Заріцька Ірина Михайлівна Історичний досвід розвитку земельного законодавства в Україні (1917-1921 рр.)

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

На правах рукопису

Заріцька Ірина Михайлівна

УДК 349.41(477)«1917/1921»(09)

ІСТОРИЧНИЙ ДОСВІД РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА В УКРАЇНІ (1917–1921 рр.)

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень

Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук,
професор, заслужений
юрист України
Усенко Ігор Борисович

Київ – 2009

ЗМІСТ

ПРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження та історичні передумови розвитку земельного законодавства доби української революції 1917–1921 рр.
11
1.1. Методологія і понятійно-категорійний апарат дослідження 11
1.2. Історіографія проблеми і джерельна база дослідження 23
1.3. Історичні передумови розвитку земельного законодавства доби української революції 1917–1921 рр. 44
Висновки до розділу 57
РОЗДІЛ 2. Земельне законодавство Української Центральної Ради, Гетьманату П. П. Скоропадського, Директорії УНР, Західноукраїнської Народної Республіки
59
2.1. Земельне законодавство Української Центральної Ради 59
2.2. Земельне законодавство Гетьманату П. П. Скоропадського 80
2.3. Земельне законодавство Директорії УНР 104
2.4. Земельне законодавство Західноукраїнської Народної Республіки 123
Висновки до розділу 139
РОЗДІЛ 3. Становлення українського радянського земельного законодавства 142
3.1. Виникнення радянського земельного законодавства (грудень 1917 – квітень 1918 рр.) 142
3.2. Законодавче утвердження соціалістичних основ землеустрою (листопад 1918 – серпень 1919 рр.) 154
3.3. Початок стабілізації земельного законодавства УСРР (грудень 1919 – березень 1921 рр.) 167
Висновки до розділу 177
ВИСНОВКИ 180
ДОДАТКИ 189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 204

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Всеукревком – Всеукраїнський революційний комітет
ВУЦВК – Всеукраїнський Центральний Виконавчий комітет
ВЦВК – Всеросійський Центральний Виконавчий комітет
ЗУНР – Західноукраїнська Народна Республіка
КП(б)У – Комуністична партія більшовиків України
РКП(б) – Російська комуністична партія більшовиків
РНК – Рада Народних Комісарів
РСФРР – Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка
ТСОЗ – Товариство спільної обробки землі
УДХП – Українська демократична хліборобська партія
УНРА – Українська Народна Республіканська Армія
УНДП – Українська національно-демократична партія
УНР – Українська Народна Республіка
УПСР – Українська партія соціалістів-революціонерів
УПСФ – Українська партія соціалістів-федералістів
УРП – Українська радикальна партія
УСДП – Українська соціал-демократична партія
УСДРП – Українська соціал-демократична робітнича партія
УСРР – Українська Соціалістична Радянська Республіка
УТП – Українська трудова партія
УЦР – Українська Центральна Рада
ЦВК – Центральний виконавчий комітет
ЦДАВО – Центральний державний архів вищих органів влади

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У зв’язку із пошуком шляхів ефективного вирішення правових проблем нинішньої земельної реформи в Україні увагу дослідників дедалі більше привертає історичний досвід творення вітчизняного земельного законодавства. Адже на попередніх етапах історичного розвитку завжди можна віднайти подібні сучасним проблеми, які вже дістали певне вирішення. Тому аналіз історичного досвіду регулювання земельних відносин дає змогу нагромадити початкову емпіричну базу даних, спираючись на яку сучасні вчені-правознавці можуть створити оптимальну модель законодавчого регулювання подібних відносин з урахуванням помилок і досягнень, які мали місце у минулому. Сучасність і період української революції 1917–1921 рр. відзначаються подібністю цілей та завдань, що випливають з необхідності зламу попередніх земельних відносин і побудови принципово іншої системи земельного законодавства. Запропоноване історико-правове дослідження, зокрема, дасть можливість суб’єктам нормотворчої діяльності незалежної України уникнути багатьох прогалин та колізій при створенні багатогранного механізму правового регулювання такої складної і специфічної сфери, як сучасні земельні відносини. Водночас матеріали дисертації сприятимуть поглибленню існуючих загальних оцінок і характеристик досліджуваних державних утворень, оскільки суть кожної держави досить яскраво виявляється саме крізь призму вирішення земельного питання. Актуальність теми посилюється також і тим, що подібних комплексних досліджень у сучасній історико-правовій науці досі не здійснювалося. Історіографічний огляд проблеми дано в окремому підрозділі дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою планової науково-дослідної роботи відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України «Проблеми становлення і розвитку українського права: наукознавчий аспект» (номер державної реєстрації 0104U007593).
Мета дисертаційного дослідження полягає у з’ясуванні особливостей становлення і розвитку земельного законодавства Української Центральної Ради, Гетьманату П. П. Скоропадського, Директорії УНР, Західноукраїнської Народної Республіки, а також Української Соціалістичної Радянської Республіки в перший період її існування (далі – досліджуваних владних режимів) у добу української революції 1917–1921 рр., виявленні і узагальненні актуального для сучасної нормотворчої і правозастосовної практики історичного досвіду.
Для досягнення мети необхідно було вирішити такі завдання:
виробити методологічний інструментарій та понятійно-категорійний апарат дослідження;
з’ясувати рівень історіографічного вивчення теми дослідження;
виявити та проаналізувати історичні джерела, що стосуються земельного законодавства досліджуваного періоду;
охарактеризувати стан розвитку земельних відносин напередодні української революції 1917–1921 рр., розкрити передумови виникнення земельного законодавства досліджуваного періоду;
встановити структуру нормотворчих і правозастосовних органів кожного з досліджуваних владних режимів та їхню компетенцію у сфері регулювання земельних відносин;
визначити особливості законотворчого процесу щодо регулювання земельних відносин під час кожного з досліджуваних владних режимів;
визначити юридичну силу основних нормативно-правових актів земельного законодавства, встановити межі їхньої чинності, а також здійснити порівняльний аналіз окремих подібних інститутів земельного законодавства у відповідних актах кожного з досліджуваних владних режимів;
дати порівняльну оцінку законодавчим моделям земельної реформи і розвитку земельних відносин, які існували в добу української революції 1917–1921 рр.;
виявити історичні паралелі й аналогії між розвитком земельного законодавства у досліджуваний період та аналогічними сучасними процесами.
Об’єктом дослідження виступають земельні відносини, що склалися в Україні протягом 1917–1921 рр.
Предметом дослідження є історичний досвід розвитку земельного законодавства (законодавчого регулювання земельних відносин) в Україні протягом української революції 1917–1921 рр.
