ВИРОК СУДУ ПРИ СПРОЩЕНІЙ ФОРМІ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Короткий опис

Міністерство внутрішніх справ України
Харківський національний університет внутрішніх справ

На правах рукопису

Шумов Владислав Володимирович

УДК 343.151 (477)

ВИРОК СУДУ ПРИ СПРОЩЕНІЙ ФОРМІ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Каткова Тетяна Василівна,
кандидат юридичних наук, доцент

Харків – 2010
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ........................................................................3
ВСТУП.............................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. ПРАВОВА ПРИРОДА ВИРОКУ, ЙОГО ПОНЯТТЯ І ЗНАЧЕННЯ..................................................................................................................14
1.1 . Поняття і сутність вироку......................................................................................14
1.2. Значення вироку як акту правосуддя................................................................38
Висновки до розділу 1...................................................................................................47

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СПРОЩЕНОЇ ФОРМИ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ.........................................48
2.1. Поняття спрощеної форми судового розгляду кримінальних справ.................48
2.2. Історичний та закордонний досвід використання спрощеної форми судового розгляду кримінальних справ.......................................................................................58
2.3. Удосконалення процесуального порядку судового розгляду кримінальної справи за спрощеною формою і постановлення вироку............................................83
Висновки до розділу 2.................................................................................................122

РОЗДІЛ 3. ВИРОК СУДУ, ПОСТАНОВЛЕНИЙ У СУДОВОМУ ЗАСІДАННІ ЗА СПРОЩЕНОЮ ФОРМОЮ...........................................................................124
3.1. Правові якості вироку при спрощеній формі судового розгляду та питання, що вирішуються при його постановленні......................................................................124
3.2. Форма та зміст вироку при спрощеній формі судового розгляду...................135
Висновки до розділу 3.................................................................................................149

ВИСНОВКИ ...............................................................................................................151

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............................................................155

ДОДАТОК..........................................................................................……………….180
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВАК України – Вища Атестаційна комісія України
КК України – Кримінальний кодекс України
КПЗ – Кримінально-процесуальний закон
КПК України – Кримінально-процесуальний кодекс України
КПК РФ – Кримінально-процесуальний кодекс Російської федерації
МВС України – Міністерство внутрішніх справ України
ОВС – органи внутрішніх справ
ООН – Організація Об’єднаних Націй
п. – пункт
РБ – Республіка Білорусь
РМ – Республіка Молдова
р. – рік
РСФРР – Російська Соціалістична Федеративна Радянська республіка
РФ – Російська Федерація
СНД – Співдружність Незалежних Держав
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних республік
ст. – стаття
США – Сполучені Штати Америки
ЦК України – Цивільний кодекс України
ЦПК України – Цивільно-процесуальний кодекс України
УМВС України – Управління Міністерства внутрішніх справ України
УРСР – Українська Радянська Соціалістична республіка
ППВС України – Постанова Пленуму Верховного Суду України
ХНУВС – Харківський національний університет внутрішніх справ
ч. – частина

ВСТУП

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Приєднання України до Ради Європи у 1995 році, прийняття нової Конституції України у 1996 році, ратифікація у 1997 році Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і інших міжнародно-правових актів в галузі прав людини та кримінального судочинства обумовили реформування кримінально-процесуального законодавства України і створення кримінального судочинства нового охоронювального типу, пріоритетами якого стане, перш за все, захист прав та свобод людини і громадянина.
Рекомендаціями Кабінету Міністрів Ради Європи № R 87 (18) “Про спрощення кримінального правосуддя” у 1987 році країнам-учасницям запропоновано з метою забезпечення громадянам права на справедливий судовий розгляд у розумні строки передбачити у кримінальних процедурах уведення інституту згоди особи з пред’явленим обвинуваченням за умови обов’язкового дотримання прав як потерпілого, так і обвинуваченого, з швидким відшкодуванням шкоди та пом’якшенням покарання учасникам конфлікту без обтяжуючої процедури судового слідства.
На підставі цих рекомендацій до Кримінально-процесуального кодексу України (далі КПК) 21. 06. 2001 року була уведена нова спрощена форма судового розгляду (ч. 3 ст. 299 КПК), яка дозволяє суду першої інстанції не досліджувати у судовому засіданні докази тих фактичних обставин, які не оспорюються учасниками судового розгляду, і після допиту підсудного перейти до судових дебатів та постановлення вироку на підставі зізнання підсудного та доказів, зібраних на досудовому слідстві. Така форма судового розгляду вимагає високої якості проведеного досудового розслідування, безперечності зібраних доказів, ґрунтовного викладення їх в обвинувальному висновку і детального урегулювання застосування спрощеної процедури у процесуальному законодавстві.
Уведення цієї форми мало на меті розвантажити суди України шляхом спрощення процедури розгляду кримінальних справ про злочини невеликої тяжкості, по яких підсудні визнавали свою провину.
Вивчення судової практики свідчить про те, що середньомісячне навантаження на одного суддю по Україні суттєво зростає (з 74 кримінальних справ і матеріалів у 2001 році до 173 у 2008 році. Тому кількість кримінальних справ, які розглядаються судами України за спрощеною формою судового розгляду теж постійно зростає. Так, у 2006 році із 111785 розглянутих судами кримінальних справ 40532 (36,3%) вирішено за процедурою, передбаченою ч. 3 ст. 299 КПК. У 2007 році цей показник збільшився до 38,7%, у 2008 році судами України постановлено вироки по 183015 кримінальних справах. З них 58 тисяч справ відносно 62 тисяч підсудних розглянуто із застосуванням спрощеної форми судового розгляду.
На жаль, уведення у КПК України цього нового інституту кримінально-процесуального права лише в загальних рисах визначило спрощену форму судового розгляду і постановлення вироку, визначення якостей, яким має відповідати цей головний акт кримінального судочинства, яким особа визнається винною у вчиненні злочину.
Спрощена форма судового розгляду відома законодавству багатьох зарубіжних країн, зокрема, США, Великої Британії, Німеччині, Італії та країнам СНД – Російській Федерації, Латвійській Республіці, Білорусі та іншим.
В Україні уведення спрощеної форми судового розгляду із постановленням вироку, який, всупереч діючим вимогам ст. 323 КПК України, не ґрунтується на доказах, які були досліджені у судовому засіданні, отримало неоднозначні оцінки як вчених, так і суддів, тому що багато питань, пов’язаних з застосуванням нової форми і узгодженням положень ч. 3 ст. 299 КПК з іншими статтями КПК України, законодавцем не вирішено.
Проблеми диференціації форм кримінального процесу фундаментально досліджувались у радянський період відомими вченими – процесуалістами Б.А. Асрієвим, А.Д. Бойковим, Ю.М. Грошевим, П.Ф. Пашкевичем, М.С. Строговичем, Ю.І. Стецовським, В.Т. Томіним, Р.Д. Рахуновим, П.С. Елькінд та іншими, які висловлювали різні точки зору щодо застосування спрощених і прискорених форм кримінального процесу.
Питання доцільності уведення в Україні спрощеного судового розгляду кримінальних справ у сучасний період розглядались в роботах Ю.М. Грошевого, Л.М. Лобойко, В.Т. Маляренко, В.О. Попелюшко, В.М. Тертишника, Т.М. Мірошниченко та інших. Але ґрунтовно теорія і практика застосування нової спрощеної форми судового розгляду кримінальних справ і якостей вироку, постановленому при такій формі судового розгляду, на монографічному рівні ще не досліджувалась.
