ЗАПОБІГАННЯ КОРИСЛИВИМ ЗЛОЧИНАМ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Короткий опис

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП………… 4
РОЗДІЛ 1. АГРАРНИЙ СЕКТОР ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ ТА ЙОГО КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА 12
1.1. Поняття та сучасний стан аграрного сектора економіки України 12
1.2. Кримінально-правова охорона аграрного сектора економіки України від корисливих злочинних посягань 33
РОЗДІЛ 2. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОРИСЛИВИХ ЗЛОЧИНІВ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ 63
2.1. Кримінологічний аналіз корисливих злочинів в аграрному секторі економіки України 63
2.2. Кримінологічні детермінанти корисливих злочинів в аграрному секторі економіки 83
2.3. Характеристика осіб, які вчиняють корисливі злочини в аграрному секторі економіки 97
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ЗАПОБІГАННЯ КОРИСЛИВИМ ЗЛОЧИНАМ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ 123
3.1. Теоретичні та організаційно-правові засади запобігання корисливим злочинам в аграрному секторі економіки України 123
3.2. Застосування заходів загального, спеціального та індивідуального запобігання корисливим злочинам в аграрному секторі економіки України 150
ВИСНОВКИ 178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 192
ДОДАТКИ 216

ВСТУП

Актуальність теми. Характерною особливістю сучасного етапу розвитку аграрного сектора економіки України є затяжна та загрозлива криза, що виявляється у дестабілізації аграрного виробництва, поглибленні диспро¬порцій, спаді виробництва, значній кількості низькорентабельних і збиткових підприємств, звуженні ринків продовольства та зростанні споживчих цін. Зміни в аграрному секторі економіки та земельних відносинах, реформування власності в АПК супроводжуються негативними наслідками, які є підґрунтям, умовами та чинниками, що значною мірою детермінують вчинення корисливих злочинів у цій сфері. Систематичний характер набули розкрадання майна з використанням службового становища, інші злочини, вчинені у процесі розподілу майнових і земельних паїв, зловживання, пов’язані з незаконним використанням та реалізацією сільськогосподарської техніки, нецільове використання бюджетних та позабюджетних коштів, недостачі та розкрадання грошових коштів і матеріальних цінностей.
Злочинність у сфері економічної діяльності взагалі та в аграрному секторі економіки зокрема за своєю специфікою статистично відображається в результатах діяльності правоохоронних органів щодо протидії цьому антисуспільному явищу. Згідно зі статистичними даними Департаменту інформаційних технологій МВС України, у 2000 р. на території України в аграрному секторі економіки виявлено 5959 злочинів. Наступними роками кількість виявлених злочинів мала тенденцію до збільшення в період з 2000–2002 рр. та поступового зменшення до 2006 р. У 2001 р. в аграрному секторі економіки було виявлено 5939 злочинів. 2002 та 2003 рр. характеризувалися найбільшою кількістю виявлених злочинів, відповідно 6327 та 6253. Наступними роками спостерігалася тенденція до зменшення кількості зареєстрованих злочинів: 5382 – у 2004 р., 4329 – 2005 р., 3594 – 2006 р. [57]. Оцінюючи наведені показники, слід мати на увазі, що злочини у сфері економічної діяльності, під впливом зміни умов господарювання та ринкової кон’юнктури, а також інших чинників, характеризуються постійною зміною способів та форм протиправної діяльності, що зумовлює складність виявлення цієї категорії та їх високу латентність. Зважаючи на це, ситуацію, що пов’язана із суттєвим зменшенням кількості виявлених злочинів в аграрному секторі економіки, слід розцінити як наслідок зниження активності правоохоронних органів у цій галузі господарства.
Дослідження у цьому напрямі свідчать про те, що правоохоронні органи недостатньо володіють методикою та науково обґрунтованими рекоменда¬ціями з організації і здійснення профілактики злочинів та інших правопо¬рушень в аграрному секторі економіки.
Відсутність у юридичній науці прикладних розробок проблеми запобігання злочинам в аграрному секторі економіки, науково обґрунтованих рекомендацій, навчальної та методичної літератури з цих питань обмежує можливість правоохоронних органів у проведенні ефективної протидії злочинності в аграрному секторі економіки.
Проблеми протидії економічній злочинності та корисливим злочинам, учинених в аграрному секторі економіки, зокрема, вплив процесів привати¬зації, індустріалізації, управління, урбанізації, міграції на вчинення злочинів в аграрному секторі економіки та інші аспекти аграрного сектора розглядаються в роботах Ю.М. Антоняна, У.М. Бабаєва, Ю.Д. Блувштейна, В.В. Бабурина, С.Н. Балі¬ної, Ю.В. Бауліна, А.І. Берлача, В.Т. Білоуса, П.Т. Геги, І.А. Гельфанда, А.П. Гетьмана, В.В. Голіни, К.К. Горяінова, О.М. Джужі, А.Ф. Зелінського, О.Г. а, І.І. Карпеця, В.В. Коваленка, Я.Ю. Кондратьєва, М.Й. Коржан¬ського, О.Г. Кулика, О.М. Литвака, Є.В. Марценка, М.І. Мельника, П.П. Михай¬ленка, В.І. Осадчого, М.І. Панова, В.В. Сташиса, Є.Л. Стрельцова, В.Д. Сущенка, В.Я. Тація, В.П. Тихого, П.Л. Фріса, Ю.С. Шемшученка, С.С. Яценка та інших вчених.
Проте, незважаючи на теоретичну та практичну значимість наукових робіт з цієї проблеми, комплексного дослідження питань запобігання корисливим злочинам в аграрному секторі економіки не проведено, або вивчалися лише окремі положення.
Аналіз кримінального законодавства, наукових джерел, статистичних матеріалів, судово-слідчої практики дає підстави стверджувати, що на сучасному етапі вирішення проблеми запобігання корисливим злочинам, учинюваним в аграрному секторі економіки держави, потребує якісно нових підходів до розуміння всіх аспектів корисливої злочин¬ності.