Методи дослідження. У дисертаційному дослідженні застосовувалося органічне поєднання філософських, загальнонаукових, спеціально-наукових методів та історіографічний підхід. Основою даного дисертаційного дослідження є філософський матеріалістичний діалектичний метод. Його застосування дало можливість розглянути земельні реформи 1917–1921 рр. в Україні та земельне законодавство, що їх опосередковувало, як сукупність взаємопов’язаних суспільних процесів і явищ, що перебували у стані постійних змін і розвитку. Загальнонаукові методи застосовувалися як безпосередньо, так і як основа для формування спеціально-наукової методології. Зокрема, загальнонаукові методи сходження від конкретного до абстрактного і навпаки від абстрактного до конкретного використовувалися при створенні понятійно-категорійного апарату дослідження. Використання проблемно-хронологічного методу дало змогу глибше дослідити проблеми початку й еволюції земельної реформи та земельного законодавства. Системно-структурний метод застосовувався для наукової систематизації (класифікації) передумов виникнення земельного законодавства, його ознак, особливостей тощо. Із спеціальних наукових методів знайшли застосування історичні та юридичні методи в їх оптимальному співвідношенні: історико-генетичний, історико-порівняльний та історико-типологічний; порівняльно-правовий і догматичний (формально-юридичний). Для досягнення мети дисертації застосовувався історіографічний підхід, який базується на принципі методологічного плюралізму, що, зокрема, передбачає аналіз усієї різнопланової літератури, створеної протягом усього періоду вивчення досвіду регулювання земельних відносин у 1917–1921 рр. Особливості застосування зазначених методів докладніше розкрито в окремому підрозділі дисертаційного дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше здійснено самостійне комплексне дослідження земельного законодавства періоду української революції. Наукову новизну дисертації та особистий внесок автора складають наступні висновки та положення:
вперше:
введено до наукового обігу архівні матеріали, що містять невідомі (два проекти тимчасового земельного закону УЦР) та недостатньо досліджені акти земельного законодавства державних утворень періоду української революції 1917–1921 рр.;
зроблено висновок про недостатню кількість та якість (насамперед, через недосконалість нормотворчої техніки) нормативно-правових актів земельного законодавства кожного з досліджуваних владних режимів, що не змогли достатньою мірою охопити всю систему земельних відносин і забезпечити ефективний механізм їх законодавчого регулювання;
обґрунтовано, що земельне законодавство усіх досліджуваних владних режимів відображало тогочасну політичну боротьбу між окремими партіями за вплив на свідомість селянських мас як переважної частки населення країни і одержання їхньої підтримки у встановленні і закріпленні фактичної влади;
визначено істотним недоліком тодішнього земельного законодавства відсутність науково обґрунтованих критеріїв встановлення межі приватного землекористування, що неминуче призводило до викривлень у механізмі розподілу земельних ділянок, а отже – до непотрібної соціальної напруги та зловживань;
запропоновано таку періодизацію українського радянського земельного законодавства: початковий період виникнення українського радянського земельного законодавства (грудень 1917 – квітень 1918 рр.); період законодавчого утвердження соціалістичних основ землеустрою (листопад 1918 – серпень 1919 рр.); період початку стабілізації земельного законодавства (грудень 1919 – березень 1921 рр.);
обґрунтовано висновок про те, що найефективнішу серед досліджуваних законодавчу модель земельної реформи і розвитку земельних відносин було створено і закріплено у радянському законодавстві за сукупністю наступних сутнісних ознак: визначення мети земельної реформи і послідовного закріплення у законодавстві етапів її досягнення; гнучкості радянської земельної політики та відповідного законодавства, що органічно поєднували запити народних мас і адекватну реакцію держави; значної кількості нормативно-правових актів, що охоплювали великий пласт земельних відносин; своєчасності реагування на виникнення нових земельних відносин; відносної структурованості земельного законодавства, яку утворювали взаємодоповнювані нормативно-правові акти різної юридичної сили;
удосконалено:
понятійно-категорійний апарат дослідження, зокрема відповідно до земельного законодавства досліджуваних владних режимів уточнені поняття «земельні відносини», «земельний закон», «тимчасовий земельний закон», «землеволодіння», «землекористування», «споживча земельна норма», «трудова земельна норма», «приватнотрудове господарство», «нетрудове господарство»;
дістали подальший розвиток:
твердження, що початок земельної реформи в УНР здійснювався на основі дореволюційного земельного законодавства, що не відповідало існуючим потребам безземельного селянства і самої політики держави щодо соціалізації землі;
висновок про незавершеність земельних реформ кожного з досліджуваних владних режимів протягом української революції 1917–1921 рр.;
положення, що земельне законодавство кожного з досліджуваних владних режимів не було системним через відсутність політичної волі держави до створення єдиної програмної платформи для здійснення реформування земельних відносин, недостатню визначеність правового статусу органів державного управління і контролю у сфері земельних відносин, відсутність достатньої кількості фахівців, що призводило до виникнення прогалин і колізій у нормотворчій діяльності та правозастосовній практиці;
проведення історичних паралелей і виявлення аналогій між розвитком земельного законодавства у досліджуваний період і однотипними сучасними процесами, зокрема щодо: недостатньої чіткості й визначення мети і строків земельної реформи; переважання масиву підзаконних актів; слабкої дієвості окремих норм; недосконалості інституту земельно-правової відповідальності; закріплення принципу цільового використання; невиправданого затягування проходження земельних законопроектів; міжпартійної неузгодженості напрямів бачення земельної реформи, а також наслідки недосконалостей законодавства: законодавче скасування певних форм власності (нині – колективної); значний масив необроблених земель; самозахоплення земельних ділянок; тривалість процесу легалізації прав на землю; наявність великої кількості земельних спорів; необхідність створення системи спеціальних земельних судів.
Практичне значення одержаних результатів. Положення, узагальнення та висновки дисертаційної роботи можуть бути використані у: нормотворчій діяльності сучасних органів державної влади у сфері земельних відносин; правозастосовній діяльності органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у контексті здійснення сучасної земельної реформи; науково-дослідній діяльності при подальшому дослідженні історико-юридичних проблем формування системи національного земельного законодавства та для уточнення політико-правової оцінки владних режимів доби української революції 1917–1921 рр.; навчальному процесі при викладанні нормативних курсів «Історія держави і права України» та «Земельне право України» щодо історичних аспектів формування земельного законодавства України, а також при написанні відповідних лекційних матеріалів та навчальних посібників.
