ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СЕРЕД ПРАЦІВНИКІВ ПОДАТКОВОЇ МІЛІЦІЇ УКРАЇНИ

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

МОРОЗ ОЛЕКСАНДР АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК 343.85

ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СЕРЕД ПРАЦІВНИКІВ ПОДАТКОВОЇ МІЛІЦІЇ УКРАЇНИ

12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Левицька Людмила Василівна
к. ю. н., доцент

Київ - 2010

З М І С Т

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
РОЗДІЛ 1
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4 – 13

14 – 80
1.1.

1.2.

1.3. Об’єкт та об’єктивна сторона злочинів у сфері службової діяльності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Характеристика суб’єктивних ознак злочинів у сфері службової діяльності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Кваліфікація злочинів у сфері службової діяльності та покарання за їх вчинення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
14 – 35

35 – 56

56 – 74
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

РОЗДІЛ 2
КРИМІНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ ПРАЦІВНИКАМИ ПОДАТКОВОЇ МІЛІЦІЇ УКРАЇНИ . . . . . . . . . . 74 – 80

81 – 125
2.1. Кількісно-якісні показники службових злочинів у підрозділах податкової міліції України. . . . . . . . . . . . . . . . . .
81 – 94
2.2. Характеристика особи працівників податкової міліції, які вчинили службові злочини. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
95 – 108
2.3. Чинники детермінації злочинів у сфері службової діяльності, вчинених працівниками податкової міліції України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

108 – 122
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 122 – 125

РОЗДІЛ 3
ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СЕРЕД ПРАЦІВНИКІВ ПОДАТКОВОЇ МІЛІЦІЇ УКРАЇНИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

125 – 177
3.1. Загальносоціальне запобігання службовим злочинам в органах податкової міліції України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
126 – 142
3.2.

Спеціально-кримінологічне запобігання службовим злочинам в органах податкової міліції України. . . . . . . . . . .
142 – 157
3.3. Індивідуальне запобігання службовим злочинам серед працівників податкової міліції України. . . . . . . . . . . . . . . . .
157 – 171
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 171– 178

