ВІДОМЧИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ ПРАВ ТА СВОБОД ГРОМАДЯН В АДМІНІСТРАТИВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ

Короткий опис

ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МВС УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ПЛУГАТАР ТЕТЯНА АНАТОЛІЇВНА

УДК 351.741:342.7

ВІДОМЧИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ ПРАВ
ТА СВОБОД ГРОМАДЯН В АДМІНІСТРАТИВНІЙ
ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Проценко Тарас Олександрович
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2011

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………….…………………….3
РОЗДІЛ 1. Теоретичні та організаційно-правові засади діяльності міліції у контексті прав та свобод людини.....…......................................................................11
1.1. Міжнародні стандарти і норми національного права України у галузі прав людини………………………….……………………...…..……..........................…….11
1.2. Правове регулювання діяльності міліції щодо забезпечення прав та свобод громадян…...…………….………...…………….................................................28
1.3. Роль міліції в охороні, забезпеченні та захисті прав і свобод громадян.................................................................................................................................37
Висновки до розділу 1...............................................................................................49
РОЗДІЛ 2. Механізм контролю за забезпеченням прав та свобод громадян в адміністративній діяльності міліції України…………………..........52
2.1. Завдання та принципи адміністративної діяльності міліції в контексті забезпечення прав та свобод громадян………………….....….……………………...52
2.2. Поняття, особливості, види та форми відомчого контролю за забезпеченням прав і свобод громадян в адміністративній діяльності міліції...........65
2.3. Статус керівника органу міліції як суб’єкта відомчого контролю за забезпеченням прав та свобод громадян в адміністративній діяльності міліції.........93
2.4. Статус підрозділів внутрішньої безпеки та інспекцій з особового складу як суб’єктів відомчого контролю за забезпеченням прав та свобод громадян в адміністративній діяльності міліції………………….…….………………………...106
Висновки до розділу 2…………………….……………………….……….…123
РОЗДІЛ 3. Шляхи вдосконалення відомчого контролю за забезпеченням прав та свобод громадян в адміністративній діяльності міліції………………………………………………………………………………...128
3.1. Імплементація досвіду діяльності поліції зарубіжних країн щодо організації контролю за забезпечення прав і свобод людини………………….…..128
3.2. Інтеграція громадського та відомчого контролю за дотриманням прав і свобод громадян міліцією України……………………………………………….....148
3.3. Шляхи вдосконалення ефективності відомчого контролю за забезпеченням прав та свобод громадян в адміністративній діяльності міліції.......163
Висновки до розділу 3………………………………………………….….….179
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….....183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………….……………....191
ДОДАТКИ……………………………………………..................................…216

ВСТУП
Актуальність теми. Розвиток громадянського суспільства і його демократичних інститутів в Україні потребує розробки та впровадження дієвого контролю за діяльністю міліції із забезпечення прав і свобод громадян, який відповідає формам, змісту та практиці, прийнятих у демократичних країнах. Організація з безпеки і співробітництва в Європі та Рада Європи виробили принципи, якими встановлено механізми підзвітності суспільству правоохоронних органів. Дотримання зазначених принципів має запобігти необмеженому втручанню в реалізацію прав та свобод громадян. Євроінтеграційна орієнтація України зумовлює приведення національного законодавства у відповідність до міжнародних стандартів. Водночас не менш важливого значення набуває гарантування дисципліни та законності в діяльності самої міліції, що зумовлює необхідність удосконалення системи контролю за її діяльністю як одного із засобів забезпечення прав, свобод i законних інтересів громадян.
Надзвичайно широке коло проблем, що постають в ході реалізації прав та свобод громадян, а також нормотворча, правозастосовна практика їх регулювання потребують підвищеної уваги, переосмислення й внесення значних уточнень. Тому розробка заходів щодо підвищення ефективності організації діяльності міліції, з огляду на зміни в соціально-економічних і політико-правових умовах функціонування всієї системи МВС України та потреба в переході від карального до соціально-сервісного змісту діяльності міліції, зумовлює необхідність теоретичного узагальнення та осмислення норм чинного законодавства і результатів досліджень, що стосуються контролю за діяльністю міліції.
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці із загальної теорії держави і права, розробки з адміністративного права та інших правових наук вітчизняних і зарубіжних вчених, серед яких: В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко, М. І. Ануфрієв, І. В. Арістова, О. М. Бандурка, Д. М. Бахрах, К. І. Бєляков, Ю. П. Битяк, В. Т. Білоус, І. Л. Бородін, С. Г. Братель, М. Г. Вербенський, М. В. Вітрук, В. М. Гаращук, Є. О. Гіда, І. П. Голосніченко, М. М. Гуренко, С. Д. Гусарєв, Є. В. Додін, В. О. Заросило, Р. А. Калюжний, С. В. Ківалов, В. В. Коваленко, В. К. Колпаков, А. Т. Комзюк, С. Ф. Константінов, Ю. Ф. Кравченко, К. Б. Левченко, С. Л. Лисенков, О. А. Мартиненко, А. А. Музика, О. М. Музичук, О. В. Негодченко, Н. Р. Нижник, В.В. Новіков, В. І. Олефір, В. І. Осадчий, В. П. Пєтков, С. В. Пєтков, В. М. Плішкін, В. Ф. Погорілко, А. М. Подоляка, В. М. Попович, Т. О. Проценко, П. М. Рабінович, Ю. І. Римаренко, О. Ю. Синявська, І. М. Шопіна, Х. П. Ярмакі, Н. М. Ярмиш, О. Н. Ярмиш та ін.
В основу дослідження покладено підходи, які ґрунтуються на дотриманні відповідних юридичних норм і процедур, міжнародних стандартів при виборі тактики й стратегії діяльності, зорієнтованої на забезпечення прав і свобод громадян, професіоналізм роботи міліції. Особливу увагу приділено підвищенню правової підготовки працівників міліції на основі сконцентрованого досвіду у контексті дотримання міжнародних стандартів з прав людини, вивченню форм і методів ненасильницьких дій в умовах соціального конфлікту, відповідальності та контролю за діяльністю поліції зарубіжних країн у сфері забезпечення прав і свобод людини.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до окремих положень указу Президента України «Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян» від 18.02.2002 р. № 143; Перспективного плану дій МВС України у сфері європейської інтеграції та співробітництва з Європейським Союзом, затвердженого розпорядженням МВС України від 30.12.2002 р. № 618; пп. 5, 10 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 рр., затверджених наказом МВС України від 05.07.2004 р. № 755, та п. 17 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 рр., затверджених наказом МВС України від 29.07.2010 р. № 347.