Апробація результатів дисертації. Основні висновки, пропозиції і практичні рекомендації, одержані у процесі дисертаційного дослідження, доповідались і обговорювались на: засіданнях відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; Державній науковій конференції «Проблеми вдосконалення земельного та аграрного законодавства України в умовах ринкової економіки» (м. Біла Церква, 2004 р., тези опубліковано); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасний соціокультурний простір 2004» (м. Київ, 2004 р., тези опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції «Наука і освіта 2005» (м. Дніпропетровськ, 2005 р., тези опубліковано); Першій Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції «Науковий потенціал України» (м. Київ, 2005 р., тези опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції «Стан та перспективи розвитку аграрного права» (м. Київ, 2005 р., тези опубліковано); Міжнародній науковій конференції «Проблеми вдосконалення земельного та аграрного законодавства України: перспективи XXI ст.» (м. Біла Церква, 2006 р., тези опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції «Стан та перспективи розвитку юридичної науки та освіти» (м. Київ, 2006 р., тези опубліковано).
Публікації. Результати дисертації опубліковані в 4-х статтях у наукових юридичних фахових журналах і збірниках наукових робіт, а також у 7-ми тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, восьми додатків та списку використаних джерел. Обсяг основного тексту дисертації – 188 сторінок, додатків – 15 сторінок, списку використаних джерел (243 найменування) – 23 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження дало змогу вирішити наукове завдання виявлення особливостей становлення і розвитку земельного законодавства періоду української революції 1917–1921 рр., висвітлення й узагальнення історичного досвіду нормотворчої діяльності досліджуваних владних режимів у сфері регулювання земельних відносин. Історико-правовий аналіз наведеної проблеми надав можливість дійти таких узагальнюючих висновків.
1. У дисертаційному дослідженні застосовувався органічний сплав філософських, загальнонаукових, спеціально-наукових методів та історіографічного підходу, який базується на принципі методологічного плюралізму, що передбачає аналіз усієї історико-правової літератури з даної проблеми. Лише комплексне застосування наведеної методології надало широти й повноти у висвітленні проблем, визначених метою й завданнями дисертації, а також дозволило створити відповідний категорійний апарат дисертаційного дослідження.
2. Здійсненню земельних реформ 1917–1921 рр. присвячено значну кількість історичних та деякі історико-правові дослідження. Різним подіям та явищам цього періоду надавалися й надаються розбіжні оцінки з боку сучасників досліджуваного періоду, представників української діаспори, радянських та нинішніх дослідників. Їхні думки й наукові позиції часто збігаються, іноді є полярно протилежними. На превеликий жаль, названі дослідники зосереджували свою увагу лише на окремих аспектах формування земельного законодавства українських держав, унаслідок чого комплексного вивчення проблемних питань не здійснювалося. Так, лише детальне вивчення всіх нюансів історіографічного масиву дослідження цього складного періоду державотворення в історії України дає змогу досягти відповідного рівня об’єктивності у визначенні політико-юридичних передумов виникнення та розвитку земельного законодавства.
3. Кожному з досліджуваних владних режимів притаманні власні джерела земельного законодавства, які формувалися з урахуванням завдань і особливостей земельної політики відповідної держави. Спільними для всіх джерел земельного законодавства є їхня виключна спрямованість на врегулювання розподілу і перерозподілу земель саме сільськогосподарського призначення без урахування інших категорій земель, що викликалося першочерговим завданням держави щодо задоволення земельних потреб селян. При цьому законодавство кожного з наступних досліджуваних владних режимів формально заперечувало попереднє земельне законодавство, хоча реально існувала певна наступність у законодавчому процесі і підходах до вирішення земельного питання. Загалом земельне законодавство досліджуваних владних режимів відзначалось безсистемністю, відсутністю деталізації щодо врегулювання усіх сторін земельних відносин, нестабільністю, декларативністю значної кількості нормативних приписів, наявністю колізій та прогалин, неузгодженістю щодо настання юридичної відповідальності за земельні правопорушення з приписами інших галузей права.
4. Аналіз соціально-економічного та політико-правового становища на території України дає можливість виділити такі передумови виникнення земельного законодавства періоду української революції 1917–1921 рр.: а) соціальні (незавершеність аграрно-земельних реформ 1848 р., 1861 р. та 1906–1914 рр. щодо забезпечення земельних потреб селянства, збереження кабальної залежності селян від поміщиків, існування монопольного становища класу великих землевласників, негативний вплив Першої світової війни 1914–1918 рр.); б) економічні (значне розшарування селян за економічною спроможністю, непомірно високі ціни на землю, відсутність належного державного фінансування земельних реформ); в) політичні (спрямування земельної політики Тимчасового та цісарського урядів на збереження поміщицької та церковної власності, формування політичних партій та їхніх політичних програм щодо вирішення земельного питання); г) правові (відсутність кодифікованого акта земельного законодавства, декларативність окремих земельно-правових норм, складність механізму реалізації норм земельних законів), які набували різного конкретного змістового наповнення залежно від поширення російської чи австро-угорської юрисдикції.
5. Законотворчий процес у сфері регулювання земельних відносин досліджуваних владних режимів (крім УСРР) характеризувався невиправдано довготривалим, часто безплідним обговоренням земельних законопроектів, що призводило до необхідності вирішення поточних проблем за допомогою підзаконних актів і суперечності між останніми та значно пізніше прийнятими земельними законами. Яскравим прикладом зазначеного є період Гетьманату П. П. Скоропадського, коли земельний закон так і не був прийнятий, а залишився на стадії законопроекту, обговорюваного численними урядовими аграрними комісіями.
6. Щодо земельного законодавства УЦР можна зробити такі узагальнення. Позитивом є те, що земельне законодавство: а) закріплювало політичну волю держави до проведення земельної реформи на користь безземельних та малоземельних селян; б) встановлювало трудове землекористування та визначало його межі; в) запроваджувало споживчо-трудову норму розподілу земель; г) встановлювало безстроковість, безоплатність та спадковість землекористування; д) зберігало землекористування культурних селекційних господарств. Водночас для земельного законодавства характерними були негативні моменти: а) брак достатньої політичної волі держави до вирішення земельних проблем; б) відсутність єдиної цільової загальнодержавної програми врегулювання земельних відносин; в) нечисленність актів земельного законодавства, що дає змогу говорити про відсутність його системи; г) недостатня відповідність законодавства всьому спектру земельних відносин; ґ) невиправдана об’єктивними чинниками тривалість земельного нормотворчого процесу; д) переважання у структурі земельного законодавства підзаконних актів, положення яких часто суперечило змісту законів. За своїм змістом земельне законодавство закріплювало політичний курс держави на соціалізацію землі, скасування права приватної власності та передавання земельних ділянок тільки у користування, розподілу землі за трудовою нормою. Можна відзначити нестабільність, декларативність значної кількості нормативних приписів, неузгодженість щодо настання юридичної відповідальності за земельні правопорушення з приписами інших галузей права. Контроль за виконанням приписів земельного законодавства покладався на різнорівневі земельні комітети як органи державної влади та місцевого самоврядування.
