УПРАВЛІННЯ ВАРТІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ Диссертация

Короткий опис:
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
На правах рукопису
МЕНДРУЛ Олександр Гаррійович
УДК 658.16

УПРАВЛІННЯ ВАРТІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ:
ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ

Спеціальність 08.06.01 -
Економіка, організація і управління підприємствами
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Київ - 2003

ЗМІСТ
ВСТУП..................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ВАРТІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ ..................................................................................................13
1.1 Економічна природа вартості підприємств 14
1.2 Методологічні підходи до дослідження проблематики управління вартістю підприємств...........................................................................................27
1.3 Управління вартістю підприємств в системі внутрішньогосподарського менеджменту ................................................................................................47
1.4 Фактори і ключові параметри управління формуванням вартості підприємств................................ ............................ ..............................66
Висновки до розділу 1 ......................................................................................81
РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ...........................................................87
2.1 Еволюція методології оцінки вартості підприємств ..............................88
2.2 Методологічні особливості оцінки вартості підприємств за сучасних умов ринкового середовища ...........................................................................95
2.3 Особливості оцінки акцій підприємств ..................................................106
2.4 Ринкове оцінювання підприємств ...........................................................120
2.5 Оцінка вартості гудвілу та організаційно-економічних привілеїв ......137
Висновки до розділу 2 ....................................................................................153
РОЗДІЛ 3 ВАРТІСТЬ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ: ТЕНДЕНЦІЇ ЗМІН І ВПЛИВ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ ............................................ 158
3.1 Динаміка та тенденції змін факторів виробництва і грошових потоків підприємств за 1991-2000рр. ........................................................................159
3.2 Вплив первісного нагромадження капіталу на управління вартістю ..172
3.3 Особливості вартості підприємств в умовах становлення фондового ринку ....................................................................................................................185
3.4 Прямі іноземні інвестиції у формуванні вартості підприємств .......194
Висновки до розділу 3 ....................................................................................219
РОЗДІЛ 4 ВАРТІСНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ В МОДЕЛІ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ ...................................................225
4.1 Діагностика корпоративних конфліктів .................................................227
4.2 Практика господарювання та формування корпоративної культури ..237
4.3 Корпоративне управління підприємствами: усталені характеристики та особливості їх реалізації в національній моделі..........................................247
4.4. Перспективи розвитку національної моделі корпоративного управління підприємствами .........258
Висновки до розділу 4 ....................................................................................268
РОЗДІЛ 5 ФОРМИ УПРАВЛІННЯ ВАРТІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ............273
5.1 Моделювання форм управління вартістю підприємств ........................274
5.2 Типова структура капіталу підприємств і напрямки її раціоналізації 283
5.3 Вартісні параметри ефективності злиття підприємств..........................300
5.4 Поділ підприємств за вартісним критерієм ..........................................308
5.5 Управління постійними активами в процесі реструктуризації підприємств ................................................................................................................317
Висновки до розділу 5 ....................................................................................327
ВИСНОВКИ ....................................................................................................331
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................340
ДОДАТКИ .......................................................................................................364

ВСТУП

Проблематика трансформаційних процесів вимагає наукового розв’язання сучасних економічних завдань, серед яких особливе місце належить управлінню підприємствами, в тому числі за критерієм їх вартості. Актуальність цієї проблематики обумовлена її новизною стосовно вітчизняних підприємств і значенням для сталого підвищення ефективності їх господарювання; крім того, інвестиційні потреби виробників неможливо задовольнити без залучення значних зовнішніх ресурсів, що вимагає формування дієвого внутрішньогосподарського механізму підвищення вартості капіталовкладень.
Актуальність теми. Управління вартістю національних підприємств з огляду на відносно невеликий термін з часу його виникнення середини 90-х років минулого століття, тобто з початку масової приватизації перебуває в стадії становлення, причому переважно на основі емпіричних пошуків, а не теоретичних засад, і тому ще не набуло властивостей органічного елементу цілісної системи управління. Поряд з цим, методологічні та прикладні засади вартісного менеджменту постійно знаходяться у полі зору іноземних науковців і фахівців розвиненість корпоративних відносин і необхідність узгодження інтересів усіх заінтересованих у них осіб обумовили появу досліджень із пошуку ефективних форм і методів збільшення капіталу акціонерів. Певна, хоча й не остаточна, практична завершеність системи управління вартістю підприємств економічно розвинутих країн пов’язана з тим, що її наукове обґрунтування триває багато років. Рівень досліджень, виконаних А. Маршалом, Й. Шумпетером, Е. Чемберліном, Дж. Робінсон, Дж.Б. Кларком, Дж. Хіксом, І. Фішером, Р. Коузом, Дж. Гелбрейтом, Г.Саймоном та ін., дозволяє стверджувати, що склалася теорія управління вартістю підприємств (shareholder value concept, value-based management, value management). З огляду на сучасний стан національної системи макроекономічного та внутрішньогосподарського управління вартістю, автоматично привнести в неї розробки зарубіжних авторів неможливо, оскільки вони стосуються усталених корпоративних і фінансових відносин. Тому виникає потреба в осмисленні наукових і практичних засад менеджменту вартості підприємств саме в період їх адаптації до масштабних змін в умовах господарювання.
