ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. Т.Г.ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Бисага Юрій Юрійович

УДК 342.0

ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних та правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Бєлов Дмитро Миколайович
кандидат юридичних наук, доцент

Ужгород – 2011
ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ІНСТИТУТ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ: ІСТОРИЧНІ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ
1.1. Становлення та розвиток інституту юридичної відповідальності
1.2. Поняття юридичної відповідальності органів державної влади та місцевого самоврядування
РОЗДІЛ 2. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ
2.1. Глава держави як суб’єкт юридичної відповідальності в Україні
2.2. Особливості юридичної відповідальності Кабінету Міністрів України
2.3. Юридична відповідальність Верховної Ради України
РОЗДІЛ 3. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ
3.1. Загальна характеристика юридичної відповідальності органів місцевого самоврядування
3.2. Підстави та види юридичної відповідальності органів місцевого самоврядування в Україні

ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми. Одним із засобів забезпечення законності в діяльності вищих органів державної влади та місцевого самоврядування має стати їх юридична відповідальність, яка є не тільки гарантом демократичної організації влади, а й запорукою прогресивного розвитку суспільства в цілому, важливим чинником утвердження і забезпечення легітимності державної влади.
Проблема юридичної відповідальності в соціальній системі історично є вічною. Якщо в минулому її вирішення в юриспруденції носило прикладний характер, то на сучасному етапі розвитку суспільства вона набула методологічного значення, а в перспективі стане світоглядною. Найбільш очевидною проблема створення загальної теорії юридичної відповідальності стає, коли одночасно із утвердженням загальнолюдських цінностей у суспільстві відбувається зростання вчинення злочинів й інших правопорушень, що представляють загрозу національній безпеці України, побудові правової держави й громадянського суспільства. Не остання роль у попередженні й зниженні рівня правопорушень належить юридичній відповідальності, що у той же час виступає гарантом від державного й чиновницького свавілля, входить у систему стримувань і противаг та гарантує реалізацію прав і свобод людини й громадянина. Незважаючи на більш як піввікову історію дослідження інституту юридичної відповідальності, дотепер відсутня єдність думок щодо визначення її поняття, функцій, принципів, критеріїв класифікації, а також співвідношення із суміжними правовими категоріями.
Актуальним у сучасному розумінні юридичної відповідальності є визнання відповідальності не тільки особи, але й держави, її посадових осіб й органів. Особливу значимість проблема відповідальності держави та її органів набуває у зв'язку з порушеннями конституційних прав і свобод людини й громадянина. Однак у цей час значна кількість правових норм про відповідальність держави, її органів, а також місцевого самоврядування носять більше декларативний характер. Саме тому, практичну цінність представляє розробка механізмів реалізації юридичної відповідальності держави, її органів та місцевого самоврядування, що гарантувало б ефективне здійснення прав і свобод людини й громадянина.
Сучасні пріоритети розвитку української держави змушують приділити більш серйозну увагу подальшій розробці цього інституту права. Існуючі в світовій та вітчизняній практиці деякі теоретичні наробки стосуються, як правило, вивчення окремих аспектів юридичної відповідальності. Тому виникла потреба в комплексному дослідженні питань природи, сутності, механізму функціонування та місця юридичної відповідальності органів державної влади та місцевого самоврядування в системі стримувань і противаг.
Усі наведені чинники зумовлюють актуальність та своєчасність дисертаційного дослідження, в якому розглянуто ці питання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обрана у відповідності з основними напрямками державно-правової реформи в Україні. Запропонований напрям дослідження пов’язаний із планом науково-дослідної роботи кафедри конституційного права та порівняльного правознавства Ужгородського національного університету на 2001–20011 рр. Тема дослідження є складовою комплексної теми „Конституційне будівництво в країнах Центральної Європи у ХХ-ХХІ ст.”, яка розробляється науковцями Ужгородського національного університету та зареєстрована у державному реєстрі за № 0198U007793, одним з виконавців якої є дисертант.
Мета і завдання дослідження. Головна мета роботи полягає в комплексному дослідженні природи, сутності, особливостей юридичної відповідальності вищих органів державної влади та місцевого самоврядування, розробці пропозицій щодо вдосконалення цього інституту в сучасній державно-правовій практиці України шляхом аналізу теоретичних наробок зарубіжних та вітчизняних учених, вивчення зарубіжної практики застосування юридичної відповідальності вищих органів державної влади та місцевого самоврядування.
Для досягнення поставленої мети в ході дисертаційного дослідження необхідно було вирішити наступні завдання:
- для розуміння природи та сутності юридичної відповідальності вищих органів державної влади та місцевого самоврядування, дослідити її генезис в світовій та вітчизняній державно-правовій практиці;
- висвітлити різні підходи щодо проблеми розуміння юридичної відповідальності та її класифікації в загальній теорії права, а також галузевих юридичних науках;
- розкрити зміст, мету та види юридичної відповідальності вищих органів державної влади та місцевого самоврядування;
- сформулювати визначення юридичної відповідальності з урахуванням як позитивного, так і негативного її аспектів, яке б висвітлювало соціально-правове призначення цього інституту;
- дослідити вітчизняне законодавство з питань юридичної відповідальності вищих органів державної влади та місцевого самоврядування, практику його застосування;
- проаналізувати окремі процедури юридичної відповідальності (на прикладі відповідальності глави держави, парламенту та уряду);
- розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення законодавства в галузі регулювання відносин юридичної відповідальності органів державної влади та місцевого самоврядування.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення юридичної відповідальності вищих органів державної влади та місцевого самоврядування в світовій та вітчизняній державно-правовій практиці.
