ВАРІАТИВНІСТЬ ІНТОНАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ ВИСЛОВЛЕННЯ-ВИБАЧЕННЯ У МОВЛЕННЄВІЙ КОМУНІКАЦІЇ (ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ФОНЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НА МАТЕРІАЛІ АНГЛІЙСЬКОГО ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ)

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

АЛЕКСЕНКО СВІТЛАНА ФЕДОРІВНА

УДК 81’367. 2=111

ВАРІАТИВНІСТЬ ІНТОНАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ
ВИСЛОВЛЕННЯ-ВИБАЧЕННЯ У МОВЛЕННЄВІЙ КОМУНІКАЦІЇ
(експериментально-фонетичне дослідження
на матеріалі англійського діалогічного мовлення)

Спеціальність 10.02.04 германські мови

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Дворжецька Маргарита Петрівна
кандидат філологічних наук,
професор

Київ 2004

ЗМІСТ
ВСТУП................................................................................................................. 4
РОЗДІЛ 1. МОДЕЛЮВАННЯ ПРОСОДИЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ АНГЛІЙСЬКИХ ВИСЛОВЛЕНЬ-ВИБАЧЕНЬ У МОВЛЕННЄВІЙ КОМУНІКАЦІЇ................ 12
1.1. Лінгвістичні дослідження функціонування висловлень-вибачень в англійському діалогічному мовленні...................................................................................... 12
1.1.1. Етико-психологічний зміст висловлень-вибачень...................... 14
1.1.2. Висловлення-вибачення у таксономії мовленнєвих актів......... 17
1.1.3. Парадигма лінгвістичних контекстів уживання висловлень-вибачень в англійському діалогічному мовленні............................................................... 20
1.2. Лексична і синтаксична структура англійських висловлень-вибачень 26
1.3. Класифікація соціально зумовлених, прагматичних й емоційних ознак висловлень-вибачень......................................................................................... 31
1.3.1. Висловлення-вибачення за ситуацією спілкування.................... 32
1.3.2. Висловлення-вибачення за соціальним статусом мовця.34
1.3.3. Висловлення-вибачення за прагматичною спрямованістю....... 36
1.3.4. Висловлення-вибачення за ступенем емоційної насиченості..... 39
1.4. Роль інтонаційних засобів у соціокультурній варіативності просодичної організації висловлень-вибачень...................................................................... 45
Висновки до розділу 1................................................................................ 56
РОЗДІЛ 2. ПРОГРАМА Й МЕТОДИКА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ФОНЕТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОСОДИЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИСЛОВЛЕНЬ-ВИБАЧЕНЬ В АНГЛІЙСЬКОМУ ДІАЛОГІЧНОМУ МОВЛЕННІ......................................... 59
2.1. Програма експериментально-фонетичного дослідження................... 60
2.2. Методика експериментального дослідження....................................... 60
2.2.1. Обробка корпусу експериментального матеріалу..................... 61
2.2.2. Аудитивний аналіз....................................................................... 62
2.2.3. Акустичний аналіз....................................................................... 65
2.3. Кількісний аналіз результатів експерименту....................................... 68
РОЗДІЛ З. ЛІНГВІСТИЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОСОДИЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИСЛОВЛЕНЬ-ВИБАЧЕНЬ В АНГЛІЙСЬКОМУ ДІАЛОГІЧНОМУ МОВЛЕННІ......................................................................... 71
3.1. Аудитивний аналіз експериментального матеріалу............................ 71
3.1.1. Інтонаційне оформлення англійських висловлень-вибачень..... 82
3.1.2. Інтонаційна організація соціально зумовлених, прагматичних й емоційних видів висловлень-вибачень у формальних і неформальних ситуаціях............................................................................................................................. 87
3.1.3. Особливості варіативності інтонаційної організації англійських висловлень-вибачень....................................................................................... 110
3.2. Акустичний аналіз експериментального матеріалу.......................... 136
3.3. Інваріантні та варіативні ознаки просодичної моделі англійських висловлень-вибачень........................................................................................................... 148
Висновки до розділу 3.............................................................................. 160
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ................................................................................ 164
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................ 168
ДОДАТКИ....................................................................................................... 188
Додаток А. Список джерел, використаних під час підбору та обробки експериментального матеріалу....................................................................... 189
Додаток Б. Частотні показники просодичних підсистем тону, інтенсивності та тривалості, обчислені за результатами
аудитивного аналізу..193
Додаток В. Частотні показники просодичних підсистем тону, інтенсивності та тривалості, обчислені за результатами
акустичного аналізу..220

ВСТУП
Вивчення просодичної організації мовлення у когнітивній парадигмі, в межах якої виконуються сучасні лінгвістичні дослідження, передбачає антропоцентричний підхід до пізнання мовленнєвих явищ, виявлення закономірностей інтонаційної варіативності реального мовлення та встановлення ролі просодичних засобів в процесі організації та координації інформаційного потоку [11; 46; 52; 73; 181, с. 153-165; 203, с. 195]. Особлива увага до просодичної моделі висловлення пояснюється її тісним зв’язком із іншими рівнями організації мовлення та здатністю передавати учасникам комунікації суттєву орієнтацію у розумінні смислу висловленого і бути ефективним джерелом та провідником інформації [21, с. 6-9; 26, с. 26-28; 76; 146, с. 7-15; 103, с. 126; 187, с. 33-47; 210, с. 231-235; 222, с. 19-21]. Порушення коректної просодичної організації мовлення не лише знижує його виразність, але й часто призводить до неадекватного тлумачення смислу висловлення та різкого зниження ефективності повноцінного спілкування [71, с. 5; 109, с. 7-10; 179, с. 17-22; 223, с. 10-24].
