Задорожний Андрій Анатолійович. Запобігання злочинам у сфері службової діяльності

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ЗАДОРОЖНИЙ АНДРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК: 343.9:343.85

ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Спеціальність 12.00.08 кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент
Черкасов Ю.Е.

Київ 2013

ЗМІСТ

ВСТУП.3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ Засади дослідження ПРОБЛЕМИ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ......12
1.1. Стан наукової розробки проблем запобігання злочинам у сфері службової діяльності ..12
1.2. Злочини у сфері службової діяльності як об’єкт кримінологічного дослідження та методологія його вивчення ...32
1.3. Кримінальна відповідальність за злочини у сфері службової діяльності в Україні та за кордоном......51
Висновки до розділу 1...77
РОЗДІЛ 2. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ..79
2.1. Стан і тенденції злочинів у сфері службової діяльності в Україні 79
2.2. Кримінологічна характеристика особи, яка вчиняє злочини в сфері службової діяльності 93
2.3. Причини та умови злочинів у сфері службової діяльності в Україні..114
Висновки до розділу 2.132
РОЗДІЛ 3. ЗАХОДИ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ....135
3.1. Загальносоціальні заходи запобігання злочинам у сфері службової діяльності..135
3.2. Спеціально-кримінологічні заходи запобігання злочинам у сфері службової діяльності...153
3.3. Шляхи удосконалення правозастосовної практики у запобіганні злочинам у сфері службової діяльності 169
Висновки до розділу 3.197
ВИСНОВКИ ...198
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..202
ДОДАТОК А .228
ДОДАТОК Б .233
ДОДАТОК В .249
ДОДАТОК Г ..258