Це обумовило актуальність теми дослідження і необхідність теоретичної розробки зазначених питань. Внесення пропозицій до нового КПК України та конкретних рекомендацій прикладного характеру має сприяти удосконаленню діяльності правозастосовчих органів, критичному осмисленню існуючої слідчої і судової практики та здійсненню судової діяльності відповідно до європейських стандартів в галузі прав людини.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана відповідно положень розділу 4 Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до Європейських стандартів, затвердженої Указом Президента України № 361/ 2006 від 10 травня 2006 року та абзацу 2 розділу 1 Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України № 311/ 2008 від 8 квітня 2008 року, які є складовою частиною наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України, передбачених, зокрема, п.1.1. Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років, затверджених наказом №755 МВС України від 5 липня 2004 року. Тема дисертаційного дослідження відповідає тематиці п. 3.1 розділу 3 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ і затверджена Вченою радою ХНУВС (протокол №3 від 28 березня 2008 року).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка на основі теоретичного узагальнення наукових праць, чинного законодавства, історичного і закордонного досвіду та сучасної правової практики пропозицій щодо удосконалення норм кримінально-процесуального права, що регулюють спрощену форму судового розгляду і постановлення вироку у випадках повного визнання підсудним своєї вини.
Для досягнення поставленої мети в дисертації передбачається постановка та вирішення таких основних задач:
- розкрити правову природу вироку суду і його значення як акту правосуддя;
- на основі історико-порівняльного аналізу становлення та розвитку спрощеної форми судового розгляду у вітчизняному та зарубіжному законодавстві дослідити її сутність та зміст;
- надати ґрунтовний перелік випадків, при яких спрощена форма судового розгляду кримінальних справ не може бути застосована;
- визначити правові гарантії забезпечення прав учасників процесу (потерпілого, обвинуваченого та ін.) при застосуванні спрощеної форми судового розгляду;
- показати специфіку постановлення вироку при застосуванні судом спрощеної форми судового розгляду;
- визначити правові якості вироку, постановленому при спрощеній формі;
- зробити порівняльний аналіз питань, які вирішуються судом при звичайній та спрощеній формах судового розгляду;
- запропонувати науково-практичні рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності кримінального судочинства і покращення якостей вироків при застосуванні спрощеної форми;
- визначити основні напрямки удосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства щодо забезпечення застосування спрощеної форми і винесення законних та обґрунтованих вироків суду.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері кримінального процесу у зв’язку із застосуванням спрощеної форми судового розгляду і постановленням вироку суду.
Предметом дослідження є вироки суду, при спрощеній формі судового розгляду кримінальних справ та правові норми, які регулюють порядок їх постановлення та вимоги до таких вироків суду.
Методи дослідження. Застосування методів обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми у єдності їх юридичної форми і соціального змісту. Для досягнення поставленої мети та наукової об’єктивності результатів дослідження обрано діалектичний підхід наукового пізнання та комплекс сучасних загальнонаукових та соціальних методів, що застосовуються в юридичній науці. Так, формально-логічний метод застосовується для визначення поняття, сутності та правової природи вироку суду (підрозділ 1.1); історико-правовий метод використовується для дослідження історичних форм і розвитку спрощеної форми судового розгляду кримінальних справ (підрозділи 2.1, 2.2); метод юридичного аналізу - для визначення поняття та якостей вироку суду, постановленому при спрощеній формі (підрозділ 3.1); за допомогою порівняльно-правового методу було досліджено норми вітчизняного законодавства і правової норми інших держав у сфері застосування різних форм судового розгляду (підрозділ 2.2). Соціологічні та статистичні методи, а саме метод опитування та статистичного аналізу емпіричного матеріалу використовується для визначення пріоритетних питань удосконалення правового механізму постановлення вироків при спрощеній формі судового розгляду (підрозділи 2.3,3.2).
Науково - теоретичну базу дослідження становлять наукові праці з філософії, теорії держави і права, історії, логіки, криміналістики, судової психології, загальної психології, конституційного права, кримінального та кримінально-процесуального права.
Нормативною основою дослідження є Конституція України, чинні законодавчі та нормативно-правові акти України, які регламентують судову діяльність та діяльність органів досудового слідства і прокуратури, що безпосередньо регулюють діяльність правоохоронних органів (накази, рішення колегій, вказівки), постанови Пленуму Верховного Суду України, аналітичні матеріали, статистичні довідки, що стосуються досліджуваної проблематики. З окремих питань використовувалося законодавство інших країн (Росії, Білорусі, Киргизстану, Латвії, Молдови, Німеччини, Туркменістану, Франції, США) та міжнародно-правові акти, які стосуються судового захисту прав людини. Дисертант звертався також до актуальної політико-правової публіцистики, на сторінках якої дискутується багато питань, пов’язаних з доцільністю та ефективністю уведення в Україні спрощеної форми судового розгляду та підвищення якості суддівських рішень.
Достовірність та обґрунтованість висновків підтверджується емпіричними даними, отриманими в процесі вивчення правової статистики, матеріалів 205 вивчених кримінальних справ та судових вироків, постановлених за спрощеною формою судами Харківської, Львівської областей та АР Крим, 32 узагальнень районних судів Харківської області та узагальнень апеляційних судів Харківської, Львівської областей, АР Крим та Верховного Суду України про застосування спрощеної форми судового розгляду, опитування 98 суддів та власним досвідом роботи на посадах прокурора упродовж 2,5 років та судді – 5 років.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням, присвяченим аналізу правових проблем застосування спрощеної форми судового розгляду у випадках повного визнання підсудним своєї вини і постановлення судом правосудного вироку; визначенню правових якостей вироку суду, постановленому при застосуванні такої форми судового розгляду; забезпеченню прав учасників процесу (підсудного, потерпілого та ін.) на справедливий судовий розгляд.
