ЗАСТОСУВАННЯ ОЦІНОЧНИХ ПОНЯТЬ ТА ТЕРМІНІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Короткий опис

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису
ВАСИЛЯКА ДМИТРО КОСТЯНТИНОВИЧ
УДК 343.982.5

ЗАСТОСУВАННЯ ОЦІНОЧНИХ ПОНЯТЬ ТА ТЕРМІНІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Стратонов Василь Миколайович
доктор юридичних наук, професор,
Заслужений юрист України

Запоріжжя – 2011
ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………..3
Розділ 1. Історичний шлях виникнення оціночних понять і термінів у кримінальному судочинстві, їх поняття та види………………….12
1.1 Історичний досвід використання оціночних понять і термінів у кримінально-процесуальному законодавстві…………………………...12
1.2 Розвиток наукових знань про оціночні поняття і терміни в праві………………………………………………………………………..47
Висновок до розділу 1………………………………………………...72
Розділ 2. Сучасний стан визначення оціночних понять і термінів, їх тлумачення та застосування……………...……………………….…..79
2.1 Проблемні питання визначення понять і термінів в кримінально-процесуальному законі України…….......................………………….....79
2.2 Тлумачення й застосування кримінально-процесуальних оціночних понять і термінів……………………………...........................97
2.3 Процедура оцінки та класифікація кримінально-процесуальних оціночних понять………………………………………………….……..127
Висновок до розділу 2……………………………………………….150
Розділ 3. Перспективи розвитку й використання оціночних понять і термінів у кримінальному процесі………………………………….154
3.1 Використання оціночних понять і термінів у сучасному кримінально-процесуальному законодавстві зарубіжних країн……...154
3.2 Перспективи використання оціночних понять і термінів у кримінально-процесуальному законодавстві України та гарантії їх належного застосування……………………………………………..….170
Висновок до розділу 3……………………………………………….186
Висновки…………………………………………………………..…….188
Список використаних джерел………………………………………..193
Додатки………………………………………..…….…………………...213

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Кримінально-процесуальний кодекс України має досить велику кількість проблем. Підтвердженням цього є внесення до нього великої кількості змін і доповнень. Найбільш істотні з них стали наслідком реформування системи кримінального судочинства. Незважаючи на зміни і доповнення, проблема використання в кримінально-процесуальному законі оціночних понять та термінів, що надають суб’єктам кримінально-процесуального судочинства відносно свободи при прийнятті рішень, не знайшло відповідного вирішення в чинному законодавстві.
Думки науковців, які торкалися перспектив використання в текстах нормативних правових актів оціночних термінів, принципово відрізняються, а в окремих випадках носять взаємовиключний характер: від декларативності до пропозицій повного їх виключення. Різні аспекти проблеми оціночних понять досліджувалися представниками загальної теорії права Т.В. Кашаніною, А.С. Піголкіним, І.Д. Шутаком, а також галузевих юридичних наук, зокрема, в адміністративному праві ними цікавилися О.М.Бандурка, Ю.П. Битяк, В.Н. Дубовицький, В.В. Ігнатенко; в кримінальному праві – Я.М. Брайнин, В.Є. Жеребкін, М.І. Ковальов, В.Н.Кудрявцев, М.І. Панов, А.В. Наумов, В.В. Пітецький, Е.А. Фролов; в трудовому праві – В.С. Венедиктов та багато інших. Але розгорнута полеміка практично обійшла стороною кримінально-процесуальну науку. Якщо в зазначених галузях оціночні поняття були об’єктом монографічних досліджень, то в роботах вчених-процесуалістів можна зустріти лише окремі, розрізнені відомості з цього питання, що мають в основному прикладне значення.
В різний час проблема оціночних понять піднімались в роботах: Ю.М. Бєлозьорова, О.А. Кириченка, Ю.М. Грошевого, А.В. Іщенка, М.І.Леоненка, П.А.Лупинської, В.Г.Лукашевича, В.Т. Ма¬ляренка М.М. Михеєнка, В.В. На¬зарова, В.Т.Нора, В.В.Ніколюк, П.Ф.Пашкевича, М.С.Полєвого, В.М.Стратонова, П.С.Елькінд та інших. Проте ними вивчалися лише окремі аспекти даної проблематики, найчастіше на прикладі окремих статей КПК України, в рамках досліджень, пов'язаних з тлумаченням та застосуванням норм права, можливістю їх розуміння та використання при прийнятті рішень. Оціночні поняття були предметом монографічних досліджень у загальній теорії права, кримінальному та адміністративному праві, останнє з яких було завершено в 1989 році, лише у 2003 році С.С.Безруков досліджував оціночні терміни в кримінальному судочинстві Російської федерації. Але за минулий час кардинально змінилися законодавство та умови діяльності правоохоронних органів, значно зросли вимоги до законності і обґрунтованості рішень, що приймають в процесі розслідування, і навіть прийняття судових рішень. У загальній теорії права проведені дослідження з проблем законодавчої техніки, в результаті яких вироблені вимоги до тексту і мови законів.
Однак оціночні терміни в кримінально-процесуальному законі не роз’яснюються, не конкретизуються тому здається, що законодавець надає право тлумачити їх правозастосовним суб’єктам які змушені на власний розсуд визначати їх сенс та відповідно до власних уявлень застосовувати в своїй діяльності. Результати опитування практичних працівників показали, що застосування процесуальних норм, що містять оціночні терміни, викликає труднощі у 87% слідчих, 79,6% прокурорів, 60% суддів. Складність полягає в тому, що значення оціночних термінів не може бути однозначно визначено всіма учасниками кримінального процесу, що застосовують закон, в силу різних причин таких, як: різна правова підготовка, не одинакові професійні навички, а часом і особиста зацікавленість в результаті справи тощо. Тому забезпечити уніфіковане застосування таких приписів досить важко.
Недостатня наукова опрацьованість, та вирішення на законодавчому рівні проблем які виникають в процесі використання оціночних понять і термінів наслідком чого стала недооцінка її практичної значущості і зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена згідно з Стратегією національної безпеки України, затвердженою Укବзом Президента України № 105/2007 від 12 лютого 2007 р., рішенням Ради національної безпеки і оборони України «Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів» від 15 лютого 2008 р. (Указ Президента України №311/2008 від 8 квітня 2008 р.).