Предметом дослідження є правові проблеми становлення, функціонування та нормативно-правового регулювання юридичної відповідальності вищих органів державної влади та місцевого самоврядування.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складає система загальнофілософських, загальнонаукових та спеціальнонаукових методів, що забезпечують об’єктивний аналіз досліджуваного предмета. З урахуванням специфіки, теми, мети та завдань дослідження автор використав такі методи: діалектичний метод пізнання (дає можливість дослідити природу та сутність юридичної відповідальності, а також її місце у формуванні сучасної соціальної, правової держави); структурно-функціональний та формально-юридичний методи (використано дисертантом для аналізу структури юридичної відповідальності, класифікації її видів); порівняльно-правовий метод (його застосування дає можливість визначити загальні та специфічні ознаки змісту категорії юридична відповідальність, зробити порівняння нормативного закріплення та практики застосування юридичної відповідальності вищих органів державної влади та місцевого самоврядування в зарубіжних країнах); соціогенетичний метод (дає можливість дослідити проблеми юридичної відповідальності в теоретичному та практичному аспекті); системний метод (надав можливість проаналізувати юридичну відповідальність як системне утворення, оскільки вона становить складне, багатогранне явище); конкретно-історичний метод (використано для визначення генезису поняття „юридична відповідальність” та певних закономірностей цього процесу у різні часи).
Теоретично основу дослідження складають праці класиків наукової думки: А. Алексєєва, П. Берлина, К. Гана, С. Євгизарова, П. Межуєва, М. Поля, Г. Елинека. Серед перших наукових досліджень інституту юридичної відповідальності були опубліковані у 70-80-х рр. праці таких авторів, як: С. Авак’ян, Г. Барабашев, Ю. Єременко, Б. Лазарєв, М. Матузов, Ф. Рудинський, М. Піскотін та ін. Окремі аспекти юридичної відповідальності досліджувались Н. Бобровою, Т. Зражевською, Н. Колосовою, В. Лучіним, В. Ржевським, О. Тарасовим, Т. Шоном. Деякі питання цієї проблеми розглянуто в працях вчених близького та далекого зарубіжжя, а саме: М. Амелєра, І. Афанасьєвої, А. Барнашова, К. Бєльського, С. Братуся, Д. Златопольського, М. Краснова, А. Мішина, В. Маклакова, І. Самощенка, М. Фарукшина, Б. Ф’юіті, В. Чіркіна та в розробках сучасних українських дослідників-правознавців: Д. Бєлова, Ю. Бисаги, С. Бобровник, В. Кампо, В. Копєйчикова, С. Лисенкова, В. Мелащенка, О. Мурашина, Л. Наливайко, Н. Самуйлика, Ю. Тодики, О. Фрицького, В. Шаповала та інших. Деякі положення обраної тематики були предметом дослідження дисертаційних робіт: Л. Бєлої, О. Зеленої, О. Красникової, О. Мельник, А. Червяцової та ін.
Нормативну базу дослідження складають відповідні нормативно-правові акти України та деяких зарубіжних країн: Конституція України, конституції ряду зарубіжних країн, законодавчі акти, що регламентують правовий статус вищих органів державної влади та місцевого самоврядування. Вирішення завдань дослідження здійснювалося шляхом порівняльного аналізу правових норм, що визначають статус та встановлюють юридичну відповідальність вищих органів державної влади та місцевого самоврядування.
Емпіричну базу дослідження становлять дані про практику застосування інституту юридичної відповідальності вищих органів державної влади та місцевого самоврядування в країнах світу з часів виникнення цього державно-правового інституту до сьогодення.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній правовій науці здійснена спроба системного комплексного дослідження функціонування інституту юридичної відповідальності вищих органів державної влади та місцевого самоврядування в умовах сучасного право- та державотворення з урахуванням специфіки суб’єктів та санкцій, щодо них застосовуються, а також інших чинників.
У результаті проведеного дослідження автором сформульовано теоретичні положення, одержано результати, обґрунтовано висновки та рекомендації, що мають наукову новизну:
уперше:
сформульоване авторське визначення поняття юридичної відповідальності як феномену соціальної дійсності, що полягає у встановленні чинним законодавством негативних наслідків вчиненого правопорушення, настання якого викликає гарантовану можливість застосування до винної особи заходів державного примусу;
запропоноване нове положення про існування сукупності правових норм, що регулюють відношення юридичної відповідальності місцевого самоврядування, вони становлять комплексний інститут, у якому за предметною ознакою об'єднані різноманітні за своєю природою правові норми. У його основі є норми конституційного, адміністративного, муніципального, цивільного й інших галузей права;
доведено положення, що на сьогодні доцільно ввести в науковий обіг поняття „муніципально-правова відповідальність”, яка є галузевим видом відповідальності однойменної галузі права та представляє правовідношення, у якому на суб'єкта (орган або посадову особу) покладається правовий обов'язок виконувати умови для досягнення певних результатів, а у випадку порушення цих умов нести відповідальність ;
набули подальшого розвитку:
висновок про те, що особливим засобом підвищення активності й відповідальності місцевого самоврядування перед державою в умовах економічної нестабільності, перехідного періоду варто розглядати делегування цим органам окремих державних повноважень;
твердження про необхідність систематизації чинного законодавства України з питань юридичної відповідальності в окремому Законі „Про юридичну відповідальність посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування”, де необхідно було б чітко визначити поняття юридичної відповідальності, коло її суб’єктів, уніфікувати підстави застосування, а також процедуру притягнення до зазначеного виду відповідальності;
положення про доцільність прийняття окремого закону, який комплексно регулював би підстави імпічменту вищих посадових осіб держави, його стадії та строки провадження, правові наслідки у випадку здійснення та припинення;
удосконалено:
твердження про те, що система цілей юридичної відповідальності — це взаємозв'язана, взаємообумовлена і взаємозалежна сукупність передбачуваних станів майбутнього розвитку суспільних відносин, який забезпечується державою і до досягнення якого через встановлення та застосування юридичної відповідальності прагнуть суб'єкти правотворчої і правозастосовчої діяльності;
висновок про те, що в підставах й особливостях юридичної відповідальності представницьких та виконавчих органів місцевого самоврядування немає принципової різниці. Виконавчі органи несуть муніципально-правову відповідальність на загальних підставах з представницькими органами місцевого самоврядування перед населенням, державою, фізичними та юридичними особами.
