ВПЛИВ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕЛІТИ НА ФОРМУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЮ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

КЕРНЕС Геннадій Адольфович

УДК 35.085:316.344.42

ВПЛИВ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕЛІТИ НА
ФОРМУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЮ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ

25.00.02 – механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
Гошовська Валентина Андріївна,
доктор політичних наук, професор

Київ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………….....
3
РОЗДІЛ 1. РЕГІОНАЛЬНА ЕЛІТА ЯК ЧИННИК ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОБҐРУНТУВАННЯ ………………………………………………………

10
1.1. Ретроспективний аналіз теорії еліт: державноуправлінські виміри……………………………………………………………………..
10
1.2. Державна політика як механізм експлікації інтересів народу: проблема ролі регіональної еліти в формуванні та реалізації державної політики ………………………………………………………

47
Висновки до першого розділу…………………………………………..
67
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕР ВПЛИВУ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕЛІТИ НА ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ ………………………………..
70
2.1. Вплив регіональної еліти на державне управління: досвід країн Європейського Союзу для України.................................................
70
2.2. Вплив регіональної еліти на державне управління України: правовий аспект…………………………………………………………...
88
2.3. Особливості взаємодії регіональної й центральної еліт в Україні: соціологічний аналіз……………………………………………
104
Висновки до другого розділу…………………………………….............
127

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ВПЛИВУ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕЛІТИ НА ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ …………………………………………………………………

130
3.1. Модернізація організаційно-правових засад функціонування регіональної еліти в Україні………………………….
130
3.2. Комунікативний аспект консолідації регіональної еліти в сучасних умовах………………………………………………………….
155
3.3. Механізм впливу регіональної еліти на державне управління України: структурно-функціональні виміри ……………...
169
Висновки до третього розділу…………………………………………
185
ВИСНОВКИ………………………………………………………........
188
ДОДАТКИ……………………………………………………………..
194
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………….. 211

ВСТУП

Актуальність теми. Становлення й розвиток державності в Україні безпосередньо пов’язані з трансформацією ціннісних уявлень щодо ролі й функцій еліти в процесах суспільного розвитку. У перші десятиріччя ХХІ ст. заклалися основи для поступової зміни суспільної свідомості, закріплення в публічній діяльності демократичних принципів управління, формування власного світогляду української нації, повернення до національних традицій, звичаїв тощо. Ці процеси безпосередньо вплинули й на модернізацію соціальної структури українського суспільства, поступову заміну пострадянської номенклатури національною елітою, яка, усвідомлюючи свою історичну роль, стає провідником національно-культурного самовизначення України та її народу.
Вектор розвитку сучасної української держави, спрямований на реформування політико-адміністративної системи, оновлення конституційно-правових засад, передусім передбачає осучаснення інституціонального виміру державного управління, децентралізацію відносин між центром і регіонами, запровадження в Україні принципів європейського адміністративного простору. Регіональний фактор за таких умов дедалі більше буде визначати зміст соціально-економічних перетворень, впливати на процеси прийняття державноуправлінських рішень, ставати основою консолідації та узгодження інтересів різних соціальних груп.
Актуальність обраної теми дослідження підтверджується й тим фактом, що сьогодні в Україні простежується структурна неоднорідність регіональної еліти, що проявляється на рівні ціннісних орієнтацій. Спроби роз’єднати українське суспільство на тлі існуючих суперечностей, розпалювання національної ворожнечі, відстоювання вузькокорпоративних інтересів окремих політичних груп – реальні загрози розбудові в Україні сучасної демократичної, правової, соціальної держави.
Саме тому дослідження механізмів впливу регіональної еліти на державне управління України є одним із ключових напрямів наукових розвідок у галузі науки державного управління, оскільки сприяє розробці механізмів взаємоузгодження інтересів центру і регіонів, консолідації зусиль різних соціальних груп, а також щонайбільшому використанню політико-управлінського потенціалу регіональної еліти у процесах державотворення.
Фундаментальні положення щодо дослідження проблем еліт були сформовані в межах різних наукових напрямів: біологічного (Ю.Ф. Леман, Б.К. Штульц, Х.С. Чемберлен, Г. Мендель, Г. Лундборг, В. Хартнакке, Г. Ф. К. Гюнтер, Т. Моллінсон та ін.); технічного (Д. Белл, Е. Тоффлер, П. Друкер, В. Іноземцев, Ж. Бордіяр, М. Постер, М. Пайор, Ч. Сейбл, Л. Хіршхорн, М. Кастельс, Г. Міллер та ін.); розподільного (Л. Вальрас, К. Маркс, Р. Міхельс, Л. фон Мізес, Й. Шумпетер, С. Ліпсет, Дж. Бернхейм, К. Манаєйм, Е. Шамс, Ф. фон Хайєк та ін.); організаційного (М. Вебер, М. Крозьє, С.Н. Паркінсон, В. Вільсон); структурно-функціонального (Т. Парсонс, Р. Мертон, Г. Спенсер, К.Л. Стросс та ін.).
Розв’язанню проблем становлення й розвитку національної еліти в Україні, визначенню її особливостей у державотворчих процесах присвятили свої праці українські гуманісти епохи Відродження С. Оріховський-Роксолан, І. Вишенський, М. Смотрицький, ідеологи української державності Б. Хмельницький, І. Виговський, І. Мазепа, П. Орлик, Г. Сковорода та ін. Розквіт на українських теренах наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. національної культури супроводжується формуванням підвалин української державності, що знаходить свій прояв у працях видатних політичних діячів: М. Михновського, М. Грушевського, В. Винниченка, В. Липинського, Д. Донцова та ін.
На думку сучасних науковців, дослідження проблематики впливу еліт на державотворчі процеси є найактуальнішим завданням науки державного управління. Питання ролі еліт у суспільно-політичному житті країни відображено в працях таких вітчизняних учених, як Е. Афонін, С. Вовканич, Р. Войтович, М. Головатий, Н. Гончарук, В. Гошовська, І. Бутко, Н. Діденко, В. Дзюндзюк, О. Ігнатенко, Ю. Кальниш, В. Кампо, В. Князєв, В. Корженко, О. Крюков, М. Корнієнко, Б. Кухта, Ю. Куц, В. Мартиненко, В. Майборода, Л. Мандзій, П. Надолішній, Н. Нижник, А. Пахарев, Л. Пашко, М. Пірен, О. Поважний, В. Полохало, О. Понедєлков, В. Ребкало, С. Серьогін, С. Телешун, В. Токарева, В. Цвєтков та ін.