Указані обставини визначили вибір теми дисертаційного дослідження, її теоретичну та практичну значимість.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проблематика дисертаційного дослідження узгоджується з Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001–2005 pp., затвердженою Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376, та Комплексною програмою профілактики правопорушень на 2007–2009 pp., затвердженою Кабінетом Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767. Дисертація виконана відповідно до пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС України на період 2001–2009 pp. (наказ МВС України від 05 липня 2004 р. № 755), планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2002–2006 рр.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є проведення комплексного кримінологічного і кримінально-правового аналізу корисливих злочинів, що вчиняються в аграрному секторі економіки, з визначенням чинників, що впливають на їх поширення, та розробка на основі цього науково обґрунтованих заходів, спрямованих на запобігання корисливим злочинам, учиненим в аграрному секторі економіки України.
З огляду на поставлену мету, визначені такі основні завдання:
– вивчити сучасний стан аграрного сектора економіки України;
– визначити зміст та співвідношення понять “агропромисловий комплекс” та “аграрний сектор”;
– дослідити особливості кримінально-правової охорони аграрного сектора економіки України;
– розкрити особливості кількісних та якісних показників корисливої злочинності в аграрному секторі економіки України, зокрема її стан і тенденції розвитку;
– обґрунтувати специфіку кримінологічних детермінантів корисливих злочинів, учинених в аграрному секторі економіки;
– з’ясувати відмінності кримінологічної характеристики осіб, які вчиняють корисливі злочини в аграрному секторі економіки, особливо їх криміногенні властивості та якості;
– запропонувати основні напрями та заходи запобігання злочинам в аграрному секторі економіки України;
– розробити проект комплексного цільового плану запобігання злочинам в аграрному секторі економіки України.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, які виникають у зв’язку із вчиненням корисливих злочинів в аграрному секторі економіки України та застосуванням запобіжних заходів щодо них.
Предмет дослідження – система загальних, спеціальних та індивідуальних заходів запобігання корисливим злочинам в агарному секторі економіки України.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є основні положення теорії пізнання.
Історико-правовий метод використано при дослідженні історичних етапів виникнення корисливої злочинності в сільському господарстві та еволюції нормативно-правової бази, що регулює відносини у сфері охорони аграрного сектора економіки України.
Логіко-семантичний метод використано з метою розмежування понять і термінів, зокрема “агропромисловий комплекс” та “аграрний сектор”, при аналізі змісту кримінологічних категорій “запобігання злочинам” та “профілактика злочинності” тощо.
Порівняльно-правовий метод застосовано при аналізі чинного національного законодавства та законодавства інших країн щодо запобігання корисливим злочинам в аграрному секторі економіки України.
Використання статистичного методу дозволило дисертанту оцінити кількісні та якісні показники стану корисливої злочинності в аграрному секторі економіки України в сучасний період.
Дисертантом вивчались також окремі наукові праці, присвячені загальним проблемам кримінального права, кримінології, теорії держави та права.
Нормативною основою дослідження є Конституція України, закони України, інші нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, чинне кримінальне законодавство, накази та інструкції галузевих міністерств України, які регулюють відносини в аграрному секторі економіки.
Емпіричною базою дослідження є результати вивчення матеріалів 440 кримінальних справ про корисливі злочини, вчинені в аграрному секторі економіки (додаток А); узагальнені дані опитування 496 працівників ДСБЕЗ МВС України (додаток Б), а також статистичні відомості Департаменту інформаційних технологій МВС України щодо кількості зареєстрованих злочинів корисливої спрямованості, виявлених на підприємствах, в установах, організаціях сільського господарства в регіонах України за 2000–2006 рр. (додаток В).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є одним із перших в Україні комплексним дослідженням проблем запобігання корисливим злочинам, що вчиняються в аграрному секторі економіки України у сучасних умовах. У роботі сформульовано низку нових теоретичних наукових положень та висновків, основними з яких є такі:
уперше:
– на основі результатів аналізу теоретичних підходів та нормативно-правових актів сформульовано авторське визначення поняття “аграрний сектор економіки”;
– обґрунтовано залежність стану і тенденцій розвитку корисливої злочинності в агарному секторі економіки України та соціально-економічної ситуації у країні;
– запропоновано внести зміни до ст. 191 КК України “Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем” і ст. 185 КК України “Крадіжка” та доповнити КК України ст. 364-1 “Бездіяльність службової особи”;
– розроблено проект Комплексного цільового плану запобігання корисливим злочинам в аграрному секторі економіки України на період 2007–2009 рр. (додаток Д);
дістали подальшого розвитку:
– визначення ознак та кримінологічної типології осіб, які вчиняють злочини в аграрному секторі економіки;
– систематизація чинників організаційно-управлінського та правового характеру, що зумовлюють та сприяють вчиненню злочинів в аграрному секторі економіки;
– пропозиції щодо практичної реалізації загальносоціальних, спеціально-кримінологічних та індивідуальних заходів запобігання злочинам в аграрному секторі економіки України;
удосконалено:
– класифікацію кримінологічних детермінант вчинення корисливих злочинів, учинених в аграрному секторі економіки;
– формулювання принципів кримінологічного запобігання корисливим злочинам в аграрному секторі економіки.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дослідження дозволило сформулювати та висвітлити низку важливих положень, пов’язаних з визначенням правових основ та організаційних засад методологічного та науково-методичного забезпечення діяльності щодо запобігання корисливій злочинності в аграрному секторі економіки. Зокрема, сформульовані положення, висновки, рекомендації та пропозиції використо¬вуються:
– у законотворчому процесі – сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного кримінального законодавства (акт впровадження у законотворчу діяльність від 20 квітня 2005 р. № 276) (додаток Е);
– у практичній діяльності – для вдосконалення профілактичної та слідчої діяльності з протидії корисливим злочинам в аграрному секторі економіки України (акт впровадження в практичну діяльність від 24 лютого 2006 р. № 6/7-869 “Про використання результатів наукового дослідження вчених Київського національного університету внутрішніх справ при підготовці проекту “Комплексної програми підтримки розвитку українського села на 2006–2010 роки” на виконання окремого доручення Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2005 р. № 68254/1-05) (додаток Е);
– у навчальному процесі при викладанні курсу “Кримінологія” та споріднених спецкурсів, при підготовці підручників, навчальних та методич¬них посібників, а також при проведенні занять з підвищення кваліфікації та професійної майстерності працівників ДСБЕЗ, дізнання, слідчих (акт впровадження у навчальний процес Київського національного університету внутрішніх справ від 16 січня 2006 р.) (додаток Е).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Теоретичні висновки і результати дисертаційного дослідження отримані на основі особистих досліджень автора.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дослідження обговорені й схвалені на засіданні кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Київського національного університету внутрішніх справ. Результати дисерта¬ційного дослідження були оприлюднені на:
– міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми підготовки кадрів і роботи з персоналом оперативних служб міліції” (м. Київ, Національна академія внутрішніх справ України, 27–28 березня 2003 р.);
– науково-практичній конференції “Проблеми забезпечення законності у сфері земельних та аграрних правовідносин” (м. Львів, Львівський державний університет внутрішніх справ, 19–20 травня 2006 p.);
– науково-теоретичній конференції, присвяченій Дню науки (м. Київ, Київський національний університет внутрішніх справ, 19–20 травня 2006 p.);
– науково-практичній конференції “Проблеми національної та міжнарод¬ної безпеки” (м. Київ, Київський національний університет внутрішніх справ, 27 квітня 2007 p.).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження дістали відображення у навчальному посібнику “Кримінологія” (у співавторстві – 0,6 д.а.) та семи наукових публікаціях, з яких три опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, чотири – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.