Вивчення закономірностей інтонаційного оформлення діалогічного мовлення у ситуаціях офіційного і неофіційного спілкування є важливим, оскільки відсутність результатів відповідних теоретичних та експериментально-фонетичних досліджень загальмовує широке впровадження у практику навчання культури інтонування конкретних висловлень. У зв’язку з активною глобалізацією комунікативних процесів, яка передбачає численні міжнародні контакти, нагальними стають дослідження соціолінгвістичних аспектів просодичної організації мовленнєво-етикетних висловлень, що є контактовстановлюючими формами міжособистісного спілкування [34, с. 99; 104, с. 546-549; 113, с. 51-53; 139, с. 11; 141; 143, с. 144-145; 158, с. 160; 227, с. 24].
Одним із семи найуживаніших мовленнєво-етикетних прагматичних актів в англійському діалогічному мовленні є висловлення-вибачення [91], від коректної просодичної актуалізації якого залежить успішність спілкування. Проте інтонаційна організація висловлень-вибачень в англійському діалогічному мовленні є одним з нерозроблених питань комунікативної фонетики англійської мови. Дотепер варіативність інтонаційної моделі зазначеного типу висловлень не була предметом спеціального дослідження. У попередніх дослідженнях вибачення вивчалися в межах ширшої проблематики складників ефективності мовленнєвої комунікації [17; 34; 50; 61; 75; 84; 90; 92; 136; 138; 140; 170; 179; 181; 185; 186; 197; 206; 237 та ін.] і проблематики функціонування мовленнєво-етикетних одиниць як окремого класу висловлень [121]; в межах інтенсифікованих висловлень [6]; як підвид висловлень, що передають каяття [58]; як взятий окремо поза мовленнєвою варіативністю комунікативний акт [31].
Отже, висловлення-вибачення досліджувалися з недостатнім ступенем соціолінгвістичної стратифікації, який дозволив би розв’язати ряд аспектів проблеми варіативності інтонаційних засобів реалізації висловлень-вибачень. Тому актуальними та теоретично значущими є дані про характер і закономірності взаємодії просодичних підсистем у реалізації висловлень-вибачень, різних за ступенем емоційності, прагматичною спрямованістю та актуалізованих мовцями із різним соціальним статусом в офіційних / неофіційних умовах спілкування. Актуальність вибраної теми зумовлена також загальною спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень на розгляд функціональних особливостей мовних одиниць та тенденцією до використання багатофакторної стратегії при вивченні їх інтонаційної варіативності.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертація виконана в межах держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України Типологія та функціонування мовних одиниць фонетичної, граматичної та лексичної систем сучасних германських і романських мов: когнітивний, комунікативний та прагматичний аспекти”, затвердженої радою Київського державного лінгвістичного університету (протокол №5 від 27 січня 1997 р.).
Метою дослідження є виявлення варіативності інтонаційної моделі англійських висловлень-вибачень шляхом встановлення основних просодичних засобів мовлення при диференціації їх функціональних і семантичнихих видів у різних ситуаціях спілкування.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні про те, що в процесі оволодіння мовою в свідомості кожного її носія закріплюються певні соціокультурні моделі просодичного оформлення висловлень-вибачень, на основі яких у мовленні залежно від конкретних обставин комунікації мовець відтворює варіанти актуалізації зазначених висловлень.
Аналіз стану опрацювання проблеми показав, що для досягнення мети дослідження необхідно розв’язати такі завдання:
установити парадигму соціокультурних контекстів уживання висловлень-вибачень в англійському діалогічному мовленні;
з’ясувати та систематизувати найтиповіші щодо соціальних, емоційних і прагматичних ознак види висловлень-вибачень;
визначити набір інваріантних супрасегментних ознак, що просодично маркують висловлення-вибачення як окремий тип висловлень;
виявити диференційні просодичні ознаки в моделюванні й розмежуванні соціально зумовлених, емоційних і прагматичних видів англійських висловлень-вибачень;
експериментально визначити роль взаємодії просодичних підсистем на акустичному рівні підсистем тону, інтенсивності та тривалості при варіативності інтонаційної організації висловлень-вибачень в англійському діалогічному мовленні.
Об’єктом дослідження є усні реалізації висловлень-вибачень в англійському діалогічному мовленні.
Предмет вивчення становлять структурні і функціональні ознаки просодичних підсистем, що спричинюють варіативність інтонаційної моделі англійських висловлень-вибачень.
Матеріалом дослідження слугував експериментальний корпус діалогічних текстових фрагментів із лінгафонних інтерактивних курсів англійської мови і художніх творів англійських та американських авторів, в межах яких вживаються висловлення-вибачення. Загальний обсяг експериментально-фонетичного матеріалу дослідження склав 970 реалізацій висловлень-вибачень.
Методи дослідження. Для досягнення мети дисертаційного дослідження були використані такі методи: описовий метод для встановлення функціональних і семантичних ознак висловлень-вибачень, які слугували основою класифікації цих висловлень, метод семантичного і прагматичного аналізу для визначення соціальних, емоційно-модальних і прагматичних чинників інтонаційної варіативності висловлень-вибачень в англійському діалогічному мовленні; метод зіставлення просодичних параметрів англійських висловлень-вибачень і їх функціональних і семантичнихих ознак для з’ясування їх взаємозв’язку і впливу останніх на інтонаційну варіативність висловлень-вибачень. Фонетичний експеримент базувався на емпіричних загальнонаукових методах (спостереження, порівняння, вимірювання) і спеціальних методах експериментально-фонетичного дослідження (звукозапис, аудитивний та акустичний аналізи, інтонографічний, комп’ютерно-осцилографічний, кількісний аналіз даних) для організації поетапного проведення об’єктивного аналізу інтонаційного оформлення англійських висловлень-вибачень з метою визначення їх інтонаційної варіативності.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше здійснено систематизацію і класифікацію функціональних і семантичних видів англійських висловлень-вибачень; експериментально визначено парадигму моделей інтонаційного оформлення висловлень-вибачень, які подано з урахуванням впливу соціальних, емоційно-модальних і прагматичних властивостей досліджуваних висловлень; з’ясовано інваріантну інтонаційну модель англійських висловлень-вибачень та варіантні диференційні просодичні ознаки їхніх функціонально-семантичних видів в офіційних та неофіційних умовах спілкування. Вперше на матеріалі англійських висловлень-вибачень встановлено закономірності взаємодії різних просодичних підсистем і виявлено їх роль у диференціації соціально зумовлених, емоційних і прагматичних видів висловлень цього типу.
Теоретичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні парадигми основних структурних компонентів інтонаційної моделі висловлень-вибачень в англійському діалогічному мовленні і специфіки їх варіювання залежно від зміни соціальних, емоційно-модальних і прагматичних чинників. Отримані результати дослідження про механізм впливу функціональних якостей висловлень на просодичні засоби їх реалізації у мовленні набувають особливої значущості в інтонології у дослідженні питань, пов’язаних із поліінформативністю інтонаційного контуру.
Практичне значення дослідження полягає у можливості використання його основних положень і результатів у курсах теоретичної (розділи: Інтонація”, Стилістичне вживання інтонації”, Інтонація розмовного стилю”) та практичної фонетики (розділи Інтонація мовлення”, Фоностилістика”) при навчанні соціально-коректній просодичній структурі мовленнєво-етикетних висловлень, висловлень-вибачень зокрема, з метою оволодіння їх адекватними інтонаційними моделями. Фактичний матеріал і додатки до дисертації можуть слугувати основою для розробки практичних рекомендацій з фоностилістики сучасної англійської мови. Основні результати роботи можуть бути використані у науково-дослідній діяльності студентів лінгвістичних вищих навчальних закладів.
Особистий внесок дисертанта полягає у встановленні парадигми соціокультурних контекстів уживання англійських висловлень-вибачень, яка зумовлює їх функціональну й інтонаційну варіативність; у визначенні та систематизації найтиповіших видів висловлень-вибачень щодо соціальних, емоційних і прагматичних ознак; у з’ясуванні їх інваріантних і варіантних просодичних характеристик у процесі мовленнєвої комунікації; в подальшім уточненні й розширенні знань про особливості впливу функціональних і семантичних чинників на інформативність інтонаційного контуру.
Основні положення, які виносяться на захист:
1. Функціонування висловлень-вибачень в англійському діалогічному мовленні зумовлюється двома складниками їх етико-психологічного змісту: почуттям провини і принципом увічливості. Під впливом почуття провини висловлення-вибачення вживаються мовцями для мінімізації / нейтралізації завданої слухачеві образи. Принцип увічливості спричиняє застосування висловлень-вибачень для підтримання позитивної тональності спілкування.
2. Комунікативна настанова англійських висловлень-вибачень актуалізується однією з мовленнєвих стратегій вираження жалю, які є результатом свідомого вибору мовцями найрелевантнішої лексико-семантичної структури у досягненні комунікативної мети. Експліцитні висловлення-вибачення чітко виражають ілокутивну силу висловлень-вибачень за допомогою ключових перформативних дієслів, що передають психологічний стан жалю. Імпліцитні висловлення-вибачення як мовленнєві засоби непрямого вираження комунікативної інтенції проявляються у формі вибачень-виправдовувань, вибачень-відмов, вибачень-обіцянок.
3. Співвіднесення функціональних і семантичних видів англійських висловлень-вибачень з їх інтонаційним оформленням є необхідною умовою з’ясування варіативності інтонаційної моделі англійських висловлень-вибачень, при цьому достатнім є такий комплекс функціональних і семантичнихих ознак висловлень-вибачень: ступінь емоційної насиченості висловлень, їх прагматична спрямованість, ситуація спілкування, співвідношення соціальних статусів мовців.
4. Висловлення-вибачення як окремий прагматичний тип висловлень маркуються такими інваріантними мелодійними, динамічними і темпоральними ознаками їх інтонаційної моделі: середнім та низьким рівним передтактом; вузьким діапазоном шкали; середнім спадним термінальним тоном; висхідно-спадним мелодійним контуром.
5. Варіантні просодичні ознаки, що моделюють і розрізнюють функціонально-семантичні види висловлень-вибачень, засвідчують інтонаційну варіативність досліджуваного типу висловлень у формі існування певних соціокультурних моделей їх просодичного оформлення, на ґрунті яких залежно від поєднання й інтенсивності дії позамовних чинників мовці відтворюють варіанти цих моделей.
Апробація основних положень і результатів дисертаційного дослідження здійснювалася на 9 конференціях, у тому числі трьох міжнародних: науковій конференції ЮНЕСКО At the Threshold of the Millennium: Through Language and Culture Studies to Peace, Harmony and Co-Operation” [LINGUAPAX-VIII] (Київ, вересень, 2000 р.); 2-ій міжнародній науковій конференції Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, листопад, 2001 р.); міжнародній науковій конференції Соціальні, стилістичні та риторичні аспекти дослідження і викладання фонетики германських і романських мов” (Київ, жовтень, 2001 р.); двох республіканських: шостій Національній конференції TESOL-Ukraine: The Way forward to English Language and ESP Teaching in the Third Millennium” (Київ, січень, 2001 р.); Всеукраїнській науковій філологічній конференції Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики” (Черкаси, червень, 2001 р.); п’яти міжвузівських науково-практичних конференціях Дні науки у КНЛУ” (Київ, квітень 2000-2004 рр.). Результати дослідження обговорювалися також на науковому семінарі Сучасні інформаційні технології експериментально-фонетичного дослідження мовлення” (Київ, КНЛУ, листопад, 2002 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено у п’яти статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях України (2,27 др. арк.), і тезах двох наукових конференцій.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг основного тексту дисертації 167 сторінок, загальний обсяг роботи 233 сторінки.
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, мету та завдання дослідження, визначено об’єкт і предмет, розкрито його наукову новизну, практичне й теоретичне значення, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, описано матеріал і методи дослідження.
У першому розділі Моделювання просодичної організації англійських висловлень-вибачень у мовленнєвій комунікації” викладено теоретичні передумови дослідження: з’ясовано лінгвістичні контексти функціонування висловлень-вибачень, розглянуто їхню етико-психологічну природу, лексичну і синтаксичну структуру, визначено найтиповіші соціально зумовлені, емоційні і прагматичні види досліджуваних висловлень, описано інтонаційну модель і фактори її варіативності.
