УКРАЇНСЬКА ДУХОВНОПІСЕННА ТВОРЧІСТЬ XVII – XVIII ст.: ДЖЕРЕЛА, ТЕКСТОЛОГІЯ ТА ЖАНРОВА СТИЛІСТИКА

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
ім. П. І. ЧАЙКОВСЬКОГО

На правах рукопису

МЕДВЕДИК Юрій Євгенович

УДК 783 18” 19”+781. 972

УКРАЇНСЬКА ДУХОВНОПІСЕННА ТВОРЧІСТЬ XVII XVIII ст.:
ДЖЕРЕЛА, ТЕКСТОЛОГІЯ ТА ЖАНРОВА СТИЛІСТИКА

Спеціальність 17. 00. 03 — Музична мистецтво

Наукові консультанти:
академік Академії мистецтв України,
доктор мистецтвознавства, професор
Ляшенко Іван Федорович

академік Академії мистецтв України,
доктор мистецтвознавства, професор
ГЕРАСИМОВА-ПЕРСИДСЬКА
Ніна Олександрівна

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора мистецтвознавства

КИЇВ 2009

ЗМІСТ

Список скорочень 4
Вступ 7

РОЗДІЛ І
Еволюція інтердисциплінарних студій над українською
духовнопісенною творчістю
1.1 Історіографія раннього етапу досліджень
(середина ХІХ ст. — 1910 р.) 19
І.2 Духовнопісенна творчість у дослідженнях
1911 — 80-х років ХХ ст. 42
І.3 Сучасний стан досліджень духовної пісні 66

РОЗДІЛ ІІ
Рукописи та стародруки — основні джерела дослідження
української музично-поетичної духовнопісенної
творчості XVIIXVIII ст.
ІІ.1. Рукописні співаники: проблеми дослідження пам’яток,
соціокультурна роль переписувачів та колекціонерів 92
ІІ.2. Шляхи розвитку духовнопісенної рукописної традиції,
формування репертуару співаників 131
ІІ.3. Українські духовні пісні у стародруках 1672 1806 років 179

РОЗДІЛ ІІІ
Духовнопісенна творчість: музично-поетична, релігійна
та історико-культурна сутність
ІІІ.І. Ґенеза та жанрово-стильові особливості українських
духовних пісень XVII XVIII ст. 232
ІІІ.2. Джерелознавчо-текстологічний аналіз вибраних
духовних пісень 275
ІІІ.3. Катехизаційна сутність та національно-патріотичні
мотиви духовних пісень 311

ВИСНОВКИ 359
СПИСОК БІБЛІОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ 363

ДОДАТКИ
1) Цитовані тексти, які використано у дисертації 416
2) Каталог рукописних джерел 456
3) Каталог українських духовних пісень, опублікованих
у нотованих почаївських стародруках 1773 1806 років 501
4) Фотоматеріали 655

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
(Сховища, фонди, журнали, серійні видання)

АСП — ф. А. С. Петрушевича (ЛНБ)
БА — ф. Богословської академії (ЛНБ)
БРАН — Бібліотека Російської Академії Наук (Санкт-Петербурґ)
ГКМК — ф. Греко-католицької митрополичої консисторії (ЦДІАЛ)
ДІМ (ГИМ) — Державний історичний музей (Москва)
ЗКМ — Закарпатський краєзнавчий музей (Ужгород)
ІЛ — Інститут літератури ім. Т. Шевченка НАН України (Київ)
ІМФЕ — Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнології ім.М.Рильського НАН України (Київ)
ИОРЯС — Известия Отделения русского языка и словесности Императорской Академии наук
ЗНТШ — Записки Наукового товариства ім. Шевченка
КС — Киевская старина
КДА/П — ф. Київської Духовної Академії, опис М.Петрова (НБУВ)
КДА/Л — ф. Київської Духовної Академії, опис М.Лебедєва (НБУВ)
КУЛ — Католицький Університет м. Любліна (Польща)
ЛДМА — Львівська державна музична академія ім. М.Лисенка
ЛНБ — Львівська наукова бібліотека ім. В.Стефаника НАН України
МДУ — Московський державний університет ім. М.Ломоносова
Нац. музей — Національний музей у Львові
НБУВ — Національна Бібліотека України ім. В. Вернадського
НІФІ/С — Ніжинський історико-філологічний інституту імені князя Безбородька (НБУВ)
НМАУ — Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського
НТШ — Наукове товариство імені Шевченка.
ОЛДП — Обществолюбителей древней письменности
ОКР — освітньо-квіліфікаційний рівень
РДАДА (РГАДА) — Російський державний архів давніх актів у Москві.
РДБ (РГБ) — Російська державна бібліотека (Москва)
РДІА (РГИА)— Російський державний історичний архів у Санкт-Петербурзі.
РНБ — Російська національна бібліотека (Санкт-Петербург)
СПб — Санкт - Петербург
СПк — Співацька колекція (певческая коллекция”) Наукової бібліотеки Санкт-Петербурзької консерваторії ім. М. Римського-Корсакова
ТДПУ —Тернопільський державний педагогічний університет ім.В.Гнатюка
ТОА — Тверський обласний державний архів (Тверь, Росія)
ТОДРЛ — Труды отдела древнерусской литературы
ОИДР —Общество истории древностей российских при Московском университете.
УНУ — Наукова бібліотека Ужгородського Національного університету
ХНБ — Харківська наукова бібліотека ім. Короленка НАН України
ЦДІАЛ — Центральний Державний Історичний Архів у Львові
ЧСВВ — Чин Святого Василія Великого.
ЯМСЯ —
ЯМАЗ —
Аkc. — Akcesja (Бібліотека Народова у Варшаві)
Слова

арх. — архів
арк. — аркуш
б-ка — бібліотека
вип. — випуск
єп.. — єпископ
зб. — збірник
зв. — зворот
кін. — кінець
м. — місто
Муз. — Музейний фонд
обл. — область
од. — одиниця
оп. — опис
ост. — останній
поч. — початок
р. — рік

р-н (ні) район, районі
рук. — рукопис
с. — село
св. — святий
серед. — середина
серед. — середина
ст. шифр — старий шифр
ст. — століття
спр. — справа
т. — том
тит. — титульний (аркуш)
чв. — чверть
ч. — частина
Унд. — Ундольского фонд.
ф. — фонд