Мета і завдання дослідження. Мета полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України, узагальнень практики його реалізації, теоретичних здобутків учених різних галузей права, насамперед адміністративного, визначити сутність, значення та зміст відомчого контролю за забезпеченням прав і свобод громадян в адміністративній діяльності міліції; розробити концептуально-теоретичні засади, пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення його правового регулювання. Для досягнення цієї мети необхідно було вирішити наступні завдання:
– проаналізувати вітчизняне законодавство та міжнародні документи, що регламентують механізм забезпечення прав і свобод людини та громадянина;
– розкрити сутність прав та свобод громадян як об’єкта діяльності міліції на сучасному етапі;
– визначити роль міліції в охороні, забезпеченні та захисті прав і свобод громадян в ході здійснення адміністративної діяльності міліції;
– з’ясувати сутність, завдання, принципи та форми адміністративної діяльності міліції у контексті забезпечення прав та свобод громадян;
– розглянути особливості вживання термінів «контроль», «нагляд», «контрольна діяльність» у науковій літературі та законодавстві, здійснити їх розмежування;
– дати визначення відомчого контролю за забезпеченням прав і свобод громадян в адміністративній діяльності міліції;
– висвітлити завдання та принципи відомчого контролю за забезпеченням прав і свобод громадян в адміністративній діяльності міліції, охарактеризувати його форми та види;
– визначити правовий статус керівника органу міліції, підрозділів внутрішньої безпеки та інспекцій з особового складу як суб’єктів відомчого контролю за забезпеченням прав та свобод громадян в адміністративній діяльності міліції;
– дослідити міжнародний досвід відповідальності та контролю за діяльністю поліції зарубіжних країн щодо забезпечення прав та свобод людини й можливість використання його в роботі міліції України;
– проаналізувати стан громадського контролю за дотриманням прав і свобод громадян міліцією України на сучасному етапі;
– виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення теоретико-правових засад і практики здійснення відомчого контролю за забезпеченням прав та свобод громадян в адміністративній діяльності міліції.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі відомчого контролю за забезпеченням прав та свобод громадян в адміністративній діяльності міліції.
Предмет дослідження – відомчий контроль за забезпеченням прав та свобод громадян в адміністративній діяльності міліції.
Методи дослідження. Дослідження побудоване на засадах методологічного плюралізму. Застосовуються загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, що ґрунтуються на діалектичному підході до об’єкта дослідження, і спеціально-правові.
Методологічною основою дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання, а їх застосування зумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в поєднанні їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу та методу переходу від загального до окремого поглиблено понятійний апарат досліджуваної проблематики (підрозділи 1.1, 1.3, 2.2, 2.3). Застосування методу структурно-функціонального аналізу дозволило сформувати уявлення про організацію відомчого контролю за забезпеченням прав та свобод громадян в адміністративній діяльності міліції, визначити його сутність, закономірності функціонування та перспективи вдосконалення, а формально-юридичний метод забезпечив дослідження змісту та структури правових норм, що регламентують його організацію (підрозділи 2.2, 2.3, 2.4, 3.2, 3.3). Аналіз стану дотримання прав та свобод громадян працівниками міліції сприяв виявленню низки недоліків та опрацюванню пропозицій щодо його практичного та нормативно-правового вдосконалення (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1). Методи аналізу та синтезу використовувались для з’ясування предмета, об’єкта та суб’єктів відомчого контролю (підрозділи 2.2, 2.3, 2.4). Порівняльно-правовий метод визначив зміст та процедуру вивчення механізму організації правозахисної діяльності поліції інших держав, міжнародних стандартів захисту прав та свобод людини (підрозділи 1.1, 3.1). Спеціально-юридичний метод використаний для встановлення зовнішніх ознак правових явищ, їх відмінностей одне від одного, відпрацювання визначень (підрозділи 1.1, 1.3, 2.1, 2.2). Застосування статистичного, порівняльно-правового, структурно-логічного та компаративного методів дозволили визначити напрями удосконалення відомчого контролю як засобу забезпечення прав та свобод громадян в адміністративній діяльності міліції (підрозділи 3.2, 3.3).
Нормативну базу дослідження становлять Конституція України, міжнародно-правові акти у галузі прав людини, нормативно-правові акти України та зарубіжних країн з досліджуваної теми.
Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення адміністративної діяльності міліції у контексті забезпечення прав та свобод громадян, аналіз політико-правових публікацій, довідкових видань з досліджуваної теми (2005–2010 рр.).
Наукова новизна одержаних результатів пов’язана з обранням і комплексним розробленням питань відомчого контролю за забезпеченням прав та свобод громадян в адміністративній діяльності міліції, які поки що залишаються поза увагою вчених і визначаються сучасною постановкою проблеми, виявленням і дослідженням контролю, підзвітності, тенденції до розвитку партнерських відносин між міліцією і громадянами та напрямів удосконалення законодавства. Дисертація є першим за змістом комплексним теоретико-практичним дослідженням у сфері відомчого контролю за забезпеченням прав та свобод громадян в адміністративній діяльності міліції, в результаті якого сформульовано низку положень, ідей, що мають наукову новизну і виносяться на захист. Основні з них такі:
вперше:
− дано авторське визначення відомчого контролю за забезпеченням прав та свобод громадян в адміністративній діяльності міліції як постійного процесу, що складається з низки дій та видів діяльності зі спостереження, перевірки, моніторингу та аналізу і спрямовується на: запобігання, виявлення та припинення дій, що суперечать встановленим законодавством України та міжнародно-правовими актами нормам, правилам і стандартам у сфері прав і свобод людини та громадянина; надання відповідних пропозицій щодо вдосконалення цієї діяльності шляхом виявлення та усунення відхилень і причин, що порушують права та свободи громадян;
− висвітлено завдання та основні принципи відомчого контролю за забезпеченням прав та свобод громадян в адміністративній діяльності міліції;
− аргументовано доцільність створення Управління внутрішніх розслідувань МВС України як самостійного структурного підрозділу, шляхом реорганізації Служби внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України та приєднання Інспекції з особового складу, що дозволить належним чином сконцентрувати всі ресурси на профілактиці та забезпеченні ефективної боротьби з корупцією та іншими правопорушеннями в міліції;
