Влад Вадим Федорович Методика розслідування втечі з місць позбавлення волі

Короткий опис

Влад Вадим Федорович, юрисконсульт Товариства з обмеженою
відповідальністю «Іскра ТМ», тема дисертації: «Методика розслідування
втечі з місць позбавлення волі», (081 Право). Спеціалізована вчена рада
ДФ 27.855.011 Державного податкового університету

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ПОДАТКОВИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису ВЛАД ВАДИМ ФЕДОРОВИЧ
УДК 343.368:343.985.7
ДИСЕРТАЦІЯ
МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ВТЕЧІ З МІСЦЯ
ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ
Спеціальність 081- Право
Г алузь знань - 08 - Право
Подається на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі права
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело В.Ф. Влад
Науковий керівник - Цимбал Петро Васильович,
доктор юридичних наук, професор,
Заслужений юрист України
Ірпінь - 2022

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ВСТУП 1
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ ВТЕЧІ З МІСЦЬ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ 13
1.1. Генезис пенітенціарних установ 13
1.2. Поняття та сутність методики розслідування втечі з місця позбавлення
волі 23
1.3. Основні елементи методики розслідування втечі з місця позбавлення
волі 29
1.4. Принципи та методи розслідування слідчими підрозділами втечі з місця
позбавлення волі 62
Висновки до першого розділу 82
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ВТЕЧЕЮ З МІСЦЯ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ 84
2.1. Криміналістична характеристика злочинів, пов’язаних із вчиненням втечі
з місця позбавлення волі 84
2.2. Версії та типові слідчі ситуації під час розслідування злочинів,
пов’язаних із вчиненням втечі з місця позбавлення волі 123
2.3. Взаємодія слідчого з оперативними працівниками під час розслідування
втечі з місць позбавлення волі 138
Висновки до другого розділу 168
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ВТЕЧІ З МІСЦЯ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ 184
3.1. Першочергові слідчі (розшукові) дії та оперативно-розшукові заходи на
початковому етапі розслідування втечі з місць позбавлення волі 184
3.2. Особливості огляду місця події та допит свідків під час розслідування
втечі з місць позбавлення волі 189
3.3. Використання передового досвіду та слідчої практики під час
розслідування втечі з місць позбавлення волі 206
Висновки до третього розділу 221
ВИСНОВКИ 222
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 227
ДОДАТКИ 253
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
БПЛА Безпілотний літальний апарат
ВРУ Верховна Рада України
ВСУ Верховний Суд України
ВК виправна колонія
ВУ виправна установа
ГУМВС Г оловне управління Міністерства внутрішніх справ
ГУНП Г оловне управління Національної поліції
ДПСУ Державна прикордонна служба України
ДКВСУ Державна кримінально-виконавча служба України
ЄСПЛ Європейський суд з прав людини
ЄДРСР Єдиний державний реєстр судових рішень
ЄРДР Єдиний реєстр досудового розслідування
ІОК Інспекційно-оглядовий комплекс
ІМЕІ International Mobile Equipment Identity -
міжнародний ідентифікатор мобільного обладнання
ІТТ ізолятор тимчасового тримання
ККУ Кримінальній кодекс України
КПКУ Кримінальний процесуальний кодекс України
КВКУ Кримінально-виконавчий кодекс України
м. місто
п. пункт
р. рік
с. село
СІЗО слідчий ізолятор
ст. стаття

ВСТУП
Обґрунтування вибору теми дослідження. В сучасних умовах корінних соціально-політичних та економічних перетворень, реформування всіх сфер державного і суспільного життя, потреби суспільства в ефективних засобах і методах боротьби, з таким негативним антисуспільним явищем, як злочинність, значно зростають. Звертає на себе увагу неухильне підвищення мобільності, організованості і, як наслідок, зростання суспільної небезпеки дій злочинців. Найбільш помітно це на прикладі злочинів, вчинених проти особи, питома вага яких у загальній структурі злочинності залишається значною.