Окремі аспекти управління вартістю національних підприємств розглядаються вітчизняними науковцями в межах досліджень проблематики: конкурентоспроможності О.М. Алимовим, реформування власності О.І.Амошею, структурних змін в економіці Л.К. Безчасним, формування фондового ринку В.М. Бордюком, інвестиційного розвитку М.С. Герасимчуком, корпоративного управління В.І. Голіковим, управління виробничим потенціалом М.І. Івановим, розвитку промислових комплексів М.Г. Чумаченком, теорії вартості А.А. Чхуном та ін. Водночас як єдина комплексна проблема управління вартістю підприємств на цей час ще не стала предметом наукового узагальнення. Відсутність теоретично обґрунтованих підходів до дослідження процесів управління вартістю підприємств ускладнює наукове розв’язання проблемних питань менеджменту вартості в умовах первісного нагромадження капіталу та становлення фондового ринку. Крім того, оскільки управління має базуватися на точно визначеній величині вартості, остільки актуалізується завдання розробки методичних і прикладних засад оцінки вартості підприємств. Це необхідно також для виявлення узагальнюючих тенденцій у динаміці вартості, без чого неможливо обґрунтування на наукових підставах державної системи регулювання вартості підприємств. Ураховуючи, що найважливішою передумовою зростання вартості підприємств є вдосконалення моделі корпоративного управління, доцільним слід визнати теоретичну аргументацію шляхів його здійснення через призму вартісного менеджменту. Актуальність зазначеного наукового спрямування визначається також неповнотою методологічних і прикладних досліджень процесів трансформації підприємств у ринковоорієнтовані структури за вартісним критерієм, що обумовлює доцільність звернення до конкретних питань управління вартістю. Існуючі пропозиції щодо розв’язання наведених проблем менеджменту вартості носять фрагментарний характер і не дозволяють науково узагальнити та практично вирішити завдання створення адекватної умовам економічної трансформації системи управління, орієнтованого на зростання вартості підприємств.
Викладене вище дозволяє стверджувати, що сучасний стан наукової розробки проблематики менеджменту вартості вимагає систематизації та узагальнення теоретико-методологічних і прикладних аспектів управління вартістю з метою досягнення нових наукових результатів, придатних для практичного впровадження у господарську діяльність вітчизняних підприємств. Актуальність проблеми обумовила вибір теми дисертаційної роботи, визначила її мету та завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно плану науково-дослідних робіт Київського національного економічного університету (тема Сучасний розвиток і система управління підприємствами (об’єднаннями) в ринкових умовах господарювання”, реєстраційний номер 01002004558). Особисто автором розроблено розділи Концепція управління вартістю підприємств” і Національна модель корпоративного управління вартістю підприємств”.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у комплексному науковому та практичному розв’язанні проблеми управління вартістю підприємств в умовах їх адаптації до трансформаційних процесів перехідного періоду.
Для досягнення визначеної мети поставлено та вирішено такі завдання:
на мікрорівні:
· обґрунтовано теоретичні засади внутрішньогосподарського управління вартістю підприємств в умовах економіки перехідного періоду;
· досліджено процеси формування вартісного менеджменту підприємств під час первісного нагромадження капіталу та становлення фондового ринку;
· запропоновано методологічні підходи та розроблено практичні рекомендації з оцінки вартості підприємств в процесі їх трансформації в ринковоорієнтовані структури;
· виділено особливості форм управління вартістю різнотипових підприємств;
· аргументовано напрямки раціоналізації структури капіталу підприємств на основі визначених показників і пропорцій;
· обґрунтовано шляхи підвищення ефективності реорганізації підприємств за вартісним критерієм;
на мезорівні:
· проведено оцінку дієвості державного управління вартістю промислових підприємств під час приватизації та у післяприватизаційний період;
· визначено характер впливу іноземних інвестицій на вартість підприємств промислового комплексу в цілому та енергетичної галузі;
· досліджено сучасні напрямки формування промислово-фінансових груп та аргументовано вартісні параметри ефективності їх розвитку;
на макрорівні:
· узагальнено тенденції зміни вартості підприємств на базі оцінки динаміки факторів її формування;
· поглиблено на основі вартісного критерію теоретичні та практичні аспекти розвитку національної моделі корпоративного управління підприємствами.
Об’єктом дослідження є процеси еволюції систем внутрішньогосподарського управління підприємствами під час економічної трансформації та поглиблення ринкових відносин.
Предметом дослідження в межах обраного об’єкту виступають теоретичні та практичні аспекти управління вартістю підприємств.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є неокласична економічна теорія підприємств. Для вирішення поставлених завдань використано комплекс методів: загальнонаукових абстрагування, аналізу та синтезу, індуктивний та дедуктивний, історичний, логічний, сходження від абстрактного до конкретного та ін. при дослідженні теоретико-методологічних аспектів управління вартістю підприємств в національній моделі економічної трансформації; спеціальних графічний, табличний, економіко-статистичного моделювання, кореляційного та регресивного аналізу, прогностичний та ін. при аналізі системи управління підприємствами, обґрунтуванні методичних аспектів оцінки їх вартості та розробці прикладних засад вартісного менеджменту.
