ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ПРИВАТНИХ ОСІБ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

Короткий опис

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

КУРОВСЬКА ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 343.10

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ПРИВАТНИХ ОСІБ
У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Калганова Олена Анатоліївна, кандидат юридичних наук,
доцент

Ірпінь 2013

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ 1. ПРАВОВА ПРИРОДА І ЗНАЧЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ПРИВАТНИХ ОСІБ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ…………………………………………………………………………12
1.1. Поняття і класифікація приватних осіб у кримінальному судочинстві України………………………………………………………………………...........12
1.2. Теоретичні основи та значення забезпечення процесуальної безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України………………………….39
1.3. Нормативно-правове забезпечення процесуальної безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України…………………………………………….57
Висновки до першого розділу…………………………………………………....64
РОЗДІЛ 2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ТА НАУКОВІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ПРИВАТНИХ ОСІБ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ………………………………………………….……………………...66
2.1. Процесуальна безпека приватних осіб як результат законодавчого регулювання………………………………………………………………………..66
2.2. Наукові та матеріальні чинники безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України.……………………………………………………………...79
2.3. Засоби правового забезпечення безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України………………………………………………………………..93
Висновки до другого розділу…………………………………………………...105
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ПРИВАТНИХ ОСІБ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ…………………………………………………………………………107
3.1. Особливості забезпечення процесуальної безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві в окремих країнах СНД…………………………..107
3.2. Забезпечення процесуальної безпеки приватних осіб в окремих країнах дальнього зарубіжжя……………………………………………………………...126
3.3. Вдосконалення нормативно-правового регулювання забезпечення процесуальної безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України………………………………………………………………………….…151
Висновки до третього розділу………………………………………………….164
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...170
ДОДАТКИ………………………………………………………………………...195

ВСТУП

Актуальність теми. Побудова в Україні правової держави зумовлює важливість вирішення проблеми забезпечення безпеки її громадян. За цих умов питання забезпечення процесуальної безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України набуває нового, більш актуального значення. По-перше, будучи громадянами України, вони мають невід’ємні права, закріплені Конституцією України. По-друге, нормативно-правове забезпечення процесуальної безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України є недосконалим, значна кількість правових актів застаріла або містить численні прогалини та суперечності. В новому КПК України норми про забезпечення процесуальної безпеки осіб у кримінальному судочинстві не систематизовані. У зв’язку з цим питання забезпечення процесуальної безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України набувають сьогодні актуальності.
На даний час проблема захисту приватних осіб у кримінальному судочинстві України має практичну значимість. Так, в Україні поки що відсутня комплексна програма захисту понятих, потерпілих, свідків, обвинувачених, які дають покази, що викривають суб’єктів організованої злочинної діяльності. Такі програми існують в Італії, США та інших країнах близького та дальнього зарубіжжя.
Окремі аспекти забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, або осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві України, вивчалися такими вітчизняними та зарубіжними вченими: М.Ю. Азаровим, В.Н. Андрєєвим, В.П. Бахіним, Л.B. Брусніциним, О.В. Бауліним, B.Л. Будниковою, В.А. Булатовим, В.М. Биковим, Г.П. Власовою, В.К. Весельським, В.І. Галаганом, О.О. Гриньків, О.А. Зайцевим, О.А. Калгановою, Н.І. Клименко, М.І. Костіним, Ю.М. Крамаренком, Н.І. Кулагіним, С.Ю. Лукашевичем, М.О. Свіріним, С.М. Смоковим, Л.Д. Удаловою, П.В. Цимбалом, О.М. Цільмак, М.Є. Шумило, М.В. Шепітько та ін.
Не дивлячись на те, що проблема забезпечення процесуальної безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України виникла порівняно недавно, проте, за останнє десятиліття вона набула особливої актуальності. Тому на сьогоднішній день, можна із впевненістю стверджувати, що тиск на приватних осіб, які сприяють здійсненню кримінального судочинства, є одним із найбільш поширених і ефективних засобів підриву кримінального правосуддя в Україні. За останні роки досить чітко спостерігається тенденція до збільшення небезпечних засобів впливу зі сторони криміналітету і до зменшення протидії зі сторони приватних осіб у кримінальному судочинстві України. Якщо десять років тому, протиправні дії з метою завадити здійсненню правосуддю загалом здійснювалися по справах організованих злочинних угрупувань, то на сьогоднішній час вони поширюється і на інші категорії матеріалів кримінальних проваджень (кримінальних справ). Своєрідним наслідком цього є зростання неправдивих свідчень, відмова потерпілих і свідків від даних ними раніше свідчень чи зміни їх таким чином, щоб матеріали втрачали судову перспективу.
До причин цього можна віднести різку зміну економічних і соціально-політичних умов життя суспільства, ескалацію організованої злочинності, збільшення озброєності кримінальних структур тощо.
Останнім часом як в теорії, так і на практиці робляться спроби вирішення цієї проблеми, в наукових роботах ведуться дискусії щодо напрямів і способів забезпечення безпеки таких осіб.
Отже, одна з найбільш значущих складових проблеми вбачається в дослідженні природи та формуванні засобів процесуальної безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалось відповідно до п. 2.2. Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 12 лютого 2007 року № 105/2007; відповідає Концепції державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю, схваленій Указом Президента України від 21 жовтня 2011 року № 1000/2011, ґрунтується на положеннях Концепції забезпечення захисту законних прав та інтересів осіб, що постраждали від злочинів від 26 березня 2004 року. Робота безпосередньо спрямована на подальшу реалізацію Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2010 року №11911-р., відповідає вимогам Рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції», затвердженого Указом Президента України від 27 жовтня 2009 року № 870/2009.
Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного університету державної податкової служби України 24 листопада 2011 року, протокол № 4 та включена до планів науково-дослідних робіт навчального закладу.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розроблення теоретичних та практичних положень забезпечення безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України, наукових положень щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства, формулювання рекомендацій щодо підвищення якості та удосконалення діяльності уповноважених законом органів, використовуючи при цьому вітчизняну практику та світовий досвід.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких задач:
– надати авторське визначення поняттю «приватна особа у кримінальному судочинстві України»;
– навести власну класифікацію приватних осіб у кримінальному судочинстві України;
– визначити мету правового забезпечення процесуальної безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України;
– визначити та охарактеризувати фактори, які впливають на зниження безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України;
– встановити процесуальні та наукові засади забезпечення безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України;
– визначити засоби правового забезпечення безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України;
– проаналізувати сучасний стан забезпечення безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України;
– проаналізувати міжнародний досвід захисту приватних осіб у кримінальному судочинстві;
– узагальнити напрями та надати пропозиції вдосконалення захисту процесуальної безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України.
