З’ЄДНАНИЙ ПРОЦЕС ЯК СПОСІБ ЗАХИСТУ ПРАВ ПОТЕРПІЛОГО ВІД ЗЛОЧИНУ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ Диссертация

Короткий опис:
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

Кахнич Христина Романівна

УДК 343.2/.7:343.122 (477)

З’ЄДНАНИЙ ПРОЦЕС ЯК СПОСІБ ЗАХИСТУ ПРАВ ПОТЕРПІЛОГО ВІД ЗЛОЧИНУ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ

Спеціальність: 12.00.09 – кримінальний процес
та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник -
Нор Василь Тимофійович
доктор юридичних наук, професор,
академік НАПрН України

Львів – 2013

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………..………………………………………..4
ВСТУП…………………………………………………………………………….………5
РОЗДІЛ 1. Суть, поняття і значення з’єднаного процесу (цивільного позову у кримінальному провадженні)
1.1. Поняття з’єднаного процесу (цивільного позову у кримінальному провадженні) та його правова природа ………………………………………………………………..…..…15
1.2. Значення з’єднаного процесу…….………………………………………………....24
1.3. Співвідношення цивільного позову з іншими способами захисту порушених кримінальним правопорушенням прав потерпілого…………………………………..…...34
Висновки до розділу 1………………………………………………………………..….52
РОЗДІЛ 2. Виникнення і розвиток інституту цивільного позову у кримінальному провадженні
2.1. Виникнення з’єднаного процесу як засобу захисту порушених злочином прав потерпілого …………………………………………………………………………………54
2.2. Впровадження з’єднаного процесу в судочинство на українських землях…………………………………………………….……….…………………………73
Висновки до розділу 2……………………………………………………………….…..89
РОЗДІЛ 3. Провадження цивільного позову у кримінальному процесі за чинним кримінальним процесуальним законодавством України
3.1. Матеріальні підстави та процесуальні передумови пред’явлення цивільного позову у кримінальному провадженні…………………………………………………......92
3.2. Актуальні питання процесуального статусу сторін цивільного позову…………………………………………………………………..…………………..123
3.3. Забезпечення цивільного позову…………………………………………………..132
3.4. Розгляд і вирішення цивільного позову……………….…..……………………....136
Висновки до розділу 3………………………………………………………………….152
РОЗДІЛ 4. Захист майнових та особистих немайнових прав потерпілого від кримінального правопорушення (жертви) в континентальній та англо-американській правових системах
4.1. Відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди у країнах континентальної правової системи………………………………………..………………154
4.2. Захист майнових та особистих немайнових прав потерпілого від кримінального правопорушення (жертви) в англо-американській правовій системі……………………180
Висновки до розділу 4……………………………………………………………….…194
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………196
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...………………………………………….....199
ДОДАТКИ ……………………………………….………………………………….…219

ВСТУП
Актуальність теми. Правовою основою захисту прав потерпілих у кримінальному судочинстві служать міжнародно-правові акти, а також Конституція України, стаття 3 якої проголошує людину, її життя і здоров’я, честь та гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Новий КПК України також визначив своїм завданням охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Як свідчить судова практика, статистичні дані та результати проведеного анкетування, ефективність механізму відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, є недостатньою. Часто потерпілі позбавлені можливості отримати відшкодування за шкоду, заподіяну їм внаслідок кримінального правопорушення, а процесуальні гарантії захисту прав потерпілих виявляються малоефективними.
Проблема цивільного позову у кримінальному провадженні – не нова в науці кримінального процесу. Її дослідженню ще в радянський період присвятили свої роботи низка відомих учених, у тому числі С.А. Альперт, Б.Т. Безлєпкін, П.Г. Гурєєв, В.Г. Даєв, А.Г. Мазалов, В.Т. Нор та інші. Була вона предметом дослідження і в пострадянський період, у тому числі і в Україні. Тут проблему відшкодування шкоди, завданої злочином, окремі її питання досліджували Б.Л. Ващук, М.В. Гузела, Р.В. Корякін, О.В. Крикунов, Н.Б. Федорчук та інші.
Водночас, питання виникнення та розвитку інституту цивільного позову в кримінальній справі (з’єднаного процесу) залишається недостатньо дослідженим. Крім того, усі праці названих авторів ґрунтуються на аналізі колишнього кримінального процесуального законодавства. Відсутність публікацій і рекомендацій практичного характеру з даної теми після прийняття нового КПК України ускладнює вирішення процесуальних питань, що відносяться до розгляду та вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні. Тому на підставі КПК 1960 року та практики його застосування, а також із урахуванням нового законодавства в дисертації обґрунтована позиція автора щодо найбільш значущих і спірних питань про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчиненого кримінального правопорушення та іншого суспільно небезпечного діяння. Крім того, порівняння інституту з’єднаного процесу України з наявними способами відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди країн як континентальної, так і англо-американської правових систем, фактично ще не було предметом дисертаційних досліджень.
Таким чином, все вищевикладене обумовлює актуальність даної проблеми та викликає необхідність проведення досліджень з даної тематики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до теми науково-дослідницької роботи кафедри кримінального процесу і криміналістики юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка на 2010–2012 роки «Кримінально-процесуальні гарантії та проблеми їх вдосконалення в умовах реформування кримінального процесу України» (номер державної реєстрації 0110U005708). Тему дисертаційного дослідження «З’єднаний процес як спосіб захисту прав потерпілого від злочину у кримінальному судочинстві» було затверджено Вченою радою Львівського національного університету імені Івана Франка (протокол № 23 від 22.12.2010 р.) та схвалено координаційним бюро НАПрН України (Перелік тем дисертаційних досліджень, затверджених у 2011 р., с. 248, поз. 1384).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка наукових рекомендацій, спрямованих на вдосконалення кримінального процесуального законодавства, що регламентують зміст права на відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, а також порівняння способів відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди у кримінальному процесі України та країн континентальної й англо-американської правових систем.
Для досягнення мети дослідження поставлено такі завдання:
- сформулювати поняття цивільного позову у кримінальному провадженні (з’єднаного процесу) з урахуванням нового КПК;
- визначити співвідношення з’єднаного процесу з іншими способами захисту порушених кримінальним правопорушенням прав потерпілого;
- розкрити процес виникнення та становлення інституту цивільного позову у кримінальному провадженні та особливості його впровадження та подальшого розвитку на українських землях;
- з’ясувати проблеми, що виникають в ході провадження цивільного позову у кримінальному процесі за чинним кримінальним процесуальним законодавством України та запропонувати шляхи їх вирішення;
- дослідити питання захисту майнових та особистих прав потерпілого від кримінального правопорушення (жертви) в континентальній та англо-американській правових системах з метою з’ясування можливостей використання їх правового досвіду.
Об'єктом дослідження є процесуальні правовідносини, які виникають, змінюються і припиняються в ході провадження за цивільним позовом у кримінальному процесі.
Предметом дослідження є система нормативних положень, які регламентують процесуальний порядок і підстави пред’явлення цивільного позову у кримінальному провадженні, його розгляд і вирішення, а також теоретичні та практичні проблеми застосування цього інституту.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод наукового пізнання соціально-правових явищ із системно-функціональним підходом до їх аналізу. Це дало змогу розглянути інститут цивільного позову у кримінальному провадженні з позиції єдності його змісту та правової форми, як елемент правової системи, що постійно розвивається, і визначити його місце в системі кримінально-процесуальних інститутів. Дотримуючись зазначеного методологічного підходу, використано також формально-логічний метод, за допомогою якого досліджено законодавство, яке регулює інститут з’єднаного процесу, практику його застосування; історичний метод дав змогу проаналізувати ґенезу та розвиток законодавчого регулювання вказаного інституту та простежити його існування у конкретних історичних умовах, динаміку та форми його розвитку. За допомогою порівняльно-правового методу визначено спільне та відмінне у правовому регулюванні інституту з’єднаного процесу в Україні та у країнах континентальної та англо-американської правових систем. Загальнонауковий метод дедукції використовувався для встановлення співвідношення інституту цивільного позову у кримінальному провадженні з іншими способами захисту порушених кримінальним правопорушенням прав потерпілого. За допомогою соціологічного методу розглянуто різногалузеві нормативні та інші (зокрема, міжнародні) акти, здійснено контент-аналіз документів і судових справ, опитування і анкетування осіб; цей метод сприяв з’ясуванню й аналізу кількісних даних, що прямо чи опосередковано характеризують практику застосування інституту цивільного позову у кримінальному провадженні в Україні, визначенню тенденцій і закономірностей його розвитку в інших країнах. Догматичний аналіз допоміг виявити недоліки і сформулювати пропозиції щодо створення нових та вдосконалювання чинних законодавчих норм з урахуванням правової природи, призначення, цілей і завдань досліджуваного інституту кримінального процесу.
