ВІРОГІДНІСТЬ ЯК ПАРАМЕТР КОНСТАТИВНОГО ВИСЛОВЛЮВАННЯ ТА ЗАСОБИ ЇЇ ВИРАЖЕННЯ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Березенко Вікторія Миколаївна

УДК 811.111 (322.5+367.321)

ВІРОГІДНІСТЬ ЯК ПАРАМЕТР КОНСТАТИВНОГО ВИСЛОВЛЮВАННЯ ТА ЗАСОБИ ЇЇ ВИРАЖЕННЯ
В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Почепцов Георгій Георгійович
доктор філологічних наук, професор

Київ 2003

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ... 4
ВСТУП . 5
РОЗДІЛ 1. ВІРОГІДНіСТь КОНСТАТИВного висловлювання
в сучасній англійській мові 15
1.1. Вірогідність як ознака констативного висловлювання. 15
1.2. Метакомунікативна природа маркерів вірогідності.. 22
1.3. Ступені вірогідності маркерів . 26
1.4. Типи вірогідності... 37
1.4.1. Власне вірогідність . 41
1.4.2. Категорична та проблематична вірогідність. 46
Висновки до першого розділу 53
РОЗДІЛ 2. МАРКЕРИ КАТЕГОРИЧНОЇ ВІРОГІДНОСТІ в англо-
мовному КОНСТАТИВНОМУ ВИСЛОВЛЮВАННІ .... 56
2.1. Прагмасемантична типологія маркерів категоричної
вірогідності. 56
2.1.1. Маркери фактуальності... 58
2.1.2. Маркери істинності та правдивості ... 65
2.1.3. Маркери вказівки на джерело інформації.. 73
2.1.4. Маркери очевидності .. 85
2.1.5. Маркери впевненості .. 98
2.2. Структурно-позиційна варіативність маркерів категоричної
вірогідності. 109
Висновки до другого розділу.. 115
РОЗДІЛ 3. МАРКЕРИ ПРОБЛЕМАТИЧНОЇ ВІРОГІДНОСТІ в англо-
мовному КОНСТАТИВНОМУ ВИСЛОВЛЮВАННІ ... 118
3.1. Прагмасемантична типологія маркерів проблематичної
вірогідності...118
3.1.1. Маркери невизначеності джерела інформації.. 122
3.1.2. Маркери видимості 127
3.1.3. Маркери припущення 131
3.1.4. Маркери невпевненості...138
3.2. Структурно-позиційна варіативність маркерів проблема-
тичної вірогідності... 141
Висновки до третього розділу. 144
РОЗДІЛ 4. Вплив мОВНих та ПОЗАМОВних ЧИННИКів на
вірогідність англомовного констативного
висловлювання. 146
4.1. Мовні чинники, які визначають вірогідність англомовного
констативного висловлювання...... 146
4.1.1. Маркери вірогідності у репліках-реакціях слухача.... 149
4.1.1.1. Маркери довіри. 149
4.1.1.2. Маркери недовіри.. 151
4.1.2. Маркери вірогідності у репліках-увірогідненнях
мовця....... 153
4.2. Позамовні чинники, які визначають вірогідність англомов-
ного констативного висловлювання. 158
4.2.1 Індивідуально-особистісні характеристики. 160
4.2.2. Невербальна поведінка.. 167
4.2.3. Обставини спілкування.. 174
Висновки до четвертого розділу.. 176
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ... 179
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. 183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ СЛОВНИКІВ 209
ДЖЕРЕЛA ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ. 210
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

МВ маркери вірогідності
МКВ маркери категоричної вірогідності
МПВ маркери проблематичної вірогідності

ВСТУП
Аналіз констативного висловлювання на предмет вірогідності базується на комунікативному підході, тісно пов’язаному з антропоцентричним принци-пом вивчення мови. Ідея антропоцентризму мови, яка була закладена Е. Бенве-ністом [див. 23: 292-300] і знайшла своє подальше відображення в працях ін-ших лінгвістів [див. 6; 67; 145; 153; 154; 189; 193; 241 та ін.], викликає необ-хідність врахування мовних та позамовних характеристик суб’єкта мовлення і суб’єкта сприйняття при вивченні вірогідності констативного висловлювання.
Вірогідність як мовна категорія відбиває вірне знання або гіпотезу мовця відносно події/явища об’єктивної дійсності [306: 681; 307: 388]. Основне зав-дання мовця при поданні інформації як вірогідної полягає у здійсненні впливу на психіку та поведінку слухача з метою досягнення перлокутивного ефекту за-певнення. Мовець оформляє своє висловлювання залежно від власної інтенції, реакції адресата, його індивідуальних та соціально-культурних характеристик, здібностей інтерпретувати повідомлення та виявляти експліцитно невиражену інформацію [62: 78-79; 63: 279; 139: 72; 162: 5; 191: 144; 198: 98; 280: 31-32].
Слухач, у свою чергу, при активному сприйнятті повідомлення мовця аналізує його на предмет вірогідності і враховує мовні засоби зі значенням віро-гідності та індивідуально-особистісні характеристики мовця. Мовні та позамо-вні характеристики комунікантів є обов’язковими компонентами мовленнєвої ситуації вірогідності. У розумінні терміна ‘‘ситуація’’ ми виходили із запропо-нованого В. Г. Гаком [65: 8] тлумачення, згідно якого ситуація як референт висловлювання включає два компоненти: 1) предмет мовлення (предметну ситуацію); 2) мету і умови спілкування (мовленнєву ситуацію).
Будь-яка мовленнєва ситуація передбачає висловлювання про події/явища (предметну ситуацію). Мовленнєву ситуацію, в якій повідомлення містить оцін-ку з боку мовця на предмет його вірогідності і оцінюється слухачем на предмет його відповідності дійсності, ми називаємо ситуацією вірогідності.