Об\'єктом дослідження є кримінально-процесуальні відносини, що виникають під час забезпечення процесуальної безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України.
Предмет дослідження – забезпечення процесуальної безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять положення діалектики про співвідношення загального, окремого та особливого, про взаємозв’язок і взаємозумовленість соціальних процесів. Для досягнення поставленої мети, з урахуванням об’єкта та предмета дослідження у роботі були використані загальнонаукові та спеціальні методи. Загальним у роботі є діалектичний метод пізнання соціальних процесів у сферах дії держави та права. У дослідженні також використано дедуктивний метод, який на основі вивчення окремих праць та юридичних документів дозволив зробити певні узагальнення (підрозділи 1.2, 1.3, 2.2, розділ 3). Для вивчення розвитку законодавства щодо забезпечення безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України застосовувався історико-правовий метод (розділи 1, 2, 3). Для аналізу і характеристики сучасних нормативно-правових актів та наукових праць, присвячених забезпеченню безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України, використовувалися порівняльно-правовий і описово-аналітичний методи (розділи 1, 2, 3). Логіко-юридичний метод застосовували для поглиблення розуміння понятійного апарату дисертації (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2). Статистичні методи дозволили зробити висновки про сучасний стан забезпечення процесуальної безпеки приватних осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві України та в окремих країнах СНД та дальнього зарубіжжя. Дослідження змісту правових документів, що передбачають забезпечення безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України, здійснювалися за допомогою формально-юридичного методу (підрозділи 1.1, 1.3). Соціологічні методи (анкетування) застосовували під час анкетування працівників спецпідрозділу судової міліції «Грифон» та громадян України.
Емпіричну базу дослідження становлять аналітичні і статистичні дані МВС України; результати анкетування працівників спецпідрозділу «Грифон» (138 осіб), громадян України серед жителів Житомирської, Київської областях та м. Києва (178 осіб); опрацьовано матеріали кримінального провадження (110). Використовувався й особистий досвід роботи автора в системі правоохоронних органів України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших в Україні комплексним монографічним дослідженням забезпечення процесуальної безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України. Найістотнішими результатами дослідження, що зумовлюють його новизну та визначають внесок автора в розроблення зазначеної проблематики є такі положення:
вперше:
– запропоноване авторське визначення приватних осіб у кримінальному судочинстві України, а саме: приватні особи у кримінальному судочинстві України – це фізичні особи, які наділені правом безпосередньої та повноцінної участі в кримінальному судочинстві України;
– підставою для застосування заходів забезпечення безпеки запропоновано вважати не тільки заборонені кримінальним законом діяння, але й інші дії, якщо їх здійснюють з метою примусити особу відмовитись від наміру сприяти здійснення кримінального судочинства, припинити таке сприяння або з метою помсти за вже здійсненне сприяння;
– обґрунтовано, що підставою скасування заходів забезпечення безпеки, необхідно вважати умисне розголошення особою, взятою під охорону від протиправних посягань, відомостей про види, способи, засоби (науково-технічні, криміналістичні, оперативно-технічні, оперативно-розшукові), методи і тактичні прийоми реалізації цих заходів;
удосконалено:
– поняття «забезпечення безпеки», під яким потрібно розуміти виконання уповноваженими законом органами комплексу необхідних дій (заходів), спрямованих на недопущення можливості заподіяння шкоди приватним особам у кримінальному судочинстві України;
– норми Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» (п.п. «е» і «є» ч. 1 ст. 2) щодо доповнення переліку осіб, які мають право на забезпечення безпеки, а саме: поняті, співмешканці, друзі та інші особи, через яких здійснюється тиск на приватні особи у кримінальному судочинстві;
– пропозиції стосовно змін та доповнень до чинного КПК України, зокрема: введення окремого розділу «Забезпечення безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України»; виключення з додатку до обвинувального акту списку осіб, які підлягають виклику в зал судового засідання; складання окремого протоколу про роз’яснення права на забезпечення безпеки та процесуального порядку обрання і скасування заходів безпеки;
дістали подальшого розвитку:
– класифікація учасників кримінального судочинства;
– правові засоби забезпечення безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України;
– напрями вдосконалення процесуальної безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що отримані наукові результати дисертаційного дослідження впроваджено:
– у навчальному процесі – при підготовці підручників, навчальних посібників, розробці курсів лекцій, навчально-методичних матеріалів і проведенні занять за відповідними темами з «Кримінального процесу України», «Криміналістики», «Теорії судових доказів» (акт впровадження Національного університету державної податкової служби України від 14 січня 2013 року);
– у практичній діяльності – як рекомендації під час здійснення процесуального керівництва за розслідуваннями слідчими внутрішніх справ кримінальних проваджень прокурорами прокуратури міста Києва (акт впровадження Управління прокуратури міста Києва від 11 січня 2013 року). Розроблені автором науково обґрунтовані пропозиції використовуються в кримінальному судочинстві суддями та помічниками суддів Апеляційного суду Київської області (акт впровадження Апеляційного суду Київської області від 14 січня 2013 року);
– у законотворчій діяльності – можуть бути використані при внесенні змін і доповнень до діючого КПК України.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювались на міжкафедральному семінарі кафедр кримінального права, процесу та криміналістики, фінансових розслідувань, організації оперативно-розшукової діяльності, кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності та Науково-дослідного центру з проблем оподаткування Національного університету державної податкової служби України.