Дисертація включена до плану проведення науково-дослідних робіт кафедри кримінального процесу та криміналістики Класичного приватного університету в межах теми «Організаційно-правове, науково-методичне й інформаційне забезпечення досудового слідства та судового провадження» (реєстраційний код 0111U008727).
Тему затверджено рішенням Вченої ради Класичного приватного університету від 25 травня 2011 року (протокол № 9).

Мета і завдання дослідження. Полягає у тому, щоб на основі комплексного аналізу правових, теоретичних і прикладних проблем розкрити правову природу і теоретичні основи використання оціночних понять та термінів у законодавстві про кримінальне судочинство, внести обґрунтовані пропозиції щодо оптимізації їх застосування в судово-слідчій практиці.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
– здійснити історико-правовий аналіз становлення та розвитку оціночних понять та термінів в праві;
– дослідити історичне кримінально-процесуальне законодавство з точки зору використання в його нормах оціночних термінів, встановити об’єктивні і суб’єктивні причини включення їх в текст закону, позитивні і негативні наслідки такого прийому юридичної техніки;
– на основі висновків попередніх наукових розробок з даної теми уточнити визначення оціночних понять та їх характерні ознаки, з’ясувати критерії такої відзнаки;
– проаналізувати сучасний стан і практику реалізації норм, що включають оціночні терміни, в процесі розслідування і вирішення кримінальних справ, виявити проблеми які виникають при цьому;
– вивчити та узагальнити зарубіжний досвід використання оціночних термінів при регламентації порядку провадження у кримінальних справах та визначити перспективи існування оціночних термінів у даній галузі права України;
– сформулювати, аргументувати та внести пропозиції щодо удосконалення чинного кримі¬наль¬но-процесуального законодавства й інших нормативних документів у напрямку оптимізації використання оціночних термінів, в тому числі шляхом внесення змін в їх окремі норми;
Об’єктом дослідження є суспільні відносини які виникають в процесі діяльності суб’єктів та учасників права пов’язані з реалізацією кримінально-процесуальних норм, що включають у свою структуру оціночні поняття та терміни.
Предметом дослідження є правові, теоретичні та прикладні проблеми застосування оціночних понять та термінів в кримінальному процесі України.
Методи дослідження. Під час дослідження використовувалися загально-філософські, загальнонаукові, логічні та спеціальні методи теоретичного й емпіричного рівня, основними з яких є діалектичний, аналітичний, логічний, спостереження, моделювання, системний, експериментальний, соціологічний (опитування, анкетування, інтерв’ювання, статистичної вибірки, порівняння, узагальнення) та інші.
Теоретичну основу дисертаційного дослідження склали розробки наук теорії держави і права, кримінально-процесуального, кримінального, адміністративного, трудового, цивільного та цивільно-процесуального права, а також праці в галузі філософії, філології, лінгвістики, семантики, семіотики, термінознавства, соціології.
Системно-структурний метод використовувався під час вивчення історичного досвіду використання оціночних понять і термінів у кримінально-процесуальному законодавстві, сутності та характеристики розвитку наукових знань про оціночні поняття та терміни (підрозділи 1.1; 1.2; 2.2; 2,3; 3.1); історичний метод застосовано при ¬аналізі становлення та розвитку наукових знань про оціночні поняття і терміни в праві (підрозділи 1.1; 1.2;); формально-логічний метод використано при аналізі проблем визначення понять та термінів в кримінально-процесуальному законі України аналізі їх змісту та місця в системі кримінально-процесуальної та криміналістичної науки (підрозділи 2.1 3.2); використання логіко-юри¬дич-ного методу дозволило встановити зміст кримінально-процесуальних оціночних понять і термінів їх класифікацію, тлумачення, застосування та процедуру оцінки визначити роль в у цьому процесі та¬ких фундаментальних наукових основ, як логіка, гносеологія, он¬то¬логія, лінгвістика (підрозділ 2.2; 2.3), соціологічний метод дає змогу дослідити широкий спектр думок при аналізі практики тлумачення та застосування оціночних понять та термінів в кримінальному процесі (підрозділи 2.2; 2.3; 3.1; 3.2); порівняльно-право¬вий метод застосовано під час детального вивчення вітчизняного та зару¬біж-ного кримінально-процесуального законодавства щодо перспективи розвитку та використання оціночних понять і термінів в кримінальному процесі (підрозділ 1.1; 3.1); статистичний метод – для аналізу практики пізнавальної діяльності слідчого під час розслідування злочинів, у виясненні проблем щодо її організаційно-тактичного забезпечення (підрозділи 2.3; 3.2).
Нормативною базою дослідження є: Конституція України, закони і нормативно-правові акти України, міжнародні угоди, ратифіковані Верховною Радою України, міжнародні угоди щодо взаємної допомоги під час розкриття, розслідування справ, постанови Пленуму Верховного суду України, кримінально-процесуальне законодавство зарубіжних країн.
Емпіричною базою дослідження стали: 220 кримінальних справ, розглянутих судами Миколаївської, Херсонської областей за 1997-2011 рр., зокрема 64, що повернені на додаткове розслідування, 76 зупинених справ, аналіз соціологічного опитування та слідча практика, а саме: результати опитування 160 слідчих прокуратури та МВС України, 86 праців¬ників дізнання, 62 судді.