Структура дисертації зумовлена предметом, метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів (перший і третій розділи складаються з двох підрозділів, другий розділ містить три підрозділи), висновків, списку використаних джерел (260 найменувань) та п’яти додатків. Повний обсяг дисертації становить 248 сторінки, із яких основний текст –191 сторінки, список використаних джерел – 24 сторінки, додатків – 33 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

За результатами виконаного дисертаційного дослідження, присвяченого питанням запобігання корисливим злочинам в аграрному секторі економіки України, відповідно до мети, завдань, об’єкта, предмета наукового дослід¬ження, автором сформульовано такі теоретичні й практичні висновки.
1. На основі нормативно-правового та доктринального аспектів щодо сутності та змісту такого соціально-правового інституту, як “агропромисловий комплекс”, визначено його наукове поняття. Зокрема, запропоновано розглядати агропромисловий комплекс як сукупність галузей народного господарства, зайнятих виробництвом, переробкою, зберіганням і доведенням до споживача сільськогосподарської продукції.
З огляду на те, що АПК є багатогалузевим і поліструктурним утворенням, головною його ознакою виступає єдина мета функціонування підгалузей, поєднаних на основі виробничо-технологічних зв’язків. Основу комплексу становлять послідовні стадії виробництва сільськогосподарської сировини, а тому аграрний сектор економіки (сільське господарство) є базисом та об’єднуючим ланцюгом усіх елементів АПК України.
До складових АПК слід віднести такі сфери:
– виробництво засобів виробництва для сільського господарства та його виробничого обслуговування, зокрема, виробництво сільськогосподарської техніки, агрохімікатів, проведення наукових досліджень і розробка нових видів продукції;
– власне сільське господарство (аграрний сектор);
– сукупність галузей, що забезпечують надходження продукції з ферм до кінцевого споживача, тобто заготівельну мережу, первинну й вторинну переробку продукції, системи оптової й роздрібної торгівлі.
2. У складі АПК автором визначено й обґрунтовано наукове поняття “аграрний сектор”, який пропонується розуміти як сукупність галузей господарства, діяльність яких пов’язана з рослинництвом, тваринництвом, птахівництвом, хутровим звірівництвом, бджільництвом, рибальством та іншою діяльністю з вирощування продуктів харчування, сировини для промисловості, їх первинної переробки та подальшої реалізації. При цьому автором визначено перелік галузей та об’єктів соціальної інфраструктури та систему нормативно-правового забезпечення.
Зміни в аграрному секторі економіки та земельних відносинах, реформування власності в АПК супроводжуються негативними наслідками, які певною мірою є підґрунтям, умовами та чинниками, що значною мірою детермінують вчинення корисливих злочинів у цій сфері соціальної діяльності.
Особливості дестабілізуючих процесів у сфері агропромислового виробництва поглиблюють диспропорції його фінансово-економічної системи, сприяють учиненню протизаконних операцій, звуженню ринків продовольст¬ва, зростанню споживчих цін, зниженню купівельної спроможності громадян, що значною мірою обумовлює вчинення корисливих злочинів у цій сфері. Це надає змогу представникам аграрної еліти маніпулювати фінансовими потоками.
Тому автором пропонується:
1) термінове вирішення на законодавчій основі питання саме державного регулювання діяльності посередницьких структур, які функціонують в аграрному секторі економіки;
2) негайне законодавче врегулювання головних механізмів реструкту¬ризації боргів сільгосппідприємств та ліквідації головної причини їх зростання – цінової політики щодо паливно-енергетичних ресурсів;
3) державне втручання щодо реальної підтримки сільськогосподарських підприємств на ґрунті удосконалення положень Закону України “Про особисте селянське господарство”.
3. Дисертантом проаналізовано результати аграрної і земельної реформ в Україні 1991–2006 рр. та надано критичну оцінку щодо позитивних і негативних наслідків реформування для цього сектора економіки та впливу проаналізованих недоліків на стан правопорушень, у тому числі злочинів у цій сфері.
4. У результаті аналізу корисливих посягань в аграрному секторі економіки України дисертант дійшов висновку про різноплановість їх структури, так як останніх не може об’єднувати родовий об’єкт (характер посягання); ступінь небезпеки. Зважаючи на поширеність корисливих посягань, можна виділити такі їх типові ознаки: вони вчиняються з корисливих мотивів (прагнення винуватої особи протиправно звернути чуже майно на свою чи іншої особи користь або отримати майнову вигоду без звернення чужого майна на свою користь), місце вчинення злочину (вчиняються, як правило, в аграрному секторі економіки).
5. Автором надається науковий аналіз та пропонується класифікація корисливих злочинів, учинених в аграрному секторі економіки. Проведене автором вивчення 440 кримінальних справ за фактами злочинів, учинених в аграрному секторі економіки України, за 2001–2006 рр., дало можливість виділити основні статті КК України, за якими було порушено справи цієї категорії:
– крадіжка (ст. 185) – 20,3 % (87);
– привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191) – 38,5 % (178);
– зловживання владою або службовим становищем (ст. 364) – 13,4 % (59);
– службове підроблення (ст. 366) – 12,5 % (55);
– службова недбалість (ст. 367) – 7,0 % (31);
– одержання хабара (ст. 368) – 5,9 % (26);
– шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222) – 1,1 % (5);
– порушення законодавства про бюджетну систему України (ст. 210) – 0,7 % (3);
– ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст. 212 ) – 0,2 % (1).