− сформульовано низку пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення теоретико-правових засад і практики здійснення відомчого контролю за забезпеченням прав і свобод громадян в адміністративній діяльності міліції, внесення змін і доповнень до деяких нормативних актів: законів України «Про міліцію» (з метою заповнення прогалин у правовому регулюванні та зменшення кількості підзаконних актів і належного механізму реалізації існуючих правових норм, які регламентують діяльність міліції), «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави», Кодексу України про адміністративні правопорушення та ін.;
удосконалено:
− теоретичне обґрунтування необхідності адаптації міжнародних стандартів забезпечення прав і свобод людини та напрями їх реалізації в нормах національного права України;
− обґрунтованість щодо необхідності створення в структурі МВС України окремого підрозділу (незалежного органу реагування на скарги щодо роботи міліції, до якого мають увійти представники громадськості), уповноваженого здійснювати контроль за діяльністю міліції та проводити розслідування за фактами порушення працівниками міліції прав та свобод громадян;
− наукову точку зору щодо необхідності розроблення та ухвалення Положення про проведення громадських розслідувань за фактами порушень прав громадян з боку працівників міліції;
− класифікацію форм та видів відомчого контролю за забезпеченням прав і свобод громадян в адміністративній діяльності міліції;
− поняття «суб’єкти відомчого контролю», «об’єкти відомчого контролю», «предмет відомчого контролю»;
набули подальшого розвитку:
− методи аналізу завдань, принципів і функцій, а також особливостей адміністративної діяльності міліції в механізмі організаційно-правового забезпечення прав і свобод громадян;
− з’ясування місця та ролі міліції в охороні, забезпеченні та захисті прав і свобод громадян;
− характеристика правового статусу керівника органу міліції, підрозділів внутрішньої безпеки, інспекцій з особового складу як суб’єктів відомчого контролю за забезпеченням прав та свобод громадян в адміністративній діяльності міліції;
− аналіз досвіду діяльності поліції зарубіжних країн щодо організації контролю за забезпеченням прав і свобод людини та можливості його використання в роботі міліції України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
− у науково-дослідній діяльності – для подальших теоретичних розробок, спрямованих на поліпшення охорони, забезпечення та захисту прав і свобод громадян, а також проблем відомчого контролю як засобу забезпечення законності та дотримання прав і свобод громадян в адміністративній діяльності міліції (акт впровадження від 10.01.2011 р., акт впровадження від 09.02.2011 р.);
− у правотворчості – з метою внесення змін і доповнень до законів України «Про міліцію», «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави», Кодексу України про адміністративні правопорушення та ін.;
− у правозастосовній діяльності – використання одержаних результатів дозволить поліпшити практичну діяльність суб’єктів відомчого контролю за забезпеченням прав і свобод громадян в адміністративній діяльності міліції;
− у навчальному процесі та науково-дослідній діяльності курсантів, студентів і слухачів, при підготовці навчально-методичних матеріалів та проведенні занять з дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ», «Адміністративно-деліктне право», «Забезпечення законності та прав людини в діяльності міліції громадської безпеки», «Забезпечення прав людини у правоохоронній діяльності» (акт впровадження від 19.08.2010 р.).
Одержані результати пропонується використовувати як методологічну основу для подальшої правової освіти населення, підвищення рівня правової культури працівників міліції.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації, теоретичні та практичні висновки, узагальнення і пропозиції оприлюднено в доповідях та повідомленнях на: міжнародній науково-практичній конференції «Современные проблемы и пути решения в науке, транспорте, производстве и образовании» (Одеса, 2009 р.); міжвузівській науково-теоретичній конференції «Новітні підходи до державотворення в умовах європейської інтеграції» (Київ, 2009 р.); міжвузівській науково-теоретичній конференції «Права людини та механізм їх забезпечення в Україні» (Київ, 2009 р.); всеукраїнській заочній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Право ХХІ століття: виклики та проблеми» (Ужгород, 2009 р.); міжвузівській науково-практичній конференції «Проблеми та стан дотримання захисту прав людини в Україні» (Київ, 2010 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертаційної роботи відображено у семи наукових статтях, опублікованих у виданнях, визнаних Вищою атестаційною комісією України фаховими виданнями з юридичних наук, у п’яти статтях (термінах) «Міжнародної поліцейської енциклопедії» та у п’яти тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення низки наукових праць у різних галузях знань, запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні сутності та особливостей відомчого контролю за забезпеченням прав та свобод громадян в адміністративній діяльності міліції, шляхів його вдосконалення, а також обґрунтуванні напрямів розвитку відповідного законодавства. Сформульовано висновки, пропозиції і рекомендації, спрямовані на вирішення зазначеного завдання.
1. Незважаючи на те, що Україна спрямовує зусилля на вдосконалення діяльності міліції, дотримання правоохоронними органами вимог міжнародних стандартів прав та свобод людини, у законодавчому забезпеченні зазначених процесів спостерігаються певні проблеми. Зокрема, ст. 9 Конституції України не зовсім чітко відображає реальну ситуацію щодо імплементації норм міжнародного права в національне законодавство. Тому слід передбачити реалізацію не тільки договірних норм, а й загальновизнаних норм і загальних принципів міжнародного права, а також звичаєвих норм міжнародного права. Прийняті останніми роками закони закріплюють примат норм міжнародних договорів України над конкуруючими з ними нормами внутрішнього законодавства. Подібне слід передбачити і в Законі України «Про міліцію».
2. Для створення нормативно-правової бази, яка б відповідала міжнародним нормам і забезпечувала виконання повним обсягом усіх функцій, покладених на міліцію щодо забезпечення та захисту прав і свобод громадян, слід прийняти нову редакцію Закону України «Про міліцію», де чітко визначити завдання, принципи, функції та місце міліції в системі МВС України, доповнити чинний закон статтями: «Неупередженість у діяльності міліції», «Розумна достатність в обмеженні прав, свобод і законних інтересів громадян та організацій при виконанні органами міліції покладених на них обов’язків», «Дотримання прав і свобод фізичних та юридичних осіб», у яких закріпити, зокрема, такі норми: міліція здійснює свою діяльність на підставі пріоритету прав, свобод та законних інтересів людини та громадянина, поваги до їх гідності; діяльність міліції, що обмежує права та свободи фізичних осіб, негайно припиняється, якщо досягнуто законної мети, або з’ясувалося, що вона не має бути досягнута у такий спосіб; працівник міліції не має права застосовувати тортури, насильство, нелюдське або таке, що ображає гідність, поводження чи покарання; міліція надає відомості про свою діяльність засобам масової інформації, проводить прес-конференції, розсилає довідкові статистичні матеріали тощо; основними критеріями оцінки діяльності міліції є громадська думка щодо повноти та якості виконання міліцією своїх завдань.
