ЗАГАЛЬНА ПОЛІЦІЯ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ В УКРАЇНІ В 1862-1905 рр.

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП...................................................................................................... 3 -11
РОЗДІЛ 1. ПОЛІЦЕЙСЬКА ДЕРЖАВА ЯК ОСОБЛИВА ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ ПУБЛІЧНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ВЛАДИ В ЕПОХУ АБСОЛЮТИЗМУ....................................................................................12-56
Підрозділ 1.1. Політико-правовий режим поліцейської держа-ви.......12-35
Підрозділ 1.2. Поліція в механізмі поліцейської держа-ви...................35-56
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАГАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ........................................................................................................57-81
Підрозділ 2.1. Поліцейське право Російської імперії ..........................57-67
Підрозділ 2.2. Обов’язки загальної поліції за законодавством царсь-кої Росії другої половини ХIХ – початку ХХ ст.........................................68-81
РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАГАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ В УКРАЇНІ В 1862 – 1905 рр................................................82-136
Підрозділ 3.1. Загальна поліція царату в Україні в кінці XVIII – пер-шій половини ХІХ ст. (основні риси розвит-ку)...........................................82-93
Підрозділ 3.2. Апарат загальної поліції Російської імперії в Україні в другій половини ХIХ – на початку ХХ ст...........................................94-136
РОЗДІЛ 4. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАГАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ ЦАРАТУ В УКРАЇНІ В 1862-1905 рр............................................... 137-161
Підрозділ 4.1. Участь поліції в системі попереднього розслідування кримінальних справ ........................................................................... 137-146
Підрозділ 4.2. Діяльність загальної поліції в Україні по охороні гро-мадського порядку..................................................................................... 147-161 ВИСНОВКИ........................................................................................ 162-165 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ..........…. 166-185 ДОДАТКИ............................................................................................186-209
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Вивчення історії правоохоронних органів традиційно перебуває серед постійних завдань юридичної науки. Ак-туальність історико-правових досліджень діяльності органів правопорядку суттєво зростає на сучасному етапі розвитку держави та суспільства, коли звернення до спадщини минулого обумовлено ще й нагальними потребами реформування органів внутрішніх справ. Для належного правового забезпе-чення цього процесу, створення його наукових основ важливим є узагаль-нення історичного досвіду функціонування апарату загальної поліції Росій-ської імперії на українських землях, зокрема протягом другої половини ХIХ – початку ХХ ст., коли в суспільстві відбувалися кардинальні зміни, тривали складні і суперечливі соціально-економічні та політико-правові процеси. До-свід діяльності поліцейських установ, дослідження правових засад функціо-нування апарату загальної поліції дають значний матеріал не тільки для нау-кових узагальнень, а й для визначення напрямків удосконалення організації та діяльності сучасних органів внутрішніх справ України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер-таційне дослідження виконано у відповідності з п.1.1 “Пріоритетних напрям-ків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та нау-ково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр.” та п.1.2 “Го-ловних напрямків наукових досліджень Університету внутрішніх справ МВС України на 1996-2000 рр.”.
Об’єктом дослідження є органи загальної поліції Російської імперії в Україні в другій половині ХIХ – на початку ХХ ст.
Предметом дослідження є організація, правові засади функціонування та основні напрямки діяльності загальної поліції Російської імперії в Україні в другій половині ХIХ – на початку ХХ ст.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1862-1905 рр. Це обу-мовлено тим, що у 1862 р. була розпочата поліцейська реформа, внаслідок якої було змінено систему органів загальної поліції та порядок комплекту-вання їх складу, а в 1905 р. почалася перша російська буржуазно-демократична революція, внаслідок якої склалися “екстремальні” умови для діяльності апарату загальної поліції. У такому надзвичайному режимі полі-цейські установи функціонували до 1917 р.
Географічні рамки дослідження охоплюють українські землі, які вхо-дили до складу Російської імперії.
Стан наукової розробки проблеми. Необхідність ґрунтовного ви-вчення питань, пов’язаних з функціонуванням апарату загальної поліції в Україні у другій половині ХIХ – на початку ХХ ст., зумовлюється, зокрема, станом дослідження цієї теми в історико-правовій літературі. Наукова роз-робка даної проблематики представлена роботами, які умовно можна розді-лити на три групи.
До першої групи належать праці авторів другої половини ХIХ – поча-тку ХХ ст.: С.А. Андріанова, І.А. Андрієвського, М.М. Белявського, В.М. Гессена, О.Д. Градовського, В.Ф. Дерюжинського, В.В. Івановського, Є.П. Карповича, І.Т. Тарасова. У роботах цих вчених було проаналізовано полі-цейське законодавство Російської імперії, досліджено в загальних рисах міс-це та роль поліції в її державному механізмі [1 – 11]. Ґрунтовний аналіз міс-ця поліції в системі попереднього розслідування, завдань та характеру діз-нання, яке за Статутом кримінального судочинства 1864 р. провадили полі-цейські органи, міститься у роботі видатного російського юриста І.Я. Фой-ницького [12 – 13]. Відносини між поліцією та органами юстиції розглядали-ся С.Л. Фуксом [14]. Історія поліції Російської імперії у кінці XVIII – першій половини XIX ст. досліджувалася Є.М. Анучіним [15]. Цікавий матеріал з іс-торії харківської поліції міститься у фундаментальній праці Д.І. Багалія та Д.П. Міллера “История города Харкова за 250 лет его существования (1655-1905 гг.). Историческая монографія” [16]. Певний інтерес складає праця ко-лишнього директора Департаменту поліції О.О. Лопухіна “Из итогов слу-жебного опыта. Настоящее и будущее русской полиции”[17].
До другої групи праць, присвячених розвитку адміністративно-поліцейського апарату Російської імперії та каральній політиці царизму, на-лежать дослідження авторів радянського періоду. Велика документальна ба-за цієї проблематики та її докладний аналіз характеризують монографії П.А. Зайончковського та М.П. Єрошкіна [18 – 20]. Організація та діяльність полі-цейських установ царської Росії висвітлювалася в роботах Р.С. Мулукаєва, І.В. Оржеховського, К.Г. Федорова, Д.І. Шинджикашвілі [21 – 28]. Особли-вий інтерес становить бібліографічний покажчик “Карательные органы до-революционной России (полицейская и пенитенциарная система)” та навча-льний посібник “История полиции дореволюционной России: Сборник доку-ментов по истории государства и права” [29 – 30].
Однак слід зазначити, що вчені досліджували переважно функціону-вання органів політичної поліції царизму, правові засади організації та дія-льності загальної поліції залишалися поза увагою істориків.
Безпосередньо апаратові загальної поліції Російської імперії в другій половині ХIХ- на початку ХХ ст. присвячено лише декілька праць, невели-ких за обсягом і призначених для учбових цілей. Це роботи А.Б. Дубровіної, Т.У. Воробейникової, Т.І. Желудкової, В.А. Шелкопляс [31 – 34]. Реформа слідчого апарату в 1860 р., місце поліції в системі попереднього розсліду-вання за Статутом кримінального судочинства 1864 р. розглядалася М.Г. Коротких, Ю.В. Сорокіним, А.Г. Мамонтовим [35 – 36].