179 – 189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

190 – 214
215 – 223

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Сучасні процеси радикального оновлення українського суспільства зумовлені прагненням України посісти гідне місце серед демократичних європейських країн з ринковою економікою. До категорії першорядних завдань належить формування засад законності та її дотримання у діяльності правоохоронних органів, подолання негативних процесів та явищ, які мають місце в діяльності органів податкової міліції.
Відповідно до ст. 19 Конституції України посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами нашої держави. Захист прав людини і громадянина – обов’язок усіх без винятку органів державної влади та їх посадових і службових осіб, які, відповідно до свого юридичного статусу, керуючись нормами міжнародно-правових актів, вітчизняного законодавства, зобов’язані не лише забезпечувати, але й здійснювати захист конституційних прав і свобод особи.
Для українського суспільства проблема запобігання протиправній поведінці працівників органів податкової міліції не є штучною. Дедалі частіше констатуються факти участі працівників податкової міліції у приховуванні нелегальної підприємницької діяльності, вимаганні, контрабанді, у рейдерських атаках, наданні кримінальним колам оперативно-службової інформації тощо.
Окремі питання кримінальної відповідальності працівників правоохоронних органів за злочини у сфері службової діяльності досліджували: П. П. Андрушко, М. І. Бажанов, В. І. Борисов, М. Й. Коржанський, П. С. Матишевський, М. І. Мельник, А. А. Музика, В. О. Навроцький, О. С. Новаков, А. В. Савченко, В. І. Осадчий, В.Я. Тацій, В. П. Тихий, Є. В. Фесенко, П. Л. Фріс, М. І. Хавронюк, Н. М. Ярмиш та інші науковці.
До розгляду економічних, правових, організаційно-управлінських та соціально-психологічних аспектів запобігання правопорушенням загалом та службовим злочинам зокрема зверталися у своїх дослідженнях: І. В. Арістова, О. М. Бандурка, В. Т. Білоус, М. Г.Вербенський, В. В. Голіна, І. М. Даньшин, О. М. Джужа, А. П. Закалюк, В. О. Заросило, О. Г. Кальман, В. В. Коваленко, О. М. Костенко, О. М. Литвак, О. М. Литвинов, О. А. Мартиненко, І. Б. Медицький, Є. В. Невмержицький, В. П. Пєтков, С. В. Пєтков, А. М. Подоляка, В. М. Попович, В. І. Шакун.
Опубліковані праці використано автором як вихідні науково-теоретичні основи дослідження обраної теми. Поза сумнівом, зазначені автори внесли чимало нового в теорію і практику кваліфікації та запобігання злочинів у сфері службової діяльності та створили значне наукове підґрунтя для подальших досліджень.
Водночас на сучасному етапі розвитку вітчизняній кримінології феномен вчинення злочинів персоналом податкової міліції є практично недослідженим з точки зору аналізу його кількісно-якісних показників, вивчення особи злочинця, визначення специфіки ситуації вчинення злочину. Відсутні у широкому науковому вжитку статистичні дані стосовно злочинів, вчинених працівниками податкової міліції України. Окремий напрям прикладних досліджень зумовлює доцільність кримінологічної характеристики службових злочинів, оскільки для запобігання негативним явищам серед правоохоронців варто встановити їх реальні масштаби й дослідити структуру основних видів вчинюваних злочинів.
Таким чином, необхідність реформування системи органів податкової міліції України, дотримання у їхній діяльності принципів законності та захисту прав людини зумовлюють актуальність глибокого і всебічного дослідження широкого кола питань, пов’язаних з детермінацією та запобіганням злочинів серед працівників податкової міліції.
Зв’язок роботи з науковими програмами планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи Київського міжнародного університету на 2008–2010 рр. та Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2005–2010 рр., рекомендованих відділенням кримінально-правових наук Академії правових наук України, затверджених Загальними зборами Академії правових наук України 9 квітня 2004 року, у межах Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767, та Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008.
Робота є частиною науково-дослідної теми Юридичного інституту Київського міжнародного університету «Захист прав людини: міжнародні та національні аспекти» (державний реєстраційний номер 0104U003159), де автор є одним із виконавців.
Мета та завдання дослідження. У дисертації поставлено за мету комплексно дослідити кримінально-правові та кримінологічні аспекти відповідальності працівників податкової міліції України за вчинення службових злочинів і розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо їх запобігання.
Досягнення поставленої мети передбачало вирішення таких основних завдань:
– дослідити об’єкт та об’єктивні ознаки складів злочинів у сфері службової діяльності;
– розкрити зміст ознак, які характеризують суб’єкта та суб’єктивну сторону складів злочинів у сфері службової діяльності;
– дослідити питання кваліфікації злочинів у сфері службової діяльності та призначення покарання за їх вчинення;
– виявити кількісно-якісні показники службових злочинів, які вчиняються працівниками податкової міліції;
– розглянути кримінологічну характеристику особи працівників податкової міліції, які вчинили службовий злочин;
– встановити основні чинники детермінації злочинів у сфері службової діяльності, вчинених працівниками податкової міліції України;
– визначити обсяг загальносоціальних, спеціально-кримінологічних та індивідуальних заходів запобігання злочинній поведінці працівників податкової міліції;
– сформулювати рекомендації щодо удосконалення національного законодавства в частині оптимізації правозастосовної діяльності.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку із вчиненням працівниками органів податкової міліції злочинів у сфері службової діяльності.
Предмет дослідження – запобігання злочинам у сфері службової діяльності серед працівників податкової міліції України.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження склали положення діалектики як загальнонаукового методу пізнання явищ об’єктивної дійсності, інші загальнонаукові та спеціальні методи, а саме: історико-правовий, формально-логічний, порівняльний, статистичні та соціологічні (анкетування, групування, зведення, узагальнення матеріалів практики). Їх застосування визначається системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми, здійснювати аналіз елементів складів злочинів у сфері службової діяльності.
Так, застосування історико-правового методу дозволило виявити певні особливості детермінації службових злочинів, дослідити традиційні та інноваційні аспекти в праві (підрозділи 1.1., 2.3.). Формально-логічний метод застосовувався при аналізі поняття службових злочинів, з’ясуванні їх об’єктивних та суб’єктивних ознак, аналізі кваліфікуючих обставин (підрозділи 1.1., 1.2.); порівняльний – у процесі аналітичного огляду основних засад кримінальної відповідальності працівників податкової міліції за вчинення службових злочинів, що дало можливість сформулювати рекомендації щодо удосконалення норм національного законодавства (підрозділ 1.3.); статистичний і соціологічний – при опрацюванні даних соціологічних досліджень, судової статистики, анкетуванні та зведенні матеріалів опитування з метою кримінологічної характеристики службових злочинів, які вчиняються працівниками податкової міліції (підрозділи 2.1., 2.2., розділ 3.).
Науково-теоретичну основу дисертації становлять наукові праці вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі філософії, теорії держави і права, кримінології, кримінального права та процесу, соціології, психології, теорії управління.