3. Необхідно прискорити роботу з підготовки і прийняття нового Кодексу України про адміністративні правопорушення й закріпити положення щодо вирішення питання обчислення терміну приводу та доставляння правопорушників, визначити порядок та механізм надання у встановлені законодавством строки правової допомоги особам, затриманим за вчинення правопорушень, визначити на законодавчому рівні режим утримання осіб, що відбувають адміністративний арешт за вчинення адміністративного правопорушення; передбачити порядок поновлення порушених прав громадян у разі незаконного притягнення особи до адміністративної відповідальності.
4. Для зміцнення авторитету міліції, посилення взаємодії з населенням, підвищення рівня професіоналізму і правової свідомості серед працівників міліції та поліпшення діяльності міліції із забезпечення прав і свобод громадян слід закріпити у нормативно-правових актах, які регулюють її діяльність, такі положення: особи, до яких міліцією застосовуються заходи державного примусу, повинні мати можливість перевіряти правомірність обмеження своїх прав відразу після цього обмеження; забезпечити підрозділи органів внутрішніх справ системами відеоспостереження та відеофіксації з подальшим збереженням упродовж одного року відеоматеріалів щодо всіх осіб, що перебували у структурних підрозділах органів внутрішніх справ; сформувати єдиний електронний реєстр усіх нормативно-правових актів МВС України; створити незалежний орган реагування на скарги щодо міліції, наділити його повноваженнями здійснювати контроль та проводити розслідування за фактами порушення працівниками міліції прав громадян; розробити та затвердити Положення про проведення громадських розслідувань за фактами порушення прав людини з боку працівників міліції.
5. Контроль у сфері державного управління може бути охарактеризований як форма чи вид діяльності, принцип, функція, стадія управлінського процесу, засіб забезпечення законності. Відомчий контроль за забезпеченням прав і свобод громадян в адміністративній діяльності міліції дає можливість спрямовувати цю діяльність на виконання попередньо встановлених завдань за допомогою перевірки фактичного стану справ та надання відповідних пропозицій, які деталізуються у функціях та повноваженнях суб’єктів, що здійснюють контроль, ступеня реальності виконання прийнятих рішень. Численні та різноманітні завдання міліції, пов’язані переважно із правами, свободами та інтересами фізичних і юридичних осіб, потребують адекватних підходів до створення відповідної системи відомчого контролю у цій сфері як найефективнішого засобу забезпечення законності та дотримання прав і свобод громадян, їх діяльності, ефективність якого залежить від чіткого законодавчого визначення його завдань та похідних від них функцій і повноважень його суб’єктів.
6. Між категоріями «вид контролю» та «форма контролю» чітке розмежування не проводиться. У зв’язку з цим одні й ті ж контрольні дії називаються видами або формами контролю. Вид контролю за змістом є ширшим за форму контролю, оскільки форма є зовнішнім вираженням його окремого виду. У видах та формах реалізовуються повноваження органів, що здійснюють контроль. Вони мають чітко визначену процедуру реалізації, якої мають дотримуватись під час здійснення своїх функцій. Вид і форма контролю за діяльністю міліції становлять єдиний комплекс заходів, що здійснюються задля досягнення спільної мети, є взаємозалежними та взаємодоповнюючими.
7. Здійснюючи відомчий контроль за підлеглими щодо забезпечення ними прав і свобод громадян, керівник володіє повноваженнями для прийняття рішень про притягнення до адміністративної відповідальності. Тому необхідно розширити повноваження начальника міліції у цій сфері, зокрема: суб’єктами прийняття рішень мають виступати начальники або заступники начальників органів міліції у справах про адміністративні правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 222 КУпАП, крім справ, передбачених в абзаці 2 п. 1 ч. 2 ст. 222 КУпАП; право розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення щодо правопорушень, передбачених абзацом 3 п. 1 ч. 2 ст. 222 КУпАП, слід надати начальнику або заступнику начальника органу міліції.
8. Відповідно до п. 7 ст. 9 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» Служба внутрішньої безпеки є структурною складовою спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю МВС України, а Положенням про Службу внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України передбачається підпорядкування її безпосередньо міністрові, а в питаннях оперативно-розшукової діяльності – першому заступникові міністра, начальнику ГУБОЗ МВС України. Проте чинна система цих підрозділів не дозволяє зосередити увагу на належній діяльності із запобігання службовим правопорушенням серед працівників органів внутрішніх справ, їх виявлення та припинення. Причиною цього є розпорошеність та дублювання функцій, недостатній рівень повноважень органів і посадових осіб, тому необхідним є створення Управління внутрішніх розслідувань МВС України як самостійного структурного підрозділу, шляхом реформування Служби внутрішньої безпеки та приєднання Інспекції з особового складу. При цьому необхідно нормативно закріпити підпорядкування зазначеного управління лише міністру внутрішніх справ, завдання, функції та повноваження, правовий статус, контроль тощо.
9. До Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі МВС України, затвердженого наказом МВС від 10.10.2004 № 1177, доцільно внести зміни та доповнення, якими передбачити: заборону керівникам органів та підрозділів внутрішніх справ затверджувати висновки за результатами перевірки звернень громадян без наявності в матеріалах перевірки документів, які б свідчили про попереднє спілкування із заявником та матеріалів об’єктивного, всебічного розгляду оскаржуваних дій або бездіяльності працівників міліції; невідворотне притягнення до персональної відповідальності керівників, що затверджують висновки та підписують відповіді авторам звернень, у разі виявлення ознак тяганини, формалізму, невмотивованості, необ’єктивності вирішення поставлених авторами звернень питань та інших порушень законодавства про звернення громадян; обов’язкове проведення службового розслідування та невідворотне притягнення винних до відповідальності у разі не вирішення порушених у зверненні громадянина обґрунтованих питань, які належать до компетенції посадової чи службової особи, що призвело до судового рішення, яким дії органу міліції, посадової чи службової особи визнані протиправними; визначення механізму залучення представників громадськості до перевірки звернень громадян, передбаченого п. 4.2 цього Положення; приведення зазначеного Положення у відповідність з Указом Президента України «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» від 07.02.2008 № 109; заборону проводити службові розслідування інспекціям з особового складу за зверненнями громадян, в яких з боку працівників міліції вбачаються ознаки кримінально-караних діянь (до часу внесення відповідних змін до нормативно-правових актів).
10. Досвід діяльності поліції зарубіжних країн з організації контролю за забезпеченням прав і свобод людини свідчить, що найбільш ефективний видом контролю є громадський, оскільки він є одним із основних засобів забезпечення режиму законності й обов’язковим елементом взаємодії МВС та громадськості, дозволяє враховувати суспільну думку та активізує державний і внутрішньовідомчий контроль. Особливості форм громадського контролю демонструють їх безпосередню залежність від особливостей національних традицій та культури населення певної країни. Тому необхідно у законодавстві про міліцію насамперед передбачити відповідні положення щодо громадського нагляду, адже у статтях 26 і 27 Закону України «Про міліцію» та ст. 42 Модельного закону про поліцію (міліцію) країн СНД ідеться лише про державний контроль і нагляд (судовий, прокурорський та внутрішньовідомчий).
