Васильчук Віталій Леонідович. Реструктуризація внутрішньогосподарських економічних відносин як фактор підвищення мотивації праці в сільському господарстві

Короткий опис

Васильчук Віталій Леонідович. Реструктуризація внутрішньогосподарських економічних відносин як фактор підвищення мотивації праці в сільському господарстві: дис... канд. екон. наук: 08.07.02 / Київський національний економічний ун-т. - К., 2004

Васильчук В.Л. Реструктуризація внутрішньогосподарських економічних відносин як фактор підвищення мотивації праці в сільському господарстві. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 Економіка сільського господарства і АПК. Київський національний економічний університет, Київ, 2004.
У роботі досліджено теоретичні, методичні та прикладні аспекти реструктуризації внутрішньогосподарських економічних відносин в аграрних підприємствах з метою підвищення мотивації праці. Виявлено та обґрунтовано тенденцію зміни мотиваційної сили власності при зміні умов її реалізації, яку названо «ефектом спадаючої віддачі від реалізації власності», розкрито особливості її дії в підприємствах кооперативного та корпоративного типів, а також взаємозв’язок з іншими економічними ефектами різновекторної дії. Узагальнено досвід функціонування різних форм і моделей організації внутрішньогосподарських економічних відносин.
В рамках розробленої мотиваційної моделі «БІОС» обґрунтовано методики визначення лізингової вартості об’єкта внутрішньогосподарського лізингу; розміру платежів в умовах оперативного та фінансового внутрішньогосподарського лізингу; внутрішньогосподарських цін (еквівалентів) на ресурси та послуги для матриці взаєморозрахунків; «фіксованої» та «плаваючої» дати закінчення підрядних відносин; фонду матеріального стимулювання бізнес-осередків.