Відповідно до мети дисертаційного дослідження разом із працями з теорії кримінального процесу та наукових робіт інших авторів з проблем які стосуються теми дисертаційного дослідження використовувався досвід роботи автора в правоохоронних органах та судовій системі.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше зроблено спробу комплексного вивчення проблем, які виникають при оперуванні оціночними поняттями і термінами в кримінально-процесуальній діяльності. Її наукова новизна конкретизується в одержаних висновках і пропозиціях, зокрема:
уперше:
– обґрунтовано авторське визначення етапів становлення та розвитку основних наукових уявлень про оціночні приписи у праві, узагальнені наявні знання, на основі яких запропоновано власне бачення окремих аспектів даної проблематики, зокрема, висловлено думку про існування поряд з оціночними поняттями термінів, указано на можливості їх розмежування;
– докладно розглянуто історичний досвід використання оціночних понять при конструюванні законів, у рамках теми дослідження проведено порівняльно-правовий аналіз вітчизняного та зарубіжного процесуального законодавства на основі чого висунуті гіпотези про перспективи існування оціночних приписів у кримінально-процесуальному праві;
– визначено характерні риси і ознаки оціночних понять, виділені у сфері інших галузей прав на основі чого зроблено висновок про те, що найважливішою ознакою оціночних понять є необхідність процедури оцінки для встановлення їх змісту та можливості застосування у конкретній ситуації. Оціночні поняття використовуються законодавцем не для врегулювання конкретного життєвого випадку, а з метою регламентації ряду схожих обставин, визначити які вичерпно дуже важко або взагалі неможливо;
– сформульовано пропозиції з тлумачення окремих оціночних термінів, запропонована система законодавчих гарантій, яка, на думку автора, дозволить уніфікувати практику їх застосування, зменшити число помилок які допускаються при цьому.
удосконалено:
– поняття юридичного терміну згідно з чим він може бути багатозначним а отже, оціночні приписи права можуть встановлюватися, як за допомогою понять, так і термінів, що дозволяє досягти стислості викладу закону;
– запропонована зміна кількості оціночних понять і термінів, видозміна їх форм, окремі випадки виключення їх з тексту норм, уточнено форми та види оціночних понять та термінів;
– систему законодавчих гарантій належного застосування оціночних понять. Досягти цього можна за рахунок: упорядкування використаної в кримінально-процесуальному законодавстві термінології, роз'яснення в тексті закону окремих оціночних термінів; приведення примірних переліків явищ, що входять в їх зміст.
дістали подальшого розвитку:
– характеристика окремих оціночних понять, що використовуються в кримінальному процесі при неможливості детального врегулювання низки схожих обставин для позначення абстрактних правових явищ, зміст яких має незамкнену структуру, завжди залишаючись відкритим, і може бути встановлено лише за допомогою самостійної оцінки конкретної правозастосовчої ситуації з боку особи, яка застосовує закон щоб уникнути конструювання маси казуїстичних норм замість однієї абстрактної;
– визначена роль суб’єктів права, залежність використання оціночних термінів від їх правосвідомості яка впливає на інтерпретацію оціночних термінів з метою виключення суб’єктивізму, що може привести до грубого порушення закону.

Практичне значення отриманих результатів. Сформульовані в дисертації наукові поло¬ження, висновки і рекомендації можуть бути використані:
у правотворчості – для внесення необхідних змін і доповнень до чинного КПК України, при доопрацюванні проекту нового КПК України;
у правозастосовній діяльності – теоретичні висновки і практичні рекомендації за результатами дослідження можуть використовуватися працівниками правоохоронних органів в їх повсякденній діяльності;
у науково-дослідній сфері – як підґрунтя для подальшого дослідження теоретичних питань оптимізації практичної діяльності щодо застосування норм, що містять оціночні терміни в сфері кримінального судочинства (акт впровадження в діяльність прокуратури м. Миколаїв від 08 вересня 2011);
у навчальному процесі – під час підготовки підручників, навчальних посібників, системі підвищення кваліфікації практичних працівників, ь при підготовці наукових робіт та навчально-методичних матеріалів з даної проблематики (акт впровадження в навчальний процес Херсонського державного університету від 05 вересня 2011 року).
Особистий внесок здобувача. Основні положення, пропозиції та висновки, що характеризують наукову новизну та практичне значення результатів дисертаційного дослідження і виносяться на захист, розроблені автором самостійно. Наукові ідеї та розробки співавторів, опублікованих праць, у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації були оприлюднені на 2 міжнародних науково-практичних конференціях: «Актуальні питання публічного права» (м. Запоріжжя, 11 травня 2011 р.), «Актуальні проблеми регулювання фінансово-кредитних відносин» (Суми, 10-11 червня 2011 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано в 6 публікаціях з яких 4 – статті у наукових фахових виданнях України.
Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що містять 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 220 сторінок, з яких основний текст займає 193 сторінки, список використаних джерел (216 найменувань) – 20 сторінок, додатки – 7 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Результати аналізу історичного та сучасного, в тому числі і зарубіжного, кримінально-процесуального законодавства, зіставлення думок різних дослідників з проблем тлумачення і допустимості використання в законі оціночних приписів дозволяють сформулювати такі основні висновки, рекомендації та пропозиції:
1. Дослідженням установлено, що у найдавніших джерелах права, що дійшли до нашого часу, оціночні висловлювання зустрічаються майже в кожному з них, але відрізняються кількістю їхнього використання. Це пояснюється казуїстичним характером правових норм, а також не розробленістю процедури притягнення особи, яка вчинила злочин, до кримінальної відповідальності. З розвитком прийомів викладу правових приписів, появою процесуальних норм право набуває все більше абстрактного характеру, у тому числі і через збільшення числа оціночних термінів. Зіставлення історичного та сучасного порядку провадження по кримінальних справах свідчить про те, що оціночні вирази використовують практично у схожих правових інститутах. Історичне вивчення правових понять відбувається повільно, для остаточного формування окремих з них потрібні були навіть не сотні, а тисячі років, і, хоча нам вони видаються остаточними, насправді вони будуть змінюватися і надалі. Фактично і в цій галузі людська думка, знання і практичний досвід розвивалися паралельно з удосконаленням матеріального виробництва та процесу інтелектуальної творчості. Зміна кількості оціночних понять і термінів, видозміна їхніх форм, окремі випадки вилучення їх з тексту норм не завжди є результатом осмисленої діяльності законодавця. Швидше ці процеси пояснюються загальними тенденціями соціально-економічного та політичного розвитку суспільства.
Перші правові поняття носили конкретний характер, оскільки здатність до абстрагування була ще дуже незначною. Поступово розвиток йшов у напрямку все більш абстрактних і всеохоплювальних понять. Це призвело до того, що сьогодні право отримало можливість кількома поняттями і нормами охопити велику соціальну реальність і здійснювати її регулювання, тоді як раніше, за допомогою недостатньо абстрактних понять, яке могло охопити лише невелику частину дійсності, що вело до створення великої кількості норм.