Сучасний етап історико-правових досліджень поліцейської системи Ро-сійської імперії характеризується певними зрушеннями. Підтвердженням то-му є низка індивідуальних і колективних наукових праць, збірників докумен-тів та матеріалів, статей, дисертаційних досліджень.
Ґрунтовний аналіз організації, основних напрямків діяльності, форм та методів роботи карального апарату царату проведено у працях О.Н. Ярми-ша [37 – 39]. Особливості кримінального та політичного розшуку на терито-рії України у XVIII – XIX вивчалися О.М. Піджаренко [40]. Особливий інте-рес викликає робота О.М. Корнєєва “Полицейское государство: теория и практика”, в якій досліджується генезис ідеї поліцейської держави та дається концептуальний аналіз поліцейського режиму [41].
Організації та діяльності адміністративно-поліцейського апарату ца-ризму в Україні присвячена праця А.С. Чайковського та М.Г. Щербака “За законом і над законом. З історії адміністративних органів і поліцейсько-жандармської системи в Україні (IХ – початок ХХ ст.)” [42].
Історія київської міської поліції знайшла своє відображення в роботах Б.П. Балуєва, Т.М. Берестовської, Є.П. Велічутіної, Є.О. Самойленко, Л.С. Сургай, В.М. Чиснікова [43 – 49].
Серед сучасних російських досліджень поліцейської системи царизму слід виділити роботи Р.С. Мулукаєва, М.І. Сизикова Д.С., А.В. Борисова, О.Є Скрипільова, В.М. Кручінина, В.В. Фролова, Р.В. Нарбутова, Д.С. Ри-жова, колективні праці “Полиция и милиция России: страницы истории”, “История полиции России. Краткий исторический очерк и основные докуме-нты”, “Органы и войска МВД России. Краткий исторический очерк” [50 – 59].
Таким чином, поліцейській системі Російської імперії присвячено чима-ло праць. Однак в історико-правовій літературі розглядалися переважно пи-тання, пов’язані з функціонуванням політичної поліції самодержавства. Ор-ганізація та діяльність апарату загальної поліції царської Росії в українських губерніях на тлі буржуазної модернізації досліджувалася фрагментарно, і ця проблема, незважаючи на її наукову та практичну актуальність, спеціально не вивчалася ні у вітчизняній, ні в зарубіжній історіографії.
Мета і основні завдання дисертаційного дослідження. Мета дослі-дження полягає у створенні першої комплексної роботи, де системно було б розглянуто організацію, правові засади функціонування та основні напрямки діяльності апарату загальної поліції Російської імперії в Україні у другій половині ХIХ - на початку ХХ ст.
Відповідно до поставленої мети в дисертації вирішуються такі завдан-ня:
- з’ясувати питання по місце та роль поліції в державній системі Росій-ської імперії;
- проаналізувати нормативно-правову базу організації та діяльності за-гальної поліції у другій половині ХIХ – на початку ХХ ст.;
- дослідити тенденції розвитку апарату загальної поліції Російської ім-перії в Україні в другій половині ХIХ – на початку ХХ ст.;
- з’ясувати особливості та основні напрямки діяльності органів загаль-ної поліції в українських губерніях щодо охорони громадського порядку, попередження та припинення злочинів;
- оцінити практику функціонування апарату загальної поліції в Україні в другій половині ХIХ – на початку ХХ ст.
Методологічну основу дисертації становлять діалектична теорія пі-знання соціальних процесів, система загальнонаукових та спеціальних мето-дів, що є засобами наукового пошуку в арсеналі гуманітарних, у тому числі юридичних наук. У роботі, зокрема, використано такі спеціальні методи: фо-рмально-догматичний, структурно-функціональний , порівняльно-правовий тощо.
Джерельна база дисертації різноманітна. Її склали:
1) законодавчі акти Російської імперії, що визначали організацію та правові засади діяльності органів загальної поліції в другій половині ХIХ - на початку ХХ ст., вміщені у “Повному зібранні законів Російської імперії”, “Зводі законів Російської імперії”;
2) відомчі нормативні акти МВС, опубліковані в тематичних збірках нормативних матеріалів, що видавалися в дореволюційний період;
3) документальні матеріали, які виявлені в Державному архіві Російсь-кої Федерації (Ф. 102), Центральному державному історичному архіві Укра-їни в м. Києві (Ф. 442), Державному архіві Київської області (Ф. 1), Держав-ному архіві Дніпропетровської області (Ф.11, 23), Державному архіві Хар-ківської області (Ф. 3, 4, 52).
Більшість зазначених матеріалів вводиться до наукового обігу вперше. Це дозволяє розглянути різноманітні аспекти проблеми, а також заповнити певні прогалини, пов’язані з обмеженістю інформації.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому що:
1. Дисертація є першою спробою комплексного аналізу організації, правових засад функціонування та основних напрямків діяльності апарату загальної поліції Російської імперії в Україні в другій половині ХIХ – на по-чатку ХХ ст.
2. Обґрунтовується положення про те, що в 70-80-х рр. ХIХ ст. в Ро-сійській імперії був закладений фундамент поліцейського режиму, юридич-ним втіленням якого було Положення про заходи з охорони державного по-рядку і громадського спокою від 14 серпня 1881 р.
3. Визначено, що у механізмі російського абсолютизму особливе місце посідала загальна поліція, яка була головним знаряддям проведення соціа-льно-економічних та політичних заходів уряду, для чого поліцейським орга-нам надавався великий обсяг превентивно-репресивних повноважень.
4. Доводиться, що характерною рисою поліцейського законодавства Російської імперії була розпливчастість та чисельність правил, які визначали компетенцію органів загальної поліції, і відсутність загального поліцейського статуту. Обов’язки загальної поліції не систематизувалися, а являли собою механічну суму законоположень, що накопичувалися десятиріччями.
5. Доводиться, що законодавство царської Росії другої половини XIX ст., продовжуючи давню правову традицію, ототожнювало поняття “поліція” з поняттям “адміністрація”, внаслідок чого сфера компетенції поліцейських органів була необмеженою. Разом з тим, обов’язки загальної поліції можна розділити на дві категорії: 1) загальні, які поліцейські установи виконували більш або менш самостійно; 2) допоміжні, що покладалися на органи зага-льної поліції для сприяння діяльності іншим урядовим відомствам.
6. Уточнено, що поліцейська реформа 60-х років XIX ст. була виклика-на необхідністю укріплення апарату загальної поліції через централізацію управління поліцейськими органами у повітах внаслідок скасування кріпос-ного права і втрати поміщиками влади над селянами. Ця реформа не мала комплексного характеру, оскільки вона не вирішила питання про чітке ви-значення правових засад діяльності загальної поліції.
7. Дістало подальшого вивчення питання про участь поліції в системі попереднього розслідування за Статутом кримінального судочинства 1864 р. Після вилучення з компетенції поліцейських органів слідчих функцій стан попереднього розслідування залишався незадовільним, оскільки в країні не було організованого поліцейського розшуку, а також внаслідок того, що в законі порядок провадження поліцією дізнання та слідчих дій визначався не-чітко, що вносило неясність у роботу як поліції, так й судових слідчих.