Правовою базою дисертаційного дослідження є положення міжнародних правових актів, Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів, які визначають правові засади діяльності органів податкової міліції.
Інформаційною й емпіричною основою дослідження стали: аналіз практичної діяльності органів податкової міліції, органів прокуратури у 2006–2010 роках (за даними Державної податкової адміністрації України, Генеральної прокуратури України); практика Європейського Суду з прав людини; результати опитування 420 суб’єктів підприємницької діяльності м. Києва, 120 працівників підрозділів податкової міліції м. Києва, матеріали 250 кримінальних справ про злочини у сфері службової діяльності, вчинені працівниками податкової міліції України за період з 2007 по 2010 роки.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером розглянутих питань дисертація є новим за змістом комплексним кримінально-правовим та кримінологічним дослідженням відповідальності працівників податкової міліції за вчинення злочинів у сфері службової діяльності, у якому сформульовано важливі для правозастосовчої практики положення і висновки, запропоновані особисто здобувачем. Найбільш значущими з них є такі:
вперше:
– досліджено державну службу як об’єкт злочинів у сфері службової діяльності;
– на підставі аналізу положень ст. 370 (Провокація хабара) КК України обґрунтовано доцільність декриміналізації провокації хабара і доповнення ч. 2 ст. 369 КК України «Давання хабара» такими словами: «або поєднане з умисним створенням службовою особою обставин і умов, що зумовили одержання хабара»;
– у зв’язку з виявленими порушеннями вимог внутрішньої структуризації норми аргументовано необхідність внесення змін до санкції ч. 1 ст. 364 КК України «Зловживання владою або службовим становищем»: після слів «або обмеженням волі на строк до трьох років» доповнити словами: «або позбавленням волі на строк до п’яти років» – далі за текстом; а також у ч. 2 ст. 369 КК України «Давання хабара» слова «від трьох до восьми років» замінити словами «від двох до п’яти років»;
– з’ясовано, що суттєвим недоліком, який ускладнює кримінологічний аналіз службових злочинів, вчинених працівниками податкової міліції, є відсутність офіційних статистичних даних про їх кількість у структурі службової злочинності, оскільки класифікація злочинів саме за таким спеціальним суб’єктом відсутня;
– за результатами вивчення 250 кримінальних справ про службові злочини, вчинені працівниками податкової міліції в Київській (90), Кіровоградській (59), Черкаській (45) та Донецькій (56) областях за період з 2007 по 2010 роки, встановлено, що у структурі службових злочинів, які вчиняються працівниками податкової міліції перше місце посідають злочини, пов’язані з хабарництвом (126 справ, або 50,4 %), серед яких найбільшу кількість становлять випадки одержання хабара поєднанні з вимаганням (ч. 2. ст. 368 КК України) – 62 справи, або 44,3 %;
– за даними проведеного анонімного опитування працівників податкової міліції м. Києва встановлено поширеність випадків службових зловживань (86,7 %) з боку керівництва та колег по службі, які здебільшого полягають у вимозі вимоги надати грошові кошти чи послуги матеріального характеру (48,0 %), або пропозиції отримати такі кошти чи послуги (38,4 %). Особливо небезпечними є службові зловживання у вигляді пропозицій отримання хабара за фальсифікацію службових матеріалів (40,0 %), незаконне припинення адміністративного чи кримінального переслідування (25,0 %), незаконне вирішення питань, пов’язаних із притягненням до адміністративної чи кримінальної відповідальності (20,0 %);
– встановлено, що кримінологічна характеристика особи податкового міліціонера, який вчиняє злочини у сфері службової діяльності, є такою: це особа чоловічої статі (97,8 %) віком від 36 до 40 років (38 %), що має вищу освіту (90,5 %), працює в податкових органах менше 3-х років (38 %), належить до середнього начальницького складу (68,2 %), має стягнення по службі (64,3 %), проживає в місті (90,4 %), одружений (86,2 %), має на вихованні неповнолітніх дітей (60,5 %), фізично та психічно здоровий, який керується корисливим мотивом (97, 8 % );
– виявлено визначальні чинники детермінації злочинів у сфері службової діяльності, вчинених працівниками податкової міліції: поширення відомчого правового нігілізму; деформація професійної свідомості; дефіцит моральності в діяльності органів податкової міліції; негативний корпоративізм працівників органів податкової міліції.
удосконалено:
– визначення поняття родового об’єкта злочинів у сфері службової діяльності, під яким слід розуміти державну службу як суспільно корисну діяльність уповноважених державою суб’єктів по здійсненню управління, обслуговуванню людини і громадянина при реалізації ними своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів, яка охороняється кримінальним законодавством;
– положення про зміст вини у злочинах з формальним складом (ст. 368, ст. 369, ст. 370, ч. 1 ст. 366) та матеріальним складом (ст. 364, ст. 365, ч. 2 ст. 366, ст. 367 КК України);
– поняття загальносоціального запобігання службовим злочинам в органах податкової міліції, під яким слід розуміти діяльність суспільства по вдосконаленню економічних, соціальних, політичних, правових та інших суспільних відносин, спрямовану на послаблення дії факторів, що обумовлюють існування службової злочинності і, таким чином, створюють передумови для її зменшення;
– перелік заходів підвищення ефективності спеціально-кримінологічного запобігання службовій злочинності в органах податкової міліції;
– напрями індивідуального запобігання службовим злочинам серед працівників податкової міліції.
набули подальшого розвитку:
– положення про поняття корупційного злочину як будь-якого умисного діяння, яке вчиняється службовою особою органу державної влади або органу місцевого самоврядування з використанням влади або свого службового становища з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або для задоволення інтересів третіх осіб;
– спеціальні питання кримінально-правової оцінки суспільно небезпечних діянь службових осіб, які базуються на аналізі загальних положень про склад злочину і припускають з’ясування таких аспектів: класифікацію ознак складу злочину на позитивні і негативні, постійні і змінні, абсолютно визначені і оцінні; відмінності кваліфікації декількох злочинів (множинності) від оцінки одиничних суспільно небезпечних діянь; можливості зміни кваліфікації із урахуванням факторів, що її зумовлюють;
– пропозиції щодо врегулювання конфлікту інтересів у спеціальних законах, які регламентують статус окремих категорій посадових осіб, та доповнення Закону України «Про державну податкову службу в Україні» окремою нормою – «Стаття 13-1. Обов’язок урегулювання конфлікту інтересів»;
– пропозиції щодо шляхів мінімізації виникнення ризиків корупційних діянь у діяльності працівників податкової міліції та заходів, спрямованих на формування негативного ставлення громадськості до корупції та корупціонерів.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення, узагальнення та висновки можуть бути використані:
– у науково-дослідницькій сфері – як основа для подальшої розробки концепції запобігання службовим злочинам у органах податкової міліції як самостійного напряму у кримінології та для подальшого вивчення теоретичних проблем кваліфікації злочинів у сфері службової діяльності (акт впровадження Київського міжнародного університету № 192-03/05-09 від 15.05.2009 р.);
– у навчальному процесі – при викладанні курсів «Кримінальне право», «Кримінологія» та окремих спецкурсів (акт впровадження Київського міжнародного університету № 271/06 від 3.06.2009 р.);