Наукова новизна одержаних результатів. Дослідження теоретичних і практичних аспектів управління вартістю підприємств дозволило отримати такі наукові результати:
на теоретичному рівні:
· на основі дослідження еволюції наукової думки щодо економічної природи вартості розвинуто розуміння теоретичних засад формування вартості підприємств в сучасних умовах господарювання;
· обґрунтовано методологічні підходи до дослідження проблематики управління вартістю підприємств з урахуванням особливостей перехідної економіки;
· сформовано та використано у проведених дослідженнях понятійний апарат категорії вартість підприємств”, що дозволило виокремити пріоритетні її типи, з огляду на можливість управління ними на сучасних підприємствах;
· ідентифіковано і комплексно досліджено систему цільових орієнтирів, передумови впровадження, рівні, функції, елементи та процеси управління вартістю підприємств в період економічної трансформації;
· побудовано класифікацію основних складових вартості підприємства та виявлено головні чинники визначення її величини;
· виокремлено форми управління вартістю, що дало змогу конкретизувати способи зростання вартості різнотипових підприємств;
· комплексно висвітлено ключові елементи та структурно-функціональні параметри вартісного менеджменту;
· на основі фундаментального дослідження національних процесів первісного нагромадження капіталу, становлення та розвитку фондового ринку оцінено стан існуючої на підприємствах моделі управління вартістю і сформувати систему пріоритетних напрямків її розвитку;
на методичному рівні:
· на підставі дослідження еволюції оціночних підходів, обґрунтування теоретичних принципів розкрито методологічні особливості визначення вартості підприємств в умовах економічної трансформації;
· уточнено типізацію акцій, виокремлено мультиплікатори, розроблено оціночні моделі, обґрунтовано підходи до визначення вартості гудвілу та організаційно-економічних привілеїв, що дозволило суттєво вдосконалити методику, підвищити об’єктивність оцінки вартості підприємств;
· розроблено методичні засади оцінки впливу чинників формування вартості, на базі яких узагальнено сучасні тенденції зміни вартості підприємств;
· на основі дослідження сутності та наслідків корпоративних конфліктів, виділенні принципів, елементів, проблемних аспектів корпоративної моделі управління визначено особливості створення цільових систем управління вартістю підприємств;
· аргументовано методичні підходи щодо оцінки впливу державного регулювання вартості підприємств, на основі яких виокремлено сучасні стратегії та тенденції приватизаційних процесів, запропоновано заходи запобігання імовірних прогнозних негативних наслідків нагромадження капіталу;
на практичному рівні:
· доведено, що установлені значення показників фінансового стану та виявлені раціональні структурні пропорції виступають основними вартісними параметрами поточного управління капіталом підприємств;
· на підставі виділених модифікацій вартісного розриву та розкритих умов ефективного поділу підприємств аргументовано практичну можливість використання вартісного критерію їх реорганізації;
· запропоновано вартісну оцінку альтернативних способів розпорядження постійними активами підприємств і процесів проведення реструктуризації на основі виокремлення цілей, етапів, завдань і функцій, ранжування ліквідності та розробленого алгоритму прогнозування вартості промислової нерухомості.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх запровадження у практику управління вартістю національних підприємств. Теоретичні та прикладні розробки використані при підготовці Фондом державного майна України методичного забезпечення оцінки вартості майна та майнових прав, а саме Положення про порядок експертної оцінки пакетів акцій, що належать державі, відкритих акціонерних товариств”, Методики оцінки вартості майна під час приватизації”, Порядку розрахунку початкової ціни пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, що підлягають продажу на конкурсах під час приватизації” (довідка №176-97 від 27.03.2002р.), а також в процесі оцінки ринкової вартості:
- пакетів акцій, що належать державі, відкритих акціонерних товариств: АвтоКраЗ”, Азов”, Дніпроазот”, Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського”, Запорізький залізорудний комбінат”, Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, Київський річковий порт”, Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева”, Львівський автобусний завод”, Нафтохімік Прикарпаття”, Одеський нафтопереробний завод”, Содовий завод”, Сумське машинобудівне НВО ім. М.В. Фрунзе”, Укртелеком”, Херсонські комбайни”;
- акцій державних акціонерних і холдингових компаній: ХК Луганськтепловоз”, ХК Укрпромавтошиноремонт” ДАЕК Центренерго”;
- майнових комплексів: ВАТ АвтоЗАЗ”, КДГМК Криворіжсталь”, ВАТ Київхімволокно”, ВАТ Нікопольський південнотрубний завод”, ВАТ ОРІАНА”, ВАТ Укртатнафта”, ДАК Хліб України”;
- часток (акцій), що належать державі, у підприємствах з іноземними інвестиціями: Бакмед”, Моніс”, Новий камінь”, Тетра-Пак Київ” (довідка №9-73 від 10.01.2002р.).
Результати дисертації пройшли апробацію в процесі фінансового аналізу ВАТ Одеський верстатобудівний завод”, Роздільнянського ДХП Сірка”, ВАТ Маріупольський термічний завод”, ВАТ Інфракон”, ВАТ Південний енергомеханічний завод” (довідка №36-127 від 16.10.2002 р.), а також застосовуються фінансово-економічними службами НВІГ Інтерпайп” (довідка №19 від 27.02.2002р.) і в управлінні підприємствами концерну ЕНЕРГО” (довідка №71/164 від 05.08.2002 р.).
Науково-теоретичні положення роботи знайшли своє відображення в навчальних курсах Управління цінними паперами підприємства” (акт від 29.08.2002 р.), Експертна оцінка” (акт №150 від 02.10.2002 р.), Економіка фірми” (акт №15/16 від 04.09.2002 р.), які викладаються згідно програм магістерської підготовки у Київському національному економічному університеті, Українському інституті розвитку фондового ринку та Центрі магістерської підготовки КНЕУ.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорено і схвалено на науково-практичних конференціях: Управління організацією: діагностика, стратегія, ефективність” (м. Київ-Трускавець, 26-27 березня 1998р.); Маркетинг: теорія і практика” (м. Київ, 16-17 квітня 1998р.); Ефективність реформування української економіки” (м. Київ, травень 1998р.); Реорганізація, злиття та приєднання: світовий досвід та механізми реалізації в Україні” (м. Київ, 19 листопада 1998р.); Новий закон про банкрутство - законопроект” (м. Київ, 20-23 вересня 1999р., м. Яремче, 5-8 жовтня 1999р.); Теорія і практика управління організацією з погляду тисячоліть” (м. Київ, 24-26 травня 2001р.).