8. Доповнено існуючі в літературі уявлення про тенденції розвитку апарату загальної поліції в Україні в другій половині XIX – на початку XX ст., розглянуто його структурні елементи
9. Проаналізовані напрямки діяльності органів загальної поліції в Україні, яка внаслідок переплетення тут соціально-економічних, політичних та національних протиріч стала з кінця XIX ст. однією з “гарячих” зон Росій-ської імперії.
10. Доводиться, що поліцейські обов’язки виконували не тільки чини поліції, але й волосні старшини та сільські старости. Однак відсутність у за-конодавстві певних меж між владою органів волосної поліції і нижчими по-ліцейськими чинами призводило до поглинання однієї влади іншою або до постійних конфліктів.
11. Встановлено, що деякі особливості мала організація поліцейського апарату в приморських торгових портах, де у 80-90-х рр. XIX ст. була ство-рена портова поліція, правові засади діяльності якої визначалися як спеціа-льними законами, так і законами про обов’язки загальної поліції.
12. Зазначено, що в другій половині XIX – на початку XX ст. урядом були вжиті певні заходи щодо удосконалення структури апарату загальної поліції, збільшення його штатної чисельності, поліпшення матеріального за-безпечення поліцейських чинів, але ці заходи були недостатніми і не усували притаманних поліції принципових недоліків. Це спростовує існуючу в деяких сучасних працях художньо-публіцистичного спрямування ідеалізацію діяль-ності поліцейського апарату Російської імперії. Об’єктивний аналіз функціо-нування царської поліції свідчить про те, що її головним завданням був за-хист основ самодержавства, інтереси котрого, як продемонструвала історія, не співпадали з інтересами суспільства.
Теоретичне й практичне значення дослідження полягає в наявній можливості використання його матеріалів, висновків та узагальнень в науко-во-дослідній діяльності, при підготовці праць з історико-правової проблема-тики, історії правоохоронних органів, при викладанні навчальних курсів “Іс-торія держави і права України”, “Історія органів внутрішніх справ”, “Судові і правоохоронні органи”, “Адміністративне право”.
Апробація результатів роботи. Основні положення дисертації знайш-ли відображення в доповідях на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Національного університету внутрішніх справ, у виступах на науко-во-практичних конференціях: “Державно-правові проблеми Північного При-чорномор’я: “Історія і сучасність” (Сімферополь, травень 1999 р.), “Актуа-льні проблеми історіографії історії права” (Сімферополь – Алушта, жовтень 2000 р.). Матеріали дисертації увійшли до навчального посібника “Історія органів внутрішніх справ” (м. Харків, Університет внутрішніх справ, 1999 р.) та науково-бібліографічного довідника “Історія органів внутрішніх справ” (м. Харків, Університет внутрішніх справ, 2000 р.).
Основні положення і висновки дисертації викладено автором у 7 публі-каціях, зокрема в 5 статтях, опублікованих у фахових виданнях з юридичних наук, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Робота складається з вступу, чотирьох розді-лів, що включають вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та семи додатків. Загальний обсяг дисертації складає 165 сторінок, список використаних джерел – 20 сторінок (252 найменування), додатки – 24 сторі-нки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Реформи 60-70-х років ХІХ ст. означали певний крок на шляху перетворення феодальної монархії в Росії у буржуазну монархію. Однак, незважаючи на здійснення деяких змін в організації, складі та діяльності урядових установ, Росія залишалася абсолютною монархією; в країні зберігалися основні дореформені державні вищі, центральні і місцеві установи із дворянською урядовою більшістю.
Проведення буржуазних перетворень супроводжувалося боротьбою між ліберальною і консервативно-реакційною лінією в політиці правлячих кіл царської Росії. Остання знайшла свій вираз у заходах уряду, спрямованих на нарощування каральних функцій губернаторів і укріплення адміністративно-поліцейського апарату. Взагалі, наявність в політиці ліберальної та консервативної ліній є цілком природне явище, між ними існує діалектичний зв’язок і ці дві лінії визначають прогресивний рух. Однак у політиці царського уряду на рубежі 70-80-х років ХІХ ст. домінуючою стала реакційна лінія. У 80-х – на початку 90-х років ХІХ ст. була здійснена низка контрреформ, які в значній мірі ліквідували найпослідовніші буржуазні реформи, повернули деякі дореформені порядки. У результаті цього в Російській імперії був закладений фундамент поліцейського режиму, юридичним виразом якого було сумнозвісне “Положення про заходи до охорони державного порядку і громадського спокою” від 14 серпня 1881 р., що було “законною” підставою для адміністративно-поліцейського терору.
Особливе місце в системі державних органів Російської імперії посідала поліція, яка за державно-правовою традицією розглядалася не тільки як орган охорони громадського порядку та безпеки, але і як орган загального управління, тобто поняття “поліція” ототожнювалося з поняттям “адміністра-ція”.
Скасування кріпосного права, яке було наріжним каменем феодальної монархії, неминуче викликало перетворення і інших елементів державно-правового устрою царської Росії. Оскільки поліція розглядалася урядом як основне знаряддя проведення політики центру на місцях, як пріоритетний засіб державного управління в період селянської реформи, то поліцейська реформа стала другою по порядку в низці буржуазних перетворень 60-70-х років ХІХ ст. Головна мета реформування апарату загальної поліції полягала в централізації поліцейської влади у повіті, створенні ефективного адміністративного механізму, котрий би дозволив у випадку необхідності адміністративними заходами відновити порушений громадський порядок і утримати селянську реформу у відповідних рамках.
Поліцейська реформа 60-х років ХІХ ст. торкнулася не тільки структури загальної поліції, але й справила істотний вплив на її компетенцію: згідно з указом імператора від 8 червня 1860 р. провадження попереднього слідства з кримінальних справ було передано судовим слідчим, справи з дрібних кримінальних та цивільних справ – мировим суддям, господарчі функції та питання благоустрою – органам земського та міського самоврядування. Ці заходи сприяли більш ефективній діяльності поліції по виконанню нею основного обов’язку – охороні безпеки суспільства і державі. Разом з тим, аналіз законодавчих актів, які оформили відокремлення попереднього слідства від поліції, дозволяє дійти висновку, що підвищення ефективності попереднього слідства досягнути не вдалося, оскільки, по-перше, порядок провадження поліцією дізнання та слідчих дій був визначений неясно та неповно; по-друге, за відсутністю спеціалізованих органів кримінального розшуку, розшукові дії провадилися в основному судовими слідчими, які перетворювалися таким чином в органи поліції; по-третє, закон визначав велике коло осіб, які провадили дізнання; по-четверте, і це головне, в Судових статутах був допущений відступ від самого принципу відокремлення слідства від поліції, згодом цей відступ набув гіпер-трофованого розміру в “Положенні про заходи до охорони державного порядку і громадського спокою” від 14 серпня 1881 р. Головна причина ненормального становища слідчих органів полягала у тому, що реформа попереднього слідства була продиктована не стільки турботою урядових кіл про покращення попереднього слідства як стадії кримінального судочинства і надання слідчому апарату судового характеру та незалежності від влади адміністративної, а скільки турботою про посилення адміністративної влади в умовах селянської реформи. Деякі елементи забезпечення незалежності судових слідчих були компромісом між урядовими утилітарними цілями і теоретичними ідеями побудови кримінального судочинства європейських країн. Якщо оцінювати результати реформи попереднього слідства з точки зору урядових цілей, то користь очевидна: штат поліції фактично був збільшений із звільненням поліцейських органів від розслідування кримінальних справ.