На цій методологічній основі здійснено збирання, обробку й аналіз емпіричного матеріалу.
Названі методи дослідження використано в роботі у взаємозв’язку та взаємозалежності, що забезпечило повноту розроблення теми і достовірність отриманих наукових результатів.
Теоретичну основу дослідження становлять наукові праці з філософії, історії та теорії держави і права, соціальної психології, соціології, кримінального, кримінально-процесуального права та криміналістики, цивільного, цивільного процесуального права, а також трудового права. Під час підготовки дисертації використано праці як українських, так і зарубіжних науковців. Серед українських учених окремі питання аналізованої тематики, крім зазначених вище дослідників, розглядали А.М. Бойко, Б.Л. Ващук, М.І. Гошовський, М.В. Гузела, О.В. Крикунов, О.П. Кучинська, Л.Л. Нескороджена, М.В. Сироткіна, М.І. Хандурін, Ю.В. Циганюк, М.Є. Шумило та ін.
Певний внесок у розроблення цієї проблеми зробили ще дореволюційні процесуалісти: А.Ф. Коні, Б.М. Овчинніков, Д.Г. Тальберг, І.Я. Фойницький, а також учені-правознавці СРСР, держав-членів СНД та країн далекого зарубіжжя: В.П. Бож’єв, С.А. Захаренко, З.З. Зінатуллін, Е.Ф. Куцова, Є.С. Нікулін, Г.Л. Осокіна, А.П.Рижаков, В.М. Савицький, М.С. Строгович (Російська Федерація), В. Дашкевич, Д. Новінська, С. Слівінскі (Республіка Польща), Д. Спінеліс (Греція), Е. Нтоко Гоме (Канада) та ін.
Нормативно-правову основу дослідження становлять: норми міжнародного права, Конституція України, чинне кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України, дореволюційне законодавство Російської та Австро-Угорської імперій, законодавство Української Радянської Соціалістичної Республіки та Союзу РСР, нормативно-правові акти країн континентальної та англо-американської правових систем.
Емпіричну базу дослідження становлять матеріали вивчення понад ста двадцяти кримінальних справ, в яких був заявлений цивільний позов, розглянутих і вирішених судами м. Львова та Львівської області за період 2008-2012 рр.; дані статистичних звітів про діяльність Прокуратури Львівської області щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочинами, за цей самий період; матеріали анкетування, одержані в ході опитування працівників правоохоронних органів (слідчих і прокурорів) та суддів. Загалом проанкетовано 150 осіб, у тому числі: суддів – 60, слідчих та прокурорів – 90.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що у результаті дослідження, на основі вивчення робіт багатьох вчених-юристів, порівняння кримінального процесуального законодавства України, зокрема нового, з нормами кримінально-процесуального законодавства держав континентальної та англо-американської праових систем, аналізу історичних та міжнародних нормативно-правових документів розроблено, сформульовано та обґрунтовано низку концептуально нових, важливих для практики та науки понять, положень і висновків, які розширюють уявлення про інститут з’єднаного процесу та його реалізацію у кримінальному провадженні і які виносяться на захист.
Уперше:
– сформульовано на основі нового кримінального процесуального законодавства України авторське визначення поняття цивільного позову у кримінальному провадженні (з’єднаного процесу), а саме як вимогу потерпілої від кримінального правопорушення фізичної чи юридичної особи, чи її представника, а в передбачених законом випадках і прокурора, про відшкодування майнової і моральної шкоди, безпосередньо заподіяної кримінальним правопорушенням, до обвинуваченого або осіб, які несуть матеріальну відповідальність за його дії, звернену до суду у формі, визначеній законом, яка підлягає розгляду і вирішенню в порядку кримінального провадження;
– з’ясовано співвідношення з’єднаного процесу з іншими способами захисту порушених кримінальним правопорушенням прав потерпілого за новим кримінальним процесуальним законом України, зокрема: кримінально-процесуальною реституцією; добровільним відшкодуванням заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди підозрюваним, обвинуваченим чи за його згодою будь-якою іншою фізичною чи юридичною особою; відшкодуванням шкоди, заподіяної потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, за рахунок Державного бюджету України;
– проаналізовано законодавчі зміни щодо інституту цивільного позову у кримінальному провадженні у зв’язку із прийняттям нового КПК України, які в цілому зміцнили і розширили процесуальні гарантії захисту прав потерпілих від кримінального правопорушення;
– доведено неприйнятність позиції законодавця, закріпленої у ч. 3 ст. 129 КПК, відповідно до якої у разі встановлення непричетності обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення суд залишає цивільний позов без розгляду. У такому випадку суд повинен відмовити у задоволенні позову;
– досліджено процес виникнення та становлення інституту цивільного позову у кримінальному провадженні, а також його впровадження і розвиток на українських землях (Київська Русь, у складі Польського Королівства, Великого князівства Литовського, Московської держави, СРСР). Доведено, що відшкодування потерпілому заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди завжди було пріоритетним у тодішньому законодавстві та практиці його застосування;
– з’ясовано способи відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, характерні для країн континентальної та англо-американської правових систем та з’ясовані можливості використання їх у національному законодавстві. Встановлено, що фактично всі держави континентальної системи права (зокрема Європейські) для відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням потерпілому (жертві) шкоди серед різних його способів віддають перевагу цивільному позову у кримінальному провадженні. В англо-американській системі (Англія, США та ін.) домінують інші способи – реституція і компенсація шкоди. В обох правових системах дістало широке використання відшкодування потерпілому у встановлених законами випадках та умовах заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди державою з публічних та інших соціальних фондів.
Удосконалено:
– положення про те, що з’єднаний процес – складне правове явище, що поєднує у собі як матеріально-правовий, так і процесуальний елементи;
– поняття про з’єднаний процес як міжгалузевий комплексний правовий інститут, пріоритет у регулюванні якого повинен бути відданий кримінальному процесуальному закону;
– положення про кримінально-процесуальні способи відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, за новим КПК України; кваліфікація добровільного відшкодування підозрюваним чи обвинуваченим шкоди до ухвалення відповідного рішення як окремий спосіб відшкодування шкоди у кримінальному провадженні, який до нового КПК не виділявся;
– положення про необхідність визначення у спеціальному законі умов та порядку відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, державою, а також створення спеціального публічного (державного) фонду відшкодування шкоди потерпілим від кримінального правопорушення; запропоновані умови та порядок такого відшкодування.
Набули подальшого розвитку:
– положення щодо матеріальних підстав та процесуальних передумов пред’явлення цивільного позову у кримінальному провадженні;
– положення про необхідність віднесення сторін цивільного позову у кримінальному провадженні до сторін кримінального провадження – обвинувачення і захисту;
– ідея про необхідність законодавчого закріплення гарантій відшкодування шкоди, заподіяної діловій репутації юридичних осіб у кримінальному провадженні;
– положення про доцільність передбачення у КПК можливості допиту сторін цивільного позову у кримінальному провадженні. Крім того, важливо також визнати такі пояснення (показання) цих суб’єктів джерелами доказів і передбачити норми в кримінальному процесуальному законодавстві України, що регулюють порядок їх допиту.