Другий розділ Програма й методика експериментально-фонетичного дослідження просодичної організації висловлень-вибачень в англійському діалогічному мовленні” включає опис програми і методики проведення експериментально-фонетичного дослідження і містить схему його послідовних етапів.
У третьому розділі Лінгвістична інтерпретація результатів дослідження просодичної організації висловлень-вибачень в англійському діалогічному мовленні” описано результати експериментально-фонетичного дослідження варіативності інтонаційної моделі висловлення-вибачення і наведено їх лінгвістичну інтрепретацію.
У загальних висновках сформульовано основні висновки проведеного дисертаційного дослідження й окреслено перспективи подальшої розробки зазначеної проблеми.
Список використаних джерел складає 238 найменувань наукових праць вітчизняних та зарубіжних авторів.
У додатках наведено джерела, використані під час підбору та обробки експериментального матеріалу, узагальнені таблиці результатів аудитивного та акустичного аналізів експериментального корпусу англійських висловлень-вибачень.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Вивчення варіативності інтонаційної моделі висловлень-вибачень на засадах сучасної функціональної парадигми полягає, по-перше, у виявленні на основі існуючих інтонаційних варіантів закономірностей вживання інтонаційних засобів для оформлення різних функціональних і семантичнихих видів вибачень і, по-друге, у встановленні співвідношення певних інтонаційних моделей із різними позамовними факторами.
Висловлення-вибачення є одним з найуживаніших прагматичних актів міжособистісного спілкування, від коректної просодичної актуалізації якого залежить успішність комунікації. ВВ виступають у мовленні як мовленнєво-етикетні акти-експресиви, що віддзеркалюють стратегії негативної і рідше позитивної ввічливості та застосовуються мовцем для відновлення приниженої гідності слухача й мінімізації образи, забезпечуючи підтримання спілкування у позитивній тональності.
Складники етико-психологічного змісту ВВ є регуляторами функціонування цих висловлень у комунікативному процесі, при цьому почуття провини виступає як емоційно-модальна домінанта актуалізації ВВ, а принцип ввічливості як домінанта соціально-культурологічна.
У реальному процесі комунікації ВВ функціонують у межах діалогічної єдності, що є елементарним фунціонально-однозначним комунікативним співположенням стимулюючої та реагуючої реплік. ВВ функціонують як репліки-реакції (в межах суміжної пари: вербальний / невербальний стимул > вибачення) та як репліки-стимули (в межах суміжної пари: вибачення > оцінна реакція-відповідь). ВВ у ролі реплік-стимулів є результатом дії внутрішніх мотиваторів винуватця.
Контекстуальні риси соціокультурних ситуацій, в яких виникають висловлення-вибачення, спричиняють їхню варіативність за прагматичними, емоційними і соціальними чинниками, яка, у свою чергу, зумовлює варіативність інтонаційну.
Ілокутивний намір висловлень-вибачень реалізується певною кількістю мовленнєвих стратегій, які є низкою свідомо обраних мовцями певних груп лексико-семантичних структур при реалізації свого комунікативного наміру.
Експліцитні мовленнєві стратегії вибачення виражають жаль мовця за допомогою трьох типових для англійської мови структур: висловлення жалю, запропонування свого вибачення, прохання про вибачення. Імпліцитні мовленнєві стратегії вибачення є варіативнішими як за прагматичною, так і за лексичною структурою і включають: пояснення причин завданої слухачеві шкоди; прийняття мовцем відповідальності за образу, яку він завдав слухачеві (ця мовленнєва стратегія відбита у таких семантичних моделях, як експліцитне самозасудження, вираження відсутності наміру образити, вираження мовцем своєї незграбності, визнання звинувачень мовця виправданими); пропонування компенсації або залагодження негативних наслідків своєї дії.
Варіативність інтонаційної організації ВВ зумовлена, поряд із суто мовними чинниками (організація засобів граматики і лексики), їхніми соціальними, прагматичними, емоційними характеристиками. Використаний у дисертації функціональний підхід до експериментального вивчення варіативності інтонаційної моделі висловлень-вибачень визначив необхідність урахування таких найзначущих з погляду поставленої у праці мети позамовних факторів: прагматична спрямованість висловлень, емоційна насиченість, характер ситуації спілкування та відношення соціального статусу мовця до соціального статусу слухача.
В результаті проведеного теоретичного дослідження було обґрунтовано й експериментально зафіксовано інваріантні ознаки, сукупність яких утворює просодію висловлень-вибачень як одиницю інтонаційного рівня, а також диференційні варіантні просодичні ознаки, що розрізняють види висловлень-вибачень за дослідженими функціональними і семантичнимиими чинниками.
Аудитивний аналіз виявив такі інваріантні просодичні ознаки інтонаційної організації висловлень-вибачень: середній та низький рівний передтакт; висхідно-спадний мелодійний контур зі спадною ступінчастою або ковзною шкалою; середній спадний термінальний тон; вузький діапазон шкали. Комплекси встановленних варіантних характеристик розрізнюють ВВ за їх функціональними і семантичними ознаками, при цьому прямої і однозначної кореляції між просодичними параметрами та певними функціональними і семантичними видами ВВ не існує, що доводить поліфункціональну природу інтонаційних характеристик мовлення.
Акустичний аналіз інтонаційних особливостей висловлень-вибачень підтвердив надійність результатів аудитивного аналізу і дозволив визначити такі їх найтиповіші ознаки: середньо-підвищений та середньо-знижений рівні максимуму частоти основного тону; середній і низький передтакт рівної конфігурації; мінімальна середньозвукова тривалість інтоногрупи; середня та мала швидкість зміни частоти основного тону; малий і середній рівень інтенсивності інтоногрупи середнього та розширеного діапазону.
До варіантних ознак на акустичному рівні відносяться: локалізація тонального максимуму (при диференціації прагматичної спрямованості висловлень-вибачень і соціального статусу мовця); тональний діапазон інтоногрупи (при диференціації соціального статусу мовця й емоційної насиченості висловлень); локалізація максимуму інтенсивності (диференціація за соціальним статусом мовця).