Поліцейська реформа 60-х років ХІХ ст., одним із завдань якої було звуження компетенції поліції, мала незавершений характер, оскільки не усунула плутанини і протиріччя, які були притаманні її дореформеній діяльності. Правове регулювання діяльності загальної поліції Російській імперії у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. мало ряд принципових недоліків. Обов’язки поліцейських органів не систематизувалися, а являли собою механічну суму законоположень, які накопичувалися десятиріччями. Поліцейське законодавство другої половини ХІХ ст. примикало до законодавства XVIII ст., яке грунтувалося на патріархальних поглядах щодо відношення між владою ті підданими. За відсутністю загального поліцейського кодексу його місце посідав Статут про попередження та припинення злочинів, який за своєю системою та способом викладення був явно застарілим, оскільки багато його правил належало за своїм походженням до XVIII та навіть XVII ст., і цей Статут ґрунтувався на запере-ченні громадської свободи, на суворій та детальній регламентації всіх особливостей життя і на постійній опіці та нагляді за обивателем. Статут про попередження та припинення злочинів, який не проводив грань між приватним життям та життям публічним і надавав поліції можливість втручатися навіть в інтимне життя людей, у той же час не давав прямих вказівок на те, яким чином і в яких межах поліція повинна була здійснювати свої права для досягнення громадянської безпеки. Природно, що за умов численності та невизначеності повноважень, які надавалися органам загальної поліції, поліцейська влада легко оберталася у свавілля.
Після поліцейської реформи 1862 р. принципових змін до структури та компетенції поліції внесено не було. Основними напрямками розвитку апарату загальної поліції царату в Україні були: по-перше, послідовне розширення штатів уже існуючих поліцейських органів і, по-друге, створення нових ланок поліцейського механізму. Ці напрямки організаційного розвитку загальної поліції були зумовлені розширенням селянського та робітничого руху, удосконаленням форм та методів діяльності революційних організацій, підйомом національно-визвольного руху, а також зростанням кримінальної злочинності. Необхідно зазначити, що специфіка функціонування апарату загальної поліції Російської імперії в Україні полягала в тому, що внаслідок особливостей соціально-економічного та політичного становища українських земель, тут були сконцентровані значні поліцейські сили.
У другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. урядом були вжиті певні заходи щодо удосконалення структури апарату загальної поліції, збільшення його штатної чисельності, поліпшення матеріального забезпечення поліцейських чинів, але ці всі заходи були недостатніми і не усували притаманних поліції принципових недоліків. Покладення на поліцейські органи невластивих їм функцій, що призводило до втручання поліції у всі сфери громадянського життя, внаслідок чого уява про поліцію в суспільній свідомості асоціювалася лише з примусовою діяльністю держави по забезпеченню безпеки суспільства і держави, найнегативнішим чином впливало на ефективність діяльності поліцейського апарату і не давало можливість загальній поліції стати дійовим органом по охороні публічної і, найголовніше, приватної безпеки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

1. Андрианов С.А. Министерство внутренних дел. Исторический очерк. –СПБ., 1904. – 112 с.
2. Андреевский И.Е. Полицейское право. В 2 т. – СПб.: Праца, 1871. – Т.1: Полиция безопасности. – 543 с.
3. Белявский Н.Н. Полицейское право. Конспект лекций. – Юрьев: тип. Матиссена, 1904. – 334 с.
4. Гессен В.М. Лекции по полицейскому праву. Изд. студентов 1907-1908 гг. Вып. І. – СПб.: Север, 1908. – 196 с.
5. Градовский А.Д. Начало русского государственного права. В 15 т. – Спб.: Тип. Стасюлевича, 1904. – Т. 9. – CLXXVI с.
6. Дерюжинский В.Ф. Полицейское право. Пособие для студентов. 4-е изд. – Петроград: Сенатская тип., 1917. – 510 с.
7. Карнович Е.П. Очерк наших порядков административных, судебных и общественных. – Спб.: Тип. Скрятина, 1873. – 147 с.
8. Ивановский В.В. Учебник административного права (Полицейское право: право внутреннего управления). 4-е изд., испр. и доп. – Казань: Тип. Еремеева, 1911. – 506 с.
9. Тарасов И.Т. Очерк науки полицейского права. – М.: Тип. Яковлева, 1897. – 701 с.
10. Тарасов И.Т. Лекции по полицейскому (административному) праву. В 2т.– М.: Университетская тип., 1908. – Т. 1. – 251 с.
11. Тарасов И.Т. Лекции по полицейскому (административному) праву. В 2т. – М.: Университетеская тип., 1908. – Т. 2. – 266 с.
12. Фойницкий И.Я. Курс уголовного судопроизводства. В 2 т. – Санкт-Петербург: Фолио, 1996. – Т. 1. – 552 с.
13. Фойницкий И.Я. Курс уголовного судопроизводства. В 2 т. – Санкт-Петербург: Фолио, 1996. – Т. 2. – 606 с.
14. Фукс С.Л. Суд и полиция. Ч. 1-2. – М.: Тип. ун-та, 1899. – 232 с.
15. Анучин Е.Н. Исторический обзор развития административно-поли-цейских учреждений в России с учреждения о губерниях 1775 г. до последнего времени. – СПб.: Тип. МВД, 1872. – 239 с.
16. Багалей Д.И., Миллер Д.В. История города Харькова за 250 лет его существования (1655 – 1905). Историческая монография. В 2 т. Репринт. изд. – Харьков, 1993. – Т. 2. – 606 с.
17. Лопухин А.А. Из итогов служебного опыта. Настощее и будущее рус- ской полиции. – М.: Изд. Саблина, 1907. – 69 с.
18. Зайончковский П.А. Кризис самодержавия на рубеже 1870-1880 годов. –М.: Изд-во МГУ, 1964 – 510 с.
19. Зайончковский П.А. Российское самодержавие в конце XIX столетия (политическая реакция 80-х – начала 90-х годов). – М.: Мысль, 1970. – 442 с.
20. Ерошкин Н.П. История государственных учреждений дореволюционой России. – М.: Высш. шк. 1983. – 352 с.
21. Мулукаев Р.С. Полиция и тюремные учреждения дореволюционной России. Пособие. – М.: Высш. шк. МООП РСФСР, 1964. – 28 с.
22. Мулукаев Р.С. История органов внутренних дел дореволюционной России. – М.: Академия МВД СССР, 1984. –75 с.
23. Оржеховский И.В. Из истории внутренней политики самодержавия в 60 - 70-х годах XIX века. – Горький: Изд-во Горьковского университета, 1974. – 168 с.