Проте, незважаючи на докладний розгляд проблем функціонування еліти, ще недостатньо опрацьованими залишаються питання розробки конкретних механізмів впливу регіональної еліти на державне управління України. Це й зумовлює актуальність обраної теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана з науково-дослідними роботами «Теоретико-методологічні засади взаємодії Верховної Ради України із суб’єктами державного управління» (державний реєстраційний номер 0111U000148, 2011-2012 рр.), «Розвиток політичної та адміністративно-управлінської еліти в Україні: теоретико-методологічні засади» (державний реєстраційний номер 0113U002447, 2013 р.), що виконувалися кафедрою парламентаризму та політичного менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України як складові Комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України «Державне управління та місцеве самоврядування». У межах першої теми здобувачем визначено підходи до взаємодії центральної і регіональної еліт; у другій темі розроблено пропозиції з удосконалення механізму функціонування регіональної еліти в Україні.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування механізмів впливу регіональної еліти на державне управління України, а також визначення пріоритетних напрямів їх удосконалення в умовах розвитку державноуправлінських відносин.
Досягнення визначеної мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:
− виокремити змістовні ознаки ключових понять дослідження, а саме: «еліта», «регіональна еліта», «вплив регіональної еліти на державне управління»;
− розкрити зміст державного управління через механізм експлікації інтересів народу, визначивши роль еліти у цьому процесі;
− узагальнити кращі європейські практики щодо впливу регіональної еліти на державотворчі процеси та запропонувати шляхи їх можливої адаптації до умов України;
− з’ясувати особливості взаємодії регіональної і центральної еліт у процесах розвитку державноуправлінських відносин в Україні;
− визначити пріоритетні напрями вдосконалення механізмів впливу регіональної еліти на державне управління України.
Об’єкт дослідження – регіональна еліта як суб’єкт державотворення.
Предмет дослідження – механізми впливу регіональної еліти на державне управління України.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження використовувалися як загальнонаукові, так і спеціальні наукові методи. Головним із них є діалектичний метод, на основі якого розглянуто теоретичні підходи до еволюції теорії еліт. Логіко-семантичний метод дав змогу поглибити поняттєвий апарат дослідження, визначити змістовні ознаки таких понять, як «еліта», «регіональна еліта» і «вплив регіональної еліти на державне управління». За допомогою порівняльно-історичного методу досліджувалося вітчизняне й закордонне законодавство з питань модернізації державноуправлінських відносин, розглядалися тенденції й перспективи розвитку діяльнісної складової регіональної еліти в Україні. Структурно-функціональний метод дозволив розкрити природу й особливості вдосконалення механізмів впливу регіональної еліти на державне управління України. При дослідженні питань консолідації потенціалу регіональної еліти в сучасних умовах застосувався метод абстрагування. Для дослідження сфер прояву особливостей реалізації взаємодії центральної і регіональної еліт використовувався метод соціологічних опитувань.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні конкретного науково-прикладного завдання, що полягає в теоретичному обґрунтуванні механізмів впливу регіональної еліти на державне управління України, а також визначенні пріоритетних напрямів їх удосконалення.
Наукові положення, що найбільшою мірою розкривають новизну дослідження, полягають у тому, що в дисертаційній роботі:
уперше:
− визначено пріоритетні напрями вдосконалення механізмів впливу регіональної еліти на державне управління України, які спрямовані на забезпечення: відкритості процесу підготовки і прийняття державноуправлінських рішень, рівномірного розподілу функцій і відповідальності в системі державного управління, неухильного виконання прийнятих спільних рішень – комунікативний механізм; дотримання партнерської і коопераційної моделей функціонування регіональної еліти, що передбачає включення суб’єктів регіонального управління не тільки в процес реалізації, а й розробки й ухвалення державноуправлінських рішень – організаційний механізм; запровадження процедури узгодження з представниками регіональної еліти стратегічних документів щодо напрямів розвитку держави, удосконалення кадрового потенціалу систем державного управління і місцевого самоврядування – політико-правовий механізм;
удосконалено:
− теоретико-методологічні підходи до обґрунтування змісту і форм впливу регіональної еліти на державне управління шляхом визначення: змісту ключових понять дослідження («еліта», «регіональна еліта», «вплив регіональної еліти на державне управління»); етапів становлення й розвитку теорії еліт; типологізації поняття «еліта»;
− методологічне обґрунтування змісту державного управління через механізм експлікації інтересів народу. Встановлено, що еліта є медіатором суспільних потреб і реалізує прагнення й очікування народу через засоби державного управління, спираючись при цьому на інституціональні структури, формуючи нові суспільні цінності, що в подальшому реалізуються в соціальній практиці і становлять основу суспільної життєдіяльності;
дістали подальшого розвитку:
− теоретичні розробки з питань адаптації європейського досвіду щодо стратегій функціонування регіональних еліт, зокрема доведено, що для здійснення впливу вітчизняної регіональної еліти на державне управління найкращою є стратегія взаємодії й партнерства, яка поєднує елементи стратегій просування і лояльності, що в сучасних умовах надає можливість гармонізувати інтереси центру і регіонів;
− емпіричні обґрунтування особливостей взаємодії регіональної і центральної еліт у процесах розвитку державноуправлінських відносин в сучасній Україні, шляхом виявлення таких тенденцій: істотною ознакою правлячої еліти є не стільки вплив на формування державної політики, скільки наявність формальних владних повноважень; правляча еліта в Україні (як центральна, так і регіональна) являє собою конгломерат керівників органів влади і представників великого бізнесу; спостерігається епізодична роль регіональної еліти в житті українського суспільства; регіональна еліта хоча й посідає важливе місце в реалізації державної політики, проте майже не впливає на її формування, що не сприяє забезпеченню регіонального соціально-економічного розвитку.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в можливості їх використання в діяльності органів державного управління і місцевого самоврядування, що сприятиме підвищенню ефективності державотворчих процесів в Україні. Основні пропозиції та висновки впроваджено в діяльності Харківської обласної державної адміністрації (довідка про впровадження від 07 травня 2013 р. № 01-53/3398), Луганської обласної ради (довідка про впровадження від 08 травня 2013 р. № 1/13-757), Національної академії державного управління при Президентові України (акт про впровадження від 16 квітня 2013 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним дослідженням. Пропозиції й положення ґрунтуються на особистих розробках, критичному аналізі наукових і нормативних джерел. Ідеї та розробки співавторів, разом із якими було підготовлено наукові публікації, у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри парламентаризму та політичного менеджменту, на щорічних науково-практичних конференціях Національної академії державного управління при Президентові України (2011-2013 рр.). Провідні ідеї, положення та висновки дисертаційного дослідження були апробовані на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях «Громадське життя Харківщини за 20 років незалежності України» (м. Харків, 2012 р.), «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, 2012 р.), «Публічне управління: виклики ХХІ століття» (м. Харків, 2013 р.), «Модернізація державного управління та європейська інтеграція України» (м. Київ, 2013 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено у 15 публікаціях (загальним обсягом 5,2 авт. арк.), серед яких 8 – у наукових фахових виданнях за спеціальністю «Державне управління», 5 – у матеріалах науково-практичних конференцій, 2 − у навчальних посібниках й енциклопедичних виданнях НАДУ при Президентові України.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Результати дослідження в сукупності вирішують конкретне науково-прикладне завдання щодо теоретичного обґрунтування механізмів впливу регіональної еліти на державне управління України, а також визначення пріоритетних напрямів їх удосконалення, що дозволяє сформулювати такі загальні висновки.