ВСТУП
Актуальність. Серед жанрів давньої української музичної культури XVII XVIIIст. духовна пісня посідає чільне місце. Вона стала надбанням не тільки барокової доби, але повною мірою «переросла» свою епоху, оскільки її найкращі музично-поетичні тексти залишилися функціонувати по нинішній день. А це якнайкраще відображає культурно-історичну цінність жанру, адже духовнопісенні тексти, які пройняті глибоким релігійно-філософським змістом, лірико-емоційним тонусом, були суголосні як суспільним запитам свого часу, так і нашому сьогоденню з його швидкоплинністю життя. Власне в цьому, насамперед, можна вбачати одну з складових феномена української духовнопісенної творчості. Водночас ці тексти маємо вагомі підстави розціню­вати не тільки як важливий чинник релігійно-дидактичного виховання та плекання національно-патріотичного духу в умовах бездержавності та набира­ючих обертів асиміляційних процесів, але й як певний секуляризаційний первень української музичної культури XVIIXVIIIст., що в значній мірі виз­началося впливами тодішньої західноєвропейської духовнопісенної творчості
Духовна пісня XVIIXVIIIст. в українській музичній культурі полиши­ла по собi яскравий слiд завдяки тому, що до нашого часу дійшли сотні руко­писних пам’яток, в яких збережено основний пласт музично-поетичних текс­тiв. Дуже важливим фактором є й те, що починаючи з останньої третини XVIIст., цi тексти (спочатку без нот) почали поступово популяризувати через друковані видання. Кульмінація зазначеного процесу ознаменувалася видан­ням низки почаївських збірників, з-поміж яких особливе місце належить пер­шим у східнослов’янському світі нотним співаникам 1773 та 1806років, у яких сфокусовано квінтесенцію розвитку національної духовнопісенної творчості XVII XVIIIст. Частина текстів залишилася в «живiй» спiвацькiй практиці завдяки лірникам та кобзарям, творчій праці українських композиторів, насам­перед тим, які працювали в період від кінця ХІХст. і аж до початку 40-х років ХХст., а також деяким сучасним. Ними створено численні хорові та деякі інструментальні обробки барокових духовних пісень, з-поміж яких чимало є окрасою концертного репертуару.
Упродовж тривалого часу духовнопісенна творчість тією чи іншою мі­рою була предметом уваги багатьох науковців як в Україні, так і поза її межа­ми. Та найменше її досліджували музикознавці, оскільки не було створено вичерпно-опрацьованої джерельної бази для її всебічного вивчення. Через те тривалий час вельми актуальним завданням для дослідників поставала проблема здійснення комплексного дослідження багаточисленних рукописних та друкованих пам’яток, завдяки яким збережено духовнопісенні музично-поетичні тексти XVIIXVIIIст. Внаслідок проведення системної джерело­знавчо-археографічної праці постає змога дослідити багаточисленні писемні та друковані пам’ятки, дати їм всебічну наукову оцінку; ввести до наукового обігу основний корпус музично-поетичних текстів, вивчити специфіку їх розвитку крізь призму хронологічної, територіальної та етнокультурної специ­фіки, проаналізувати з музикознавчого погляду. Відтак уможливлюється осмислення історико-культурної ролі духовнопісенної творчості в процесах розвитку української музичної культури, її кореспондування з різноманітними жанрами, насамперед з сакральною монодією, партесним та духовним концер­тами, шкільною драмою, романсовою творчістю та національним фольклором. Зазначене пояснює актуальність цього дослідження, котре покликане як потре­бою створення вичерпної джерельної бази, так і необхідністю всебічної музикознавчої та історико-культурної оцінки української духовної пісні XVII XVIII ст.
Ступінь розробленості проблеми. До духовнопісенної творчості XVIIXVIIIст. увагу дослідників було привернено ще в середині ХІХст. Тоді перед ними головно поставали такі проблеми: а)пошук та введення до наукового обігу давніх рукописних та друкованих співаників; б)публікація текстів; в)філологічний та частково богословський аналіз текстів; г)розв’язання проблеми авторства текстів; ґ)трансформація духовнопісенної творчості у лір­ницькій культурі. Ці завдання в тій чи іншій мірі стояли перед М.Грушев­ським, І.Франком, В.Перетцом, М.Возняком, В.Гнатюком, В.Щуратом, С.Щегловою, Ю.Яворським та ін. На створеній ними первинній базі даних про українську духовну пісню сьогодні ґрунтується не тільки переважна більшість літературознавчих праць про цей жанр, але й музикознавчих та фольклористичних. Проте нотні тексти цих рукописів та стародруків десяти­літтями майже не вивчались. До того ж велика кількість рукописних та друко­ваних пам’яток так і залишилися поза увагою згаданих вчених.
Наприкінці ХІХст. до вивчення духовнопісенної творчості побіжно звернулися деякі фольклористи та композитори (М.Лисенко, Ф.Колесса, П.Демуцький, О.Вітошинський, О.Кольберґ та ін.). Свої дослідження вони провадили на основі музично-поетичних текстів, зафіксованих від лірників та кобзарів. Тепер ці нечисленні записи становлять зацікавлення насамперед з погляду рецепції української духовної пісні упродовж ХІХ та початку ХХст. у тогочасному побутовому середовищі міста та села.