24. Оржеховский И.В. Самодержавие против революционной России: (1826- 1880). – М.: Мысль, 1982. – 207 с.
25. Федоров К.Г., Ярмыш А.Н. История полиции дореволюционной России. – Ростов-на-Дону, 1976. – 91 с.
26. Шинджикашвили Д.И. Сыскная полиция в России в период империализма. – Омск: Омская школа милиции, 1973. – 75 с.
27. Шинджикашвили Д.И. Министерство внутренних дел царской России в период империализма (структура, функции, реакционная сущность, связь с другими министерствами). – Омск: Омская школа милиции, 1974. – 111 с.
28. Ярмыш А.Н. Политическая полиция Российской империи (1883-1904 гг.): Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01. / Харьк. юрид. ин-т – Харків, 1978. – 21 с.
29. Карательные органы дореволюционной России (полицейская и пенитенциарная системы). Библиографический указатель. – М.: Академия МВД СССР, 1978. – 42 с.
30. История полиции дореволюционной России // Сборник документов и материалов по истории государства и права / Учебное пособие. – М., 1981. – 94 с.
31. Дубровіна А.Б. Механізм управління, суспільний лад і право України в перод імперіалізму і буржуазно-демократичних революцій. – К., 1973. – 53 с.
32. Воробейкова Т.У., Дубровина А.Б. Преобразование административно-полицейского апарата, суда и тюремной системы в России во второй половине XIX в. – К., 1973. – 53 с.
33. Желудкова Т.И. Основные направления деятельности полиции дорево-люционной России по охране феодального и буржуазного общественного порядка. – М.: Акад. МВД СССР, 1977. – 39 с.
34. Шелкопляс В.А. Полицейская реформа в России в 60-х годах XIX века. – Минск, 1981. – 48 с.
35. Коротких М.Г., Сорокин Ю.В. Реформа следственного апарата в России: 1860-1864 гг. // Государство и право. – 1991. - №10. – С. 122-139.
36. Мамонтов А.Г. Россия 1860 г.: учреждение судебных следователей (социально-политические и идейные предпосылки) // Государство и право. – 1996. - № 3. – С. 142-150.
37. Ярмыш А.Н. Карательный аппарат самодержавия на Украине (1895-1917 гг.): Автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12.00.01 / Харьк. юрид. ин-т. – Харьков, 1991. – 30 с.
38. Ярмыш А.И. Наблюдать неотступно … Административно-полицейский аппарат царизма и органы политического сыска в Украине в конце XIX – начале ХХ веков. – К.: Юринформ, 1992. – 186 с.
39. Ярмиш О.Н. Каральний апарат самодержавства в Україні в кінці XIX – на початку ХХ ст.: Монографія. – Харків: Консум, 2001. – 288 с.
40. Пиджаренко А. История и тайны уголовного и политического сыска. – К.: Юринформ, 1992. – 186 с.
41. Корнеев А.М. Полицейское государство: теория и практика. Учеб. пособ. – М.: Акад. управления МВД России, 1998. – 94 с.
42. Чайковський А.С., Щербак. За законом і над законом. З історії адміністративних органів і поліцейсько-жандармської системи в Україні (IX – ХХ ст.). – К.: Україна, 1996. – 269 с.
43. Балуев Б.П., Берестовская Т.М., Величутина Е.П. Организация и дея-тельность уголовного сыска в дореволюционной России конца ХIХ – начала ХХ вв. – М.: Акад. МВД СССР, 1984. – 64 с.
44. Самойленко Е.А. Киевская городская полиция в середине ХIХ – начале ХХ вв. – К.: София, 2000. – 187 с.
45. Сургай Л.С. Загадочная история // Служба безопасности. – 1991. - № 1. – С. 30-31.
46. Сургай Л.С. Киевский криминальный сыск начала века // Служба без-опасности. – 1999. – № 10. – С. 32-35.
47. Чисников В. Киевское сыскное отделение не уступало “… по своему благоустройству ни одному из правильно организованых в России сыскных отделений” // Київ, Володимірська 15. – 1997. - № 14-15.
48. Чисніков В.М. Київ – батьківщина російської дактілоскопії та одорології // Іменем закону. – 1998. – № 15.
49. Чисніков В.М. Криміналістика України в XIX – поч. ХХ ст. // Криміналістика (під ред. Біленчуна П.Д., Дубоого О.П.). Підручник. – К.: Атіка, 1998. – 375 с.
50. Мулукаев Р.С. Полиция в России (IX – нач. XX в.) – Нижний Новгород, 1993. – 104 с.
51. Сизиков М.И. История полиции в России (1718-1917): становление и развитие общей регулярной полиции в России XVIII века. Вып. 1. – М.: А.П.О., 1992. – 68 с.
52. Сизиков М.И., Борисов А.В., Скрипилев А.Е. История полиции в России (1718-1917). Вып. 2. – М.: А.П.О., 1992. – 56 с.
53. Кручинин В.Н. Становление и развитие законодательства о полиции в России в XVIII – нач. XX в.: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / Акад. управления МВД России – М., 1998. – 23 с.
54. Фролов В.В. Деятельность полиции России по укреплению правопорядка в нач. ХХ века (историко-правовой аспект): Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / МВД России. Санкт-Петербургская акад. – СПб., 1995. – 16с.
55. Нарбутов Р.В. Полиция Российской империи (1862-1917 гг.): Историко-правовой аспект: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / ВЮЗШ МВД РФ. – М., 1992. – 24 с.
56. Рыжов Д.С. Борьба полиции России с профессиональной преступностью (1862-1917 гг.): Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / Акад. управления МВД России – М., 2000. – 23 с.
57. Полиция и милиция: страницы истории / А.В. Борисов, А.Н. Дучин, А.Я. Малыгин и др. – М.: Наука, 1995. – 318 с.
58. История полиции России: Краткий исторический очерк и основные до-кументы. Учеб. Пособие. – М.: Щит-М, 1998. – 200 с.
59. Органы и войска МВД России. Краткий исторический очерк. ( В.Ф. Некрасов, А.В. Борисов, М.Г. Детков и др.). – М.: Объединенная редакция МВД России, 1996. – 462 с.
60. Кистяковский Б. А. Социальные науки и право: очерки по методологии социальных наук и общей теории права. – М.: Сабашниковы, 1916. – 704 с.
61. Гессен В.М. Теория конституционного государства. Лекции. 3-е изд. – СПб.: Типо-лит. Трофимова, 1914. – 299 с.
62. Гессен В.М. Основы конституционного права. 2-е изд. – Петроград: Право, 1918. – 437 с.
63. Шеймин П. Полиция // Энциклопедический словарь / Изд. Ф.А. Брокгауза и И.Е. Ефрона. – СПб.: 1898. – Т. ХХІV. – С. 320-339.
64. Елистратов А.И. Основные начала административного права. 2-е изд. – М.: Леман и Сахаров, 1917. – 294 с.
65. Устав о преступлениях и наказаниях вообще // Свод законов Российской империи. – СПб., 1842. – Т. XV.
66. Устав о цензуре и печати // Свод законов Российской империи. В XVI т. – СПб., 1890. – Т. XIV .