Найхарактернішим прагматичним типом висловлювання для мовленнєвої ситуації вірогідності є констативне [4: 35; 113: 19; 152: 17; 176: 181; 266: 107]. Ознака вірогідності є імманентною для констативного висловлювання і закла-деною у його змісті aпріорі. Проте у мовленнєвій ситуації, коли необхідно, щоб слухач адекватно оцінив повідомлення за параметром вірогідності, мовець, ке-руючись спрямованою на комунікативний успіх стратегією мовленнєвої діяль-ності, може підвищувати або занижувати ступінь вірогідності висловлювання за допомогою спеціально призначених для цієї мети мовних одиниць маркерів вірогідності. Маркери вірогідності не впливають на пропозиціональний зміст висловлювання. Вони лише містять інформацію про те, наскільки вірогідним з точки зору мовця є висловлювання. Саме тому мовні одиниці зі значенням вірогідності мають метакомунікативний характер.
Маркери вірогідності, з одного боку, характеризують зміст констативного висловлювання як істинний/неістинний [12: 632; 22: 157; 116: 43-45], фактуаль-ний/гіпотетичний [81: 146-147; 87: 4-5; 88: 187; 114: 27-28], категоричний/про-блематичний [45: 117-118; 105: 89-90; 125: 6; 171: 244; 220: 165-166], з іншого боку, виявляють епістемічний стан мовця (впевненість, знання, сумнів) стосо-вно істинності/неістинності наданої інформації і сприяють адекватному відтво-ренню слухачем адресованої йому інформації [2: 28; 120: 150-151; 173: 7; 232: 11; 238: 5; 268: 916].
Маркери вірогідності мають оцінювальне значення. Існує два типи мов-леннєвих оцінок предметної ситуації: емоційна та раціональна [194: 45]. Емо-ційна оцінка, яка визначається шкалою ‘‘добре погано’’ і зводиться до вира-ження почуттів, викликаних у мовця ситуацією спілкування, була об’єктом багатьох досліджень [див. 7; 34; 59; 60; 61; 75; 95; 99; 108; 161; 169; 205], тоді як раціональна (епістемічна) оцінка, до якої належать оцінки типу ‘‘точно приблизно’’, ‘‘багато мало’’, ‘‘вірно невірно’’, ‘‘істинно неістинно’’, спрямовані на об’єктивне відображення мовцем описуваної ситуації, є недо-статньо дослідженою.
Категорію вірогідності відображають оцінки ‘‘істинно-неістинно’’ та ‘‘вірно-невірно’’, які містять характеристики ситуації об’єктивної дійсності в аспекті її істинності/неістинності та вірності її відображення і тому називають-ся верифікаційними оцінками [див. 161: 32].
За допомогою маркерів вірогідності у констативному висловлюванні від-бивається ступінь пізнаності мовцем об’єктивної дійсності. Тому ми визнача-ємо вірогідність як мовну прагмасемантичну категорію, яка виражає раціо-нальну (епістемічну) оцінку мовця або слухача з приводу відображеної у змісті констативного висловлювання об’єктивної дійсності та рівня її пізнаності кому-нікантами.
Існує ряд робіт, у яких вивчалися окремі аспекти категорії вірогідності. Так, були описані семантичні [див. 150; 242; 254; 257; 314], синтаксичні [див. 79; 104; 114; 188; 240], просодичні [див. 125], функціональні характеристики [див. 12; 43; 82; 220; 222] досліджуваних мовних одиниць та їх метакомунікати-вна роль [див. 48; 133; 214; 234] у висловлюванні. Були також зроблені розвідки з вивчення їх культурологічних [див. 66; 101; 196; 233; 256] і, навіть, діахроніч-них [див. 195; 213] особливостей.
Більшість проведених досліджень була пов’язана з вивченням окремих лексем як засобів пом’якшення категоричності, які занижують вірогідність по-відомлення [див., напр., 185; 223; 233; 259; 261; 274; 283], а саме: дієслів [див. 81; 87; 124; 180; 297], прислівників [див. 234; 249; 258; 265; 278], модальних дієслів [див. 89; 235; 246; 254; 259; 279] або модальних слів [див. 218]. Але при цьому поза увагою залишилися структурні та прагматичні особливості мовних одиниць. У нашому ж розумінні, вірогідність є прагмасемантичною категорією і може бути вираженою як на внутрішньосинтаксичному (за допомогою мода-льних дієслів), так і на зовнішньосинтаксичному (за допомогою вставних кон-струкцій, дієслів та модальних слів) рівнях констативного висловлювання.
Актуальність дисертації визначається сучасною тенденцією розвитку лінгвістичної науки, спрямованою на вивчення взаємодії семантики, структури та прагматики висловлювання, дослідження мовних процесів з урахуванням людського фактора та розкриття глибинних механізмів передачі епістемічного значення засобами мови. Аналіз констативних висловлювань на предмет їх вірогідності у структурному та прагмасемантичному аспектах є актуальним, оскільки уможливлює розкриття специфіки мовленнєвого акту констатації як ускладненого ствердженням або припущенням про подію/явище об’єктивної дійсності. У рамках теорії мовленнєвої комунікації важливим є вивчення мов-ної природи вірогідності констативних висловлювань у взаємодії з індиві-дуально-особистнісними характеристиками комунікантів, їх невербальної пове-дінки та обставин спілкування.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах наукової проблематики ‘‘Мовні системи. Динаміка функціонування фонетичних, граматичних та лексичних одиниць: когнітивний та комунікати-вно-прагматичний аспекти (германські, романські та українська мови)’’, затвер-дженої вченою радою Київського державного лінгвістичного університету (протокол №5 від 24 січня 2000 року).
Мета дослідження виявлення корпусу мовних засобів зі значенням віро-гідності та особливостей її позначення в англомовному констативному висло-влюванні зумовила необхідність вирішення конкретних завдань:
· виявити вербальні й невербальні засоби вираження вірогідності у англомовному констативному висловлюванні;
· вибудувати прагмасемантичну типологію показників вірогідності та на її основі визначити міру вірогідності англомовного констативного висловлювання;
· виявити закономірності функціонування показників вірогідності;
· визначити типи узгодження показників вірогідності у англомовному констативному висловлюванні та описати їх семантичні особливості;
· виявити позиційну варіативність показників вірогідності у констатив-ному висловлюванні в сучасній англійській мові та її вплив на міру вірогідності констативного висловлювання;
· визначити вплив позамовних чинників на вірогідність англомовного констативного висловлювання.