Негативні тенденції поширення кримінальних правопорушень взагалі, і втечі з місць позбавлення волі зокрема, негативно впливають на всю роботу виправних установ. Злочинці використовують все більш удосконалені способи вчинення таких зухвалих кримінальних правопорушень, застосовуючи при цьому сучасні, новітні науково-технічні та криміналістичні засоби, саме тому, перед працівниками правоохоронних органів, усе гостріше постає завдання, щодо вдосконалення методів розкриття такого виду кримінальних правопорушень та покарання осіб, причетних до втечі з місць позбавлення волі.
Кримінальні провадження пов’язані із організацією та втечею з місць позбавлення волі, відносяться до складних, як з точки зору юридичного аналізу, так і здійснення досудового розслідування. Це значною мірою пояснюється: характером способів вчинення, як руйнівних процесів, що тягнуть за собою знищення багатьох слідів кримінального правопорушення; труднощами проведення окремих слідчих (розшукових) дій; відсутності достатньої кількості слідчих, котрі володіють спеціальними знаннями та навичками розслідування даної категорії кримінальних проваджень. Крім того, слідчим висуваються далеко не всі версії, а перевірка висунутих проводиться не до кінця і поверхнево. Зазначені недоліки, обумовлені специфікою боротьби з даною категорією кримінальних правопорушень, витонченістю, різноманіттям способів і механізмів їх вчинення та приховування.
Актуальність пошуку надійних, швидких і раціональних способів боротьби з кримінальними правопорушеннями, пов’язаними з втечею з місць позбавлення волі, не викликає жодного сумніву.
Втеча з виправних установ посягає на всю систему правосуддя, дискредитує правоохоронну систему, призводить до негативних наслідків. Для розшуку осіб, котрі здійснюють втечі з місць позбавлення волі, необхідно залучати значну кількість людських ресурсів та матеріальних засобів, а суспільна небезпека полягає у порушенні принципу невідворотності покарання за вчинене кримінальне правопорушення.
Статистика, яка була досліджена на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора України, підтверджує те, що слідчі відчувають необхідність у науковому забезпеченні діяльності з розслідування втечі з місця позбавлення волі. Статистичні показники вручення особам повідомлення про підозру є доволі низькими, що становить собою лише 75 % від кількості вчинених втеч з місця позбавлення волі. Тому, можемо зазначити, що вже розроблені та діючі методики розслідування втечі з місця позбавлення волі потребують у їх подальшому використанні вдосконалення. Саме це і підтверджує актуальність обраної теми дисертації: «Методика розслідування втечі з місця позбавлення волі».
На території України, за даними Офісу Генерального прокурора, протягом 2017-2021 років обліковано 138 випадків втечі з місць позбавлення або з під-варти, які підпадають під кримінально-правову кваліфікацію ст. 393 Кримінального Кодексу України. Так, в 2017 році було - 37 втеч, в 2018 році - 42 втечі, в 2019 році - 32 втечі, в 2020 році - 12 втеч. Лише за 10 місяців 2021 року - 15 втеч з місць позбавлення волі. Разом з тим, лише по 116 кримінальних провадженнях особам повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, що становить 81.5 %. Так, в 2017 році - було зроблено 29 повідомлень про підозру; в 2018 році - 37 повідомлень про підозру; в 2019 році - 27 повідомлень про підозру; в 2020 році - 12 повідомлень про підозру; і за 10 місяців 2021 року - всього 11 повідомлень про підозру. Підсумовуючи статистичні дані Офісу Г енерального прокурора України стосовно вчинення втечі з місця позбавлення волі, можемо зазначити, що розслідування даної категорії кримінальних правопорушень залишається на невисокому рівні, має ряд недоліків та вимагає удосконалення, а саме - виникає необхідність удосконалення методики розслідування втечі з місця позбавлення волі з врахуванням розвитку новітніх інформаційних, комп’ютерних та програмних систем, реформ, котрі проводяться в Україні у зв’язку з Євроінтеграцією та демократизацією і лібералізацією законодавчої системи України.