На підставі отриманих під час дослідження наукових результатів сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін та доповнень до чинного КПК України з метою вдосконалення інституту цивільного позову у кримінальному провадженні та подолання існуючих практичних проблем слідчо-прокурорської та судової практики, пов’язаної з його функціонуванням.
Теоретична значимість дисертації полягає в тому, що в ній на основі нового кримінального процесуального законодавства підданий ретельному теоретичному аналізу один з найбільш значущих інститутів кримінально-процесуального права, у результаті чого з’ясовано суть і значення для захисту прав і законних інтересів потерпілих від кримінального правопорушення фізичних і юридичних осіб, проблеми, що виникають у застосуванні цього інституту на практиці, дано більш глибоке тлумачення цього інституту і наведено обгрунтування змін до чинного законодавства з метою підвищення його ефективності.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що результати дисертаційного дослідження сприятимуть подальшому розвитку науки кримінального процесу, розширюючи наукові положення щодо з’єднаного процесу в Україні.
Сформовані автором положення, висновки та пропозиції, проекти правових норм можуть враховуватись у законотворчому процесі під час вдосконалення норм кримінального процесуального закону. Їх використовують у навчальному процесі під час викладання курсу кримінально-процесуального права. Положення і рекомендації, обгрунтовані в даній роботі, є корисними для працівників правоохоронних органів (зокрема, слідчих і прокурорів) та суддів при провадженні щодо цивільного позову у кримінальному процесі, про що свідчать акти впровадження результатів дослідження в навчальний процес та судову практику.
Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена на кафедрі кримінального процесу і криміналістики юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, представлена, розглянута і обговорена на засіданні кафедри, яка її схвалила і рекомендувала до захисту.
Окремі положення дисертації неодноразово обговорювались на наукових семінарах кафедри, оприлюднені у вигляді виступів і доповідей на 12 науково-практичних конференціях: ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених «Закарпатські правові читання» (Ужгород, 28-29 квітня 2011 р.); Х Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції «Актуальні проблеми прав людини, держави та правової системи» (Львів, 6-8 травня 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Пріоритетні напрями розвитку законодавства України» (Запоріжжя, 10-11 листопада 2011 р.); Международной конференции «Jus est ars boni et aequi» (Москва, 11 ноября 2011г.); Міжнародній щорічній науковій конференції молодих вчених, аспірантів і студентів, присвяченій пам’яті видатних вчених-юристів П. О. Недбайла, О. В. Сурілова, В. В. Копейчикова «Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави» (Львів, 18-19 листопада 2011 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми правової системи України» (Київ, 24 листопада 2011 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Основні напрямки реформування законодавства України в умовах розбудови демократичної держави» (Харків, 17-18 грудня 2011 р.); XVIII регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (Львів, 26-27 січня 2012 р.); XІ Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції «Актуальні проблеми прав людини, держави та правової системи» (Львів, 20-21 квітня 2012 р.); XIX регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (Львів, 07-08 лютого 2013 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток правової системи України в умовах сьогодення» (Донецьк, 16-17 лютого 2013 р.); XІІ Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції «Актуальні проблеми прав людини, держави та правової системи» (Львів, 26-28 квітня 2013 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 17 публікацій, з них 4 статті у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, а також 1 стаття в іноземному фаховому виданні (Республіки Польща), та 12 тез доповідей на конференціях.
Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів (поділених на підрозділи), висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг роботи 233 сторінок, з них основний текст – 198 сторінок, список використаних джерел – 20 сторінок (291 найменування), додатків – 15 сторінок.

Список літератури:
ВИСНОВКИ
У ході проведеного дослідження було вивчено та проаналізовано законодавче регулювання інституту з’єднаного процесу (цивільного позову у кримінальному провадженні) за новим КПК України, досліджено процеси виникнення, становлення цього інституту та його впровадження та розвитку на українських землях, а також з’ясовано правовий механізм відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди у кримінальному процесі у країнах континентальної й англо-американської правових систем. За результатами дослідження зроблено такі висновки:
1. Цивільний позов у кримінальному провадженні – це вимога потерпілої від кримінального правопорушення фізичної чи юридичної особи, чи її представника, а в передбачених законом випадках і прокурора, про відшкодування майнової і моральної шкоди, безпосередньо заподіяної кримінальним правопорушенням, до підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які несуть матеріальну відповідальність за його дії, звернена до суду у формі, визначеній законом, яка підлягає розгляду і вирішенню в порядку кримінального провадження.
2. З’єднаний процес (цивільний позов у кримінальному провадженні) є основним і найбільш ефективним способом захисту порушених кримінальним правопорушенням майнових прав потерпілих осіб. На відміну від непозовних способів, з’єднаний процес забезпечує найбільш повне і всебічне відновлення майнових прав осіб, яким внаслідок кримінального правопорушення було завдано шкоди, а також компенсацію моральної шкоди.
3. Вихідним моментом в історії інституту з’єднаного процесу є розмежування кримінальної та цивільної юрисдикції. «Прародичів» окремих норм, які утворюють цей інститут, можна виявити ще у джерелах права Стародавнього Риму (V ст. до н.е.). Основні ж його положення були розроблені і відображені у правових актах, починаючи з середини XIX до початку XXI століть.
4. На території українських земель інститут цивільного позову у кримінальному провадженні розвивався поступово, з урахуванням правових тенденцій та законодавчих процесів держав, до складу яких вони входили в різні періоди історичного розвитку (Київська Русь, Польське Королівство, Велике князівство Литовське, Російська та Австро-угорська імперії, , СРСР).
5. Новий КПК проігнорував віднесення сторін цивільного позову у кримінальному провадженні до сторін кримінального провадження – цивільного позивача до сторони обвинувачення, а цивільного відповідача до сторони захисту відповідно, що навряд чи покращує процесуальний статус сторін цивільного позову.
6. Важливим і прогресивним є положення нового КПК, яким встановлено, що цивільним позивачем може бути як фізична особа, якій завдано майнову та/або моральну шкоду, так і юридична особа, якій завдано майнову шкоду (ст. 61 КПК). Проте, визнавши можливість юридичної особи виступати цивільним позивачем у кримінальному провадженні, законодавець обмежив її права на відшкодування моральної шкоди (порівняно із фізичними особами) у кримінальному провадженні, не врахувавши при цьому факт законодавчого закріплення гарантій відшкодування шкоди, заподіяної діловій репутації юридичних осіб.
7. Вимагає додаткового врегулювання у КПК процедура відмови цивільного позивача від позову. Необхідно визначити, що така відмова може бути заявлена цивільним позивачем лише у письмовій формі з наведенням причин відмови, і може бути прийнята лише судом після роз’яснення йому відповідних процесуальних наслідків.
8. Необхідно внести відповідні зміни до чинного законодавства, або, принаймні, дати роз’яснення у постановах пленумів вищих судових інстанцій щодо заміни неналежних цивільних відповідачів. Заміна особи, вказаної цивільним позивачем у позовній заяві як такої, що, на його думку, повинна нести відповідальність за заподіяну шкоду, на іншу особу, повинна здійснюватися органом досудового розслідування після повідомлення іншій особі про підозру та визнання цим органом наявного у справі цивільного відповідача неналежним, а судом – у підготовчому провадженні та до початку судового розгляду. Про залучення як цивільного відповідача слідчий, прокурор виносять мотивовану постанову, а суд – ухвалу.
9. Доцільно передбачити у КПК можливість допиту цивільного позивача та цивільного відповідача, а також визнати пояснення (показання) таких суб’єктів провадження джерелами доказів.
10. Нормативне положення, закріплене у ч. 3 ст. 129 КПК, відповідно до якої у разі встановлення «непричетності обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення» суд залишає цивільний позов без розгляду, не можна визнати правильним. У такому випадку суд має відмовити у позові.