Багато в чому визначальними для українського музикознавства стали завдання, які стосовно духовнопісенної творчості на початку 20-х років ХХст. поставив М.Грінченко. Він наголосив на необхідності всебічного музикознав­чого та джерельного вивчення жанру. Проте йому це так і не вдалося зробити. В міру можливо, як на стан джерельної музикознавчої бази, на заклик М.Грін­ченка в Галичині відгукнувся Б.Кудрик. Він обмежився тим, що у власному дослідженні з історії української церковної музики дав побіжну музикознавчу характеристику духовній пісні та деяким пісням почаївського «Богогласника». Згодом М.Грінченком та А.Ольховським в умовах радянської антирелігійної пропаганди було вказано на інший можливий шлях студіювання духовної пісні: досліджувати її в контексті ґенези раннього українського романсу.
З середини ХХст. і аж до кінця 80-х років минулого століття українська духовна пісня була позбавлена належної системної музикознавчої уваги, хоча в різних контекстах до неї зверталися О.Шреєр-Ткаченко, Т.Булат, О.Прав­дюк, П.Маценко, крізь призму дослідження російської та білоруської духовно­кантової творчості виявляли зацікавлення Т.Ліванова, Ю.Келдиш, Л.Костю­ковець та деякі інші дослідники.
Тільки упродовж 90-х років ХХст. початку ХХІст. динаміка дослід­ження жанру істотно змінилася. З’являються нові розвідки, опубліковано окре­мі важливі нотовані духовнопісенні пам’ятки XVIIXVIIIст., введено до наукового обігу невідомі тексти тощо. Все це дозволило істотно поглибити стан вивчення давньої музично-поетичної духовнопісенної культури. В цьому зв’язку тією чи іншою мірою важливим є праці Т.Шеффер, Л.Івченко, Л.Корній, О.Дольської, О.Маркової та О.Зосім. Духовнопісенна творчість у контексті дослідження почаївського «Богогласника» була предметом уваги автора цієї дисертації. Однак в ній охоплене тільки те коло джерел, що стосується виключно почаївської антології. Таким чином музикознавчі студії щодо духовнопісенної творчості було тільки розпочато, але лише в площині музикознавчого зацікавлення джерелами виникнення почаївського «Богоглас­ника». Втім, і в цьому напрямку зроблено тільки перші вагомі кроки, що довели подальші дослідження, здійснені за останні п’ятнадцять років: вдалося розшукати та опрацювати новий масив музично-поетичних текстів, який дозволив істотно розширити наші уявлення про джерела почаївського старо­друку та всієї давньої української едиційної співаникової традиції.
Упродовж останніх півтора десятка років плідно активізувалася філоло­гічна думка про духовну пісню. Примітно те, що цим пластом культури пере­важно зацікавилися західноєвропейські славісти: Г.Роте, О.Гнатюк, Д.Штерн, П.Женюх, А.Рабус, а також у контексті досліджень української барокової поезії деякі українські літературознавці, насамперед Б.Криса, Р.Радишев­ський, Л.Ушкалов. У коло згаданих дослідників слід зарахувати й І.Хланту, який вивчає українську духовнопісенну творчість карпатського регіону крізь призму історії та поетики.
Незважаючи на інтенсифікацію процесу дослідження духовнопісенної творчості наприкінці ХХст., мусимо наголосити, що в музикознавчій науці, за винятком декількох статей та кандидатських дисертацій, проблема вивчення жанру не отримала свого комплексного остаточного наукового розв’язання. Так і не було створено вичерпну джерельну базу про весь корпус текстів для музикознавчих та інтердисциплінарних студій. Сутність жанру недостатньо осмислено з погляду ґенези, міжкультурних взаємин, жанрово-стильової оцінки тощо. Все це й стало підставою для розгляду зазначених питань у анотованій дисертації
Об’єктом дослідження є українська духовна пісня XVIIXVIIIст., а також репертуари тогочасних рукописних та друкованих співаників, як основне джерело пізнання цього пласту давньої культури.
Предмет дослідження — духовнопісенна творчість в її джерелах і розвитку крізь призму джерелознавчо-текстологічного та жанрово-стильового дослідження.
Хронологічні рамки дослідження окреслюються кінцем XVIXIX ст., оскільки цей період відображає специфіку розвитку жанру від його пізньоренесансно-барокових джерел і до рецепції давньої пісенності в добу Романтизму, зокрема в творчості лірників та кобзарів, творців ранньої галиць­кої василіанської пісні.
Територіальний обсяг опрацьованого матеріалу репрезентує практично всі українські регіони (Наддніпрянщина, Полісся, Поділля, Галичина, Волинь, Закарпаття, Слобожанщина), місця компактного проживання українців-русинів на Лемківщині, Холмщині та Підляшші (тепер у складі Польщі), у культурно-національних анклавах українського етносу в Східній Словаччині (Пряшів­щина, Земплинщина), Північно-Східній Румунії (Мараморощина), Північно-Східній Угорщині (Марія-Повч), Сербії (Бачка, Руський Керестур), Хорватії (Славонія). Також у дисертації використано численні рукописні збірники, укладені з використанням текстів українських духовних пісень-кантів та переписані в деяких російських регіонах, але насамперед у містах — Москві, Саратові, НижньомуНовгороді, Ярославлі.