– у правоохоронній сфері – як рекомендації для удосконалення організаційних та методичних основ запобіжної діяльності судових та правоохоронних органів;
– у сфері правотворчості – для уточнення приписів законодавчих актів, що в подальшому сприятиме удосконаленню правового регулювання інституту кримінальної відповідальності працівників податкової міліції (акт впровадження Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України від 9.06.2009 р. № 04-19/14-1673).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації, теоретичні та практичні висновки й рекомендації оприлюднені в доповідях і повідомленнях на: Десятій міжнародній науково-практичній конференції «Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку» (27–31 січня 2009 року, м. Косів Івано-Франківської області); Міжнародній науково-практичній конференції «Правові реформи в Україні» (31 березня 2009 р., м. Київ), Міжнародній молодіжній науково-практичній конференції «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених» (23–24 квітня 2009 р., м. Київ), Міжнародній молодіжній науково-практичній конференції «Європейський шлях України: плани і реалії» (16–17 травня 2009 р., м. Київ), а також на засіданні круглого столу з нагоди 60-річчя Загальної декларації прав людини «Права людини: міжнародні стандарти та національний вимір» (9 грудня 2008 р., м. Київ).
Публікації. Основні положення і висновки проведеного дослідження відображені у трьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та тезах доповідей на чотирьох науково-практичних конференціях.
Структура роботи зумовлена предметом дослідження, метою і завданнями. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які містять 9 підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 223 сторінки, з яких 189 – основний текст, додатки – на 9 сторінках, список використаних джерел (206 найменувань) – на 25 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Підсумовуючи результати дослідження питань запобігання злочинам у сфері службової діяльності, вчинених працівниками податкової міліції України, доходимо таких висновків:
1. Неналежне виконання службових обов’язків, зловживання ними з боку службових осіб становлять суспільну небезпеку та переслідуються кримінальним законом, нормами якого передбачено покарання за: зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України), перевищення влади або службових повноважень(ст. 365 КК України), службове підроблення (ст. 366 КК України), службову недбалість (ст. 367 КК України), одержання хабара (ст. 368 КК України), давання хабара (ст. 369 КК України), провокацію хабара (ст. 370 КК України).
Службова злочинність стає об’єктивним явищем в умовах відсутності дієвого контролю, поширенням корупції та правового нігілізму, ці злочини вчиняються з середини системи державних органів тими, хто наділений повноваженнями щодо забезпечення, зокрема, виявлення, відвернення, припинення та розкриття злочинів, однак використовує ці повноваження у своїх інтересах.
Родовим об’єктом злочинів у сфері службової діяльності є державна служба як суспільно корисна діяльність уповноважених державою суб’єктів по здійсненню управління, обслуговуванню людини і громадянина при реалізації ними своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів, яка охороняється кримінальним законодавством.
2. З об’єктивної сторони усі службові злочини характеризується діями (активною поведінкою суб’єкта злочину), лише зловживання владою або службовим становищем та службову недбалість може бути вчинено ще й у формі бездіяльності – невиконання посадовою особою своїх службових обов’язків умисно чи через недбале чи несумлінне ставлення до них.
Єдиною обов’язковою об’єктивною ознакою усіх злочинів у сфері службової діяльності є суспільно небезпечні дія та бездіяльність. До факультативних ознак об’єктивної сторони складу злочинів, передбачених ст.ст. 364 – 370 КК України, належать наслідки, причинний зв'язок між дією і наслідками, місце, час, спосіб, обстановка вчинення злочину.
Причиною настання істотної шкоди, має бути: зловживання владою або службовим становищем; перевищення влади або службових повноважень, службова недбалість. У таких службових злочинах як службове підроблення, давання, одержання хабара причинний зв’язок існує між діянням та неконкретизованими наслідками у вигляді шкоди авторитету органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх підприємств, установ чи організацій щодо реалізації завдань, які стоять перед ними.
3. Суб’єктом злочинів у сфері службової діяльності є фізична, осудна особа, наділена в установленому порядку повноваженнями службової особи.
Однією із ознак спеціального суб’єкта злочинів у сфері службової діяльності є правовий статус працівника податкової міліції, складовими якого є повноваження (обов’язки та права), заборони, пов’язані з реалізацією повноважень посадової особи податковій міліції, гарантії реалізації повноважень посадової особи податкової міліції та юридична відповідальність посадових осіб податкової міліції.
Усі посадові особи податкової міліції є її службовими особами (оскільки уповноважені видавати обов’язкові до виконання приписи, звернені до третіх осіб – не підпорядкованих їм організаційно).
4. За чинним Кримінальним законодавством працівники податкової міліції несуть відповідальність за усі злочини в сфері службової діяльності, а також, з урахуванням об’єкта посягання, податкові міліціонери можуть підлягати кримінальній відповідальності за злочини проти правосуддя зокрема, за статтями: 371 (Завідомо незаконні затримання, привід або арешт); 372 (Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності); 373 (Примушування давати показання), 373 (Порушення права на захист), 380 (Невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист), 381 (Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист), 382 (Невиконання судового рішення), 387 (Розголошення даних досудового слідства або дізнання) Кримінального кодексу України.
5. Злочини у сфері службової діяльності, за винятком службової недбалості, характеризуються умисною формою вини.
Зміст вини у злочинах з формальними складами (одержання хабара, давання хабара, провокація хабара, а також службове підроблення, передбачене ч. 1 ст. 366), включає в себе усвідомлення винним суспільно небезпечного характеру вчинюваних дій і бажання їх вчинити. При одержанні хабара і службовому підробленні свідомістю винного охоплюється вчинення діяння з використанням свого службового становища і всупереч інтересам служби.
У злочинах у сфері службової діяльності з матеріальним складом вина визначається психічним ставленням до самого діяння і до суспільно небезпечних наслідків, що настали в результаті його вчинення. До таких складів належать злочини, передбачені ст. 364, ст. 365, ч. 2 ст. 366 і ст. 367 КК України. При цьому психічне ставлення службової особи до настання вказаних у законі наслідків (істотної шкоди або тяжких наслідків) може характеризуватися як умисною, так і необережною формою вини.
6. Суспільно небезпечне діяння може бути кваліфіковано як злочин у сфері службової діяльності у таких випадках: коли його вчинила службова особа; якщо при цьому мало місце порушення обов’язків, зумовлених його службовим (посадовим) становищем; якщо має місце заподіяння істотної шкоди чи тяжких наслідків.
Корупційним доцільно визнавати будь-який умисний злочин, який вчиняється службовою особою органу державної влади або органу місцевого самоврядування з використанням влади або свого службового становища з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або для задоволення інтересів третіх осіб.