1. Удосконалення категорійно-поняттєвого апарату сприяє конкретизації загальної методології дослідження. Змістовні ознаки поняття «еліта» розкриваються через таку характеристику, як участь представницької частини суспільства у визначенні векторів його розвитку.
Відтак, елітою в роботі називається представницька частина суспільства, що визначає вектори його розвитку на конкретному історичному етапі та посідає ключові позиції в системі соціальних ієрархій. Розгляд еліти як родового поняття дозволив вийти на певні теоретичні константи: не йдеться про меншість, найменшу частину, найвидатніших і найбільш кваліфікованих, акцент зроблено саме на представницькій частині, тобто тих, хто представляє суспільство як у зовнішньополітичних, так і внутрішньополітичних відносинах; еліта обов’язково повинна визначати вектори суспільно-політичного розвитку; виключно історичний період висуває на перший план різні соціальні страти, які відповідають змісту цього поняття (політична й військова аристократія, лицарство, духовенство, діячі науки і культури, бюрократія, промисловці та підприємці, політики тощо); кожний історичний період визначає свою еліту, і це визначення здебільшого зумовлене системою суспільно-політичних цінностей; коли йде мова про еліту, маються на увазі ключові соціальні позиції, а саме – можливість впливу на визначення векторів суспільного розвитку. Ключовою ознакою регіональної еліти є територіальність, а саме – сфера компетенцій і коло повноважень.
Під регіональною елітою мається на увазі представницька частина певної території, що визначає вектори її розвитку на конкретному історичному етапі й посідає ключові позиції в системі соціальних ієрархій, а також уходить до складу національної еліти.
Під впливом еліти на державне управління розуміється процес взаємоузгодження загальнонаціональних і регіональних інтересів, відбудова партнерських відносин у механізмах централізації і децентралізації, а також формування системи загальнонаціональних цінностей і пріоритетів.
2. Визначено, що в демократичній, соціальній державі, якою є Україна, основною метою впливу регіональних еліт на державне управління повинно бути сприяння через цей вплив соціально-економічному розвитку відповідної території та забезпечення реалізації інтересів її жителів.
Для виокремлення ролі еліт в державотворчих процесах необхідно представити державне управління через механізм експлікації інтересів народу. Саме за таким концептом еліта є медіатором суспільних потреб і реалізує прагнення й очікування народу через засоби державного управління (механізми), спираючись при цьому на інституціональні структури (право, звичаї, норми моралі, традиції), формуючи нові суспільні цінності, що в подальшому реалізуються в соціальній практиці і становлять основу суспільної життєдіяльності.
Політичні рішення стають сферою практичної діяльності еліти, визначаючи її зміст і суспільно-політичну спрямованість. Регіональна еліта, що виконує в сучасному політико-правовому просторі важливі державні функції, повинна мати права й можливості не лише реалізовувати регіональну політику, але і впливати на державну політику в різних сферах. При цьому механізми такого впливу різноманітні й мають як формальний, так і неформальний (що більшою мірою характерно для сучасної України) характер.
3. Аналіз стратегій функціонування регіональної еліти в країнах Європейського Союзу сприяє конкретизації цілей і завдань щодо діяльності регіональної еліти в Україні. Як показує європейська державноуправлінська практика, існує низка стратегій щодо впливу на державну політику. Це стратегії «відходу», «просування» і «лояльності».
Стратегія відходу передбачає повний або частковий відхід. Повний відхід – це модернізаційна стратегія, за якої один із суб’єктів федерації приймає рішення про вихід із неї і створення самостійної нової держави. Водночас це й найбільш очевидна стратегія для національних еліт, коли вони хочуть знову повернути собі всі втрачені повноваження, делеговані наднаціональним інституціям, а також захистити державу від негативних, на їх думку, наслідків перебування у складі ЄС.
Стратегія просування спрямована на активне обстоювання національних вимог на європейському рівні. Еліти, стикаючись із проблемою втрати контролю над ресурсами внутрішньої політики, можуть спробувати відшкодувати цю втрату за допомогою посилення впливу на загальноєвропейську політику, яка, у свою чергу, дасть позитивні результати в національному вимірі. Національні преференції таким чином трансформуються в інтернаціональні, і якщо ця стратегія буде успішною, внутрішні невдачі еліт будуть збалансовані зовнішніми успіхами. На відміну від попередньої стратегії, відповідно до якої національні еліти займають оборонну позицію для захисту своєї свободи дій на внутрішній політичній арені, стратегія просування передбачає активну участь еліт у діях на зовнішній політичній арені в спробі використання можливостей, що надаються участю в наднаціональному утворенні, для досягнення внутрішньополітичних цілей.
Стратегія лояльності виявляється в тому, що еліти заперечують відхід, але й не прагнуть до активних дій на наднаціональному рівні. Ця стратегія передбачає безумовне ухвалення рішень, вироблених на європейському рівні, навіть якщо вони не є пріоритетними для національних еліт і зменшують їх внутрішні політичні ресурси.
Оскільки сучасна Україна є транзитною державою, регіональна еліта для впливу на формування й реалізацію державної політики повинна орієнтуватися на стратегію взаємодії та партнерства, адже саме у її межах відбувається поєднання елементів стратегій просування і лояльності.