Теоретичні передумови, обґрунтовані в праці, і встановлені під час експериментально-фонетичного дослідження особливості варіативності інтонаційної моделі ВВ можуть бути використані як основа для подальшої наукової розробки розглянутої проблеми та для поглиблення експериментального дослідження її найактуальніших аспектів. Крім того, лінгвістична інтерпретація результатів дослідження дає підстави вважати їх надійними і необхідними у навчанні коректної просодичної організації висловлень мовленнєвого етикету.
Перспективний напрямок подальших досліджень вбачається у комплексному вивченні впливу психо-, соціо- та прагмакомунікативних змінних на темброві / спектральні характеристики висловлень, які є досить надійними показниками модального і конситуативного оточення мовленнєвих утворень. Не позбавленими теоретичного і практичного інтересу могли б стати зіставлення даних зазначеного просодичного параметра, отриманих на перцептивному й акустичному рівнях, що уможливило б виокремлення найрелевантніших спектральних показників при диференціації слухачем розмаїття відношень та інтенцій мовця.

Список використаних джерел

1. Алексенко С.Ф. Соціолінгвістичні, функціональні та прагматичні ознаки висловлень-вибачень (на матеріалі англійського діалогічного мовлення) // Наукові записки” Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Сер. 8: Мовознавство. 2001. № 2. С. 73-79.
2. Алексенко С.Ф. Визначення прагматичних видів апологетичних висловлень у діалогічному мовленні // Тези Всеукраїнської наукової філологічної конференції Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики”. Черкаси: ЧІТІ, 2001. С. 47-48.
3. Алексенко С.Ф. Особливості актуалізації функціонально-семантичних видів висловлень-вибачень // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. ст. К.: Видавничий центр КНЛУ, 2001. Вип. 7. С. 6-11.
4. Алексенко С.Ф. Особливості просодичної організації висловлень-вибачень у діловій сфері комунікації // Філологічні науки. Суми: СумДПУ, 2002. С. 139-146.
5. Алексенко С.Ф. Інтонаційні засоби у диференціації функціонально-семантичних видів висловлень-вибачень // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського націон. лінгв. ун-ту. Серія: Філологія. Педагогіка. Психологія. К.: Видавничий центр КНЛУ, 2002. Вип. 6. С. 41-45.
6. Алексієвець О.М. Просодичні засоби інтенсифікації висловлень сучасного англійського мовлення: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. К., 1999. 268 с.
7. Аллен Дж.Ф., Перро Р. Выявление коммуникативного намерения, содержащегося в высказывании: Пер. с англ. // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1986. Вып. 17. Теория речевых актов. С. 322-362.
8. Андрієвська Е.М. Інтонаційне вираження категорії згоди / незгоди у французському діалогічному мовленні: Дис. канд. філол. наук: 10.02.05. К., 2001. 190 с.
9. Анисимова Е.Е. Коммуникативно-прагматические нормы // Филологические науки. 1988. №6. С. 64-69.
10. Анощенкова А.М. Интонационные характеристики спонтанной речи и чтения диалогического текста (экспериментально-фонетическое исследование): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10. 02. 04 / Моск. гос. пед. ин-т иностр.яз. им. М.Тореза. М., 1977. 21 с.
11. Анощенкова А.М. Взаимодействие вербальных (просодических) и невербальных средств контакта в речевом процессе // Проблемы супрасегментной фонетики: Сб. науч. тр. М.: Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М. Тореза, 1985. Вып. 248. С. 106-114.
12. Антипова А.М. Ритмическая система английской речи. М.: Высшая школа, 1984. 119 с.
13. Антипова А.М. Система английской речевой интонации. М.: Высшая школа, 1979. 132 с.
14. Артемов В.А. Метод структурно-функционального изучения речевой интонации. М.: МГПИИЯ, 1974. 160 с.
15. Арутюнова Н.Д., Падучева Е.В. Истоки. Проблемы и категории прагматики // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып. 16. Лингвистическая прагматика. С. 3-42.
16. Багмут А.П., Борисюк І.В., Олійник Г.П. Інтонація як засіб мовної комунікації. К.: Наукова думка, 1980. 243 с.
17. Бажин Е.Ф., Галунов В.И. Анализ просодических характеристик речи при различных эмоциональных состояниях говорящего // Тезисы докладов всесоюз. науч. конференции Анализ и синтез как взаимообусловленные методы экспериментально-фонетических исследований”. Минск: Минск. гос. пед. ин-т иностр. яз., 1972. С. 11-12.
18. Барышникова К.К. Об экспериментально-фонетических исследованиях просодических характеристик речи // Тезисы докладов всесоюз. науч. конференции Анализ и синтез как взаимообусловленные методы экспериментально-фонетических исследований”. Минск: Минск. гос. пед. ин-т иностр. яз., 1972. С. 15-18.
19. Башкина Б.М., Бухтилов Л.Д. Физические параметры просодии речи и их измерение: Учебное пособие по курсу экспериментальной фонетики для студентов 5 курса яз. вуза, аспирантов и соискателей. Минск: Минск. гос. пед. ин-т иностр. яз-в, 1977. 61 с.
20. Безяева М.Г. Коммуникативный блок как одна из единиц изучения диалога // Вестник Моск. ун-та. Сер. 9. Филология. М.: МГУ. 2000. №5. С. 27-59.
21. Безенова Н.А., Лузина Л.Г. Вступительная статья // Проблемы эффективности речевой коммуникации / Ред. Ф.М. Березин. М.: ИНИОН АН СССР . 1989. С. 5-12.
22. Беличенко Л.Г. Роль и место просодии в системе средств речевого воздействия (экспериментально-фонетическое исследование): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / МГПИ им. Ленина. М., 1990. 16 с.
23. Белл Т.Р. Социолингвистика. Цели, методы, проблемы. М.: Международные отношения, 1980. 318 с.
24. Блохина Л.П. О значениях, выражаемых интонацией, и интонационных дифференциальных признак // Вопросы фоностилистики романских и германских языков: Сб. науч. тр. М.: Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М. Тореза, 1977. Вып. 108. С. 40-53.