До безумовно корупційних злочинів у сфері службової діяльності слід віднести: зловживання владою чи службовим становищем – ст. 364 КК України; перевищення влади або службових повноважень – ст. 365 КК України; одержання хабара – ст. 368 КК України.
До умовно корупційних (за певних умов їх вчинення) службових злочинів належать: службове підроблення – ст. 366; службова недбалість – ст. 367 КК України, провокація хабара – ст. 370 КК України. Це, як правило, пов’язано із законодавчим описом ознак суб’єкта злочину (може вчинятися і не службовими особами) та суб’єктивної сторони злочину (для наявності складу злочину закон не вимагає корисливої мотивації чи іншої особистої заінтересованості).
7. З огляду на те, що приписи ст. 370 КК України суттєво ускладнюють проведення оперативно-розшукової діяльності з розкриття хабарництва, оскільки практично будь-які оперативно-розшукові заходи, спрямовані на документування хабарництва, є провокацією, доцільно декриміналізувати ст. 370 КК України “Провокація хабара” і доповнити ч. 2 ст. 369 КК України “Давання хабара” такими словами: “або поєднане з умисним створенням службовою особою обставин і умов, що зумовили одержання хабара”.
8. У зв’язку з недотриманням вимог внутрішньої структуризації норми необхідно внести зміни до санкції ч. 1 ст. 364 КК України “Зловживання владою або службовим становищем” після слів “ або обмеженням волі на строк до трьох років” доповнити словами: ” або позбавленням волі на строк до п’яти років ” – далі за текстом; у ч. 2 ст. 369 КК України “Давання хабара ” слова “від трьох до восьми років” замінити словами “від двох до п’яти років” – далі за тестом.
9. Усі спеціальні питання кримінально-правової оцінки суспільно небезпечних діянь службових осіб базуються на аналізі загальних положень про склад злочину і припускають, зокрема, з’ясування таких аспектів: класифікацію ознак складу злочину на позитивні і негативні, постійні і змінні, абсолютно-визначені й оцінні; відмінність кваліфікації декількох злочинів (множинності) від оцінки одиничних суспільно небезпечних діянь; можливість зміни кваліфікації з урахуванням факторів, що її зумовлюють.
10. Значним недоліком, який ускладнює кримінологічний аналіз службових злочинів, вчинених працівниками податкової міліції, є відсутність офіційних статистичних даних про їх кількість у структурі службової злочинності, оскільки класифікація злочинів саме за таким спеціальним суб’єктом відсутня.
Для злочинів у сфері службової діяльності, вчинених працівниками податкової міліції, характерні такі ознаки: найпоширенішими в структурі злочинності даного виду є злочини, пов’язані з хабарництвом, а саме: одержання хабара (50, 4 %); службові злочини вчиняються працівниками податкової міліції одноосібно (52, 9 %), в містах (90, 4 %) і кваліфікуються як закінчений злочин (100 %); наслідком вчинення податковими міліціонерами службових злочинів завдається шкода не матеріального характеру (59,2 %) у вигляді шкоди авторитету органам влади та інтересам служби ( 85, 8 %) (Додаток А).
11. Через специфіку суб’єкта злочини у сфері службової діяльності, вчинені працівниками податкової міліції, характеризуються високим показником латентності. За даними проведеного нами анкетування суб’єктів підприємницької діяльності м. Києва (420 осіб), встановлено, що жертвами протиправного впливу з боку працівників податкової міліції себе вважають 385 осіб (91,6 %), а за захистом до правоохоронних органів звернулось лише 47 осіб (1,2 %), при цьому в лише у 9 випадках (19, 1 %) винні зазнали кримінально-правового впливу (Додаток Б) .
Результати проведеного анонімного опитування працівників податкової міліції м. Києва щодо службових зловживань засвідчили поширеність випадків зловживань (86,7%) з боку керівництва та колег по службі, які здебільшого мають місце у вигляді вимоги надати грошові кошти чи послуги матеріального характеру (48,0 %) чи пропозиції отримати такі кошти чи послуги (38,4 %). Особливо небезпечними є службові зловживання у вигляді пропозицій отримання хабара за фальсифікацію службових матеріалів (40,0%), незаконне припинення адміністративного чи кримінального переслідування (25,0 %), незаконне вирішення питань, пов’язаних із притягненням до адміністративної чи кримінальної відповідальності (20,0 %) (Додаток В).
12. Кримінологічна характеристики особи податкового міліціонера, який вчиняє злочини у сфері службової діяльності, є такою: це особа чоловічої статі (97, 8 %) віком від 36 до 40 років (38%), що має вищу освіту (90, 5 %), працює в податкових органах менше 3- х років (38 %), належить до середнього начальницького складу (68, 2 %), має стягнення по службі (64,3%), проживає в місті (90, 4 %), одружена (86,2 %), має на вихованні неповнолітніх дітей (60,5 %), фізично та психічно здорова, яка керується корисливим мотивом (97, 8 % ) (Додаток А).
13. Визначальними чинниками детермінації злочинів у сфері службової діяльності, вчинених працівниками податкової міліції, є: поширення відомчого правового нігілізму; деформація професійної свідомості; дефіцит моральності в діяльності органів податкової міліції; негативний корпоративізм працівників органів податкової міліції.
14. Загальносоціальне запобігання службовим злочинам в органах податкової міліції – вся діяльність суспільства по вдосконаленню економічних, соціальних, політичних, правових та інших суспільних відносин, спрямована на послаблення дії факторів, що зумовлюють існування службової злочинності і, таким чином, створюють передумови для її зменшення. Серед проблем загальносоціального запобігання службовим злочинам ми виділяємо:
- поширення правового нігілізму в суспільстві взагалі та серед працівників податкової міліції зокрема;
- наявність у суспільстві фактично неконтрольованої корупції, у тому числі й серед працівників податкової міліції;
- відсутність дієвої системи формування правової, моральної культури в суспільстві.
З метою подолання зазначених проблем необхідно:
- пропагувати ідеї добра, справедливості, нетерпимості до корупції та хабарництва з метою морального оздоровлення суспільства й подолання правового нігілізму;
- запровадити кримінологічну експертизу нормативно-правових актів;
- здійснювати державний і міжнародний моніторинг дотримання законності у сфері службової діяльності органів податкової міліції із залученням громадського та відомчого контролю;
- з метою нейтралізації криміногенного впливу удосконалити систему соціального захисту працівників податкової міліції.
15. Спеціально-кримінологічне запобігання є конкретною системною протидією службовим злочинам в органах податкової міліції, змістом якої є різноманітна робота держави та її інститутів, пов’язана з нейтралізацією причин і умов, що безпосередньо зумовлюють службові зловживання, а також їх попередження на різних стадіях деструктивної людської поведінки, у тому числі злочинної.
З метою деталізації приписів щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у спеціальних законах, які регулюють статус окремих категорій посадових осіб доцільно доповнити Закон України “Про державну податкову службу в Україні” окремою нормою такого змісту:
“Стаття 13-1. Обов’язок урегулювання конфлікту інтересів
Посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані вжити заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів.
Урегулювання конфлікту інтересів здійснюється такими способами:
9) позбавлення приватного інтересу, з приводу якого виник конфлікт інтересів;
10) усунення службовця від прийняття рішення (участі в прийнятті рішення) або вчинення дій в умовах конфлікту інтересів;
11) переведення службовця на іншу посаду або його звільнення із займаної посади;
12) прийняття рішення або вчинення дій в умовах конфлікту інтересів під зовнішнім контролем.