4. Сучасна практика взаємодії центральної і регіональної еліт дозволяє виявити такі загальні суспільно-політичні закономірності:
- істотною ознакою правлячої еліти є не стільки вплив на формування державної політики, скільки наявність формальних владних повноважень;
- сутнісними ознаками еліти є авторитет, популярність у суспільстві, інтелектуальні здібності, високий рівень освіти, високий рівень компетентності в певній сфері діяльності;
- сучасна українська еліта – це декілька згуртованих або «розмитих» груп, а правляча еліта є лише одним із багатьох елітних угруповань, що функціонують в Україні (до правлячої еліти можна віднести тих, хто має реальні владні повноваження: Президента України; представників великого бізнесу; Прем’єр-міністра України; членів Кабінету Міністрів України; народних депутатів України та ін.);
- до правлячої еліти не належить середня ланка державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, і вплив цих груп, що виконують адміністративні функції, на формування державної політики в Україні сьогодні майже відсутній;
- правляча еліта піклується переважно про себе, зміцнюючи тільки власні позиції, та конструює новий соціальний порядок, причому відносини представників правлячої еліти важко назвати ідеальними: їх характеризують насамперед суперництво та боротьба за сфери впливу, істотною характеристикою відносин у межах правлячої еліти є взаємозалежність;
- входження до лав регіональної еліти зумовлено певними обставинами: отримання можливостей покращити рівень життя більшості населення області або держави; отримання засобів впливу на прийняття важливих рішень щодо життя області або держави; практичне застосування своїх талантів, здібностей тощо;
- роль регіональної управлінської еліти сприяє: реалізації державної політики в різних сферах суспільного життя; розв’язанню найбільш значущих соціальних проблем; зміцненню соціального порядку і власних владних позицій тощо; сьогодні регіональна еліта, посідаючи важливе місце в реалізації державної політики, майже не впливає на її формування, що не сприяє забезпеченню регіонального соціально-економічного розвитку.
5. Визначені пріоритетні напрями вдосконалення механізмів впливу регіональної еліти на державне управління сприятимуть подальшому становленню України як демократичної, правової, соціальної держави. Основними серед них є:
- комунікативний, який повинен формуватися відповідно до чотирьох провідних принципів: створення й підтримка різноманітних формальних (офіційні зустрічі, наради, збори тощо) і неформальних (соціальні мережі, телефонний зв’язок) каналів політичної комунікації на рівні відповідної території з усіма зацікавленими регіональними акторами; забезпечення відкритості процесу підготовки й прийняття управлінських рішень, зокрема через їх попереднє обговорення; забезпечення рівномірного розподілу функцій і відповідальності щодо вирішення певних проблем між усіма зацікавленими в цьому акторами; забезпечення неухильного виконання спільно прийнятих рішень до моменту їх спільного перегляду або виконання;
- організаційний, який повинен забезпечити вибір чотирьох базових моделей функціонування регіональної еліти (конфронтаційної – різні елітні групи перебувають у стані постійної боротьби одна з одною, що часто призводить до негативних наслідків для соціально-економічного розвитку регіону; патронажної – передбачає адміністративний тиск управлінської еліти на інші еліти, адміністративно-розпорядче ставлення регіональної влади до інших регіональних акторів; партнерської – представники управлінської еліти враховують думку різних регіональних акторів і здебільшого не нав’язують їм своїх рішень; коопераційної – передбачає активну співпрацю представників різних елітних угруповань у процесі вирішення регіональних проблем);
- політико-правовий, який забезпечує умови для гармонійного розвитку регіональної еліти. Це передусім пов’язане з удосконаленням процедури формування Президентського кадрового резерву, уведенням процедури узгодження з представниками регіональної еліти стратегічних документів щодо напрямів розвитку держави тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
2. Аксенова М.В. Двойственный характер правового статуса субъекта как одна из проблем российского федерализма / М.В. Аксенова // Вестник Челябинского государственного университета. Научный журнал. – Челябинск: Изд-во ЧелГУ. – 2007. – № 2. – С. 37-42
3. Арон Реймон. Опій інтелектуалів : З фр. пер. Г. Філіпчук. – К. : Юніверс, 2006. – 272 с.
4. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. – М. : Юрид. лит., 1997. – 400 с.
5. Бек У. Общество риска: На пути к другому модерну. М., 2000. С. 189.
6. Белковец Л.П., Белковец В.В. История государства и права России. Курс лекций. – Новосибирск: Новосибирское книжное издательство, 2000. – 216 с.
7. Белл Д. Социальные рамки информационного общества // Новая технократическая волна на Западе. – Москва: Прогресс, 1986. – с. 330-342.
8. Белл Д., Иноземцев В.Л. Эпоха разобщенности: Размышления о мире XXI века. – М. : Центр исследований постиндустриального общества, 2007. – 304 с.
9. Бир С. Мозг фирмы / С. Бир. – М.: Дело, 1993. – 416 с.
10. Будущее, которого мы хотим : Режим доступу. – https://rio20.un.org/sites/rio20.un.org/files/a-conf.216-l-1_russian.pdf.pdf.
11. Бурдье П. Социология политики: Пер. с фр. / Сост., общ. ред. и предисл. Н.А. Шматко. – М.: Socio-Logos, 1993. – 336 с.
12. Василенко А.Б. Пиар крупных российских корпораций / А.Б. Василенко. – М.: ГУ ВШЭ, 2001. – 304 с.
13. Вебер М. Избранные произведения: Пер. с нем.; сост., общ. ред. и послесл. Ю. Н. Давыдова; предисл. П. П. Гайденко; коммент. А. Ф. Филиппова. – М.: Прогресс, 1990. – 876 с.
14. Вебер М. Избранные произведения: Пер. с нем.; сост., общ. ред. и послесл. Ю. Н. Давыдова; предисл. П. П. Гайденко; коммент. А. Ф. Филиппова. – М. : Прогресс, 1990. – 808 с.
15. Винниченко В. Відродження нації / Історія української революції. – К. : Відень, 1920. – Ч. ІІІ. – С. 479-504.
16. Вишенський І. Твори / Пер. з кн. укр. Мови В. Шевчука. – 1986.
17. Вовканич С. Еліта – найбільш конвертована валюта / С. Вовканич // Віче. – 1997. – № 5. – С. 123-124.
18. Володин Б. Г. Мендель (Vita aeterna). – М. : Молодая гвардия, 1968. – 256 с.
19. Гавров С. Н. Модернизация во имя империи. Социокультурные аспекты модернизационных процессов в России. – M. : Едиториал УРСС, 2004. – 352 с.