Теоретичні положення та висновки, зроблені автором у процесі дослідження, оприлюднені на п’ятьох конференціях, серед яких: 8-а Международная научная практичная конференция «Образование и наука XXI век» (17 октября 2012 года, г. София, Болгария); Міжнародна науково-практична конференція «Людина і закон: публічно-правовий вимір» (19-20 жовтня 2012 року, м. Одеса); Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання державно-правового будівництва України: сучасний період» (02-03 листопада 2012 року, м. Львів); Міжнародна науково-практична конференція «Право і держава в умовах глобалізації та регіоналізації»; Міжнародна науково-практична конференція «Роль права у забезпеченні законності та правопорядку» (11-12 жовтня 2011 року, м. Запоріжжя).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення в 10 наукових працях, серед яких п’ять наукових статей опублікованих в юридичних фахових виданнях затверджених Міністерством освіти і науки молоді та спорту України, з них одна в міжнародному юридичному фаховому виданні, п’яти тезах доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях.
Структура дисертації визначається її метою, задачами, відповідає вимогам Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України і композиційно складається зі вступу, трьох розділів, що охоплюють 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 209 сторінок, з яких основний текст дисертації складає – 166 сторінок, 5 додатків на 15 сторінках та список використаних джерел на 25 сторінках (230 найменувань).

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації сформульовано низку теоретичних узагальнень та запропоновано вирішення наукового завдання щодо комплексного теоретичного дослідження забезпечення процесуальної безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України на підставі чого отримано науково обґрунтовані висновки.
1. Наведено авторське визначення поняття «приватні особи у кримінальному судочинстві України», під якими розуміються фізичні особи, які наділені правом безпосередньої та повноцінної участі в кримінальному судочинстві України.
2. Розроблена власна класифікація приватних осіб у кримінальному судочинстві України, яку автор поділяє на три групи, а саме:
а) до першої групи входять: приватні особи у кримінальному судочинстві України зі сторони захисту: підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений, захисник, цивільний відповідач, цивільний позивач, законний представник підозрюваного, обвинуваченого, цивільного позивача і цивільного відповідача;
б) до другої групи входять приватні особи зі сторони обвинувачення: потерпілий, представники потерпілого, законний представник потерпілого;
в) до третьої групи входять: приватні особи, які є джерелами доказової інформації або які сприяють здійсненню кримінальному провадженню та посвідчення ходу і результатів слідчих дій: заявник, свідок, понятий.
3. Встановлено, що загальною метою нормативно-правового забезпечення безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України є забезпечення їх природних прав на життя, здоров’я, честь, гідність та недоторканість в процесі участі приватних осіб у кримінальному судочинстві. Ці права мають загальнолюдський характер, бо притаманні кожній людині чи громадянину. Особливості полягають лише в формах, методах їх забезпечення.
4. На основі сучасних досліджень у сфері забезпечення процесуальної безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України, автором було виділено дві групи наукових і матеріальних чинників забезпечення безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України. До першої належать: 1) недотримання законів прокурорського нагляду і обов’язку відповідного реагування на ситуації що склалися; 2) людські втрати, що відбуваються під час розслідування злочинів (загибель свідка, потерпілого, цивільного позивача, жертви злочинів, моральне травмування; 3) особиста небезпека; 4) корупційна небезпека (підкуп, обіцянки, погрози), в екстремальних ситуаціях правопорушники та злочинці опиняються у критичних ситуаціях і ладні пообіцяти, за пропонувати цим особам певні матеріальні вигоди, щоб уникнути відповідальності. Другу групу складають екстремальні психологічні чинники, які характеризуються загальним впливом на психіку, що гальмує реалізацію звичайних, відпрацьованих раніше дій, які успішно здійснювалися у відносно спокійних умовах. До них відносяться: 1) неочікуваність, новизна та незвичність; 2) значні навантаження (необхідно жити в складних умовах та знаючи, що може виникнути загроза особистому здоров’ю та життю або близьких чи рідних); 3) невизначеність (практично завжди під час розгляду матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) в суді доводиться перебувати в обстановці інформаційної невизначеності); 4 ризик, притаманний будь-якій, приватній особі у кримінальному судочинстві України.
5. Обґрунтовано, що фактори, які впливають на зниження безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України, поділяються на дві основні групи. Перша група факторів пов’язана з особливостями правозахисних цілей, функцій, завдань, які виконують правоохоронні органи; друга – з професійною діяльністю працівників правоохоронних органів.
6. Проаналізовано правові засоби забезпечення процесуальної безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України, які розглядаються автором як важливі складові правового регулювання. Закон передбачає систему засобів, які забезпечують активне формування і реалізацію правової позиції осіб у кримінальному судочинстві: заходи юридичного захисту матеріально-правового і процесуально-правового характеру; заходи самозахисту; юридичну відповідальність та інше. Автор вважає, що ці засоби доцільно доповнити такими: заходи присікання; недоторканість; обмеження.
7. Дослідивши стан забезпечення процесуальної безпеки приватних осіб у кримінальному судочинстві України, в окремих країнах СНД та дальнього зарубіжжя автор дійшов висновку про необхідність внесення змін:
до Конституції України:
– статтю 59 доповнити частиною 3 такого змісту: «Кожен має право на забезпечення безпеки у разі наявності реальної загрози життю, здоров’ю чи майну»;
до Кримінального кодексу України:
– доповнити статтю 67 новою обставиною, що обтяжує покарання –протиправний вплив на учасника кримінального провадження;
– передбачити додатковий вид покарання (ст. 51) – обмеження місць роботи, проживання, пересування та зустрічі з особами, а також заборону винному відвідувати певну місцевість, визначену постановою суду у разі умовно-дострокового звільнення, умовного засудження, відстрочки виконання вироку тощо;
– ввести кримінальну відповідальність та покарання за переслідування учасника кримінального судочинства не тільки під час провадження у справі, а й під час чи після виконання вироку (Розділ XVIII «Злочини проти правосуддя»);
до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»:
– статтю 1 викласти у такій редакції: «Державне забезпечення безпеки приватних осіб кримінального судочинства – це здійснення уповноваженими цим законом правоохоронними органами правових, організаційно-технічних, оперативно-розшукових, психологічних, виховних та інших заходів, спрямованих на захист життя, здоров’я, житла та іншого майна цих осіб від протиправних посягань, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя»;
– про доцільність видання Закону про забезпечення безпеки приватних осіб в різних видах судочинства, в якому систематизувати засоби та заходи захисту.