Порядок урегулювання конфлікту інтересів в органах державної податкової служби України встановлюється Кабінетом Міністрів України ”.
Для підвищення ефективності спеціально-кримінологічного запобігання службовій злочинності в органах податкової міліції необхідно: підвищити ефективність оперативно-розшукової діяльності щодо виявлення фактів вчинення службових злочинів; здійснення оперативно-процесуальних заходів, спрямованих на процесуальну фіксацію доказів про вчинення злочинів у сфері службової діяльності працівниками податкової міліції; забезпечити оперативне супроводження розгляду таких справ у суді; налагодити дієвий механізм нагляду та контролю з приводу виконання законодавчих вимог про відсторонення працівників, які вчинили злочини у сфері службової діяльності; запровадити систему антикорупційних функціональних обов’язків для керівників усіх рівнів та інші контрольно-управлінські процедури, спрямовані на персоніфікацію відповідальності керівників усіх рівнів за: корупційні дії їхніх підлеглих; несвоєчасне усунення причин, умов та мотивацій до вчинення підлеглими службових злочинів; відсутність дієвого контролю за підлеглими з боку керівників усіх рівнів; бездіяльність щодо проведення попереджувально-профілактичних та виховних заходів серед співробітників; ігнорування законних звернень громадян, створення для останніх корупційних ситуацій, коли вони змушені пропонувати хабар за так звані “управлінські послуги”, зумовлені функціональними обов’язками державного службовця; удосконалити систему професійної підготовки працівників податкової міліції через продуману систему щомісячного проведення занять із роз’яснювально-виховної роботи з особовим складом регіональних ДПА України з питань дотримання чинного законодавства
16. Одним із найважливіших напрямів індивідуального запобігання службових злочинів серед працівників податкової міліції є подолання професійної деформації шляхом виховання моральної особистості. З цією метою доцільно здійснювати заходи, спрямовані на: формування у співробітників наукового світогляду, морально-правових переконань, ідейно-політичних і вольових якостей; виховання почуття критики і самокритики, сили волі і характеру співробітників, психологічного імунітету проти впливу з боку злочинного світу, формування моральної стійкості; уміле поєднання методів примусу і переконання; створення здорового морально-психологічного клімату в колективі; систематичний вплив на позаслужбову діяльність підлеглих, турботу про їхнє дозвілля і побут; створення умов, що прискорюють адаптацію молодих і тільки прибулих співробітників; систематичний збір і оцінка соціально-психологічної інформації про підлеглих (неформальне лідерство, психологічна атмосфера, слухи, плітки тощо); удосконалювання взаємин між членами колективу, керівниками і підлеглими шляхом розвитку товариського співробітництва і взаємодопомоги; інформування співробітників про найближчі і перспективні цілі та завдання, що стоять перед колективом; гласне і відкрите вирішення питань матеріального і морального заохочення співробітників; підбір первинних колективів і груп з урахуванням індивідуальних особливостей і психологічної сумісності співробітників.
До шляхів мінімізації виникнення ризиків корупційних діянь у діяльності працівників податкової міліції під час проведення перевірок діяльності суб’єктів підприємництва слід віднести:
- посилення контролю за діяльністю осіб, які проводять перевірку діяльності суб’єктів підприємництва, з боку керівництва відділу, де працюють ці особи;
- оперативний контроль за ходом проведення документальних та інших перевірок, а в окремих випадках – забезпечення оперативного супроводу діяльності ревізорів;
- посилення контролю за діяльністю ревізорів з боку осіб, за дорученням яких проводиться перевірка діяльності суб’єктів підприємництва;
- створення єдиної інформаційно-аналітичної системи (центрального, регіонального та місцевого рівнів), яка б забезпечувала можливість накопичення необхідної інформації про конкретного платника податків та використання її для проведення документальних перевірок та для якісного відбору платників податків для наступного податкового контролю;
- створення механізму обміну даними, отриманими в результаті проведення оперативно-розшукових заходів щодо діяльності окремих суб’єктів підприємницької діяльності між підрозділами податкової міліції та податкової інспекції;
- посилення роз’яснювальної роботи про можливість оперативних підрозділів у виявленні правопорушень (в т. ч. управління внутрішньої безпеки Державної податкової адміністрації України);
- забезпечення участі у проведенні документальних та інших перевірок діяльності суб’єктів підприємництва співробітників різних підрозділів;
- забезпечення роз’яснення положень чинного кримінального законодавства щодо ознак складу злочину, передбаченого ст. 364, ст. 367, ст. 368 КК України та ін., у разі вчинення корупційних діянь;
- доведення до співробітників податкових органів даних про виявлені порушення, вчинені працівниками податкової міліції, та застосовані заходи впливу;
- доведення до відома статистичних даних щодо притягнення до відповідальності (адміністративної, кримінальної) працівників податкової міліції.
До заходів, спрямованих на формування негативного ставлення громадськості до корупції та корупціонерів, належать: розробка та впровадження методик поширення антикорупційної пропаганди; здійснення інформаційно-роз’яснювальної роботи у засобах масової інформації; розробка навчальних програм щодо протидії корупції за участю громадськості; узагальнення та розповсюдження серед громадян, керівників підприємств, установ та організацій інформації про правові способи вирішення питань, пов’язаних із застосуванням податкового законодавства; забезпечення доступу до ознайомлення з інформацією щодо: правил та процедур вирішення питань в органах державної податкової адміністрації України; контактних зв’язків з підрозділами управління внутрішньої безпеки в державної податкової адміністрації України; публічного викриття державних службовців, які вчинили корупційні діяння та інші службові зловживання.
Індивідуальне запобігання службовим злочинам посадовими особами управління внутрішньої безпеки Державної податкової адміністрації України може здійснюватися шляхом: проведення профілактичної бесіди з особою, у діях якої вбачаються ознаки правопорушення; інформування керівництва про можливе правопорушення, пов’язане із службовою діяльністю працівників податкової міліції; про причини та умови, що цьому сприяли; ініціювання проведення службового розслідування, перевірки; ініціювання проведення нарад, загальних зборів працівників підрозділів податкової міліції; ініціювання заслуховування звіту працівників податкової міліції про виконання ними службових обов'язків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ :
1. Аванесов Г. А. Криминология и организация предупреждения преступлений / Г. А. Аванесов. – М., 1980. – 528 с.
2. Акутаев Р. М. Латентная преступность: актуальные проблемы и понятие / Р. М. Акутаев // Государство и право. – 1997. – № 12. – С. 79 – 87.
3. Антонян Ю. М. О понятии профилактики преступлений / Ю. М. Антонян. – Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1977. – Вып. 26.– С. 26 – 27.
4. Андрушко П. П. Об’єкт кримінально-правової охорони, об’єкт злочину, об’єкт злочинного посягання: основний зміст понять та їх співвідношення / П. П. Андрушко // Наука і правоохорона. – 2008. – № 1. – С. 55 – 63.
5. Андрушко П. П. Корупційні правопорушення та корупційні злочини як їх різновид : співвідношення і диференціація відповідальності за їх вчинення / П. П. Андрушко // Право України. – 2010. – № 9. – С. 90 – 101.