20. Ганс Ф. К. Гюнтер. Избранные работы по расологии / В. Б. Авдеев. – второе изд., дополн. и проиллюстр. – М. : «Белые альвы», 2005. – 576 с.
21. Гидденс Э. Социология / Пер. с англ.; науч. ред. В. А. Ядов; общ. ред. Л. С. Гурьевой, Л. Н. Посилевича. – М. : Эдиториал УРСС, 1999. – 703 с.
22. Гожев Кахун. Теорія еліт і соціяльно-філософський аналіз конфліктних ситуацій / Кахун Гожев. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ji.lviv.ua/n45texts/gozhev.htm.
23. Головатий М. Проблеми і біль становлення української еліти / М. Головатий // Нова політика. – 1999. – № 2. – С. 45-49.
24. Головатий М. Проблеми і біль становлення української еліти / М. Головатий // Нова політика. – 1999. – № 2. – С. 45-49.
25. Грачев М. К вопросу об определении понятий «политическая коммуникация» и «политическая информация» / М. Грачев // Вестник Российского университета дружбы народов. Сер. Политология. – 2003. – № 4. – С. 34-42.
26. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. Грушевський М.С. – К. : Радуга, 1994. – 524 с.
27. Гуманізм. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%83%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B7%D0%BC.
28. Гурне Б. Державне управління / Б. Гурне ; пер. з франц. – К. : Основи, 1993. – 165 с.
29. Даль Р. Введение в теорию демократии / Р. Даль. – М.: Наука, 1992. – 156 с.
30. Державне управління: Навч. посібник / А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Васіна, Л.Ю. Гордієнко; За ред. А.Ф. Мельник. – К. : Знання-Прес, 2003. – С. 41-57.
31. Дискин И.Е. В путах возомнившего разума / И.Е. Дискин // Общественные науки. – 1990. – № 4. – С. 5 - 21.
32. Дойч К. Нервы управления / К. Дойч. – М.: Мысль, 1993. – 326 с.
33. Донцов Д. Націоналізм. – Лондон, 1966. – 363 с.
34. Елвін Тоффлер Третя хвиля / Перекладач: Андрій Євса, за редакцією Віктора Шовкуна. – 2000. – Київ: Видавничий дім «Всесвіт». – 480 с.
35. Енциклопедія державного управління : у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; наук.-ред. колегія : Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. – К. : НАДУ , 2011. – Т. 2 : Методологія державного управління / наук.-ред. колегія : Ю. П. Сурмін (співголова), П. І. Надолішній (співголова) та ін. – 2011. – 692 с.
36. Жан Бодрийар. В тени молчаливого большинства, или конец социального (A l’ombre des majorités silencieuses, ou la fin du social). перевод с фр. Н. В. Суслова. Екатеринбург. Издательство уральского университета. 2000.
37. Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 25. – Ст. 195.
38. Закон України «Про місцеве самоврядування» // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
39. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – Ст.190.
40. Закон України «Про соціальний діалог в Україні» // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 28. – Ст. 255.
41. Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 51. – Ст. 548.
42. Зиглер Х. Демократия для элиты / Х. Зиглер, Т. Дай. – М., 1984. – 320 с.
43. Зібрання творів: В 50 т. / Іван Франко; Редкол. : Є. П. Кирилюк (голова) та ін. – К. : Наук. думка, 1976-1986.
44. Иноземцев В.Л. Структурирование общественного производства в системе постиндустриальных координат (методолого-теоретические аспекты) // Российский экономический журнал. – 1997. – No 11-12. – С. 44-53.
45. Історія вітчизняних соціологічних теорій і вчень: навчально-методичний посібник / Укладач Білецький В. В. – Донецьк: ДонДДУ, УКЦентр, НТШ-Донецьк, 2007. – 116 с.
46. Картунов О.В. Вступ до етнополітології: науково-навчальний посібник. – К. : ІЕУГП, 1999. – 300 с.
47. Кастельс М. Галактика Интернет: Размышления об Интернете, бизнесе и обществе / Пер. с англ. А. Матвеева под ред. В. Харитонова. – Екатеринбург : У-Фактория (при участии Гуманитарного ун-та), 2004. – 328 с.
48. Кирилюк Ф. М. Політологія Нової доби [Текст] : посібник / Ф.М. Кирилюк. – К. : Видавн. центр «Акад», 2003. – 304 с.
49. Комарова М.В. Региональная политическая элита как социальный институт: Теоретико-методологический аспект : Дис. ... к-та филос. наук : 09.00.11. – Иркутск: Иркутский государственный университет, 2002. – 127 с.
50. Кон И.С. Социологическая концепция Герберта Спенсера // История буржуазной социологии XIX – начала XX века / Под ред. И. С. Кона. Утверждено к печати Институтом социологических исследований АН СССР. – М.: Наука, 1979. – С. 40-52.
51. Конотопцева Юлія Володимирівна. Державно-управлінська еліта як чинник державотворення в Україні : Дис... канд. наук: 25.00.01 – 2009.
52. Кооиман Я. Общественно-политическое управление / Я. Кооиман // Государственное управление. Словарь-справочник. – СПб.: Петрополис, 2001. – С. 330-334.
53. Королько В. Основи паблік рілейшнз [посібник] / В. Королько. – К.: Інститут соціології НАН України, 2000. – 334 с.
54. Крюков О. Процес політичної елітарізації та соціальні умови становлення політико-управлінської еліти України // Зб. наук. пр. НАДУ. – 2005. – Вип. 1. – С. 270-276.
55. Кухта Б. Політична еліта і лідерство / Б. Кухта, Н. Теплоухова. –Львів, 1996. – 224 с.
56. Лапина Н., Чирикова А. Региональные элиты в РФ: модели поведения и политиче¬ские ориентации / Н. Лапина, А. Чирикова. – М.: ИНИОН РАН, 1999. – 191 c.
57. Лапина Н.Ю. Региональные элиты: процессы формирования и механизмы взаимодействия в современном российском обществе : Дис. ... д-ра полит. наук : 23.00.02. – М.: МГУ им. М.В. Ломоносова, 2005. – 251 с.
58. Липинський В. Листи до братів-хліборобів. До ідеї організації українського монархізму. – Нью-Йорк. – 1954. – Ч. ІІІ. – С. 113-193.
59. Липинський В. Студії. – Київ-Філадельфія, 1994. – Т. 1 : Історико-політологічна спадщина і сучасна Україна. – С. 254-266.
60. Липсет С. М. Размышления о капитализме, социализме и демократии // Пределы власти. – 1994. – № 1. – 18-43.