11. Обґрунтовано пропозицію дисертанта доповнити КПК України нормою, яка б дозволяла суду першої інстанції, який розглядав цивільний позов у кримінальному провадженні, визнавши цивільний позов таким, що підлягає задоволенню, але вирішення питання про розмір відшкодування передати на вирішення в порядку цивільного судочинства, якщо встановлення його розміру цивільного позову неможливе без відкладення судового засідання для проведення додаткових розрахунків.
12. Законодавство більшості країн континентальної, а також англо-американської правових систем містить як позитивний, так і негативний досвід у правовому регулюванні питань відшкодування потерпілим шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням. Слід констатувати, що практично у всіх країнах міжнародно-правові принципи захисту прав потерпілих не втілюються в повній мірі. Проте інститут цивільного позову у кримінальному провадженні, а також державна компенсація шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, є характерними для всіх країн континентальної правової сім’ї.
13. Порівнюючи законодавство України щодо відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, із законодавством у цій сфері зазначених країн, варто зазначити, що в Україні існує менше гарантій захисту потерпілого. Правильний напрямок для розвитку вітчизняного законодавства можуть дати норми міжнародного гуманітарного права. Разом з тим, задеклароване в міжнародних актах відшкодування шкоди потерпілому державою в законодавстві і на практиці не отримало достатнього розвитку навіть у більшості економічно і політично розвинених країн. Самі міжнародні норми обмежують використання такого відшкодування лише окремим випадками. В Україні у близькому майбутньому необхідно досягти хоча б такого рівня.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1) Законодавство України:
1. Конституція України (із змінами і доповненнями). – К.: Атіка. 2006. – 62с.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України: офіційне видання. Текст прийнятий Верховною Радою України 13 квітня 2012 р. / М-во юстиції України. – К.: ІнЮре. 2012. – 356с.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України: Офіційний текст. – К.: Атіка, 2006. – 196с.
4. Кримінальний кодекс України. – К.: Велес, 2009. – 144с.
5. Цивільний кодекс України: Офіційний текст. – Атіка, 2006. – 352с.
6. Цивільний процесуальний кодекс України. – К.: Видавничий дім «Скіф», 2008. – 144с.
7. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 53. – Ст.794. (зі змін. і доп.).
8. Закон України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР // Відомості ВР України – 1995– № 1. – ст. 1.
9. Про виконавче провадження. Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 24.
10. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Закон України // Відомості Верховної Ради України, 2004. - № 51, ст. 553.
11. Про банки і банківську діяльність. Закон України // Відомості Верховної Ради України, 2001. - № 5 – 6, ст. 30.
12. Інструкція про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0051900-10
13. Порядок накладення арешту на цінні папери, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1999 р. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1744-99-%D0%BF

2) Міжнародні нормативні акти та законодавство іноземних держав:
14. Загальна декларація прав людини 1948 р. // Міжнародний захист прав і свобод людини. Збірник документів. – М., 1990.
15. Декларация основных принципов правосудия для жертв преступлений и злоупотреблений властью правами человека // Организация Объединенных Наций. – Н.-Й., 1989. – С. 298 – 301.
16. Європейська конвенція щодо відшкодування збитку жертвам насильницьких злочинів. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_319
17. Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи № R (85) 11 від 28 червня 1985 державам-членам щодо становища потерпілого в рамках кримінального права і кримінального процесу. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.hri.ru
18. Директива Ради Європейського Союзу про компенсацію жертвам злочинів 2004/80/EC, прийнята 29 квітня 2004. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ec.europa.eu/civiljustice/comp_crime_victim/comp_crime_victim_ec_en.htm
19. Kodeks Postępowania Karnego Rzeczypospolitej Polskej. Ustawa z dnia 6 czerwca 1997 roku // KPK Dz.U. 1997 nr 89 poz. 555.
20. Kodeks Karny Rzeczypospolitej Polskej. Ustawa z dnia 6 czerwca 1997 roku // KK Dz.U. 1997 nr 88 poz. 553.
21. Criminal Procedure Code of the Republic of Estonia (English version). – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://legislationline.org/documents/section/criminal-codes
22. Criminal Procedure Act of Finland (English version) http://legislationline.org/documents/section/criminal-codes
23. Criminal Procedure Code of the French Republic (English version). – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://legislationline.org/documents/section/criminal-codes
24. Criminal Procedure Code of the Federal Republic of Germany (English version). – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://legislationline.org/documents/section/criminal-codes
25. Criminal Procedure Code of the Kyrgyz Republic (English version) http://legislationline.org/documents/section/criminal-codes
26. Criminal Procedure Code of the Republic of Latvia (English version). – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://legislationline.org/documents/section/criminal-codes
27. Criminal Procedure Code of the Kingdom of Norway (English version). – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://legislationline.org/documents/section/criminal-codes
28. Criminal Procedure Code of the Slovak Republic (English version) http://legislationline.org/documents/section/criminal-codes
29. Criminal Procedure Act of the Republic of Slovenia (2006) http://legislationline.org/documents/section/criminal-codes
30. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации. – Москва: проспект, КноРус, 2011. – 256 с.
31. Statutory Instrument 1998 No. 3132 L.17. The Civil Procedure Rules 1998 [Electronic resource] / Website of The UK Ministry of Justice. URL: http://www.legislation.gov.uk/uksi/1998/3132/contents/made (дата звернення: 09.01.13)
32. Criminal Justice Act 2003 [Electronic resource] / Website of UK Office of Public Sector Information.
URL: http://www.legislation.gov.uk/ukpga/2003/44/contents (дата звернення: 09.01.13)
33. Criminal Injuries Compensation Act 2005 [Electronic resource] / Website of UK Office of Public Sector Information. URL:
http://www.legislation.gov.uk/ukpga/1995/53/contents (дата звернення: 10.01.13)
34. United States Code TITLE 18 - CRIMES AND CRIMINAL PROCEDURE [Electronic resource] / Website Cornell University Law School. URL: http://www.law.cornell.edu/uscode/text (дата звернення: 10.01.13).
35. Mandatory Restitution Act of 1996 [Electronic resource] / http://www.brendagrantland.com/Blog/MVRA.html (дата звернення: 11.01.13)

3) Спеціальна література:
36. Śliwiński S. Polski proces karny przed sądem powszechnym: zasady ogólne / S. Śliwiński. – Warszawa: Gebethner i Wolff. 1948. – 350 s.
37. Nowińska J. Status prawny powoda cywilnego w procesie karnym / J. Nowińska. – Wolters Kluwer Business. 2007. – 401 s.
38. Васильев А. М. Правовые категории: Методологические аспекты разработки системы категорий теории права / А. М. Васильев. – М.: Юридическая литература. 1976. – 264 с.
39. Прасковьин Д. А. Уголовно-процессуальные гарантии реализации исковой формы защиты гражданских прав: [учебное пособие] / Д. А. Прасковьин. – Саратов: Саратов. юрид. иститут МВД России. 2005. – 132 с.
40. Нор В. Т. Правовые и теоретические основы защиты нарушенных преступлением имущественных прав в советском уголовном процессе: дис… доктора юрид. наук: 12.00.09 / В. Т. Нор. – Львов, 1989. – 273 с.
41. Чельцов М. А. Гражданский иск в уголовном процессе / М. А. Чельцов // Советская юстиция. – М. : Юрид. изд-во НКЮ СССР. – 1940. – № 3. – С. 13 – 16.
42. Шаламов М. П. Гражданский иск в уголовном деле / М. П. Шаламов. – М. : РИО ВЮА. 1948. – 35 c.
43. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу РФ / [В. И. Радченко, В. Т. Томин, М. П. Поляков]. – М. : Юрайт, 2004. – 378 с.
44. Зинатуллин З. З. Возмещение материального ущерба в уголовном процессе / З. З. Зинатуллин. – Казань. 1974. – 99 с.