6. Під час дослідження автором надається класифікація за способом вчинення злочинів в аграрному секторі економіки України. Найбільша їх кількість була вчинена шляхом:
– привласнення коштів, виділених з держбюджету – 40 % (178);
– видачі фіктивних документів на приватизацію земельних ділянок – 29,5 % (130);
– заниження вартості об’єктів при їх продажу (приватизації) – 10,7 % (47);
– незаконного списання основних засобів, що спричинило недостачу – 7,9 % (35);
– давання та отримання хабара за виділення землі для приватизації – 5,9 % (26);
– порушення законних прав громадян на отримання земельних паїв – 5,5 % (24).
7. У роботі надається і пропонується класифікація злочинів за їх приналежністю. Усі корисливі злочини, вчинювані в аграрному секторі економіки, можна поділити на три основні групи:
1) загальнокримінальні корисливі, до яких належать злочини проти власності, передбачені розділом VI КК України;
2) злочини у сфері господарської діяльності (розділ VII КК України);
3) злочини у сфері службової діяльності (розділ XVII КК України).
8. Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 р. у 2004 р. податкова соціальна пільга дорівнювала 61 грн 50 коп., 2005 р. – 102 грн 50 коп., 2006 р. – 162 грн, 2007 р. – 205 грн. Таке зростання податкової соціальної пільги протягом чотирьох років може певною мірою утруднювати діяльність правоохоронних органів при кваліфікації злочинів.
У контексті цього потрібно згадати, що відповідно до Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 р. розмір податкової соціальної пільги не впливає на розмір покарань. Це викликає серйозні питання щодо відповідності суспільної небезпеки злочину розміру покарання у вигляді штрафу. Тому, на думку автора, вважається доцільним і пропонується скасувати дію вказаного Закону щодо визначення податкової соціальної пільги стосовно кримінального та адміністративного законодавства.
9. Дисертантом пропонується внести зміни до примітки ст. 185 КК України та викласти її у такій редакції: “Якщо вартість викраденого не перевищує трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, але наявні кваліфікуючі ознаки, то застосовуються відповідні частини ст. 185, 190, 191 КК України”.
10. Як новація автором пропонується у кримінально-правовій нормі при визначенні крадіжки вказати розмір шкоди, з якого настає кримінальна відповідальність. До того ж проведене експертне опитування практичних працівників правоохоронних органів свідчить про те, що 80,5 % респондентів поділяють такі пропозиції. Відповідно до цього, пропонується таке законодавче визначення крадіжки. Крадіжка – це таємне викрадення чужого майна на суму, що перевищує три неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
11. Дисертантом пропонується така редакція привласнення і розтрати. Загальні риси привласнення і розтрати такі:
1) викрадається майно, що повинне бути довірене винному, тобто, як правило, (але не завжди) перебувати під його повною матеріальною відповідальністю;
2) суб’єктом є тільки та особа, якій майно ввірене;
3) винна особа викрадає майно шляхом зловживання правомочностями стосовно ввіреного їй майна (зловживає наданою їй довірою).
Щодо відповідальності за привласнення, то автором пропонується передбачити її в ч. 1, а за розтрату – у ч. 2 ст. 191 КК України із дещо більш суворою санкцією. На нашу думку, існуюче розуміння привласнення і розтрати в кримінальному законодавстві, їх трактування в сучасній юридичній літературі не відображають повною мірою суті явища, мають потребу в змінах й уточненнях.
Вважаємо, що в ситуації, яка виникла, можливі два варіанти:
1) повернення до положень дореволюційного законодавства, які виділяли привласнення як самостійний злочин поряд з розкраданням;
2) відмова від законодавчого визнання привласнення та розтрати як форм викрадення. Таким чином, способом викрадення такого майна слід уважати зловживання довірою.
12. Пропонуємо внести зміни до чинного кримінального закону шляхом прийняття нової норми і розміщення її в розділі XVII (Злочини у сфері службової діяльності) – “Бездіяльність службової особи”
Стаття 364-1. Бездіяльність службової особи.
1. Умисне невиконання службовою особою всупереч інтересам служби дій, що вона за своїми службовими обов’язками повинна була виконати, – карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Те саме діяння, вчинене службовою особою, яка посідає відповідальне становище або якщо воно спричинило тяжкі наслідки, – карається позбавленням волі на строк до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
3. Діяння, передбачені частинами першої чи другої цієї статті, вчинені службовою особою, яка посідає особливо відповідальне становище, – карається позбавленням волі на строк до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Усі запропоновані зміни та доповнення до КК України, на думку автора, сприятимуть ефективності запобіжного впливу на цей вид злочинів шляхом вжиття кримінально-правових заходів щодо запобігання злочинності.
13. Автором досліджено й обґрунтовано положення відносно наявності криміногенних ознак у сфері діяльності аграрного сектора економіки. Аграрний сектор економіки залишається однією з базових галузей нашої економіки, тому є привабливою сферою вкладання злочинно здобутих капіталів, а також набуття у власність об’єктів АПК, що приватизуються. Актуальність подальшого нарощування зусиль ОВС щодо захисту інтересів держави при роздержавленні землі зумовлена, крім усього, прийняттям у жовтні 2001 р. нового Земельного кодексу України, який передбачає приватну власність на землю, а також продаж її після 20 років мораторію іноземним юридичним та фізичним особам.
Таке явище, як злочинність в аграрному секторі економіки, що розглядається дисертантом як один з головних елементів предмета дослідження, можна визначити як суспільно небезпечне відхилення від соціальних норм і відносно масове соціально-правове явище, яке має свою специфіку і тенденцію до змін залежно від рівня розвитку держави та суспільства загалом.
Цей вид злочинності, на дамку автора, можна визначити як виклик, як боротьбу з боку окремих індивідів та угруповань проти встановлених соціально-правових відносин із державою та її інститутами.
Як особливий компонент загальної злочинності, корислива злочинність в аграрному секторі економіки має свої специфічні риси, обумовлені її станом, місцем учинення, особливими якостями злочинця.