У зв’язку з великою кількістю вчинених втеч з місця позбавлення волі в дисертації аналізуються підходи законодавця до вирішення проблеми боротьби з втечами з виправних установ, розглядається стан судових проваджень, пов’язаних із вчиненням втечі з пенітенціарних установ, досліджуються заходи, котрі застосовуються для запобігання вчинення втечі з місця позбавлення волі, надаються рекомендації, котрі направлені на вдосконалення діяльності виправних установ для запобігання вчинення втечі з місць позбавлення волі.
Таким чином, актуальність дослідження обумовлена необхідністю подальшого розвитку та вдосконалення криміналістичної та кримінально - процесуальної науки, слідчої практики та експертної діяльності для застосування новітніх знань у галузі кримінально-процесуальної діяльності для: організації розкриття та проведення слідчих (розшукових) дій при втечі з місць позбавлення волі; планування слідчих (розшукових) дій; дослідження речових доказів та їх використання для доказування під час досудового розслідування або судового розгляду кримінальних справ; аналізу причин та особливостей вчинення злочину, передбаченого ст. 393 КК України; ведення статистичної діяльності, пов’язаної із розслідуванням вчинення втечі з місця позбавлення волі.
Окремі аспекти втечі з місць позбавлення волі були предметом дослідження багатьох науковців, в тому числі й пропозиції, щодо внесення змін до законодавчих актів України. Проте, вони не охоплюють повного комплексу питань, присвячених проблемам розслідування злочинів, пов’язаних із втечею з місць позбавлення волі. Окрім того, залишаються мало дослідженими окремі питання, які стосуються розроблення та вдосконалення превентивних заходів та заходів, направлених на запобігання вчинення втечі з місця позбавлення волі. В дисертації приділяється особлива увага впровадженню новітніх систем, направлених на запобігання втечі з місць позбавлення волі. Окрім цього, в дисертації аналізуються способи вчинення втечі з місця позбавлення волі в Україні та інших державах і ми пропонуємо конкретні рекомендації, які спрямовані на попередження втеч та на швидке і повне досудове розслідування втеч з місць позбавлення волі.
У дисертації, звернемо особливу увагу на організацію початкового етапу розслідування та розшуку осіб, які вчинили втечу з місць позбавлення волі. Досліджується криміналістична характеристика кримінального правопорушення, пов’язаного із вчиненням втечі з місця позбавлення волі. Окрім того, наголошено, що неможливо успішно попереджувати та займатися розслідуванням втечі з місця позбавлення волі, якщо не узагальнювати та не аналізувати досвід діяльності правоохоронних органів, криміналістичних підрозділів, судової практики, а також зарубіжного досвіду протидії втечам з місця позбавлення волі.
Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали наукові здобутки багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених криміналістів. Проблему методики розслідування окремих видів злочинів на фундаментальному рівні досліджували: Ю. П. Аленін, Л. І. Аркуша, В. П. Бахін, В. Д. Берназ, Р. С. Бєлкін, В. В. Бірюков, В. І. Бояров, А. М. Волобуєв, В. І. Галаган, В. Г. Гончаренко, І. В. Гора, В. Я. Горбачевський, Є. П. Іщенко, В. О. Коновалова, В. С. Кузьмічов, О. П. Кучинська, В. В. Лисенко, В. Г. Лукашевич, Є. Д. Лук’янчиков, Г. А. Матусовський, О. І. Мотлях,
Д. Й. Никифорчук, М. В. Салтевський, О. Ю. Татаров, В. В. Тіщенко, Л. Д. Удалова, В. Г. Хахановський, П. В. Цимбал, К. О. Чаплинський, С. С. Чернявський, Ю. М. Чорноус, В.М. Щербанюк та ін.