Публікації. Основні положення та найважливіші результати дисертаційного дослідження опубліковані автором самостійно та у співавторстві в 43 наукових працях. Загальний обсяг публікацій, що належить здобувачеві, становить 77,3 д.а., у тому числі 2 монографії (22,0 д.а.), 21 стаття у наукових фахових виданнях (9,4 д.а.), 5 навчальних посібників (38,5 д.а.), 2 довідника (2,3 д.а.), 2 брошури (2,1 д.а.) , 11 публікацій в інших наукових і методичних виданнях (3,0 д.а.).

Список літератури:
ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у розв’язанні сучасних актуальних методологічних і прикладних аспектів управління вартістю підприємств на основі наукового обґрунтування системи вартісного менеджменту, підвищення соціально-економічної ефективності їх діяльності. Основні наукові та практичні результати дослідження зводяться до таких:
1. За результатами аналізу наукових досліджень і досвіду господарювання виявлено, що проблематика управління вартістю підприємств є актуальною і потребує подальших наукових розробок та обґрунтування методичних і прикладних рекомендацій з підвищення його ефективності.
2. Сучасна теоретична конструкція вартості підприємств має створюватись шляхом відмови від принципу монізму в дослідженні формування вартості і синтезу окремих елементів витратної та результуючої концепцій за методологією, розробленою представниками неокласичної економічної теорії. Вартість підприємств доцільно розглядати як прояв грошових відносин між покупцями та продавцями, за яких попит формується відповідно специфічним ознакам корисності підприємств, а пропонування на основі факторів виробництва.
3. Аргументовано методологічні засади дослідження проблематики управління вартістю підприємств, що пов’язані з необхідністю урахування: дуалістичної природи вартості, її прояву через суб’єктивну поведінку людей; особливостей ціноутворення на підприємства; оптимальності факторів виробництва та значення інтелектуального капіталу для зростання вартості; способів довгострокового збільшення вартості; умов перехідної економіки та особливої ролі держави передусім в сфері приватизації та корпоративного управління; специфіки сучасних процесів відокремлення власності від управління; типів організації фондового ринку.
4. Доведено, що реалізація комплексного підходу до наукового узагальнення проблематики управління вартістю пов’язується з використанням пропонованого автором понятійного апарату вартості підприємств. Це дозволило змістовніше дослідити сутнісні характеристики вартісного менеджменту з метою теоретико-методологічного обґрунтування шляхів розв’язання прикладних управлінських завдань, спрямованих на зростання вартості підприємств.
5. Визначено сутнісні характеристики управління вартістю підприємств, яке розглядається як система менеджменту, втілена в реалізацію пріоритетного завдання - збільшення вартості підприємств, пов’язується із стратегічним інноваційним розвитком, ґрунтується на врахуванні виділених пріоритетних типів вартості та процесів, для яких критерій вартості є головним, реалізується в умовах значної невизначеності й здійснюється в рамках моделі корпоративного управління.
6. Обґрунтовано, що внутрішньогосподарське управління вартістю має підпорядковуватися процесу створення вартості і визначатися як складна система, що містить загальнокорпоративний, бізнесовий та функціональний рівні, для яких характерні виокремлені специфічні функції управління. Встановлено передумови використання орієнтованого на вартість управління, елементи та переваги вартісного менеджменту підприємств.
7. Виявлено основні ознаки поточного та антикризового управління вартістю підприємств перше спрямовується на зменшення відхилень поточних значень типів вартостей від запланованих величин, а антикризове передує досягненню вартістю критичної точки, визначення якої доцільно ґрунтувати на розрахунку величин баз вартості, характерних для різних рівнів управління, в умовах підвищених ризиків. Розкрито зміст факторів формування вартості підприємств, що класифікуються за ознаками характеру впливу на вартість, способу створення вартості, можливості керування з боку менеджерів, направленості та тривалості дії, місця прояву вартості, характеру інновацій, що формують вартість, та оціненості ринком. Виділення факторів формування вартості дозволило обґрунтувати ключові параметри управління, до яких віднесено інтереси зацікавлених осіб, час, фактори виробництва, елементи грошових потоків, ризик.
8. Аргументовано необхідність врахування в управлінні вартістю підприємств спекулятивного характеру фінансового капіталу на фондовому ринку, який завдає реальної шкоди вартості діючих підприємств, та обмежених можливостей підприємств з управління ризиком фіктивного капіталу. Доведено, що ці обставини зумовлюють особливу роль держави в управлінні вартістю, яка полягає у недопущенні зниження вартості підприємств внаслідок дії виділених факторів недосконалого фондового ринку.
9. Дослідження механізму державного регулювання вартості підприємств показало, що він не функціонує як збалансована система - управління реалізується в умовах суперечливої та малопередбачуваної економічної політики, злиття державних інститутів з бізнесом, значних інфляційних очікувань, високого рівня монополізації економіки, незакінченості первісного нагромадження капіталу, високих інвестиційних, кредитних й господарських ризиків. Оцінка стану і перспектив процесів приватизації із залученням іноземних інвестицій як елементу державного управління вартістю (за матеріалами підприємств енергетичної галузі) дозволила виокремити приватизаційні стратегії та уможливила висновок про те, що приватизація супроводжується змінами в умовах функціонування на ринку приватизованих енергопостачальних компаній, які надають їм конкурентних переваг у порівнянні з іншими суб’єктами господарювання, а умови продажу враховують передусім інтереси покупців і слабо пов’язані з питаннями енергетичної безпеки країни. Як результат, закладаються підвалини для зростання вартості досліджених підприємств внаслідок дії перерозподільчих чинників, а не завдяки ефективному внутрішньогосподарському управлінню вартістю.