8. Зроблено висновок, що налагоджені системи засобів захисту приватних осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві зарубіжних країн (зокрема, США), повинні бути запозичені Україною для подальшого ефективного, повного, всебічного розслідування злочинів та здійснення правосуддя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антошина А.М. Обеспечение безопасности участников уголовного процесса: становление правового института / А.М. Антошина // Российская юстиция. – 2002. – № 8. – С. 34 – 35.
2. Азаров М.Ю. Досвід роботи Італії та Німеччини щодо забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві / М. Ю.Азаров // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) : наук.-практ. журн. – К., 2003. – № 7. – С. 139 – 145.
3. Барр У.М. Передача преступников в руки правосудия: соблюдение законности по отношению к жертве / Барр У.М. – М.: Фонд ВНИИ МВД РФ, 1993. – 16 с.
4. Безнасюк А.С. Государственная защита лиц, содействующих уголовному судопроизводству (Зарубежный опыт, отечественные проблемы) / А.С. Безнасюк // Российская юстиция. – 2007. – № 8. – С. 38 – 40.
5. Бондаренко О.А. Забезпечення безпеки суб’єктів кримінального судочинства / О.А. Бондаренко // Право України. 2009. № 1. – С. 122 – 123.
6. Бояров В.І., Ільковець Л.Б., Грузінова Т.І. та ін. Коментар до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 грудня 1993 року // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2002. – № 1. – С. 57 – 59.
7. Баулін Ю.В. Вимоги принципу верховенства права при криміналізації та декриміналізації суспільно небезпечних діянь // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування та перспективи удосконалення: тези доповідей та повідомлень учасників Міжнародного симпозіуму, 21 – 22 вересня 2012 року. – Л.: ЛДУВС, 2012. – С. 13 – 17.
8. Белов А.С. Вызовы национальной безопасности России ХХ века // Обозреватель. – 2007. – №4. – С. 40-43.
9. Бахін В.П. Актуальне наукове дослідження проблем функціонального призначення оперативно-розшукової діяльності в кримінальному процесі / В.П. Бахін // Науково-практичний журнал «Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика)». – 2008. – № 18. – С. 25 – 27.
10. Бояров В.І. Про деякі проблеми захисту окремих учасників кримінального судочинства / В.І. Бояров, О.В. Рохненко // Вісник Верховного Суду України. – 1999. – № 5. – С. 35 – 37.
11. Брусницын Л.В. Как обезопасить лиц, содействующих уголовному правосудию / Л.В. Брусницин // Российская юстиция. – 1996. – № 9. – С. 48 – 49.
12. Брусницын Л.В. Обеспечение безопасности лиц, содействующих уголовному правосудию: российский, зарубежный и международный опыт ХХ века: процессуальное исслед. / Л.В. Брусницин – М. : Юрлитинформ, 2001. – 400 с.
13. Булейко О.Л. Участь понятих у кримінальному процесі : автореф. дис. канд. юрид. наук / О. Л. Булейко. – К., 2009. – 19 с.
14. Брусницын Л.В. Обеспечение безопасности участников процесса: возможности и перспективы развития УПК / Л.В. Брусницын // Российская юстиция. – 2003. – № 5. – С. 48 – 50.
15. Брусницын Л.В. О порядке применения мер безопасности к лицам, содействующих уголовному правосудию / Л.В. Брусницын // Государство и право. – 1997. – № 2. – С. 92 – 97.
16. Бобраков И.А. Уголовно-правовая характеристика преступлений, посягающих на лиц, участвующих в уголовном судопроизводстей, и проблемы их законодательной регламентации: Монография. – Брянск: Брянский филиал Моск. ун-та МВД России, 2004. –75 с.
17. Брусницын Л.В. Проблемы формирования российского законодательства о защите лиц, содействующих уголовному правосудию / Л. В. Брусницын // Государство и право. – 2004. – № 2. – С. 32 – 40.
18. Бунін О.І., Матвєєва А.В. Практика застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду та правоохоронних органів і осіб, які беруть участь у судочинстві (узагальнення судової практики) / О.І. Бунін, А.В. Матвєєва // Вісник Верховного Суду України. – 1999. – № 6. – С. 19 – 29.
19. Васьковська В.В Механізм забезпечення права людини на безпеку / В.В Васьковська // Право України. – 2005. – № 9. – С. 25 – 28.
20. Введенська В.А. Проблеми дотримання прав осіб, постраждалих від злочинів, в особливих провадженнях / В.А. Введенська // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 6. – С. 143 – 147.
21. Виноградова О.А. Реалії законодавчого забезпечення міжнародно-правового співробітництва у сфері кримінального судочинства // Вісник Академії правових наук України. – 2009. – № 2 (57) – С. 153-155.
22. Весельський В.К. Питання захисту осіб, які мають інформацію про злочинну діяльність / В.К. Весельський // Право України. – 1999. – № 7. – С. 58 – 61.
23. Гальченко В.Я. Сучасні проблеми захисту прав людини в Україні // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. – К.: УАДУ, 2008. – С. 301-311.
24. Гевко В.Я. Захист прав учасників кримінального процесу в конвенції приватної детективної та охоронної діяльності / В.Я. Гевко // Право України. – 1998. – № 8. – С. 90 – 92.
25. Грошевий Ю.М. Кримінально-процесуальні аспекти оперативно-розшукової діяльності/ Ю.М. Грошевий // Право України. – 2003. – № 1. – С. 73 – 78.
26. Государственная программа «Обеспечение безопасности потерпевших, свидетелей и иных участников уголовного судопроизводства на 2006-2008 годы»: Гос. программа: Утв. Постановлением Правительства Рос. Федерации от 10.04.2006 г. № 200 // Сбор. законодательства Рос. Федерации. – 2006. – №16. – С. 4831 – 4847.
27. Галаган В.І. Криміналістичне проведення процесуальних дій у кримінальному судочинстві України / В.І. Галаган // Наукові записки НаУКМА. Том 116. Юридичні науки. – 2011. – С. 106 – 109.
28. Гриньків О.І., Ляш А.О. Заходи забезпечення безпеки у кримінальному судочинстві – [Електронний ресурс] Режим доступу: http:// irbis.library.te.ua/cgi-bin/irbis64.