7. Земельне законодавство уряду П. П. Скоропадського відбивало основні віхи земельної політики держави, спрямованої на відновлення права приватної власності на землю у дореволюційних межах, добровільності відчуження великими землевласниками своєї земельної власності; обмеженням приватного землеволодіння площею 25 десятин, викупу державою надлишків приватних земель з подальшим їх відплатним розподілом між селянами, акумуляцією земельних ресурсів у розпорядженні держави, здійснюваної через Державний земельний банк, спирання на клас середніх землевласників. Земельне законодавство відзначалося: рецепцією норм дореволюційного права; одноосібного затвердження гетьманом нормативно-правових актів; зосередження виконавчих повноважень у компетенції Міністерства земельних справ; відсутності чіткого розмежування між законами та підзаконними актами; переважанням підзаконних актів у структурі земельного законодавства; не прийняттям окремого земельного закону. Здійснення земельної реформи на місцях покладалося на земельні комісії, утворені замість земельних комітетів УЦР. Позитивним моментом є чіткість і послідовність земельної політики уряду гетьманату, що знайшло своє відбиття в актах земельного законодавства.
8. У земельному законодавстві Директорії УНР відображено політичну волю держави до врегулювання земельних відносин. Було проголошено недійсність законодавства попереднього уряду. Відбулася рецепція норм земельного законодавства УЦР щодо скасування приватної власності, відновлення права землекористування; повернення до зрівняльного перерозподілу земель за трудовою нормою. Зміст земельного законодавства формували нормативні приписи щодо: заборони укладення договорів купівлі-продажу та довгострокових договорів оренди земельних ділянок; першочергового наділення землею козаків УНРА; запровадження безстроковості землекористування; встановлення нижньої та верхньої меж землекористування (відповідно 5 та 15 десятин); утворення запасного земельного фонду УНР; визначення мінімального 10-річного строку оренди сільськогосподарських земель; дозволу спадкування землекористування; вилучення необроблених земель у розпорядження земельних управ; введення обов’язкових робіт із землеустрою. Земельне законодавство відзначалося значним масивом нормативно-правових актів, щодо яких можна застосувати поняття системи. Негативною стороною була наявність певних колізій, зокрема щодо врегулювання орендних відносин. Здійснення земельної реформи на місцях покладалося на відповідні земельні управи, створені замість земельних комісій, які були органами державної влади і підпорядковувалися Міністерству земельних справ.
9. Короткочасність існування ЗУНР не дозволила створити цілісну систему земельного законодавства, структуру якого склали програма основ земельної реформи, два закони, розпорядження Державного Секретаріату земельних справ. Законодавство містило риси як націоналізації, так і соціалізації земель. Вилучення земель у процесі націоналізації здійснювалось двояко: безоплатно та з відшкодуванням щодо іпотечних земель, покращень орендованих земель, зокрема затрат на меліорацію та інших покращень. Встановлювалася державна, громадська власність та право приватного користування землею. Визначався перелік осіб – противників курсу Української держави, яким заборонялося брати участь у соціалізації землі. Припинялася чинність усіх правочинів із земельними ділянками, укладеними до виникнення республіки. Істотним недоліком є невстановлення межі приватного землекористування, невизначеність критеріїв визначення цієї межі, що призводило до викривлень у розподілі земельних ділянок. Здійснення земельної реформи покладалося на відповідні обласні, повітові та громадські земельні комісії, що формували систему органів Державного секретаріату земельних справ.
10. Запропонувати таку періодизацію українського радянського земельного законодавства: початковий період виникнення українського радянського земельного законодавства (грудень 1917 – квітень 1918 рр.); період законодавчого утвердження соціалістичних основ землеустрою (листопад 1918 – серпень 1919 рр.); період початку стабілізації системи радянського земельного законодавства (грудень 1919 – березень 1921 рр.). В основу виокремлення періодів покладено такі узагальнювальні критерії: строк та фактичне перебування радянської влади на території України; особливості курсу земельної політики радянської влади, спрямованої на врегулювання земельних відносин; наявність сукупності нормативно-правових актів земельного законодавства, які відбивали політичну волю радянської держави і становили при цьому відповідне системне утворення; зміст нормативних приписів актів земельного законодавства.
11. Особливості періоду виникнення радянського земельного законодавства (грудень 1917 – квітень 1918 рр.) детермінувалися генеральним завданням встановлення радянської влади в Україні. Від вирішення земельного питання залежав рівень прихильності селянських мас і підтримки радянського курсу більшістю населення країни. У земельній політиці було проголошено напрям на одноосібне землекористування. Проте радянське земельне законодавство початкового періоду вже на етапі його виникнення мало первісне спрямування не на соціалізацію, а на націоналізацію землі. Виходячи з цього законодавець заклав модель ведення безприбуткового натурального селянського господарства з простим (але не розширеним) відтворювальним циклом виробництва. У земельному законодавстві було закріплено факт надання переваг колективному господарюванню. Водночас чітко простежуються спроби централізації земельних органів. Унаслідок одержання цілковитого контролю над різнорівневими радами депутатів відбулася поступова заміна місцевих земельних комітетів на земельні відділи відповідних Рад і зосередження у них функцій розподілу земель. Загалом можна відзначити низьку ефективність дії радянського земельного законодавства цього періоду і назвати його періодом стихійного розподілу землі.
12. Період законодавчого утвердження соціалістичних основ землеустрою (листопад 1918 – серпень 1919 рр.) був тісно пов’язаний з політичними процесами, які, у свою чергу, залежали від ступеня завоювання Радянською державою влади на території України. Характерною рисою даного періоду є позбавлення чинності законів, наказів, договорів, постанов та розпоряджень попередніх урядів, що діяли на території України. Як наслідок землі поміщиків підлягали зворотному вилученню та безоплатній передачі селянам. Земельну реформу на місцях здійснювали різні органи влади, компетенція яких часто змінювалася: від ревкомів і комбідів – до відповідних місцевих Рад депутатів. Систему державних земельних органів було виведено з підпорядкування комісаріату внутрішніх справ і передано до компетенції відповідних виконавчих комітетів за територіальною ознакою та Наркомзему. Уся земля визнавалася єдиним державним фондом, що свідчить про фактичне її одержавлення. Набули чинності конституційні засади земельного законодавства, спрямовані на створення великих землекористувань. Водночас було взято курс на підтримку середнього селянства. Встановлювалися норми земельних наділів при розподілі конфіскованої землі. Поряд з цим проголошувався пріоритет великого землекористування у різних формах колективного обробітку землі. Загалом відбулася зміна пріоритетів у формах землекористування як наслідок прояву прихованих тенденцій до одержавлення землі та комунізації сільськогосподарського виробництва.