14. Під час дослідження дисертантом визначені поширені зловживання в аграрному секторі економіки, а саме: розкрадання матеріальних цінностей Держкомрезерву; неефективне, нецільове використання бюджетних та позабюджетних коштів; неповернення іноземних кредитів, отриманих під гарантію Уряду за закуплену сільськогосподарську техніку; недбале зберігання та умисне приховування запасів зерна; розкрадання матеріальних цінностей під час сівби і збору урожаю та інші зловживання, пов’язані з реформуванням аграрного сектора економіки України.
15. Автором визначено головні детермінанти негативного становища в аграрному секторі економіки та механізм їх взаємодії.
Основними причинами критичного становища в аграрному секторі економіки та ускладнення криміногенної ситуації у галузі, на думку дисертанта, є такі:
– відсутність виваженої державної політики щодо розвитку аграрного сектора економіки, яка формується, не завжди відповідно до реальних потреб України, а до попиту на окремі види сільськогосподарської продукції;
– відсутність ефективного програмного забезпечення стосовно усунення причин і умов, що призвели до невпинної криміналізації аграрного сектора економіки та зниження рівня належного контролю і невжиття адекватних криміногенній ситуації заходів з боку Міністерства аграрної політики України та його структурних підрозділів на місцях;
– відсутність державної підтримки технічного і технологічного переоснащення виробництва та розвитку ринкової інфраструктури. Скорочення витрат на підтримку вітчизняного сільськогосподарського машинобудування та гарантії Уряду під закупівлю іноземної техніки;
– існування міжгалузевого цінового диспаритету, притаманного всій економіці. Аргументом може бути різниця в цінах у декілька разів при реалізації одних і тих самих груп товарів за грошові кошти, бартером та взаємозаліком;
– невиплата протягом тривалого часу заробітної плати, несплата орендної плати за використання земельних паїв працівників сільського господарства і бажання окремих керівників збагатитися таким шляхом.
16. Дисертантом проаналізована і викладена в авторському варіанті кримінологічна ситуація в аграрному секторі економіки, яка визначається:
– сукупністю зафіксованих судовою статистикою різноманітних форм розкрадань державного чи колективного майна, хабарництва, спекуляції, приписок, зловживань службовим становищем;
– наявністю значної кількості прихованої (латентної) економічної злочинності, невідомої правоохоронним органам;
– появою нових форм економічного розвитку аграрного сектора, що у суспільній свідомості розцінюються не просто як небажані, але небезпечні й мають бути заборонені, у тому числі під страхом кримінальної відповідальності.
17. Дисертантом досліджено і класифіковано за кримінологічними ознаками чинники, що сприяють злочинам в аграрному секторі економіки.
Згідно з проведеним нами опитуванням працівників ДСБЕЗ МВС України, вчиненню злочинів в аграрному секторі економіки України сприяють:
– нестабільність державної політики стосовно аграрного сектора економіки України – 31,5 % (156);
– проблеми матеріально-технічного постачання підприємств аграрного сектора економіки – 38,1 % (189);
– недоліки правового регулювання діяльності підприємств у сільському господарстві – 23,8 % (118);
– проникнення у підприємства сільського господарства осіб з корисливими намірами (у тому числі раніше судимих) – 33,7 % (167);
– корумпованість органів виконавчої влади – 35,9 % (178);
– незадовільна організація бухгалтерського обліку – 13,7 % (68);
– відсутність належного контролю за роботою підприємств у сільському господарстві з боку державних органів та громадських організацій – 23,4 % (116);
– незадовільна робота ревізійних комісій діяльності підприємств в аграрному секторі економіки – 16,5 % (82);
– недоліки спеціальних знань і відсутність необхідних навичок роботи працівників аграрного сектора економіки України – 15,3 % (76);
– проблеми зі збутом виготовленої продукції – 12,9 % (64);
– збитковість сільськогосподарського виробництва, відсутність дотацій, високий рівень зношеності основних фондів – 15,9 % (79);
– платіжна криза, нестача обігових коштів у підприємств, відсутність механізмів кредитування – 13,1 % (65);
– невизначеність ціни земельних паїв, отриманих селянами внаслідок розпаювання земель та передачі їх в оренду – 29,4 % (146).
18. Визначено організаційно-управлінські та правові обставини й чинники, які полегшують вчинення злочинів у цій сфері. Чинниками організаційно-управлінського характеру, що сприяють вчиненню злочинів в аграрному секторі економіки, є такі:
– неналежний контроль з боку держави і громадських організацій за процесом приватизації землі та об’єктів АПК держави;
– неналежна організація бухгалтерського обліку, обліку та контролю за збереженням і використанням товарно-матеріальних цінностей;
– відсутність належної роз’яснювальної роботи з боку відповідних міністерств та відомств і місцевих органів виконавчої влади щодо купівлі-продажу земельних паїв;
– відсутність єдиного узгодженого підходу правоохоронних органів до проблеми організації взаємодії оперативних підрозділів і слідства.
Чинниками правового характеру, що сприяють виникненню злочинів в аграрному секторі економіки, є такі:
– прийняття окремих нормативних актів, які прямо сприяють вуалюванню (тінізації) джерел накопичення капіталів злочинного походження;
– встановлення надмірно високих податків;
– прогалини в нормативних актах чи неповнота механізмів контролю, сконструйованих без урахування того чи іншого об’єкта контролю, його процедури й технології здійснення;
– відсутність механізму виконання нормативно-правових актів та суперечність між ними;
– надто незначна кількість нормативно-правових актів, прийнятих з приводу введення нового Земельного кодексу України;
– відсутність чіткого правового механізму купівлі-продажу земельних сертифікатів (права на земельну частку (пай)) та контролю за цим процесом з боку Державного комітету України по земельних ресурсах і місцевих органів влади;
– відсутність цивілізованого правового ринкового середовища;
– відсутність чіткого визначення правового режиму земель несільсько¬господарського призначення у населених пунктах та за їх межами;
– невизначеність щодо надання права іноземним громадянам на придбання земель;
– недосконалість чинних природоресурсних кадастрів і ведення окремого кадастрового обліку майна.
19. Автором досліджено і визначено організаційно-правову й теоретичну основу запобігання злочинам в аграрному секторі економіки, розкрито теоретико-правові, організаційні засади та особливості реалізації усього комплексу запобігання.
Під організацією запобігання злочинності в аграрному секторі економіки пропонуємо розуміти комплекс заходів, що здійснюють ОВС, спрямованих на вивчення криміногенної обстановки в конкретному районі, з подальшим внесенням коректив у розміщення сил і засобів, завданням яких є перешкоджання виникненню протиправних дій, що посягають на майнові та управлінські відносини у сфері сільського господарства.