25. Блохина Л.П. Просодические характеристики речи и методы их анализа. М.: МГПИИЯ, 1980. 75 с.
26. Блохина Л.П., Кирей Л.Л. Роль интонационных средств в организации успешности диалогического общения // Вопросы фонетической организации устных текстов: Сб. науч. тр. М.: Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М. Тореза, 1989. Вып. 344. С. 26-34.
27. Блохина Л.П., Потапова Р.К. Методика анализа просодических характеристик речи: Методическое пособие. М.: Наука, 1977. 84 с.
28. Богомил Н.Н. Речевые акты и культура речевого общения // Актуальні проблеми вивчення мови та мовлення міжособової та міжкультурної комунікації: Міжвуз. зб. наук. праць . Харків: Константа, 1996. С. 20-21.
29. Бондалетов В. Д. Социальная лингвистика. М.: Просвещение, 1987. 159 с.
30. Бондарко Л.В., Вербицкая Л.А., Гордина М.В. Основы общей фонетики. С.-П.: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1991. 152 с.
31. Боцманова Н., Тимченко Э. Просодия извинения (экпер.-фонет. исследование) // Фонетика и психология речи: Сб. науч. тр. Иваново: Ивановский гос. ун-т, 1980. С. 12-21.
32. Брызгунова Е.А. Интонация // Русская грамматика: В 2 т. / Гл. ред.: Н.Ю. Шведова. М.: Наука, 1980. Т. 1 С. 96-122.
33. Бубнова Г.И. Коммуникативная функция интонации в диалоге: Дис ... канд. филол. наук: 10. 02. 04. М., 1980. 371 с.
34. Бузаров В.В. Формулы речевого этикета в английской диалогической речи (Социолингвистический аспект) // Социальная и стилистическая вариативность английского языка: Межвуз. сб. науч. тр. Пятигорск: Пятигорск. гос. пед. ин-т иностр. яз., 1988. С. 98-107.
35. Вакуленко М.О. Аналіз та синтез звукових спектрів людського мовлення // Пульсар. 1999. № 67. С. 20-23.
36. Вариантность // Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н.Ярцева. 2-е изд., дополненное. М.: Большая Российская Энциклопедия, 2002. С. 80-81.
37. Васильев В.А. Анализ движения частоты основного тона в интонационной группе-синтагме // Тезисы докладов всесоюз. науч. конференции Анализ и синтез как взаимообусловленные методы экспериментально-фонетических исследований”. Минск: Минск. гос. пед. ин-т иностр. яз., 1972. С. 53-57.
38. Васильев В.А. Учебное пособие по организации и анализу итогов экспериментального исследования по фонетике английского языка. М.: Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М.Тореза, 1976. 74 с.
39. Васильев Л.М. К вопросу об экспрессивности и экспрессивных средствах // Славянский филологический сборник. 1962. Вып. 9а. С. 107-118.
40. Вежбицка А. Речевые акты: Пер. с англ. // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып. 16. Лингвистическая прагматика. С. 251-275.
41. Веренинова Ж.Б. К вопросу о номенклатуре нисходящих тонов в английском языке // Просодическая структура: Сб. науч. тр. М.: Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М. Тореза, 1984. Вып. 230. С. 30-40.
42. Веренинова Ж.Б. К проблеме компонентов интонации // Филологические науки. 1997. №2. С. 83-89.
43. Виноградова О.В. Вариативность просодии устных презентаций: (На материале английской деловой речи) // Фонетическая вариантность: билингвизм и диглоссия: Сб. науч. тр. Иваново: Ивановский гос. ун-т, 2000. С. 57-66.
44. Гак В.Г. Высказывание и ситуация // Проблемы структурной лингвистики. М.: Наука, 1978. С. 349-372.
45. Галочкина И.Е. О соотношении понятий эмоционально-модальной и коммуникативной функций интонации // Фонология и интонация: Сб. науч. тр. М.: Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М.Тореза, 1983. Вып. 216. С. 130-152.
46. Галочкина И.Е. Роль интонации в формировании прагматических типов высказываний (на мат-ле англ. яз.): Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М.Тореза. М., 1985. 22 с.
47. Гетьман З.О. Поняття інтеракції” в текстолінгвістиці // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського державного лінгвістичного університету. Серія: Філологія. Педагогіка. Психологія. Вип. 3 (A). К.: Видавничий центр КДЛУ, 2000. С. 325-329.
48. Горелов И.Н. Невербальные компоненты коммуникации. М.: Наука, 1980. 104 с.
49. Давыдов М.В., Яковлева Е.В. К вопросу о множественности просодических интерпретаций художественного текста // Folia Anglistica. 1997. № 1. С. 42-63.
50. Дашкова С.С. Устная речь как источник информации о человеке: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.01 / Ленинградский гос. ун-т им. А.А.Жданова. Л., 1982. 14 с.
51. Дворжецька М.П. Експериментально-фонетичні дослідження і практика викладання іноземних мов: завдання і перспективи // Загальна та експериментальна фонетика: Зб. наук. пр. і матеріалів. К.: Соборна Україна, 2001. С. 168-169.
52. Дворжецкая М.П. Нормативность интонационных выразительных средств в дидактической коммуникативной сфере // Тезисы докладов межвуз. науч. конференции Нормы человеческого общения”. Горький: ГГПИИЯ, 1990. С. 186-188.
53. Дворжецкая М.П. Просодическая актуализация ключевого слова в информационной структуре звучащего текста // Вестник Киевского ун-та. Сер. Романо-германская филология”. К.: КГПИИЯ. 1988. Вып. 22. С. 90-94.
54. Денисенко С.Н. Українська лінгвістична германістика: нові еврістичні парадигми (дослідження і проблеми) // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського державного лінгвістичного університету. Серія: Філологія. Педагогіка. Психологія. Вип. 3 (A). К.: Видавничий центр КДЛУ, 2000. С. 169-172.
55. Диненберг Ф.Г. Коммуникативная триада как базовая составляющая структуры диалога // Диалоговое взаимодействие и представление знаний: Сб. науч. тр. АН СССР, Сибирский отдел. Новосибирск: ВЦ СО АН СССР, 1985. С. 101-109.