Практичне значення отриманих результатів. Висновки, зроблені в результаті дослідження проблем становлення та практики застосування юридичної відповідальності вищих органів державної влади та місцевого самоврядування можуть бути використані в процесі подальшого вдосконалення національного законодавства з цих питань. Сформульовані в роботі висновки також можуть бути використані:
- у науково-дослідних цілях – для подальшого вивчення правових аспектів формування та розуміння юридичної відповідальності, а також осмислення особливостей застосування цього інституту до органів державної влади та місцевого самоврядування;
- у правозастосуванні – викладені у дисертації пропозиції можуть бути корисними при розгляді юридичних справ, пов’язаних з притягненням винних до юридичної відповідальності;
- у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників, а також при викладанні навчальних курсів;
- у правовиховній роботі серед населення – для правового виховання та підвищення рівня його правової культури.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні та практичні положення дисертації, проблемні питання юридичної відповідальності органів державної влади та місцевого самоврядування виголошувалися автором на наукових конференціях різних рівнів та інших науково-практичних заходах.
Результати дослідження були оприлюднені: на міжнародній науково-практичній конференції „Закордонне українство: утвердження української присутності в світі” (Закарпатська обласна державна адміністрація, Ужгородський національний університет, Інститут держави і права країн Європи, м. Ужгород, 21-22 травня 2008 року); на підсумковій науковій конференції професорсько-викладацького складу юридичного факультету УжНУ (Ужгородський національний університет, м. Ужгород, 25 лютого 2009 року); міжнародній науково-практичній конференції: „Інституційні та нормотворчі аспекти адаптації національних законодавств до норм та стандартів ЄС” (Ужгородський національний університет, юридичний факультет, Інститут держави і права країн Європи, Науковий центр європейських досліджень, 9 травня 2009 року); на міжнародному науково-практичному круглому столі „Україна - ЄС: правові, політичні, соціальні та економічні аспекти інтеграції” (Ужгородський національний університет, Інститут держави і права країн Європи, Науковий центр Європейських досліджень, м. Ужгород, 26 червня 2009 року); на підсумковій науковій конференції професорсько-викладацького складу юридичного факультету УжНУ (Ужгородський національний університет, м. Ужгород, 18 лютого 2010 року); всеукраїнській науково-практичній конференції „Права людини у сучасному світі” (Закарпатський інститут ім. А. Волошина МАУП, 10 грудня 2010 року).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображені у 10 статтях (із них 8 у фахових виданнях, що включені до переліку, затвердженого ВАК України), одному навчальному посібнику та одному підручнику, співавтором яких є здобувач, та 6 матеріалах і тезах доповідей на наукових конференціях.
Структура дисертації визначена метою і логікою наукового дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 210 сторінок, з них основного тексту – 185 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Дослідження історичного генезису, практики застосування юридичної відповідальності в сучасному світі та в державно-правовій практиці України дозволило зробити ряд теоретичних висновків та запропонувати шляхи удосконалення вітчизняного законодавства з цих питань, що знайшли своє втілення в таких наукових і практичних результатах:
1. На етапі первісного суспільства людство вже мало механізм регулювання суспільних відносин, розвивався інститут відповідальності етичної. Найважливішу роль у виникненні юридичної відповідальності зіграла система табу. Розповсюджена у всіх первісних суспільствах, вона становила зародок юридичної відповідальності. Історія табу - це передісторія юридичної відповідальності, загальних юридичних заборон. Право на ранніх етапах своєї історії, містячи в собі нові заборони й приписи, уможливило закріплення нового виду соціальної відповідальності - юридичної відповідальності.
2. Виникнувши, юридична відповідальність зайняла центральне місце в системі соціальної відповідальності. Однак це не скасовувало появу інших видів соціальної відповідальності, що склалися в докласовому суспільстві. Юридична відповідальність діяла лише у вузькій галузі відносин, а інші види соціальної відповідальності поступово пристосовувалися до потреб класового суспільства.
3. З моменту свого виникнення інститут юридичної відповідальності органів державної влади та місцевого самоврядування розвивався як політико-правовий, що зумовлено специфікою діяльності цих органів, яка лежить у двох площинах – політичній і юридичній, а тому і оцінюється відповідно за двома критеріями - політичної доцільності і відповідності законодавству.
4. Автор визначає юридичну відповідальність як феномен соціальної дійсності, що полягає у встановленні чинним законодавством негативних наслідків вчиненого правопорушення, настання яких викликає гарантовану можливість застосування до винної особи заходів державного примусу.
5. Реальне існування юридичної відповідальності вищих органів державної влади та місцевого самоврядування можливе лише за умов застосування принципу поділу влади.
6. Удосконалення інституту юридичної відповідальності вищих органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні повинно відбуватися у таких напрямках: необхідно систематизувати чинне законодавства України з питань юридичної відповідальності в окремому Законі „Про юридичну відповідальність посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування”, де варто було б чітко визначити поняття юридичної відповідальності, коло її суб’єктів, уніфікувати підстави застосування, а також процедуру притягнення до зазначеного виду відповідальності; слід ввести положення про доцільність прийняття окремого закону, який би комплексно регулював підстави імпічменту вищих посадових осіб держави, його стадії та строки провадження, правові наслідки у випадку здійснення та припинення;
7. У рамках відносин відповідальності органів і посадових осіб місцевого самоврядування, дострокове припинення повноважень органу місцевого самоврядування є універсальною формою негативної відповідальності. За допомогою дострокового припинення повноважень органу місцевого самоврядування, реалізуються різні відносини відповідальності (перед народом та державою).