Об’єктом дослідження є констативні висловлювання в сучасній англій-ській мові в аспекті вивчення їх вірогідності.
Предмет вивчення складають прагмасемантичні та структурно-позиційні характеристики показників вірогідності в англомовному констативному вислов-люванні.
Матеріалом дослідження слугували фрагменти з діалогів художніх творів сучасних англійських і американських письменників та з англомовної преси (рубрики ‘‘новини’’). У результаті суцільної вибірки з художньої літератури одержано 2 570 прикладів констативних висловлювань, немаркованих та марко-ваних показниками вірогідності. При аналізі констативних висловлювань за параметром вірогідності враховувались також репліки-реакції адресата.
Для досягнення мети та вирішення поставлених завдань у роботі використані такі методи та прийоми лінгвістичного аналізу: індуктив-ний метод, який визначив напрям дослідження від накопичення мовного мате-ріалу до його систематизації при встановленні типів маркерів вірогідності; метод комунікативно-функціонального аналізу, за допомогою якого вивчались функції показників вірогідності у констативному висловлюванні; гіпотетико-дедуктивний метод, який передбачає побудову гіпотези та перевірку її істин-ності; елементи кількісного аналізу з метою встановлення частоти вживання основних показників вірогідності. Ідентифікація та дослідження мовних одиниць як маркерів вірогідності була здійснена на основі методики контекстуально-семантичного аналізу. Семантичний аналіз дозволив устано-вити основні розряди одиниць, які використовуються в англомовному кон-стативному висловлюванні для позначення вірогідності. Необхідність викори-стання контекстуального аналізу випливає з детального вивчення мовних та позамовних чинників, що визначають семантичний зміст маркерів вірогідності та їх прагматичну зумовленість.
Наукова новизна дисертації полягає у новизні об’єкту дослідження: вірогідність констативного висловлювання не була об’єктом спеціального розгляду у вітчизняній англістиці. Вперше на матеріалі сучасної англійської мови встановлені та описані маркери вірогідності констативного висловлю-вання, які в роботі диференціюються за декількома ознаками: за ступенем проя-ву ознаки вірогідності на маркери високої та низької міри вірогідності, за ознакою приналежності одному з учасників комунікативного акту на маркери мовця і маркери слухача. Запропонований у роботі аналіз маркерів вірогідності розкриває ієрархічність констативного висловлювання на основі міри його віро-гідності. Новим у дисертаційному дослідженні є застосований інтеграційний підхід до вивчення категорії вірогідності, який включає аналіз мовних чинників (показників вірогідності) та позамовних (віку, авторитету, фізичного та психіч-ного здоров’я комунікантів тощо).
Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає у подальшій розробці питань теорії мовленнєвої комунікації, пов’язаних із вивченням прагматичного аспекта спілкування у мовленнєвій ситуації вірогідності, з впливом мовних та позамовних чинників на вірогідність повідомлення. Аналіз прагмасемантичних та структурно-позиційних властивостей маркерів вірогідності констативного висловлювання є внеском у розробку теоретичних аспектів прагматичного синтаксису та комунікативної семантики. Дослідження мовної природи вірогід-ності висловлювання та структури мовленнєвої ситуації вірогідності поглиблює наукові знання про закономірності вербалізації раціонально-оцінювального ставлення комунікантів до повідомлення і сприяє подальшій розробці питань теорії мовленнєвих актів та теорії аргументації.
Практичне значення дисертації полягає у можливості використання ви-сновків та матеріалів дослідження в курсах теоретичної граматики (розділи ‘‘Синтаксис’’, ‘‘Прагматика речення’’, ‘‘Актуальне членування речення’’, ‘‘Модальні слова’’, ‘‘Модальні дієслова’’), лексикології англійської мови (роз-діл ‘‘Семантичне значення слова’’), у спецкурсах з прагмалінгвістики, теорії комунікації, теорії аргументації, а також при укладанні методичних посібників з теорії мовленнєвої комунікації, при написанні наукових праць з англійської філології, у практиці викладання англійської мови.

На захист виносяться такі положення:
1. Вірогідність це прагмасемантична категорія раціонально-оцінюваль-ного змісту, яка відбиває рівень знань мовця про події/явища об’єктивної дій-сності та є імманентною ознакою констативного висловлювання. Критерієм категорії вірогідності є верифікаційна оцінка.
2. Залежно від епістемічного стану мовця та від міри пізнаності мовцем події/явища об’єктивної дійсності акт констатації відбивається у мові за допо-могою власне вірогідності або ускладнюється ствердженням чи припущенням щодо існування події/явища об’єктивної дійсності, проявом чого у мовленні є маркери категоричної та проблематичної вірогідності.
3. Власне вірогідними є висловлювання про загальновідомі події/явища об’єктивної дійсності (висока міра вірогідності) та суб’єктивну думку мовця (низька міра вірогідності), які не потребують додаткових показників вірогід-ності. Власне вірогідні висловлювання мають структуру констативу-інформа-тиву і виражають модальність дійсності як різновид об’єктивної модальності. Категорично вірогідними є висловлювання про всебічно пізнані події/явища об’єктивної дійсності, котрі позначаються спеціальними лексичними та лекси-ко-граматичними одиницями. Маркери категоричної вірогідності надають висловлюванню високого ступеня вірогідності. Проблематично вірогідними є висловлювання про малопізнані події/явища об’єктивної дійсності, позначені спеціальними лексичними та лексико-граматичними одиницями. Маркери проблематичної вірогідності надають висловлюванню низького ступеня вірогідності.
4. Маркери вірогідності є метакомунікативними за своєю природою, оскільки вони не впливають на пропозиціональний зміст констативного вислов-лювання. Їх призначення полягає в інформуванні мовцем слухача про своє ста-влення до пропозиціонального змісту повідомлення та орієнтуванні слухача щодо характеру наданої інформації.