Джерельну базу дослідження становлять 356 рукописні співаники та іншого типу рукописні книги, більшість з яких (286 од. зб.) опрацьовано безпосередньо (de visu) у фондах бібліотек, архівів, музеїв України, Росії, Польщі: Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім.В.Вернад­ського, Інститут рукописів Інституту літератури ім. Т.Шевченка НАН України, відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнології ім.М.Рильського НАН України, відділ рукописів Львівської науко­вої бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України, Центральний державний історичний архів у м.Львові, Національний музей українського мистецтва у Львові, відділ рукописів та стародруків Харківської наукової бібліотеки ім.В.Короленка НАН України, наукова бібліотека Ужгородського національ­ного університету, відділ рукописів Ужгородського краєзнавчого музею, відділ рукописів та стародруків краєзнавчого музею «Дрогобиччина» (Дрогобич), відділ рукописів Російської Державної Бібліотеки, Російський державний архів давніх актів (Москва), відділ рукописів наукової бібліотеки Московського державного університету ім.М.Ломоносова, відділ рукописів Російської Національної Бібліотеки, відділ рукописів Бібліотеки Російської Академії Наук, Російський державний історичний архів (Санкт-Петербург), наукова бібліотека Санкт-Петербурзької консерваторії ім.М.Римського-Корсакова, відділ рукописів Бібліотеки Народової (Варшава), наукова бібліотека Яґелон­ського університету (Краків), Музей народовий (Краків), відділ рукописів бібліотеки ім.Оссолінських Польської Академії Наук (Вроцлав, Польща), наукова бібліотека Католицького університету (Люблін, Польща), Бібліотека митрополичої духовної семінарії (Люблін).
Чималу групу рукописних співаників (70од.зб.) опрацьовано за науковою літературою, публікаціями, археографічними описами. Низку писем­них пам’яток вдалося дослідити завдяки мікрофільмам та електронним носіям, які зібрані в базах даних закордонних інституцій: Патристична комісія Інституту славістики Рейнського університету ім.Фрідріха-Вільгейма (Бонн, Німеччина), Інститут славістики Баварського університету ім. Юліуса-Максиміліана (Вюрцбурґ, Німеччина), Інститут церкви (Вюрцбурґ), Інститут музикології Варшавського університету, відділ мікрофільмів Бібліотеки Народової (Варшава), Інститут славістики Словацької академії наук (Брати­слава), Католицький інститут Трнавського Університету (Кошіце, Словач­чина).
Окрему групу джерел становлять близько двох десятків збережених рідкісних стародруків 16721806рр., які опрацьовано в бібліотечних фондах згаданих міст України та зарубіжжя. Джерельну базу дисертації поглиблюють також окремі публікації текстів низки рукописних співаників кінця XVIIXVIIIст., які здійснено І.Панькевичем, Т.Лівановою, С.Гостиняком, К.Дейною, О.Гнатюк, О.Дольською, Д.Штерном, П.Женюхом, К.Дрейджем, Л.Салліваном та ін.
Значну частину рукописних і стародрукованих джерел розшукано та опрацьовано завдяки фінансовій підтримці наукових проектів Кабінету мініст­рів України (19951997), фондів «Kasa im. J. Mianowskiego. Fundacja Popiera­nia Nauki» (Польська Академія Наук, Варшава, 2001, 2006), «Katholischer Akademischer Auslender-Dienst» (Вюрцбурґ, 20032004), «Deutsche Forschungsgemeinschaft» (Бонн, 2007), а також у рамках Ґрантового проекту Кабінету славістики Словацької Академії Наук «Cyrilské paraliturgické piesne a ich varianty v kultúrno-historickom kontexte na východnom Slovensku»(Vega2/3153/23).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі старовинної музики Національної музичної академії України ім.П.І.Чайковського відповідно до перспективного тематичного плану науково-дослідницької діяльності вказаного навчального закладу і є частиною комплексної теми №2 «Українська музика в контексті світової музичної культури». Затверджено Вченою радою національної музичної академії ім. П.І.Чайковського (протокол № 3 від 28 жовтня 2008 р.).
Мета дисертації полягає в тому, щоб на основі комплексних музично-джерелознавчих досліджень основного фонду збережених рукописних співани­ків та друкованих видань проаналізувати шляхи становлення й розвитку української духовної пісні XVIIXVIIIст., дати її жанрово-стильову харак­теристику, з’ясувати історико-культурну і релігійно-дидактичну сутність.
Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:
здійснити критико-бібліографічний аналіз еволюції інтердисциплінарної дослідницької думки стосовно вивчення української духовнопісенної творчості від середини ХІХ ст. по сьогодення;
• зробити джерелознавчо-археографічне дослідження основного корпусу збережених рукописних співаників та інших писемних пам’яток XVIIXVIIIст.; простежити їх етнорегіональну специфіку, опрацювати духовнопісенний репертуар збірників;
•дати оцінку специфіці розвитку основних етапів еволюції української рукописної та едиційної практики XVII XVIIIст.;
•всебічно проаналізувати друковані видання XVII XVIIIст., на сторінках яких опубліковано тексти українських духовних пісень;
•на основі опрацьованих текстових джерел розглянути питання ґенези та розвитку української духовної пісенності;
•охарактеризувати жанрово-стильові особливості духо