На основі здійсненого дослідження сформульовано низку теоретичних висновків та пропозицій, що мають певну наукову новизну і безпосереднє практичне значення, а саме уперше:
- доведена необхідність усунення протиріч між положеннями статей 257, 323 та 334 КПК, які вимагають обґрунтовувати вирок суду лише тими доказами, що були безпосередньо досліджені судом у судовому засіданні, і положеннями ч. 3 ст. 299 КПК, які дозволяють суду визнати недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи і розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються; наведені пропозиції щодо змін вимог, які пред’являються до мотивувальної та резолютивної частин вироку суду, закріплених у ст. ст. 334, 335 КПК;
- обґрунтовано, що спрощена форма судового розгляду у випадках визнання підсудним своєї вини, характеру та розміру цивільного позову може бути застосована лише по кримінальних справах про злочини невеликої або середньої тяжкості, за які призначається покарання не більш 5 років позбавлення волі;
- наведена пропозиція передбачити в законі вичерпний перелік обставин, що унеможливлюють застосування спрощеної форми судового розгляду, до яких віднести такі:
1) коли підсудні є неповнолітніми або мають психічні чи фізичні вади, або не володіють мовою судочинства;
2) у разі відсутності у судовому засіданні потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача і їх письмової згоди на розгляд справи у спрощеному порядку;
3) коли один із співучасників визнає себе винним, а інші винними себе не визнають або оспорюють цивільний позов;
4) коли підсудний відмовляється від дачі показань по суті пред’явленого обвинувачення;
- запропоновано передбачити в законі можливість апеляційного і касаційного оскарження вироків, коли засуджений та інші учасники процесу оспорюють фактичні обставини і кваліфікацію злочину, якщо в своїх апеляціях наведуть дані, що погодились у суді першої інстанції на спрощений порядок під загрозами або впливом інших осіб;
удосконалено:
- наукове визначення поняття вироку, який має розглядатися як рішення про невинуватість або винність підсудного і призначення винному покарання або звільнення його від покарання, винесене ім’ям України в порядку, передбаченому КПК України, у судовому засіданні першої або апеляційної інстанції;
- пропозиції про можливість суду у будь-який момент судового розгляду при спрощеній формі повернутися до звичайної форми дослідження доказів, якщо у суду та інших учасників процесу виникли сумніви щодо доведеності вини підсудного і добровільності його зізнання, про що суд виносить постанову;
- процедуру прийняття і оформлення судом рішення про застосування спрощеної форми судового розгляду та постановлення вироку; вимог до його мотивувальної і резолютивної частин;
дістало подальшого розвитку:
- положення про обов’язкову участь захисника підсудного по кримінальних справах, що розглядаються за спрощеною формою;
- пропозиції щодо можливості заявлення клопотань обвинуваченим і його захисником про спрощену форму судового розгляду при ознайомленні з матеріалами закінченої кримінальної справи на досудовому слідстві;
- необхідність підвищення якості обвинувального висновку і вручення обвинуваченому його копії одразу після затвердження обвинувального висновку прокурором, що надасть обвинуваченому та його захиснику можливості своєчасно заявити клопотання про спрощену форму судового розгляду ще при попередньому розгляді справи;
- положення про недоцільність закріплення в законі обов’язкових вимог до суду при призначенні у вироку покарання у певному розмірі (не більш 2/3 від того, що може бути призначено за статтею Кримінального кодексу), оскільки закон не може примушувати суд призначати покарання у розмірі, залежному від застосування спрощеної форми;
- пропозиції щодо покладення на підсудного судових витрат при розгляді справи за спрощеною формою.
Практичне значення одержаних результатів, викладених в дисертації, полягає в тому, що сформульовані і обґрунтовані у ній висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані:
у правотворчий діяльності – для удосконалення положень чинного Кримінально-процесуального кодексу України, при розробці Проекту Кримінально-процесуального кодексу України в частині правового регулювання форм судового розгляду кримінальних справ і скорочення строків судового розгляду; автором розроблений проект Закону України ”Про внесення змін і поповнень до Кримінально-процесуального кодексу України” і пояснювальна записка до нього, які прийняті Комітетом з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України і схвалені для подальшого їх впровадження.

у сфері науково-дослідної діяльності – основні положення і висновки дисертації можуть бути використані для подальшої розробки процесуальних аспектів постановлення вироку суду при спрощеній формі дослідження доказів при визнанні підсудним своєї вини;
у правозастосовчий діяльності – використання одержаних результатів і розробок дозволить підвищити якість результатів досудового розслідування та ефективність і швидкість розгляду кримінальних справ про злочини невеликої та середньої тяжкості у випадках визнання підсудним своєї вини при суворому дотриманні судом прав усіх учасників кримінального процесу;
у навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження можуть використовуватися при викладанні дисциплін “Кримінальний процес”, “Сучасні проблеми кримінального процесу”, а також при розробці навчально-методичної літератури.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, дисертаційного дослідження були оприлюдненні дисертантом на науково-практичних конференціях та семінарах: “Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку” (Сімферополь – Партеніт, 2008), “Процесуальні, тактичні та психологічні проблеми, тенденції і перспективи вдосконалення досудового слідства” (Одеса, 2008), “Трансформація юридичної відповідальності на сучасному етапі розвитку суспільства” (Донецьк, 2008), “Права людини в Україні: зміст, стан та перспективи розвитку” (Харків, 2008), “Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчий і правозастосовчий діяльності” (Київ, 2009), “Фармацевтичне право, судова фармація та доказова фармація в удосконаленні системи національної безпеки у медико-фармацевтичному кластері Єврорегіону “Слобожанщина”” (Харків, 2009).
Публікації. Основні положення, результати та висновки дисертації опубліковані у чотирьох статтях у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та у п’яти тезах доповідей на науково-практичних конференціях та семінарах.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні, виконаному на основі аналізу чинного законодавства та правозастосовчої практики, теоретичного осмислення положень, концепцій, точок зору відомих вітчизняних та зарубіжних вчених в галузі кримінально-процесуального права та інших галузей, сформульовано пропозиції та рекомендації щодо удосконалення процедури спрощеної форми судового розгляду кримінальних справ та вимог до вироку, який постановляється судом при такій формі судового розгляду.
Основними висновками цього дослідження є такі:
1. Запропоновано визначити у КПК України поняття вироку як рішення про невинуватість або винність підсудного і призначення винному покарання або звільнення його від покарання, винесене ім’ям України, в порядку, передбаченому КПК України, у судовому засіданні першої або апеляційної інстанції.
2. Вироку суду, постановленому при спрощеній формі судового розгляду притаманні такі якості, як законність, обґрунтованість, мотивованість і справедливість. Але обґрунтованість і мотивованість вироку при спрощеній формі мають певну специфіку, яка обумовлена тим, що при визнанні підсудним своєї вини у судовому засіданні не досліджуються докази, проти яких не заперечують підсудний та інші учасники процесу. Зазначено, що у діючому КПК України існують невідповідності між ч. 2 ст. 323 КПК і ст. 257 КПК, які вимагають обґрунтувати вирок суду лише доказами, дослідженими безпосередньо судом у судовому засіданні, і ч. 3 ст. 299 КПК, яка дозволяє ці докази не досліджувати. Тому запропоновано доповнити ч. 2 ст. 323 КПК України реченням такого змісту: “Ці вимоги не стосуються вироків, постановлених при спрощеній формі судового розгляду”.
3. Доведено, що спрощена форма судового розгляду кримінальних справ судом першої інстанції у випадках повного визнання підсудним своєї вини, характеру і розміру цивільного позову може бути застосована по кримінальних справах про злочини невеликої та середньої тяжкості, за які призначається покарання не більш 5 років позбавлення волі.
4. Запропоновано передбачити у законі, що така форма судового розгляду не може бути застосована:
- по справах неповнолітніх, або осіб, які мають психічні та фізичні вади (сліпі, глухі, німі), або не володіють мовою судочинства;
- у разі відсутності у судовому засіданні потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та їх письмової згоди на розгляд справи у спрощеному порядку;
- коли один із співучасників визнає себе винним у вчинені злочину у співучасті, а інші підсудні по цій справі винними себе не визнають, або оспорюють цивільний позов;
- коли підсудний відмовляється від дачі показань по суті пред’явленого обвинувачення;
- якщо у суду виникає потреба у зміні кваліфікації дій підсудного.
5. Закріпити у КПК України, що при застосуванні судом спрощеної форми судового розгляду участь захисника підсудного має бути обов’язковою; і саме за клопотанням захисника та підсудного суд вирішує питання про застосування спрощеної форми. Таке клопотання може бути заявлено при ознайомленні обвинуваченого та його захисника із матеріалами справи на досудовому слідстві, у стадії попереднього розгляду справи, а також у підготовчій частині судового засідання.
6. У випадках, коли виникають сумніви у доведеності вини підсудного, суд має право повернутися до звичайного порядку дослідження доказів у будь-який момент судового розгляду, про що має винести відповідну постанову.