Поряд із цим, аналіз стану розробленості методики розслідування втечі з місця позбавлення волі, вказує на те, що останнім часом, їй приділено недостатньо уваги на рівні монографічних вітчизняних досліджень, що негативно впливає, як на криміналістичну науку, так і на слідчу практику при розслідуванні кримінальних проваджень, даної категорії кримінальних правопорушень.
Окремі проблемні питання, при розслідуванні кримінальних проваджень, пов’язаних із втечею з місць позбавлення волі досліджувалися в дисертації - Щербанюк В. М. «Розслідування втечі з місць позбавлення волі, або з-під варти».
Разом з тим, дисертаційне дослідження на тему: «Методика розслідування втечі з місця позбавлення волі», як у теоретичній, так і практичній площині не досліджувалося, що й обумовило вибір самої теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, грантами. Дослідження виконувалось відповідно до ч. 2 Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 26.05.2016 № 287/2015; відповідає Концепції державної політики у сфері боротьби із організованою злочинністю, схваленої Указом Президента України від 21.10.2011 р. № 1000/2011; ґрунтується на положеннях Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 р. № 1209-р; виконане відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2016-2020 роки, затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 03.03.2016 року.
Тема дисертації затверджена на вченій раді Університету державної фіскальної служби України від 5 грудня 2017 року Протокол № 16 та включена до планів науково-дослідних робіт навчального закладу.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формування криміналістичної характеристики злочинів, кримінальних правопорушень, пов’язаних з втечею з місць позбавлення волі, а також розроблення та обґрунтування на цій основі положень і пропозицій теоретичного та практичного характеру, спрямованих на удосконалення діяльності правоохоронних органів, пов’язаних із розслідуванням кримінальних правопорушень досліджуваної категорії.
Визначена мета наукового дослідження зумовила необхідність вирішення таких завдань:
- розглянути генезу пенітенціарних установ;
- висвітлити сучасний стан наукової розробленості проблем розслідування втечі з місць позбавлення волі;
- виокремити основні елементи методики розслідування втечі з місця позбавлення волі та конкретизувати перелік обставин, які підлягають встановленню під час розслідування кримінальних правопорушень;
- охарактеризувати основні принципи та методи розслідування втечі з місця позбавлення волі;
- розглянути криміналістичну характеристику кримінальних правопорушень, пов’язаних з вчиненням втечі з місця позбавлення волі;
- висвітлити слідчі версії та типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування втечі з місця позбавлення волі;
- визначити тактико-організаційні аспекти та форми взаємодії слідчого з оперативними працівниками при розслідуванні кримінальних правопорушень, пов’язаних з втечею з місця позбавлення волі;
- розглянути особливості першочергових слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів на початковому етапі розслідування втечі з місць позбавлення волі;
- розглянути особливості огляду місця події, допиту свідків при розслідуванні втечі з місць позбавлення волі;
- висвітлити використання зарубіжного досвіду та слідчої практики при розслідуванні втечі з місця позбавлення волі.
Об’єкт дослідження. Кримінальні процесуальні відносини, що виникають у зв’язку з розслідуванням кримінальних правопорушень, пов’язаних з втечею з місць позбавлення волі.