6. Анісімов Г. М. Зловживання довірою як спосіб вчинення злочину: поняття та кримінально-правове значення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “ Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право ” / Г. М. Анісімов. – Харків, 2003. – 20 с.
7. Ануфрієнко О. А. Професійно-політична культура юриста (філософсько-правовий аналіз): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 “Філософія права” / О. А. Ануфрієнко. – Київ, 2007. – 18 с.
8. Бажанов М. И. Некоторые вопросы ответственности за взяточничество по новому Уголовному кодексу Украины / М. И. Бажанов. – Збірник матеріалів міжнар. наук. – практ. семінару (11–12 травня 2001 р.). – Х., 2003. – С. 37.
9. Балашов І. Детермінанти злочинів у сфері підприємництва / І. Балашов // Право України. – 2008. – № 4. – С.45 – 49.
10. Бандурка О. М. Професійна етика працівників органів внутрішніх справ: [навч. посібник]. – Харків: НУВС, 2001. – 220 с.
11. Бандурка О. О. Організаційно-правові засади проведення перевірок податковою міліцією суб’єктів підприємницької діяльності : [навч. посібник] / О. О. Бандурка. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2005. – 240 с.
12. Бантишев О. Відповідальність за злочини в сфері службової діяльності / О. Бантишев. – Юстиніан. – 2003. – № 7. – С. 13 – 21.
13. Бараненко Д. В. Спеціальний суб’єкт злочину: кримінально-правовий : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / Д. В. Бараненко. – Київ, 2009. – 19 с.
14. Берзін П. С. Незаконне використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів та послуг: аналіз складів злочину, передбаченого ст. 229 КК України: [монографія] / П. С. Берзін. – К. : Атіка, 2005. – 316 с. – С.19.
15. Битяк Ю. П. Державна служба в Україні: проблеми становлення, розвитку та функціонування: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра. юрид. наук спец. 12.00.07 “ Теорія управління, адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право ”/ Ю. П. Битяк. – Харків, 2006. – 37 с.
16. Білоус В. Т. Координація управління правоохоронними органами України по боротьбі з економічною злочинністю (адміністративно-правовий аспект): : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра. юрид. наук: спец. 12.00.07 „Теорія управління; адміністративне право и процес; фінансове право; інформаційне право” / В. Т. Білоус. – Харків, 2004. – 38 с.
17. Борисов В. І. Кримінальна відповідальність за злочини у сфері службової діяльності за новим Кримінальним кодексом України / В. І. Борисов. – Збірник матеріалів міжнар. наук. – практ. семінару (11–12 травня 2001 р.). – Х., 2003. – С. 35.
18. Большой энциклопедический словарь / Под ред. А. Я. Сухарева, В. Д. Зорькина, В. Е.Крутских. –М.: ИНФРА-М, 1997. – Вып. VI. – 790 с.
19. Братель С. Г. Громадський контроль за діяльністю міліції: автореф. дис. канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 “Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / С. Г. Братель. – К., 2007. – 20 с.
20. Валуйська М. Ю. Кримінологічна характеристика особистості злочинців, що вчинили умисні вбивства при обтяжуючих обставинах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 ”Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право”/ М. Ю. Валуйська. – Харків, 2002. – 19 с.
21. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. В.Т. Бусел]. – К., Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2007. – 1736 с.
22. Вереша Р. В. Поняття вини як елемент змісту кримінального права України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / Р. В. Вереша. – Київ, 2004. – 18 с.
23. Вибрані рішення Європейського суду з прав людини (в двох томах) / [Укл. Зайцев Ю., Павліченко О.]. – [Т.1]. – К. : Фенікс, 2005. – 688 с.
24. Вибрані рішення Європейського суду з прав людини (в двох томах) / [Укл. Зайцев Ю., Павліченко О.]. – [Т.2]. – К. : Фенікс, 2006. – 688 с.
25. Виконавча влада і адміністративне право [наукове видання] /За заг. ред. В. Б. Авер'янова. – К.: Видавничий Дім “Ін-Юре”, 2002. – 668 с.
26. Войтов В. В. Соціально-філософський зміст правосвідомості: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03 ”Соціальна філософія та філософія історії ” / В. В. Войтов. – Запоріжжя, 2007. – 18 с.
27. Волженкин Б. В. Избранные труды по уголовному праву и криминологии: 1963 – 2007 года / Б. В. Воженкин. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2007. – 971 с.
28. Гавриш С. Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні: проблеми теорії застосування і розвитку кримінального законодавства: [монографія] / С. Б. Гавриш. – К.: Вид-во Інституту законодавства Верховної Ради України, 2002. – 633 с.
29. Ганзенко О. О. Формування правової культури особи в умовах розбудови правової держави Україна: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец.12.00.01 “Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень”/ О. О. Ганзенко. – Київ, 2003. – 19 с.
30. Герцензон А. А. Введение в советскую кримінологію / А.А. Герцензон. – М., 1965. – 256 с.
31. Голіна В. В. Єдність загальносоціального і спеціально-кримінологічного попередження економічної злочинності / В.В. Голіна // Проблеми боротьби зі злочинністю в сфері економічної діяльності: Матер. Міжнар. наук.–практ. конф. (м. Харків. 15–16 грудня 1998 р.). – Харків, 1999. – С. 124 – 130.
32. Голина В. В. Криминологическая профилактика, предотвращение и пресечение преступлений: [учеб. пособие] / В.В. Голина . - К.: УЖ ВО при Минвузе УССР, 1989. – 72 с.
33. Горяинов К. К. Латентная преступность в России: опыт теоретического и прикладного исследования / Горяинов К. К., Исиченко А. П., Кондратюк Л. В. – М. : НИИ МВД РФ, 1994. – 246 с. – С. 94.
34. Глистин В. К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений / В. К. Гистин. – Л. : Изд-во Ленинградского ун-та, 1979. – С. 62.
35. Гринберг Л. Г. Советский этикет / Л. Г. Гринберг. – М. : Знание. – 1974. – 192 с.
36. Гусейнов А. А. Философия. Мораль. Политика (сборник статтей за 1997 – 2001 г.г.) / А. А. Гусейнов. – М. : Академкнига. – 2002. – 304 с.
37. Давыденко Л. М. Противодействие преступности: теория, практика, проблеми: [монографія] / Л. М. Давыденко, А. А. Бандурка. – X. : Изд-во нац. ун-та внутр. дел, 2005. – 302 с.
38. Даньшин І. М. Заходи щодо підвищення ефективності боротьби з професійною злочинністю / І. М. Даньшин // Правові засади підвищення ефективності боротьби зі злочинністю : Матеріали наук. конф., 15 травня 2008 р. / Ред. колег.: В. І. Борисов (голов. ред.) та ін. – Х. : Право, 2008. – 296 с. – С. 255 – 257.
39. Даньшин И. Н. Криминологическое понятие насильственной преступности, ее количественно-качественные показатели и тенденции развития / И. Н. Даньшин // Проблеми боротьби з насильницькою злочинністю в Україні. – Х. : Лестивця Марії, 2001. – С. 61 – 67.
40. Даньшин И. Н. Преступность: понятие и общая характеристика, причины и условия: [учеб. пособие для спец. “Правоведение”] / И. Н Даньшин. – Киев: УМКВО, 1988. – 86 с.
41. Джужа О. Кримінологічна експертиза як один з напрямів кримінологічної практики / О. Джужа, А. Кирилюк // Право України. – 2003. – № 10. – С. 82 – 91.
42. Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживань владою // Права людини і професійні стандарти для працівників правоохоронних органів в документах міжнародних організацій. – К. : Сфера, 2002. – 469 с. – С. 136 – 139.
43. Демидов Ю. А. Социальная ценность и оценка в уголовном праве / Ю. А. Демидов. – М. : Юридическая литература, 1975. – С. 52.
44. Дунаєва Т. Є. Службова недбалість: проблеми запобігання / Т. Є. Дунаєва // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2007. – № 17. – С. 68 – 74.