61. Малиновський В. Я. // Державне управління: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, доп. та перероб. – К.: Атіка, 2003. – 576 с.
62. Манхейм К. Идеология и утопия // Диагноз нашего времени. М. – 1994. – С. 7-164.
63. Мертон Р. К. Социальная теория и социальная структура. – М. : АСТ:АСТ МОСКВА:ХРАНИТЕЛЬ, 2006. – 873 с.
64. Мигович І. І. Політична еліта в Україні / І. І. Мигович // Віче. – 1995. – № 8. – С. 19-20.
65. Мизес Л. Человеческая деятельность: Трактат по экономической теории. – М. : Экономика, 2000. – 878 с.
66. Миллс Р. Властвующая элита / Р. Миллс. – М., 1959. – 543 с.
67. Міхновський М. Одвертий лист до міністра Сипягіна // Міхновський М. / Самостійна Україна. – К. : Діокор, 2002. – С. 45-47.
68. Моска Г. Правящий класс / Г. Моска // Социс. – 1994. – № 10. – C. 187-187.
69. Новиков А.М., Новиков Д.А. Методология научного исследования. / А.М. Новиков, Д.А. Новикова – М. : Либроком. – 280 с.
70. Оболенський О. Ю. Державне управління та державна служба Словник-довідник – К. : КНЕУ, 2005. – 480 с.
71. Ортега-и-Гассет Х. Восстание масс / Х. Ортега-и-Гассет // Антология мировой политической мысли : в 5 Т. – М., 1997. – Т. 2. – С. 256-257.
72. Паркинсон С. Н. Законы Паркинсона/ С. Н. Паркинскон; [пер. с англ.]. – М.: Эксмо, 2007.
73. Парсонс Вейн. Публічна політика : Вступ до теорії і практики аналізу політики : Пер. з англ. – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006. – 549 с.
74. Пахарєв А. Політична еліта. Формальна? Справжня? / А. Пахарєв // Віче. – 1997. – № 11. – С. 3-14.
75. Пахарєв А. Політична еліта. Формальна? Справжня? / А. Пахарєв // Віче. – 1997. – № 11. – С. 3-14.
76. Перегудов С.П. Корпоративный капитал и институты власти: кто в доме хозяин? / С.П. Перегудов // Полис. – 2002. – № 5. – С. 74 - 84.
77. Перегудов С.П. Корпорации, общество, государство: Эволюция отношений / С.П. Перегудов. – М.: Наука, 2003. – 352 с.
78. Питер Дракер Классические работы по менеджменту / Дракер Питер. – Classic Drucker. – М. : «Альпина Бизнес Букс», 2008. – 220 с.
79. Пірен М. Українська еліта і проблеми модернізації суспільства / М. Пірен // Універсум. – 2000. – № 3-4. – С. 11-16, 41-44.
80. Пірен М. Формування політичної нації – важлива умова державотворчого процесу в Україні [Текст] / М. Пірен // Вісник НАДУ. – 2004. – N3. – С. 411-419.
81. Покатов Д.В. Современная региональная политическая элита: социальные проблемы становления и функционирования: Автореф. дис. ... канд. социол. наук / Д.В. Покатов. – Саратов, 1997. – 18 с.
82. Політологія : підручник / І. С. Дзюбко, К. М. Левківський, В. П. Андрущенко та ін. ; за заг . ред. І. С. Дзюбка, К. М. Левківського. – К. : Вища шк., 1998. – 304 с.
83. Політологія: підручник / Ю.М.Розенфельд, Л.М.Герасіна, Н.П.Осипова, М.І.Панов, О.М.Сахань, О.В.Ставицька. – Харків, Право. – 2001. – 636 с.
84. Полохало В.І. Правляча еліта та контреліта в сучасній Україні. (1993).
85. Постанова Кабінету Міністрів України № 1065 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 р. № 2263 і від 2 жовтня 2003 р. № 1569» // режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1065-2006-%D0%BF.
86. Постанова Кабінету Міністрів України № 751 «Про затвердження Порядку підготовки, укладення та виконання угоди щодо регіонального розвитку і відповідної типової угоди» // режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/751-2007-%D0%BF.
87. Постанова Кабінету Міністрів України № 976 «Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади» // режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/976-2008-%D0%BF.
88. Постанова Кабінету Міністрів України № 996 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» // режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/996-2010-%D0%BF.
89. Програма економічних реформ «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава»: Режим доступу. – http://www.president.gov.ua/docs/Programa_reform_FINAL_1.pdf.
90. Пушкарева Г.В. Политический менеджмент: Учеб. пособие / Г.В. Пушкарева. – М.: Дело, 2002. – 400 с.
91. Россия регионов: трансформация политических режимов / Общ. ред.: Гельман В.Я., Рыженков С.И., Бри М. – М.: Изд-во «Весь мир», 2000. – 376 с.
92. Рудич Ф. Правляча еліта: її місце і роль в утвердженні української держави / Ф. Рудич // Політ. менеджмент. – 2008. – № 2 (29). – С. 3.
93. Рязанов Д. Б. Очерки по истории марксизма. – 2 изд., Т. 1-2, М.- Л., 1928.
94. Селютіна Н.Ф. Сутність та відмінність елітаризму, елітизму та егалітаризму як напрямків у вивченні еліти // Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 28 травня 2004 р.:У 2 т. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К. : Вид-во НАДУ, 2004. – Т. 1. – С. 315-316.
95. Сковорода Г. Твори : У 2 т. – К., 1994. – Т. 1. – С. 140-150.
96. Словник іншомовних слів / Уклад.: С. М. Морозов, Л. М. Шкарапута. – К. : Наук. думка, 2000. – 680 с. – (Словники України).
97. Сморгунов Л. Сетевой подход к политике и управлению / Л. Сморгунов // Полис. – 2001. – №3. – С. 103-112.
98. Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество / Общ. ред., сост. и предисл. А. Ю. Согомонов: Пер. с англ. – М.• Политиздат, 1992. – 543 с.
99. Сучасна управлінська еліта в Україні: якісні характеристики, шляхи та методи підготовки : монографія / за ред. М. І. Пірен, В. А. Ребкала. – К., 2003. – 180 с.
100. Теория политики: Учебное пособие У Под ред. Б. А. Исаева. – СПб.: Питер, 2008. – 464 с:
101. Теорія еліт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%B5%D0%BB%D1%96%D1%82.
102. Тойнби А. Дж. Постижение истории: Сборник / Пер. с англ. Е. Д. Жаркова. – М. : Рольф, 2001. – 640 с.