Предмет дослідження - методика розслідування втечі з місця позбавлення волі.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є загальнонаукові та спеціальні методи. Історико-правовий метод використовується - під час дослідження історії та етапів формування тюрем та виправних установ у різні часові проміжки, стану наукових досліджень проблем розслідування втечі з місць позбавлення волі (підрозділ 1.1); формально-логічний - при з’ясуванні структурних елементів криміналістичної характеристики втечі з місць позбавлення волі (підрозділ 2.1); порівняльно-правовий - під час аналізу та порівняння думок науковців щодо досліджуваної проблематики, наукових категорій, визначень та підходів, відбувається порівняння українського законодавства та практики з розслідування втечі з місця позбавлення волі із зарубіжним (розділ 1, підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, розділ 2, підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, розділ 3, підрозділи 3.1, 3.2, 3.3);
Догматичний метод використовується для тлумачення юридичних категорій, висловлення власного погляду на існуючу проблематику, що існує у понятійному апараті, поглиблення й уточнення понятійного апарату, а також під час висловлення пропозицій та рекомендацій для вдосконалення кримінально-правових понять та категорій (розділи 1-3); формально- юридичний метод дозволив проаналізувати законодавство котре регулює діяльність виправних установ пов’язаного із запобіганням вчинення злочинів всередині в’язниць, а також законодавство, котрим керуються слідчі органів
Національної поліції та співробітників ДКВС України під час розслідування втечі з місця позбавлення волі (розіл 2-3); функціональний - з метою виділення типових слідчих ситуацій та висунення й перевірки слідчих версій на початковому етапі розслідування злочинів (підрозділ 2.2); системно- аналітичний - для аналізу практики розслідування даних злочинів з метою виокремлення системи найбільш поширених способів учинення і класифікації типових слідчих ситуацій (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2);
Соціологічний метод був використаний під час опитування громадськості, працівників прокуратури, слідчих органів Національної поліції та слідчих ДКВС України (розділ 2); типологічний - під час дослідження особи злочинця (підрозділ 1.2, 2.1); методи аналізу і синтезу - при розробці структури криміналістичної характеристики (підрозділи 1.2, 2.1), формулюванні висновків з питань, які висвітлюються в дисертації; статистичний (групування, зведення, аналіз кількісних показників) - під час аналізу та узагальнення емпіричної бази (вивчених кримінальних проваджень, дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень, результатів анкетування, а також дослідження результатів діяльності ЗМІ та огляд і підсумовування результатів новин) (розділи 1-3); системний метод - у даній дисертації використовується як єдиний засіб подолання одностороньості, як суб’єктивної, так і об’єктивної, котра дає можливість розглядати їх в одній єдиній системі та сукупності, подальша розробка системних ідей у криміналістиці, дозволить розглядати суб’єктивний та об’єктивний аспекти у єдинстві та виділити діалектику слідчої ситуації у ній самій у розрізі системи суб’єктивних та об’єктивних, внутрішніх та зовнішніх факторів, котрі й обумовлюють рух слідчої ситуації та її розвиток (розділ 2, 3).
Діалектичний метод надає можливість розглядати явища у їх природному розвитку та русі, дозволяє нам поєднати статичні та динамічні характеристики слідчої ситуації, об’єктивні та суб’єктивні її складові, від цього в кінцевому результаті залежить виділення та розвиток стратегій і тактик розслідування втечі з місця позбавлення волі (розділ 2).
Обрані методи дослідження використовувалися в їх діалектичному взаємозв’язку та взаємозалежності, що забезпечило об’єктивність отриманих результатів.
Емпіричну базу дослідження становлять узагальнені дані анкетування слідчих та співробітників Державної кримінально-виконавчої служби України у таких регіонах України як: Київська, Житомирська, Полтавська, Тернопільська, Одеська області та м. Київ, офіційні статистичні дані Офісу Генерального прокурора за період з 2017-2021 рр., чим забезпечується обґрунтованість і достовірність сформульованих у дисертації наукових положень, висновків, пропозицій і рекомендацій.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація за характером та змістом розглянутих питань є одним із перших комплексних монографічних досліджень проблемних питань з методики розслідування втечі з місця позбавлення волі.
Найістотнішими результатами дослідження, що зумовлюють його новизну та визначають внесок автора у розроблення зазначеної проблематики є такі положення і висновки: вперше:
- запропоновано періодизацію розвитку пенітенціарних установ України;
- дається авторська класифікація способів втечі з місць позбавлення
волі;
- дано авторське визначення поняття втечі з місця позбавлення волі та аргументація, щодо необхідності розробки спеціальних криміналістичних рекомендацій з методики розслідування даного виду кримінальних правопорушень;
- висвітлено сучасний стан наукової розробленості проблем розслідування втечі з місць позбавлення волі.