5. Позиція маркера вірогідності у констативному висловлюванні вказує на його прагматичну значущість. В ініціальній позиції маркери вірогідності пере-дають відому інформацію і складають інформаційну базу тему висловлюван-ня. У фінальній позиції маркери вірогідності є комунікативно виділеними і вво-дять інформаційний фокус рему висловлювання. Найбільшу прагматичну зна-чущість мають маркери вірогідності, які виражені окремими завершеними кон-стативними висловлюваннями.
6. Мовленнєва ситуація вірогідності чітко орієнтована на слухача. Саме слухач має винести остаточну оцінку вірогідності повідомлення мовця. Зале-жно від змісту інформації та характеру аргумента її вірогідності слухач виражає довіру чи недовіру до повідомлення мовця. Вираженням довіри слухач сигналі-зує мовцеві про сприйняття висловлювання як вірогідного. Вираженням недові-ри слухач передає свої сумніви щодо істинності повідомлення і спонукає мовця увірогіднити надану інформацію.
7. Позамовні чинники, а саме: фізичні, соціальні, психологічні, індиві-дуальні характеристики мовця, його невербальна поведінка, а також обставини спілкування є значущими при оцінюванні слухачем констативного висловлю-вання за параметром вірогідності.
Апробація основних положень та результатів дослідження здійснювалася на засіданнях кафедри граматики та історії англійської мови та на 8 конферен-ціях, у тому числі: міжнародних: ‘‘Семантика мови і тексту’’ (Івано-Фран-ківськ, 2000 р.), ‘‘Форма, значення та функції одиниць мови та мовлення’’ (Мінськ, 2002 р.), ‘‘English Language Teaching: novELTy and search for quality’’ (Мінськ, 2002 р.); республіканських: VIII Всеукраїнській науковій філологічній конференції ‘‘Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики’’ (Черкаси, 2001 р.), ІІ Всеукраїнській науковій конференції ‘‘Актуальні проблеми менталінгвістики’’ (Черкаси, 2001 р.), IX Всеукраїнській науковій філологічній конференції ‘‘Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики’’ (Черкаси, 2002 р.); науково-практичних у КНЛУ: ‘‘Мова - освіта - культура: наукові парадигми і сучасний світ’’ (Київ, 2001 р.), ‘‘Актуальні проблеми вивчення мов і культур’’ (Київ, 2002 р.).
Публікації. Результати дослідження опубліковано в п’яти наукових стат-тях автора та трьох тезах доповідей наукових конференцій.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів з висновками по кожному з них, загальних висновків, списку використаної літе-ратури, списку використаних словників та списку джерел ілюстративного мате-ріалу. Загальний обсяг дисертації 213 сторінок, з них 182 сторінки основ-ного тексту.
У вступі обґрунтовується вибір теми, актуальність та наукова новизна, визначаються мета та завдання дослідження, його теоретичне та практичне значення, формулюються основні положення, які виносяться на захист, вказуються матеріал та методи дослідження.
У першому розділі дається характеристика поняття ‘‘вірогідність’’; визна-чаються ознаки констативу як функціонального типу висловлювання, до якого застосовується параметр вірогідності; розглядаються основні підходи до ана-лізу констативного висловлювання на предмет його вірогідності; описуються критерії, за якими визначається міра вірогідності висловлювання; здійснюється класифікація маркерів вірогідності за синтаксичними та семантичними озна-ками; встановлюється корпус маркерів вірогідності; визначаються ступені віро-гідності мовних засобів та їх метакомунікативна природа; описується власне вірогідність.
У другому розділі визначається лексико-семантичний склад маркерів ка-тегоричної вірогідності, аналізуються їх прагмасемантичні та структурно-позиційні характеристики.
У третьому розділі визначається лексико-семантичний склад маркерів проблематичної вірогідності, аналізуються їх прагмасемантичні та структурно-позиційні характеристики.
У четвертому розділі визначаються типові репліки-реакції слухача на повідомлення мовця та репліки-увірогіднення мовцем свого повідомлення; наводяться характерні узгодження маркерів вірогідності у мовленнєвій ситуації вірогідності; визначається вплив позамовних чинників на вірогідність конста-тивного висловлювання.
У загальних висновках підбиваються підсумки проведеного дослідження та окреслюються перспективи подальших досліджень, пов’язаних з вивченням категорії вірогідності.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Прагмасемантичний підхід до вивчення мовного позначення вірогідності ґрунтується на розгляді різноманітних засобів її вираження в англомовному констативному висловлюванні з урахуванням позамовних чинників. Проведене дослідження дозволило з’ясувати роль значення вірогідності в констативному висловлюванні, розглянути та систематизувати мовні засоби вираження вірогід-ності і виявити критерії оцінювання констативного висловлювання за шкалою вірогідності.
Дослідження мовних одиниць зі значенням вірогідності у сучасній англій-ській мові пов’язане з вивченням мовленнєвої ситуації, в основі якої лежить ве-рифікаційна оцінка, а саме: оцінка мовцем повноти своїх знань стосовно того, в якій мірі пропозиція відповідає дійсності, та оцінка слухачем висловлювання мовця за параметром вірогідності.
Найхарактернішим прагматичним типом висловлювання у мовленнєій си-туації вірогідності є констативне. Тлумачення сутнісних характеристик конста-тивного висловлювання як відбитку у свідомості мовця події/явища об’єктивної дійсності здійснюється у суб’єктивно-модальному плані. Суб’єктивність відо-браження дійсності зводиться до подання мовцем інформації про деяку по-дію/явище об’єктивної дійсності як достеменно вірогідну або як сумнівну, яка потребує додаткової перевірки.
Аналіз констативних висловлювань, маркованих мовними засобами зі значенням вірогідності, дає змогу зробити висновок, що вірогідність є прагма-семантичною категорією раціонально-оцінювального змісту, яка виявляє епі-стемічний стан мовця та рівень його знань про об’єктивну дійсність.