103. Указ Президента України № 1276/2005 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» // режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1276/2005.
104. Указ Президента України № 212/2012 «Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи щодо її реалізації» // режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/212/2012.
105. Указ Президента України № 32/2012 «Питання сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні» // режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/32/2012.
106. Указ Президента України № 533/2010 «Про Раду регіонів» // режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/533/2010.
107. Указ Президента України № 854/2004 «Про забезпечення умов для більш широкої участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» // режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/854/2004.
108. Українська еліта та її роль у державотворенні : навч. посіб. / В. А. Гошовська, М. І. Пірен, К. Ф. Задоя, Г. А. Кернес ; за заг . ред. д.політ.н., проф. В. А. Гошовської. – К. : НАДУ, 2010. – 172 с.
109. Українські гуманісти епохи Відродження : У 2 ч. – К., 1995. – Ч.1. – С. 27-61.
110. Уэбстер Ф. Теории информационного общества / Ф. Уэбстер. – М. : Аспект Пресс. – 2004. – 400 с.
111. Файоль А. Вчення про управління / Файоль А. // Наука управляти: з історії менеджменту. Хрестоматія / упоряд. І. О. Слєпцов ; пер. з рос. Л. І. Козій, М. І. Матрохіна, П. Л.Пироженко. – К. : Либідь, 1993.
112. Фихте И. Г. Речи к немецкой нации / И. Г. Фихте; пер. А. А. Иваненко. – СПб. : Наука, 2009. – 349 с.
113. Фукуяма Ф. Доверие: социальные добродетели и путь к процветанию: Пер. с англ. / Ф. Фукуяма. – М. : ООО «Издательство ACT»: ЗАО НПП «Ермак», 2004. – 730 с. – (Philosophy).
114. Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие / Пер. с нем. под ред. Д. В. Скляднева, послесл. Б. В. Маркова. – СПб.: Наука, 2000. – 380 с. – («Слово о сущем»).
115. Хайек Ф. Право, законодательство и свобода: Современное понимание либеральных принципов справедливости и политики. – М. : ИРИСЭН, 2006. – 644 с.
116. Харви Д. Географический марксизм: интервью //Русский Репортёр, 13 мая 2008, № 18 (48). – С. 22-26.
117. Чемберлен Х.С. Основания девятнадцатого столетия / Пер. Е.Б. Колесниковой. В 2 т. Т.I. – Спб. : «Русский миръ», 2012. – 688 с.
118. Шумпетер Й. Теория экономического развития. Капитализм, социализм и демократия / предисл. В. С. Автономова. – М. : ЭКСМО, 2007. – 864 с.
119. Alain Lipietz. La SNCF et la Shoah. Le procès G. Lipietz contre Etat et SNCF., éd. Les Petits Matins, Paris, 322 p.
120. Ammendola T., Isernia P. L’Europa vista dagli italiani: i primi vent’anni / In: M. Cotta, P. Isernia & L. Verzichelli (Eds), L’Italia in Europa. Elite, opinione pubblica e decisioni. – Bologna: Il Mulino, 2005. – Pp. 117–169.
121. Aron Raymond-Claude-Ferdinand. Histoire et dialectique de la violence, Paris: Gallimard, 1973; History and the Dialectic of Violence: Analysis of Sartre's Critique de la raison dialectique, Oxford: Blackwell, 1979.
122. Benson Ezra Taft. Civil Rights, Tool of Communist Deception. Deseret Book Co. 1969.
123. Beverly S.G., Sherraden M. Investment in human development as a social development strategy / S.G. Beverly, M. Sherraden // Social Development Issues, 1997. – 19(1). – P. 1-18.
124. Burnham. James The Managerial Revolution: What is Happening in the World. New York: John Day Co., 1941.
125. Burton M., Higley J. Elite settlements / M. Burton, J. Higley // American Sociological Review. – 1987. – No. 52. – P. 295–306.
126. Cavatorto S. Attuare Maastricht e la politica delle “rigidita flessibili” / In: M. Cotta, P. Isernia & L. Verzichelli (Eds), L’Italia in Europa. Elite, opinione pubblica e decisioni. – Bologna: Il Mulino, 2005. – Pp. 333–368.
127. Conti N., Verzichelli L. La dimensione europea del discorso politico in Italia: un’analisi diacronica delle preferenze partitiche / In: M. Cotta, P. Isernia & L. Verzichelli (Eds), L’Italia in Europa. Elite, opinione pubblica e decisioni. – Bologna: Il Mulino, 2005. – Pp. 61–115.
128. Cotta M. Defining party and government / In: J. Blondel & M. Cotta (Eds), The nature of party government. A comparative European perspective. –Houndmills: Palgrave, 2010. – P. 56-95.
129. Cotta M. Domestic elites in the transformation of the «European polity»: the case of Italy / M. Cotta // Comparative Studies of Social and Political Elites Comparative Social Research. – 2007. – Vol. 23. – P. 137–170.
130. Cotta M. La crisi del governo di partito all’italiana / In: M. Cotta & P. Isernia (Eds). Il gigante dai piedi di argilla. Il governo di partito e la sua crisi nell’Italia degli anni novanta. – Bologna: Il Mulino, 2006. – Pp. 11–52.
131. Cotta M., Verzichelli L. La classe politica: cronaca di una morte annunciate / In: M. Cotta & P. Isernia (Eds). Il gigante dai piedi di argilla. Il governo di partito e la sua crisi nell’Italia degli anni novanta. – Bologna: Il Mulino, 2006. – Pp. 373–408.
132. David Easton. The Political System: An Inquiry into the State of Political Science /By David Easton. – (New York: Alfred A. Knopf, 1953). – Pp. 320.
133. Deutsch Karl Wolfgang. The nerves of government : models of political communication and control / Karl W. Deutsch with a new introduction. London : Free Press of Glencoe, 1963. – 316 p.
134. Dyson K. The road to Maastricht: Negotiating Economic and Monetary Union / K. Dyson, K. Featherstone. – Oxford: Oxford University Press, 2000. – 884 p.
135. Easton David The Decline of Modern Political Theory, in Journal of Politics 13.
136. Etzioni A. Studies in Social Change / A. Etzioni. – N.Y.: Holt, Rinehart and Winston, 1966. – 226 p.
137. Etzioni А. Political Unification: A Comparative Study of Leaders and Forces. New York: Holt, Rinehart and Winston, 1965.