удосконалено:
- основні принципи та методи розслідування втечі з місця позбавлення
волі;
- тактико-організаційні та форми взаємодії слідчого з оперативними працівниками, при розслідуванні кримінальних правопорушень, пов’язаних із втечею з місць позбавлення волі;
- сучасні можливості та особливості огляду місця події та допиту свідків під час розслідування втечі з місць позбавлення волі;
- дістало подальший розвиток:
- основні елементи методики розслідування втечі з місця позбавлення волі та перелік обставин, які підлягають встановленню у кримінальних провадженнях;
- основні елементи методики розслідування втечі з місця позбавлення
волі;
- слідчі версії та типові слідчі ситуації на початковому етапі розслідування втечі з місця позбавлення волі;
- першочергові слідчі (розшукові) дії та оперативно-розшукові заходи на початковому етапі розслідування втечі з місця позбавлення волі;
- зарубіжний досвід та слідча практика при розслідуванні втечі з місця позбавлення волі.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути впроваджені та використані в:
- науково-дослідній сфері - для подальшої розробки й вирішення проблем розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних з втечею з місць позбавлення волі (акт впровадження у наукову діяльність Університету державної фіскальної служби України від «24» вересня 2021 року);
- законотворчій діяльності - при внесенні змін і доповнень до норм чинного КПК України;
- освітньому процесі - при підготовці підручників, навчальних посібників, розробці курсів лекцій, навчально-методичних матеріалів і проведені занять за відповідними темами з навчальних дисциплін: «Криміналістика», «Кримінальний процес» (акт впровадження в освітній процес Університету державної фіскальної служби України від «21» вересня 2021 року);
- практичній діяльності - як рекомендації для органів досудового розслідування, спрямовані на удосконалення слідчої та оперативно - розшукової діяльності при розслідуванні кримінальних правопорушень, пов’язаних з втечею з місць позбавлення волі (довідка про впровадження результатів дисертаційного дослідження в практичну діяльність Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від «26» жовтня 2021 року).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною науковою працею. Сформульовані в ній положення, узагальнення, висновки, рекомендації і пропозиції обґрунтовані на підставі самостійно проведених досліджень.
Для аргументації окремих положень дисертації використовувалися праці інших вчених, на які обов’язково зроблені посилання. Ідеї та розробки, що належать співавторам, разом з якими були опубліковані наукові праці, у дисертації не використовувалися.
Щодо опублікованих матеріалів міжвідомчої науково-практичної конференції, що підготовлені у співавторстві з Цимбал П. В. «Актуальні проблеми криміналістики та судової експертології», участь автора становить 50 %.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на кафедрі кримінального процесу та криміналістики Університету державної фіскальної служби України. Результати дослідження були оприлюднені та доповідалися на одній міжнародній науково -практичній конференції «Право і держава: проблеми розвитку та взаємодії у ХХІ ст.» (м. Запоріжжя, 26-27 січня 2018 року), одному податковому конгресі «Управління публічними фінансами та проблемами забезпечення національної економічної безпеки: збірник тез податкового конгресу» (м. Ірпінь, 12 грудня 2019 року), та одній міжвідомчій науково-практичній конференції «Актуальні проблеми криміналістики та судової експертології» (м. Київ, 22 листопада 2018 року).
Публікації. Основні наукові результати дисертації викладені у 7 наукових публікаціях, серед яких 5 статей, які опубліковані у в юридичних фахових виданнях України, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України, 2 - в іноземному фаховому виданні та 3 тези доповідей на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях та конгресах.