11. Через відсутність окремого обліку скарг на протиправні дії працівників міліції з огляду на те, що громадяни подають скарги на міліцію до різних відомств необхідно: створити єдиний електронний доступний реєстр усіх скарг на діяльність працівників міліції; в структурі МВС України створити окремий підрозділ (незалежний орган реагування на скарги щодо міліції, до якого мають увійти представники громадськості), уповноважений здійснювати контроль за діяльністю міліції, і проводити розслідування за фактами порушення працівниками міліції прав та свобод громадян.
12. Положення Інструкції про порядок організації та здійснення контролю за несенням служби працівниками органів та підрозділів внутрішніх справ під час виконання охоронних функцій за укладеними договорами щодо проведення 30 відсотків контрольних заходів у нічний час необхідно поширити і на працівників патрульної служби міліції, про що внести відповідні зміни до Статуту патрульно-постової служби міліції України.
13. Суттєвого вдосконалення вимагає Закон України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави», який переважно присвячений контролю за воєнною організацією. Оскільки міліція і є частиною структури безпеки, вона все ж таки відрізняється від інших інститутів (збройних сил, розвідки, прикордонних служб). Діяльність громадян, об’єднань громадян та ЗМІ не є контрольною, оскільки відсутній такий компонент, як межі здійснення контролю, що, разом із юридичною сферою, об’єктом і суб’єктом, формує контроль як цілісну систему. Громадян, об’єднань громадян та засоби масової інформації доцільно вважати суб’єктами громадського нагляду за діяльністю міліції, а не «цивільного контролю».
14. Положення Інструкції про порядок організації та здійснення контролю за несенням служби працівниками органів та підрозділів внутрішніх справ під час виконання охоронних функцій за укладеними договорами щодо проведення 30 відсотків контрольних заходів у нічний час необхідно поширити і на працівників патрульної служби міліції, про що внести відповідні зміни до Статуту патрульно-постової служби міліції України.
15. Сумлінне виконання завдань і дотримання принципів здійснення відомчого контролю за забезпечення прав і свобод громадян зменшить рівень правопорушень працівників міліції та підвищить ефективність її роботи. Його завданнями є: 1) перевірка та аналіз стану дотримання працівниками міліції чинного законодавства та виконавської дисципліни; 2) встановлення фактичного стану, якості та ефективності виконання покладених на них завдань, функцій та обов’язків, реалізації наданих прав; 3) сприяння виконанню покладених на них завдань, функцій та обов’язків, реалізації наданих прав; 4) спостереження за дотриманням прав, свобод і законних інтересів самих працівників міліції, рівнем їх соціального забезпечення; 5) попередження, виявлення та припинення правопорушень серед працівників міліції, встановлення передумов притягнення винних до відповідальності згідно з повноваженнями суб’єкта контролю; 6) встановлення причин та умов, що сприяють скоєнню правопорушень працівниками міліції, недотриманню встановлених обмежень, порушенню прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб, прав та законних інтересів юридичних осіб; розроблення заходів із зменшення негативного впливу та викорінення зазначених явищ; 7) своєчасне, повне і об’єктивне інформування населення про діяльність міліції, вивчення громадської думки про її роботу; 8) визначення та оцінювання ефективності стилю й методів роботи працівників міліції усіх рівнів; 9) вивчення позитивного досвіду й використання його на практиці, надання практичної допомоги в усуненні виявлених у діяльності міліції недоліків; 10) відновлення порушених прав учасників суспільних відносин шляхом відміни дії незаконного правового акта підконтрольного об’єкта, відсторонення його від виконання посадових обов’язків.
Принципами здійснення відомчого контролю виступають:
принцип незалежності – органи, уповноважені на здійснення контролю, мають функціональну, організаційну, оперативну та фінансову незалежність, необхідну для об’єктивного й ефективного виконання завдань;
принцип об’єктивності та неупередженості – органи, уповноважені на здійснення контролю, у своїх діях мають виходити з державних інтересів, дотримуватися професійної етики і не повинні зловживати наданими їм повноваженнями;
принцип повноти – охоплення всієї сукупності дій учасників процесу під час здійснення відомчого контролю й відображення виявлених фактів учинення правопорушень працівниками міліції;
принцип єдності – єдність забезпечується єдиною правовою базою та єдиними стандартами у сфері здійснення відомчого контролю;
принцип обґрунтованості – результати відомчого контролю ґрунтуються на законодавстві та підтверджуються документально;
принцип публічності – органи, уповноважені на здійснення відомчого контролю, забезпечують доступність його результатів;
принцип відповідальності – кожний орган, уповноважений на здійснення відомчого контролю, відповідає за свої дії або бездіяльність.
16. Необхідно прийняти Закон України «Про контроль», де закріпити такі категорії, як «контроль», «відомчий контроль», «суб’єкти контролю», «об’єкти контролю» тощо, переглянути систему органів до компетенції яких входить контроль, визначивши при цьому їх вичерпний перелік, окреслити основні завдання контролю, його правову основу; закріпити принципи; визначити особливості та обмеження у здійсненні контролю; закріпити порядок оформлення результатів контролю; вирішити питання щодо використання під час контролю технічних та інших спеціальних засобів; передбачити відповідальність органів, які здійснюють контроль; визначити гарантії провадження контролю та ін.
У підсумковому документі суб’єкти контролю мають зазначати такі реквізити: ким, де і коли здійснювався контроль; які було викрито недоліки і порушення, у чому їх суть, коли вони вчинені; дані про те, чим викликані недоліки або порушення, які їх причини та умови; відомості про наслідки порушень, розміри завданої матеріальної та іншої шкоди; дані про осіб, винних у вчиненні порушень; заходи, вжиті суб’єктами контролю для припинення зловживань, порушень законності, прав і свобод громадян; рекомендації та пропозиції, спрямовані на усунення виявлених недоліків і порушень, їх причин, на відшкодування завданої шкоди, притягнення винних осіб до відповідальності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України : за станом на 8 жовтня 2010 року / Верховна Рада України. – Офіц. Вид. – К. : Центр учбової літератури, ВМГО “Український молодіжний правничий союз”, 2010. – 80 с.