8. Розглядаючи різні форми відповідальності органів і посадових осіб місцевого самоврядування, дисертантом був зроблений висновок про те, що скасування актів, які видають органи (посадові особи) місцевого самоврядування, є саме формою реалізації юридичної відповідальності органів місцевого самоврядування в Україні.
9. Аналіз, сформований у практиці у рамках дисертаційного дослідження показав, що делегування окремих повноважень органів державної влади органам місцевого самоврядування в умовах економічної нестабільності, перехідного періоду, варто розглядати, як засіб підвищення активності й відповідальності органів місцевого самоврядування перед державою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авакьян С.А. Государственно-правовая ответственность // Сов. гос. и право. - 1975. - № 10. - С. 16-24.
2. Авакьян С.А. Проблемы теории и практики конституционного контроля и правосудия // Вестник Моск. Ун-та. Сер.11. Право.- 1995. - № 4. - С. 24-32.
3. Авакьян С.А. Санкции в советском государственном праве // Сов. гос. и право. - 1973. - № 11. - С. 29-36.
4. Административное право зарубежных стран. Учебное пособие. - М.: Из-во «Спартак», 1996. - 228с.
5. Азаров Н.И. В.И. Ленин о политике как общественном явлении - М.: Высш. шк., 1971.- 235с.
6. Алексеев А. О. Безответственность монарха и ответственность правительства. - СПБ., 1907. - 125с.
7. Алексеев А. О. К вопросу о юридической природе власти монарха в конституционном государстве. - Ярославль, 1910. - 87с.
8. Алексеев А.О. К учению о парламентаризме. - СПб., 1908. - 118с.
9. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций в 2х томах, Т 1. - Свердловск : Уральский рабочий, 1972. - 395с.
10. Алексеев С.С. Структура советского права. - М.: Юрид. лит-ра, 1975. - 167с.
11. Амелер М. Парламенты. - М.: Наука, 1967. - 345с.
12. Антонова Л.И., Кожохин Б.И. Государственная дисциплина и ответственность. - Л.: Из-во ЛГУ, 1990. - 152с.
13. Афанасьева И.А. Правовые проблемы импичмента // Проблемы американистики. - 1985. - № 3. - С. 56-72.
14. Баренбойм П. 3000 лет доктрины разделения властей. Суд Сьютера. - М.: “Белые альвы”, 1996. - 223с.
15. Барнашов А.М. Теория разделения властей: становление, развитие, применение.- Красноярск: Из-во красноярского ун-та, 1988. - 100с.
16. Безуглов А.А. Советский депутат (государственно-правовой статус). - М.: Юрид. лит-ра, 1971. - 291с.
17. Белов Г.А. Политические отношения в социалистическом обществе. - М.: Из-во МГУ, 1970. - С. 34-36.
18. Белых А.К. Политическая организация общества и управление. –М.: Из-во МГУ, 1967. - С. 51-52.
19. Бельский К.С. Персональная ответственность и дисциплина в государственном управлении // Сов. гос. и право.-1984.-№4.-С.68-73.
20. Бельский К.С. Разделение властей и ответственность в государственном управлении. - М.: Наука, 1990. - 216с.
21. Берлин П.А. Политическая борьба в парламенте и вне его. - СПб., 1906.- 72с.
22. Бєлая Л.В. Удосконалення інституту юридичної відповідальності як фактор формування демократичної, соціальної, правової держави: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Л.В. Бєлая; Ін-т законодавства ВР України. — К., 2009.
23. Бєлов Д.М, Порівняльно-правовий аналіз інституту президентства в Україні та Франції: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Д.М. Бєлов; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2005.
24. Бєлов Д.М., Бисага Ю.М. Досвід конституційно-правового регулювання інституту президента в зарубіжних країнах. Монографія. – Ужгород: „Ліра”. – 2007. - 275 с.
25. Блажко П.К. Совокупность правонарушений по советскому праву. - Казань: Из-во Казан. ун-та, 1988. – 98с.
26. Боброва Н.А., Зражевская Т.Д. Ответственность в системе гарантий конституционных норм (государственно-правовые аспекты). - Воронеж.: Из-во воронеж. ун-та, 1985. - 152с.
27. Богдан А. Фьюити. Комментарий к Конституции Украины // Конституционное Право: Восточноевропейское обозрение. - 1996. - № 3(16). - С. 18-23.
28. Богданова М.С. О понимании юридической ответственности в современных условиях // Юрист. - 1997. - № 7. - С. 38-39.
29. Бойцова Л.В. Ответственность государства за ущерб причиненный гражданам в сфере правосудия. Генезис сущности, тенденции развития. - Автореф. дисс. д. ю. н. - М., 1995.- 32с.
30. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. - М.: Юрид. лит-ра, 1976. - 130с.
31. Бурчак Ф. Г. Президент України. - К.: Ін Юре, 1997. - 24с.
32. в системе государственных установлений. - М., 1905. – 510с.
33. Венгеров А. Прямое действие Конституции: правовые, социальные, психологические аспекты // Общественные науки и современность. - 1995. - № 5. - С. 48-55.
34. Виатр. Ежи Дж. Конституционная ответственность в Польше после 1989 года // Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. - 1996. - №2. - С. 12-15.
35. вид юридической ответственности // Гос. и пр. - 1997. - № 2.- С. 86-91.
36. Воеводин Л.Д., Златопольский Д. Л. Государственное право зарубежных социалистических стран.- М.: Юрид. лит-ра, 1984.- 358с.
37. Волянська Г.М. Народний суверенітет та форми його реалізації в Україні: конституційно-правові аспекти. - Автореф. дис. к. ю. н.- К., 1995. - 24с.