Структура та обсяг дисертації визначається метою, завданнями та логікою дослідження. Робота складається з вступу, анотації, трьох розділів, які об'єднують десять підрозділів, висновки та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 285 сторінку, з них основного тексту - 239 сторінок, список використаних джерел (290 найменувань) - 36 сторінок та 8 додатків на 25 сторінках

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації вирішено важливу наукову проблему, що має актуальне значення для кримінального процесу та правозастосування, а саме розроблення криміналістичних рекомендацій при розслідуванні втечі з місця позбавлення волі. На підставі дисертаційного дослідження отримано, сформульовано й обґрунтовано низку положень і пропозицій, спрямованих на вдосконалення законодавства та практичне його застосування. До важливіших з них належать такі:
1. За результатами дисертаційного дослідження, автором пропонується періодизація розвитку пенітенціарних установ на території України. Так, нами виділяються такі основні етапи: 1. Існування кримінального покарання у вигляді позбавлення волі у період існування Київської Русі; 2. У період входження українських земель до складу Речі Посполитої; 3. У період створення та існування Запорізької Січі; 4. Входження України до складу Російської Імперії; 5. Період існування УНР, ЗУНР; 6. У період створення СРСР: а) 1917-1941 роки; б) 1941-1945 роки; в) 1945-1953 роки; г) 1953-1969 роки; д) 1969-1991 роки; 7. 1991-2004 роки; 8. 2004-2021 роки.
2. Методика розслідування втечі з місця позбавлення волі, розглядається як в теоретичному так і в практичному значенні. Теоретичне значення полягає в системі наукових поглядів та рекомендацій вчених-криміналістів, які викладено в наукових працях, що сприяє покращенню проведення слідчих (розшукових) дій та полегшенню проведення оперативно - розшукових заходів по затриманню втікачів.
Практичне значення методики розслідування втечі з місця позбавлення волі це - особливий вид діяльності слідчих підрозділів, спрямовних на встановлення фактів втечі ув’язненого, дослідження слідової картини та збирання доказаової інформації щодо злочинця, з метою перешкоджання його подальшому пересуванню за межами виправної установи.
3. У якості елемента методики розслідування втечі з місця позбавлення волі, пропонуються превентивні заходи, котрі спрямовані на посилення системи безпеки виправних установ, а також впливатимуть на зменшення кількості вчинення втечі з місця позбавлення волі. а саме: застосування новітнього оглядового обладнання та металошукачів на вході/виході із виправної установи; застосування наукових одорологічних знань та службових собак під час: огляду громадян та персоналу на вході/виході з виправної установи за допомогою собак; застосування собак під час проведення огляду та обшуку у камерах ув’язнених, столовій, бібліотеці, виробничій зоні; застосування собак під час переслідування втікача з місць позбавлення волі по гарячих слідах; застосування спеціального одягу для маскування вартових з метою недопущення контакту та психологічного налагодження стосунків у відносинах ув’язнений-вартовий; застосування тюремними установами новітніх дронових установок для переслідування злочинця та виявлення його місцезнаходження з повітря; застосування на вході/виході із в’язниць електропровідних детекторів відбитків пальців для уникнення та запобігання зовнішнього маскування ув’язнених під персонал в’язниці та їх виявлення за допомогою такого детектора; застосовувати малогабаритні інтроскопи для огляду ручної поклажі відвідувачів виправної установи та її персоналу; пропонується використання ІОК для огляду та обшуку автотранспорту, котрий перетинає межі контрольного посту пенітенціарної установи.
4. а) розкрито поняття, структуру та зміст основних елементів криміналістичної характеристики особи, яка вчинила втечу з місць позбавлення волі, можна зробити висновок, що типовим криміналістичним портретом особи злочинця є: чоловік, віком 27-38 років, з середньо- спеціальною освітою, який не перебуває у шлюбі та не має дітей, являється рецидивістом, відбуває покарання за вчинення корисливо-насильницького злочину, втечу вчинив внаслідок бажання побачити членів своєї родини, з’ясувати з ними стосунки у випадку зради чи конфлікту або допомогти їм у вирішенні певних проблем;
б) шляхом дослідження судових рішень та статистики здійснення втечі з місця позбавлення волі, наводиться власна класифікація способів вчинення даного виду злочинів. Найбільш розповсюдженими способами втечі з місця позбавлення волі є: самовільне залишення місця позбавлення волі, втеча «на ривок»; обман; використання схованок у транспортному засобі; підкоп; пошкодження інженернотехнічних засобів охорони; втеча з використанням гелікоптеру; застосування насильства чи погроза його застосування разом із заволодінням зброєю або її застосуванням; втеча за допомогою підроблених документів; вчинення втечі засудженими з місць позбавлення волі при введенні військового/надзвичайного стану, або під час проведення бойових дій; інше.