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реформування системи державного управління відповідно до актуальних вимог державного будівництва та розбудови в Україні сучасної правової держави, як й інтенсифікація розвитку соціального життя, супроводжується запровадженням нових передових стандартів управління в недержавному секторі, що, крім позитивних наслідків, має й деякінегативні. Вони насамперед пов’язані з випадками вчинення зловживання та перевищення влади й службових повноважень, службових підроблень і недбалості, а також із прийняттям пропозиції, обіцянки або одержанням неправомірної вигоди службовою особою, що загалом утворює явище службової злочинності. Це призводить до деструктивних процесів і у системі державного управління, і в управлінській діяльності підприємств, установ та організацій різної форми власності, перешкоджаючи нормальному функціонуванню державних і громадянських інститутів, завдаючи значної шкоди економічним інтересам держави та її суспільному розвитку.
Доцільність дослідження кримінологічної характеристики злочинів у сфері службової діяльності та запобігання їм зумовлюється й недоліками нормативно-правового регулювання у цій сфері, зокрема недосконалістю розподілу та порядку здійснення організаційно-розпорядчих й адміністративно-господарських функцій службовими особами, недостатньою правовою організацією добору та атестації службових осіб, відсутністю дієвої системи контролю за їхньою діяльністю, незбалансованістю комплексу соціально-правових гарантій для службовців тощо.
Статистичні дані МВС України вказують, що 2005 р. зареєстровано 17922злочини у сфері службової діяльності, 2006р. 16396, 2007 р. 15555, 2008 р. 15495, 2009 р. 17648, 2010р. 17980, 2011 р. 15969, 2012 р. 13037. Аналіз наведеної звітності доводить, що спостерігається тенденція до зменшення загальної кількості вчинених злочинів у сфері службової діяльності. Це можна пояснити, по-перше, удосконаленням нормативно-правового забезпечення запобігання службовій злочинності, по-друге, спрямуванням роботи правоохоронних органів на виявлення правопорушень у цій сфері, по-третє, більш високою латентністю фактів вчинення такого виду злочинів, набуттям злочинцями певного кримінального досвіду та використанням корумпованих зв’язків у державних структурах.
Запобіжним заходам, що здійснюються на державному рівні, не вистачає системного характеру й наукового обґрунтування. Крім цього, організаційно-правове та наукове забезпечення запобігання злочинам у сфері службової діяльності не повною мірою відповідає вимогам сьогодення щодо організації запобіжної діяльності з мінімізації та усунення криміногенних факторів, виявлення, розслідування й недопущення вчинення злочинів у сфері службовоїдіяльності, а також подолання негативних наслідків службової злочинності. У багатьох випадках під час провадження досудового розслідування не встановлюються причини та умови, що сприяють вчиненнюзлочинів у цій сфері. Отримана інформація про особливості способівпідготовки, вчинення, приховування злочинної діяльності належно неузагальнюється і майже не аналізується.
У контексті вдосконалення запобігання злочинам у сфері службової діяльності зазначене підтверджує актуальність здійснення комплексного кримінологічного наукового дослідження службової злочинності та заходів, спрямованих на запобігання їй.
Проблемам кримінологічної та кримінально-правової характеристики службової злочинності присвятили свої наукові дослідження такі вчені: О.М.Бандурка, О.Ф.Бантишев, Ю.В.Баулін, В.І.Борисов, В.О.Глушков, В.В.Голіна, Б.М.Головкін, Н.О.Гуторова, Л.М.Давиденко, А.П.Закалюк, О.Г.Кальман, О.Є.Користін, О.М.Литвак, О.М. Литвинов, М.І.Мельник, О.Є.Невмержицький, О.С.Новаков, М.І.Хавронюк, О.Ю.Шостко та ін. Окремі кримінологічні аспекти службової злочинності відображені у працях О.М.Джужи, О.Г.Колба, В.В.Коваленка, О.А.Мартиненка, В.І.Осадчого, А.В.Савченка, О.П.Снігерьова, В.І.Шакуна, П.Л.Фріса, Ю.Е.Черкасова, О.М.Юрченка та ін.
Результати праць цих учених мають безсумнівну теоретичну та практичну значущість. Водночас, попри чималий внесок учених уз’ясування сутності та змісту явища службової злочинності, питання запобігання злочинам у сфері службової діяльності вони частково досліджували у монографіях, коментарях і посібниках, наукових статтях.
Зважаючи на зміни у внутрішній політиці держави, її подальшу демократизацію та наближення до європейських стандартів, потребує вдосконалення правова база протидії цим злочинам, а саме: розробка та прийняття таких законопроектів: «Про внесення змін до Закону України «Про засади запобігання та протидію корупції (щодо заборони особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняних до них осіб та членів їх сімей відкривати банківські рахунки за кордоном та вчиняти інші дії, що сприяють вчиненню корупційних правопорушень)» від 29.03.2013 р. № 2657, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації державної антикорупційної політики» від 17.04.2013 р. № 2837, а також удосконалення організаційно-управлінських і кримінологічних заходів запобігання злочинам у сфері службової діяльності. Вирішення окресленого кола проблемних питань надасть змогу істотно вдосконалити теоретико-методологічні, організаційні та правові засади запобігання злочинам у сфері службової діяльності та свідчить про актуальність обраної теми дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до положень Концепції державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю, затвердженої Указом Президента України від 21.10.2011 р. № 1000, і Національної антикорупційної стратегії на20112015 роки, затвердженої Указом Президента України від 21.10.2011 р. №1001; вимог Рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної владиу протидії злочинним проявам та корупції» від 11.09.2009 р., уведеного вдію Указом Президента України від 27.10.2009 р. № 870/2009; Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 року, затвердженої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 р. №1911-р.; Порядку проведення службового розслідування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 р. № 666; п. 7 додатку 2, п. 138 додатку 6, п.п. 15, 61 додатку 13 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 20102014років, затверджених наказом МВС України від 29.07.2010 р. № 347. Темадисертації затверджена рішенням Вченої ради Київського національного університету внутрішніх справ (нині Національна академія внутрішніх справ)(протокол № 15 від 21.06.2011 р.) і зареєстрована Координаційним бюроНаціональної академії правових наук України (реєстраційний № 1175 від2011 р.).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертації розроблення теоретичних іпрактичних рекомендацій щодо удосконалення заходів запобігання злочинам у сфері службової діяльності на основі встановлених тенденцій і закономірностей її розвитку.
Для досягнення обраної мети дисертації необхідно вирішити такізадачі:
проаналізувати стан наукової розробки питання запобігання злочинамусфері службової діяльності та визначити загальні проблеми, щоневирішені;
визначити зміст та основні теоретико-прикладні напрями запобігання злочинам у сфері службової діяльності з огляду на сучасну криміногенну ситуацію в державі;
здійснити кримінально-правовий аналіз складів злочинів у сфері службової діяльності в Україні та за кордоном;
сформулювати пропозиції з удосконалення законодавства, що передбачає відповідальність за злочини у сфері службової діяльності;
дослідити сучасний стан і тенденції злочинів у сфері службової діяльності в Україні;
визначити особливості кримінологічної характеристики осіб, які вчиняють злочини у сфері службової діяльності;
проаналізувати причини та умови злочинів у сфері службової діяльності в Україні та розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо їх усунення (мінімізації);