Залежно від епістемічного стану мовця та від міри пізнаності події/явища об’єктивної дійсності, акт констатації відбивається у мовленні за допомогою: а) власне вірогідності, б) категоричної вірогідності, в) проблематичної вірогід-ності.
Власне вірогідними є констативні висловлювання про всебічно пізнаний об’єкт/явище, які не марковані показниками вірогідності. Власне вірогідні ви-словлювання мають структуру констативу-інформативу, засобом якої виража-ється модальність дійсності як різновид об’єктивної модальності. До висловлю-вань з власне вірогідністю належать констативні висловлювання про загально-відомі істини та констативні висловлювання фактуального характеру. Повідом-лення з власне вірогідністю може мати високий або низький ступінь вірогідно-сті, залежно від того, що повідомляється: загальновідомий факт об’єктивної дійсності чи суб’єктивна думка мовця.
Категорично вірогідними є констативні висловлювання (декларативи) про всебічно пізнаний об’єкт/явище, марковані спеціальними лексичними та лекси-ко-граматичними показниками. Маркери категоричної вірогідності сигналізу-ють про підтвердження мовцем вірогідності свого повідомлення і виконують функцію аргумента вірогідності повідомлення. Маркери вказівки на джерело інформації служать для переказування інформації з максимальною точністю та для збереження її автентичності. Маркери фактуальності мають прагматичне навантаження наголошення на дійсності повідомлюваного. Маркери очевидно-сті сигналізують про перцептивний шлях отримання повідомлюваного знання. Маркери правдивості наголошують на щирості мовця, маркери істинності на істинності повідомлення. Маркери впевненості позначають епістемічний стан переконання мовця. Маркери категоричної вірогідності надають констативному висловлюванню високого ступеня вірогідності.
Проблематично вірогідними є констативні висловлювання (супозитиви) про малопізнаний об’єкт/явище, марковані відповідними мовними засобами. Прагматичним значенням маркерів проблематичної вірогідності є застереження про сумнівний характер інформації мовцем слухача на вимогу останнього наве-сти наявні докази вірогідності повідомлюваного. Маркери невизначеності дже-рела інформації сигналізують слухачеві про те, що мовець володіє деякою ін-формацію, але не може вказати чіткого джерела її надходження. Маркери ви-димості вказують на те, що гіпотеза мовця будується на загальних знаннях при відсутності/нечіткості очевидних даних. Маркери припущення повідомляють слухачеві про те, що інформація про подію/явище, якою володіє мовець може виявитися вірогідною. Маркери невпевненості призначені наголосити на тому, що мовець перебуває у стані невпевненості стосовно істинності повідомлю-ваного. Маркери проблематичної вірогідності надають висловлюванню низько-го ступеня вірогідності.
Категорія вірогідності, таким чином, виступає в мові у вигляді опозиції: маркована вірогідність vs. немаркована вірогідність. Категорична та проблема-тична вірогідності є маркованими членами опозиції, а власне вірогідність немаркованою.
Маркери вірогідності мають метакомунікативну природу. Їх призначення полягає: 1) в інформуванні слухача про ставлення мовця до змісту повідом-лення та в орієнтуванні слухача щодо міри його вірогідності, 2) у висловленні реакції на істиннісне значення повідомлення мовця з боку слухача. Маркери вірогідності як метакомунікативні одиниці не впливають на пропозиціональний зміст констативного висловлювання, вони направлені лише на формування у слухача необхідного ставлення до пропозиціонального змісту повідомлення.
Для визначення слухачем міри вірогідності наданої інформації значущою є позиція маркерів вірогідності у констативному висловлюванні. В ініціальній позиції маркери вірогідності мають прагматичне значення попередження про характер повідомлення за параметром вірогідності, мають коментарний статус і вводять інформаційну базу (тему) висловлювання. У медіальній позиції марке-ри вірогідності стоять на межі тема-рематичного членування констативного висловлювання. У випадку використання маркерів у середині констативного висловлювання мірою вірогідності наділяється лише його окремий фрагмент. У фінальній позиції маркери вірогідності сигналізують про підтвердження мов-цем високо/низьковірогідного характера повідомлення, є виділеними і характе-ризують висловлювання як інформаційний фокус (рему).
Мовленнєва ситуація вірогідності є специфічною. На відміну від інших оцінювальних ситуацій, вона чітко орієнтована на слухача, який має винести остаточну оцінку повідомлення мовця за параметром вірогідності. При актив-ному сприйнятті інформації слухач реагує на повідомлення мовця вираженням довіри або недовіри.
Вираженням довіри до повідомлення мовця слухач сигналізує про сприй-няття наданої йому інформації як вірогідної. Складовими мовленнєвої ситуації довіри є репліка-ствердження мовця та репліка-констатація довіри слухача.
Вираження недовіри пов’язане з прагненням слухача висловити сумнів щодо вірогідності повідомлюваного та перевірити наявність у мовця даних, які можуть підтвердити чи спростувати сумніви слухача. Вираження недовіри слу-хача до повідомлення мовця спонукає останнього надати додаткові аргументи вірогідності наданої інформації. Складовими мовленнєвої ситуації недовіри є репліка-ствердження мовця, репліка недовіри слухача та репліка-увірогіднення мовця.
При аналізі повідомлення на предмет його вірогідності слухач враховує поряд з мовними чинниками також позамовні, а саме: фізичні, соціальні, психо-логічні та індивідуальні характеристики мовця, його невербальну поведінку та обставини спілкування. Індивідуально-особистісні характеристики мовця ви-значають ступінь довіри слухача до повідомлення мовця. Невербальна поведін-ка мовця є додатковим аргументом вірогідності інформації і сигналізує слуха-чеві про характер повідомлення та про міру щирості мовця. Знання обставин спілкування теж допомагає слухачеві оцінити адекватно повідомлення мовця за параметром вірогідності. Цілісним тому є такий аналіз повідомлення на пре-дмет його вірогідності, в якому, окрім мовного фактора, були враховані зовнішні умови вимовлення, які відображає кореляція ‘‘мовець адресат’’.