Список літератури

ВИСНОВКИ
Українська духовна пісня пройшла в своєму розвитку тривалий шлях, який почався на межі XVI XVII ст. і досягнув свого апогею наприкінці XVIIIст. Втім, і в ХІХ ст. вона не втрачала свого молитовно-риторичного та релігійно-мистецького значення, таким чином впродовж століття готуючи ґрунт для появи в кінці ХІХ ст. василіянської пісні, яка особливо помітно виявила себе в Галичині у першій третині ХХ ст. З іншого боку необхідно вказати і на те, що зародженню духовної пісні певною мірою сприяв і покаянний стих, доволі пізня поява якого в Україні хоча й мало з’ясована, але факт його тематичної спорідненості з духовною піснею (кантом) незаперечний, принаймні у першій половині XVII ст. (думається й дещо ранішого часу). Таким чином маємо підстави стверджувати: духовна пісня будучи насамперед позацерковною у своїй суті релігійно-мистецьким явищем у різних модифікованих виявах функціонує в українській культурі щонайменше чотири сотні літ. Та, безперечно, найбільш вартісний її пласт утворено упродовж XVII XVIII ст. На цьому етапі її становлення та розвитку основними джерелами була з однієї сторони передовсім сакральна монодія, богослужбові та апокрифічні тексти, національний фольклор, а з іншого боку потужна центральноєвропейська духовнопісенна творчість доби Бароко, коріння якої сягають глибин пізнього середньовіччя з його латиномовними релігійними гімнами. Така багатовекторність джерельної бази духовної пісні швидко сприяла її розвитку та утвердженню в національній культурі, причому незалежно від конфесійного середовища. Толерантність релігійно-творчої думки, що в немалій мірі успадкована від західноєвропейської духовної пісенності переважною більшістю анонімних та знаних на сьогодні піснетворців сприяла швидкому поширенню духовної пісні в різних регіонах України, а також поза її межами (Росія, Білорусь, Сербія, Східна Словаччина та Південно-Східна Польща). Загальні засадничі принципи християнської релігії, які лежать в основі більшості духовних пісень сприяли тому, що пісні з їх різноманітними мелодіями вільно побутуючи в різних конфесійних середовищах, у немалій мірі сприяли поступовому формуванню національного мелодичного фонду, створюючи тим самим міцне підґрунтя для світського співочого музикування, що тією чи іншою мірою відобразилося, приміром, у ранньому українському романсі. Був і зворотній шлях: від світської мелодії до релігійної. Власне в цьому спостерігаємо ще одну спорідненість української духовнопісенної творчості з західноєвропейською. Мова про практику так званих контрафактур, тобто доволі поширену традицію вільного обміну мелодичним матеріалом поміж духовною та світською піснею, що сягає в європейській музичній культурі приблизно XI XII ст. Загалом же мелос українських духовних пісень становив частку інтонацiйного словника” тогочасної української композиторської творчостi. В багатьох творах А.Веделя, М.Березовського, Д.Бортнянського та інших композиторів тієї та наступної доби нерідко виразно прослiдковуються впливи стилістики й характерні iнтонацiї українських музично-поетичних духовнопісенних текстів.
Основним джерелом для дослідження української духовної пісні стали записані в сотнях рукописних співаників та надруковані у численних виданнях музично-поетичні. Багатолітній досвід комплексних музично-джерелознавчих та текстологічних досліджень дозволив прийти до висновку, що рукописна та едиційна традиції мали свої характерні шляхи розвитку, які виразно можна поділити на певні етапи, про що йдеться у дисертації. Прикметно й те, що на тих чи інших етапах рукописна та друкована практика фіксування пісень мала взаємодоповнюючий характер. Правда, впливи рукописної традиції на друковану в українській практиці були значно помітніші. Хоча, якщо вести мову про загальноєвропейський характер, то друковані канціонали та співаники в немалій мірі позначились на розвитку української рукописної духовнопісенної традиції, відтак і друкованої, котру, як вдалось встановити можемо виводити не пізніше, ніж від 1672 р. Та попри це українська едиційна традиція тільки з кінця XVIII ст. почала помітно впливати на структурування рукописного співаника та його репертуар. З іншого боку рукописна традиція в той час вже поступово згасала, виконавши поставлене перед нею завдання. Втім, цей процес тривав ще майже сотню літ, навіть до початку ХХ ст. у гірських районах Галичини та Закарпаття. І тільки масова поява друкованих співаників наприкінці ХІХ ст. спричинила повний занепад рукописної традиції як рудиментарної на той час.
Завдяки проведеній роботі в численних архівних інституціях України та зарубіжжя вдалося атрибутувати велику кількість рукописних та друкованих видань, вивчено їх репертуари, здійснено текстологічний аналіз пісень. Все це дозволило створити доволі репрезентативну базу даних про українську духовну пісню на різних етапах її розвитку, що в немалій мірі відображено у дисертації та у першому комплексному каталозі музично-поетичних текстів ранніх почаївських нотованих видань.
Джерельна база даних та уможливленні внаслідок цього текстологічні дослідження дозволили більш ґрунтовніше з’ясувати питання ґенези української духовної пісні, динаміку її жанрово-стильового розвитку крізь призму західноєвропейських впливів, національної гимнографії та музичного фольклору. Виявлено шляхи взаємодії української духовної пісні у східнослов’янському контексті, які особливо активними були в другій половині XVII та на початку XVIII ст. Також встановлено, що один із композиційних принципів створення нових пісень полягав у використанні інципітів давніх духовних пісень, кантів. Нерідко таким методом послуговувались почаївські василіяни, зокрема при створені пісень для своїх видань. За таким принципом проникали в духовнопісенну творчість й інципіти численних текстів сакральної монодії. При цьому піснетворці використовували тільки інципіт та брали до уваги загальне тематичне тло. Подальший розвиток тексту залежав від творчого потенціалу автора пісні.
У рукописних співаниках та стародруках часто зафіксовані вказівки перед поетичними текстами, в яких зазначено на які мелодії їх треба співати. Нерідко одним чи двома «тонами» та чи інша духовна пісня не вичерпується. Їх часто було значно більше залежно від регіону побутування, часових нашарувань тощо. Все це засвідчує те, що в українській духовнопісенній творчості існувала розповсюджена традиція співу поетичних текстів на мелодії інших пісень. Таку ж картину спостерігаємо і у духовнопісенних культурах центральноєвропейського ареалу.
Вперше у музикознавчому дослідженні духовну пісню розглянуто в контексті її катехизаційної (релігійно-дидактичної) та національно-патріотичної сутності; дано її історико-культурну оцінку. Можна вести мову і про певне наближення духовної пісні до літургійної практики, що задокументовано в низці українських та польських стародруків XVIII ст., деяких рукописних співаниках. Мелодії духовних пісень, у тому числі й тих, котрі увійшли до перших друкованих нотних видань інколи використовували, приміром, як музичний матеріал для розспівування «Херувимських».
Звернено увагу у дисертації на тексти тих духовних пісень, котрі пройняті національно-патріотичними та історичними мотивами. Такого типу пісні нерідко можна розцінювати як такі що позначені істотними секуляризаційними впливами. Нерідко історико-патріотичними мотивами позначені пісні на честь чудотворних ікон. Сама ж іконославильна традиція в українській духовній пісні зароджується приблизно в середині XVII ст. (пісні в честь києво-чернігівських ікон) та досягає свого найбільшого розквіту у другій половині XVIII ст., виявляючи при цьому і тенденцію до появи польськомовних українських іконославильних пісень.
Українська духовна пісня є важливим релігійно-мистецьким набутком не тільки доби Бароко та раннього Класицизму, але й всієї української музичної культури. Десятки пісенних текстів збереглись в співацькому репертуарі й по сьогодні. Духовна пісня на межі XVI XVII ст. стала надійним мостом поєднання української музичної культури з її візантійським мистецьким корінням та тогочасною католицько-протестантською західноєвропейською культурою, плідно увібравши в себе ці обидві могутні складові.