7. У дослідженні обґрунтована недоцільність передбачення в законі гарантій, які можуть надаватися обвинувачем і судом щодо пом’якшення покарання, зокрема, призначення покарання у розмірі не більш 2/3 розміру покарання, передбаченого статтею Кримінального кодексу, як це застосовується у Російській Федерації та інших державах, оскільки закон не може примушувати суддю призначати покарання в розмірі, залежному від спрощеної форми судового розгляду, а визначення підсудним своєї вини згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України є обставиною, яка пом’якшує покарання і завжди враховується судом.
8. Оскільки в законі не визначено, яким чином оформлюється рішення суду про застосування спрощеної форми, запропоновано порядок обговорення цього питання фіксувати в протоколі судового засідання, а рішення суду викладати в окремій постанові суду.
9. Запропоновано передбачити у КПК право учасників процесу заявляти клопотання про доповнення судового слідства, яке було проведено за спрощеною формою, приєднанням до справи документів, що характеризують його особистість та матеріалів про добровільне відшкодування ним заявленого цивільного позову.
10. Доведена необхідність визначення в законі вимог до судових дебатів, у яких сторони не можуть посилатися на докази, які, за їх згодою, не досліджувалися у судовому засіданні.
11. Виходячи з конституційних положень, що будь-яке рішення державних органів може бути оскаржено, і практики перегляду вищестоящими судами вироків, постановлених при спрощеній формі судового розгляду, запропоновано передбачити в законі можливість апеляційного оскарження вироків, коли засуджений та інші учасники процесу оспорюють фактичні обставини і кваліфікації злочину, якщо вони в своїх апеляціях наведуть дані, що вони погодилися у суді першої інстанції на спрощений порядок під загрозами або впливом інших осіб.
12. В дисертації доведено, що при спрощеній формі судового розгляду може бути постановлено лише обвинувальний вирок, який складається з трьох частин: вступної, мотивувальної та резолютивної. Мотивувальна частина вироку має певну специфіку, обумовлену тим, що усі докази стосовно фактичних обставин справи у судовому засіданні не досліджуються. Тому запропоновано доповнити ч. 1 ст. 334 КПК України реченням такого змісту: “Якщо кримінальна справа розглядається в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України, суд у мотивувальній частині має навести формулювання обвинувачення, пред’явленого підсудному, його кваліфікацію, показання підсудного по суті пред’явленого обвинувачення, вказати докази винності підсудного, зібрані по справі, які не оспорює підсудний та інші учасники процесу, не розкриваючи змісту цих доказів”.
13. Запропоновано виключити з мотивувальної і резолютивної частин вироку, постановленого при спрощеній формі судового розгляду, можливість прийняття відповідно ч. 5 ст. 335 КПК України рішення про визнання процесуальних дій або оперативно-розшукових заходів, проведеними з порушенням законодавства, оскільки прийняттю такого рішення має передувати дослідження цих питань у звичайному судовому розгляді кримінальної справи.
14. Обґрунтовано, що судові витрати при спрощеному порядку судового розгляду, як і при звичайному, мають бути стягнені з підсудного вироком суду.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдюков М. Г. Судебное решение / М. Г. Авдюков. – М. : Госюриздат, 1959. – 231 с.
2. Айрапетян А. Вопросы, разрешаемые судебной инстанцией при постановлении приговора / А. Айрапетян // Закон и жизнь. – 2004. – № 1. – С. 52–58.
3. Александров А. С. Основные условия для особого порядка принятия судебного решения при согласии обвиняемого с предъявленным ему обвинением / А. С. Александров // Государство и право. – 2003. – № 12. – С. 43–52.
4. Алексеев С. С. Общая теория права. Т. 2 / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1982. – 359 с.
5. Алексеев С. С. Теория государства и права / С. С. Алексеев. – М. : БЕК, 1994. – 223 с.
6. Аликперов Х. Задачи института компромисса в борьбе с преступностью / Х. Аликперов, М. Зейналов, К. Курбанова // Уголовное право. – 2001. – № 4. – С. 85–87.
7. Альперт С. А. Принцип объективной истины в советском предварительном следствии / С. А. Альперт // Ученые записки Харьковск. юрид. ин-та. – 1962. – Вып. 16: Вопросы уголовного права, уголовного процесса и криминалистики. – С. 44–45.
8. Альперт С. А. Возбуждение уголовного дела органами милиции : учебное пособие / С. А. Альперт, В. А. Стремовский. – Харьков : ХЮИ, 1957. – 30 с.
9. Апарова Т. В. Суды и судебный процесс Великобритании. Англия, Уэльс, Шотландия / Т. В. Апарова. – М. : Ин-т межд. права и экономики, 1996. – 158 с.
10. Арсеньев А. Упрощение неравнозначно упрощенчеству / А. Арсеньев // Социалистическая законность. – 1975. – № 3. – С. 63–64.
11. Бабій І. Види проваджень у кримінальному судочинстві України / І. Бабій // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 8. – С. 161–168.
12. Бажанов М. И. Законность и обоснованность акта возбуждения уголовного дела в советском уголовном процессе / М. И. Бажанов // Советское государство и право в период развернутого строительства коммунизма : тезисы докладов науч. конф. (г. Воронеж) – Воронеж : Изд-во Воронеж. Ун-та, 1962. – С. 65–68.
13. Бажанов М. И. Законность и обоснованность основных судебных актов в советском уголовном судопроизводстве: дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.09 / Бажанов Марк Игоревич. – Х., 1967. – 474 с.
14. Бажанов М. И. Законность и обоснованность основных судебных актов в советском уголовном судопроизводстве : автореф. дис. на соискание науч. степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; судоустройство; прокурорский надзор; криминалистика» / М. И. Бажанов. – Х., 1967. – 34 с.
15. Бажанов М. И. Проверка законности и обоснованности определений вышестоящих судов (процессуальные нарушения как основания отмены) / М. И. Бажанов // Ученые записки Харьковск. юрид. ин-та. – 1955. – Вып. 6. – С. 85–98.
16. Беднарська В. М. Шляхи реформування судового розгляду справи / В. М. Беднарська // Вісник Луганськ. держ. ун-ту внутр. справ ім. Є. О. Дидоренка. – 2008. – № 3. Спец. вип. – С. 247–257.
17. Белозеров Ю. Н. Законность и обоснованность возбуждения уголовного дела : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; судоустройство; прокурорский надзор; криминалистика» / Ю. Н. Белозеров. – М., 1972. – 19 с.
18. Белоносов В. О. Приговор суда в уголовном судопроизводстве / В. О. Белоносов, Н. А. Громов // Право и политика. – 2001. – № 12. – С. 95–103.
19. Бирюков Н. Проблемы практики применения особого порядка принятия судебного решения / Н. Бирюков // Российский судья. – 2005. – № 4. – С. 18–22.
20. Білецька Л. М. Забезпечення прав обвинуваченого (підсудного) на стадії попереднього розгляду справи суддею / Л. М. Білецька // Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчий та правозастосовчий діяльності. Видання присвячене пам’яті проф. А. Я. Дубинського : тези доп. та повідомлень наук.-практ. конф. (м. Київ, 3 квітня 2009 р.). – К. : Атіка, 2009. – С. 67–69.
21. Боботов С. В. Введение в правовую систему США / С. В. Боботов, И. Ю. Жигачев. – М. : Изд-во НОРМА, 1997. – 333 с.
22. Боннер А. Т. Законность и справедливость в правоприменительной деятельности / А. Т. Боннер. – М. : Рос. право, 1992. – 320 с.
23. Бохан В. Ф. Формирование убеждений суда / В. Ф. Бохан. – Минск : Изд-во БГУ, 1973. – 160 с.