29. Гогусь О.В. Перспективи розвитку і шляхи вдосконалення законодавства про державне забезпечення безпеки суб’єктів кримінального судочинства / О.В. Гогусь // Право України. – 1999. – № 6. – С. 35 – 37.
30. Гриньків О.О. Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, у контексті окремих принципів кримінального процесу / О.О. Гриньків // Актуальні питання реформування правової системи України : зб. наук. ст. за матеріалами V Міжнар. наук. - практ. конф., (Луцьк, 30 – 31 травня 2008 р.) / [укл. Т. Д. Климчук.]. – Луцьк, 2008. – С. 446 – 450.
31. Герасимчук О.П. Професійний захист прав потерпілого / О.П. Герасимчук // Адвокат. – 2008. – № 2. – С. 44 – 47.
32. Джига М.В. Забезпечення правового статусу обвинуваченого у процесі досудового розслідування : проблеми законності та доцільності : [монографія] / Джига М. В. – К. : Вид. Паливода А. В., 2005. – 167 с.
33. Джига М.В. Права та суть потерпілого в системі учасників кримінального процесу / М. В. Джига // Вісник прокуратури. – 2006. – № 4. – С. 63 – 68.
34. Душейко Г.О. Проблеми правового забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві / Г.О. Душейко // Запорізький юридичний ін-т. Вісник. – Запоріжжя, 2007. – 2 (27). – С. 209 – 216.
35. Епихин А.Ю. Законодательство зарубежных стран, обеспечивающее безопасность участников уголовного судопроизводства: [лекция] / А.Ю. Епихин. – Сыктывкар: Сыктывкарский ун-т, 2003. – 48 с.
36. Епихин А.Ю. Общие условия эффективности функционирования безопасности личности в уголовном судопроизводстве / А. Ю. Епихин // Информ. бюл. – 2008. – № 1. – С. 61 – 67.
37. Европейская Конвенция о возмещении ущерба жертвам насильственных преступлений: ETS № 116 // Сборник документов Совета Европы в области защиты прав человека и борьбы с преступностью. – М., 1998. – С. 81 – 85.
38. Железняк Н.С. Возможности обеспечения специальной государственной защиты отдельных лиц как участников уголовного процесса / Н.С. Железняк // Вісник Луганського держ. ун-ту внутрішніх справ : Спеціальний випуск : [у 2-х ч]. – Луганськ, 2007. – Ч. 1. – С. 20 – 28.
39. Забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства в Україні та зарубіжних країнах: порівняльний аналіз: Навчальний посібник. [Коваль М.В., Шкарупа В.К., та ін.] – Ірпінь: Національний університет ДПС України, 2007. – 194 с.
40. Зеленецький В.С. Обеспечения безопасности частнтых лиц уголовного процесса / В.С. Зеленецький, Н.В. Куркин. – Харьков: Издательство «КримАрт». – 2008. – 404 с.
41. Захаров В.П. Організація індивідуального запобігання злочинам у кримінально-виконавчій установі : [моногр.] / В.П. Захаров, О.Г. Колб, С.М. Мирончук, Л.І. Міліщук. – [2-ге вид., переробл. і допов.]. – Луцьк. Вид-во В.П. Іванюка, 2007. – 442 с.
42. Зайчук О.В. Оніщенко Н.М. Поняття, зміст, сутність та види систематизації законодавства // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 2007.– №14. – С.8.
43. Забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства : міжнародний та вітчизняний досвід: (аналітичний огляд) / [М.О. Свірін, Л.М. Шестопалова, А.І. Пясецький та ін.]; НДІ проблем боротьби зі злочинністю НАВСУ. – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2006. – 119 с.
44. Заплатинский В.М. Терминология науки о безопасности / Заплатинский В.М. // Zbornik prispevkovz medzinarodnej vedeckej konferencie. – Liptovsky Mikulas: AOS v Liptovskom Mikulasi, 2006. – С. 12. – (CDnosic).
45. Нор В.Т. Захист у кримінальному судочинстві майнових та особистих прав потерпілих від злочину за проектами КПК України: здобутки та прорахунки / В.Т. Нор // Право України. – 2009. – № 2. – С. 43-51.
46. Панасюк Т.І. Захист свідків та потерпілих у кримінальному процесі України : автореф. дис. канд. юрид. наук / Т.І. Панасюк ; Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2009. – 20 с.
47. Забезпечення прав і свобод людини в пенітенціарних закладах // Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: доп. Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – К., 2004. – С. 278 – 308.
48. Зайцев О.А. Государственная защита участников уголовного процесса / Зайцев О.А. – М. : Экзамен, 2007. – 512 с.
49. Зеленецький В.С. Основні положення вчення про забезпечення безпеки суб’єктів кримінального процесу, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю / В.С. Зеленецький, М.В. Куркін // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 4 (34). – С. 37 – 42.
50. Зеленецький В.С. Поняття безпеки та її забезпечення суб’єктам кримінального процессу / В.С. Зеленецький, М.В. Куркін // Вісник ун-ту внутр. справ МВС України. – Харків, 1997. – Вип. 2. – С. 84 – 88.
51. Золовкин С.Н. Как защищают свидетелей в Германии / С.Н. Золовкин // Столичные новости. – 2007. – № 43 (480). – 20 – 26 ноября.
52. Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність. – К.: «Юрінком Інтер», 2009. – 350 с.
53. Забезпечення прав і свобод людини і громадянина // Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: доп. Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – К., 2007. – С. 237 – 258.
54. Інструкція про порядок здійснення заходів щодо забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, в установах кримінально-виконавчої системи: затв. наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 4 квітня 2005 року № 61 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 21. – Ст. 1160.
55. Іващенко В.О. Основні напрями та форми співпраці держав у боротьбі зі злочинністю// Підриємництво Господарство і право. – 2005. – №5. – С. 119 – 122.
56. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України 1996року, №30.
57. Кримінальний кодекс України: Коментар, 3-тє вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Атіка, 2008. – 1056 с.
58. Кримінальний кодекс України: прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001р. // Відомості Верховної Ради України. – К.: Велес, 2008.– 160 с.
59. Кримінально-процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами // за ред. В.П. Шибіко. – К., Юрінком Інтер, 2005. – 840 с.
60. Кримінальний процесуальний кодекс України [текст]: станом на 26 листопада 2012 р. – К.: «Центр учбової літератури», 2012. – 292 с.