45. Понарин В. Я. Производство по гражданському иску при расследовании уголовного дела / В. Я. Понарин. – Воронеж. 1978. – 157 с.
46. Куцова Э. Ф. Гражданский иск в уголовном процессе / Э. Ф. Куцова. – М. : [б. и.]. 1963. – 114 с.
47. Гуреев П. П. Гражданский иск в уголовном процессе / П. П. Гуреев. - М. : Юрид. лит. 1972. – 95 с.
48. Александров С. А. Правовые гарантии возмещения ущерба в уголовном процессе / С. А. Александров. – Горький. 1976. – 123 с.
49. Мазалов А. Г. Гражданский иск в уголовном процессе / А. Г. Мазалов. – М. : Юрид. лит. 1966. – 176 c.
50. Даев В. Г. Современные проблемы гражданского иска в уголовном процессе / В. Г. Даев. — Л. 1972. – 71 с.
51. Савицкий В. М. Гражданский иск в уголовном процессе / В. М. Савицкий. – М. 1983. – 224 с.
52. Чорнооченко С. І. Цивільний процес: [вид. 2-ге, перероб. та доп.: навчальний посібник] / С. І. Чорнооченко. — К. : Центр навчальної літератури. 2005. — 472 с.
53. Добровольский А. А. Основные проблемы исковой формы защиты права / А. А. Добровольский, С. А. Иванова. – М. 1979. – 159 с.
54. Гурвич М. А. Право на иск / М. А. Гурвич. – М. 1949. – 199 с.
55. Осокина Г. Л. Иск (теория и практика) / Г. Л. Осокина. – М. : Городец. 2000. – 192 с.
56. Фурман И. С. Гражданский иск в уголовном деле в советском процессе: автореф. канд. дисс. / И. С. Фурман. – Москва, 1955. – 29 с.
57. Уголовный процесс: Учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция» / Под ред. В. П. Божьева. 3-е изд., испр. и доп. – М. : Спарк. 2002. – 704 с.
58. Самойлова Ж. В. Специфика гражданского иска в уголовном судопроизводстве / Ж. В. Самойлова // Гражданин и право. – 2010. – № 4. – С. 74 – 77.
59. Нор В. Т. Защита имущественных прав в уголовном судопроизводстве / В. Т. Нор. – К. : Выща шк. Головное изд-во. 1989. – 275 с.
60. Бозров В. Гражданский иск в уголовном процессе неуместен / В. Бозров // Российская юстиция. – 2001. – № 5. – С. 29 – 30.
61. Рязановский В. А. Единство процесса: [пособие] / В. А. Рязановский. – М. : Юридическое бюро «ГОРОДЕЦ». 1996. – 74 с.
62. Ферри Э. Уголовная социология. Перевод с 4-го итальянского издания. Ч. 1 / Ферри Э.; Предисл.: Дриль Д.А., Ферри Э. – С.-Пб. : Т-во "Просвещение". 1910. – 454 c.
63. Познишев С. В. Элементарный учебник русского уголовного процесса / С. В. Познишев. – Москва. 1913. – 328 с.
64. Шадрин В. С. Обеспечение прав личности при расследовании пре ступлений / В. С. Шадрин. – М . 2000. – 232 с.
65. Захаренко С. А. Гражданский иск в уголовном процессе (по законодательству Российской Федерации и Республики Казахстан) / С. А. Захаренко // Ученые записки: сб. научных трудов юридического факультета Оренбургского государственного университета. Вып. 1. – Оренбург. 2004. – С. 281 – 282.
66. Чувашова Н. С. Некоторые проблемы защиты прав гражданского истца в уголовном судопроизводстве / Н. С. Чувашова // Ученые записки: сб. научных трудов юридического факультета Оренбургского государственного университета. Вып. 1. – Оренбург. 2004. – С. 71 – 73.
67. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса / М. С. Строгович. – М. 1958. – 703 с.
68. Самитов М. Р. Производство по рассмотрению и разрешению гражданского иска в российском уголовном процессе: автореф. дис. канд. юрид. наук / М. Р. Самитов. – Челябинск, 2006. – 187 с.
69. Головочук О. С. Гражданский иск в уголовном процессе / О. С. Головочук // Ученые записки: сб. научных трудов юридического факультета Оренбургского государственного университета. Вып. 1. – Оренбург. 2004. – С. 127 – 129.
70. Гражданский иск в уголовном судопроизводстве: современное состояние и перспективы развития / М. Г. Янин, Д. С. Штоль // Ученые записки: сб. научных трудов юридического факультета Оренбургского государственного университета. Вып. 1. – Оренбург. 2004. – С. 92 – 98.
71. Жадяева М. А. Обеспечение законности при реализации гражданского иска в российском уголовном судопроизводстве / М. А. Жадяева // Обеспечение законности в российском уголовном судопроизводстве: материалы Междунар. научн.–практ. конф. (г. Саранск, 7–8 декабря 2006 г.) / МГУ им. Н.П. Огарева, Мордов. гуманитар. ин-т. – Саранск. 2006. – С. 150 – 154.
72. Козубенко Ю. В. Понятие и значение гражданского иска в уголовном преследовании в свете защиты имущественных прав граждан / Ю. В. Козубенко // Ученые записки: Сборник научных трудов юридического факультета Оренбургского государственного университета. – Выпуск 1. – Оренбург: РИК ГОУ ОГУ. 2004. – С. 219 – 220.
73. Галимов Т. Р. К вопросу совмещения исковой формы защиты права вуголовном процессе / Т.Р. Галимов // Ученые записки: Сборник научныхтрудов юридического факультета Оренбургского государственного универ¬ситета. Вып. 2. Том 2. – Оренбург: РИК ГОУ ОГУ. 2005. – С. 124 – 130.
74. Курячая И. И. К вопросу о защите имущественных прав потерпевших в уголовном процессе / И. И. Курячая // Ученые записки: Сборник научныхтрудов юридического факультета Оренбургского государственного универ¬ситета. Вып. 1. – Оренбург: РИК ГОУ ОГУ. 2004. – С. 424.
75. Тимошенко А. В. К вопросу о применении норм гражданского процессуального права в уголовном процессе / А. В. Тимошенко // Актуальные проблемы реформирования экономики и законодательства России и стран СНГ – 2002: материалы Международной научно-практической конференции. Челябинск, 12-13 апреля 2001 г. – Челябинск. 2001. – Ч. 2. – С. 140 – 142.
76. Копылова В. И. К вопросу о процессуальном положении гражданского истца как участника уголовного судопроизводства и его статусе / В. И. Копылова // Вестник ОГУ. 2008. – № 83. – С. 108 – 110.
77. Денисова Т. Ю. Целесообразность рассмотрения гражданского иска в уголовном судопроизводстве / Т. Ю. Денисова // Вестник Оренбургского государственного университета. – 2005. – № 3. – С. 44 – 46.
78. Николаев Е.М. Восстановление прав и законых интересов потерпевших в уголовном судопроизводстве: [монография] / Е. М. Николаев; под науч. ред. Е. Г. Васильевой. – М. : Юрлитинформ. 2010. – 208 с.
79. Милицин С. Уголовное дело и гражданский иск: вместе или порознь? / С. Милицин, Е. Попкова // Российская юстиция. 2001. – № 7. – С. 46 – 48.
80. Сысоев В., Так ли уж неуместен гражданский иск в уголовном процессе? / В. Сысоев, К. Храмцов // Российская юстиция. 2001. – № 10. – С. 67 – 68.
81. Dionysios D. Spinellis. The Civil Action: A Useful Alternative Silution to the Victims’ Problems? / Dionysios D. Spinellis // Criminal Law in Action: An Overview of Current Issues in Western Societies. – Norwell: Kluwer Law and Taxation Publishers, USA. 1998. – 412 р.
82. Селедникова О.Н. Реституция и как форма реализации права на возмещение имущественного вреда, причиненного преступлением // Право: теория и практика. - М.: Тезарус, 2007, № 11 (100). – С. 39-41.