2. Автор прийшов до висновку, що оціночні приписи права можуть встановлюватися як за допомогою понять, так і термінів. Під час конструювання нормативних правових актів законодавець у більшості випадків використовує саме терміни (у тому числі і оціночні), що дозволяє досягати стислості викладу. У тексті законів наводяться лише найбільш важливі поняття, що мають визначальне значення для належної реалізації норм, у зміст яких вони входять. Основна ж частина правових понять розробляється наукою. Крім цього, врегулювавши будь-які правовідносини за допомогою певних оціночних формулювань, законодавець згодом украй рідко відмовляється від такого прийому, тому оціночні приписи практично не зазнають змін у процесі оновлення законодавства про кримінальне судочинство.
3. Встановлено, що найважливішою ознакою оціночних понять є необхідність процедури оцінки для встановлення їхнього змісту та можливості застосування в конкретній ситуації. Оціночні терміни використовуються законодавцем не для врегулювання конкретного життєвого випадку, а з метою регламентації низки схожих обставин, визначити які вичерпно дуже важко або взагалі неможливо. Тому запропоноване окремими вченими найменування таких виразів – «ситуаційні» - не в повній мірі відповідає їхній суті і є, на наш погляд, неприйнятним.
4. У зв’язку з відсутністю законодавчого роз’яснення оціночних термінів значно зростає роль доктринального тлумачення, заснованого на узагальненні практики і різного роду оцінках. Однак зусилля інтерпретації оціночних термінів у нормативних актах вищих судових інстанцій, а також за допомогою відомчої правотворчості не надають серйозного впливу на практику їхнього застосування: більшість практичних працівників відчувають об’єктивні труднощі під час оперування оціночними приписами. Правильне розуміння і застосування оціночного поняття, що міститься в одній нормі права, вимагає звернення до інших норм закону, розкриття сенсу оціночного поняття, виходячи із сукупності норм, їхньої мети. У той же час, ученими-процесуалістами запропоновано власне розуміння змісту більшості оціночних термінів, засноване на судово-слідчій практиці, що склалася у процесі реалізації приписів чинного кримінально-процесуального закону. Установлення належного сенсу оціночних термінів і правильне застосування норм, у структуру яких вони входять, здебільшого залежить від правосвідомості особи, яка ними оперує. Але рівень суспільної і фахової правосвідомості не є сталою, здатною змінюватися як у кращий, так і в гірший бік. Тому ставити належне застосування оціночних приписів у залежність виключно від особистісних властивостей суб’єкта права є неприпустимим, оскільки це може привести до суб’єктивізму і сваволі.
5. Констатуючи, що визначенням оціночного поняття є відносно певні поняття, які використовуються законодавцем за неможливості детального врегулювання низки схожих обставин для позначення абстрактних правових явищ, зміст яких має незамкнену структуру, завжди залишаючись відкритим, можуть бути встановлені лише за допомогою самостійної оцінки конкретної правозастосовчої ситуації з боку особи, яка застосовує закон. Наявність оціночних понять і термінів у кримінально-процесуальному праві вкрай необхідно. Вони дозволяють урахувати конкретні обставини певної справи і вибрати щодо них одне з перерахованих у законі або витікають з його змісту рішень, що робить кримінально-процесуальне законодавство універсальним, здатним відреагувати на будь-яку життєву ситуацію.
6. Пояснюється, що серед причин існування в кримінально-процесуальному законі оціночних приписів, переважають не суб’єктивні, а об’єктивні чинники. У більшості випадків використання оціночних термінів звільняє законотворців від необхідності конструювання великого числа казуїстичних норм і дозволяє суб’єктам права самостійно добудовувати норму права щодо ситуації, що склалася. Законодавство не поспішає «позбавлятися» від оціночних понять і термінів. Аналіз проектів КПК України, змін і доповнень, внесених до чинного закону, свідчить, що їхнє число не тільки не зменшується, але, навпаки, збільшується у зв’язку з пропонованими нововведеннями.
7. Обгрунтовується, що оціночні терміни не є «винаходом» вітчизняної юридичної техніки, досить широко вони використовуються і в процесуальному законодавстві зарубіжних держав. При цьому у зв’язку зі складністю їхнього практичного застосування, незважаючи на наявність такого джерела права, як прецедент, вищими судовими інстанціями вживаються заходи для закріплення стандартів оціночних понять і термінів, уніфікації практики їхньої реалізації за допомогою роз'яснення найбільш значущих з них у своїх рішеннях. Однак у силу того, що сенс одних оціночних понять і термінів розшифровується через звернення до інших, які також вимагають тлумачення, відчутного спрощення процесу оперування ними не досягається. Порівняльно-правовий аналіз показує, що законодавці різних держав, котрі стикаються зі схожими проблемами, змушені використовувати оціночні терміни під час регламентації аналогічних процесуальних дій і рішень. Зроблені в окремих державах спроби інтерпретації оціночних термінів в актах вищих судових інстанцій не здатні кардинально вирішити проблему, тому що роз’яснення сенсу одних оціночних понять досягається за рахунок застосування інших, як правило, складових і складніших для сприйняття. Оскільки зроблені зусилля інтерпретації оціночних термінів у нормативних актах вищих судових інстанцій, а також за допомогою відомчої правотворчості не роблять серйозного впливу на практику їхнього застосування, адже більшість практичних працівників відчувають об’єктивні труднощі під час оперування оціночними термінами, вважаємо за необхідне здійснити закріплення безпосередньо в кримінально-процесуальному законі трактування окремих оціночних термінів, що дозволить уніфікувати практику їхнього застосування, уникнути численних правозастосовних помилок.
8. Автор доходить до висновку, що зростаючі вимоги до законності й обґрунтованості рішень, що приймаються у сфері кримінального судочинства, обумовлюють необхідність створення системи законодавчих гарантій належного застосування оціночних понять. Досягти цього можна за рахунок: 1)упорядкування використаної в кримінально-процесуальному законодавстві термінології, 2) роз’яснення в тексті закону окремих оціночних термінів; 3) приведення примірних переліків явищ, що входять до їхнього змісту.