10. Аналіз сутнісних характеристик виділених етапів первісного нагромадження капіталу дозволив зробити висновок, що вони сформувалися під впливом державного управління, а не є прямим наслідком діяльності суб’єктів господарювання, та обумовили особливу економічну роль в промисловому комплексі об’єднань підприємств у формі промислово-фінансових груп, державне регулювання діяльності яких виявляється нерезультативним. Закінчення процесу первісного нагромадження капіталу пов’язується із завершенням приватизації стратегічно важливих як для промислово-фінансових груп, так і для економіки країни підприємств; при цьому продаж їх акцій промисловим інвесторам має зберегтися як основний спосіб приватизації, а реалізація акцій фінансовим посередникам повинна носити допоміжний характер задля обмеження спекулятивного потенціалу фондового ринку. Визначено також, що іншими важливими напрямками вдосконалення державного управління вартістю підприємств мають бути - впровадження системи інвестиційної участі в акціонерних товариствах з державними частками в капіталі, вирівнювання дохідності акціонерного капіталу завдяки змінам в оподаткуванні, створення однакових умов функціонування підприємств різних галузей і регіонів, зрівняння правових наслідків володіння капіталом для всіх акціонерів. Доведено, що їх реалізація має враховувати прогнозовані негативні наслідки подальшого нагромадження капіталу та виділені сучасні тенденції приватизації стратегічних підприємств.
11. Як показали результати дослідження, характер функціонування вітчизняних промислово-фінансових груп значною мірою обумовлює існування системи управління вартістю підприємств, для якої характерні виділені риси, а саме орієнтація на внутрішні ресурси, а не на капітал акціонерів і позики, закритість інформації, непрозорість внутрішніх відносин, недоступність для сторонніх, чітка фіксація на протилежних полюсах капіталу та найманих працівників, приховування основних доходів від оподаткування. Прогнозованим наслідком подальшого нагромадження капіталу, за відсутності пропонованих заходів з державного регулювання, буде відтворення ще у більших масштабах існуючих на цей час усередині промислово-фінансових груп відносин з управління вартістю підприємств.
12. Дослідження теоретико-методологічних аспектів оцінки вартості підприємств дозволило зробити висновок, що методологія поступово еволюціонує із розвитком приватизаційних процесів, задля обслуговування яких вона здебільшого використовується, однак зберігає особливості, пов’язані із станом підприємств, що адаптуються до ринкових умов господарювання. Визначено відмінності методології оцінки в умовах економічної трансформації від усталеної, обґрунтовано обмеженість сфери прикладання оцінки, виокремлено основний методичний підхід до розрахунку вартості підприємств та виділено специфічні принципи оцінки вартості, а саме обмеження, зниження вартості, невизначеності, формалізації, наближення.
13. Запропоновано в процесі оцінки вартості підприємств ураховувати класифікацію цінних паперів згідно галузевої належності, місця на ринку та стадій життєвого циклу підприємств-емітентів, типізувати акції в межах кожної класифікаційної ознаки виходячи з перспектив цін, рівня дивідендних виплат, міри інвестиційного ризику та ступеня ліквідності цінних паперів, а також пріоритетності орієнтації інвесторів. Розвинуто уяву про характер представництва акцій на фондовому ринку, у відповідності з яким виокремлюються чотири види акцій - в оцінці них доцільно використовувати узагальнюючі показники і коефіцієнти дохідності та обігу, а також розроблений алгоритм розрахунку вартості.
14. Обґрунтовано доцільність застосування в рамках ринкового підходу до оцінки вартості підприємств методу ринку капіталу на основі іноземних аналогів з використанням пропонованих ознак порівняння, визначених переваг і недоліків, що притаманні окремим показникам фінансової бази і обумовлюють сфери їх застосування, розроблених правил обчислення мультиплікаторів. Установлено переваги використання багатофакторної регресивної моделі другого порядку для обробки аналогової інформації із коригуванням одержаних результатів на підставі визначених поправок до вартості.
15. Доведено, що методологія оцінки вартості гудвілу визначається його природою як особливого невіддільного нематеріального активу і ґрунтується на чинниках виникнення та базовій передумові його існування, а застосування усталених підходів обмежується виключно дохідним на основі методів надлишкових прибутків і внутрішнього порівняння без урахування принципу найкращого й найефективнішого використання. Розкрито методичні засади оцінки вартості засобів ідентифікації підприємств на основі розробленого котлового” методу та обґрунтовано необхідність урахування при визначенні вартості організаційно-економічних привілеїв того, що останні полягають не у перевагах, одержаних за результатами власної діяльності, а надані окремим підприємствам державою, - це зумовлює використання в оцінці виключно дохідного підходу, який доцільно ґрунтувати на наведеній класифікації преференцій і пропонованих ним методах розрахунків.