45. Дремин В. Н. Преступность как социальная практика: институциональная теория криминализации общества: [монография] / В. Н. Дремин. – О. : Юридическая литература, 2009. – 616 с.
46. Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український контекст / За ред. О. Л. Жуковської. – К. : ЗАТ “ВІПОЛ”, 2004. – 960 с.
47. Жалинский А. Э. Условия профилактики преступлений / А.Э. Жалинский. – М. : Из-во ВНИИ МВД СССР. – 1978. – 152 с.
48. Жила О. В. Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю службових органів державної податкової служби України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / В. О. Жила. – О., 2009. – 19 с.
49. Задоя К. П. Кримінальна відповідальність за перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК України): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 ”Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право”/ К. П. Задоя. – Київ, 2009. – 16 с.
50. Забродин Ю. В. Мотивационно-смысловые связи в структуре направленности человека // Ю. В. Забродин, Б. А. Сосновский. – Вопросы психологии. – 1989. – № 6. – С. 100 – 108.
51. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. / А. П. Закалюк. – Кн. 1: Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2007. – 424 с.
52. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. / А. П. Закалюк. – Кн. 2: Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих видів злочинів. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2007. – 712 с.
53. Закалюк А. П. Про запровадження в Україні кримінологічної експертизи / А. П.Закалюк // Право України. – 1999. – № 7. – С. 104 – 110.
54. Заросило В. О. Адміністративно-правове забезпечення участі працівників органів внутрішніх справ України у міжнародній миротворчій діяльності: автореф. дис. д-ра юрид. наук: спец. 12.00.07 / В. О. Заросило. – К., 2009. – 40 c.
55. Заросило В. О. Порівняльний аналіз адміністративної діяльності міліції України та поліції зарубіжних країн (Великобританії, США, Канади та Франції): автореф. дис. канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 “Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право” / В. О. Заросило. – К., 2002. – 19 с.
56. Заросинський Ю., Рощина І. Запобігання злочинам: деякі питання теорії та практики // Право України. – 2003. – С. 78–81.
57. Захарченко В. Ю. Організаційно-правові засади реформування державної служби України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук. держ. управл.: спец. 25.00.03 “ Державна служба ” / В. Ю. Захарченко. – Дніпропетровськ, 2007. – 20 с.
58. Зелінський А. Ф. Кримінологія [навчальний посібник] / А. Ф. Зелінський. – Х.: Рубікон, 2000. – 240 с.
59. Йосипів А. О. Загальносоціальна, спеціально-кримінологічна та індивідуальна профілактика злочинності: правові аспекти / А. О. Йосипів. – Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2010. – № 1. – С. 315 – 324.
60. Игошев К. Е. Социальные аспскты предупреждения преступности / К. Е. Игошев., Й. В. Шмаров – М. , 1980. – С. 20–31.
61. Кальман О. Що протиставити злочинності? / О. Кальман // Дзеркало тижня. – № 8 (736). – 2009 .
62. Караванський С. Практичний словник синонімів української мови / С. Караванський. – К.: БАК, 2008. – 512 с.
63. Карпец И. И. Современные проблемы уголовного права и криминологии / И. И. Крпец. – М. : “Юрид. лит.”, 1976. – 224 с.
64. Кейзеров Н. М. Политическая и правовая культура : Методологические проблемы / Н. М. Кейзеров. – М. : «Юридическая література», 1983. – 232 с.
65. Кельман Л. М. Соціально-політичні фактори впливу на правозастосовну діяльність: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 ”Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень” / Л. М. Кельман. – Київ, 2007. – 22 с.
66. Клименко В. А. Посередництво у вчиненні злочинів: поняття, відповідальність, питання криміналізації / В. А. Клименко. – Міжнар. право і національне законодавство: Зб. наук. праць за заг. ред. д.ю.н. В.Л. Чубарєва. – К.: КиМУ, 2003. – С. 84–85.
67. Коваленко В. В. Організація профілактики економічної злочинності в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра. юрид. наук : спец. 12.00. 07 “Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право” / В. В. Коваленко. – Київ, 2004. – 38 с.
68. Коваленко В. П. Кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, вчинене працівником правоохоронного органу: ) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 ”Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право”/ В. П. Коваленко. – Львів, 2009. – 18 с.
69. Кодекс професійної етики працівника державно податкової служби України : Затверджено наказом ДПА України № 59 від 07.02.2006 – [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.dpa.dn.ua.
70. Коломієць Ю. Ю. Невідворотність кримінальної відповідальності: правова природа та зміст: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право”/ Ю. Ю. Коломієць. – Одеса, 2005. – 21с.
71. Комаров С. А. Общая теория государства и права: Курс лекцій / С. А. Комаров. – М. : РАГС, 1996.– 312 с.
72. Конвенція про корупцію у контексті кримінального права від 27 січня 1999 р. // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – К. : Сфера, 2002. – 572 с. – С. 353 – 363.
73. Конституція України з порівняльним викладом статей, змінених конституційною реформою / Упорядник Ковальчук Є. О. – Харків : Бурун Книга, 2006. – 72 с.
74. Концепція наукового супроводу державної політики України в сфері протидії корупції / Аналітична записка. – Національний інститут стратегічних досліджень. – Київ, 2009. – 14 с. – [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/Monitor/february 2009.
75. Концепція подолання корупції в Україні “На шляху до доброчесності”: Указ Президента України від 11вересня 2006 року № 742/2006. – [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua
76. Коржанский М. И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Коржанский М. И. – М. : Академия МВД СССР, 1980. – С. 27.
77. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів [навчальний посібник] / М. Й. Коржанський. – Вид. 2-ге. – К.: Атіка, 2002. – 640 с.
78. Костенко О. М. Культура і закон – у протидії злу / О. М. Костенко. – Київ: Атіка, 2008. – 352 с.
79. Кримінальне право України: Загальна частина / [Бажанов М. І, Баулін Ю. В., Борисов В. І. та ін.]; за ред М. І. Бажанова. – [2-е вид.]. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 480 с.
80. Кримінальне право України: Загальна частина [підручник] / [Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко та ін.]; за ред М. І. Мельника. – [2-е вид.]. – К. : Атіка, 2008. – 376 с.
81. Кримінальне право України: Особлива частина / [Бажанов М. І., Баулін Ю. В., Борисов В. І. та ін.]; за ред М. І. Бажанова. – [2-е вид.]. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
82. Кримінальне право України: Особлива частина [підручник] / [Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко та ін.]; за ред М. І. Мельника. – [2-е вид.]. – К. : Атіка, 2008. – 712 с.
83. Кримінальний кодекс України : Офіційний текст. – К. : Атіка, 2008. – 240 с.
84. Кримінальна справа № 1-14/07. Вирок // Єдиний державний реєстр судових рішень: [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua.
85. Кримінологія: Загальна та Особлива частини: підручник / [І. М. Даньшин, В. В. Голіна, М. Ю. Валуйська та ін.]; за заг. ред. В. В. Голіни. – [2-ге вид.]. – Х. : Право, 2009. – 288 с.
86. Криминология : [учебник для вузов] / Под общ. ред. А. И. Долговой. – М.: Норма, 2007. – 912 с.
87. Кузнєцов В. О. Відповідальність працівників податкової міліції за адміністративні проступки та порядок її реалізації: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 “Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право” / В. О. Кузнєцов. – Ірпінь, 2004. – 2