2. Приватне життя і поліція. Концептуальні підходи. Теорія та практика / [Авторський колектив]; відп. ред. Ю. І. Римаренко. – К. : КНТ, 2006. – 740 с. – (Людина. Суспільство. Поліція).
3. Фарбер И. Е. Свобода и права человека в советском государстве / И. Е. Фарбер. – Саратов : СГУ, 1974. – 187 с.
4. Права людини і громадянина : проблеми реалізації в Україні : Праці Львівської лабораторії прав людини Академії правових наук України / П. М. Рабінович (ред.). – К. : Ін Юре, 1998. – 119 с.
5. Основи конституційного права України : підручник / за ред. В. В. Копєйчикова. – 2-е вид., доп. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 287 с.
6. Права человека : учебник для вузов / отв. ред. Е. А. Лукашева. – М. : Норма, 1999. – 420 с.
7. Явич Л. С. Сущность права : социально-философское понимание генезиса, развитие и функционирование юридической формы общественных отношений / Л. С. Явич. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1985. – 207 с.
8. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави : навч. посіб. / П. М. Рабінович. – 6-е вид. – X. : Консум, 2002. – 160 с.
9. Демидов И. Ф. Проблема прав человека в российском уголовном процессе (концептуальные положения) / И. Ф. Демидов. – М. : Изд-во НИИ проблем укрепления законности и правопорядка Генеральной прокуратуры РФ, 1995. – 96 с.
10. Венедиктов В. С. Статус працівників органів внутрішніх справ України як державних службовців / В. С. Венедиктов, М. І. Іншин. – Х. : Нац. ун-т внутр. справ, 2003. – с. 221.
11. Коркунов Н. М. Русское государственное право. T. I. Введение и общая часть. / Н. М. Коркунов; под ред. З. Д. Авалова, М. Б. Горенберга, К. Н. Соколова. – 6-е изд. – СПб., 1908. – 624 с.
12. Кистяковский Б. А. Государственное право (общее и русское) / Б. А. Кистяковский. – СПб. : РХГИ, 1999. – 800 с.
13. Патюлин В. А. Государство и личность в СССР. Правовые аспекты взаимоотношений / В. А. Патюлин; отв. ред. : Н. П. Фарберов. – М. : Наука, 1974. – 246 c.
14. Воеводин Л. Д. О формах конституционного закрепления прав личности в СССР / Л. Д. Воеводин, М. А. Краснов // Советское государство и право. – М. : Наука, 1982. – № 4. – С. 3–11.
15. Сливка С. С. Права та свободи людини (деонтологія духу) / С. С. Сливка // Наук. вісн. Львівськ. юрид. ін-ту. – Львів, 2005. – Вип. 3. – С. 259–267.
16. Грищук О. В. Онтологічна основа прав і свобод людини у правових актах ради Європи та їх національне впровадження / О. В. Грищук // Наук. вісн. Львівськ. юрид. ін-ту. (Серія юридична). – 2005. – Вип. 2. – С. 173–181.
17. Пушкіна О. В. Система прав і свобод людини та громадянина в Україні : теоретичні і практичні аспекти забезпечення. – К. : Логос, 2006. – 416 с.
18. Олійник А. Поняття та структура механізму забезпечення конституційної свободи особи на міжнародному та регіональному рівнях / А. Олійник // Право України. – 2004. – № 12. – С. 37–41.
19. Арановский К. В. Государственное право зарубежных стран : учеб. пособ. / К. В. Арановский. – М. : ФОРУМ, 1999. – 488 с.
20. Права людини у діяльності міліції в контексті протидії поширенню епідемії ВІЛ/СНІДу : [навчальний посібник] / [К. С. Колесник, А. М. Бабенко, М. В. Палій, Є. С. Назимко; за заг. ред. В. М. Бесчасного]. – Донецьк : ДОГЦ “Іскра”, 2009. – 132 с.
21. Нерсесянц B. C. Права человека в истории политической и правовой мысли (от древности до 1789 года) / В. С. Нерсесянц // Права человека в истории человечества и современном мире. – М., 1989.
22. Воеводин Л. Д. Юридический статус личности в России : учеб. пособ. / Л. Д. Воеводин. – М. : Издательство МГУ, Издательская группа ИНФРА М–НОРМА, 1997. – 304 с.
23. Лысов М. Д. Логико-стуктурный анализ понятий и пизнаков преступлений в действующем Уголовном кодексе РФ / М. Д. Лысов // Государство и право. – 1997. – № 12. – С. 74–81.
24. Люшер Ф. Конституционная защита прав и свобод личности / Ф. Люшер. – М. : Прогресс-Универс, 1993. – 414 с.
25. Плугатар Т. А. Деякі аспекти адміністративно-правового статусу прав і свобод громадян / Т. А. Плугатар // Вісник Академії управління МВС України. – 2010. – № 2 (14). – С. 100–108.
26. Кравченко В. В. Конституційне право України : навч. посіб. / В. В. Кравченко. – 2-е вид., доп. – К. : Атіка, 2002. – 479 с.
27. Гіда Є. О. Загальнолюдські стандарти прав людини і забезпечення їх реалізації в діяльності міліції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / Є. О. Гіда; НАН України Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2000. – 16 с.
28. Трошкин Ю. В. Права человека : Нарушения и защита прав человека и прессы : учеб. пособие для студ. фак. и отделений журналистики / Ю. В. Трошкин. – М., 1997. – 245 с.
29. Кравченко Ю. Ф. Актуальні проблеми реформування органів внутрішніх справ України (організаційно-правові питання) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 “Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / Ю. Ф. Кравченко; Університет внутрішніх справ. – Х., 1998. – 20 с.
30. Міжнародно-правові стандарти поведінки працівників правоохоронних органів при підтриманні правопорядку : документально-джерелознавчий довідник / упоряд. : Ю. І. Римаренко, Я. Ю. Кондратьєв, І. Г. Кириченко. – К., 2002. – 128 с.
31. Волинка К. Г. Механізм забезпечення прав і свобод особи : питання теорії і практики : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / К. Г. Волинка; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2000. – 16 с.
32. Загальна декларація прав людини : підпис. 10 груд. 1948 р. / Офіційний вісник України. – 2008. – № 93. – Ст. 3103.
33. Державна служба і громадянин : реалізація конституційних прав, свобод та обов’язків : наукова збірка / Укр. Академія державного управління при Президентові України (Харківський філіал) / Мостовий Г. І. (ред. кол.). – Х., 2000.
34. Міжнародна поліцейська енциклопедія : у 10 т. / відп. ред. : Ю. І. Римаренко, Я. Ю. Кондратьєв, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко. – К. : Вид. Дім “Ін Юре”, 2005. – Т. ІІ : Права людини у контексті поліцейської діяльності. – 1224 с.