38. Галаган И.А. Право, свобода и социальная ответственность личности. К критике буржуазных концепций // Право и борьба идей в современном мире. - М., 1980. – С. 152-156.
39. Ган К. Роспуск парламентов: очерк теории и истории.- Р-н-Д., без года.- 54с.
40. Геогіца А.З. Конституційно-правові інститути зарубіжних країн. - Чернівці, - 1994. - 132с.
41. Гергелійник В.О. Правові проблеми становлення та функціонування конституційної юстиції України. –Автореф. дис. к. ю. н. – К., 2000. –18с.
42. Гоббс Т. Сочинения: в 2т.: (пер. с лат. и англ.) / Сост. Ред. Изд., авт. вступ. ст. и примеч. В.В. Соколов. - М.: Мысль, 1989.- Т.1-2.
43. Говатий М.Ф. Формування державної молодіжної політики в сучасній Україні // Автореф. дис. докт. політ. наук. -К., 1996. - 32с.
44. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка. - М., 1935. - Т.2. – 742с.
45. Денисов Ю. А. Общая теория правонарушения и ответственность.- Л.: Из-во ЛГУ., 1983. – 142с.
46. Державне управління: теорія і практика // За ред. Авєр’янова В. Б. - К.: Юрінком Інтер, 1998. – 431с.
47. Дмитриев Ю.А., Измайлова Ф.Ш. Проблема контроля и ответственности в деятельности органов государственной власти // Гос. и право. – 1996. - № 4. – С. 88-96.
48. Евгизаров С.А. Лекции по Русскому государственному праву // Центральные учереждения. - Вып. 4. - К., 1907. – 166с.
49. Еременко Ю.П. Советская конституция и законность. – Саратов.: Из-во Сарат. ун-та., 1982. – 160с.
50. Еременко Ю.П., Рудинский Ф.М. Проблема ответственности в советском государственном праве // Юридическая ответственность в советском обществе. – Волгоград, Вып. 9, 1974. – С. 29-41.
51. Жданов А.А. Административное право ФРГ // Административное право зарубежных стран. –М.: Наука, 1996. - 259с.
52. Заєць А. Потрібне нове «прочитання» українського парламентаризму // Віче. – 1998. - № 11. – С. 33-43.
53. Заєць А. Принцип розподілу влад в новітній українській конституційно-правовій практиці // Вісник Академії правових наук України. – 1998. - № 2 (13). – С. 46-62.
54. Заєць А. Український парламентаризм. Формування й удосконалення // Віче. - № 2. - 1999.- С. 22-31.
55. Закон України “Про Автономну Республіку Крим” // Відомості Верховної Ради. – 1995. - № 11. – Ст. 69.
56. Закон України “Про вибори народних депутатів України” // Відомості Верховної Ради. – 1997. - № 43. – Ст. 280.
57. Закон України “Про вибори Президента України” // Відомості Верховної Ради. – 1999. - № 14. – Ст. 81.
58. Закон України “Про відкликання народного депутата України” // Відомості Верховної Ради. – 1995. - N 41. - Ст. 299.
59. Закон України “Про внесення змін та доповнень до Конституції Основного закону України” // Відомості Верховної Ради. – 1992. - № 20. – Ст. 271.
60. Закон України “Про всеукраїнський та місцевий референдуми” // Відомості Верховної Ради. – 1991. - № 33. – Ст. 443.
61. Закон України “Про громадянство України” // Відомості Верховної Ради. - 1997. - № 18. – Ст. 157.
62. Закон України “Про громадянство України” // Відомості Верховної Ради. – 1997. - №23. – Ст.169.
63. Закон України “Про комітети Верховної Ради України” // Відомості Верховної Ради. – 1995. - № 19. – Ст. 134.
64. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” // Відомості Верховної Ради. - 1997. - № 24.- Ст. 170.
65. Закон України “Про місцеві державні адміністрації” // Відомості Верховної Ради. – 1999. - № 20-21. – Ст. 169.
66. Закон України “Про об’єднання громадян” // Відомості Верховної Ради. – 1992. - № 34. – Ст. 504.
67. Закон України “Про Рахункову палату” // Відомості Верховної Ради. – 1998.- № 24. – Ст. 137.
68. Закон України “Про скасування Конституції та деяких законів Автономної Республіки Крим” // Відомості Верховної Ради. – 1995. - № 11. – Ст. 67.
69. Закон України “Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів” // Відомості Верховної Ради. - 1994. - N 24. - Ст. 180.
70. Закон України “Про статус народного депутата України” // Відомості Верховної Ради. – 1993. - № 3. – Ст. 17.
71. Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” // Відомості Верховної Ради. - 1998. - № 20. - Ст. 99.
72. Закон України “Про Центральну виборчу комісію” // Відомості Верховної Ради. – 1998. - № 5. – Ст. 17.
73. Златопольский Д. Л. Институт президента в Восточной Европе: порядок выборов и ответственность // Вестн. Моск. ун-та. Сер.11. Право. - 1994. - № 5. - С. 13-21.
74. Зражевская Т.Д. Виды ответственности по советскому государственному праву // Проблемы совершенствования правового регулирования в советском социалистическом обществе. – Воронеж : Из-во Воронеж. ун-та, 1977. - С. 32-37.
75. Зражевская Т.Д. Ответственность по государственному праву. // Известия высш. уч. заведений. Правоведение.- 1975. - № 3. - С. 80-86.
76. Зражевская Т.Д. Ответственность по советскому государственному праву. – Воронеж: Из-во Воронежю ун-та, 1980. - С. 80.
77. Иванян Е.А. Белый дом: Президенты и политика. - М.: Юр. лит-ра, 1979. – 364с.
78. Иностранное конституционное право // Под ред. Маклакова В.В. - М.: Юрист, 1996 – 509с.