83. Корякін Р.В. Реституція у сучасному кримінальному процесі України [Текст]: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Корякін Р. В. Київський національний ун-т внутрішніх справ. – К. 2006. – 20 с.
84. Ntoko Ngome E. The Civil Party in Criminal Trials: a comparative study-guide to the criminal procedure harmonization process in Carneroon / Е. Ntoko Ngome. – – McGlll University Montreal, Canada. 1995. – 143 р.
85. Restitution. The National Center for Victims of Crime [Electronic resource] – 2012. Available at http://victimsofcrime.org/help-for-crime-victims/get-help-bulletins-for-crime-victims/restitution
86. Вісник Верховного Суду України № 2 (102), 2009. – С. 30.
87. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За загальною редакцією професорів В. Г. Гончаренка, В. Т. Нора, М. Є. Шумила. – К. : Юстініан, 2012. – 1224 с.
88. Об’єднана комісія Європейського Союзу та Ради Європи. Висновок щодо Проекту КПК України. 2 листопада 2011 року. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.coe.kiev.ua/news/2012/01/Opinion%20on%20Draft%20CPC%20UA%20Ukr.pdf
89. Commission of the European Communities. Green Paper. Compensation to Crime Victims. – Електронний ресурс - Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/site/en/com/2001/com2001_0536en01.pdf
90. Сліпченко О. І. Визначення розміру компенсації моральної шкоди / О. І. Сліпченко // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 2 (24). – С. 45 – 48.
91. Гошовський М. І.Потерпілий у кримінальному процесі України / М. І. Гошовський, О. П. Кучинська. – К. 1998. – С. 3 – 171.
92. Тальберг Д. Г. Гражданский иск в уголовном суде или соединенный процесс.  Д. Г. Тальберг. – К. : Унив. тип. (В. И. Завадзкого). 1888. – 224 с.
93. Фойницкий И. Я. Курс уголовного судопроизводства / Под ред. А. В. Смирнова. – С-Пб. : Альфа. 1996. – Т. 1. – 607 с.
94. Тертишник В. Проблеми захисту прав потерпілого в кримінальному процесі України та Росії / В. Тертишник, О. Тертишник // Право і політика. – 2003. – № 11. – С. 77 – 80.
95. Линовский В.А. Опыт исторических розысканий о следственном уголовном судопроизводстве в России.  В. А. Линовский. Одесса: Тип. Л. Нитче. 1849. – 264 с.
96. Daszkiewicz W. Proces adhezyjny na tle prawa polskiego / W. Daszkiewicz. – Warszawa: Państwowe Wydawn. Naukowe. 1961. – 171 s.
97. Тищик Б. Й. Держава і право Стародавнього Риму: [навчальний посібник]. Частина ІІ. / Б. Й. Тищик. – Львів: Юрид. ф-т Львів. ун-ту. 1995. – С. 68 – 69.
98. Austrian Code of Criminal Procedure of 1873. [Electronic resource] – 2012. Available at http://www.euro-justice.com/member_states/austria/country_report/1361/
99. Sheehan A. V. Criminal Procedure in Scotland and France / A. V. Sheehan. – Edinburg: Her Majesty's Stationery Office. 1975. – 229 с.
100. Уголовный процесс западных государств / Гуценко К.Ф., Головко Л. Б. Филимонов Б.А. – М. : Зерцало. 2002. – 528 с.
101. Major Criminal Justice Systems / G.F. Colee, S.J. Fraancowski, M.G. Gertz and others. – London. 1981. – 176 р.
102. Esmein A. A History of Continental Criminal Procedure, The Continental Legal History Series / А. Esmein. – Boston: Association of American Law Schools. 1913. – 279 р.
103. Plucknet Theodore. A Concise History of the Common Law, 5-th edition / T. Pluncket. – Butterworths. 1956. – 216 р.
104. Wells v. Abraham (1872), L.R. 7 Q.B. 554.
105. Smith v. Selwyn (1914), 3 K.B. 98, 231.
106. 29 Halsbury's Laws (4th edition), para. 423; and 43 Halsbury's Statutes (3rd edition), p. 331.
107. Bond v. Chief Constable of Kent (1983), 1 Ali E.R., 456.
108. Чельцов-Бебутов М. А. Курс уголовно-процессуального права / М. А. Чельцов-Бебутов. – С-Пб. 1995. – 695 с.
109. Смирнов А. В. Состязательный процесс / А. В. Смирнов. – С-Пб. : Альфа. 2001. – 320 с.
110. Памятники русского права. Вып. 1. М.: Госюриздат. 1952. – 287 с.
111. Куницын А. П. Историческое изображение древнего судопроизводства в России / А. П. Куницын. – С-Пб. 1843. – 340 с.
112. Российское законодательство X – XX веков. В 9 т. Законодательство периода становления абсолютизма. – М. : Юридическая литература. Т. 4. 1986. – 511 с.
113. Uruszczak W. Statuty Kazimierza Wielkiego jako źródlo prawa Polskiego / W. Uruszczak // [Electronic resource] – 2012. Available at www.law.uj.edu.pl/users/khpp/dznauk_pliki/statuty.htm
114. Бойко І. Й. Органи влади і право в Галичині у складі Польського Королівства (1349-1569 рр.): монографія / І. Й. Бойко. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка. 2009. – 628 с.
115. Statuta polskie króla Kazimierza w Wislicy złożone. – Warszawа: Drukarniа Kommissyi Rządowéj Sprawiedliwości. 1847. – 236 str.
116. Сергеевич В. И. Русские юридические древности / В. И. Сергеевич. – С-Пб. 1902. – Т. I. – 460 c.
117. Ланге Н. Древнее русское уголовное судопроизводство / Н. Ланге. – М. 1883. – 234 с.
118. Курс советского уголовного процесса. Общая часть / Под ред. А. Д. Бойкова и И. И. Карпеца. – М. : Юр. Лит. 1989. – 640 с.
119. Жеребятьев И. В. Личность потерпевшего в современном уголовном судопроизводстве России: [монография] / И. В. Жеребятьев. – Оренбург: РИК ГОУ ОГУ. 2004. – 220 с.
120. Баршев Я. И. Основания уголовного судопроизводства с применением к российскому уголовному судопроизводству / Я. И. Баршев. – С-Пб. 1841. – 198 с.
121. Кистяковский А. Ф. Очерк исторических сведений о своде законов, действовавших в Малороссии под заглавием: Права, по которым судится малороссийский народ / А. Ф. Кистяковский. – К. 1879. – 430 с.
122. Аннерс Э. История европейского права / Э. Аннерс. – М. : Наука. 1996. – 395 с.
123. Трайнин А. Систематический комментарий к Уставу уголовного судопроизводства. Выпуск П / А. Трайнин, В. М. Случевский. – 1914. – 224 с.
124. Юношев С. В. Адвокат представитель потерпевшего: Дис. ... канд. юрид. наук. – Самара, 2000. – 189 с.
125. Ленин В. И. Полное собрание сочинений. Т. 44. – 1974 г. – 746 с.
126. Утевский Б. Возмещение неимущественного вреда как мера социальной за щиты / Б. Утевский // Еженедельник советской юстиции. 1927. – № 35. – С. 1083 – 1084.
127. Яни П. Моральный вред как основание признания потерпевшим / П. Яни // Советская юстиция. 1993. – № 8. – С. 6 – 8.
128. Основы законодательства Союза ССР и союзных республик. – М., 1971.
129. Уголовно-процессуальный кодекс УРСР. 1922. N 20 - 21. Ст. 230; 1923. N 7.
130. Ващук Б. Предмет доказування щодо цивільного позову у кримінальному процесі : монографія / Б. Л. Ващук. – Львів: ПАІС. 2008. – 208 с.
131. Вісник Верховного Суду України № 1 (35), 2002. – С. 30.
132. Галянтич М. К. Відшкодування моральної та матеріальної шкоди. – С. 106.