138. Flora P. The development of welfare states in Europe and America / P. Flora, A.J. Heidenheimer. – New Brunswick, NJ: Transaction Books, 2001. – 417 p.
139. Giddens, Anthony (1984) The Constitution of Society. Outline of the Theory of Structuration. Cambridge: Polity Press. – 402 р.
140. Greenstein Fred I. The Handbook of Political Science, 8 vols., Addison-Wesley, 1975, ed.(with Nelson W. Polsby).
141. Higley J., Burton M. Elite foundation of liberal democracy / J. Higley, M. Burton. – Boulder, CO: Rowman & Littlefield, 2006. – 233 p.
142. Hirschmann A.O. Exit, voice and loyalty: Responses to decline in firms, organizations and states / A.O. Hirschmann. – Cambridge: Harvard University Press, 1970. – 176 p.
143. InfoBritain // режим доступу: http://www.infobritain.co.uk/Palmerston.htm.
144. Isabel Heinemann: Ambivalente Sozialingenieure? Die Rasseexperten der SS . In: Gerhard Hirschfeld, Tobias Jersak (Hrsg.): Karrieren im Nationalsozialismus: Funktionseliten zwischen Mitwirkung und Distanz, Frankfurt/Main ; New York 2004, S. 79f.
145. Lasswell Harold Dwight. World Politics and Personal Insecurity (1935; Reprinted with a new introduction, 1965).
146. Lehmann-Haupt (et al.). Armenien Einst und jetzt, Reisen und Forschungen (mit Unterstützung des Königlich Preussischen Kultusministeriums), Berlin 1910.
147. Lévi-Strauss Claude "Social structure" in Anthropology today: Selections. Edited by Sol Tax, 321-350. Chicago: University of Chicago Press. 1962 [1952].
148. Linz J.J. The breakdown of democratic regimes: crisis, breakdown and reequilibration / J.J. Linz. – Baltimore: The Johns Hopkins University Press, 2008. – 384 p.
149. Lundborg, Herman (1934) (på tyska). Bevölkerungsfragen, Bauerntum und Rassenhygiene. Schriften zur Erblehre und Rassenhygiene. Herausg. von G. Just. Berlin: A. Metzner.
150. Marshall A.J. Vilfredo Pareto's Sociology : A Framework for Political Psychology / A.J. Marshall. – Aldershot: Ashgate Publ. Ltd, 2007. – 223 p.
151. Michel Aglietta. Désordres dans le capitalisme mondial, avec Laurent Berrebi, Odile Jacob, 2007.
152. Michel Crozier "Analyse des systèmes bureaucratiques : un bilan intellectuel" in : P. Rosanvallon (Ed). La pensée politique. N° 2, Ecrire l'histoire du XXème siècle, pp. 158-177, Gallimard/Le Seuil, 1993.
153. Michels R. Political Parties. Glencoe, 1915.
154. Mills C.W. The power elite / C.W. Mills. – Oxford: Oxford University Press, 2000. – 440 p.
155. Moor W.E. Social Change / W.E. Moor. – New Jersey: Prentice-Hall. – 1974. – 132 p.
156. Moravcsik A. The choice for Europe / A. Moravcsik. – Ithaca: Cornell University Press, 1998. – 528 p.
157. Padoa Schioppa Kostoris F. Budgetary policies and the administrative reform in con¬temporary Italy. Documento di Lavoro n. 11/00. – Rome: ISAE, 2000. – 162 p.
158. Pareto V. Traite de sociologie generale // Pareto V. Oeuvres completes. Geneve, 1968. Т. ХП.
159. Parsons T. Societies: Evolutionary and Comparative Perspectives / T. Parsons. – New Jersey: Prentice-Hall. – 1966. – 120 p.
160. Parsons Talcott and Victor M. Lidz (eds:) Readings in Premodern Societies. Englewood Cliffs, Prentice-Hall, 1972.
161. Petra Persson and Ekaterina Zhuravskaya. Elite Influence as a Substitute for Local Democracy: Evidence from Backgrounds of Chinese Provincial Leaders. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.columbia.edu/~pmp2116/China_Fiscal_Federalism.pdf.
162. Pierson P. The path to European Union: An historical institutionalist account / P. Pierson // Com¬parative Political Studies, 1990. – No. 29. – P. 123-164.
163. Piore M. J. The Second Industrial Divide / Michael J. Piore, Charles F. Sabel. – N.-Y. : Basic books, 1984.
164. Poster M. Existential Marxism in Postwar France. From Sartre to Althusser. Princeton, 1975. Chapter IV. The Attack on Sartre: 1944-1948. P. 109-160.
165. PR сегодня: новые подходы, исследования, международная практика. – М.: Инфра-М. – 2001. – 493с.
166. Putnam R.D. Diplomacy and domestic politics. The logic of two-level games / R.D. Putnam // International Organization, 1998. – No. 42. – P. 427-460.
167. Riggs F.M. Thailand: The Modernization of a Bureaucratic Polity / F.M. Riggs. – Honolulu: East-West Center Press, 1966. – 470 p.
168. Sabel Charles/ Globalisation, New Public Services, Local Democracy: What's the Connection?, presented at Local Governance and Production conference in Trento, June 2005; published by OECD December (2005).
169. Sartori G. The theory of democracy revisited, Vol. 1 / G. Sartori. – Chatham: Chatham House, 1987. – 247 p.
170. Sartori G. The Theory of Democracy Revisited. Vol.1: The Contemporary Debate / G. Sartori. – Chatham (N.J): Chatham House Publishers, 1987. – 542 p.
171. Sartori Giovanni. The Theory of Democracy Revisited. Chatham, N.J: Chatham House, 1987.
172. Schumpeter J.A. Capitalism, socialism and democracy / J.A. Schumpeter. – New York: Harper, 1962. – 431 p.
173. The Encyclopedia of Philosophy. (Ed. Paul Edwards) Macmillan Co & The Free Press. N.Y.; Coller-Macmillan Ltd., London, 1967. – vol. 1-8.
174. Thomas Woodrow Wilson [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://en.wikipedia.org/wiki/Woodrow_Wilson.
175. Walras Marie-Ésprit-Léon "Economique et Mechanique", 1909, Bulletin de la Societe Vaudoise de Sciences Naturelles.
176. Young Allyn Abbott. Money and Growth: Selected Papers of Allyn Abbott Young, Routledge, 1999.
177. Моskа С. The Ruling Class / Laumanii E.O. el al (eds.) The Logic of Social Hierarchies. Chicago, 1971. P. 252. Ibid. P. 264, 270.