16. Результати дослідження тенденцій зміни факторів формування вартості підприємств дають змогу стверджувати, що нематеріальні активи, особливо важлива для створення вартості їх частина - об’єкти інтелектуальної власності - помітної ролі у формуванні вартості підприємств не відіграють, основні фонди не беруть повноцінну участь у формуванні вартості з огляду на критичний рівень їх зносу та недозавантаженість, інвестування вирішального внеску у підвищення сукупної вартості підприємств не справляє. В структурі сукупної вартості підприємств зростає частка підприємств сировинних галузей і відповідно знижується внесок наукоємних кінцевих виробництв й підприємств, орієнтованих на споживчий ринок. Оцінка стану факторів виробництва і компонентів грошових потоків свідчить про зниження вартості підприємств у 1991-2000 рр., яке супроводжується перерозподілом вартості від ефективно працюючих до паразитуючих виробництв, при цьому інноваційно-інвестиційна діяльність суттєво не впливає на вартість, а структура сукупної вартості не раціональна.
17. Кореляційний аналіз зв’язку іноземних інвестицій і вартості вітчизняних підприємств засвідчив, що ці інвестиції не позначаються на вартості підприємств країни в цілому, хоча на окремих досліджених підприємствах простежується позитивний ефект їх дії. Оцінка структури інвестицій за країнами походження показала переважну частку в ній офшорних зон це віддзеркалює амністію і завуальоване повернення вітчизняного капіталу в обмін на організаційно-економічні привілеї.
18. Запропоновано типізацію корпоративних конфліктів, яка уможливлює твердження про те, що вони характеризують процес перерозподілу власності в акціонерних товариствах і негативно позначаються на господарській діяльності підприємств та їх вартості. Виділено головні чинники впливу на стан національної корпоративної культури як елементу моделі корпоративного управління підприємствами, що обумовлюють існуючий стиль управління вартістю, для якого характерні: використання з боку менеджерів і/або впливових зовнішніх акціонерів поведінки, притаманної приватним власникам; зневажання ними моральних категорій довіри, вірності слову, сумлінності; відсутність у населення бажання стати акціонерами за рахунок вкладення власних заощаджень; недостатнє вміння прогнозувати наслідки володіння корпоративними правами; порівняно низька значущість кримінального елемента корпоративної культури; примиреність населення з тим, що реальним власником воно не буде.
19. Дослідження елементів національної моделі корпоративного управління підприємствами показало, що модель є банковоорієнтованою і подібна найбільше до японської це викликано особливою роллю промислово-фінансових груп у вітчизняному народному господарстві, однак для неї характерні певні виділені специфічні ознаки. Виконана оцінка реалізації принципів ОЕСР у національній моделі корпоративного управління засвідчила, що вони переважно реалізуються неповністю, або не діють; при цьому найбільші проблеми постають при реалізації прав акціонерів і забезпеченні прозорості дій корпорацій.
20. Виокремлення принципів, аспектів і наслідків використання національної моделі корпоративного управління підприємствами уможливило висновок про її перспективність, що пов’язується з законодавчим розв’язанням виділених проблемних аспектів і саморозвитком на основі впровадження пропонованих норм кодексу корпоративного управління.
21. Доведено, що конкретні шляхи зростання вартості підприємств реалізуються у виділених формах управління, вибір яких доцільно здійснювати виходячи з місця підприємства на ринку, ознак галузі, стану активів і пасивів, а управлінські дії мають спрямовуватися на максимізацію величин визначених типів вартості, характерних для кожної з форм управління.
22. Аргументовано, що раціоналізацію структури капіталу підприємств доцільно проводити використовуючи пропоновані значення індикаторів фінансового стану та обґрунтовані раціональні зміни у його структурі. Доведено, що для визначення порівняної ефективності шляхів злиття підприємств і розвитку промислово-фінансових груп доцільно застосовувати установлені специфічні модифікації вартісного розриву та відповідні ним способи розрахунку грошових вигод акціонерів, а при встановленні холдингового контролю розроблені методи оцінки ефектів від зменшення об’єкту придбання, економії витрат на злиття, використання фінансового важеля.
23. Обґрунтовано доцільність реорганізації підприємств за вартісним критерієм з використанням визначених умов ефективного поділу, які базуються на вартісних оцінках виділених типів підприємств. Розкрито доцільність застосування пропонованої оціночної моделі еталонного” підприємства, а також багатоваріантного коригування грошових потоків на розмір боргів і оцінки майбутньої вартості виділених підприємств за різноманітних умов погашення заборгованості. Установлено необхідність урахування того, що зміна організаційних структур підприємств при їх невідповідності існуючому зовнішньому оточенню має здійснюватися на базі інвестиційної вартості або вартості земельної ділянки. Аргументовано можливість реструктуризації життєздатних підприємств на основі пропонованого рішення задачі оптимізації структури їх активів і пасивів за критерієм вартості з урахуванням пріоритетності бізнес-ліній різних типів.
24. Визначено, що управління постійними активами підприємств має здійснюватися у відповідності із виділеними етапами реструктуризації й вирішувати притаманні ним завдання та функції, а також ураховувати визначені особливості розпорядження зайвими активами, що дозволяє реалізувати специфічні цілі управління на підставі ранжування ліквідності окремих елементів майна підприємств. Установлено доцільність вибору способів управління активами підприємств в процесі реструктуризації із застосуванням визначених процедур, що відповідають альтернативним методам розпорядження майном, урахуванням пропонованих характеристик активів і використанням розробленого алгоритму статистичного прогнозування вартості об’єктів промислової нерухомості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. — М.: Ось-89, 1997. —. Кн. 1 : О причинах увеличения производительности труда и о порядке, в соответствии с которым продукт труда естественным образом распределяется между различными классами народа. — 256 с.
2. Петти В. Трактат о налогах и сборах / В. Петти; Начала политической экономии и налогового обложения : [Отд. главы] / Д. Рикардо. — Петрозаводск : Предприятие по торг. и изд. деятельности "Петроком", 1993. — 156с.