24. Брынцев В. Д. Единоличный судья в правовом государстве. Его статус и функции: дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.09 / Брынцев Василий Дмитриевич. – Х., 1995. – 239 с.
25. Будников В. Л. Признание обвиняемым своей вины не является доказательством / В. Л. Будников // Российская юстиция. – 2007. – № 4. – С. 44–45.
26. Бунина А. В. Приговор суда как акт правосудия. Его свойства : монография / А. В. Бунина. – Оренбург : Изд-во центр ОГАУ, 2006. – 168 с.
27. Бурсакова М. С.К вопросу о правовой природе особого порядка судебного разбирательства и проблемах его совершенствования / М. С. Бурсакова, А. А. Шамардин // Российский судья. – 2005. – № 10. – С. 13–16.
28. Верещагина А. В. Новеллы уголовно-процессуального кодекса РФ: концептуальный аспект / А. В. Верещагина // Журнал российского права. – 2003. – № 10 (82). – С. 24–30.
29. Вільчик Т. Б. Забезпечення всебічності, повноти і об’єктивності дослідження обставин кримінальної справи засобами прокурорського нагляду : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09. “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / Т. Б. Вільчик. – Х., 1993. – 18 с.
30. Володина Л. М. Проблемы организации и функционирования судебной власти / Л. М. Володина // Судебная власть России: закон, теория и практика : сб. ст. по итогам междунар. науч.-практ. конф., (г. Тюмень, 19–20 ноября 2004 г.). – М. : ИГ «Юрист», 2005. – С. 19–25.
31. Ворожцов С. А. Приговор в уголовном процессе : практ. пособие / С. А. Ворожцов. – М. : Юрайт-Издат, 2003. – 109 с.
32. Ганичева Е. Особый порядок судебного разбирательства / Е. Ганичева // Законность. – 2006. – № 9. – С. 47–50.
33. Глинська Н. В. Завдання сучасного кримінального судочинства / Н. В. Глинська // Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчий та правозастосовчий діяльності : тези доп. та повідомлень наук.-практ. конф. / За ред. Є.М. Моісеєв, О.М. Джужа, Є.Д. Лук`янчиков та ін.. – К. : Атіка, 2009. – С. 100-101.
34. Глинська Н. В. Обґрунтованість рішень у кримінальному процесі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09. “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / Н. В. Глинська. – Х., 2003. – 20 с.
35. Гончаренко А. Особый порядок судебного разбирательства нуждается в совершенствовании / А. Гончаренко // Уголовное право. – 2004. – № 3. – С. 75–76.
36. Гончаренко В. Г. Концептуальні питання правової реформи в Україні / В. Г. Гончаренко // Вісник Академії адвокатури України. – 2006. – № 1 (5). – С. 20–29.
37. Гриненко С. О. Реалізація принципу безпосередності у досудових стадіях кримінального процесу України : монографія / В. Г. Гончаренко. – Х. : Оберіг, 2008. – 244 с.
38. Гричаниченко А. Особый порядок судебного разбирательства нуждается в совершенствовании / А. Гричаниченко // Уголовное право. – 2004. – № 3. – С. 75–76.
39. Гришин Ю. А. Окончание досудебного следствия с составлением обвинительного заключения. Проблемы и пути реформирования : монография / Ю. А. Гришин. – Луганск : РИО ЛИВД, 1999. – 69 с.
40. Громов Н. Законная сила приговора / Н. Громов, В. Конев, В. Николайченко // Российская юстиция. – 1998. – № 1. – С. 134–140.
41. Громов Н. А. Справедливость – как одно из требований к судебному приговору /За ред. Н.А. Громов, А.И. Ивенский, С.А. Курушин // Следователь. – 2005. – № 2. – С. 15–19.
42. Грошевой Ю. Проблеми удосконалення законодавства, що регулює кримінально-процесуальну діяльність / Ю. Грошевой // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2 (33) ; № 3 (34). – С. 686–697.
43. Грошевой Ю. М. Законность и обоснованность приговора советского суда: дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.09 / Грошевой Юрий Михайлович. – Х., 1965. – 308 с.
44. Грошевой Ю. М. Законность и обоснованность приговора советского суда : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09. / Ю. М. Грошевой. – Х., 1965. – 21 с.
45. Грошевой Ю. М. Некоторые вопросы формирования внутреннего убеждения в уголовном судопроизводстве / Ю. М. Грошевой // Вопросы государства и права / – М. : Юрид. лит., 1970. – С. 286–295.
46. Грошевой Ю. М. Проблемы формирования судейского убеждения в уголовном судопроизводстве / Ю. М. Грошевой. – Х. : Вища школа, 1975. – 144 с.
47. Грошевой Ю. М. Судебная реформа в Украине: современное состояние и перспективы развития / Ю. М. Грошевой // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи : матеріали наук.-практ. конф., (м. Харків, 18–19 квітня 2002 р.) / редкол.: Сташис В. В. (гол. ред.) та ін. – К. ; Х. : Юрінком Інтер, 2002. – С. 9–12.
48. Грошевой Ю. М. Сущность судебных решений в советском уголовном процессе / Ю. М. Грошевой. – Х. : Изд-во при Харьковск. гос. ун-те «Вища школа», 1979. – 149 с.
49. Гультай М. М. Виявлення і виправлення слідчих та судових помилок у кримінальному процесі України (стадії досудового розслідування попереднього розгляду справи суддею, судового розгляду та апеляційного провадження) : монографія / М. М. Гультай. – Х. : Вид-во «Кроссроуд», 2008. – 184 с.
50. Гуляев А. Единый порядок предполагает дифференциацию / А. Гуляев // Социалистическая законность. – 1975. – № 4. – С. 64–65.
51. Гуляев А. П. Дифференциация уголовных деяний и уголовно–процессуальное право / А. П. Гуляев // Советское государство и право. – 1986. – № 7. – С. 86–91.
52. Гуськова А. П. Рецензия на учебник «Уголовно-процессуальное право Российской Федерации» / А. П. Гуськова // Российский судья. – 2004. – № 2. – С. 45–48.
53. Гуськова А. П. Об особом порядке принятия судебного решения с предъявленным ему обвинением по российскому уголовно-процессуальному закону / А. П. Гуськова, С. С. Пономаренко // Российский судья. – 2002. – № 10. – С. 18–20.
54. Гуценко К. Правосудие и процессуальный надзор в условиях формирования правового государства / К. Гуценко // Вестник МГУ: Серия 11. – 1990. – № 4. – С. 15–17.
55. Гуценко К. Ф. Уголовный процесс западных государств / К. Ф. Гуценко, Л. В. Головко, Б. А. Филимонов. – 2-е изд., доп. и испр. – М. : Изд-во «Зерцало–М», 2002. – 528 с.
56. Демидов В. Некоторые вопросы применения особого порядка судебного разбирательства / В. Демидов // Российская юстиция. – 2003. – № 4. – С. 25–27.
57. Динер А. А. Становление и развитие апелляционного производства в российском уголовном процессе : автореф. дис. на соискание науч. степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика и судебная экспертиза, оперативно-розыскная деятельность» / А. А. Динер. – М., 2004. – 29 с.
58. Добровольская Т. Н. Принципы советского уголовного процесса / Т. Н. Добровольская. – М. : Юрид. лит., 1971. – 200 с.
59. Дорохов В. Я. Обоснованность приговора в советском уголовном процессе / В. Я. Дорохов, В. С. Николаев. – М. : Госюриздат, 1959. – 236 с.
60. Дроздов О. М. Джерела кримінально-процесуального права України : монографія / О. М. Дроздов. – Х. : Видавець ФО-П Вапнярчук Н. М., 2008. – 208 с.