133. Махов В. Н., Гражданский иск в уголовном деле: [монография] / В. Н. Махов, Д. Б. Разумовский. – М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право. 2009. – 135 с.
134. Бартошек М. Римское право: (Понятия, термины, определения): пер. с чеш. / М. Бартошек. – М. : Юрид. лит. 1989. – 448 с.
135. Юридичний словник / за ред. Б. М, Бабія, В. М. Корецького, В. В. Цвєткова. – К. 1974. – 178 с.
136. Печерский В. В. Профессиональная юридическая помощь в судебном разбирательстве уголовного дела: [монография] / В. В. Печерский. – М. : Издательство «Юрлитинформ». 2006. – 352 с.
137. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації: [навч. посібник] / В. О. Навроцький. – К. : Юрінком Інтер. 2006. – 704 с.
138. Compensation to crime victims. European Commission of European Judicial Network. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ec.europa.eu/civiljustice/comp_crime_victim/comp_crime_victim_ec_en.htm
139. Вісник Верховного Суду України №1(53), 2005. – С. 24.
140. Разумовский Д. Б. Гражданский иск в уголовном деле: Дисс. ... канд. юрид. наук / Д. Б. Разумовский. – М. 2004. – 183 с.
141. Мамыкин А. С. Гражданский иск в уголовном деле. Учебник уголовного процесса / А.С. Мамыкин. – М. : «Спарк». 1995. – 168 с.
142. Дык А. Г. Актуальные вопросы гражданского иска в уголовном процессе: дис. ... канд. юрид. наук 12.00.09 / А. Г. Дык. – М. : РГБ, 2006. – 253с.
143. Зорин, А. И. Гражданский иск в уголовном процессе : дис. ... канд. юр. наук / А. И. Зорин. – Екатеринбург, 2005. – 190 с.
144. Роговенко Д. С. Відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю, за договорами страхування цивільної відповідальності при розгляді кримінальних справ / Д. С. Роговенко // Вісник Верховного суду України. 2012. – № 10. – С. 34 – 37.
145. Божьев В. П. Гражданский иск в уголовном деле и применение гражданского процессуального права / В. П. Божьев // Советское государство и право. 1986. – № 9. – С. 98 – 99.
146. Масленникова Л. B. Гражданский ответчик в российском уголовном процессе: дисс.… канд. юрид. наук / Л. B. Масленникова. – Краснодар. 2001. – 205 с.
147. Рыжаков А. П. Гражданский истец: понятие, права и обязанности: Научно-практическое руководство / А. П. Рыжаков. – М.: Издательство «Экзамен». 2007. – 351 с.
148. Безлепкин Б. Т. Уголовный процесс России: [учеб. пособие]. — 2-е изд., перераб. и доп. / Б. Т. Безлепкин. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект. 2004. – 480 с.
149. Тертишник В. М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України / В. М. Тертишник. — Київ: А.С.К. 2002. – 1056 с.
150. Лившиц Ю. Назначение института гражданского иска в уголовном процессе / Ю. Лившиц, А. Тимошенко // Российская юстиция. – 2002. – № 6. – С. 45 – 47 .
151. Кони А. Ф. Судебные речи. Издательство второе / А. Ф. Кони. – С-Пб.1861 – 1888. – 760 с.
152. Комментарий к УПК РФ / А. В. Смирнов, К. Б. Калиновский. – С-Пб. : Питер. 2004. – 848 с.
153. Сенин Н. Н. Возмещение вреда, причиненного преступлением, в уголовном процессе / Н. Н. Сенин. – Томск: Изд-во НТЛ. 2005. – 160с.
154. Дубровин В. В. Гражданский иск и другие институты возмещения вреда от преступлений в уголовном судопроизводстве (международный, зарубежный, отечественный опыт правового регулирования): дис. ... канд. юр. наук / В.В. Дубровин. – Москва, 2010. – 221 с.
155. Mireille Delmas-Marty. European Criminal Procedures / Delmas-Marty Mireille, J. R. Spencer. 2002. – 230 р.
156. Жалинский А. Э. Современное немецкое уголовное право / А. Э. Жалинский. – М. : Проспект. 2006. – 560 с.
157. Головко Л. В. Альтернативы уголовному преследованию в современном праве / Л. В. Головко. – С-Пб. 2002. – 210 с.
158. Попаденко Е. В. Альтернативные средства разрешения уголовно-правовых конфликтов в российском и зарубежном праве / Е. В. Попаденко. – М. : Издательство «Юрлитинформ». 2009. – 176 с.
159. Гражданское и торговое право зарубежных государств: [учебник] / отв. ред. Е. А. Васильев, А. С. Комаров. 4-е изд., перераб. и доп. В 2-х т. Т.П. – М. : Международные отношения. 2005. – 564 с.
160. Marek Krysztofiuk. Jakich roszczeń majątkowych mogę dochodzić w postępowaniu karnym? – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://prawo-karne.wieszjak.pl/pokrzywdzony/87042,Jakich-roszczen-majatkowych-moge-dochodzic-w-postepowaniu-karnym.html#ixzz2G3EqUAd5
161. Элькинд Π. C. Толкование и применение норм уголовно-процессуального права / Π. C. Элькинд. – М. : Юр. лит. 1967. – 192с.
162. Sime S. A Practical Approach to Civil Procedure. Eleven Edition / S. Sime. – London: Oxford Academ. 2008. – 600 р.
163. The Legal System of Scotland: Cases and Materials / Alan Paterson, T. Bates, Mark Poustie. – Softcover, Green W. 2008. – P. 28 – 34.
164. Christine Van Der Wyngaert. Criminal procedure systems in the European Community / Christine Van Der Wyngaert. – London: Butterworths. 1993. – 408 р.
165. Додонов B. H. Сравнительное уголовное право. Общая часть / B. H. Додонов. – М.: Издательство «Юрлитинформ». 2009. – 430 с.
166. Craig M. Bradley. Criminal Procedure. A Worldwide Study / Craig M. Bradley. – North Carolina: Durham. 2007. – 230 р.
167. Wren Т. Confiscation Law and Asset Tracing in The United Kingdom / Т. Wren. – London. 1992. – 345 р.
168. Федорчук Н. Б. Захист прав потерпілих від злочину в англо-американській правовій системі та кримінальному судочинстві України: монографія / Н.Б. Федорчук, В.Т. Нор. — К.: Правова єдність. 2009. — 192 c.
169. Odom v. Microsoft Corp. № 04-35468 (9-th Cir. May 4, 2007) // RICO Law Reporter. Vol. 45, Number 6 (2007). – Р. 194-200.
170. Дональд В. Норф. Законы RICO - теория проведения расследования / Дональд В. Норф // Сборник материалов для занятий с российскими прокурорами и следователями. Департамент юстиции США: Управление по уголовным делам. 1997. – С. 49 – 57.
171. Patterson v. Mobil Oil Corp., 335 F. 3d 476, 492 (5th Cir.2003) [Electronic resource] / United States Court of Appeals. URL: http://federal-circuits.vlex.com/vid/patterson-vs-mobil-oil-corp-20001965 (дата звернення 11.01.2013).
172. World Wrestling Entertainment, Inc. v. Jakks Paciﬁ c, Inc. 530 F.Supp.2d 486, 519 (S.D.N.Y.2007) // Сборник решений окружных судов США (Южный округ штата Нью-Йорк). – № 530. – 2007. – С. 486, 519.
173. Laborers Local 17 Health and Beneﬁ t Fund v. Philip Morris, Inc., 191 F.3d 229, 244 (2d Cir. 1999) // Сборник решений окружных судов США (2-й Судебный округ), Третья серия. - № 191. 1199. – С. 229, 244.
174. Дубровин В. В. Правовое регулирование возмещения вреда, причиненного преступлением, по законодательству CША / В. В. Дубровин. «Юридический мир». 2010. – № 4. – С. 35 – 41.