13. Останній досліджуваний період початку стабілізації радянського земельного законодавства (грудень 1919 – березень 1921 рр.) визначається поширенням радянської влади на всю територію України. На зміну комбідам прийшли комітети незаможників, які мали ширшу компетенцію у вирішенні земельних питань, включаючи контроль над усією діяльністю Рад. Держава знову встановлювала курс на підтримку незаможних селян. За своїм змістом нормативно-правові акти земельного законодавства були спрямовані на перерозподіл земельних ділянок за споживно-трудовою нормою. Поряд із цим було запроваджено продрозкладку, що в кінцевому рахунку спричинило зменшення площі засіву. Передбачалось вилучення такої землі з користування і її розподіл між селянами через комітет незаможників. Постійні перерозподіли призводили до неефективного землекористування, що викликало необхідність законодавчого врегулювання нового етапу соціалістичного землевпорядкування. Новелою стало запровадження норми щодо строковості землекористування. Принцип державного управління і планування було поширено на всі форми приватного й колективного землекористування. Нарешті, заміна продрозкладки податком і проголошення непу знаменували докорінну зміну концептуальних підходів до створення основ радянського земельного законодавства.
14. У моделях земельної реформи і розвитку земельних відносин та у нормотворчому процесі всіх досліджуваних держав спостерігаються як певні спільні моменти, так і суттєві відмінності. Спільними є передумови створення актів земельного законодавства, що полягали у необхідності задоволення потреб населення у землі, а також наступність нормотворчого процесу та запозичення основних положень земельної реформи (крім Гетьманату П. П. Скоропадського) щодо скасування приватної власності на землю, зрівняльного розподілу, націоналізації землі тощо, ситуативність створення актів земельного законодавства. Різними були форми, у які втілювалися волевиявлення держав до врегулювання земельних відносин, способи надання юридичної сили нормативно-правовим актам, а також структура законодавства, що розкривається через співвідношення між законодавчими і підзаконними актами.
Найефективнішу законодавчу модель земельної реформи і розвитку земельних відносин було створено і закріплено у радянському законодавстві досліджуваного періоду. Зробити такий висновок дають змогу сутнісні ознаки радянського земельного законодавства: визначення мети земельної реформи і послідовне закріплення у законодавстві етапів її досягнення; гнучкість радянської земельної політики та відповідного законодавства, що органічно поєднували запити переважаючих народних мас і адекватну реакцію держави; значна кількість нормативно-правових актів, що охоплювали великий пласт земельних відносин; своєчасність реагування на виникнення нових земельних відносин; відносна структурованість земельного законодавства, яку утворювали взаємодоповнювані нормативно-правові акти різної юридичної сили.
15. Результати дисертаційного дослідження дають змогу провести історичні паралелі й виявити аналогії між розвитком земельного законодавства у досліджуваний період і однотипними сучасними процесами. Насамперед, це недостатня чіткість і визначеність мети земельної реформи, перманентність форм її досягнення, що призводить до тривалості й невизначеності навіть приблизного строку закінчення еволюційних зрушень у земельній політиці. Спільними рисами сучасного й тогочасного земельного законодавства є: переважання масиву підзаконних актів; слабка дієвість окремих норм, наприклад, щодо самовільного захоплення земельних ділянок; недосконалість інституту юридичної відповідальності за земельні правопорушення внаслідок недостатньої суспільної оцінки їхніх наслідків; вилучення земель у разі порушення принципу цільового використання або не використання протягом певного строку; законодавче закріплення відповідної норми наділення землею та строків землекористування; невиправдане затягування процесу обговорення земельних законопроектів та прийняття на їхній основі законодавчих актів, зокрема щодо прийняття чинного Земельного кодексу України, зняття мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення, про ринок земель тощо; міжпартійна неузгодженість напрямів бачення земельної реформи, що знаходить сьогодні свій прояв у лобіюванні вузькогрупових політичних і економічних інтересів. Спільними є й наслідки досліджуваних і сучасної моделей врегулювання земельних відносин: законодавче скасування певних форм власності (нині – колективної); значний масив необроблених земель; самозахоплення земельних ділянок; тривалість процесу легалізації земельної власності внаслідок не одержання набувачами державних актів; наявність великої кількості земельних спорів; необхідність створення земельно-іпотечних установ, а також системи спеціальних земельних судів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Копнин Л. В. Логика научного познания / Л. В. Копнин // Вопросы философии. — 1966. — № 10. — С. 39–48.
2. Чернобель Г. Т. Проблема истинности и научной достоверности в правоведении / Чернобель Г. Т. // Методологические проблемы советской юридической науки. — М. : Наука, 1980. — С. 100–113.
3. Самощенко И. С. Диалектика и специальные методы правовой науки / И. С. Самощенко, В. М. Сырых // Методологические проблемы советской юридической науки. — М. : Наука, 1980. — С. 190–232.
4. Ковальченко И. Д. Методы исторического исследования / Ковальченко И. Д. // Отделение историко-филологических наук. — [2-е изд., доп.]. — М. : Наука, 2003. — 486 с.
5. Шевченко О. М. Історичний метод пізнання права (до методології питання) / О. М. Шевченко // Методологія приватного права : наук.-теорет. конф., 30 трав. 2003 р., Київ : зб. наук. праць / редкол.: О. Д. Крупчан (голова) [та ін.]. — К. : Юрінком Інтер, 2003. — С. 370–372.
6. Лукич Р. Д. Методология права / Лукич Р. Д. — М. : Прогресс, 1981. — 304 с.
7. Керимов Д. А. Философские проблемы методологии правоведения / Керимов Д. А. // Методологические проблемы советской юридической науки. — М. : Наука, 1980. — С. 11–38.
8. Сырых В. М. Метод правовой науки: основные элементы и структура / Сырых В. М. — М. : Юрид. литература, 1980. — 176 с.
9. Лейст О. Э. Сущность права. Проблемы теории и философии права / Лейст О. Э. — М. : ИКД Зерцало–М, 2002. — 288 с.
10. Мацієвич К. Принципи і межі тимчасового земельного законодавства / К. Мацієвич // Нова Рада. — 1917. — 12, 14–16 листоп.
11. Мацієвич К. Коло земельного маніфесту / К. Мацієвич // Нова Рада. — 1917. — 19 листоп.
12. Мацієвич К. Руїна сільського господарства України / К. Мацієвич // Нова Рада. — 10, 12–14 груд.
13. Кушнір М. Земельна справа на Україні / М. Кушнір // Нова Рада. — 1917. — 12–13 лип.
14. Ковалевський М. Земельна справа / М. Ковалевський // Народна Воля. — 1917. — 10, 21, 24, 29 черв.; 6, 8, 21, 25 лип.; 1 верес.
15. Винниченко В. К. Відродження нації. Історія української революції (березень 1917 р. – грудень 1919 р.). Ч. III. / Винниченко В. К. — Київ–Відень : Вид-во політ. літератури України, 1920. — 542 с.
16. Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції 1917–1920 рр. / П. Христюк. — Нью-Йорк : Вид-во Чорторийських, 1921. — 159 с. — (Твори : у 4 кн. / П. Христюк ; кн. 3).