67.Добряков. Краткий систематический свод, действующих законоположений и циркулярных распоряжений, относящихся до обязанности чинов губернских жандармских управлений по наблюдению за местным населением и производству дознаний. – СПб., 1903. – 650 с.
68. Общее учреждение губернское // Свод законов Российской империи. В XVI т. – СПб., 1892. – Т. ІІ – Ч. 1.
69. Положение о мерах к охранению государственного порядка и обще-ственного спокойствия 14 августа 1881 // Свод законов Российской империи. В XVI т. – СПб., 1892. – Т. XIV. – прил. I к ст. 1 Устава о предупреждении и пресечении преступлений.
70. Правила о местностях, объявляемых состоящими на военном положении // Свод законов Российской империи. В XVI т. – СПб., 1892. – Т. II. – прил. к ст. 23 Общего учреждения губернского.
71. Устав о пресечении и предупреждении преступлений // Свод законов Российской империи. В XVI т. – СПб., 1890. – Т. XIV.
72. Полное собрание законов Российской империи, собр. 2-е, Т.XLI, отд. 2-е, № 43501.
73. Полное собрание законов Российской империи, собр. 2-е, Т. LI, отд. 2-е, № 56203.
74. Полное собрание законов Российской империи, собр. 2-е, Т. XXXIX, отд. 2-е, № 41478.
75. Полное собрание законов Российской империи, собр. 2-е, Т.XLV, отд.2-е, № 48498.
76. Полное собрание законов Российской империи, собр. 2-е, Т. XII, отд. 1-е, № 10305.
77. Краткий очерк деятельности Министерства внутренних дел за двадцатипятилетие: 1855-1880 гг. – СПб., 1880. – 162 с.
78. Полное собрание законов Российской империи, собр. 2-е, Т. XXXVI, отд. 2-е, № 37388.
79. Полное собрание законов Российской империи, собр. 2-е, Т. XXXVI, отд. 2-е, № 37389.
80. Полное собрание законов Российской империи, собр. 2-е, Т. XXXVI, отд. 2-е, № 37348.
81. Полное собрание законов Российской империи, собр. 2-е, Т. LII, отд. 2-е, № 57748.
82. Полное собрание законов Российской империи, собр. 2-е, Т.LIV, отд. 2-е, № 60317.
83. Полное собрание законов Российской империи, собр. 2-е, Т.LIV, отд. 2-е, № 60066.
84. Правила для взаимных отношений гражданских и военных властей // Свод законов Российской империи. В XVI т. – СПб., 1892. – Т. II. – прил. к ст. 406 Общего учреждения губернского.
85. Устав благочиния или полицейский 8 апреля 1782 г. // Российское законодательство Х-ХХ веков. В 9 т. – М.: Юрид. лит., 1987. – Т.5: Законодательство периода расцвета абсолютизма. – С. 321-413.
86. Загряцков М. Полиция // Энциклопедический словарь т-ва “Бр. А. и И. Гранат и К”. 7-е изд. – СПб., 1913. – Т. 32. – С. 510-514.
87. Развитие русского права второй половины XVII – XVIII вв. // Под. ред. Скрипилева. – М.: Наука, 1992. – 308 с.
88. Полное собрание законов Российской империи, собр. 2-е, Т. VI, № 3708. 89. Андреевский И.Е. Реформа исполнительной полиции в России // Сборник государственных знаний. – СПб., 1878. – Т. V – С. 126-140.
90. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных // Свод законов Российской империи. В XVI т. – СПб., 1902. – Т. XV.
91. Полное собрание законов Российской империи, собр. 2-е, Т. XXXIX, отд. 2-е, № 41476.
92. Положение о негласном полицейском надзоре 1 марта 1882 г. // История полиции России: краткий исторический очерк и основные документы. Учеб. пособие. – М.: Щит-М, 1998 – С. 132-140.
93. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. II, отд. 2-е, № 730.
94. Акт про краще забезпечення свободи підданого і про попередження ув’язнень за морями (Habeas Corpus act) (26 травня 1679 р.) // Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. У 2 т. / за ред. В.Д. Гончаренка. – К.: Ін юре, 1998. – Т. 2. – C. 28-31.
95. Полное собрание законов Российской империи, собр. 2-е, Т. ХХХХVI, отд. 1-е, № 49615.
96. Подосенков О.П. Административная политическая ссылка в России в 70-80-х гг. XIX в. Обзор законодательства о ссылке // Вопросы теории права, социалистической государственности и социального управления: Сб. статей / Под ред. В.Ф. Волович, А.И. Ким. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1984. – С. 12-21.
97. Бельский К.С. К вопросу о предмете административного права // Госу-дарство и право. – 1997. – № 11. – С. 14-21.
98. Елистратов А.И. Административное право. – М.: Тип. Сытина, 1911. – 235 с.
99. Елистратов А.И. Очерк административного права. – М.: ГИЗ, 1922. – 236 с.
100. Елистратов А.И. Учебник административного права. 2-е изд. Вып. 1. – М., 1911. – 272 с.
101. Бельский К.С. О системе административного права // Государство и право. – 1998. – № 3. – С. 5-11.
102. Соловей Ю.П. Российское полицейское право: история и современность // Государство и право. – 1995. – № 6. – С. 75-85.
103. Учреждение для управления губерний 7 ноября 1775 г. // Российское законодательство Х-ХХ веков. В 9 т. – М.: Юрид. лит., 1987. – Т.5.: Законодательство периода расцвета абсолютизма. – С. 167-321.
104. Материалы для пересмотра законоположений о порядке производства предварительных следствий / Изд. Министерства юстиции. – СПб.: Тип. Правительствующего Сената, 1882. – 428 с.
105. Устав о паспортах // Свод законов Российской империи. В XVI т. – СПб., 1892. – Т. ХІV.
106. Устав врачебный // Свод законов Российской империи. В XVI т. – СПб., 1892. – Т. ХІІІ.
107. Устав строительный // Свод законов Российской империи. В XVI т. – СПб., 1892. – Т. ХІІІ. – Ч. 1.
108. Устав путей сообщения // Свод законов Российской империи. В XVI т. – СПб., 1892. – Т. ХІІ – Ч. 1.
109. Устав о промышленности // Свод законов Российской империи. В XVIт. – СПб., 1892. – Т. ХІ. – Ч. 2.
110. Устав торговый // Свод законов Российской империи. В XVI т. – СПб., 1892. – Т. ХІ. – Ч. 1.
111. Устав лесной // Свод законов Российской империи. В XVI т. – СПб., 1892. – Т. VІІІ. – Ч. 1.
112. Устав монетный // Свод законов Российской империи. В XVI т. – СПб., 1892. – Т. VІІ.
113. Устав горный // Свод законов Российской империи. В XVI т. – СПб., 1892. – Т. VІІ.
114. Полное собрание законов Российской империи, собр. 2-е, Т. XXXVI, отд. 1-е, № 36657.
115. Положение о губернских и уездных земских учреждений // Свод законов Российской империи. В XVI т. – СПб., 1892. – Т. ІІ.