61. Кодекс України про адміністративні правопорушення: чинне законодавство із змін. та доповн. станом на 1 березня 2006 р. – Відп. офіц. вид. – К.: Паливода А. В., 2006. – 197 с. – (Кодекси України).
62. Коваленко В.Л. Актуальні проблеми систематизації законодавства України з питань державної служби // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 2009. – №14. – С. 267 – 278.
63. Калганова О.А., Лісова Н.В. Правовий статус іноземних громадян у кримінальному судочинстві України // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). – 2009. – 4(47) – С. 282 –287.
64. Клименко Н.І. Правоохоронні органи України: Навчальний посібник [Текст] / Н.І. Клименко. – Ужгород : Європейський університет, 2002. – 194 с.
65. Кравченко Ю.Ф. Проблеми забезпечення прав і свобод людини в діяльності міліції України // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2009. – №11. – С. 3 – 9.
66. Казаренко М.С. Право свідка на імунітет та підстави його застосування / М.С. Казаренко // Право України. – 1998. – № 2. – С. 51 – 52.
67. Квашис В.Е. Зарубежное законодательство и практика защиты жертв преступлений : [монографія] / В. Е. Квашис,. – М., 1996. – 128 с.
68. Клименко Н.І. Поняття «взаємодія» в діяльності правоохоронних органів /Н.І. Клименко // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). – 2010. – № 3(50). – С. 200 – 203.
69. Крамаренко Ю.М. Шляхи вдосконалення процесуального забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства / Ю. М. Крамаренко // Вісник Запорізького юридичного інституту. – Запоріжжя, 2004. – № 2. – С. 245 – 252.
70. Куркін М.В. Об’єкт і предмет захисту при забезпеченні безпеки суб’єктів кримінального процесу / М.В. Куркін // Вісник Академії правових наук України. – Харків, 1998. – Вип. 3 (14). – С. 151 – 161.
71. Карпачова Н. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод – основа формування європейських стандартів прав і свобод людини в Україні / Н. Карпачова // Право України. – 2010. – № 10. – С. 24 – 42.
72. Костін М.І. Кримінально-процесуальні заходи забезпечення безпеки особи / М.І. Костін // Юридичний радник. – 2007. – № 6 – С. 98 – 103.
73. Ліпак В.А. Необхідність формування системи національної безпеки // Право і безпека. – 2009. – №2. – С. 21-25.
74. Лукаш С.С. Нормативно-правове забезпечення ефективності управлінської діяльності правоохоронних органів України: дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право. – Х.: Національний університет внутрішніх справ, 2002. – 197 с.
75. Литвак О.М. Захист потерпілих від злочину у контексті прав людини в світі та Україні / О.М. Литвак // Вісник ун-ту внутр. справ. – Харків, 2000. – Вип. 11. – С. 13 – 16.
76. Лопашенко Н.А. Ефективне кримінальне законодавство: утопія чи нереалізовані можливості / Н.А. Лопашенко // Юридичний вісник України. – 2007. – №22. – С. 8 – 9.
77. Лукашевич С.Ю. Кримінологічна характеристика та попередження злочинності засуджених в місцях позбавлення волі : дис. канд. юрид. наук : 12.00.08. / Лукашевич С. Ю. – X., 2001. – 193 с.
78. Лепісевич О.М.Проблеми реалізації та захисту прав потерпілих від злочину / О. Лепісевич // Вісник прокуратури. – 2008. – № 5. – С. 102 – 109.
79. Лук’янчиков Є.Д. Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів: [монографія] / Є.Д. Лук’янчиков– К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2005. – 360 с.
80. Лук’янчиков Є.Д. Правові та організаційні питання захисту особи, яка володіє інформацією при провадженні слідчих дій / Є.Д. Лук’янчиков // Держава і регіони. Серія : Право. – 2008. – № 3 . – С. 116 – 118.
81. Ляш А.О. Докази і доказування в кримінальному судочинстві: [навч. посібник] / А.О. Ляш, С.М. Стахівський. – К. : Ун-т «Україна», 2006. – 185 с.
82. Матієк Т.В. Узагальнення практики застосування судами законодавства, що забезпечує захист прав потерпілих у кримінальному судочинстві / Т.В. Матієк // Адвокат. – 2004. – № 2. – С. 47 – 60.
83. Михайловская И.Б. Социальное назначение уголовной юстиции и цель уголовного процесса / И.Б. Михайловская // Государство и право. – 2009. – №5. – С.111 – 118.
84. Методичні рекомендації з питань застосування законодавства про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві від 7 травня 2001 року № 15-76 вих. 01 і 3606/Кл / Інститут Генеральної прокуратури України, Головне слідче управління МВС України, Національна академія внутрішніх справ України, Слідче управління ГУ МВС в м. Києві. – К., 2001. – 40 с.
85. Моргун В.І. Провадження в кримінальних справах у випадку забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві / В. І. Моргун, Т.І. Грузінова // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 1. – С. 27 – 31.
86. Москаленко А.В. Меры государственной защиты лиц, осуществляющих уголовное судопроизводство в странах СНГ / А.В. Москаленко // Российский следователь. – 2006. – № 10. – С. 53 – 54.
87. Музика А.А. Порівняльні правові дослідження в Україні (сучасний етап) / Музика А.А. // Юридичний вісник України. – 2008. – №17. – С. 1, 8.
88. Мотовиловкер Я.О. О принципах объективной истины, презумпции невиновности и состязательности процесса / Я.О. Мотовиловкер – Ярославль : ЯрГУ, 2009. – 96 с.
89. Мочкош Я.В. Система правоохоронних органів України : проблеми і пропозиції / Я.В. Мочкош // Право України. – 2008. – № 3. – С. 80 – 84.
90. Моліцький С.В. Правове регулювання міжнародного співробітництва органів прокуратури України // Прокуратура. Людина. Держава. – 2008. – № 1 (31). – С. 5 – 9.
91. Малишев О.В. Право людини на життя : конституційно-правовий аспект / О.В. Малишев // Економіка, фінанси, право. – 2005. – № 3. – С. 30 – 34.