9. Узагальнюючи історичний та зарубіжний досвід, розвитку кримінально-процесуального закону, досягнень суміжних галузей права, необхідно використати здобутки лінгвістики та законодавчої стилістики, покликані узагальнити кращі варіанти мовної діяльності законодавця, застосовувати закономірності та правила словникових і граматичних ресурсів мови – з тим розрахунком, щоб мова стала реалією законодавчої волі, мовленнєвою формою законодавчого твору. У процесі розроблення цього закону важливо не просто дотримуватися правил юридичної техніки, але й витримувати загальний стиль законодавства. Закріплення безпосередньо в кримінально-процесуальному законі трактування окремих оціночних термінів (навіть приблизне) дозволило б уніфікувати практику їхнього застосування, уникнути численних правозастосовних помилок.

Список використаних джерел

1. Вильнянский С.И. Применение норм советского права / С.И. Вильянский // Ученые запис¬ки Харьковского юридического института. – Х., 1956. – Вып. 7. – С. 13-15.
2. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права / Под ред. К.И.Батыра, Е.В. Поликарповой. В двух томах. - М. : Юрист, 1996. – Т.1. – 392 с.
3. Курбатов А.А. Судопроизводство в архаических Афинах / А.А. Курбатов // Государство и право. – 1993. – № 6. – С. 16-18.
4. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права / Под ред. К.И. Батыра и Е.В. Поликарповой. В двух томах. – М.: Юрист, 1996. – Т. 2. – 520 с.
5. Дрожжин В. Суд на родине Фемиды / В. Дрожжин // Советская юстиция. – 1993. – № 16 – С.17-18.
6. Дрожжин В. Правосудие в средние века / В. Дрожжин // Российская юстиция. – 1995. – № 1 – С.31-32.
7. Общая история государства и права / Под ред. К.И.Батыра. – М., Юрист, 1998. – 326 с.
8. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права / Под ред. К.И.Батыра и Е.В.Поликарповой. – М.: Юрист, 1996. – Т. 1. – 470 с.
9. Томсинов В.А. О сущности явления, называемого рецепцией римского права / В.А. Томсинов // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 1998. – № 4. – С. 11-12.
10. Дрожжин В. Правосудие в Древнем Риме / В. Дрожжин // Российская юстиция. – 1994. – № 10. – С. 34-36.
11. Томсинов В.А. Юриспруденция в Древнем Риме (постклассический период) / В.А. Томсинов // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 1995. – № 6. – С. 63-64.
12. Фойницкий И.Я. Курс уголовного судопроизводства / И.Я. Фойницкий. – СПб., 1996. – Т. 1. – 342 с.
13. Дрожжин В. Правосудие в средние века / В. Дрожжин // Российская юстиция. – 1995. – № 1. – С. 31-33.
14. Российское законодательство X–XX веков. В девяти томах / Под общ. ред. О.И. Чистякова. – М. : Юрид. лит., 1984. – Т. 1. – 430 с.
15. Маньков А.Г. Уложение 1649 года – кодекс феодального права России / А.Г. Маньков. – Л. : «Наука» Ленингр. отделение, 1980. – 272 с.
16. Уставъ уголовнаго судопроизводства / Составлен М.П. Шрамченко и В.П. Широковымъ. – СПб. : Издание Юридическаго книжнаго магазина Н.К. Мартынова, 1909. – 1192 с.
17. Колдаев А.В. Следствие и полицейское дознание по Своду Законов Российской Империи 1857 / А.В. Колдаев // Правоведение. – 1988. – № 1. – С. 91-93.
18. Баршев Я. Основания уголовного судопроизводства с применением к российскому уголовному судопроизводству / Я. Баршев. – СПб., 1904. – 297 с.
19. Смыкалкин А. От реформ Екатерины II к судебной реформе 1864 года / А. Смыкалкин // Российская юстиция. – 2001. – № 3 – С. 41.
20. Кони А.Ф. Собрание сочинений. В восьми томах / А.Ф. Кони. – М. : Юрид. лит., 1967. – Т. 4. – 543 с.
21. Российское законодательство X–XX веков. В девяти томах / Под общ. ред. О.И.Чистякова. – М. : Юрид. лит., 1991. – Т. 8. – 495 с.
22. Амбасса Л.Ш. Организация предварительного расследования во Франции на современном этапе / Л.Ш. Амбасса // Государство и право. – 1999. – № 1. – С. 109.
23. Уголовный процесс: Учебник для ВУЗов / Под ред. проф. К.Ф. Гуценко. – М. : Зерцало, 2000. – 588 с.
24. Гродзинский М.М. Законодательная техника и уголовный закон / М.М. Гродзинский // Вестник советской юстиции. – 1928. – № 9. – С. 23-25.
25. Язык закона / Под ред. А.С. Пиголкина. – М., Юридическая литература, 1990. – 215 с.
26. Галаган І.С. Кримінальний процес УРСР / І.С. Галаган, Д.С. Сусло. – К. : Наук. думка, 1970. – 342 с.
27. Керимов Д.А. Кодификация и законодательная техника / Д.А. Керимов. – Л. : Наука, 1962. – 246 с.
28. Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: Вибрані твори / М.М. Михеєнко. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 201 с.
29. Вильнянский С.И. Применение норм советского права / С.И. Вильянский // Ученые запис¬ки Харьковского юридического института. – Х., 1956. – Вып. 7. – С. 13.
30. Безруков С.С. Оценочные понятия и термины в уголовно-процессуальном законодательстве России / С.С.Безруков. – Омск : Академия МВД России, 2003. – 174 с.
31. Кашанина Т.В. Оценочные понятия в советском праве / Т.В. Кашанина // Право¬ведение. – 1976. – № 1. – С.25.
32. Ивин А.А. Основания логики оценок / А.А. Ивин. – М. : Юридическая литература, 1970. – С.11.
33. Жеребкин В.Є. Логический анализ понятий права / В.Е. Жеребкин. – К. : Вища шк., 1976. – 150 c.
34. Бару М.И. Оценочные понятия в трудовом законодательстве / М.И. Бару // Советское гocударство и право. – 1970. – № 7. – С.104-106.