56. Додонов Б.И. В мире эмоций. К.: Политиздат Украины, 1987. 141 с.
57. Долинский Е.Ф. Обработка результатов измерений. М.: Изд-во стандартов, 1973. 191 с.
58. Дорда С.В. Прагматичні особливості висловлень, що передають каяття (на матеріалі англійської мови): Дис. канд. філол. наук: 10.02.04. К., 1996. 167 с.
59. Дресслер В.У. Против неоднозначности термина функция” в функциональных” грамматиках // Вопросы языкознания. 1990. № 2. С. 57-64.
60. Дубовский Ю.А. Анализ интонации устного текста и его составляющих. Минск: Вышейшая школа, 1978. 140 с.
61. Дубовский Ю.А. Социально-стилистический потенциал речевой просодии // Слово и предложение в структурно-семантическом и социально-стилистическом аспектах (на материале английского языка): Сб. науч. тр. Пятигорск: Пятигорск. пед. ин-т иностр. яз., 1989. С. 78-82.
62. Дудник З.В. Науково-методична робота ЛЕФ: історія та сучасні завдання // Загальна та експериментальна фонетика. К.: Соборна Україна, 2001. С. 169-174.
63. Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. М.:Наука, 1982. 159 с.
64. Зиндер Л.Р. Общая фонетика: Учебное пособие. Москва: Высшая школа, 1979. 312 с.
65. Златоустова Л.В., Потапова Р.К., Трунин-Донской В.Н. Общая и прикладная фонетика. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986. 303 с.
66. Іванова С.В. Просодичні засоби реалізації семантики здивування в англійському діалогічному мовленні: Дис. канд. філол. наук: 10.02.04. К., 1997. 186 с.
67. Изард К. Эмоции человека. М.: Изд-во МГУ, 1980. 439 с.
68. Интонация / Рук. автор. кол-ва: Ю.А.Жлуктенко, Л.Р.Зиндер. К.: Вища школа, 1978. 240 с.
69. Калита А.А. Експериментально-фонетичні дослідження: підходи, напрями, аспекти // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського державного лінгвістичного університету. Серія: Філологія. Педагогіка. Психологія. Вип. 3 (A). К.: Видавничий центр КДЛУ, 2000. С. 13-20.
70. Калита А.А. Интонация констатирующих высказываний в английской монологической и диалогической речи: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1984. 177 с.
71. Калита А.А. Фонетичні засоби актуалізації англійського емоційного висловлення: Монографія. К.: Видавничий центр КДЛУ, 2001. 351 с.
72. Кантер Л.А. Системный анализ речевой интонации: Учебное пособие. М.: Высшая школа, 1988. 128 с.
73. Кантер Л.А., Гуськова К.Г. Прагматика текста и проблема просодических универсалий // Прагматическая функция просодии: Межвуз. сб. науч. тр. М.: Моск. гос. пед. ин-т им. В.И.Ленина, 1987. С. 52-65.
74. Каныгин Ю.М., Яковенко Ю.И. Введение в социальную когнитологию. К.: Наукова думка, 1992. 108 с.
75. Кереева С.Б. Влияние ситуативных факторов на речевую мелодику // Проблемы супрасегментной фонетики: Сб. науч. тр. М.: Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М.Тореза, 1985. Вып. 248. С. 149-158.
76. Кереева С.Б. Тема, собеседник и интонация просодии // Коммуникативная функция текстовой просодии: Сб. науч. тр. Моск. гос. пед. ин-та иностр. яз. им. М.Тореза, 1986. Вып. 274. С. 19-28.
77. Кереева С.Б. Социальная обусловленность интонационной вариативности речи (эксп.-фон. иссл. на мат-ле англ. яз.): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М.Тореза. М., 1988. 23 с.
78. Киасашвили М. Вопросно-ответная система как сегмент речевого потока // План работы и тезисы Республ. конференции молодых ученых-филологов, Батуми, 11-13 марта 1982 г. Тбилиси: Изд-во Тбилисского университета, 1982. С. 62-63.
79. Киселёва Л.А. Вопросы теории речевого воздействия. Л.: Изд-во ЛГУ, 1978. 160 с.
80. Китайгородская Г.А. Интонация вопросно-ответного единства в современном французском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.05 / МГПИИЯ. М.,1969. 29 с.
81. Клименюк О., Калита А., Федорів Я. Методологія експериментально-фонетичних досліджень: теоретичні передумови, планування експерименту, представлення результатів // Наукові записки” Тернопільського державного педагогічного університету. 2001. № 2. С. 3-16.
82. Королёва Т.М. Интонация модальности в звучащей речи. К. Одесса: Вища школа, 1989. 148 с.
83. Кочерган М.П. Стан і перспективи сучасного мовознавства // Вісник Киівського національного лінгвістичного університету. Сер. Філологія. 2003. Т. 6, № 1. С. 5-19.
84. Крюкова О.П. К вопросу о методике анализа фоностилистической вариативности интонации // Вопросы фоностилистики. Сб. науч. тр. М.: Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М.Тореза, 1980. Вып. 152. С. 233-248.
85. Крысин Л.П. Речевое общение и социальные роли говорящих // Социально-лингвистические исследования / Под. ред. Л.П.Крысина и Д.Н.Шмелёва. М.: Наука. 1976. С. 42-52.
86. Кульчицкая Е.И. Внутренний судья. К.: Политиздат Украины, 1987. 104с.
87. Лабов У. Единство социолингвистики // Социально-лингвистические исследования. М.: Наука, 1976. С. 5-30.
88. Лабов У. Исследования языка в социальном контексте // Новое в лингвистике. М.: Прогресс, 1975. Вып. 7. Социолингвистика. С. 96181.
89. Левицкий А.Э. Функциональные подходы к классификации единиц современного английского языка. К.: КГЛУ, 1998. 362 с.
90. Ленца Д.Л., Соловьёва Е.В. Фонетика в аспекте прагматики. Кишинёв: Штиинца, 1989. 96 с.