35. Кушніренко О. Г. Права і свободи людини та громадянина : навч. посіб. / О. Г. Кушніренко, Т. М. Слінько. – Х. : Факт, 2001. – 438 с.
36. Естественные права человека : сборник материалов Семинара Московской Хельсинкской группы Права человека. Вып. 4. / под общей редакцией Л. И. Богораз. – М., 1993.
37. Хаманева Н. Ю. Защита прав граждан в сфере исполнительной власти Российской Федерации : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.02 / Хаманева Наталия Юрьевна. – М., 1997. – 363 с.
38. Устав Организации Объединённых Наций и Устав Международного Суда [Електронний ресурс]. – Режим доступа : http ://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_010.
39. Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції : Закон України від 17 лип. 1997 р. № 475/97-ВР / Голос України. – 1997. – 24 лип. – С. 2.
40. Актуальні проблеми формування правової держави в Україні : (До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод) : тези наук. доп. та повідомлень учасників Всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених / М. І. Панов (відп. ред.); Національна юрид. академія України ім. Я. Мудрого. – Х., 2000. – 224 с.
41. Плугатар Т. А. Юридичні гарантії забезпечення прав та свобод людини і громадянина в діяльності міліції / Т. А. Плугатар // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2009. – № 6 (67). – С. 119–126.
42. Рогов В. А. История государства и права России IX – начала XX веков / В. А. Рогов. – М. : ТЕИС, 1995. – 214 с.
43. Права громадян у сфері виконавчої влади : адміністративно-правове забезпечення реалізації та захисту : монографія / [Авторський колектив]; за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – Д. : Ін-т держ. і права ім. В. М. Корецького НАН України; Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ; Ліра ЛТД, 2008. – 588 с.
44. Тарасов И. Т. Очерк науки полицейского права / И. Т. Тарасов. – М., 1897. – 105 с.
45. Ивановский В. В. Учебник административного права (Полицейское право. Право внутреннего управления) / В. В. Ивановский. – [3-е изд.]. – Казань, 1908. – 54 с.
46. Соловьев B. C. Оправдание добра. Нравственная философия : в 2-х т. / B. C. Соловьев. – М., 1989. – 325 с.
47. Проценко Т. О. Правове регулювання в Україні прав людини на безпечне для життя і здоров'я довкілля / Т. О. Проценко, О. І. Логвиненко // Наука і правоохорона. – 2010 – № 3 (9). – С. 56–61.
48. Вінгловська О. І. Імплементація міжнародних стандартів прав дитини в національному законодавстві України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.11 / О. І. Вінгловська; Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2000. – 216 с.
49. Тертишник В. М. Концептуальна модель системи принципів кримінального процесу / В. М. Тертишник // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 2001. – № 4. – С. 321–327.
50. Гусейнов Л. Г. Відповідальність держав за порушення міжнародних зобов’язань у галузі прав людини : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.11 “Міжнародне право” / Л. Г. Гусейнов; НАН України Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2000. – 400 с.
51. Негодченко О. В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ України : монографія / О. В. Негодченко. – Дніпропетровськ : Юридична академія МВС України, 2002. – 416 с.
52. Когут Я. М. Адміністративно-правове регулювання діяльності органів місцевої міліції : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Я. М. Когут; Львівський держ. ун-т внутр. справ. – Львів, 2008. – 264 с.
53. Кодекс поведения должностных лиц по поддержанию правопорядка : Принят на 34 сессии Генеральной Ассамблеи ООН 17 декабря 1979 года в г. Нью-Йорк // Советская юстиция. – 1991. – № 17. – С. 22–24.
54. Закоморна К. О. Інститут Омбудсмена як засіб забезпечення прав і свобод людини та громадянина (порівняльно-правовий аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 “Конституційне право; муніципальне право” / К. О. Закоморна; Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого. – Х., 2000. – 16 с.
55. Соболєв В. О. Міліція і населення – партнери / В. О. Соболєв, Г. В. Попова, В. О. Болотова, В. І. Московець; за заг. ред. проф. О. Н. Ярмиша. – Харків : Ун-т внутр. справ, 2000 – 93 с.
56. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : Перун, 2003. – 1440 с.
57. Лысенков С. Л. Формы правового регулирования деятельности органов внутренних дел по обеспечению реализации конституционных прав и свобод советских граждан. – К. : НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1981. – 64 с.
58. Лихачов С.В. Актуальні питання організації місцевої міліції у контексті адміністративної реформи в Україні / С.В. Лихачов, Г.А. Данильченко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2005. – № 3. – С. 105–111.
59. Кравчук М. В. Теорія держави і права (опорні конспекти) : навч. посіб. / М. В. Кравчук. – К. : Атіка, 2003. – 288 с.
60. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2-х т. / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – 360 с.
61. Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України : Постанова Кабінету Міністрів України від 04.10.2006 № 1383 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 40. – Ст. 2687.
62. Забезпечення органами внутрішніх справ міжнародно-правових стандартів прав людини при охороні громадського порядку. Ч. 1 / відп. ред. : Ю. І. Римаренко, Я. Ю. Кондратьєв, Ю. С. Шемшученко. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 460 с.
63. Про міліцію : Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – С. 20.
64. Аврутин Ю. Е. Эффективность деятельности органов внутренних дел : опыт системного исследования / Ю. Е. Аврутин. – СПб., 1998. – С. 349–350.
65. Забезпечення прав людини в діяльності правоохоронних органів : за міжнародними стандартами : навч.-довідк. посіб. / Т. О. Проценко, О. А. Мартиненко, О. І. Логвиненко та ін. – К. : ДНДІ МВС України, 2009. – 52 с.
66. Звернення Президента України Віктора Януковича з нагоди 60-ї річниці підписання Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод : від 22.10.2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : ttp ://www.president.gov.ua/news/18569.html
67. Могилев А. В. Принадлежность к правоохранительным органам не уменьшает ответственность перед законом, а увеличивает в разы / А. В. Могилев // Еженедельник 2000. – 2010. – № 50 (538).
68. Січкар В. О. Використання досвіду поліції зарубіжних країн в діяльності міліції України по забезпеченню прав та свобод людини (організаційно-правовий аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 “Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / В. О. Січкар; Нац. ун-т ДПС України. – Ірпінь, 2007. – 20 с.
69. Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності : матеріали міжвузівської науково-практичної конференції / гол. ред. І. Г. Кириченко. – Донецьк : ДІВС, 2001.
70. Обущак О. О. Адміністративне регулювання в сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності / О. О. Обущак, С. А. Обущак // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. – 2009. – Вип. 36. – С. 75–86.
