ВОЙТЕНКО ВАЛЕРІЯ ВОЛОДИМИРІВНА УЧАСТЬ СЕРОТОНІНУ В МЕХАНІЗМАХ РОЗВИТКУ ПЕРЕДДІАБЕТИЧНОГО СТАНУ У ЩУРІВ З ХРОНІЧНОЮ АЛКОГОЛЬНОЮ ІНТОКСИКАЦІЄЮ

Короткий опис

Дослідження на тваринах проведені з дотриманням міжнародних принципів
Європейської конвенції про захист тварин, які використовуються для
експериментальних чи інших наукових цілей [Покровский В.И., 1997;
Сторожков Г.И., 2001; Мурзін О.Б., 2004].
Дослідження проводили на білих лабораторних нелінійних щурах (самцях)
масою 180-200 г у кількості 250 тварин. Тварини утримувались на стандартному
раціоні віварію з вільним доступом до їжі та води.
Розвиток експериментальної хронічної алкогольної інтоксикації у піддослідних
тварин відтворювали за методом [Халилова М.Х., Закихорджаева Ш.Я., 1983], з
власними модифікаціями, шляхом внутрішньошлункового введення 30% розчину
етилового спирту протягом 10 діб натщесерце зондом з медичної сталі з розрахунку
2 мл на 100 г маси тварини раз на добу. Контрольну групу складали щури, яким у
тому ж віці внутрішньошлунково вводили чисту воду, яку використовували для
розведення етанолу. Щури були розділені на 2 групи: 1 група – інтактні тварини
(контроль); 2 група – щури з хронічною алкогольною інтоксикацією. За добу до
проведення дослідів щури мали доступ лише до води. Проби для аналізу відбирали
на 1, 3, 7 та 11 добу від початку розвитку хронічної алкогольної інтоксикації.
Біохімічний аналіз крові (вміст загального білірубіну, креатиніну, сечовини,
ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ),
активність γ-глютамілтранспептидази (ГГТ), аланінаміно-трансферази (АЛТ), α-
аспартатаминотрансферази (АСТ), α-амілази) проводили за допомогою
напівавтоматичного біохімічного аналізатора Microlab 300 (Vital Scientific,
Нідерланди). Амінокислотний склад визначали на автоматичному амінокислотному
аналізаторі Т-339 (“Microtekno”, Чехія) у літій-цитратному буфері в
одноколонковому циклі.
Концентрацію глюкози визначали за допомогою глюкометра «ГЛЮКОФОТ-ІІ»
(Україна). Вміст глікозильованого гемоглобіну, холестеролу та тригліцеридів
вимірювали спектрофотометрично за допомогою наборів реактивів фірми Lachema
(Чехія). Вміст інсуліну визначали методом імуноферментного аналізу з
використанням набору реактивів (Millipore).
Тест на толерантність до глюкози проводили згідно з методикою, яка
запропонована у роботі [Islam M.A., 2009]. Для підтвердження розвитку стану
інсулінорезистентності у дослідних тварин визначали чутливість периферичних
тканин до дії інсуліну за допомогою інсуліно-глюкозотолерантного тесту
[Zhang F.A., 2003], проведеного з власними модифікаціями.
8
Вміст серотоніну та триптофану визначали, використовуючи іонно-обмінну
хроматографію [Максименко Е.Г., 2000]. Вмісту серотоніну визначали
спектрофлуориметричним методом [Weissbach H.S., 1957]. Вміст триптофану
визначали за методом [Gaitonde M.K., 1974]. Визначення триптофан-гідроксилазної
активності (ТрГ, КФ 1.14.16.4) проводили згідно з методом [Donald M.V., Kuhn C.D.,
1980]. Визначення вмісту 5-гідрокситриптофану проводили за рекомендаціями
[Калниня И.Э., 1991]. Визначення триптофан-декарбоксилазної активності (ТрД
КФ 4.1.1.28) проводили спектрофлуориметричним методом [Sangwan R.W., 1998].
Визначення моноаміноксидазної активності (МАО, КФ 1.4.3.4) у мозку проводили
методом [Bartlet A.L. 1980].
Визначення концентрації білка проводили за методом [Bradford M.M., 1976].
Статистичну обробку результатів досліджень проводили загальноприйнятими
методами варіаційної статистики на основі 7-12 повторів (М±m, n=7-12)
[Брандт Т.А., 1975]. Достовірність різниці показників оцінювали за допомогою t-
критерію Ст’юдента. Статистично значущою для всіх показників вважали різницю
Р