20. Стосовно запобігання злочинних виявів в аграрному секторі економіки, до організації діяльності ОВС можна віднести:
– аналіз й оцінку злочинів у зазначеній сфері економіки та практики їх запобігання;
– оцінку нормативно-правового регулювання питань охорони матеріаль¬них цінностей і коштів;
– планування запобіжно-профілактичних заходів;
– розміщення сил і засобів, що забезпечують їх проведення;
– взаємодію суб’єктів запобіжно-профілактичної діяльності тощо.
21. Автором розроблено варіанти взаємодії правоохоронних та інших органів під час запобігання злочинам.
Необхідною умовою і засобом ефективного запобігання злочинності в аграрному секторі економіки є взаємодія правоохоронних органів, насамперед, ОВС, із громадськістю і громадськими організаціями. Це взаємодія повинна являти собою не набір випадкових заходів, а глибоко продуману сукупність упорядкованих заходів, вироблених з огляду на умови сільського життя, своєрідності реальної обстановки і конкретних завдань боротьби з антигромадськими виявами в аграрному секторі економіки.
Найбільш важливими формами взаємодії ОВС і громадських організацій, на думку автора, є такі:
а) аналіз обстановки в сільському районі загалом, по територіях окремих сіл;
б) оцінка ефективності заходів протидії злочинам, що застосовуються;
в) планування як роботи загалом щодо запобігання злочинам, так і окремих заходів, у тому числі одноразових;
г) виявлення й усунення причин кримінально карних діянь і умов, які їм сприяють, а також спільні заходи стосовно конкретних осіб на окремих ділянках сільськогосподарського виробництва;
д) взаємний обмін інформацією про умови, що сприяють вчиненню суспільно небезпечних діянь, а також про осіб чи конкретні групи, які потребують профілактичного впливу.
22. Питання розмежування напрямів запобігання злочинам, на нашу думку, повинні розглядатися відповідно до масштабів і меж рівнів “запобігання”, тобто загальносоціального, спеціально-кримінологічного та індивідуального. На кожному рівні запобігання злочинності здійснюється не тільки системою різноманітних специфічних заходів, а й за допомогою спеціальної діяльності різних державних, громадських організацій. Природно, запобіжна діяльність цих суб’єктів на кожному з рівнів “запобігання” має свою специфіку, що дозволяє, у свою чергу, розглядати профілактику як особливий вид діяльності спеціальних суб’єктів у боротьбі зі злочинністю.
23. Відповідно до змісту напрямів із запобігання корисливої й іншої злочинності, запропоновано такі основні принципи кримінологічного запобігання, що виражають основні ідеї кримінологічної і кримінально-правової політики держави у сфері боротьби зі злочинністю й іншими правопорушеннями, у тому числі й в аграрному секторі економіки:
– програмної перебудови суспільства;
– суспільного осуду злочинної поведінки;
– адекватності методів і засобів запобігання;
– систематичності й багатоплановості запобіжних заходів;
– високого рівня розкриття злочинів;
– вивчення криміногенних ситуацій і їх запобігання.
24. Загальносоціальне запобігання злочинності забезпечується сукупністю соціально-економічних, виховних, організаційно-управлінських заходів з метою стабілізації суспільних відносин, підвищення матеріального добробуту людей, формування громадянського суспільства, правової держави, створення економіки ринкового типу. Як безпосередньо не спрямовані на боротьбу з правопорушеннями, ці заходи повинні створювати умови, які б виключали саму можливість вчинення злочину та інших правопорушень.
Запропоновано запровадження таких спеціально-кримінологічних заходів запобігання злочинності в аграрному секторі економіки: створити на урядовому рівні Координаційну раду з питань запобігання та протидії злочинам в аграрному секторі економіки, до складу якої включити представників: МВС України (ДСБЕЗ, дільничних інспекторів міліції, відділів карного розшуку, ДАІ, підрозділів дорожньо-патрульної служби, слідчих відділів, Державної служби охорони, підрозділів патрульно-постової служби, Генеральної прокуратури України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства аграрної політики України, облміськдержадміністрації, сільських (селищних) рад.
На Координаційну раду з питань запобігання та протидії злочинам в аграрному секторі економіки різних рівнів покладатимуться завдання з:
1) розробки науково обґрунтованої концепції створення в Україні єдиної багаторівневої системи управління щодо запобігання та протидії злочинам в аграрному секторі економіки;
2) методологічного забезпечення процесу розробки та прийняття відповідних управлінських рішень щодо діагностики і прогнозування негативних явищ та процесів у цій сфері, планування і виконання стратегічних, організаційно-тактичних та оперативно-розшукових заходів;
3) забезпечення безперервності здійснення контролю, перевірки, коре¬гування та оцінки ефективності діяльності відповідних структур і їх працівників, а також оцінки реального стану змін (як бажаних – позитивних, так і небажаних – негативних) у стані кримінологічної обстановки на об’єктах цього виду злочинів.
25. З метою окреслення першочергових напрямів запобігання та протидії злочинності в аграрному секторі економіки та визначення послідовності у їх реалізації для досягнення ефективних результатів, затвердити запропонований нами Комплексний цільовий план запобігання корисливим злочинам в аграрному секторі економіки України на період 2007–2009 рр.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аванесов Г.А. Криминология. – М.: Акад. МВД СССР, 1984. – 498 с.
2. Аванесов Г.А. Криминология и организация предупреждения преступ¬лений. – М., 1995. – 264 с.
3. Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика. – М.: Акад. МВД СССР, 1980. – 526 с.
4. Аграрне право України: Підручник / За ред. О.О. Погрібного. – К.: Істина, 2004. – 448 с.
5. Аграрне право України: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / В.М. Гайворонський, В.П. Жушман, В.М. Корнієнко та ін.; За ред. В.М. Гайворонського, В.П. Жушмана. – Х.: Право, 2003. – 237 с.
6. Алексеев А.И. Криминология: Курс лекций. – 4 изд., испр. и доп. – М.: Изд-во “Щит-М”, 2004. – 340 с.
7. Алексеев А.И. Российская криминологическая энциклопедия. – М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА-М, 2000. – 650 с.