79. Іваненко О.В. Сутність юридичної відповідальності та роль правоохоронних органів у її забезпеченні: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / О.В. Іваненко; Київ. нац. ун-т внутр. справ. — К., 2007.
80. Кампо В.М., Бориславский Л.В. Некоторые актуальные вопросы конституционной ответственности в СССР // Вісник Львівського ун-ту. Сер. юрид. – 1987. Вип. 25. – С. 19-23.
81. Каррі. Девид П. Конституція Сполучених Штатів Америки / Пер. з англ. О.Мокровольського. - К.: Веселка, 1993. – 192с.
82. Ким А.И. Советское избирательное право. - М.: Юрид. лит-ра,
83. Ковалев М.И. Понятие преступления в советском уголовном праве. - Свердловск, 1987. – 153с.
84. Кокмасова К.Д., Токарев Б.Я. Правовая защита конституций. Судебный конституционный контроль в зарубежных странах // Гос. и право. – 1993. -№ 10. – С. 154-155.
85. Колодий А.М., Копейчиков В.В., Лисенков С.Л. Загальна теорія держави і права. –К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
86. Колосова Н.М. Конституционная ответственность самостоятельный
87. Кононенко Н. Механізм стримувань і противаг // Віче. - 1997. –
88. Конституции государств Европейского Союза // Под ред. Л.А. Окунькова. - М.: Изд. группа ИНФА, 1997 - 802с.
89. Конституции зарубежных государств. - М.: Из-во БЕК, 1996. - 432с.
90. Конституції нових держав Європи та Азії. - К., 1996. - 441с.
91. Конституція України від 28.06. 96р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. -№ 30. –Ст.141.
92. Коркунов М.М. Курс государственного права. - СПб., 1898. -270с.
93. Краснов М.А. Ответственность в системе народного представительства. - М.: Наука, 1992. - 120с.
94. Кривенко Л. Воля народу, її трансформація у державну волю // Віче. - 1997. - № 9. – С. 42-60.
95. Кривенко Л. Президент України: еволюція конституційно-правового статусу // Віче. - 1998. - № 10. – С. 77- 94.
96. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. - М.:Наука, 1982. – 172с.
97. Кудрявцев В.Н., Лазарев Б.М. Дисциплина и ответственность: пути укрепления // Сов. гос. и право. - 1981. - № 6. - С. 67-77.
98. Лазарев Б. М. Дисциплина и ответственность: пути укрепления // Сов. гос. и право. –1981. - № 6. – С. 67-77.
99. Лазаревский Н. Народное представительство и его место
100. Лейст О. Е. Санкции и ответственность по советскому праву. - М.: Юрид. лит-ра, 1981. – 283с.
101. Лопушанский Ф.А. Правопорушення та відповідальність. – К.: Наукова думка, 1982. – 112с.
102. Лучин В.О. Особенности конституционно-правовых отношений // Известия высших уч. завед. Правоведение. - 1987. - № 1. – С. 11-19.
103. Лучин В.О., Боброва Н.А. К вопросу о конституционных диликтах // Укрепление правовой основы – закономерность развития советского государства. – Куйбышев, 1990. - С. 61-70.
104. Лучин О. В. Конституционная ответственность // Связь юридической науки с практикой. - М.: Наука, 1986. – 434с.
105. Майданник О.В., Майданник О.О. Деякі проблеми правової відповідальності народного депутата України // Державно-правова реформа в Україні: матеріали науково-практичної конференції. - К., 1997. - С. 152-155.
106. Маклаков В.В. Конституционный контроль в буржуазных развивающихся странах. – М.: Мысль, 1992. – 234с.
107. Малая советская энциклопедия. - М.:“Советская енциклопедия”, 1959. - Т.4. - С. 435.
108. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. –М., 1985. – 147с.
109. Мальцев В.А. Принцип подотчетности в системе местного Совета. - Автореф. дисс. к. ю. н. - М., 1979. – 19с.
110. Мартьянов І.В. Державна виконавча влада в Україні: поняття, завдання, шляхи вдосконалення // Вісник Львівського ун-ту. Проблеми державотворення в Україні. – 1994. – Вип. 31. – С. 29.
111. Мелащенко В. Ф. Основы конституционного права Украины. Курс лекций. - К.: Вентурі, 1995. – 189с.
112. Мельник О.В. Виникнення і становлення інституту конституційної відповідальності вищих органів державної влади // Вісник Донецького університету. - Донецьк, 2000. - Вип. 1. Ч.1 - С. 173-178.
113. Мельник О.В. Імпічмент президента. Можливість і доцільність // Віче. - 2000. - № 2. - С. 150-155.
114. Мельник О.В. Конституційна відповідальність органів державної влади: питання систематизації законодавства // Вісник Донецького університету. - Донецьк, 1999. - № 3. - С. 39-42.
115. Мельник О.В. Конституційно-правова відповідальність вищих органів державної влади: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / О.В. Мельник; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2000. — 175 с.
116. Мельник О.В. Конституційно-правова і політична відповідальність вищих органів державної влади // Науковий вісник НАВСУ. – К., 1999. - № 1.- С. 10-15.
117. Мельник О.В. Реформування виконавчої влади - шлях до міжнародного співробітництва // Сборник научных трудов. - Донецьк: Донеччина, 2000. - С. 130-131.
118. Мижуев П. Г. Глава государства. Организация исполнительной власти в главных странах современного мира. - С-П., 1906. - 93с.
119. Миль Дж. Ст. Размышления о представительном правлении. - М.: Б. И., 1993. - 263с.
120. Мишин А. А. Высшие органы власти буржуазного государства. - Автореф. дисс. д. ю. н. - М., 1963. - 34с.
121. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. - М. .: Из-во “Белые альвы”, 1996. - 396с.
122. Мишин А.А. Центральные органы власти буржуазных государств. - М.: Юрид. лит-ра., 1972. - 267с.