3. Маркс К. Капитал. Т.1 // Маркс К., Энгельс Ф., Соч., 2-е изд. Т.23.
4. Сэй Ж.-Б., Бастиа Ф. Трактат по политической экономии / Ж.-Б.Сэй; Экономические софизмы. Экономические гармонии / Ф. Бастиа / Сост., вступ. статья, комент. М.К. Бункина, А.М. Семенов. М.: Дело, 2000. 232с.
5. Милль Дж. Основы политической экономии : Пер. с англ. /Общ. ред. А.Г. Милейковского. — М. : Прогресс, 1980. - 424 с.
6. Шумпетер И. А. История экономического анализа // http://ek-lit.agava.ru/shum246.htm.
7. Австрийская школа в политической экономии : Сборник : Перевод, предисл., коммент., сост. В. С. Автономова. — М. : Экономика, 1992. — 492с.
8. Гриценко А. Эволюция стоимости // Экономика Украины. 2001. - №4. - С. 45-55.
9. Основи економічної теорії: політ економічний аспект: Підручник / Г.Н.Климко, В.П. Несторенко, Л.О. Каніщенко та ін.; За ред. Г.Н.Климка, В.П. Несторенка. К.: Вища шк., 1994. 559 с.
10. Колот А. Вартість і ціна послуг робочої сили: теоретичні аспекти формування // Україна: аспекти праці. 1998. - №6. С. 14-19.
11. Кларк Дж. Б. Распределение богатства: Пер. с англ. М.: Гелиос АРВ, 2000. 367 с.
12. Афанасьев В. Вклад австрийской школы в развитие трудовой теории стоимости (к проблеме единства экономической науки) // Вопросы экономики. 2002. - №2. С. 102-117.
13. Кириленко В., Кириленко Л. Теория цены и современное ценообразование в Украине // Экономика Украины. 2002. - №8. С. 56-62.
14. Шевченко А., Жученко В., Николенко С. Маржинализм: история, теория, практика // Экономика Украины. 1999. - №8. С. 55-61.
15. Злупко С.М. Внесок українських економістів у розвиток теорії грошей, грошового обігу і фінансів // Фінанси України. 2001. - №8. С. 31-49.
16. Маршалл А. Принципи економічної науки: Реферат підручника / В. М. Фещенко (референт-уклад.). — К. : АДС "УМКЦентр", 2001. — 216 с.
17. Шумпетер Й. Капіталізм, соціалізм і демократія. Пер.з англ. — К. : Основи, 1995. — 528 с.
18. Хикс Дж. Стоимость и капитал: Пер. с англ. / Общ. ред. и вступ. ст. Р.М.Энтова. — М. : Прогресс, 1993. — 487 с.
19. Чемберлин Э. Теория монополистической конкуренции: Реоориентация теории стоимости: Пер. с англ. М.: Экономика, 1996. 351 с.
20. Робинсон Дж. Экономическая теория несовершенной конкуренции : Пер. с англ. / Вступ. ст. и общ. ред. И. М. Осадчей. — М. : Прогресс, 1986. — 471 с.
21. Baumol W. On the Theory of the Expansion of the Firm. American Economic Review. 1962. Vol. 52. P. 1078-1087.
22. Marris R. A Model of the Managerial Enterprise. Quarterly Journal of Economics. 1963. Vol. 77. P. 185-209.
23. Саймон Г.А. Теория принятия решений в экономической теории и науке о поведении / Теория фирмы. Под ред. В.М. Гальперина. СПб.: Экономическая школа, 1995. С. 54-72.
24. Веблен Т. Теория праздного класса: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1984. 367 с.
25. Гелбрейт Дж. К. Новое индустриальное общество: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1969. 479 с.
26. Коуз Р.Г. Природа фирмы / Теория фирмы. Под ред. В.М. Гальперина. СПб.: Экономическая школа, 1995. С. 11-32.
27. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: Опыт соц. прогнозирования. Пер. с англ. под ред. В.Л. Иноземцева. М. : Academia, 1999. - 783 с.
28. Эдвинссон Л., Мэлоун М. Интеллектуальный капитал. Определение истинной стоимости компании / Новая постиндустриальная волна на Западе: Антология. Пер. под ред. и вступ. ст. В.Л. Иноземцева. М. : Academia, 1999. - 631 с.
29. Чухно А. Интеллектуальный капитал: сущность формы и закономерности развития// Экономика Украины. 2002. - №11. С. 48-55; Экономика Украины. 2002. - №12. С. 61-67.
30. Макконел Д., Колісник М., Рябота В., Рязанова Н. Корпоративне управліня: Теорія, законодавство, практика. К., 2001. 80с.
31. Коттл С., Мюррей Р.Ф., Блок Ф.Е. Анализ ценных бумаг” Грэма и Додда. Пер. с англ. М.: ЗАО Олимп-Бизнес”, 2000. 704 с.
32. Махлуп Ф. Теории фирмы: маржиналистские, бихевиористские и управленческие / Теория фирмы. Под ред. В.М. Гальперина. СПб.: Экономическая школа, 1995. С. 73-93.
33. Друкер П. Ф. Задачи менеджмента в ХХІ веке. Пер. с англ. М.: Издательский дом «Вильямс», 2001. 272 с.
34. Голіков В. Приватизація як фактор переходу України до ринкової економіки // Економіка України. 1996. - №8. С.13-21.
35. Лунев В.Л. Тактика и стратегия управления фирмой: Учеб. пособие. М.: Финпресс, НГАЭиУ, 1997. 356 с.