Подальше вивчення категорії вірогідності може бути пов’язане з вияв-ленням особливостей функціонування маркерів вірогідності у різних типах дис-курсу, зокрема, в юридичному, публіцистичному, гумористичному тощо, з фун-кціонуванням маркерів вірогідності при повідомленні обману, приховуванні правди та в інших мовленнєвих ситуаціях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Адмони В.Г. Введение в синтаксис современного немецкого языка. - М.: Изд-во иностр. лит. на иностр. яз., 1955. 378 с.
2. Адмони В. Г. Система форм речевого высказывания. СПб.: Наука, 1994. 153 с.
3. Аристотель. Риторика. Поэтика. - М.: Лабиринт, 2000. - 224 с.
4. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл: Логико-семантические про-блемы. - М.: Наука, 1976. - 383 с.
5. Арутюнова Н.Д. Сокровенная связка: (К проблеме предикативного отно-шения) // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. - 1980. - Т. 39, № 4. - С. 347-358.
6. Арутюнова Н.Д. Фактор адресата // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. - 1981. - Т.40, № 4. - С. 356-367.
7. Арутюнова Н.Д. Аксиология в механизмах жизни и языка // Проблемы структурной лингвистики. М.: Наука. 1984. С. 5-23.
8. Арутюнова Н.Д. Об объекте общей оценки // Вопросы языкознания. - 1985. - № 3. - С.13-24.
9. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт. - М.: Наука, 1988. - 341 с.
10. Арутюнова Н.Д. ‘‘Полагать’’ и ‘‘видеть’’ (к проблеме смешанных пропо-зициональных установок) // Логический анализ языка. Проблемы интен-сиональных и прагматических контекстов. - М.: Наука. 1989. - С. 7-31.
11. Арутюнова Н.Д. Истина: фон и коннотации // Логический анализ языка. Культурные концепты. М.: Наука. 1991. С. 4-30.
12. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1999. - 896 с.
13. Багдасарова А.А. Эмфатическое do как средство выражения некоторых речевых актов // Дискурс и аргументация: Сб. науч. тр. Пятигорск: ПГПИИЯ. 1992. С. 7-9.
14. Байкова З.М. Лексико-семантическое поле, объединённое модальным зна-чением уверенности в современном английском языке // Семантические связи лексики: Межвуз. сб. науч. тр. Рига: Латв. гос. ун-т им. П. Стучки. 1978. С. 5-17.
15. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. - М.: Изд-во иностр. лит., 1955. 416 c.
16. Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского. - М.: Изд-во худож. лит., 1972. 315 с.
17. Беликов С.В. Влияние модальных наречий на общую модальность науч-ного текста (на материале английской лингвистической литературы): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10. 02. 04 / Одесск. пед. ин-т. - Одесса, 1979. - 19 с.
18. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации. К.: ИИА ‘‘Астрея’’, 1997. 311 с.
19. Беляева Е.И. Функционально-семантические поля в английском и русском языках. - Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1985. - 180 с.
20. Беляева Е.И. Принцип вежливости в речевом общении (Способы офор-мления декларативных высказываний в английской разговорной речи) // Иностранные языки в школе. - 1985. - № 2. - С. 12-16.
21. Беляева Е.И. Модальность и прагматические аспекты директивных рече-вых актов в современном английском языке: Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10. 02. 04. / АН СССР. Институт языкознания. - М., 1988. 32 с.
22. Беляева Е.И. Достоверность // Типология функциональной грамматики. Темпоральность. Модальность. - Л.: Наука, 1990. С. 157-170.
23. Бенвенист Э. Общая лингвистика. - М.: Прогресс, 1974. - 447 с.
24. Березенко В.М. Типи імпліцитно вірогідних висловлювань в англійській мові // Семантика мови і тексту: Зб. ст. VІ міжн. наук. конференції. Івано-Франківськ: Плай. 2000. С. 49-53.
25. Березенко В.М. Значення виразу I knоw при оцінюванні висловлювання як вірогідного в англійській мові // Наукові записки. Серія ‘‘Філологічні науки’’ (Мовознавство). - Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка. - 2000. - Вип. 30. - С. 238-248.
26. Березенко В.М. Особливості використання комплексів з дієсловами гово-ріння для позначення вірогідного висловлювання (на матеріалі англійської мови) // Вісник Черкаського університету. Серія ‘‘Філологічні науки’’. 2001. Вип. 24. С. 46-49.
27. Березенко В.М. Маркери вірогідності в констативному висловлюванні (на матеріалі сучасної англійської мови) // Вісник Київського лінгвістичнго універчитету. Серія ‘‘Філологія’’. 2001. Т. 4, №1. С. 136-141.
28. Березенко В.М. Вплив екстралінгвістичних факторів на вірогідність пові-домлення // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. ст. К.: Вид. центр КДЛУ. 2001. Вип. 6. С. 6-13.
29. Березенко В.М. Значення фактору джерела при аналізі офіційного пові-домлення за параметром вірогідність // Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики: Тез. Всеукр. наук. філол. конференції / Черкаськ. технол. ін-т Черкаси: ЧІТІ. 2001. С. 57-58.
30. Березенко В.М. Тактики увірогіднення інформації в дискурсі // Форма, значение и функции единиц языка и речи: Материалы докладов между-народной научной конференции. Минск. 2002. С. 121-123.
31. Березенко В.М. Маркери вірогідності в дискурсі // Тези 9-ої Всеукраїнської наукової філологічної конференції ‘‘Проблеми сучасної світової літера-тури та лінгвістики.’’ Черкаси :ЧДТУ. 2002. С. 62-64.
32. Биркенбил В. Язык интонации, мимики, жестов. - СПб.: Питер Пресс, 1997. - 224 с.
33. Блох М.Я. Теоретическая грамматика английского языка. М.: Высшая школа, 1983. 383 с.
34. Блох М.Я., Ильина Н.В. Структура и семантика оценочной конструкции // Функциональная семантика синтаксических конструкций: Сб. науч. тр. / Калининск. гос. ун-т. Калинин: КГУ. 1983. С. 27-33.
35. Богданов В.В. Коммуниканты // Вестник Харьковского университета. - 1989. - № 339. - С. 7-10.