Список літератури

ВИСНОВКИ

У висновках на основі аналізу наукових концепцій та ідей, положень закордонного й національного законодавства, а також практики його реалізації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання удосконалення запобігання злочинам у сфері службової діяльності. Сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення обраної мети, а саме:
1.Акцентовано на тому, що сьогодні теоретичне забезпечення практичної запобіжної діяльності потребує удосконалення. Доведено, що вдосконалення організації роботи суб’єктів запобігання злочинам у сфері службової діяльності, зокрема органів внутрішніх справ, неможливе без науково обґрунтованої державної політики, головна мета якої полягає у створенні організаційно-правових, соціальних, виховних, психологічних, матеріально-технічних, фінансово-економічних та інших передумов для становлення висококваліфікованих фахівців, які здатні ефективно протидіяти злочинам у сфері службової діяльності.
2.Доведено, що запобігання злочинам у сфері службової діяльності цезаснована на законах і підзаконних нормативних актах, погоджена за ціллю, місцем і часом діяльність різноманітних суб’єктів щодо поєднання можливостей, сил, методів і засобів, які є в їх розпорядженні, для успішного вжиття комплексу загальносоціальних і спеціально-кримінологічних заходів запобігання злочинам у сфері службової діяльності.
3.З метою вдосконалення положень Кримінального кодексу України запропоновано доповнити частиною 4 статтю 39 КК України такого змісту: «крайня службова необхідність не є службовим злочином діяння (дія або бездіяльність), вчинена службовою особою чи особою, яка виконує інші управлінсько-розпорядчі функції у комерційній або іншій організації, що надає публічні послуги, в порушенні законів і (або) інших нормативно-правових актів у стані крайньої службової необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка безпосередньо загрожує охоронюваним законом правам і свободам особи, суспільства або держави, якщо ця небезпека не могла бути усунена іншимизасобами і при цьому не було допущено перевищення меж крайньої службової необхідності».
4.На основі дослідження сучасного стану і тенденцій розвитку злочинів у сфері службової діяльності в Україні, аналізу її кількісно-якісних показників зроблено висновок, що службова злочинність належить до злочинів із високим ступенем латентності. Зазначено, що реальний рівень злочинності у сфері службової діяльності в Україні, з урахуванням її латентної частини, принаймні удвічі перевищує їх офіційно зареєстрований рівень. За результатами одержаних даних найбільш приховане одержання неправомірної вигоди службовою особою, друге місце посідає перевищення посадових повноважень, а третє зловживання владою або службовим становищем. Основні причини цього такі: особливості механізму злочинної поведінки, що передбачають підвищену прихованість, ачасто й обопільну зацікавленість учасників вчинення злочину, зокрема підчасодержання неправомірної вигоди службовою особою; низький рівеньправосвідомості й специфічний менталітет населення, що виражається увідсутності активного осудження службових злочинів; недотримання режиму законності в діяльності правоохоронних органів.
5.Особи, які вчиняють злочини у сфері службової діяльності, як правило, мають високий соціальний статус і виконують обов’язки, пов’язані із застосуванням владно-розпорядчих повноважень, зневажливо ставляться до соціальних цінностей та установок, мають власні корисливі інтереси, виражають готовність порушити норму закону й моралі заради особистої вигоди. За ступенем глибини такої антисоціальної спрямованості осіб, які вчиняють злочини у сфері службової діяльності, можна диференціювати наситуативних (вчиняють злочини під впливом певних життєвих обставин) ізлісних (вчинення злочинів виступає злочинним промислом).
6.Аналіз причинного комплексу злочинів у сфері службової діяльності установив, що це система взаємопов’язаних криміногенних явищ і процесів об’єктивного та суб’єктивного характеру, що в поєднанні з іншими факторами прямо й опосередковано детермінують службову злочинність. Детермінанти злочинів у сфері службової діяльності диференціюються залежно від їх ролі у причинно-наслідковому механізмі службової злочинності (причини та умови, інші криміногенні фактори), джерела походження (об’єктивні та суб’єктивні, зовнішні та внутрішні), а також природи і сфери формування та дії (політичні, економічні, організаційно-управлінські, соціально-психологічні, ідеологічні, правові причини та умови).
7.На основі дослідження загальносоціального рівня запобігання злочинам у сфері службової діяльності визначено, що це сукупність найбільшзначущих заходів економічного, політичного, організаційно-управлінського та правового характеру, що застосовують усі суб’єкти такоїдіяльності й забезпечують подальший розвиток та удосконалення всієїсуспільної системи. Підвищення рівня правової культури та правосвідомості громадян, службових осіб і суспільства загалом, а також забезпечення розвитку й нормального функціонування державної системи ключові напрями загальносоціального запобігання злочинам у сфері службовоїдіяльності.
8.Спеціально-кримінологічний рівень запобігання злочинам у сфері службової діяльності є сукупністю взаємопов’язаних напрямів попередження злочинності, зміст яких становить діяльність державних органів, суспільства та окремих осіб щодо розроблення й реалізації заходів, пов’язаних із виявленням, аналізом і нейтралізацією негативних процесів і явищ, що зумовлюють злочинність узагалі, службову зокрема.
9.Доведено, що правозастосовна практика щодо запобігання злочинам у сфері службової діяльності потребує вдосконалення, а саме:
приведення у відповідність положень кримінального законодавства інормативно-правових актів, що регламентують суспільні відносини у сфері підприємництва, оскільки в останніх не застосовуються терміни «службовець» або «вчинення злочину з використанням свого службового становища». Водночас Кримінальний кодекс України розглядає вчинення злочину з використанням свого службового становища як обставину, що обтяжує покарання, що потребуєвнесення змін до Цивільного та Господарського кодексів України;
застосування в побудові норм Кримінального кодексу України терміна«публічні службовці», зміст якого охоплює і службовців органів державної влади, й органів місцевого самоврядування. Поняття «публічні службовці» доволі повно відображає участь відповідних осіб у безпосередній реалізації державних і делегованих повноважень. На основі аналізу відповідних міжнародно-правових актів запропоновано з урахуванням норм Конституції України (Розділ XI «Місцеве самоврядування») розробити і прийняти ЗаконУкраїни «Про публічну службу», що регулюватиме порядок вступу напублічну службу, проходження служби, правовий і соціальний статус публічних службовців.