Яцишин Світлана Романівна. Облік витрат та процес калькулювання собівартості продукції у швейному виробництві

Короткий опис

Яцишин Світлана Романівна. Облік витрат та процес калькулювання собівартості продукції у швейному виробництві: дисертація канд. екон. наук: 08.06.04 / Тернопільська академія народного господарства. - Т., 2003

Яцишин С.Р. Облік витрат та процес калькулювання собівартості продукції у швейному виробництві.- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08. 06. 04 бухгалтерський облік, аналіз і аудит. Тернопільська академія народного господарства. Тернопіль, 2003.
У дисертації досліджено теоретичні, методичні та практичні питання щодо обліку витрат виробництва і процесу калькулювання собівартості продукції швейної галузі.
Автором уточнено та обґрунтовано зміст категорій «витрати виробництва», «собівартість». Систематизуючи організаційно-технологічні особливості швейної галузі, розроблено класифікацію витрат виробництва, необхідну для раціональної побудови обліку витрат і калькулювання собівартості продукції.
Подано рекомендації щодо вдосконалення обліку прямих та непрямих витрат швейного виробництва, їх розподілу та віднесення на собівартість продукції досліджуваної галузі.
Розроблено модель використання методів обліку витрат виробництва. Доведено ефективність використання методу обліку витрат за однорідними секціями у швейному виробництві.
Обґрунтовано необхідність використання у швейному виробництві системи попроцесного калькулювання з елементами нормативного методу, а також формування повної собівартості продукції.
Математично описано функцію витрат виробництва, для встановлення кількісного взаємозв’язку між витратами, їх визначальними факторами та управлінням.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нові погляди на вирішення наукових проблем, що втілюються у практичних рекомендаціях автора стосовно раціоналізації методичних та організаційних засад здійснення обліку виробничих витрат, процесу калькулювання собівартості продукції швейних підприємств. Результати проведеного дослідження дали підставу зробити наукові висновки та дати на їх основі наступні пропозиції.

Становлення та подальший розвиток ринкових відносин в економіці України, застосування національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку вимагають переосмислення теоретичних і методичних підходів до управління швейними підприємствами. При цьому ефективність системи управління цілком залежить від рівня досконалості однієї з її складових бухгалтерського обліку, де значне місце займають облік витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції.
В умовах становлення ринкової економіки виникає необхідність у розкритті змісту витрат виробництва. Основою методики управління витратами є визначення сутності категорій «витрати виробництва» і «собівартість» та взаємозв’язку, що обумовлюються механізмами їх формування у процесі виробничої діяльності й управління ними.

Витрати виробництва це виправдані умовами процесу виробництва та спрямовані на створення корисних цінностей і надання послуг сукупні витрати незалежно від того, припадають вони на закінчений продукт чи на незавершене виробництво. При цьому термін «витрати виробництва» використовують стосовно витрат за їх призначенням, що рівнозначно поняттю собівартості продукції і незавершеного виробництва в розрізі калькуляційних статей.
Собівартість продукції за величиною рівна грошовим витратам підприємства на виплату заробітної плати, на спожиті засоби виробництва, інші потреби. Але самі ці витрати не є собівартістю, вони еквівалентні їй і лише кількісно рівні з нею, вони виникають у процесі виробництва, в той час коли собівартість його результат.

Основою організації обліку витрат та калькулювання собівартості продукції швейного виробництва є їх класифікація. Вона повинна в повній мiрi відображати усі характерні ознаки, згідно з якими відрізняються одні витрати від інших, розмежовувати їх за функціональною роллю, відповідно до якої кожний елемент, кожна сума витрат виконують певну функцію. Такий підхід до класифікації витрат не лише забезпечує конкретнішу їх деталізацію, а й з більшою обґрунтованістю визначає доцільність та ефективність кожного елементу, кожної суми витрат.

Вивчення літературних джерел за даним дослідженням, врахування практичного досвіду підприємств галузі дало змогу автору визначити класифікаційні блоки в залежності від мети та функцій управління (для планування, нормування і прийняття рішень; для потреб обліку та калькулювання; для оцінення й аналізу господарської діяльності; для контролю і регулювання). Здобувачем запропоновано класифікацію витрат швейного виробництва відповідно до функцій управління.