36. Богова М.Г. Структурно-семантические, прагматические и ономасиоло-гические особенности конструкций с чужой речью в современном английском языке: Дис. канд. филол. наук: 10. 02. 04. - К., 1985. 193 с.
37. Бондаренко В.Н. Виды модальных значений и их выражение в языке // Филологические науки. - 1979. - № 2. - С. 54-61.
38. Бондарко А.В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспе-ктологии. Л.: Наука, 1983. 207 с.
39. Борель Э. Вероятность и достоверность. - М.: Наука, 1969. - 110 с.
40. Борисова И.Н. Опыт функционально-семантической классификации пре-дикатов познания // Лингвистические и методические аспекты препода-вания русского языка как иностранного: Сб. науч. ст. СПб.: СПбГУ. 1992. С. 3-10.
41. Булах М.И. Цитирование как форма передачи чужого высказывания // Вопросы германской филологии. 1976. № 3. С. 14-23.
42. Булыгина Т.В., Шмелёв А.Д. Вопрос о косвенных вопросах: Является ли установленным фактом их связь с фактивностью // Логический анализ язы-ка. Знание и мнение. - М.: Наука. 1988. - С. 46- 63.
43. Булыгина Т.В., Шмелёв А.Д. Гипотеза как мыслительный и речевой акт // Логический анализ языка. Ментальные действия. М.: Наука. 1993. С. 78-82.
44. Булыгина Т.В., Шмелёв А.Д. Языковая концептуализация мира (на мате-риале русской грамматики). - М.: Школа ‘‘Языки русской культуры’’, 1997. - 576 с.
45. Варгина Е.И. Аргументация/обоснование в высказывниях с когнитивами в английском научном тексте // Вестник Санкт-Петербургского университе-та. - 1993. - № 2. - С. 117-119.
46. Варгина Е.И. Убеждение как функция пропозиций знания и мнения в англоязычной научной прозе: Дис. канд. филол. наук: 10. 02. 04. СПб., 1995. 203 с.
47. Вейнингер О. Пол и характер: Пер. с нем. - М.: Терра, 1992. - 480 с.
48. Вежбицка А. Метатекст в тексте: Пер. с. польск. // Новое в зарубежной лингвистике. - М.: Прогресс. 1978. Вып. VIII: Лингвистика текста. - С. 402-421.
49. Вежбицка А. Речевые акты: Пер. с англ. // Новое в зарубежной лингви-стике. - М.: Прогресс. 1985. Вып. XVI: Лингвистическая прагматика. - С. 251-275.
50. Вендлер З. Причинные отношения: Пер. с англ. // Новое в зарубежной лингвистике. - М.: Прогресс. 1986. - Вып. XVIII: Логический анализ естественного языка. - С. 264-277.
51. Вендлер З. Факты в языке: Пер. с англ. // Философия, логика, язык. - М.: Прогресс, 1987. - С. 293-318.
52. Виноградов В.В. О категории модальности и модальных словах в русском языке // Труды института русского языка. - М., Л.: Изд-во АН СССР, 1940. - Т.2. - С. 38-79.
53. Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове. - 2-е изд. - М.: Высшая школа, 1972. 614 с.
54. Виноградов В.В. Избранные труды. Исследования по русской грамматике. - М.: Наука, 1975. 558 с.
55. Винокур Т.Г. Закономерности стилистического использования языковых единиц. - М.: Наука, 1980. - 27 с.
56. Винокур Т.Г. Говорящий и слушающий. Варианты речевого поведения. М.: Наука, 1993. 172 с.
57. Витгенштейн Л. О достоверности: Пер. с нем. // Вопросы философии. - 1984. - № 8. С. 142-149.
58. Волошина Е.В. Средства выражения категоричности констатива в со-временном английском языке: Дис. канд. филол. наук: 10. 02. 04. - К., 1991. - 256 с.
59. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. - М.: Наука, 1985. - 228 с.
60. Вольф Е.М. Субъективная модальность и семантика пропозиции // Пра-гматика и проблемы интенсиональности: Сб. науч. тр. М.: Изд-во АН СССР. 1988. С. 124-143.
61. Воробьёва М.Б. Особенности реализации оценочных значений в научном тексте // Научная литература. Язык, стиль, жанры. - М.: Наука, 1985. - С. 47-56.
62. Воробьёва О.П. Лингвистические аспекты адресованности художествен-ного текста (одноязычная и межъязыковая коммуникация): Дис. д-ра филол. наук: 10. 02. 19. М., 1993. 382 с.
63. Гак В.Г. К типологии лингвистических номинаций // Языковая номина-ция: Общие вопросы. - М.: Наука, 1977. - С. 230-293.
64. Гак В.Г. О семантическом инварианте и синонимии в предложении // Вопросы романо-германской филологии. Синтаксическая семантика: Сб. науч. тр. / МГПИИЯ им. М.Тореза. - М.: МГПИИЯ. 1977. - Вып.112. С. 42-50.
65. Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка. Синтаксис /Учебное пособие для институтов и факультетов иностранных языков/. - М.: Высшая школа, 1981. - 208 с.
66. Гак В.Г. Истина и люди // Логический анализ языка. Истина и истинность в культуре и языке. М.: Наука. 1995. С. 24-31.
67. Гак В.Г. Человек в языке // Логический анализ языка. Образ языка в куль-туре и языке. М.: Индрик. 1999. С. 73-80.
68. Геворкян Г.А. Вероятное и достоверное знание. - Ереван: Изд-во Ака-демии наук СССР, 1965. - 202 с.
69. Головнева У.В. Глаголы знания и мнения с обстоятельствами времени во французском языке // Деятельностные аспекты языка: Сб. науч. тр. - М.: Наука. - 1988. - С. 5-11.
70. Голубчиков А.Я. К вопросу о достоверности философского знания // Про-блемы построения диалектической теории. Обоснование и доказательство: Материалы всесоюзн. научно-теорет. конференции (26-28 января 1989 г.). - М.: Изд-во АН СССР. - 1990. - С. 129-131.