У дисертаційній роботі зроблено теоретичне узагальнення і запропоновано нові підходи до вирішення наукової задачі реструктуризації внутрішньогосподарських економічних відносин в аграрних підприємствах. Результати дослідження дозволяють сформулювати такі основні висновки:
1. Тривалий час категорії «виробничі» та «економічні» відносини ототожнювалися, що обумовлено позицією марксистсько-ленінської політичної економії. Окремі автори «економічними» вважають відносини виробництва, розподілу, обміну і споживання, а «виробничі» відносять до стадії власне виробництва. Інші навпаки, вважають «виробничі» відносини більш широким поняттям, а «економічні» пов’язують лише зі стадією обміну. В роботі здійснено теоретичне розмежування наведених категорій і дано їм власне визначення.
2. Внутрішньогосподарські економічні відносини мають свої конкретні форми, зміст і відображають однотипні відносини між людьми в процесі господарської діяльності, характер і форми використання засобів виробництва та розподілу виробленого продукту в середині підприємства, що визначає їх специфіку. Правові колізії, виявлені при дослідженні теоретичних засад функціонування внутрішньогосподарських економічних відносин, обумовили розробку рекомендацій щодо удосконалення вітчизняного законодавства.
3. Функціонування внутрішньогосподарських відносин в аграрних підприємствах супроводжується дією системи різновекторних економічних ефектів. Тому реструктуризація економічних відносин на внутрішньогосподарському рівні в сучасних агроформуваннях повинна враховувати дію цих тенденцій і орієнтуватися на моделювання їх оптимального поєднання. Це стосується також «ефекту спадаючої віддачі від реалізації власності», виявленого при дослідженні майнових відносин.
4. Реструктуризація внутрішньогосподарських відносин власності, управління та праці може розглядатися в контексті з реструктуризацією самого підприємства або діючого мотиваційного механізму. Тому в роботі дано трактування понятть «форма» та «модель» організації внутрішньогосподарських економічних відносин. «Форма» відображає механізм поєднання та взаємодії управлінських, трудових і відносин власності на внутрішньогосподарському рівні. «Модель» організації економічних відносин це форма організації внутрішньогосподарського мотиваційного механізму, кінцевий результат його моделювання. Для підприємств різних форм господарювання характерний свій механізм поєднання внутрішньогосподарських відносин, своя «форма» їх організації. Але одна й та ж мотиваційна «модель» може успішно функціонувати в підприємствах різних форм господарювання.
5. Факт необхідності реструктуризації економічних відносин (особливо відносин власності) тривалий час суперечив принципам непорушності та домінантності моделі колгоспно-радгоспного устрою. Результат відомий: удосконалення механізмів колективного перерозподілу не змогло змінити економічної суті внутрішньогосподарських відносин і безпосередній селянин-виробник залишився відчуженим від засобів виробництва та результатів праці. Тому при моделюванні внутрішньогосподарського мотиваційного механізму в сучасних аграрних підприємствах необхідно враховувати ті трансформації, що відбулися у відносинах власності, управління та праці.
6. Дослідження тенденцій розвитку форм організації внутрішньогосподарських відносин в аграрних підприємствах, характеристика їх сучасного стану дали підстави для висновку, що ліквідація КСП і створення на їх базі нових економічно слабких формувань автоматично відкрили шлях до чергового етапу реструктуризації, який відбувається нині. Він позбавлений імперативного характеру, надмірного афішування, широкого висвітлення в ЗМІ та економічній літературі етап залучення інвестора і капіталізації села потужними аграрними підприємствами. Охарактеризовані основні з них: НВП «Райз-Агро», ЗАТ «Агро-Союз», «Міжнародна агропромислова корпорація», «Нафком», «Миронівський КХП», «Агро-Марс», Концерни «Агропродінвест», «Віадук», Агрофірми «Сади України», «Олімпекс-Агро» та інші.
7. Ретроспективний аналіз показав, що розроблені ще за радянських часів моделі організації внутрішньогосподарських економічних відносин все частіше залишаються без попиту у нових власників аграрних підприємств і все очевидніше відходять у минуле, відживши себе економічно. Тому автором зроблена спроба обґрунтувати нову мотиваційну модель. При її апробації зроблено наступні узагальнення:
- в Матрицю взаєморозрахунків доцільно вносити не всі виробничі ресурси та послуги, які споживаються бізнес-осередками, а лише ті, що вимагають застосування протизатратного механізму. Такий підхід дозволяє істотно звузити коло об’єктів обліку, зменшити документооборот, навантаження на обліковця, спростити мотиваційний механізм і попередити можливість закупівлі бізнес-осередками ліквідних ресурсів у підприємства за дешевими цінами (по собівартості) для подальшого використання в особистому селянському господарстві;
- Положенням про лізинговий підряд та Договором підряду повинні бути передбачені всі аспекти відносин між адміністрацією та бізнес-осередками. Пропонується ввести обмеження на фінансовий лізинг для забезпечення почергового, а не паралельного викупу худоби. Доцільно використовувати також систему цінової мотивації за якість молока і чітко регламентувати механізм банкрутства бізнес-осередків;
- прогноз соціально-економічних результатів від впровадження моделі передбачав планування доходів і витрат бізнес-осередків, а також пошук раціонального співвідношення між постійними і змінними витратами на основі графіко-математичного аналізу беззбитковості виробництва методом «break-even-point» (аналіз точки розриву). Виявлено, що нульова рентабельність досягається при надоях 3333 кг/рік від корови. Від підвищення рівня надоїв до планових 4000 кг/корову, сукупні доходи бізнес-осередка зростуть в 3,2 рази. За діючої системи мотивації додаткові зусилля для аналогічного підвищення продуктивності праці гарантували збільшення чистої заробітної плати лише на 24 грн/міс (на 13,8%).
8. Зміна підходів до організації економічних відносин за моделлю «БІОС» дозволила отримати наступні результати:
- докорінно змінюється система мотивації праці, адже в основу економічних відносин внутрішньогосподарського рівня ставиться безпосередній селянин-виробник, а не колективна відповідальність. При цьому зменшується негативний вплив ефекту спадаючої віддачі від реалізації власності, відпадає проблема колективного перерозподілу, необхідність введення чеків, внутрішньогосподарських грошей, товарно-грошових відносин між підрозділами, створення ФРЦ. Це робить модель дешевою в експлуатації, легкокерованою, прозорою, а також універсальною для підприємств різних форм власності та організаційно-правових форм господарювання;
- з’являється можливість локального застосування моделі без охоплення всіх структурних підрозділів. Набувають дієвості принципи внутрішньогосподарського банкрутства та конкуренції. При цьому інтереси аграрія поєднуються у зв’язці «підприємство особисте селянське господарство». Це дозволяє активізувати протизатратний механізм, знизити контроль, забезпечити потужну мотивацію до праці, а також зменшити податковий тиск на підприємство для реанімації його галузей.