123. Молдован В.В., Мелащенко В.Ф. Конституционное право. - К.: “Юмана”, 1996. - 271с.
124. Мордовец А.С. Права человека и юридическая ответственность должностных лиц / Личность и власть: конституционные вопросы // Межвуз. сб. научных работ. - Р.-на-Д., - 1995. - С. 66-68.
125. Морис У. Наука об управлении. - М.: Юрид. лит-ра, 1971. - 159с.
126. Морозова Л. А. Рецензия на кн.: Боброва Н.А., Зражевская Т.Д. Ответственность в системе гарантий конституционных норм // Правоведение. - 1986. - № 5. - С. 84-87.
127. Муздыбаев К. Психология ответственности. -Л.: Наука, 1983. - 256с.
128. Назаров Б.Л. О юридическом аспекте позитивной социальной ответственности // Сов. гос. и право. - 1981. - № 10. - С. 29-30.
129. Наливайко Л.Р. Проблеми визначення поняття, специфічних ознак та функцій конституційної відповідальності в сучасній конституційній практиці // Право України. - 1999. - № 10 - С. 45-50.
130. Новые конституции стран СНГ и Балтии. - М.: БЕК, 1997. - 521с.
131. Ноздрачев А.Ф. Государственная служба. - М., 1999. - 589с.
132. Ожегов С. И. Словарь русского языка. - М.: Мысль, 1986. - 876с.
133. Окуньков Л.А. Конституционное развитие института президента в государствах учасниках СНГ // Журнал российского права. - 1997. -№ 10. - С. 5-14.
134. Оніщук М.В. Політико-правова відповідальність влади: питання гносеології // Державно-правова реформа в Україні. Матеріали науково-практичної конференції. - К., 1997. - С. 98-100.
135. Основин В.С. Государственно-правовые отношения.-М.,1985.- 195с.
136. Основин В.С. Нормы советского государственного права. - М.: Юрид. лит-ра, 1963. - С. 35-36.
137. Панов А.Т. О сущности политической ответственности при социализме // Некоторые философские проблемы государства и права. - Вып. 2, - 1974. - С. 46-58.
138. Парламент України: Вибори - 98. Інформаційно-аналітичний бюллетень. - К., 1998. - 710с.
139. Пертцик В. А., Измайлова Л. П. Реализация конституционных норм // Сов. гос. и право. - 1979. - № 5. - С. 6-9.
140. Пискотин М.И. Политическая ответственность работника аппарата государственного управления в социалистических странах // Доклад на научно-практической конференции по теме: “Ответственность сотрудника государственной администрации”. - Варшава, 1975. - С. 121-125.
141. Пичугин П.В. Место и роль политики в развитом социалистическом обществе. - М.: Из-во МГУ, 1971. - 157с.
142. Плахотный А. Ф. Свобода и ответственность (социологический аспект проблемы). - Автореф. дисс. к. ю. н. - Харьков, 1969. - С. 14.
143. Політичний словник. - К.: Наукова думка, 1987. - 350с.
144. Поль М. Роспуск парламента на Западе. - С-П, 1911. - 111с.
145. Постанова Верховної Ради від 7 липня 1992р “Про недовіру Кабінету Міністрів України.” // Відомості Верховної Ради. -1992.- № 26- Ст.555.
146. Постанова Верховної Ради України “Про затвердження Положення про «День Уряду України» у Верховній Раді України” // Відомості Верховної Ради. - 1996. - № 6. - Ст. 24.
147. Постанова Верховної Ради України “Про звіт Кабінету міністрів України про роботу в 1994 році” // Відомості Верховної Ради. - 1995. - № 15. - Ст.109
148. Постанова Верховної Ради України “Про звіт Кабінету Міністрів України щодо стану виконання Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи” // Відомості Верховної Ради. - 1999.- № 19. - Ст. 184.
149. Постанова Верховної Ради України “Про інформацію Уряду щодо стану виконання Постанови Кабінету міністрів України від 18 вересня 1998 року Про заходи щодо стабілізації сільськогосподарського виробництв” // Відомості Верховної Ради. - 1998. - № 50-51. - Ст. 316.
150. Постанова Верховної Ради України “Про порушення Кабінетом Міністрів України законодавства в ході проведення індексації грошових доходів населення” // Відомості Верховної Ради. - 1999.- № 31. - Ст. 262.
151. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1.11.1996. № 9 «Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя» // Бюллетень законодавства та юридичної практики. - 1997.- №5 – С.63-69.
152. Проект Конституції України від 26 жовтня 1993 року // Голос України від 4 листопада 1993.
153. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. - К., 1995. - 236 с.
154. Радько Т. Н. Проблемы юридической ответственности, правового долга и правоотношения в свете Конституции СССР // Проблемы юридической ответственности и совершенствования законодатель- ства в свете новой Конституции СССР. - Рязань, 1979. - С. 3-12.
155. Регламент Верховної Ради України.- К.:“Преса України”, 1996.- 48с.
156. Рейснер А. Государство. - Ч. 2 и 3.- М., 1912. - 213с.
157. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 66 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров’я та вищих медичних закладах освіти» (справа про платні медичні послуги) від 25 листопада 1998року // Вісник Конституційного Суду України. - 1999. - № 1.- С. 12-27.
158. Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству. - М.: Юрид. лит-ра, 1971. - 240с.
159. Самуйлик Н.Н. Політична відповідальність: специфіка, структура, функціонування. -Автореф. дис. канд. політ. наук.-Одеса,1997.- 24с.
160. Сахаров Н.А. Институт президентства в современном мире. – М.: Юрид. литра, 1994. - 176с.
161. Сборник документов третьей республики во Франции. - М.: Юр. лит-ра, 1976. - 153с.
162. Синцова Т.А. Юридические факты в советском государственном праве // Гос. и право.- М., 1976.- № 6. - С. 121-126.