СПИСОК БІБЛІОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антонович М. // Musica sacra: зб. статей з історії української церков­ної музики / Мирослав Антонович. Львів: Інститут українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України, 1997. С. 56 70.
2. Архімович Л. Б. М. Лисенко: життя і творчість / Лідія Борисівна Архімович, Микола Максимович Гордійчук. К.: Музична Україна, 1992. 254 с. — (третє вид., доповнене й перероблене).
3. Багалій Д.І Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода / Д.І.Багалій. Харків:Державне видавництво України, 1926. 472 с.
4. Барвінський В. Колядки і щедрівки для фортепіано з підложеним текстом / В. Барвінський. Львів, 1935.
5. Барвінський В. Пісні з Богогласника (для мішаного хору без супро­воду) / В. Барвінський. Краків Львів: Українське видавництво, 1944. 8 с.
6. Барокові духовні пісні з рукописних співаників ХVІІІ ст. Лемківщи­ни / [вступ, упорядкув. і ком. О. Гнатюк]. Львів: Місіонер, 2000. 334 с.
7. Бахтина В.А. Духовные стихи славянских народов (сравнительные аспекты поэтики сюжетов и жанров) / В.А.Бахтина // Славянские литерату­ры: культура и фольклор славянских народов [XII Межд. съезд славистов], (Краков, 1998). Москва: Наследие, 1998. С. 466 481.
8. Безкоровайний В. При ялинці: збірка коляд для фортепіано / В. Без­коровайний. Тернопіль Львів [б. р.].
9. Беларускія канты/[укл. Л.Ф.Касцюкавец]. Мінськ, 1992. 112 с.
10. Белза И. История чешской музыкальной культуры / Игорь Федоро­вич Белза. Москва: Издательство АН СССР, 1959. 329 с. (в трех томах, т.І).
11. Бень В. Колядки та щедрівки на українсько-польському пограниччі / В. Бень // Slavia Orientalis. 1996. Т. XLV. № 2. С. 221 228.
12. Беньковский И. Рождественские святки на Волыни (з Старокон­стантиновского пов. Волынской губернии) / И. Беньковский // Киевская старина. 1889. Т. XXIV. Январь. С. 236 242.
13. Берестейська унія і українська культура XVII століття: матеріали Третіх «Берестейських читань» / [ред. Б. Ґудзяк, співред. О. Турій]. Львів: Місіонер, 1996.
14. Бобульский А. Собрание пhсней в честь образа Пресв. Дhвы Маріи Повчанской. Ужгород, 1925.
15. Богданова О. Збірник Порфирія Демуцького «Ліра та її мотиви» у контексті лірницької традиції / О. Богданова // Українське музикознавство. 2001. Вип. 30. С. 116 129.
16. Богогласник: пhсни Благоговhйныя Праздником Господским, Богородичным и Нарочитых Святых чрез весь год приключающымся, к сим же нhкоторым Чудотворным Иконам служащыя, таже различныя Покаянныя и умилителныя содержащ. Собран, по силh исправлен, четырми Частми опредhлен, Типом и Чертами Мусикійскими Напечатася и изобразися. В святhй чудотворнhй Лаврh Почаєвской, Тщанїєм Иноков Чину С. Васілїя Великаго, Лhта от Рождества Христова 1790 [Почаїв: Друкарня отців василіян, 1790 1791].
17. Богородичні пісні / Запис текстів і мелодій, упорядкування, підгото­вка текстів, вступна стаття та примітки І. Хланти. Розшифрування мелодій Ф.Копинця. Ужгород, 2003.
18. Боржковский В. Лирники / В. Боржковский // Киевская старина. 1889. Т. XXVI. Сентябрь. С. 654 708.
19. Боровик М., Іваньо І. Новознайдений музичний твір на слова Григорія Сковороди / М. Боровик, І. Іваньо // Народна творчість та етнографія. 1971. № 2. С. 67 70.
20. Боровик М.К. Хоровий концерт i його творцi / М.К.Боровик // Історія української музики:в 6 т. К.: Наукова думка, 1989. Т.І: Від найдавніших часів до середини ХІХ ст. С. 194 217.
21. Булат Т. П. Камерно-вокальна лірика: становлення пісні-романсу / Т.П.Булат // Історія української музики: в 6 т. К.: Наукова думка, 1989. Т.І: Від найдавніших часів до середини ХІХ ст. С. 231 254.
22. Булат Т.П. Український романс / Тамара Павлівна Булат. К.: «Наукова думка», 1979. 320 с.
23. Васильева Е. Е. Рукописные песенники из собрания А. А. Титова // ИКРЗ. - Ростов, 2005, с. 133 148.
24. Васильевае.е. Трижды ростовский песенник из собрания ОРРНБ. ресурс— http:/www.rostmuseum.ru/publication/historyCulture/2006/vasilieva01/
25. Веселовский А. Н. Разыскания в области русских духовных стихов / А.Н.Веселовский // ИОРЯС. 1883. Т. XXXII. Кн. 4. С. 178 194.
26. Витошинский Е. Народно-церковный напhв Холмской Руси / Е.Витошинский // Богословский вhстник. Москва:Типография Свято-Троицкой Сергеевой лавры, 1910. Июль-август. С. 482 492.
27. Возняк М. Волинський співаник С. Білецького з 20-х 30-х рр. ХІХ ст. / Михайло Степанович Возняк / Матеріали до етнології та антрополог­гії. Львів, 1929. Т. ХХІ ХХІІ. С. 241 263.
28. Возняк М. Давньоукраїнська поезія різдвяних свят: коляди і вертеп / М. С. Возняк // Народна творчість та етнографія. 2003. № 1 2. С. 5 9.
29. Возняк М. Два співаники половини й третьої четвертини ХVІІІ в. / М. С. Возняк // ЗНТШ. 1922. Т. CXXXIII. С. 115 172.
30. Возняк М. З культурного життя України / М. С. Возняк // ЗНТШ. 1912. Т. CVIII. С. 57 102. 1914. Т. CIX. С. 10 38.
31. Возняк М. З поля української духовної вірші / Михайло Степанович Возняк. Жовква: Накладом в-ва ЧСВВ, 1925. 58 с. (Бібліотека «Записки ЧСВВ»).
32. Возняк М. Історія української літератури: у двох книгах / М.С.Возняк. Львів: Світ, 1992. 558 с. — (кн. друга, вид. друге, випр.).
33. Возняк М. Матеріали до історії української пісні і вірші / М.С.Возняк // Українсько-руський архів. Львів: Друкарня НТШ, 1913. Т.IX. С. 1. 240. 1914. Т. X. С. 241 480. 1925. Т. XI. 481 589.