35. Скороходько Е.Ф. Термін у науковому тексті. / Е.Ф. Скороходько. – К. : Логос, 2006. – 99 с.
36. Кон П. Универсальная алгебра / П. Кон. – М., Наука, 1968. – 136 с.
37. The Macmillan Encyclopedia. London : Маkмilаn London Lіміted, 1985.- 176 с.
38. Філософський словник / За ред. В.І. Шинкарука. – 2.вид., перероб. і доп. – К. : Голов. ред. УРЕ, 1986. – 800 с.
39. Кант І. Критика практичного розуму / І. Кант. – К. : Юніверс, 2004. – 240 с.
40. Кірюхін Д.І. Вступ до філософії релігії Геґеля. Філософія як спекулятивна теологія / Д.І. Кірюхін. – К. : ПАРАПАН, 2009. – 204 с.
41. Черданцев А.Ф. Толкование советского права / А.Ф. Черданцев. – М., Юридическая литература, 1979. – С. 93-102.
42. Лупинская П.А. Решения в уголовном судопроизводстве: их виды, содержание и формы / П.А. Лупинская. – М. : Юрид. лит., 1976. – С. 29-136.
43. Пиголкин А.С. Юридическая герминология и пути ее совершенствова¬ния / А.С. Пиголкин // Ученые записки ВНИИСЗ. – Вып. 24. – М., Юридическая литература, 1971. – С.23-24.
44. Бойко Л.М. Совершенствование законодательной техники в условиях ускорения социально-экономического развития советского общества /Л.М. Бойко. – Ташкент, 1988. – 182 с.
45. Питецкий В.В. Оценочные признаки уголовного закона: (Сущность, перспективы использования в законодательстве) / В.В. Питецкий. – Красноярск, 1993. – С. 17-18.
46. Алексеев М.Н. Диалектика форм мышления / М.Н.Алексеев. – М., Научная литература,1959. — С.32.
47. Курсанов Г.А. Диалектический материализм о понятии / Г.А. Курсанов. – М., 1963. – 190 с.
48. Кашанина Т.В. Правовые понятия как средство выражения содержания права / Т.В. Кашанина // Советское государство и право. – 1981. – № 1. – С.38-39.
49. Квитко И.С. Термин в научном документе / И.С. Квитко. – Львов : Вища шк., 1976. – 125 с.
50. Квитко И.С. Терминоведческие проблемы редактирования / И.С. Квитко, В.М. Лейчик, Г.Г. Кабанцев. — Львов, 1986. — 136 с.
51. Моргунова М.Н. Лексика сферы бизнеса в современном английском языке: дис. ... канд. филол. наук : 10.02.04 / М.Н. Моргунова. – Ростов на Дону, 2003. – 227 с.
52. Кузькин Н.П. К вопросу о сущности термина / Н.П. Кузькин // Вестник ЛГУ. Серия истории, языка и литературы. – 1962. – № 20. – Вып. 4. – С. 136-137.
53. Кузькин Н.П. К вопросу о сущности термина / Н.П. Кузькин // Вестник ЛГУ. – № 20. – Вып. 4. – Л., 1962. – 22-23.
54. Agranai. The Contribution оГ the Judiciary to the Legislative Endeavor. – Tel-Aviv U.L. Rev, 1984. – №10. – P. 233
55. Головин Б.П. Лингвистические основы учения о терминах / Б.П. Головин, Р.Ю. Кобрин. – М. : Высшая шк., 1987. – 105 с.
56. Бергер М.Г. Лингвистические требования к термину / М.Г. Бергер // Русский язык в школе. – №3. – С. 68 - 69.
57. Румянцев О.Г. Энциклопедический юридический словарь / О.Г. Румянцев, В.М. Додонов – М., 1997. – 755 с.
58. Пиголкин А.С. Язык закона / А.С. Пиголкин. – М. : Юрид. лит., 1990. – 200 с.
59. Лотте Д.С. Основы построения научно-технической терминологии [еле-ктронний ресурс] / Д.С. Лотте. – Режим доступа: паprepod.nspu.ru/mod/ resource/view.ph...
60. Питецкий В.В. Оценочные признаки уголовного закона (сущность, функции, перспективы использования в законодательстве) / В.В. Питецкий. – Красноярск : Красноярский гос. ун-т, 1993. – 88 с.
61. Барташова О.А. Языковая природа термина и проблема его определения / О.А. Барташова // Терминологическое обеспечение научно-технического прогресса / Отв. ред. Л.Б. Ткачева: Тезисы докладов зональной научно-практической конференции 30 июня – 1 июля 1988 года. – Омск: Омский политехнический институт, 1988. – 184 с.
62. Даниленко В.П. Русская терминология: опыт лингвистического описания / В.П. Даниленко. – М.: Наука, 1977. – 246 с.
63. Милославская Д. Трудности семантической интерпретации юридического текста / Д. Милославская // Российская юстиция. – 2000. – № 3 – С. 46.
64. Хижняк С.П. Правовая терминология и проблемы ее упорядочения / С.П. Хижняк // Правоведение. – 1990. – № 6. – С. 70.
65. Пряшников Е.А. Единство "явление - понятие - термин" и его значение для законодательства / Е.А. Пряшников // Советское государство и право. – 1971. – № 2. – С. 114-116.
66. Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение / Я.М. Брайнин. – М. : Юрид. лит., 1967. –240 с.
67. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений / В.Н. Кудрявцев. – М. : Юрид. лит., 1972. – 352 с.
68. Кудрявцев В.Н. Теоретические основы квалификации преступлений / В.Н. Кудрявцев. – М. : Госюриздат, 1963. – 324 с.
69. Астрахан Е.И. Оценочные понятия в советском законодательстве о труде и социальном обеспечении / Е.И. Астрахан // Уч. зап. ВНИИСЗ. – М. : ВНИИСЗ, 1974. – Вып. 30. – 260 с.
70. Кашанина Т.В. Оценочные понятия в советском праве / Т.В. Кашанина // Правоведение. – 1976. – № 1. – С. 28-29.