61. Дубинин А. Совет судей голосует за сделки о признании вины / О. М. Дроздов // Российская юстиция. – 1998. – № 6. – С. 4–5.
62. Дубинин А. Упростить судебный процесс / А. Дубинин // Российская юстиция. – 1994. – № 10. – С. 15–16.
63. Дубинский А. Я. Правовые и организационные проблемы исполнения процессуальных решений следователя : автореф. дис. на соискание науч. степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; судоустройство; прокурорский надзор; криминалистика» / А. Я. Дубинский. – К., 1984. – 46 с.
64. Дубовик Н. «Сделка о признании вины» и «особый порядок»: сравнительный анализ / Н. Дубовик // Российская юстиция. – 2004. – № 4. – С. 52–53.
65. Ефимичев С. П. Разделение властей и проблемы борьбы с преступностью / С. П. Ефимичев // Проблемы совершенствования прокурорского надзора (к 275-летию Российской прокуратуры) : материалы науч.-практ. конф. / – М. : Юрид.лит., 1997. – С. 176–183.
66. Ефимичев С. П. Всеобщая декларация прав человека и реализация ее положений в сфере уголовного судопроизводства России / С. П. Ефимичев, П. С. Ефимичев // Журнал российского права. – 1999. – № 7/8. – С. 64–69.
67. Жеребятьев И. Вопросы теории, законодательного регулирования и практики применения особого порядка судебного разбирательства / И. Жеребятьев // Уголовное право. – 2006. – № 2. – С. 83–86.
68. Жеребятьев И. В. Личность потерпевшего в современном уголовном судопроизводстве России : монография / И. В. Жеребятьев. – Оренбург : РИК ГОУ ОГУ, 2004. – 220 с.
69. Жеребятьев И. В. Некоторые проблемные вопросы рассмотрения уголовных дел в особом порядке судебного разбирательства / И. В. Жеребятьев // Российский судья. – 2006. – № 5. – С. 14–17.
70. Жеребятьев И. В. Соблюдение прав личности при особом порядке судебного разбирательства / И. В. Жеребятьев // Уголовный процесс. – 2005. – № 4. – С. 24–28.
71. Загорский Г. Содержание и форма приговора / Г. Загорский // Советская юстиция. – 1984. – № 24. – С. 18–20.
72. Заика Ю. А. Теоретические и практические проблемы реализации принципа непосредственности и устности в советском уголовном судопроизводстве : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09. «Уголовный процесс; судоустройство; прокурорский надзор; криминалистика» / Ю. А. Заика. – Киев, 1986. – 19 с.
73. Зеленецкий В. С. Объект уголовно-процессуального познания действительности / В. С. Зеленецкий // Вопросы государства и права развитого социалистического общества : тезисы респуб. науч. конф. (г. Харьков, 24–16 сентября 1975 г.). – Х. : 1975. – С. 247–249.
74. Золотых В. Новая практика применения особого порядка судебного разбирательства / В. Золотых, С. Циганенко // Российская юстиция. –2003. – № 5. – С. 46–47.
75. Ивенский А. И. Понятие и значение приговора суда, как акта правосудия, осуществляемого по уголовным делам. Уточнение норм – дефиниций / А. И. Ивенский // Следователь. – 2004. – № 7. – С. 25–29.
76. Извлечения из обобщения данных о качестве рассмотрения уголовных дел в местных судах Автономной республики Крым за 2007 год судебной палаты по уголовным делам Апелляционного суду АР Крым. – 2007. – 14 с.
77. Искандеров Р. Г. Оглы. Правовое и социальное значение правосудного приговора : автореф. дис. на соискание науч. степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс и криминалистика» / Р. Г. Оглы Искандеров. – Харьков, 1990. – 50 с.
78. Каз Ц. О единстве дифференциации уголовного судопроизводства / Ц. Каз // Социалистическая законность. – 1975. – № 1. – С. 65.
79. Капліна О. В. Правозастосовне тлумачення норм кримінально–процесуального права : монографія / О. В. Капліна. – Х. : Право, 2008. – 296 с.
80. Капустянский В. Д. Стадия судебного разбирательства в уголовном судопроизводстве Российского государства / В. Д. Капустянский // Российский судья. – 2004. – № 3. – С. 18–23.
81. Каракчиев М. Х. Доказанность обстоятельств уголовного дела как основа судебного приговора / М. Х. Каракчиев // Право и политика. – 2007. – № 5. – С. 67–69.
82. Каткова Т. В. Проблеми реалізації принципу безпосередності дослідження доказів на досудовому слідстві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика, судова експертиза» / Т. В. Каткова. – Х., 1997. – 18 С.
83. Каткова Т. В. Закінчення досудового слідства та складання обвинувального висновку у кримінальній справі : навч. посіб. / Т. В. Каткова, А. Г. Каткова. – Х. : Рубікон, 2002. – 96 с.
84. Кобзарев Ф. Об общности целей и задач прокуратуры и суда как основы их взаимодействия в уголовном судопроизводстве / Ф. Кобзарев // Уголовное право. – 2004. – № 3. – С. 122–138.
85. Кобликов А. С. Задачи уголовного судопроизводства и проблемы дифференциации / А. С. Кобликов // Социалистическая законность. –1975. – № 4. – С. 68–70.
86. Кобликов А. С. Судебный приговор / А. С. Кобликов. – М. : Юрид. лит., 1966. – 134 с.
87. Коваленко Є. Г. Теорія доказів у кримінальному процесі України : підручник / Є. Г. Коваленко. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 632 с.
88. Колоколов Н. Законность, обоснованность и справедливость приговора – неотъемлемые качества любого судебного решения / Н. Колоколов, И. Синяков // Российский судья. – 2003. – № 4. – С. 16–18.
89. Конституція України (з предметними матеріалами) / За ред. Д.В. Андрієвського, В.М. Ставіцкого. – Х. : Інтелект-Прогрес, 2007. – 676 с.
90. Коршунов А. М. Отражение, деятельность, познание / А. М. Коршунов. – М. : Юрид.лит., 1979. – 216 с.
91. Крижанівський В. “Угода про визнання вини” у США / В. Крижанівський // Економіка. Фінанси. Право. – 2001. – № 1. – С. 25–27.
92. Кримінальний процес України : підручник / Михєєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. – К. : Либідь, 1992. – 428 с.
93. Кримінально-процесуальний кодекс України (з предметними матеріалами) / За ред. Д.В. Андрієвського, В.М. Ставіцкого. – Х. : Інтелект-Прогрес, 2007. – 858 с.
94. Кримінально-процесуальний кодекс України : наук.-практ. коментар / за заг. ред. В. Т. Маляренко, Ю. П. Аленіна. – Х. : ТОВ “Одісей”, 2008. – 944 с.
95. Курылев С. В. Установление истины в советском правосудии : автореф. дис. на соискание науч. степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / С. В. Курылев. – М., 1976. – 30 с.
96. Куцова Э. Ф. Приговор / Э. Ф. Куцова. – М. : Юрид. лит., 1962. – 39 с.
97. Лагодина Е. К вопросу об упрощении процедуры судебного разбирательства по уголовному делу в суде первой инстанции / Е. Лагодина, Н. Редькин // Уголовное право. – 2006. – № 6. – С. 77–80.
98. Лазарева В. Легализация сделок о признании вины / В. Лазарева // Российская юстиция. – 1999. – № 5. – С. 40–41.