163. Скакун О.Ю. Теория государства и права. – Харьков: “Консум”, 2000. – 703с.
164. Скачко В. 9 сесія Верховної Ради // Голос України від 13.02.98.
165. Советский єнциклопедический словарь. - М: Из-во “Советская єнциклопедия”, 1987.- 1599с.
166. Социальные отклонения // Введение в общую теорию. - М.: Юрид. лит-ра., 1984. - 161с.
167. Спасенко В.И. Проблемы совершенствования правового статуса должностных лиц государственных органов. - М., 1997. - 405с.
168. Степанов И.М. Конституция и политика. - М.: Наука, 1984. - 137с.
169. Страшун Б.А. Избирательное право социалистических государств. - М.: Мысль, 1963. - 149с.
170. Строгович М.С. Сущность юридической ответственности // Сов. гос. и право. - 1979. - № 5 - С. 72-79.
171. Сыроватская Л. А. Ответственность по советскому трудовому праву. - М.: Юрид. лит-ра, 1974. - 123с.
172. Т 22. - С-Петербург.: Типо-Литография И.А. Єфрона, 1897. – 960с.
173. Т 25. - С-Петербург.: Типо-Литография И.А. Єфрона, 1898. – 478с.
174. Тарасов О.А. Конституционные основы ответственности государственных органов. - Автореф. дисс. к. ю. н.- М., 1986. - 24с.
175. Тацій В.Я., Грошевий Ю.М. Правові засоби охорони Конституції // Вісник Академії правових наук України. - 1995.- № 3. - С.18-24.
176. Тененбаум В.О. Категории «политика» и «власть» в науке конституционного права // Проблемы конституционного права. Вып. 1 (2). Саратов, 1974. - С. 50 - 64.
177. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. М.Н. Марченко. - М.: Из-во «Зерцало», 1998.- 475.
178. Тихонов А.А. О характере латиноамериканских конституций // Практика буржуазного конституционализма. - М.: Из-во МГУ, 1982. - С. 56-58.
179. Токвиль А. Демократия в Америке. - М.:Иностр. Лит-ра, 1992.-319с.
180. Туранов В.И. Привлечение к ответственности органами народного контроля. - М.: Мысль, 1972. - 225 с.
181. Указ Президента України “Про положення про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію” від 21 серпня 1995р.” №750 // Урядовий кур’єр. - № 127-128 від 29.08.95 р.
182. Украинский советский енциклопедический словарь.- К.,1988. - 980с.
183. Фарбер И.Е. Конституционные отношения и их регулирование // Уч. записки Сарат. ун-та. - Саратов, 1966. Вып. 14. - С. 7- 16.
184. Фарбер И.Е., Ржевский В.А. Вопросы теории советского конституционного права // Уч. записки Сарат. ун-та. - Саратов: Из-во Сарат. ун-та, 1967. Вып. 17- С. 30-45.
185. Федосова В.А. Эффективность действия норм советского государственного права. - Воронеж, 1984. - 146с.
186. Фетисов А.С. Политическая власть: проблемы легитимности // Социально-политический журнал. - 1995. - № 3. - С. 101-103.
187. Фрицький О.Ф. Проблеми конституційної відповідальності в Конституції України (окремі питання) // Державно-правова реформа в Україні. – К., 1997. - С. 185-187.
188. Фрицький О.Ф. Теоретичні основи організації і здійснення державної влади // Конституційне право України. - К.:Наукова думка, 1999. - 733 с.
189. Хропанюк В.Н. Теория государства и права. - М.: “Дабахов, Ткачев, Димов”, 1995. - 384 с.
190. Цвік М, Процюк І. Про державно-правову природу влади Президента України у світі розподілу влад // Вісник академії правових наук України. - 1999. - № 1. - С. 56-57.
191. Черемнина А. П. Проблема ответственности в современной буржуазной этике // Вопросы философии. - 1965. - № 2. - С. 82-93.
192. Черногор Н.Н., Юридическая ответственность органов и должностных лиц местного самоуправления: Вопросы теории : Дис ... канд. юрид. наук : 12.00.01. / Н.Н.Чорногор;- М.: РГБ, 2003
193. Чиркин В .Е. Элементы сравнительного государствоведения. - М., 1994. - 151с.
194. Чиркин В.Е. Контрольная власть // Гос. и право.-1995.-№ 4. - С.9-18.
195. Чиркин В.Е. Политическая и государственная власть // Гос. и право. -1989. - № 1. - С. 21-30.
196. Шаповал В. Вищі органи сучасної держави. Порівняльний аналіз - К.: “Програма Л”, 1995. - 192с.
197. Шаповал В. М. Розподіл влад і конституціоналізм: досвід України. - К.: Інститут стратегічних досліджень, 1994. - 32 с.
198. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн. - К.: АртЕк, Вища школа, 1997.- 264с.
199. Шаповал В.М. Проблеми відповідальності в національному праві // Правова система України: теорія і практика. - К., 1993, С. 92-93.
200. Шеменски Ф. Конституционная ответственность лиц занимающих высшие посты в Польше // Избранные проекты конституционного права. - Люблин, 1985. - 123с.
201. Шемшученко Ю. Теоретичні засади розвитку українського парламентаризму // Віче. - 1997. - № 10.- С. 23-29.
202. Шон Т.Д. Конституционная ответственность // Гос. и право. - 1995.- №7. - С. 35-43.
203. Элинек Г. Конституции: их изменения и преобразования. - СПб., 1907. - 135с.
204. Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Єфрона.
205. Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Єфрона.
206. Юдин Ю. Политические партии и право в современном государстве. - М.: Из-во “Форум”, 1998. - 284с.
207. Якубов А.Е. Отрешение президента от должности и уголовное право // Вестн. Моск. Ун-та. Сер.11. Право. - 1998. - № 5. - С. 51-53.