34. Восточнославянские и южнославянские рукописные книги в собра­нии Польской Народной Республики / [cост. Я.Н.Щапов]. Москва: Наука, 1976. Т. II. 241 с.
35. Вуйцик В. Нові документальні відомості про українського ґравера і друкаря XVIII ст. Івана Филиповича / В. С. Вуйцик // ЗНТШ. 1998. Т. 236. С. 459 468.
36. Гезен А. Русския церковныя песни, употребляемые у римских като­ликов в половине ХVІІІ века / А. Гезен // Современная лhтопись: Воскресное прибавление к «Московским вhдомостям». 1870. № 13. 5 апреля. С. 9 10.
37. Герасимова-Персидська Н.О. Київська колекція партесних творів кінця ХVІІ ХVІІІ ст. / Н. О. Герасимова-Персидська // Українська музична спадщина. К.: Музична Україна, 1989. Вип. 1. С. 11 16.
38. Герасимова-Персидская Н. А. Об отражении Повести о Варлаама и Иоасафе в древнерусской музыка / Н. А. Герасимова-Персидская // ТОДРЛ. Ленинград: Наука, 1978. Т. XXXVIII: Взаимодействие древнерусской литературы и изобразительного искусства. С. 331 337.
39. Герасимова-Персидская Н.А. Партесный концерт в истории музыкальной культуры / Нина Александровна Герасимова-Персидская. Москва: Музыка, 1983. 288 с.
40. Герасимова-Персидская Н.А. Партесное многоголосие и формирование стилевых направлений в музыке XVII — первой половины XVIIIв. / Н. А. Герасимова-Персидская // ТОДРЛ. Ленинград: Наука, 1977. Т. XXXII: Текстология и поэтика русской литературы XI XVII веков. С.121 132.
41. Герасимова-Персидская Н. А. Русская музыка ХVІІ века — встреча двух эпох / Нина Александровна Герасимова-Персидская. Москва: Музыка, 1994. 126 с.
42. Герасимова-Персидська Н. О. Слово і музика в XVII ст. / Н.О.Ге­расимова-Персидська // Українське літературне барокко: зб. наук. праць. К.: Наукова думка, 1987. С. 272 287.
43. Гнатишин А. Богородиці на славу:хорові твори / А. Гнатишин. Відень, 1974.
44. Гнатишин А. Українські колядки для мішаного хору / А. Гнатишин. Відень, 1991.
45. Гнатишин А. Українські церковні пісні на всі свята для мішаного хору / А. Гнатишин. Відень Рим, 1986.
46. Гнатюк В. Кілька духовних віршів (Співаник із Грушова) // ЗНТШ. 1903. Т. LVI. С. 25 33 (Misc.).
47. Гнатюк В. Колядки і щедрівки / В. Гнатюк // ЗНТШ. 1914. Т.XXXV. 389 с.
48. Гнатюк В. Лірники: лірницькі пісні. молитви, слова, звістки та ін.: про лірників Бучацького повіту / В. Гнатюк // Етнографічний збірник. 1896. Т. 2. 438 с.
49. Гнатюк В. Причинок до літератури нашого віршотворства / В.Гнатюк // ЗНТШ. 1898. Т. XXI. С. 5 12 (Misc.).
50. Гнатюк В. Угроруський співаник І. Гряделевича / В. Гнатюк // ЗНТШ. 1909. Т. LXXXVIII. С. 151 157.
51. Гнатюк В. Угроруські духовні вірші / В. Гнатюк // ЗНТШ. 1902. Т. XLVI. С. 1 68. Львів. Т. XLVII. С. 69 164. Львів. Т. XLIX. С. 165 272.
52. Гнатюк В. Хоценський співаник Левицьких / В. Гнатюк // ЗНТШ. 1909. Т. LCI. С. 95 125.
53. Гнатюк О. «Богогласник» як антологія духовної поезії ХVІІ ХVІІІ століть / О. Гнатюк // ЗНТШ. 1995. Т. CCXXIX. С. 7 15.
54. Гнатюк О. До переоцінки літературного процесу ХV ХVІІІ ст. (Огляд публікацій давньої української літератури) // Європейське Відродження та українська література ХІV ХVІІІ ст. / О. Гнатюк. К.: Наукова думка, 1993. С. 237 268.
55. Гнатюк О. Сторінка з історії української духовної поезії — почаївський Богогласник / О. Гнатюк // Варшавські українознавчі записки. Варшава, 1989. Зошит І. С. 121 133.
56. Гнатюк О. Українська духовна бароккова пісня / Ольга Гнатюк. Варшава Київ: Перевал, 1994. 188 с.
57. Гора Почаєвска стопою и образом чудотворним Пресвятой Дhвы Богородици почтенна, всему миру свhтла и явна в обители Почаевской типом издана []. Почаїв, 1742.
58. Горбач О. «Москаль Чарівник» І. Котляревського і почаївський Богогласник” О. Горбач // Analecta Ordinis S. Basilii Magni. Рим, 1971. Vol. VІІ (ХІІІ). С. 258 265.
59. Гординський Я. Кілька духовних віршів із рукописного співаника поч. ХІХ ст. Я. Гординський // Записки ЧСВВ. 1924. Т. І. С. 38 55.
60. Господу помолимся. Молитвослов для руского народу видав о. Лев И. Сембратович, б. Викарий Архикатедральний греко-католицький парох [] в Сполучених Державах Північної Америки. Львів: Ставропігійська типографія, 1908.
61. Гостиняк С. Звальський рукописний пісенник Михайла Кронка // Науковий збірник Музею українсько-русинської культури у Свиднику. Пряшів, 2001. Вид. 22. С. 42 157.
62. Грица С. Псальми в репертуарі кобзаря (До 95-річчя від дня народження Георгія Ткаченка) / С. Грица // Народна творчість та етнографія. 1993. № 4. С. 42 47.
63. Грица С. Українська фольклористика ХІХ початку ХХ століття і музичний фольклор: (нарис) / С. Грица. Київ Тернопіль: Астон, 2007. 152 с.
64. ГрицайМ.С. Лірична поезія / Давня українська література / М.С.Грицай, В.Л.Микитась, Ф.Я.Шолом // К.: Вища школа, 1978. С. 362 376.
65. Грінченко М. Історія української музики / Микола Олексійович Грінченко. К.: Спілка, 1922. 278 с.
66. Грінченко М.О. Український романс // М.О.Грінченко. Вибране. К.: Держ. вид. образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1959. С. 117 303.
67. Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні / Михайло Сергійович Грушевський. К.: Освіта, 1992. 192 — (Перевидання).
68. Грушевський М. Кілька духовних віршів з Галичини / М. Грушевський // ЗНТШ. 1896. Т. XIV. С. 1 16 (Misc.).
69. Грушевський М. Співаник з початку ХVІІІ в. / М. Грушевський // ЗНТШ. 1897. Т. XV. С. 1 48. 1897. Т. XVII. С. 49 98.