116. Устав о воинской повинности // Свод законов Российской империи. В XVI т. – СПб., 1892. – Т. IV.
117. Устав об акцизных сборах // Свод законов Российской империи. В XVIт. – СПб., 1892. - Т. V.
118. Инструкция полициям по наблюдению за правильным производством торговли питьями в местностях, в коих введено Положение о казенной продажи питей // Арефа Н.И. Права и обязанности полицейских урядников, стражников, приставов и прочих чинов городской и уездной полиции. – СПб., 1891 – С. 263-268.
119. Инструкция полицейским учреждениям по наблюдению за укрываю-щимися от воинской повинности // Арефа Н.И. Права и обязанности поли-цейских урядников, стражников, приставов и прочих чинов городской и уездной полиции. – СПб., 1891. – С. 219-222.
120. Общее губернское учреждение // Свод законов Российской империи. 3-е изд. – СПб., 1857. – Т. II. – Ч. 1.
121. Законы о судопроизводстве по делам о преступлениях и проступках // Свод законов Российской империи. 3-е изд. – СПб., 1857. – Т. XIV. – Ч.2.
122. Колдаев А.В. Следствие и полиейское дознание по Своду законов Российской империи 1857 г. // Известия высших учебных заведений: Правоведение. – Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1988. – № 1. – С. 90-96.
123. Полное собрание законов Российской империи, собр. 2-е, Т. XXXV, отд.1-е, № 35890.
124. Полное собрание законов Российской империи, собр. 2-е, Т. XXXV, отд.1-е, № 35891.
125. Полное собрание законов Российской империи, собр. 2-е, Т. XXXV, отд.1-е, № 35892.
126. Судебные уставы с изложением материалов, на коих они основаные, изданные государственной канцелярией. 2-е изд., доп. В 3 ч. – СПб.: Тип. второго отделения собств. е. и. в. канцелярии, 1867. – Ч. 2. – 522 с.
127. Дубровіна А.Б. Суспільний лад, механізм управління та право України в період розкладу феодально-кріпосницької системи і зростання капіталістичних відносин (перша половина ХІХ ст.) – Київ: Вид-во КДУ, 1966 – 111 с.
128. Полное собрание законов Российской империи, собр.1-е, Т.ХХI, отд.1-е, № 24687.
129. Полное собрание законов Российской империи, собр. 1-е, Т. ХХVII, отд.1-е, № 21008.
130. Полное собрание законов Российской империи, собр. 1-е, Т. XXXVIII, отд. 1-е, № 21884.
131. Полное собрание законов Российской империи, собр. 1-е, Т. XXXVII, отд. 1-е, № 28851.
132. Остроумов С.С. Преступность и ее причины в дореволюционной Рос-сии. – М.: Изд-во МГУ, 1960. – 337 с.
133. Полное собрание законов Российской империи, собр. 1-е, Т. XXVIII, отд. 2-е, № 27372.
134. Полное собрание законов Российской империи, собр. 2-е, Т. ХІІІ, отд. 2-е, № 12785.
135. Полное собрание законов Российской империи, собр. 2-е, отд. 2-е, Т.XXXVII, № 39087.
136. Общее губернское учреждение // Свод законов Российской империи. В XVI т. – СПб., 1876. – Т. ІІ. – Ч. 1.
137. Полное собрание законов Российской империи, собр. 2-е, отд. 2-е, Т.XXIII, № 22906.
138. Полное собрание законов Российской империи, собр. 2-е, Т. XLIX, отд.2-е, № 53380.
139. Устав сельского хозяйства // Свод законов Российской империи. В XVIт. – СПб., 1892. – Т. ІІ. – Ч. 2.
140. Сборник узаконений определяющих права и обязанности волостных старшин и писарей. – СПб.: Тип. МВД, 1904. – 647 с.
141. Учреждение министерств // Свод законов Российской империи. В XVI т. – СПб., 1892. – Т. І. – Ч. 2.
142. Полное собрание законов Российской империи, собр.2-е, Т.LIII, отд. 3-е, № 58610.
143. Центральний державний історичний архів України у м. Києві (ЦДІАУ). – Ф.442 (канцелярія київського, подільського та волинського генерал-губернатора). – Оп. 55. – Спр. 78.
144. Полицейские законы. Свод всего, что относится до полицейских учреждений и всех чинов городской и уездной полиции. В 3-х ч. – М., 1886. – 344с.
145. Инструкция полицейским урядникам 28 июля 1887 г. // Арефа Н.И. Права и обязанности полицейских урядников, стражников, приставов и прочих чинов городской и уездной полиции. – СПб., 1891. – С. 97-118.
146. ЦДІАУ. – Ф. 442 (канцелярія київського, подільського та волинського генерал-губернатора). – Оп. 525. – Спр. 30.
147. ЦДІАУ. – Ф. 442 (канцелярія київського, подільського та волинського генерал-губернатора). – Оп. 191. – Оп. 191. – Спр. 200.
148. ЦДІАУ. – Ф. 442 (канцелярія київського, подільського та волинського генерал-губернатора). – Оп. 192. – Спр. 196.
149. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ІХ, № 6196.
150. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ІХ, № 6087.
151. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. XXII, отд. 1-е, № 21498.
152. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. XXV, отд.1-е, № 27008.
153. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. XXV, отд.1-е, № 271666.
154. Державний архів Харківської області (ДАХО). – Ф. 52 ( поліцмейстер м. Харкова). – Оп. 1. – Спр. 180-а.
155. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. VII, №5249.
156. ДАХО. – Ф. 52 ( поліцмейстер м. Харкова). – Оп. 1. – Спр. 159.
157. ЦДІАУ. – Ф. 442 (канцелярія київського, подільського та волинського генерал-губернатора). – Оп. 518. – Спр. 115.
158. ЦДІАУ. – Ф. 442 (канцелярія київського, подільського та волинського генерал-губернатора). – Оп. 855. – Спр. 530.
159. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. XXII, № 21588.
160. ДАХО. – Ф. 3 (канцелярія харківського губернатора). – Оп. 283. – Спр.710.
161. ДАХО. – Ф. 3 (канцелярія харківського губернатора). – Оп. 281. – Спр.233.
162. Инструкция околоточным надзирателям 1867 г. // История полиции России: Краткий исторический очерк и основные документы. Учеб. Посо-бие.: Щит-М, 1998. – С. 110-113.
163. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т.LIII, отд.1-е, № 58831.
164. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т.LIII, отд.2-е, № 58809.
165. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т.LIII, отд.1-е, № 59025.
166. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. VII, №4902.
167. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ХI, № 7639.
168. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ХIII, №9631.
169. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ХV, №11763.
170. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ХV, №121117.
171. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ХV, №121147.
172. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ХVII, №14091.
173. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ХVII, №14603.
174. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ХVII, №14653.
175. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ХVII, №14684.
176. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ХVIII, отд. 1-е, № 16304.
177. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ХIX, №16368.
178. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ХIX, №16986.
179. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ХIX, №17067.
180. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ХIX, №171141.
181. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ХIX, №17936.
182. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ХIX, №17958.
183. Полное собрание законов Российской империи, собр.3-е, Т.ХXI, отд.1-е, № 19682.