36. Сирко А. Корпоративная собственность в транзитивной экономике // Экономика Украины. 2003. - №2. С. 57-64.
37. Международные стандарты оценки. В сб.: Методика и практика составления отчетов об оценке (с использованием материалов Института экономического развития Всемирного банка).К.: Міжнародний центр приватизації, івестицій та менеджменту, 1996. С.5-59.
38. Чампнис П. Утвержденные Европейские Стандарты Оценки Недвижимости. Пер. и ред. Е.И.Тарасевич. М.: Российское общество оценщиков, 1998. 159 с.
39. Міжнародні стандарти оцінки. Принципи, стандарти та правила. Ред. О.Драпіковський, І.Іванова. К.:UKRels, 1999. 122 с.
40. Международные стандарты оценки. Кн. 1, Г.И. Микерин (руководитель), М.И. Недужий, Н.В. Павлов, Н.Н. Ящина. М.: ОАО «Типография «НОВОСТИ», 2000. 264 с.
41. Международные стандарты оценки. Кн. 2, Г.И. Микерин (руководитель), М.И. Недужий, Н.В. Павлов, Н.Н. Ящина. М.: ОАО «Типография «НОВОСТИ», 2000. 360 с.
42. Методика оцінки вартості майна під час приватизації. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. №1554 // Офіційний вісник України. - 2000. - №42. - Ст. 1791.
43. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби”. Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. № 92 // Офіційний вісник України. - 2000. - №21. - Ст. 971.
44. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 Об’єднання підприємств”. Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 7липня 1999 р. № 163 // Офіційний вісник України. - 1999. - №30. - Ст. 205.
45. Мендрул О.Г. Управління вартістю підприємств: Монографія . К.: КНЕУ, 2002. 272 с.
46. Вовк С. Корпорация «ИСД» // Украинская инвестиционная газета. 2003. - №8. С. 12-13.
47. Fisher I. The theory of interest: As determined by impatience to spend income and opportunity to invest it. N.Y. MacMillan, 1930. 566 p.
48. Marcowitz H.M. Mean-variance analysis in portfolio choice and capital market. Oxford; N.Y.: Blackwell, 1987. 387 p.
49. Marcowitz H.M. Portfolio selection. Efficient diversification of investment. Oxford; N.Y.: Blackwell, 1991. 384 p.
50. Sharpe W.F. Simplified model for portfolio analysis // Management Sci. - 1963. - Vol.9, N2. - P. 277-293.
51. Sharpe W.F. Capital asset prices: A theory of capital market equilibrium under conditions of risk // Journ. Finance. - 1964. - Vol.19. N3. - P. 425-442.
52. Tobin J. The theory of portfolio selection // Theory of interest rates / Ed. by F.H.Hahn, F.P.R. Brechling. London: MacMillan, 1965. P. 3-51.
53. Модильяни Р., Миллер М. Сколько стоит фирма? Теорема ММ. Пер. с англ. М.:Дело, 1999. 272 с.
54. Хелферт Э. Техника финансового анализа. Пер. с англ. под ред. Л.П. Белых. М.:Аудит, ЮНИТИ, 1996.- 663 с.
55. Коупленд Т., Коллер Т., Мурин Дж. Стоимость компаний: оценка и управление. Пер. с англ.. М.: ЗАО Олимп-Бизнес”, 1999. 576 с.
56. Сорос Дж. Открытое общество. Реформируя глобальный капиталзм. Пер. с англ. М.: Некоммерческий фонд Поддержка Культуры, Образования и Нових Информационных Технологий”, 2001. 458 с.
57. Whittington R. Competitive strategy to lure the investor // Financial Times. Mastering Management. Strategy. 2000. 23 October. P. 2-4.
58. Валдайцев С.В. Оценка бизнеса и управление стоимостью предприятия: Учеб. пособие для вузов. М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2001. 720 с.
59. Ittner C., Larcker D. A bigger yardstick for company performance // Financial Times. Mastering Management. Finance and accounting. 2000. 16October. P. 9-10.
60. Бирман Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных проектов. Пер. с англ. под ред. Л.П.Белых. М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. 631 с.
61. Уолш К. Ключевые показатели менеджмента. Как анализировать и контролировать данные, определяющие стоимость компании. Пер. с англ. М.: Дело, 2000. 360 с.
62. Колас Б. Управление финансовой деятельностью предприятия. Проблемы, концепции, методы: Учеб. пособие. Пер. с фр. под ред. проф. Я.В. Колосова. М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997. 576 с.
63. Ришар Ж. Аудит и анализ хозяйственной деятельности предприятия. Пер. с фр. под ред. Л.П. Белых. М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. 375 с.
64. Schwartz P. The future of the new economy I // Red Herring. 2000. September. P. 96-97.
65. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. М.: Дело, 1992. 702 с.
66. Економіка підприємства: Підручник. В 2 т. Т.1 / За ред. С.Ф. Покропивного. К.: Вид-во Хвиля-Прес”, Донецьк: Мале підприємство Поиск”, Т-во книголюбів, 1995. 400 с.
67. Быльцов С.Ф. Настольная книга российского инвестора: Учеб.-практ. пособие. СПб.: Изд. дом «Бизнесс-пресса», 2000. 512 с.
68. Оценка стоимости предприятия (бизнеса): Учеб. пособ. / Под ред. Абулаева Н.А., Колайко Н.А. М.: Изд-во «ЭКМОС», 2000. 352 с.
69. Есипов В., Маховикова В., Терехова В. Оценка бизнеса. СПб. : Питер, 2000. 416 с.