71. Темченко В. Особливості юридичного змісту термінів “захист” та “охорона” у механізмі забезпечення прав людини / В. Темченко // Вісник Академії управління МВС. – 2007. – № 2–3. – С. 58–65.
72. Негодченко О. В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ. Організаційно-правові засади : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.07 “Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / О. В. Негодченко; Нац. ун-т внутр. справ. – Харків, 2004. – 36 с.
73. Ожегов С. И. Словарь русского языка / С. И. Ожегов ; под ред. докт. филол. наук, проф. Н. Ю. Шведовой. – М. : Рус. яз., 1984. – 816 с.
74. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка / В. И. Даль. – Т. 2. – М. : Рус. яз., 1979. – 780 с.
75. Габучан К. В. Учебный толковый словарь русского языка / К. В. Габучан. – М. : Рус. яз., 1988. – 441 с.
76. Гижевский В. К. Меры административного принуждения, применяемые органами внутренних дел на транспорте : понятие, система, сфера и особенности реализации : учеб. пособ. / В. К. Гіжевський. – К., 1986.
77. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ (загальна частина) / під заг. ред. І. П. Голосніченка, Я. Ю. Кондратьєва. – К., 1995. – С. 110–122; Адміністративна діяльність. Особлива частина : підручник / за заг. ред. О. М. Бандурки. – Х., 2000. – С. 26–30.
78. Лукашева Е. А. Эффективность юридических механизмов защиты прав человека : политические, экономические, социально-психологические аспекты. Конституция РФ и совершенствование механизмов защиты прав человека / Е.А. Лукашева. – М. : ИГПАН, 2004.
79. Солдаткин Д. В. Защита от дискриминации в трудовых отношениях : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.05 / Д. В. Солдаткин. – М., 2006. – 148 c.
80. Лазор Л. И. Влияние современных условий на рассмотрение отдельных проблем кодификации нового Трудового кодекса / Л. И. Лазор // Кодифікація трудового законодавства України : стан та перспективи : матеріали наук.-практ. конф. (м. Запоріжжя, 25–26 черв. 2004 р.). – Х., 2004. – С. 24–27.
81. Права человека / отв. ред. Е. А. Лукашева. – М. : Инфра–М, Издательский Дом “Норма”, 1999. – 573 с.
82. Тимченко Г. П. Способи та процесуальні форми захисту цивільних прав : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 “Цивільне право; цивільний процес; сімейне право; міжнародне право” / Г. П. Тимченко; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2002. – 20 с.
83. Венедиктов В. С. Реформування системи МВС України : час реформ другого покоління / В. С. Венедиктов, І. В. Зозуля // Право і безпека. – Харків, 2004. – № 1. – С. 63–69.
84. Левченко К. Порушення прав людини не є внутрішньою проблемою органів внутрішніх справ / К. Левченко // Міліція України. – 2006. – № 10. – С. 8–9.
85. Хальота А. Методи діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню реалізації прав людини / А. Хальота // Право України. – 2001. – № 5. – С. 43–46.
86. Шаповал Л. А. Морально-етичні засади діяльності працівників органів внутрішніх справ / Л. А. Шаповал // Іменем закону. – 2007. – № 14. – С. 35.
87. Поволоцький О. В. Партнерство міліції та громадськості : вимоги часу та перспективи розвитку / О. В. Поволоцький // Реформування сектору безпеки України : матеріали міжнародної конференції. – Харків, 2004. – С. 149–160.
88. Философская энциклопедия : в 5 т. – М. : Сов. энциклопедия, 1970. – Т. 5. – 740 с.
89. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави / П. М. Рабинович – К. : Право, 1994. – 164 с.
90. Пустовіт Ж. М. Актуальні проблеми прав і свобод людини і громадянина в Україні : навч. посіб. / Ж. М. Пустовіт. – К. : КНТ, 2009. – 232 с.
91. Наливайко О. І. Правовий захист людини як предмет дослідження загальної теорії права / О. І. Наливайко // Держава і право : збірник наук. праць. Юридичні і політичні науки. – 2001. – Вип. 12. – С. 18–24.
92. Горностай К. Захист, охорона, гарантії прав і свобод людини і громадянина : співвідношення понять / К. Горностай // Держава і право : збірник наук. праць. Юридичні і політичні науки. – 2001. – Вип. 12. – С. 51–55.
93. Демиденко В. О. Утвердження і забезпечення конституційних прав та свобод людини і громадянина в діяльності міліції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 “Конституційне право; муніципальне право” / В. О. Демиденко; Київськ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2002. – 16 с.
94. Теорія держави і права : навч. посіб. / [А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та ін.] ; за заг. ред. С. Л. Лисенкова, В. В. Копейчикова. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 368 с.
95. Олійник А. Ю. Теорія держави і права : навч. посіб. / А. Ю. Олійник, С. Д. Гусарєв, О. Л. Слюсаренко. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 176 с.
96. Шмельова Г. Г. Юридичний механізм забезпечення прав людини (загальнотеоретична характеристика) / Г. Г. Шмельова // Право України. – 1994. – № 10. – C. 49–51.
97. Нерсесянц B. C. Система юридических гарантий прав и свобод граждан / B. C. Нерсесянц // Социалистическое правовое государство : концепция и пути реализации. – М. : Политиздат, 1990. – С. 57–64.
98. Конституційне право України : підручник / за ред. В.Ф. Погорілка. – К. : Наукова думка, 1999. – 735 с.
99. Комзюк А. Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції : поняття, види та організаційно-правові питання реалізації : монографія / А. Т. Комзюк; за заг. ред. проф. О. М. Бандурки. – Харків : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 336 с.
100. Бандурка О. М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції : дис.... канд. юрид. наук : 12.00.07 / О. М. Бандурка; Укр. юрид. академія. – Харків, 1994. – 158 с.
101. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина : підручник / за заг. ред. І. П. Голосніченка, Я. Ю. Кондратьева. – К., 1995. – 177 с.
102. Негодченко О. В. Розвиток юридичної науки, як одного з головних елементів діяльності органів внутрішніх справ України – шлях до побудови правової держави / О. В. Негодченко // Наук. вісн. Дніпропетр. юрид. ін-ту МВС України – 2000. – № 1. – С. 16–22.
103. Ануфрієв М. І. Проблеми реалізації норм Конституції України в діяльності органів внутрішніх справ / М. І. Ануфрієв // Конституція України – основа модернізації держави та суспільства : матеріали наукової конференції (Харків, 21–22.06.2001). – Х., 2001.
104. Административно