91. Леонова-Елисеева Л.А. Рекуррентные предложения в современном литературном диалоге: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Калининский гос. пед. ин-т им. М.И.Калинина. Калинин, 1969. 16 с.
92. Леонтьев А.А. Высказывание как предмет лингвистики, психолингвистики и теории коммуникации // Синтаксис текста. М.: Наука, 1979. С. 1836.
93. Медведєва Л.М. Мовленнєвий акт і контекст // Мовознавство. 1988. №2. С. 31-37.
94. Метлюк А.А. Взаимодействие просодических систем в речи билингва. Минск: Вышейшая. школа, 1986. 112 с.
95. Методы экспериментально-фонетического исследования звучащей речи / Дворжецкая М.П., Стериополо Е.И., Валигура О.Р. и др. К.: КГПИИЯ, 1991. 76 с.
96. Миндрул О.С. Тембр 2 в функциональном освещении (на материале современного английского языка): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / МГУ. М., 1980. 23 с.
97. Мирончук Т.А. Семантичні та прагматичні особливості висловлень виправдання в сучасній англійській мові: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. К., 1998. 169 с.
98. Носенко И.А. Начала статистики для лингвистов. М.: Высшая школа, 1981. 157 с.
99. Носенко Э.Л. Эмоциональное состояние и речь. К.: Вища школа, 1981. 196 с.
100. Нушикян Э.А. Типология интонации эмоциональной речи. К. Одесса: Вища школа, 1986. 159 с.
101. Овчинников В.И. Некоторые вопросы взаимодействия просодии высказываний и различных экстралингвистических условий в реализации текста // Проблемы и нормы вариативности в реализации высказывания: Межвуз. сб. науч. тр. Горький: ГГПИИЯ, 1990. С. 79-87.
102. Одарчук Н.А. Семантика та прагматика висловлень відмови в англомовному художньому дискурсі: Дис. канд. філол. наук: 10.02.04. К., 2004. 250 с.
103. Орлов Г.А. Новейшие исследования английской литературно-разговорной речи // Вопросы языкознания. 1993. №5. С. 119-129.
104. Папп Ф. Паралингвистические факты. Этикет и язык // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып. 15. Современная зарубежная русистика. С. 546-553.
105. Перебийніс В.І. Статистичні методи для лінгвістів. Вінниця: Нова Книга, 2002. 168 с.
106. Петренко О.Д. Соціофонетична варіативність сучасної німецької мови у Німеччині: Автореф. дис. докт. філол. наук: 10.02.04 / Київський університет ім. Т.Шевченка. К., 1999. 36 с.
107. Петрянкина В.И. Функционально-семантический аспект интонации. М.: Изд-во УДН, 1988. 192 с.
108. Полюжин М.М. Функціональний і когнітивний аспекти англійського словотворення. Ужгород: Закарпаття, 1999. 240 с.
109. Поплавская Т.В. Сегментная фонетика и просодия устной речи. Минск: МГЛУ, 1993. 160 с.
110. Портнова Н.И. Анализ текста с точки зрения фоностилистических факторов // Вопросы фоностилистики: Сб. науч. тр. М.: Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М.Тореза, 1980. Вып. 152. С. 69-78.
111. Проблемы и методы экспериментально-фонетического анализа речи / Зиндер Л.Р., Бондарко Л.В., Вербицкая Л.А. и др. под. общ. ред. Л.Р.Зиндера и Л.В.Бондарко. Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1980. 151 с.
112. Путрова М.Д. Просодическая дифференциация непринужденного и официально-делового стилей английской диалогической речи (на материале повествовательных диалогических единств): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Минск. гос. пед. ин-т иностр. яз-в. Минск, 1981. 21 с.
113. Рыжова Л.П. Речевой этикет и языковая норма // Языковое общение: единицы и регулятивы: Межвуз. сб. науч. тр. Калинин: Калининский гос. ун-т, 1987. С. 51-57.
114. Светозарова Н.Д. Интонационная система русского языка. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1982. 176 с.
115. Свистун Л.В. Просодическая организация диалогического единства благодарность и реакция на неё” в современном английском языке (экспериментально-фонетическое исследование): Дис. канд. ... филол. наук: 10.02.04. К., 1978. 242 с.
116. Серль Дж.Р. Что такое речевой акт? // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1986. Вып. 17. Теория речевых актов. С. 151-169.
117. Словарь по этике / Под ред. А.А.Гусейнова и И.С.Кона. 6-е изд. М.: Политиздат, 1989. 447 с.
118. Снєгірьова Є.О. Інтонація прагматичних висловлень турботи та критики у педагогічній сфері (експ.-фонет. дослідження на матеріалі англійської мови): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. К., 1997. 155 с.
119. Социально-лингвистические исследования / Под ред. Л.П.Крысина и Д.Н.Шмелёва. М.: Наука, 1976. 232 с.
120. Стрельцова Г.Д. Способы коммуникативного воздействия на примере синтаксиса устной речи // Проблемы эффективности речевой коммуникации / Ред. Ф.М.Березин. М.: ИНИОН АН СССР, 1989. С. 172-186.
121. Ступин Л.П., Игнатьев К.С. Современный английский речевой этикет. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1980. 144 с.
122. Сухих С.А. Структура коммуникантов в общении // Языковое общение: процессы и единицы. Межвуз. сб. науч. тр. Калинин: Калининский гос. ун-т, 1988. С. 22-29.
123. Тарасов Е.Ф. Социолингвистические проблемы речевой коммуникации // Основы теории речевой деятельности. М.: Наука, 1974. С. 76-95.
124. Тарасов Е.Ф. Место речевого общения в коммуникативном аспекте // Национально-культурная специфика речевого поведения. М.: Наука, 1977. С. 67-96.
125. Телия В.Н. Экспрессивность как проявление субъективного фактора в языке и её прагматическая ориентация // Человеческий фактор в языке: Языковые механизмы экспрессивности. М.: Наука, 1991. С. 5-35.
126. Тонконогов В.Г. Проблема единства и взаимодействия социального и индивидуального в интонационной характеристике говорящего (экспериментально-фонетическое исследование на мате