Проведені у дисертації систематизація організаційно-технологічних характеристик швейного виробництва, що є визначальним фактором у процесі побудови бухгалтерського (внутрішньогосподарського) обліку витрат виробництва та калькулювання собівартості окремих виробів, і їх вплив на облік виробничих витрат, дозволили визначити особливості формування витрат на продукцію швейної галузі (висока питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції; багатогранність та частота зміни сировини, матеріалів, цін на них; широкий асортимент продукції, постійне його поновлення).
Внесені пропозиції щодо формування первинної документації з відпуску матеріалів у виробництво (тобто видача фурнітури у виробництво на основі накладної, вмонтованої у маршрутний лист, та відмова від ведення лімітних карток) дозволяють прискорити документооборот та обробку інформації про їх використання. Запропонований поетапний облік енергетичних витрат сприятиме більш точному визначенню фактичної собівартості продукції.

Деталізація витрат на оплату праці, що застосовується при їх класифікації, сприяє більш об’єктивному визначенню собівартості продукції, вона значно оперативніша щодо можливості управління цими видами витрат, відповідає меті та завданням їх обліку.

Запропонована методика групування устаткування відповідно до технологічних потоків виникнення витрат систематизує фактичні експлуатаційні витрати за групами устаткування.

Використання нормативної ставки при розподілі непрямих витрат дає змогу визначати собівартість швейної продукції одразу після її виготовлення та уникати коливання собівартості одиниці продукції в результаті зміни обсягів виробництва. Вибір бази розподілу непрямих витрат повинен ґрунтуватися за визначеними критеріями (причинно-наслідковою залежністю, можливістю забезпечення покриття витрат, здобутими вигодами тощо) та функціональною специфікою роботи підприємства чи окремої його ланки.

В умовах створення комп’ютерної системи внутрішньогосподарського обліку побудовано інформаційні моделі вирішення завдань щодо обліку матеріальних витрат, заробітної плати, а на їх основі схеми діалогу автоматизованого робочого місця з обліку матеріальних витрат, обліку праці та її оплати, обліку виробничих витрат. Це дасть змогу скоротити витрати на утримання облікового персоналу швейного підприємства.
Вивчення методів обліку витрат зарубіжних промислових підприємств, зокрема методу однорідних секцій, та ефективність його застосування, що підтверджено проведеними розрахунками, дали змогу автору запропонувати його до використання вітчизняними підприємствами. Метод однорідних секцій передбачає можливість розподілу непрямих витрат швейного підприємства у два етапи розподіл між центрами відповідальності на основі витрат часу основних виробничих працівників на випуск продукції, а подальший розподіл між її видами на основі підрахунку відсотку заробітної плати основних виробничих працівників, що припадає на певний вид продукції.

Запропонована структурно-логічна модель використання методів обліку витрат виробництва дасть можливість ефективно проводити їх модернізацію та впровадження для задоволення заданих критеріїв відповідно до ринкових потреб.

Калькулювання це комплексна система процесу управління, що передбачає науково обґрунтований метод групування виробничих витрат для визначення собівартості одиниці продукції. З метою формування ціни та регулювання ефективності виробництва вона враховує організаційно-технологічні особливості її виготовлення. Таким чином, вибір об’єктів обліку витрат, об’єктів калькулювання і калькуляційних одиниць залежить від особливостей технологічного процесу, організації виробництва, номенклатури та складності продукції, що виготовляється. Розроблена номенклатура об’єктів обліку витрат, об’єктів калькулювання і калькуляційних одиниць швейної галузі дає змогу визначати їх за місцями виникнення витрат і найбільш точно відповідає потребам калькулювання собівартості продукції.

Використання системи попроцесного калькулювання з елементами нормативного методу враховує та контролює витрати в міру їх виникнення у розрізі структурних підрозділів швейного підприємства. Відновлення формування повної собівартості швейних виробів у системі внутрішньогосподарського обліку сприятиме визначенню їх адекватної, справедливої і конкурентоспроможної продажної ціни, ефективності випуску того чи іншого виду продукції.

Вивчення поведінки витрат, певних закономірностей у динаміці та співвідношеннях окремих видів витрат має стати невід’ємною частиною калькуляційної роботи на швейному підприємстві. Досліджувати поведінку витрат швейних підприємств доцільно за допомогою методу постійних і змінних витрат. Найефективнішим способом визначення функції витрат є регресійний аналіз, що дасть змогу апарату управління одержувати найбільш точну інформацію щодо витрат виробництва для прийняття ефективних рішень при управлінні собівартістю продукції швейних підприємств України.