5. Пропонується новий погляд на формування та висунення слідчих версій та відпрацювання різних слідчих ситуацій на початковому етапі розслідування втечі з місця позбавлення волі та полягає у наданні слідчим підрозділам ситуаційних рекомендацій, пов’язаних із врахуванням всіх чинників та факторів, які могли сприяти вчиненню втечі з виправної установи.
6. Розглянуті особливості взаємодії слідчих та оперативних працівників під час розслідування втечі з місця позбавлення волі. Наводиться поняття взаємодії слідчого з оперативним працівником, органами державної влади та місцевого самоврядування, а також зі ЗМІ під час розслідування втечі з місця позбавлення волі. Взаємодією слідчого, оперативного працівника та органів державної влади можна вважати спільну, скоординовану та узгоджену за своїми цілями, планом та часом діяльність органів досудового розслідування, органів державної влади, яка заснована на об’єктивних та обґрунтованих рішеннях, що приймаються на основі законів та підзаконних актах та спрямовані на виконання завдань пов’язаних з розслідуванням злочину, затриманням втікача та запобіганню подальшого вчинення злочинів та ґрунтується на повній довірі та взаємодопомозі різних правоохоронних органів. Пропонується ввести дане поняття взаємодії слідчих, оперативних працівників з іншими органами державної влади та місцевого самоврядування, громадськими організаціями до статті 3 КПК України «Визначення основних термінів Кодексу» для усунення подальших недорозумінь та недоліків і прогалин у законодавстві;
7. Наголошується на своєчасності проведення першочергових слідчих (розшукових) дій.
Висвітлюються організаційні й тактичні положення проведення: допиту свідка та підозрюваного; огляду місця події; обшуку. Звертається особлива увага на режимні обмеження у виправній установі, котрі впливають на результат проведення допиту, огляду місця події та обшуку. Для захисту прав осіб з фізичними вадами або літніх людей, дисертантом виноситься пропозиція про внесення змін до ст. 236 КПК України та наводиться авторська редакція статті.
8. Автором висловлюється власний погляд на значення огляду місця події під час розслідування втечі з місць позбавлення волі, серед особливостей яких він виділяє: безпосереднє вивчення особою, яка проводить огляд обстановки місця події для з’ясування обставин кримінального правопорушення; виявлення, збирання, закріплення, попереднє дослідження та оцінка слідів та інших речових доказів; отримання інформації для висунення і перевірки версій; отримання даних для організації негайного розшуку злочинця та інших оперативно -розшукових заходів; встановлення причин та умов, які сприяли вчиненню кримінального правопорушення; виявлення негативних обставин, котрі можуть заважати проведенню досудового розслідування.
Пропонуються конкретні криміналістичні рекомендації, де висвітлюється організаційні і тактичні положення при проведенні огляду місця події, при втечі з місця позбавлення волі.
Запровадження закордонного досвіду протидії вчиненню втечі з місця позбавлення волі та сам процес їх розслідування. Вивчається система безпеки іноземних виправних установ та запровадження новітніх технологій. Зокрема, у зв’язку з низькою довірою до правоохоронних органів, пропонується запровадження нової системи розшуку втікачів з місця позбавлення волі шляхом створення «мисливців за винагородами» (така практика застосовується на сьогоднішній день у США та Філіппінах). Її сутність полягає в тому, що «мисливці за винагородами» не потребуватимуть отримання хабаря, а шукатимуть злочинців за винагороду, обіцяну державою на законних підставах.