71. Питецкий В.В. Оценочные понятия в советском уголовном праве : автореф. дисс. на соискание научной степени канд. юрид. наук : 12.00.09 уголовный процес и криминалистика; судебная експертиза / В.В. Питецкий. – Свердловск, 1979. – 16 с.
72. Шапченко С.Д. Оценочные признаки в составах конкретных преступлений : автореф. дисс. на соискание научной степени канд. юрид. наук : 12.00.08. – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / С.Д. Шапченко. – К., 1988. – 24 с.
73. Игнатенко В.В. Оценочные понятия в законодательстве об административной ответственности : автореф. дисс. на соискание научной степени канд. юрид. наук: 12.00.07. – административное право / В.В. Игнатенко. – Свердловск, 1989. – 17 с.
74. Комиссарова К.И. Правоприменительная деятельность суда в гражданском процессе / К.И. Комиссарова // Советское государство и право. – 1971. – № 3. – С. 34-35.
75. Кашанина Т.В. Оценочные понятия в советском праве: автореф. дисс. на соискание научной степени канд. юрид. наук: 12.00.01 – теория государства и права / Т.В. Кашанина. – Свердловск, 1976. – 16с.
76. Войшвилло Е.К. Логика как часть теории познания и научной методологии / Е.К. Войшвилло, М.Г. Дегтярев – М. : Наука, 1994. – Книга II. – 331 с; Войшвилло Е.К. Понятие / Е.К. Войшвилло. – М. : Изд-во Московского ун-та, 1967. – 286 с.
77. Савицкий В.М. Теоретическая модель основ уголовно-процесуального законодательства / В.М. Савицький. – М. : Госполитиздат, 1959. – 245 с.
78. Стратонов В.М. Кримінально-процесуальний закон: недосконалість юридичної техніки / В.М. Стратонов. – Вісник ЗЮІ МВС України. – 2003. – № 4. – С. 201-209.
79. Лисюткин А.Б. Юридическая техника и правовые ошибки / А.Б. Лисюткин // Государство и право. – 2001. – №11. – С. 22-28.
80. Кохановский В.П. Философские проблемы социально-гуманитарных наук : учеб. пособие для аспирантов / В.П. Кохановский. – Ростов-на-Дону, 2005. – 313 с.
81. Демченко В.М., Стратонов В.М. Кримінально-процесуальний закон: стилістичні проблеми / В.М. Демченко, В.М. Стратонов // Право України. – 2002. – № 11. – С. 124-127.
82. Російсько-український словник наукової термінології: Суспільні науки / Й.Ф. Андерш, С.А. Воробйова та ін. – К. : Наук. думка, 1994. – 600 с.
83. Кримінально-процесуальний кодекс України: Офіційні тексти. – Львів : Новий світ. – 2000, 2005. – 224 с.
84. Словник юридичних термінів (російсько-український)// Й. Андерш, В. Вінник та ін. – К. : Юринком, 1994. – 332 с.
85. Російсько-український словник ділової мови / укл. В. Підмогильний, Є. Плужник. – 3-тє видання словника „Фразеологія ділової мови”, доп. і виправл. – К. : Редакція журналу „Український світ”, 1992. – 790 с.
86. Белкин Р.С. Експеримент в следственой, судебной и экспертной практике / Р.С. Белкин. – М. : Юрид. лит., 1964. – 134 с.
87. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации. [електронний ресурс]. – Режим доступа: www.ICPO. AT.TUT.BY/crimeprru.html.
88. Михеенко М.М. Кримінальний процес України / М.М. Михеенко, В.Т. Нор, В.П. Шибіко. – К. : Либідь. – 1999. – 564 с.
89. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах (1973—1998). – С.226.
90. Кримінально-процесуальний кодекс України. Цивільний процесуальний кодекс України / Верховний Суд України; Відп. ред. В.Т. Маляренко. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
91. Яременко В. Новий тлумачний словник української мови (у чотирьох томах) / В. Яременко, О. Сліпушка – Т. 4. — К. : Аконіт, 1998. – 765с.
92. Бойко В. Щодо деяких положень нового Кримінально-процесуального законодавства України / В. Бойко, Н. Бобечко // Право України. – 2003. – № 1. – С. 99-105.
93. Стратонов В.М. Цивільний позов як основа конституційних гарантій / В.М. Стратонов, В.В. Ігнатенко // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. – № 4. – С. 89-93.
94. Стратонов В.М. До проблем суб’єктів кримінально-процесуального пізнання / В.М. Стратонов // Матеріали науково-практичної конференції [«Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законодавчій та правозастосовній діяльності»], (Київ, 3 квітня 2009р.) / Київський нац. ун-т внутр. справ, Асоціація процесуалістів України. – К. : Вид-во Атіка, 2009. – С. 411-416.
95. Стратонов В.М. Проект кримінально-процесуального законодавства: проблемні питання для обговорення / В. М. Стратонов // Право і Безпека – 2003. – № 2(4). – С. 182-184.
96. Гладких В.И. Новый УПК: больше вопросов, чем ответов / В.И. Гладких // Российский следователь. – 2003. – № 1. – С. 17-19.
97. Баранов В.М. Истинность норм советского права. Проблемы теории и практики / В.М. Баранов; под ред. проф. М.И. Байтина. – Саратов : Изд-во Саратов, ун–та, 1989. – 397 с.
98. Васьковский Е.В. Руководство к толкованию и применению законов: практическое пособие /Е.В. Войтовский. – М. : Юридическое бюро "Городец", 1997. – 128 с.
99. Стратонов В.М. Правова освіта, як один з чинників розбудови громадянського суспільства України / В.М. Стратонов // Зб. науково–методичних праць за матеріалами науково–практичної конференції, (Херсон, 21–22 вересня 2007 р.) / МОН України, Херсонський державний університет. – Херсон : Вид-во Херсонського державного університету, 2007. – С. 82–94.
100. Якупов Р.Х. Правоприменение в уголовном процессе России / Р.Х. Якупов. – М. : МВШМ МВД России, 1993. – 192 с.
101. Стратонов В.М. Кримінально–процесуальні рішення в системі пізнавальної діяльності / В.М. Стратонов // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2009. – № 4. – С. 174–180.