17. Дорошенко Д. Історія України 1917–1923 рр. / Д. Дорошенко. — Нью-Йорк : Булава, 1954.
Т. 2 : Українська Гетьманська Держава 1918 р. — 1954. — 424 с.
18. Шаповал М. Ю. Революційний соціалізм на Україні. Кн. 1. / М. Ю. Шаповал. — Відень : Борітеся — Поборете, 1921. — 256 с.
19. Мицюк О. К. Аграрна політика : у 2 т. / О. К. Мицюк — Подебради : Вид. т-во при Укр. госп. Академії, 1925.
Т. 2 : Вихід із кризи. — 1925. — 272 с.
20. Мазепа І. Україна в огні й бурі революції 1917–1921 рр. : у 2 т. / І. Мазепа — Мюнхен : Прометей, 1950.
Т. 1 : Центральна Рада — гетьманщина — директорія. — 1950. — 210 с.
21. Феденко П. Український суспільний рух у 20 ст. / Феденко П. — Лондон : Наше слово, 1959. — 267 с.
22. Феденко П. Влада Павла Скоропадського / Феденко П. — Лондон–Мюнхен : Наше слово, 1968. — 32 с.
23. Мірчук П. Українська державність 1917–1920 рр. / Мірчук П. — Філадельфія, 1967. — 400 с.
24. Витанович І. Аграрна політика українських урядів 1917–1920 рр. / Витанович І. — Мюнхен–Чикаго, 1968. — С. 69.
25. Кононенко К. С. Україна і Росія: Соціально-економічні підстави української національної ідеї / Кононенко К. С. — Мюнхен, 1965. — 535 с.
26. Пасіка М. Земельна справа в Українській Державі / Пасіка М. // За велич нації у двадцяті роковини відновлення Української Гетьманської держави. — Львів, 1938. — С. 73–79.
27. Стахів М. Україна в добі Директорії УНР / М. Стахів — Скрентон, 1966.
Т. 7 : Вихід із кризи. — 1966. — 432 с.
28. Лозинський М. Галичина в 1918–1920 рр. / Лозинський М. — Нью-Йорк : Червона Калина, 1970. — 228 с.
29. Стахів М. Західна Україна: Нарис історії державного будівництва та збройної і дипломатичної оборони в 1918–1923 рр. Т. 4 / М. Стахів — Скрентон, 1960. — 192 с.
30. Ленин В. И. Речь на I Всероссийском съезде земельных отделов, комитетов бедноты и коммун 11 декабря 1918 г. / В. И. Ленин. — [5-е изд.]. — М. : Политиздат, 1974. — С. 352–364. — (Полн. собр. соч. / В. И. Ленин : т. 37).
31. Ленин В.И. Речь на совещании делегатов комитетов бедноты центральных губерний 8 ноября 1918 г. / В. И. Ленин. — [5-е изд.]. — М. : Политиздат, 1974. — С. 175–182. — (Полн. собр. соч. / В. И. Ленин : т. 37).
32. Вікторов В. Основи земельної політики радянської влади / Вікторов В. — Х. : Всеукр. держ. вид-во, 1920. — 16 с.
33. Клунний Г. Матеріали до питання про земельну політику на Україні / Клунний Г. — К. : Держ. вид-во, 1921. — 39 с.
34. Мануїльський Д. З. Що дає новий земельний закон селянству? / Мануїльський Д. З. — Катеринослав : Всеукр. вид-во, Катеринослав. відділ, 1920. — 8 с.
35. Мещеряков В. Н. Земельная политика коммунистов / Мещеряков В. Н. — Петроград : Изд-во нар. комиссариата земледелия, 1919. — 139 с.
36. Мазуркевич Г. Земельна справа в Україні за три роки Революції / Г. Мазуркевич // Комуніст. — 1920. — № 3. — С. 122–124.
37. Качинський В. Аграрний рух за часів гетьманщини / В. Качинський // Літопис революції. — 1928. — № 1 — С. 52–64.
38. Качинський В. Аграрний рух за часів гетьманщини / В. Качинський // Літопис революції. — 1928. — № 2. — С. 77–95.
39. Чеботарьов Ю. Селянський рух на Україні в 1917 р. / Чеботарьов Ю. — К. : Держполітвидав України, 1940. — 51 с.
40. Городецкий Е. Отечественная война против германских оккупантов в 1918 г. на Украине / Городецкий Е. — М : ОГИЗ-Госполитиздат, 1941. — 20 с.
41. Рубач М. А. Очерки по истории революционного преобразования аграрных отношений на Украине в период проведения Октябрьской революции / Рубач М. А. — К. : АН СССР, 1956. — 457 с.
42. Рибалка І. К. Аграрні перетворення на Україні в період громадянської війни (1919 р.) / Рибалка І. К. — Харків : Вид-во Харк. ун-ту, 1967. — 192 с.
43. Куц Т. М. Компартія України в боротьбі за здійснення ленінської аграрної політики / Куц Т. М. — К. : Вища шк., 1979. — 175 с.
44. Хижняк В. П. Історичні здобутки аграрної політики КПРС / Хижняк В. П. — К. : Т-во «Знання», 1977. — 27 с.
45. Індиченко П. Д. Земельне законодавство поміщицько-буржуазної Росії (1861–1917 рр.) / Індиченко П. Д. — К. : Вид-во Київ. держ. ун-ту ім. Т. Г. Шевченка, 1959. — 100 с.
46. Лях Р. Д. Розв’язання аграрного питання на Україні (1917–1923 рр.) / Лях Р. Д. — К. : Вища шк., 1975. — 119 с.
47. Васюта І. К. Селянський рух на Західній Україні в 1919–1939 рр. / Васюта І. К. — Львів : Вид-во Львів. ун-ту, 1971. — 221 с.
48. Рогожин А. Й. Земельне законодавство Центральної Ради / А. Й. Рогожин, В. Д. Гончаренко // Вісник академії правових наук України. — 1997. — № 2. — С. 52–60.
49. Хміль І. В. Аграрна революція в Україні: березень 1917 р. – квітень 1918 р. / Хміль І. В. — К. : Ін-т історії України НАН України, 2000. — 90 с.
50. Захарченко П. Селянська війна в Україні: рік 1918 / Захарченко П. — К. : ЗАТ «Нічлава», 1997. — 188 с.
51. Волошко О. О. Державно-правові аспекти аграрної реформи Центральної Ради (1917–1918 рр.) / О. О. Волошко // Вісник Запорізького юридичного інституту. — 2001. — № 3. — С. 247–261.
52. Копиленко О. Л. Держава і право України. 1917–1920 рр. : навч. посіб. / О. Л. Копиленко, М. Л. Копиленко. — К. : Либідь, 1997. — 289 с.