70. Гусев В.С.Духовные стихи в фольклористической концепции А. Н. Веселовского / В.С.Гусев // Folklor Sacrum Religia: зб. наук. Lublin, 1995. S. 157 163.
71. Дадзіёмава В. Нарысы гісторыі музычнай культуры Беларусі, Мінськ, 2000.
72. Данилов В. К истории украинских духовных стихов / В. Данилов // Киевская старина. 1905. Январь. С. 7 10.
73. Дзюба І. Україна і світ / І. Дзюба // Вісник міжнародної асоціації україністів. К.: Наукова думка, 1991. № 1. С. 28 44.
74. Євгеньєва М., Гринчук І. Християнські засади кобзарсько-лірницького мистецтва / Марія Євгеньєва, Ірина Гринчук // Наукові записки ТДПУ: Серія: Мистецтвознавство. 2000. № 2 (5). С. 84 88.
75. Житецький П.Г. «Енеїда» Котляревського в зв’язку з оглядом української літератури XVIII ст. / П.Г.Житецький. К., 1918. 119 с.
76. Житецкий П.Г. Малорусския вирши нравоучительного содержания / П. Житецкий // Киевская старина. 1892. Т. XXXVI. Январь февраль март. C. 388 408.
77. Жуковський А. Петро Могила й питання єдности церков / Аркадій Жуковський. К.: Мистецтво, 1997. 304 с.
78. Запаско Я.П. Мистецтво книги на Україні в XVI XVIII ст. / Я.П.Запаско. Львів: Видавництво Львівського університету, 1971. 311 с.
79. Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам’ятки книжного мистецтва: каталог стародруків, виданих на Україні / Я. П. Запаско, Я. Д. Ісаєвич. Львів: Вища школа, 1984 . Кн. 2. Ч. 2: (1765 1800). 132 с.
80. Застирець І. Про автора пhсни «Пречистая Дhво Мати руского краю» / І. Застирець // Богословскій Вhсник. 1902. Т. 3. Вип. 2. С. 152 155.
81. Збірник воскресенських пісень та колядок на основі народних напівів аранжував на мішаний хор д-р Станіслав Людкевич. Івано-Франківськ, 1990 (перевидання).
82. Збірник пісний церковних / [зібрав Омелян Євген Козакевич, єромонах ЧСВВ]. Жовква: Печатня ОО. Василиян, 1905.
83. Зілинський І. Праці про говірки Лемківщини (від Попраду до Ослави) / [Вступ та ред. М.Лесева. Зібрав та до друку приготував В.Пилипович]. - Горлиці,2008.
84. Зосім О. Євхаристичні пісні в українських пісенниках ХVІІІ ст. та їх польські прототипи / О.Зосім // Літературознавство: доповіді та повідомлення [ІV Міжнародний конгрес україністів], (Одеса 26 29 серпня 1999 р.) К.: Обереги, 2000. Кн. І. С. 180 186.
85. Зосим О. К проблеме связи украинского и словацкого духовного песенного творчества XVII XVIII вв. / О. Зосім // Київське музикознавство. 1998. Вип. 1. С. 28 33.
86. Зосим О. Рецепция западноевропейской духовнопесенной традиции в украинском репертуаре XVII XVIII вв. / О. Зосім // Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. Вип. 61: Старовинна музика: сучасний погляд. Кн. 3. 2002. С. 58 74.
87. Зосім О.Л. Українська духовна пісня західноєвропейського походження в історичному розвитку (XVII XX ст.): спец. 17. 00. 03 «Музичне мистецтво» / О. Л. Зосім. К.,2004. 18 с.
88. Зосім О. Українська духовна пісня західноєвропейського походження XVII XX ст. (до проблеми інтерпретації джерел) / О.Зосім // Науковий вісник НМАУ ім. П. І. Чайковського. Вип. 41. Старовинна музика: сучасний погляд Ars Medievalis Ars Contemporalis. Кн. 2. 2006. С. 196 210.
89. Зосім О. Українські різдвяні пісні та їх європейські аналоги // Київське музикознавство. 2000. Вип. 3. С. 15 22.
90. Іваньо І. Григорій Сковорода і народна пісня / І. Іваньо // Народна творчість та етнографія. 1965. № 1. С. 81 90.
91. Івченко Л.В. До питання про авторство кантів і псальм / Л.В. Івченко // З історії української музичної культури: Темат. зб. наук. праць. К.: Компас, 1991. С. 47 52.
92. Івченко Л. Кант як сфера взаємодії українського та російського мистецтва XVIIXVIIIст. / Л.Івченко // Українська музична культура минулого і сучасного у міжнаціональних зв’язках: Зб. статей молодих музикознавців. К., 1989. С. 55 64.
93. Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми / Ярослав Дмитрович Ісаєвич. Львів: Інститут українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України, 2002. 520 с.
94. Кадлубовский А.П. К литературной истории русского духовного стиха о Варлааме и Иоасафе / А. П. Кадлубовский // Известия XIV Археологи­ческого Съезда в Чернигове, 1 15 авг. 1908 г. Чернигов, 1908. С. 123 124.
95. Кадлубовский А.П. К истории русских духовных стихов о преподо­бных Варлааме и Иоасафе / А. П. Кадлубовский. — Русский филологический вестник. 1915. Т. 29. № 2. С. 224 248.
96. Калеки перехожие: сборник стихов и исследование / сост. П.Беcсонов. М.: Типография А. Семена, 1861. Вып. 1. 828 с.
97. Калуцька Н. Драматургічні аспекти аранжування обрядового фольклору (канти і псальми О. Кошиця) // Українське музикознавство. 2001. Вип. 30. С. 129 137.
98. Канти з почаївського Богогласника” в обробці М. Гайворонського / Михайло Гайворонський. Жовква: Місіонар, 1938. 78 с.
99. Катавасія, содержащая в себh разная пhнія и пhсни духовныя во употребленіє юности учащія ся церковному пhнію. Бhлград: Типографія Григорія Бозаровича, 1843.
100. Келдыш Ю. Ранний русский кант // Очерки и исследования по истории русской музыки / Ю.В.Келдыш. Москва: Советский композитор, 1978. С. 64 91.
101. Києво-Могилянська академія в іменах: Енциклопедичне видання. К.: «КМ Академія», 2001. 730 с.
102. Клепиков С.А. Бумага с филигранями «герб Амстердама» // Записки Отдела рукописей Государственной Библиотеки им. Ленина в Москве. Москва: 1958. Вып. 20. С. 226 332.
103. Козаренко О. Сакральна т