71. Горелов И.Н. Невербальные компоненты коммуникации. - М.: Наука, 1980. - 104 с.
72. Грайс Г.П. Логика и речевое общение: Пер. с англ. // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс. 1985. - Вып. XVI: Лингвистическая прагма-тика. - С. 217-237.
73. Грамматика современного русского языка / Под ред. Н.Ю.Шведовой. - М.: Наука, 1970. - 767 с.
74. Грепл М. О сущности модальности: Пер. с чешск. // Языкознание в Чехо-словакии. - М.: Прогресс, 1978. - С. 277-301.
75. Григорян С.С. Семантическая структура группы английских прилага-тельных положительной оценки и особенности их функционирования в современном английском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10. 02. 04. / МГПИИЯ им. М. Тореза. М., 1988. 16 с.
76. Гуссерль Э. Логические исследования: Пролегомены к чистой логике: Пер. с англ. - К.: Вентури, 1995. - 256 с.
77. Дейк Т.А.ван. Язык. Познание. Коммуникация: Пер. с англ. - М.: Про-гресс, 1989. - 312 с.
78. Демина Л.А. Парадоксы нереференцийности // Логический анализ языка. Противоречивость и аномальность текста. М.: Наука. 1990. С. 10-20.
79. Демьянков В.З. Предикаты и концепция семантической интерпретации // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. - 1980. - Т. 39, № 4. - С. 336-346.
80. Джусти-Фичи Ф. Чужая речь (пересказывание) в балканославянских язы-ках: Пер. с болг. // Логический анализ языка. Язык речевых действий. М.: Наука. 1994. С. 11-17.
81. Дмитровская М.А. Прагматические факторы и значение грамматических форм эпистемических глаголов // Коммуникативные аспекты исследования языка: Сб. науч. тр. М.: МГПИИЯ. 1986. С. 146-157.
82. Дмитровская М.А. Употребление глаголов мнения и знания с различными типами пропозиций // Пропозициональные предикаты в логическом и лингвистическом аспектах: Тез. докл. рабочего совещания. М.: Институт языкознания АН СССР. 1987. С. 44-46.
83. Дмитровская М.А. Знание и мнение: образ мира, образ человека // Логи-ческий анализ языка. Знание и мнение. - М.: Наука. 1988. - С. 6-18.
84. Дмитровская М.А. Знание и достоверность // Прагматика и проблемы ин-тенсиональности: Сб. науч. тр. М.: Изд-во АН СССР. 1988. С. 166-187.
85. Дэвидсон Д. Истина и значение: Пер. с англ. // Новое в зарубежной лингвистике. - М.: Прогресс. 1986. - Вып. XVIII: Логический анализ естественного языка. - С. 99-120.
86. Дэвидсон Д. Общение и конвенциональность: Пер. с англ. // Философия, логика, язык. - М.: Прогресс, 1987. - С. 212-233.
87. Зализняк А.А. ‘‘Знание’’ и ‘‘мнение’’ в семантике предикатов внутрен-него состояния // Коммуникативные аспекты исследования языка: Сб. науч. тр. М.: МГПИИЯ. 1986. С . 4-15.
88. Зализняк А.А. Считать и думать: два вида мнения // Логический анализ языка. Культурные концепты. М.: Наука. 1991. С. 187-194.
89. Зализняк А.А., Падучева Е.В. Предикаты пропозициональной установки в модальном контексте // Логический анализ языка. Проблемы интенси-ональных и прагматических контекстов. М.: Наука. 1989. С. 92-115.
90. Зверева Е.А. Научная речь и модальность (система английского глагола). - Л.: Наука, 1983. - 157 с.
91. Зверева Е.А. Выражение категоричности высказывания в английских научных текстах // Дидактико-педагогические основы обучения иностран-ным языкам научных работников. - Л.: Наука, ЛО, 1988. - С. 42-50.
92. Зеленщиков А.В. Истинность и модальность высказывния // Вестник Санкт-Петербургского университета. Сер. 2. 1997. Вып. 2, № 9. С. 49-58.
93. Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. М.: Наука, 1973. 351 с.
94. Золотова Г.А Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. - М.: Наука, 1982. 368 с.
95. Иванина Г.Н. Выражение эмоциональной оценки в современном немец-ком языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10. 02. 04. / МГПИ им. В.И. Ленина. М., 1984. 16 с.
96. Иванова И.П., Бурлакова В.В., Почепцов Г.Г. Теоретическая грамматика современного английского языка. - М.: Высшая школа, 1981. - 285 с.
97. Ивин А.А. Основы теории аргументации. - М.: Гуманитарный исследова-тельский центр ВЛАДОС, 1997. - 352 с.
98. Игнатюк Н.А. Констатация как способ формирования английского персу-азивного текста: Дис. канд. филол. наук: 10. 02. 04. - К., 1990. - 170с.
99. Ильина Н.В. Структура и функционирование оценочных конструкций в современном английском языке: Дис. канд. филол. наук: 10. 02. 04. М., 1984. 199 с.
100. Ильиш Б.А. Строй современного английского языка /на английском язы-ке/. Л.: Просвещение, ЛО, 1971. 366 с.
101. Ільченко О.М. Етикетизація англо-американського наукового дискурсу: Дис. д-ра філол. наук: 10. 02. 04. Київ, 2002. 420 с.
102. Иноземцева И.А. Лингвистический статус, семантика и функции автор-ских парентетических внесений в тексте: Дис. канд. филол. наук: 10. 02. 04. К., 1992. 182 с.
103. Иоанесян Е.Р. Знание и восприятие // Прагматика и проблемы интенсио-нальности: Сб. науч. тр. М.: Изд-во АН СССР. 1988. С. 214-224.
104. Иоанесян Е.Р. Проблемы епистемического согласования // Логический анализ языка. Проблемы интенсиональных и прагматических контекстов. М.: Наука. 1989. С. 116-133.
105. Иоанесян Е.Р. Классификация ментальных предикатов по типу вводимых ими суждений // Логический анализ языка. Ментальные действия. М.: Наука. 1993. С. 89-95.