8. Андреева Л., Волженкин Б. Разграничение хищений путем присвоения, растраты и злоупотребления служебным положением // Соц. законность. – 1983. – № 3. – С. 33–34.
9. Андрейцев В.І. Земельне право і законодавство суверенної України: Актуальні проблеми практичної теорії. – К.: Знання, 2005. – 446 с.
10. Анисимов Г.Н. Злоупотребление доверием как способ совершения преступления // Проблемы проведения правовых реформ: Сб. науч. работ. – Х.: Нац. юрид. акад. Украины, 1996. – С. 96–101.
11. Антонян Ю.М. Личность преступника – индивидуальная профилактика преступлений: сопоставление и выводы // Личность преступника и индивидуальное воздействие на них: Сб. науч. тр. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1989. – С. 3–10.
12. Антонян Ю.М. Преступность в сельской местности и ее профилактика. – М.: Изд-во ВНИИ МВД СССР, 1980. – 156 с.
13. Бабурин В.В. Предупреждение преступлений в условиях агропромыш¬ленного комплекса: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. – Томск, 1989. – 24 с.
14. Бажанов С.В. Некоторые вопросы взаимодействия аппаратов следствия и БХСС в условиях судебно-правовой реформы // Совершенствование правовой основы расследования преступлений органами внутренних дел. – М., 1991. – С. 70–77.
15. Баліна С.Н. Проблеми протидії злочинності у процесі реформування власності в аграрному секторі економіки // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2001. – № 4. – С. 185–194.
16. Баліна С.Н. Реформування власності в аграрному секторі економіки: криміногенний аспект //Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою: Міжвід. наук. зб. – К., 2001. – Т. 22. – С. 292–300.
17. Бандурка А.А., Давыденко Л.М. Преступность в Украине: Причины и противодействие: Монография. – Х.: Основа, 2003. – 368 с.
18. Бахин В.П., Карпов Н.С. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью (данные исследований за 1990–2002 гг.). – К.: Нац. акад. внутр. дел Украины, 2002. – 456 с.
19. Бебель О. Реформа АПК // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 5. – С. 17–22.
20. Белозеров Ю.Н. Органы дознания и предварительного следствия системы МВД и их взаимодействие. – М.: Юрид. лит., 1973. – 102 с.
21. Берлач А. Економіко-правові аспекти становлення ринку землі в Україні // Право України. – 2003. – № 5. – С. 42–46.
22. Берлач A.I., Берлач Н.А. Зальна характеристика фінансових зловживань у сфері сучасного сільськогосподарського товаровиробництва // Економічні злочини: попередження і боротьба з ними: Міжвід. наук. зб. – К., 2001. – Т. 25. – С. 601–609.
23. Берлач А. Правове забезпечення земельної та аграрної реформ в Україні // Право України. – 1998. – № 11. – С. 127–130.
24. Білоус В.Т. Координація боротьби з економічною злочинністю: Монографія. – Ірпінь: Акад. Державної податкової служби України, 2002. – 449 с.
25. Боков А.В. Организация борьбы с преступностью / Московский ун-т МВД России. – М.: ЮНИТИ, 2003. – 176 с.
26. Борзенков Г.Н. Ответственность за мошенничество. – М.: Юрид. лит., 1971. – 168 с.
27. Борьба с хищениями государственного и общественного имущества. – М.: Юрид. лит., 1971. – 255 с.
28. Братковская В.В. Предупреждение хищений в сельском хозяйстве // Соц. законность. – 1972. – № 3. – С. 26–27.
29. : Нац. акад. внутр. справ – –
30. Валерко В. Рясні плоди безгосподарності // Юридичний вісн. – 1997. – № 7. – С. 4–5.
31. Використання знань спеціалістів при розслідуванні злочинів у сфері економіки // Зб. наук. праць УФЕІ. – К., 2000. – № 1 (7). – С.153–154.
32. Виноградов В.В. Развитие земельной собственности в Древнем Риме (Царский период и первые века Республики) // Ученные зап. Горьк. пед. ин-та. – Горький, 1966. – Вып. 61. – С. 150–179.
33. Виявлення та запобігання зловживань, що пов’язані з реформуванням власності в аграрному секторі економіки: Метод. реком. / С.Н. Баліна, А.Г. Бойков, Д.О. Кознов та ін.; За ред. В.Д. Сущенка, B.I. Литвиненка. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2001. – 152 с.
34. Владимиров В.А., Ляпунов Ю.И. Ответственность за корыстные посяга¬тельства на социалистическую собственность. – М.: Юрид. лит., 1986. –160 с.
35. Владимиров В.А., Ляпунов Ю.И. Социалистическая собственность под охраной закона. – М.: Юрид. лит., 1979. – 199 с.
36. Волженкин Б.В. Квалификация хищений государственного или обществен¬ного имущества путем присвоения, растраты или злоупотребления служебным положением. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1987. – 96 с.
37. Волженкин Б.В. Преступления в сфере экономической деятельности. – С.Пб.: Юрид центр Пресс, 2002. – 641 с.
38. Геворкян А.О. Организация профилактики преступлений в сельской местности и проблемы ее дальнейшего совершенствования: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. – М., 1981. – 236 с.
39. Гега П.Т., Борута П.М. Криміногенна ситуація та стан економіки в аграрному секторі України // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика): Міжвід. наук. зб. – К., 2001. – № 4. – С. 189–191.
40. Гельфанд И.А. Хозяйственные и должностные преступления в сельском хозяйстве. – К.: РИО МВД УССР, 1970. – 252 с.
41. Герцензон А.А. Уголовное право и социология. – М.: Юрид. лит., 1970. –286 с.
42. Гіль А. Порушення у сфері земельного законодавства // Юридичний вісн. України. – 2007. – № 21. – 26 трав – 1 черв. – С. 6.
43. Глотов Б. Причини корупції в аграрному секторі економіки // Іменем Закону. – 2003. – 1–13 листоп. – С. 3.
44. Голік Г.К. Правові засади реформування земельних відносин в АПК // Економіка. Фінанси. Право. – 2004. – № 2.– С. 26–32.
45. Голік Г.К. Правові основи діяльності селянських (фермерських) господарств // Економіка. Фінанси. Право. – 2003. – № 12. – С. 24–27.
46. Голіна В.В. Спеціально-кримінологічне попередження злочинів (теорія і практика): Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.08. – Х., 1994. – 43 с.