53. Копиленко О. Л. Сто днів Центральної Ради / Копиленко О. Л. — К. : Україна, 1992. — 204 с.
54. Мироненко О. М. Світоч української державності: політико-правовий аналіз діяльності Центральної Ради / Мироненко О. М. — К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Академія правових наук України, 1995. — 327 с.
55. Мироненко О. М. Недосконалість правового вирішення проблем українського села — одна з головних причин краху Центральної Ради / О. М. Мироненко // Правова система України: теорія і практика : тези доп. і наук. повідомлень наук.-практ. конф. — К. : Друкарня МВС України, 1993. — 552 с.
56. Малик Я. Земельне питання в Українській Гетьманській Державі // Останній гетьман. Ювілейний збірник пам’яті Павла Скоропадського 1873–1945 рр. / Малик Я. — К. : Академпрес, 1993. — С. 97–106.
57. Андрусяк Т. Правові основи Гетьманської Держави 1918 р. // Останній гетьман. Ювілейний збірник пам’яті Павла Скоропадського 1873–1945 рр. / Андрусяк Т. — К. : Академпрес, 1993. — С. 83–93.
58. Скрипник М. Гетьманство П. П. Скоропадського в історії української державності // Останній гетьман. Ювілейний збірник пам’яті Павла Скоропадського 1873–1945 рр. / Скрипник М. — К. : Академпрес, 1993. — С. 49–55.
59. Проданюк Ф. До питання про внутрішню політику держави П. Скоропадського // Останній гетьман. Ювілейний збірник пам’яті Павла Скоропадського 1873–1945 рр. / Проданюк Ф. — К.: Академпрес, 1993. — С. 56–65.
60. Пеленський Я. Гетьманат П. Скоропадського. Міфи та дійсність // Останній гетьман. Ювілейний збірник пам’яті Павла Скоропадського 1873–1945 рр. / Пеленський Я. — К.: Академпрес, 1993. — С. 5–12.
61. Буравченков А. Час відновлення історичної пам’яті, або дещо про Гетьманат з погляду сьогодення // Останній гетьман. Ювілейний збірник пам’яті Павла Скоропадського 1873–1945 рр. / Буравченков А. — К. : Академпрес, 1993. — С. 25–32.
62. Терела Г. В. Аграрна політика Гетьмана Української Держави П. Скоропадського (до історіографії питання) / Г. В. Терела // Четвертий міжнародний конгрес українців. Історія. Ч. 2.: XX ст. — Одеса–Київ–Львів, 1999. — С. 269–273.
63. Ковальова Н. А. Українська Держава П. Скоропадського та селянство: протистояння на ґрунті аграрного питання / Н. А. Ковальова // Бористен. — 1999. — № 5. — С. 19–20.
64. Ковальова Н. А. Аграрні комісії Української Держави: участь у розробці земельного питання (серпень–грудень 1918 р.) / Н. А. Ковальова // Придніпровський науковий вісник. Гуманітарні науки: філологія, педагогіка, історія, філософія. — 1998. — № 106. — С. 63–71.
65. Мартинов А. Ю. Скоропадський і Денікін: спроба порівняльного аналізу соціально-економічної політики / А. Ю. Мартинов // Вісник Київського університету ім. Т. Г. Шевченка. Історія. — 1998. — Вип. 40. — С. 9–12.
66. Ганжа О. І. Українське село в період становлення тоталітарного режиму (1917–1927 рр.) / Ганжа О. І. — К. : НАН України, Ін-т історії України, 2000. — 208 с.
67. Румянцев В. О. Природа влади і основні напрямки гетьманської держави П. Скоропадського / В. О. Румянцев // Вісник академії правових наук України. — 1996. — № 5. — С. 100–110.
68. Колісник Д. В. Аграрне питання в ідеології гетьманського руху 20–40-х років XX століття / Колісник Д. В. // Питання аграрної історії України та Росії. Матеріали п’яти наукових читань, присвячених пам’яті професора Д. П. Пойди. — Дніпропетровськ : Дніпропетр. нац. ун-т, 2004. — С. 24–30.
69. Пиріг Р. Я. Земельна реформа Павла Скоропадського: спроби проведення та причини невдачі / Р. Я. Пиріг // Український історичний журнал. — 2006. — № 3. — С. 68–84.
70. Лозовий В. С. Аграрна політика Директорії УНР / В. С. Лозовий // Український історичний журнал. — 1997. — № 2. — С. 68–76.
71. Малик Я. Аграрна політика більшовиків в українському селі 1919 року / Я. Малик // Вісник Львівської комерційної академії. — 1998. — Т. 2. — С. 142–150.
72. Солдатенко В. Ф. Українська революція: концепція та історіографія (1918–1920 рр.) / Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України / Солдатенко В. Ф. — К. : Пошук.-вид. агентство «Книга пам’яті України». Вид. центр «Просвіта», 1999. — 507 с.
73. Реєнт О. П. Українська Центральна Рада / О. С. Рубльов, О. П. Реєнт // Українські визвольні змагання 1917–1921 рр. — К. : Альтернативи, 1999. — С. 17–100.
74. Реєнт О. П. Українська держава Павла Скоропадського / О. С. Рубльов, О. П. Реєнт // Українські визвольні змагання 1917–1921 рр. — К. : Альтернативи, 1999. — С. 101–144.
75. Реєнт О. П. УНР у часи Директорії / О. С. Рубльов, О. П. Реєнт // Українські визвольні змагання 1917–1921 рр. — К. : Альтернативи, 1999. — С. 145–190.
76. Рубльов О. С Західноукраїнська Народна Республіка / О. С. Рубльов, О. П. Реєнт // Українські визвольні змагання 1917–1921 рр. — К. : Альтернативи, 1999. — С. 245–308.
77. Реєнт О. П. Україна під владою більшовиків у 1919 р. / О. С. Рубльов, О. П. Реєнт // Українські визвольні змагання 1917–1921 рр. — К. : Альтернативи, 1999. — С. 191–208.
78. Реєнт О. П. Відновлення радянської влади в Україні в 1920 р. / О. С. Рубльов, О. П. Реєнт // Українські визвольні змагання 1917–1921 рр. — К. : Альтернативи, 1999. — С. 219–244.
79. Мироненко О. М. Більшовицький уряд України (1917–1924) / Мироненко О. М., Усенко І. Б., Чехович В. А.; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. — К., 1994. — 306 с. — Деп. в ДНТБ України Ук. 9517.02.1995, № 417.
80. Усенко І. Б. Роль уряду в економічних, соціальних і національно-державних перетвореннях / Мироненко О. М., Усенко І. Б., Чехович В. А. // Більшовицький уряд України (1917–1924). — К., 1994. — С. 55–129. — Деп. в ДНТБ України Ук. 9517.02.1995, № 417.