92. Малютін І.А. Проблеми практичної реалізації Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» / І.А. Малютін // Право України. – 2002. – № 12. – С. 98 – 102.
93. Маляренко В.Т. Конституційні засади кримінального судочинства / Маляренко В.Т.; Національна юридична академія ім. Я. Мудрого. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 318 с.
94. Макеева Н.В. Безопасность участников уголовного судопроизводства / Н.В. Макеева // Вестник Московского университета МВД России. – М., 2007. – № 3. – С. 25 – 27.
95. Махов В.Н., Пєшков М.А. Уголовный процесс США (досудебные стадии). – М., 2008. – 342 с.
96. Міжнародно-правове співробітництво у цивільних та кримінальних справах / Міністерство юстиції України [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://www.minjust.gov.ua/0/9598
97. Міжнародна поліцейська енциклопедія : в 10 т. / відп. ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. – К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2003. – Т. 1 :Теоретико-методологічні та концептуальні засади поліцейського права та поліцейської деонтології. – 232 с.
98. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: закони і коментарі. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2005. – 512 с.
99. Махов В.Н., Пєшков М.А. Уголовный процесс США (досудебные стадии). – М., 1998. – С.155.Уголовно-процессуальный кодекс Федера тивной Республики Германии. – М., 2008. – 145 с.
100. Маляренко В.Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: теорія, історія, практика: автореф. дис. докт. юрид. наук / В.Т. Маляренко. – Х., 2005. – 40 с.
101. Максимов С.І. Концепція прав людини Дж. Локка як вияв сили і слабкості класичної теорії природного права. // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – Донецьк: вид-во Донецького інституту внутрішніх справ. – 2006. – №1. – С. 3-10.
102. Негодченко О.В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ України: Монографія. – Дніпропетровськ: вид-во «Поліграфіст», 2009. – 416 с.
103. Нагальні проблеми реформування правоохоронних органів: інтерв’ю з ректором КНУВС Коваленком В.В. про реформування органів кримінальної юстиції // Юридичний вісник України. – 2010. – № 33. – 14-20 серп.
104. Наливайко О.І. Теоретико-правові проблеми захисту прав людини: Дис.канд. юрид. наук: 12.00.01 / О. І. Наливайко ; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2002.– 178 с.
105. Опришко В.Ф. Загальнотеоретичні та практичні проблеми систематизації законодавства України // Право України. – 2009. – №12. – С. 23-26.
106. О государственной защите лиц, участвующих в уголовном процессе : Закон Республики Казахстан от 5 июля 2000 года № 72-II // Ведомости Парламента Республики Казахстан. – 2000. – № 10. – Ст. 241.
107. О государственной защите потерпевших, свидетелей и иных участников уголовного судопроизводства : Федеральный закон от 20 августа 2004 г. № 119-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. – 2004. – № 34. – Ч. 1. – Ст. 3534.
108. О государственной защите судей, должностных лиц правоохранительных и контролирующих органов [Электронный ресурс]: Закон Республики Беларусь от 13 декабря 1999 г. № 340 – З. [Электронный ресурс]: – Режим доступу: http://www.levonevski.net/pravo/razdel2/num1/2d115.html
109. О защите свидетелей и других участников уголовного процесса [Электронный ресурс] : Закон Республики Молдова от 16 мая 2008 г. № 105-XVI // Monitorul Oficial Nr. 112-114 – Ст. 434. – Режим доступу : http://www.base.spinform.ru/show_doc.fwx?regnom=23563.
110. Орищенко Є.В. Міжнародний досвід убезпечення учасників кримінального судочинства / Є.В. Орищенко // Науковий вісник академії внутрішніх справ. – К., 2005. – № 6. – С. 61 – 72.
111. Пашков С.М. Правові та організаційні проблеми забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві // Вісник Академії правових наук України. – 2011. – №5. – С. 46 – 59.
112. Панасюк Т.І. Законодавство про захист свідків та потерпілих від організованих злочинних посягань (порівняльний аналіз) // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2009. – № 15. – [Електонний ресурс] Режим доступу: http: // mndc. naiau. kiev. Ua Gurnal / 15 tехt.
113. Програма правових ініціатив для країн Європи. Спільний проект по сприянню здійснення реформи кримінальної юстиції: – [Електонний ресурс] Режим доступу: http:// www. agentura. ru / dossier / usa / sistema /.
114. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України від 23 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №11. – Ст. 51.
115. Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб: Закон України від 4 березня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №35. – Ст. 236.
116. Примаченко О.В. Кримінальна юстиція на порозі реформи // Дзеркало тижня. – 2010. – № 29. – С. 10.
117. Пашков С.М. Правові та організаційні проблеми забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві // Вісник Академії правових наук України. – 2011. – №5. – С. 46 – 59.
118. Панасюк Т.І. Законодавство про захист свідків та потерпілих від організованих злочинних посягань (порівняльний аналіз) // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) – 2009. – № 15. – [Електонний ресурс] Режим доступу: http: // mndc. naiau. kiev. ua Gurnal / 15 tехt.
119. Погрілко В.Ф., Федоренко В.Л. Джерела права України (загальна теорія джерел конституційного права // Вісник Академії правових наук України. – 2008. – №1. – С.46 – 59.
120. Програма правових ініціатив для країн Європи. Спільний проект по сприянню здійснення реформи кримінальної юстиції: – [Електонний ресурс] Режим доступу: http:// www. agentura. ru / dossier / usa / sistema /.
121. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991року №1789--ВВР// Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 40. – Ст. 23.
122. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України від 23 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №11. – Ст. 51.
123. Про державну службу: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1993 – № 52. – Ст. 494.
124. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994.– №11. – Ст. 50.
125. Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб: Закон України від 4 березня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №35. – Ст. 236.
126. Положення про порядок придбання, видачі, обліку, зберігання та застосування вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, спеціальних засобів індивідуального захисту працівниками судів і правоохоронних органів, а також особами, які беруть участь у кримінальному судочинстві : затв. наказом МВС України від 24 липня 1996 р. № 523 // Довідник працівника міліції : Нормативно-правові акти з питань діяльності ОВС. – Київ, 2004. – Кн. 2. – Ч. 1. – С. 342 – 352.