99. Лазарева В. Новый УПК: особый порядок принятия судебного решения при согласии обвиняемого с предъявленным ему обвинением / В. Лазарева // Уголовное право. – 2002. – № 2. – С. 67–69.
100. Лайош Надь Приговор в уголовном процессе / Надь Лайош. – М. : Юрид. лит., 1982. – 222 с.
101. Лившиц В. Я. Принцип непосредственности в советском уголовном процессе / В. Я. Лившиц. – М. : АН СССР, 1949. – 206 с.
102. Лобойко Л. М. Допустимість спрощення порядку судового розгляду справи у кримінальному процесі змішаної форми / Л. М. Лобойко // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи : матеріали наук.-практ. конф. (м. Харків, 18–19 квітня 2002 р.) / редкол.: Сташис В. В. (гол. ред.) та ін. – К. ; Х. : Юрінком Інтер, 2002. – С. 248–250.
103. Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальне право / Л. М. Лобойко. – К. : Вид-во “Істина”, 2005. – 456 с.
104. Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальний поліформізм як один із шляхів спрощення порядку досудового слідства / Л. М. Лобойко // Організаційно-правові питання реформування досудового слідства в Україні / Под ред. В.М. Бесчаного та ін.. – Донецьк : Донецьк. ін-т внутр. справ, 2003. – С. 113–116.
105. Лобойко Л. М. Стадії кримінального процесу : навч. посіб. / Л. М. Лобойко. – К. : Центр навч. літ., 2005. – 176 с.
106. Лупинская П. А. Законность и обоснованность решения в уголовном судопроизводстве / П. А. Лупинская. М. : Изд-во ВЮЗИ, 1972. – 79 с.
107. Лупинская П. А. Решение в уголовном судопроизводстве / П. А. Лупинская. – М. : Юрид. лит., 1976. – 168 с.
108. Лупинская П. А. Решение в уголовном судопроизводстве: теория, законодательство и практика / П. А. Лупинская. – М. : Юристъ, 2006. – 174с.
109. Льовкін В. Л. Зізнання обвинуваченого у вчиненні злочину і спрощений порядок судового розгляду / В. Л. Льовкін // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. – № 6. – С. 84–92.
110. Маликов М. Ф. Эффективность приговора в советском уголовном процессе: вопросы теории и практики / М. Ф. Маликов ; под ред. М. С. Брайнина. – Саратов : Изд-во Саратовск. ун-та, 1982. – 182 с.
111. Маляренко В. Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів / В. Т. Маляренко. – К. : Вид-во “Юрінком Інтер”, 2005. – 512 с.
112. Марочкин И. Е. Общественное мнение и приговор суда : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; судоустройство; прокурорский надзор; криминалистика» / И. Е. Марочкин. – Харьков, 1984. – 16 с.
113. Мартынчик Е. Справедливість вироку радянського суду / Е. Мартынчик // Радянське право. – 1985. – № 6. – С. 23–27.
114. Мартынчик Е. Г. Основы формирования приговора в советском уголовном процессе / Е. Г. Мартынчик. – Кишинев : Штиница, 1989. – 167 с.
115. Мартынчик Е. Г. Проблемы процессуального статуса и эффективности охраны прав подсудимого (осужденного) в судах первой и кассационной инстанции : автореф. дис. на соискание науч. степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; судоустройство; прокурорский надзор; криминалистика» / Е. Г. Мартынчик. – Киев, 1982. – 47 с.
116. Маслёнков С. Л. Упрощенная форма досудебного производства (дознание) в свете идей дифференциации уголовного судопроизводства / С. Л. Маслёнков // «Черные дыры» в Российском законодательстве. – 2005. – № 2. – С. 67–75.
117. Матвиенко Е. А. Приговор суда и его исполнение / Е. А. Матвиенко. – Минск : Вышэйш. школа, 1968. – 180 с.
118. Махов В. Сделка о признании вины / В. Махов, М. Пешков // Российская юстиция. – 1998. – № 7. – С. 17– 19.
119. Махов В. Н. Уголовный процесс США (досудебные стадии) : учебн. пособие / В. Н. Махов, М. А. Пешков. – М. : ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез», 1998. – 208 с.
120. Милицин С. Сделки о признании вины: возможен ли российский вариант? / С. Милицин // Российская юстиция. – 1999. – № 12. – С. 41–42.
121. Мирецкий С. Г. Приговор суда / С. Г. Мирецкий. – М. : Юрид. лит., 1989. – 112 с.
122. Михайленко О. Р. Особливі провадження за чинним кримінально-процесуальним кодексом Республіки Молдова / О. Р. Михайленко, В. І. Бояров // Законодавство України. Наук.-практ. коментарі. – 2005. – № 9. – С. 88–100.
123. Михайлов П. Сделки о признании вины – не в интересах потерпевших / П. Михайлов // Российская юстиция. – 2001. – № 5. – С. 37–38.
124. Мірошниченко Т. М. Принципи діяльності суду в судових стадіях процесу / Т. М. Мірошниченко // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи : матеріали наук.-практ. конф. (м. Харків, 18–19 квітня 2002 р.) / редкол.: Сташис В. В. (гол.ред.) та ін. – К. ; Х. : Юрінком Інтер, 2002. – С. 236–239.
125. Модельный уголовно-процессуальный кодекс для государств участников СНГ. – М. : Юристъ, 1996. – 327 с.
126. Молдован В. В., Молдован А. В. Порівняльне кримінально-процесуальне право: Україна, ФРН, Франція, Англія, США : навч. посіб. / В. В. Молдован, А. В. Молдован. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 400 с.
127. Мухин И. И. Объективная истина и некоторые вопросы оценки судебных доказательств при осуществлении правосудия / И. И. Мухин. – Л. : Изд-во Ленинградск. гос. ун-та, 1971. – 183 с.
128. Назаров А. Д. Влияние следственных ошибок на ошибки суда / А. Д. Назаров. – СПб. : Изд-во «Юрид. центр Пресс», 2003. – 323 с.
129. Научно-практический комментарий уголовного кодекса Украины / Под ред.Н.И. Мельника, Н.И. Хавронюка. – К. : Каннон, А.С.К., 2002. – 1216 с.
130. Нескороджена Л. М. Мирова угода та угода про визнання вини: можливість їх застосування в кримінальному процесі України / Л. М. Нескороджена // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 1 (23). – С. 58–61.
131. Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України / за заг. ред. Ю. М. Грошевого. – Х. : Право, 2002. – 149 с.
132. Овсянников В. С. Структура системы основных вопросов, разрешаемых судом при постановлении приговора / В. С. Овсянников, И. В. Овсянников // Закон и право. – 2003. – № 11. – С. 51–53.
133. Овчаренко О. М. Доступність правосуддя та гарантії його реалізації : монографія / О. М. Овчаренко. – Х. : Право, 2008. – 304 с.
134. Ооржак А. Предложения о дифференциации заслуживают поддержки / А. Ооржак // Социалистическая законность. – 1975. – № 4. – С. 64.
135. Острогляд О. В. Здійснення адвокатом захисту в стадії апеляційного перегляду рішень суду першої інстанції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / О. В. Острогляд. – Одеса, 2007. – 20 с.
136. Отклики читателей. О единстве и дифференциации уголовного судопроизводства // Социалистическая законность. – 1975. – № 2. – С. 63–67.
137. Пашкевич П. Ф. Процессуальные формы уголовного судопроизводства нужно дифференцировать / П. Ф. Пашкевич // Социалистическая законность. – 1974. – № 9. – С. 54–56.
