов // Економіка України. — 2006. — № 9 (538). — С. 4—11.

60.

Єрьоменко