127. Пашук Т.І. Право людини на ефективний державний захист її прав та свобод: дис. канд. юрид. наук: 12.00.01 / Т.І. Пашук // Львівський національний університет ім. І. Франка. – Львів, 2006. – 210 с.
128. Про охорону праці: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 49. – Ст. 688.
129. Про стан реформування правоохоронних органів України та законодавче забезпечення їх діяльності: проект постанови Верховної Ради України № 6142 від 13.09.2004 р. – [Електонний ресурс] Режим доступу: http: // www.gska2.rada. gov. ua.
130. Примаченко О.В. Кримінальна юстиція на порозі реформи // Дзеркало тижня. – 2010. – № 29. – С. 10.
131. Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини : Закон України від 30.03.2006 // Урядовий кур’єр. – 2006. – 30 березня. – № 19. – С. 15.
132. Про порядок вирішення питань переселення в інше місце проживання, надання житла, матеріальної допомоги та працевлаштування осіб, взятих під державний захист: Постанова Кабінету Міністрів України вiд 26 червня 1995 р. № 457 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 46. – С. 88. – Ст. 1515.
133. Прилуцький С.В.Незмінюваність суддів – питання теорії і практики // Право України. – 2003.– № 8.– С.48.
134. Палеев М.З. Почему Президент России отклонил закон о защите потерпевших и свидетелей / М.З. Палеев // Российская юстиция. – 1998. – № 1. – С. 8 – 9.
135. Програма правових ініціатив для країн Європи. Спільний проект по сприянню здійснення реформи кримінальної юстиції: – [Електонний ресурс]. – Режим доступу: http:// www. agentura. ru / dossier / usa / sistema /.
136. Пацалова Т.В. Проблеми забезпечення безпеки потерпілих та свідків у кримінальному судочинстві / Т.В. Пацалова // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 9. – С. 138 – 140.
137. Пелипенко Н.В. Убезпечення учасників кримінального судочинства в Україні: тенденції та перспективи / Н.В. Пелипенко // Науковий вісник нац. академії внутрішніх справ України. – К., 2005. – № 6. – С. 16 – 21.
138. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19 червня 2003 року // ВідомостіВерховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 351.
139. Пентєгов І.В. Міжнародний досвід у сфері забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у виявленні, попередженні, припиненні або розкритті злочинів / І.В. Пентєгов, Л.І. Щербина // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 10. – С. 131 – 134.
140. Пчолкін В.Д., Федосова О.В. Оперативно-розшукове забезпечення безпеки учасників кримінального процесу на стадії досудового слідства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pib/2011_5/PB-5/PB-5_38.pdf.
141. Петрухин И.Л. Защита лиц, содействующих правосудию / И. Л. Петрухин // Государство и право. – 1999. – № 1. – С. 70 – 74.
142. Петрухин И.Л. Системный подход к изучению эффективности в правосудии / И.Л. Петрухин // Советское государство и право. –1976. – № 1. – С. 75 – 82.
143. Пивоваров В. В. Взаємодія органів досудового слідства та дізнання при розслідуванні кримінальних справ: [монографія] / В.В. Пивоваров, Л.І. Щербина. – Харків : Право, 2006. – 176 с.
144. Погорецький М.А. Проблеми використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності / М.А. Погорецький // Вісник прокуратури.– 2007.– № 2(68).– С. 86 – 93.
145. Поляков М.П. О защите обвиняемого и «защите» от обвиняемого / М.П.Поляков // Государство и право. – 1998. – № 4. – С. 94 – 98.
146. Популярна юридична енциклопедія / [Гіжевський В. К., Головченко В.В., Ковальський В.С. (кер.) та ін.]. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 528 с.
147. Правила выплаты единовременных пособий потерпевшим, свидетелям и иным участникам уголовного судопроизводства, в отношении которых в установленном порядке принято решение об осуществлении государственной защиты : утв. постановлением Правительства РФ от 11 ноября 2006 г. № 664 // Российская газета. – 2006. – 11 ноября. – Федеральный выпуск № 4225.
148. Правила защиты сведений об осуществлении государственной защиты потерпевших, свидетелей и иных участников уголовного судопроизводства : утв. постановлением Правительства РФ от 3 марта 2007 г. – № 134 // Российская газета. – 2007. – 14 марта. – Федеральный выпуск № 4314.
149. Правила применения отдельных мер безопасности в отношении потерпевших, свидетелей и иных участников уголовного судопроизводства: утв. постановлением Правительства РФ от 27 октября 2006 г. № 630 // Российская газета. – 2006. – 10 ноября. – Федеральный выпуск № 4219.
150. Правознавство: навч. посібник / [А.М. Колодій, І.В. Опришко (керівники авт. кол.), С.Е. Демський та ін.] ; за ред. В. В. Копєйчикова. – [3-є вид., переробл. та доповн.]. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 640 с.
151. Правоохранительные органы государств – участников и партнеров [Электронный ресурс]. – Режим доступу : http://polis.osce.org/countries/
152. Примаченко О.Л. Свідок без захисту / О.Л. Примаченко // Дзеркало тижня / влада. – 2004. – № 40 (515). – 9 – 15 жовтня.
153. Присяжнюк Т. І. Забезпечення безпеки потерпілого – актуальна проблема держави / Т.І. Присяжнюк // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 3. – С. 41– 43.
154. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23 лютого 2006 р. № 3477-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 30. – Ст. 260.
155. Программа защиты свидетелей : зарубежный опыт и российская версия государственных гарантий [Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://tovary.ru/articles/7968/
156. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів : Закон України від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.
157. Про державну таємницю : Закон України від 21 січня 1994 року № 3855 ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994 . – № 16. – Ст. 93.
158. Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства : постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 2008 року № 2 // Вісник Верховного Суду України. – 2008. – № 4. – С.4 – 8.
159. Про деякі питання Міністерства внутрішніх справ : постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2001 року № 1575 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 48. – Ст. 2140.
160. Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ : постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985 року № 11 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / за заг. ред. В.Т. Маляренка. – К., 2004 . – С. 40 – 48.
161. Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів : постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 4 // Постанови Пленуму Верховного Суду України. 1972 – 2002 / за заг. ред. В.Т. Маляренка. – Офіц. вид. – К., 2003. – С. 23 – 30.
162. Про застосування законодавства, яке забезпеч