138. Пашкевич П. Ф. Уголовно-процессуальный закон и эффективность уголовного судопроизводства / П. Ф. Пашкевич. – М. : Юрид. лит., 1984. – 176 с.
139. Петрухин И. Особый порядок судебного разбирательства / И. Петрухин // Российская юстиция. – 2005. – № 7. – С. 5–7.
140. Петрухин И. Роль признания обвиняемого в уголовном процессе / И. Петрухин // Российская юстиция. – 2003. – № 2. – С. 24–26.
141. Петрухин И. Сделки о признании вины чужды российскому менталитету / И. Петрухин // Российская юстиция. – 2001. – № 5. – С. 35–37.
142. Петрухин И. Л. Свобода личности и уголовно-процессуальное принуждение / И. Л. Петрухин. – М. : Юрид. лит., 1985. – 238 с.
143. Петрухин И. Л. Публичность и диспозитивность в уголовном процессе / И. Л. Петрухин // Российская юстиция. – 1999. – № 3. – С. 24–25.
144. Пономаренко С. С. Сделки о признании вины в российском уголовном процессе / С. С. Пономаренко // Правоведение. – 2001. – № 5 (238). – С. 131–135.
145. Попелюшко В. О. Мала судова реформа та захист прав громадян / В. О. Попелюшко. – К : Кондор, 2006. – 235 с.
146. Попелюшко В. О. Судовий розгляд кримінальної справи : навч. посіб. / В. О. Попелюшко. – К : Кондор, 2006. – 234 с.
147. Попелюшко В. О. Ще раз про спрощену процедуру правосуддя / В. О. Попелюшко // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи : матеріали наук.-практ. конф. (м. Харків,18–19 квітня 2002 р.) / редкол.: Сташис В. В. (гол. ред.) та ін. – К. ; Х. : Юрінком Інтер, 2002. – С. 246–248.
148. Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві : Постанова Пленуму Верховного Суду України : від 24.10.2003 р., № 8 // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України. – Х. : Изд-во: «Одисей», 2006. – 664 с.
149. Права людини міжнародні договори України, декларації, документи / упоряд. Ю. К. Кучеренко. – Київ : Юрінформ, 1992. – 199 с.
150. Права, за якими судиться малоросійський народ / За ред. Ю.С. Шемшученко. – Київ : 1997. – 550 с.
151. Прилуцький П. В. Визнання вини: сучасний погляд на стару проблему / П. В. Прилуцький // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 8. – С. 43–47.
152. Проект КПК України в редакції, запропонований народними депутатами України, членами Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності для другого читання. – // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua/.
153. Проект КПК України, підготовлений робочою групою Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права (в редакції від 20 вересня 2007 р.) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/22712.
154. Пучковская М. Е. Исправление судом следственных ошибок на стадии предварительного расследования и при производстве в суде первой инстанции : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.09 / Пучковская Мария Евгеньевна. – Красноярск, 2003. – 188 с.
155. Пушкар П. Відповідність процедури вирішення кримінальних справ міжнародно-правовим стандартам захисту прав людини згідно угоди про визнання вини / П. Пушкар // Адвокат. – 2005. – № 5. – С. 3–8.
156. Пушкар П. Відповідність процедури вирішення кримінальних справ міжнародно-правовим стандартам захисту прав людини згідно угоди про визнання вини / П. Пушкар // Адвокат. – 2005. – № 6. – С. 3–8.
157. Пушкар П. В. Угода про визнання вини у кримінальному процесі Федеративної Республіки Німеччина / П. В. Пушкар // Вісник: Юридичні науки / Київськ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – 2004. – № 56–59. – С. 179–181.
158. Редькин Н. В. Ходатайство обвиняемого о постановлении приговора без проведения судебного разбирательства и порядок его заявления / Н. В. Редькин // Российский судья. – 2006. – № 9. – С. 12–14.
159. Резник Г. М. Внутреннее убеждение при оценке доказательств / Г. М. Резник. – М. : Юрид. лит., 1977. – 118 с.
160. Рекомендации Комитета Министров Совета Европы «О путях облегчения доступа к правосудию» №R (81)17 от 14.05.1981 г. // Организация и деятельность адвокатуры в России / сост. В. М. Ануфриев, С. Н. Гаврилов. – М. : Юриспруденция, 2001. – С. 275–277.
161. Рекомендации Комитета Министров Совета Европы «Об упрощении уголовного судопроизводства» №R (87)18 от 17.09.1987 г. // Организация и деятельность адвокатуры в России / сост. В. М. Ануфриев, С. Н. Гаврилов. – М. : Юриспруденция, 2001. – С. 284–291.
162. Рішення у кримінальних справах // Вісник Верховного Суду. – 2009. – № 1 (101). – С. 19–20.
163. Роговая С. А. Особый порядок вынесения приговора при согласии обвиняемого с предъявленным обвинением – «сделка о признании вины» / С. А. Роговая // Эволюция уголовного судопроизводства на постсоветском пространстве : материалы междунар. науч-практ. конф. (г. Киев,22-23 июня 2006). – К. : Ун-т экономики и права «КРОК», 2006. – С. 90–99.
164. Романов А. К. Правовая система Англии : учеб. пособие / А. К. Романов. – М. : Дело, 2000. – 344 с.
165. Российское законодательство X–XX веков. Судебная реформа. Т. 8 / Под общ. ред. О.И. Чистякова. – М. : Юрид. лит., 1991. – 495 с.
166. Россинский С. Б. Уголовный процесс России : курс лекций / С. Б. Росинский. – М. : Эксмо, 2007. – 576 с.
167. Рустамов Х. Ц. Уголовный процесс. Формы : учеб. пособие [для вузов] / Х. Ц. Рустамов. – М. : Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 304 с.
168. Рябинина Т. К. Особый порядок судебного разбирательства как одна из сокращённых форм уголовного судопроизводства / Т. К. Рябинина // Российский судья. – 2004. – № 9. – С. 20–23.
169. Савченко А. Угода про визнання вини у кримінальному судочинстві США / А. Савченко // Міліція України. – 2004. – № 6. – С. 24–25.
170. Сарбаев З. И. Принцип устности и непосредственности в советском уголовном процессе : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс и криминалистика» / З. И. Сарбаев. – М., 1967. – 23 с.
171. Сердюк В. В. Судова влада та її місце в теорії поділу влади / В. В. Сердюк // Вісник Академії адвокатури України. – 2006. – № 1 (5). – С. 38–45.
172. Сероштан В. В. Искусственное сужение прав обвиняемого, подсудимого требует своего устранения / В. В. Сероштан // Российский судья. – 2006. – № 2. – С. 29–31.
173. Сидорова Н. В. Апелляция в уголовном судопроизводстве Российской Федерации: история и современность / Н. В. Сидорова // Российский судья. – 2004. – № 5. – С. 22–23.
174. Сирый Н. И. Реализация принципа гласности в деятельности суда первой инстанции по уголовным делам : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс и криминалистика» / Н. И. Сирый. – Киев, 1991. – 19 с.
175. Случевский В. К. Учебник русского уголовного процесса. Ч. 2. Судопроизводство / В. К. Случевский ; под ред. В. А. Томсинова. – М. : Зерцало, 2008. – 488 с.
176. Смирнов А. В. Достаточные фактические основания уголовно-процессуальных решений (стадии возбуждения уголовного дела и предварительного расследования) : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; судоустройство; прокурорский надзор; криминалистика» / А. В. Смирнов. – Л., 1984. – 19 с.
177. Смоков С. М. Внутрішнє переконання слід