81. Юрійчук Є. П. Становлення і характер радянської влади в Україні: історико-правові аспекти (1917–1922 рр.) : навч. посіб. / Юрійчук Є. П. — К. : Ін-т змісту і методів навчання : Чернівец. держ. ун-т, 1998. — 123 с.
82. Бернштейн Л. Ю. Українське село у 20–90 рр. XX ст. (короткий історико-економічний нарис) / Л. Ю. Бернштейн, С. В. Кульчицький. — К. : ІІУ НАНУ–НАУ, 1998. — 87 с.
83. Верстюк В. Ф. Українська Центральна Рада : навч. посіб. / Верстюк В. Ф. — К. : Заповіт, 1997. — 341 с.
84. Верстюк В. Історія України : навч. посіб. / Верстюк В., Гарань О., Гуржій О. ; за ред. В. Ф. Верстюка. — [3-тє вид., перероб. і доп.]. — К. : Вид. дім «Альтернативи», 2002. — 472 с.
85. Хміль І. Наростання селянського екстремізму в Україні (березень–жовтень 1917 р.) / І. Хміль, І. Куташев // Проблеми вивчення історії української революції 1917–1921 рр. — К. : Ін-т історії України НАНУ, 2002. — С. 53–76.
86. Нагаєвський І. Історія української держави XX століття / Нагаєвський І. — К. : Укр. письменник, 1993. — 413 с.
87. Тищик Б. Й. Становлення державності в Україні (1917–1922 рр.) / Тищик Б. Й., Вівчаренко О. А., Лешкович Н. О. — Львів–Івано-Франківськ : Світ, 2000. — 271 с.
88. Пащенко О. М. Розвиток і кодифікація земельного законодавства України : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.06 / Пащенко Олександр Михайлович. — К., 2001. — 184 с.
89. Подковенко Т. О. Становлення системи законодавства України в 1917–1920 роках (Українська Центральна Рада, Гетьманат П. Скоропадського, Директорія УНР) : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.01 / Подковенко Тетяна Олександрівна. — К., 2004. — 228 с.
90. Єфремова Н. В. Розвиток конституційного законодавства в Україні (1917–1920 рр.) : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.01 / Єфремова Наталія Володимирівна. — Одеса, 2002. — 256 с.
91. Румянцев В. О. Українська державність у 1917–1922 рр.: національно-демократична і радянська альтернативи : дис. … доктора. юрид. наук : 12.00.01 / Румянцев В’ячеслав Олексійович. — Харків, 1998. — 373 с.
92. Тищик Б. Й. Західна Українська Народна Республіка (1918–1923). Історія держави і права / Тищик Б. Й. — Львів : Тріада плюс, 2004. — 392 с.
93. Фартушняк А. Продовольча і земельна політика керівництва ЗУНР / А. Фартушняк // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. — Тернопіль, 1999. — 216 с. — (Серія : Історія. Вип. VIII).
94. Литвин М. Р. Історія ЗУНР / М. Р. Литвин, К. Є. Науменко. — Львів : Ін-т українознавства НАНУ : Вид. фірма «Олір», 1995. — 368 с.
95. Збірник законів, обіжних та інших розпоряджень по справам земельним в Українській Народній Республіці. — [2-ге доп. вид. Народного Міністерства Земельних Справ]. — К., 1918. — 32 с.
96. Українська Центральна Рада: Документи і матеріали : у 2 т. / упоряд. В. Ф. Верстюк, відп. ред. В. А. Смолій. — К. : Наук. думка, 1996.
Т. 1. : 4 берез. – 9 трав. 1917 р. — 1996. — 589 с.;
Т. 2. : 10 груд. 1917 р. – 29 квіт. 1918 р. — 1996. — 422 с.
97. Директорія. Рада Народних Міністрів Української Народної Республіки. 1918–1920: Документи і матеріали : у 2 т., 3 ч. / відп. ред. і кер. упоряд. В. Ф. Верстюк. — К. : Вид-во ім. Олени Теліги, 2006.
Т. 1. — 687 с.; Т. 2. — 744 с.
98. Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Документи і матеріали ; [уклад. О. Карпенко, К. Мицан] : у 5 т. — Івано-Франківськ : Лілея НВ, 2001.
Т. 1. : Листопадова 1918 р. національно-демократична революція. Проголошення ЗУНР. — 2001. — 628 с.
Т. 2 : Державотворчі й адміністративно-організаційні процеси. —2001. — 712 с.
Т. 3. : Соціально-економічні відносини і визвольні змагання. Кн. 1. — 2005. — 644 с.; Суспільно-політичні процеси. Національно-культурне відродження. Кн. 2. — 2005. — 680 с. — (Т. 4 і Т. 5 цього видання готуються до друку).
99. Конституційні акти України 1917–1920 рр. Невідомі конституції України. — К. : Філос. і соціол. думка, 1992. — 272 с.
100. Історія української конституції : [упоряд. А. Г. Слюсаренко, М. В. Томенко]. — К. : Право, 1997. — 464 с.
101. Український національний визвольний рух. Березень – листопад 1917 року: Док. і матеріали : [упоряд. В. Верстюк (кер.) та ін.]. — К. : Вид-во ім. Олени Теліги, 2003. — 1024 с.
102. Хронологічне зібрання законів, указів Президії Верховної Ради, Постанов і Розпоряджень уряду Української РСР : у 7 т. — К. : Держ. вид-во політ. літератури УРСР, 1963.
Т. 1 : 1917–1941 рр. — 1963. — 771 с.
103. КПРС в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК: 1898–1970 ; пер. з рос. : у 14 т. — К. : Вид-во політ. літератури України, 1979.
Т. 2 : 1917–1924. ; за заг. ред. П. М. Федосєєва, К. І. Черненка. — 521 с.
104. Грушевський М. Спомини / М. Грушевський // Київ. — 1989. — № 8. — С. 103–104.
105. Грушевський М. Спомини / М. Грушевський // Київ. — 1989. — № 9. — С. 108–149.
106. Грушевський М. Спомини / М. Грушевський // Київ. — 1989. — № 10. — С. 122–158.
107. Грушевський М. Спомини / М. Грушевський // Київ. — 1989. — № 11. — С. 113–155.
108. Винниченко В. Щоденник / В. Винниченко // Київ. — 1990. — № 9. — С. 91–123.
109. Винниченко В. Щоденник / В. Винниченко // Київ. — 1990. — № 10. — С. 96–110.
110. Винниченко В. Щоденник / В. Винниченко // Київ. — 1990. — № 11. — С. 85–106.
111. Ковалевський М. При джерелах боротьби: спомини, враження, рефлексії / Ковалевський М. — Інсбрук, 1960. — 588 с.
112. Скоропадський П. Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918. / Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, Інститут східноєвропейських досліджень НАН України, Східноєвропейський д