175. Кухта К. И. Правовой статус жертвы преступления (потерпевшего) в уголовном процессе США / К. И. Кухта, В. Н. Махов. М. : Издательство «Юрлитинформ». 2008. – 214 с.
176. Волосова Н. Ю. Уголовно-процессуальное законодательство США: общая характеристика, законодательство штатов, сравнительный анализ / Н. Ю. Волосова, О. В. Федорова. – М. : Издательство «Юрлитинформ». 2008. – 262 с.
177. Васьковский Е. В. Учебник гражданского процесса / Е. В. Васьковский. – Москва. 1917. – 169 с.

4) Практика (судова і прокурорська):
178. Про судову практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 № 13 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 8 (48). – С. 7-16.
179. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах відшкодування моральної (немайнової) шкоди» // Право України. – 1995. – № 7. – с. 53-54.
180. Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року, № 3.
181. Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року, № 2.
182. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (із змінами і доповненнями) Постанова Пленуму Верховного Суду України від 8 липня 1994 р. № 7 // Право України. – 1995. – № 11. – с. 55 – 56.
183. Про судову практику у справах про необхідну оборону : Постанова Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26.04.2002 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / Верховний Суд України; за заг. ред. В. Т. Маляренка. – К. : Юрінком Інтер. 2005. – С. 177.
184. Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/ 99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України і Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст.2 Арбітражного процесуального кодексу України Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v_184800-99
185. Постанова Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 24 жовтня 2011 року N 10.
186. Статистичні річні звіти Прокуратури Львівської області щодо відшкодування заподіяної злочином шкоди за 2007 – 2009 рр.
187. Статистичні річні звіти Прокуратури Львівської області щодо відшкодування заподіяної злочином шкоди за 2011-2012 рр. http://www.lviv.gp.gov.ua/ua/lvdoc.html?_m=publications&_t=cat&id=111640
188. Справа № 1-128/10 про обвинувачення Павлика М. О. Архів Личаківського районного суду м. Львова. 2012р.
189. Справа № 1-85/2010 про обвинувачення Кужика І. П. Архів Личаківського районного суду м. Львова. 2012р.
190. Справа № 1-78/2010 про обвинувачення Полозуна М. Л. Архів Личаківського районного суду м. Львова. 2012р.
191. Справа № 1310/54/2008. Архів Личаківського районного суду м. Львова. 2012р.
192. Справа № 1-271/11. Архів Личаківського районного суду м. Львова. 2012р.
193. Справа № 1-116/2010 про обвинувачення Романишина Р. І. Архів Личаківського районного суду м. Львова. 2012р.
194. Справа № 158-23/08. Архів Личаківського районного суду м. Львова. 2012р.
195. Справа № 97-6574/09. Архів Личаківського районного суду м. Львова. 2012р.
196. Справа № 142-1649/08 про обвинувачення Розговського В. Є. Архів Личаківського районного суду м. Львова. 2012р.
197. Справа № 1-/2011 про обвинувачення Юшка В. Р. Архів Личаківського районного суду м. Львова. 2012р.
198. Справа № 1-254/11. Архів Сихівського районного суду м. Львова. 2011р.
199. Справа № 1319/3981/2012. Архів Сихівського районного суду м. Львова. 2012р.
200. Справа № 1-209/11. Архів Сихівського районного суду м. Львова. 2011р.
201. Справа № 1-251/11. Архів Сихівського районного суду м. Львова. 2011р.
202. Справа № 1-239/11. Архів Сихівського районного суду м. Львова. 2011р.
203. Справа № 1-230/11. Архів Сихівського районного суду м. Львова. 2011р.
204. Справа № 1-257/11. Архів Сихівського районного суду м. Львова. 2011р.
205. Справа № 1-35/11. Архів Сихівського районного суду м. Львова. 2011р.
206. Справа № 1319/9218/2012. Архів Сихівського районного суду м. Львова. 2012р.
207. Справа № 1319/8060/2012. Архів Сихівського районного суду м. Львова. 2012р.
208. Справа № 1303/181/2012. Архів Буського районного суду Львівської області. 2012р.
209. Справа № 1-40/2011. Архів Буського районного суду Львівської області. 2011р.
210. Справа № 1-148/2011. Архів Буського районного суду Львівської області. 2011р.
211. Справа № 1-62/2011. Архів Буського районного суду Львівської області. 2011р.
212. Справа № 1-76/2011. Архів Буського районного суду Львівської області. 2011р.
213. Справа № 1-2/2011. Архів Буського районного суду Львівської області. 2011р.
214. Справа № 1-129/2011 . Архів Буського районного суду Львівської області. 2011р.
215. Справа № 1-172/2010. Архів Буського районного суду Львівської області. 2010р.
216. Справа № 1-150/2011. Архів Буського районного суду Львівської області. 2011р.
217. Справа № 1-147/2011. Архів Буського районного суду Львівської області. 2011р.
218. Справа № 1-88/11. Архів Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області. 2011р.
219. Справа № 1-130/11. Архів Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області. 2011р.
220. Справа № 1-182/11. Архів Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області. 2011р.
221. Справа № 1-97/11. Архів Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області. 2011р.
222. Справа № 1-233/11. Архів Галицького районного суду м. Львова. 2011р.
223. Справа № 1304/7396/12. Архів Галицького районного суду м. Львова. 2012р.
224. Справа № 1304/4384/12. Архів Галицького районного суду м. Львова. 2012р.
225. Справа № 1304/9606/12. Архів Галицького районного суду м. Львова. 2012р.
226. Справа № 1304/3321/12. Архів Галицького районного суду м. Львова. 2012р.
227. Справа № 1304/3707/12. Архів Галицького районного суду м. Львова. 2012р.
228. Справа № 1-394/11. Архів Галицького районного суду м. Львова. 2011р.
229. Справа № 1-484/11. Архів Галицького районного суду м. Львова. 2011р.
230. Справа № 1304/5293/12. Архів Галицького районного суду м. Львова. 2012р.
231. Справа № 1-275/11. Архів Галицького районного суду м. Львова. 2011р.
232. Справа № 1304/105/2012. Архів Галицького районного суду м. Львова. 2012р.
233. Справа № 1-130/11. Архів Галицького районного суду м. Львова. 2011р.
234. Справа № 1-399/2011. Архів Галицького районного суду м. Львова. 2011р.
235. Справа № 1304/7370/12. Архів Галицького районного суду м. Львова. 2012р.
236. Справа № 1-406/11. Архів Галицького районного суду м. Львова. 2011р.
237. Справа № 1-7/11. Архів Галицького районного суду м. Львова. 2011р.
238. Справа № 1-151/11. Архів Галицького районного суду м. Львова. 2011р.
239. Справа № 1-575/11. Архів Залізничного районного суду м. Львова. 2011р.
240. Справа № 1-203/11. Архів Залізничного районного суду м. Львова. 2011р.
241. Справа № 1-324/11. Архів Залізничного районного суду м. Львова. 2011р.
242. Справа № 1-32/11. Архів Залізничного районного суду м. Львова. 2011р.
243. Справа № 1-534/11. Архів Залізничного районного суду м. Львова. 2011р.
244. Справа № 1-172/11. Архів Залізничного районного суду м. Львова. 2011р.
245. Справа № 1309/184/12. Архів Залізничного районного суду м. Львова. 2012р.
246. Справа № 1-128/11. Архів Залізничного районного суду м. Львова. 2011р.
247. Справа № 1-39/11. Архів Залізничного районного суду м. Львова. 2011р.
248. Справа № 1-378/11. Архів Залізничного районного суду м. Львова. 2011р.
249. Справа № 1-579/11. Архів Залізничного районного суду м. Львова. 2011р.
250. Справа № 1-95/11. Архів Залізничного районного суду м. Львова. 2011р.
251. Справа № 1-495/11. Архів Залізничного районного суду м. Львова. 2011р.
252. Справа № 1309/172/12. Архів Залізничного районного суду м. Львова. 2012р.
253. Справа № 1309/2734/12. Архів Залізничного