184. Полное собрание законов Российской империи, собр.3-е, Т.ХXI, отд.1-е, № 20045.
185. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ХXII, отд. 1-е, № 20951.
186. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ХXII, отд. 1-е, № 21000.
187. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ХXII, отд. 1-е, № 21039.
188. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ХXII, отд. 1-е, № 21072.
189. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ХXII, отд. 1-е, № 21647.
190. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ХXII, отд. 1-е, № 22179.
191. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ХXII, отд. 1-е, № 22228.
192. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ХXII, отд. 1-е, № 22231.
193. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ХXII, отд. 1-е, № 22350.
194. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ХXIII, отд. 1-е, № 22418.
195. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ХXIII, отд. 1-е, № 22421.
196. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ХXIII, отд. 1-е, № 22720.
197. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ХXIII, отд. 1-е, № 22963.
198. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ХXIII, отд. 1-е, № 22986.
199. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. ХXIII, отд. 1-е, № 23492.
200. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. VII, №5060.
201. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. XI, № 7674.
202. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. XIV, №10713.
203. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. XIX, №16439.
204. ДАХО. – Ф. 52 (поліцмейстер м. Харкова). – Оп. 1. – Спр. 384.
205. Полное собрание законов Российской империи, собр. 2-е, Т. XL, №42660.
206. Полное собрание законов Российской империи, собр. 2-е, Т. XVIII, отд.2-е, № 52438.
207. Полное собрание законов Российской империи, собр.3-е, Т.VIII, отд.2-е, № 5619.
208. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. XII, №8660.
209. Полное собрание законов Российской империи, собр. 2-е, Т. XXXIX, отд. 1-е, № 40656.
210. Нарбутов Р.В. Проект развития полицейских органов 1907 г. // Советское государство и право. – 1990. – № 11. – С. 125-133.
211. ДАХО. – Ф. 4 (Харківське губернське правління). – Оп. 13 – Спр. 361.
212. ЦГІА. – Ф. 442 (канцелярія київського, подільського та волинського генерал-губернатора). – Оп. 630. – Спр. 354.
213. Харьковский календарь на 1889 год. Изд. харьковского губернского статистического комитета – Харьков, 1888. – 523 с.
214. Харьковский календарь на 1900 год. Изд. харьковского губернского статистического комитета – Харьков, 1889. – 584 с.
215. Харьковский кадендарь на 1887 год. Изд. харьковского губернского статистического комитета – Харьков, 1886. – 479 с.
216. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. VII, №4351.
217. Объяснительная записка по вопросу об усилении ныне действующего штата Харьковской полиции, Высочайше утвержденного 25 мая 1988 года. – Харьков: тип. – лит. Петрова, 1899 – 11 с.
218. Державний архів Дніпропетровської області (ДАДО). – Ф. 11 (канцелярія катеринославського губернатора). – Оп. 1. – Спр. 353/335.
219. ДАДО. – Ф. 23 (канцелярія старшого фабричного інспектора Катеринославської губернії). – Оп. 1. – Спр. 3.
220. Доклад Харьковской городской управы по вопросу об усилении штата харьковской городской полиции. – Харьков: тип. Гордона, 1880. – 41 с.
221. Гисси С.А., Соколовский Д.А. Дознание, его цели и способы производства. Руководство для чинов полиции, волостного и сельского начальства. В 2-х ч. – Казань, 1879. – Ч. 1. – 197 с.
222. Устав уголовного судопроизводства с постатейными материалами. – СПб., 1913. – 287 с.
223. Макалинский П.В. Практическое руководство для судебных следователей, состоящих при окружных судах. 2-е изд., доп. В 2 ч. – СПб.: Тип. Лебедева, 1879. – Ч. 1. – 323 с.
224. Устав уголовного судопроизводства // Российское законодательство Х – ХХ веков. В 9 т. – М.: Юрид. лит., 1991. – Т. 8: Судебная реформа. – С. 118-384.
225. Чельцов-Бебутов М.А. Курс уголовно-процессуального права. Очерки по истории суда. – Санкт-Петербург: Равена, Альфа, 1995. – 846 с.
226. Свод законов уголовных // Свод законов Российской империи. – СПб., 1833. – 457 с.
227. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных 1845 г. // Российское законодательство Х – ХХ веков. В 9 т. – М.: Юрид. лит., 1988. – Т.6: Законодательство первой половины XIX века. – С. 174-310.
228. Коротких М.Г. Самодержавие и судебная реформа 1864 г. в России. – Воронеж: Изд-во ун-та, 1989. – 184 с.
229. Державний архів Російської Федерації (ДАРФ). – Ф. 102 ( Департамент поліції, 3-є діловодство). – Оп. 1884 р. – Спр. 88, ч.10.
230. Лаверычев В.Я. Царизм и рабочий вопрос в России (1861-1917 гг.). – М.: Мысль, 1972. – 340 с.
231. ДАРФ. – Ф. 102 ( Департамент поліції, 3-є діловодство). – Оп. 1894 р. – Спр. 152, ч. 3.
232. ДАРФ. – Ф. 102 ( Департамент поліції, 3-є діловодство). – Оп. 1887 р. – Спр. 9, ч. 38.
233. Устав о паспортах // Свод законов Российской империи. – СПб., 1857. – Т. XIV.
234. Метьюз М. Ограничение свободы проживания и передвижения в России (до 1932 года) // Вопросы истории. – 1994. – № 4. – С. 22-34.
235. Положение о видах на жительство // Свод законов Российской империи. В XVI т. – СПб., 1895 – Т. XIV.
236. Полное собрание законов Российской империи, собр. 2-е, Т. XXVI, № 37198.
237. Положение об организации надзора за городской проституцией в империи 8 октября 1903 г. // Букуновский А.Н. Сборник новых законов и циркуляров. Справочная книга для чинов полиции и полицейских управлений. – Харьков: Мирный труд, 1912. – С. 328-336.
238. Врачебно-полицейский надзор за городской проституцией. – СПб.: [Б.и.], 1910. – 516 с.
239. ЦГІА. – Ф. 442 (канцелярія київського, подільського та волинського генерал-губернатора). – Оп. 36. – Спр. 1684.
240. Держаний архів Київської області (ДАКО). – Ф. 1 (Київське губернське правління). – Оп. 295. – Спр. 57626.
241. ЦГІА. – Ф. 442. (канцелярія київського, подільського та волинського генерал-губернатора). – Оп. 663. – Спр. 306.
242. Полное собрание законов Российской империи, собр. 2-е, Т. XLIX, отд. 1-е, № 53380.
243. Полное собрание законов Российской империи, собр. 2-е, Т. LI, №55925.
244. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. II, № 1264.
245. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. VI, № 3568.
246. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. VIII, №5249.
247. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. XI, № 7712.
248. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. XI, № 8107.
249. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. XVII, №14725.
250. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. XXIV, №23854.
251. Полное собрание законов Российской империи, собр. 3-е, Т. XI, № 7826.
252. ЦГІА. – Ф. 442 (канцелярія київського, подільського та волинського генерал-губернатора). – Оп. 630. – Спр. 384.