47. Горяинов К.К. Факторы, определяющие криминологическую обстановку в сельской местности // Проблемы преступности в городах и сельской местности и пути совершенствования предупредительной деятельности органов внутренних дел: Сб. науч. тр. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1986. – С. 21–30.
48. Готлиб Р.М., Романова Л.И. Криминологические аспекты хищений в сельском хозяйстве // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит., 1987. – Вып. 45. – С. 103–112.
49. Гош О. Аграрні реформи в Україні науковому обґрунтуванню не піддаються // Віче. – 2004. – № 2. – С. 72–75.
50. Гребенюк М. Актуальні питання реалізації аграрної реформи // Вісн. прокуратури. – 2007. – № 3(69). – С. 90–93.
51. наук: 12.00.08 .а.. – –
52. наук: 12.00.08 Нац. ун-т внутр. справ – Х., –
53. Даниленко А.С. Основні напрями удосконалення земельних відносин та їх роль у формуванні стратегії національ¬ної продовольчої безпеки України у XXI столітті // Економіка АПК. – 2001. – № 4. – С. 28–32.
54. Джужа О.М., Чернявський С.С. Криміналізація економіки України: сучасний стан, тенденції, напрями протидії // Право України. – 2005. –№ 12. – С. 35–40.
55. Джужа О.М., Чернявський С.С. Місце і роль кримінологічних досліджень у протидії економічній злочинності в Україні // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2005. – № 1. – С. 89–95.
56. Діесперов B.C. Сільськогосподарська праця в нових умовах. – К.: Урожай, 2000. – 184 с.
57. Довідка про злочини економічної спрямованості, виявлені на підприємствах, в установах, організаціях сільського господарства, та осіб, які їх вчинили, за 2000–2006 рр.: Інформація Департаменту інформаційних технологій МВС України. – К., 2006.
58. Долгова А.И. Социально-психологические аспекты преступности несовер¬шеннолетних. – М.: Юрид. лит., 1981. – 159 с.
59. Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика. – К.: Юрид. практика, 2003. – 924 с.
60. Егоршин B.M., Колесников В.В. Преступность в сфере экономической деятельности: Моно¬гра¬фия. – С.Пб.: Фонд “Универси¬тет”, 2000. – 273 с.
61. Економічна злочинність в Україні: боротьба продовжується // Іменем закону. – 1996. –¬ 21 черв.
62. Еременко В., Привалов В. Роль государства в отношении аграрного сектора экономики // Економіка України. – 1994. – № 4. – С. 58–63.
63. Єрмоленко В. Правове положення приватно-орендних сільськогоспо¬дарських підприємств // Підприємництво, господарство і право. – 2005. –№ 1. – С. 48–52.
64. Жалинский А.Э. Специальное предупреждение преступлений в СССР (Вопросы теории). – Львов: Вища шк., 1976. – 194 с.
65. Жалинский А.Э., Костицкий М.В. Эффективность профилактики преступ¬лений и крим謬нло¬гическая информация. – Львов: Вища шк., 1980. – 212 с.
66. Жусман В., Уркевич В. Правове регулювання майнових аспектів діяльності фермерських господарств за новим законодавством України: окремі проблеми // Право України. – 2004. – № 6. – С. 46–50.
67. Забродский И.И. Организационные аспекты проблемы предотвращения имущественных преступлений в сельской местности // Проблемы противодействия преступности: Сб. материалов науч.-практ. конф. – Минск: Академия МВД Республики Беларусь, 2002. – С. 24–32.
68. Забрянский Г.И. Методологические предпосылки систематичного изучения криминологических проблем современного села // Методология и методика прикладных криминологических исследований. – Иркутск, 1982. – С. 56–61.
69. Заварзин А.В. Преступность в сельской местности: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. – Воронеж, 1980. – 196 с.
70. Закалюк А.П. Личность, подлежащая индивидуальной криминологической профилак¬тике // Советское государство и право. – 1984. – № 2. – С. 84–87.
71. Закалюк А.П. Прогнозирование и предупреждение индивидуального преступного поведения. – М.: Юрид. лит., 1986. – 192 с.
72. Звіт перед українським народом. Десять років на варті правопорядку / МВС України. – К., 2002. – 42 с.
73. Здравомыслов Б.В. Должностные преступления: понятие и квалифи¬кация: Учеб. пособие. – М.: Юрид. лит., 1975. – 168 с.
74. Зелинский А.Ф. Криминология: Курс лекций. – Х.: Прапор, 1996. – 260 с.
75. Зелинский А.Ф. Криминология: Учеб. пособие. – Х.: Рубикон, 2000. – 240 с.
76. Зелінський А.Ф., Коржанський М.Й. Корислива злочинна діяльність. – К.: Ґенеза, 1998. – 144 с.
77. Земельний кодекс України: За станом на 20 червня 2006 р. – К.: Парлам. вид-во, 2006. – 96 с.
78. Злочинність у сфері економіки: проблеми прогнозування, планування та координації заходів протидії/ О.Г. Кальман, І.О. Христич, Г.Ю. Дарнопих, О.В. Лисодєд; О.Г. Кальман (ред.). – Х.: Вид-во ТОВ “Новасофт”, 2005. – 256 с.
79. Игошев К.Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения. – Горький: ГВШ МВД СССР, 1984. – 167 с.
80. З наук: 12.00.08 / ... – –
81. Камлык И.И., Смеян Л.С. Криминологический анализ экономической преступности в Украине и некоторые прогностические оценки ее развития // Преступность в Украине: Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К., 1994. – № 2. – С. 38–45.
82. Карпец И.И. Экономика и преступность // Законность. – 1992. – № 3. – С. 50–53.
83. Качан С.М. Ответственность за корыстные преступления против собственности. – М., 2000. – 217 с.
84. Кириченко В.Ф. Виды должностных преступлений по советскому уголовному праву. – М.: Изд-во АН СССР, 1959. – 184 с.
85. наук: 12.00.08 /.– –
86. Киселевская Л.М., Овчинский В.С. Организация профилактики правонару¬шений в сельской местности // Проблемы преступности в городах и сельской местности и пути совершенствования предупредительной деятельности органов внутренних дел: Сб. науч. тр. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1986. – С. 77–85.
87. Ковалев А.Г. Психологические основы исправления правонарушите