102. Наумов А.В. Реализация уголовного права и деятельность следователя / А.В. Наумов. – Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1983. – 83 с.
103. Дюрягин И.Я. Применение норм советского права. Теоретические вопросы / И.Я. Дюрягин. – Свердловск: Средне–Уральское кн. изд-во, 1973. – 247 с.
104. Лазарев В.В. Правоприменительная деятельность органов внутренних дел / В.В. Лазарев, И.П. Левченко. – М. : Академия МВД СССР, 1989. – 85 с.
105. Бро Ю.Н. Проблемы применения советского права / Ю.Н. Бро. – Иркутск : Иркутский гос. ун–т им. А.А. Жданова, 1980. – 84 с.
106. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права (курс лекций) / С.С. Алексеев. – Свердловск: Свердловский юридический институт, 1966. – Вып. 4. – 203 с.
107. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе / В.М. Горшенев. – М. : Юрид. лит., 1972. – 256 с.
108. Лазарев В.В. Применение советского права/ В.В. Лазарев. – Казань : Изд–во Казанского ун¬т-та, 1972. – 200 с.
109. Александров Н.Г. Применение норм советского социалистического права /Н.Г. Александров – М. : Изд.–во Московского ун-та, 1958. – 40 с.
110. Теория государства и права / Под ред. А.И. Денисова. – М. : Изд–во Моск. ун¬т-та, 1972. – 531 с.
111. Ткаченко Ю.Г. Нормы советского социалистического права и их применение / Ю.Г. Ткаченко. – М. : Госюриздат, 1955. – 67 с.
112. Михаляк Я.С. Применение социалистического права в период развернутого строительства коммунизма /Я.С. Михаляк. – М. : Госюриздат, 1963. – 44 с.
113. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм / П.Е. Недбайло. – М. : Госюриздат, 1960. – 511 с.
114. Хангалов Н.П. О применении советских правовых норм / Н.П.Хангалов // Советское государствово и право. – 1955. – № 1. – С.32-33.
115. Шагиева Р.В. Процессуально–правовые нормы и их реализация в социалистическом обществе / Р.В. Шагиева. – Казань: Изд-во КГУ, 1986. – 101 с.
116. Теория государства и права / Под ред. A.M. Васильева. – М. : Юрид. лит., 1983. – 415 с.
117. Решетов Ю.С. Реализация норм советского права. Системный анализ / Ю.С. Решетов. – Казань : Изд-во КГУ, 1989. – 154 с.
118. Шикин Е.П. Основные условия эффективного применения права : автореф. дисс. на соискание научной степени канд. юрид. наук : 12.00.01 – теория госуларства и права / Е.П. Шикин. – Свердловск, 1971. – 18 с.
119. Правоприменение в советском государстве / Отв. ред. И.Н. Кузнецова, И.С. Самощенко. – М. : Юрид. лит., 1985. – 304 с.
120. Ягофаров Д.А. Оптимальное правоприменительное решение: понятие, сущность / Д.А. Ягофаров // Теоретические и организационно–правовые проблемы применения наказания: Сб. науч. тр. – Уфа : УВШ МВД СССР, 1990. – 177 с.
121. Сморчков А.И. Правоприменительное решение / А.И. Сморчков // Юридическая деятельность: сущность, структура, виды: Сб. науч. тр. – Ярославль : Ярославский гос. унт–т, 1989. – 140 с.
122. Тарановский Ф.В. Учебник энциклопедии права / В.Ф. Тарановский. – Юрьев : Б.и., 1917.– 534 с.
123. Мирошников Е.Г. Ясность и точность как требования к языку закона / Е.Г. Мирошников // Проблемы юридической техники: Сборник статей / Под ред. проф. В.М. Баранова. – Нижний Новгород : Нижполиграф, 2000. – 823 с.
124. Черданцев А.Ф. Толкование советского права / А.Ф. Черданцев. – М. : Юрид. лит., 1979. – 168 с.
125. Барак А. Судейское усмотрение / А. Барак. – М. : Норма, 1999. – 376 с.
126. Kohler. Judicial Interpretation of Enacted Law II Science of Legal Method II The Modern Legal Philosophy Series. – 1917. – P. 187-190.
127. Апт Л.Ф. Правовые дефиниции в законодательстве / Л.Ф. Апт // Проблемы юридической техники: Сборник статей / Под ред. проф. В.М. Баранова. – Нижний Новгород : Нижполиграф, 2000. – 823 с.
128. Кожевников В.В. Уголовно–процессуальный аспект механизма правового регулирования / В.В. Кожевников, П.Г. Марфицин. – Омск : ЮИ МВД России, 1998. – 155 с.
129. Дроздов Г.В. Правовая природа разъяснений закона высшими органами судебной власти / Г.В. Дроздов // Советское государство и право. – 1992. – № 1. – С. 70-72.
130. Постановление № 1 Пленума Верховного Суда СССР "О судебной экспертизе по уголовным делам" от 16 марта 1971 г. / Сборник постановлений Пленумов Верховных Судов СССР и РСФСР (Российской Федерации) по уголовным делам. – М., 1995. – 599 с.
131. Постановление № 2 Пленума Верховного Суда СССР «О применении судами законодательства, регламентирующего пересмотр в порядке надзора приговоров, определений, постановлений по уголовным делам» от 5 апреля 1985 г. / Сборник постановлений Пленумов Верховных Судов СССР и РСФСР (Российской Федерации) по уголовным делам. – М. : Спарк, 1995. – 599 с.
132. Постанова №8 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду кримінальних справ із протокольною формою досудової підготовки матеріалів "від 24 грудня 1985 (в ред. Постанови Пленуму № 11 від 21 грудня 1993 р.) / Збірник постанов Пленумів Верховних Судів СРСР і РРФСР (Російської Федерації) у кримінальних справах. – М., 1995. – С. 473.
133. Мартынчик Е. Прецедентное право: от советской идеологии к международной практике / Е. Мартынчик, Э. Колоколова // Российская юстиция. – 1994. – № 12. – С.32-34.
134. Реутов В.П. Правоприменительная практика (понятие и место в правовой системе)/В.П. Реутов // Современная правоприменительная практика как осуществление правовой политики перестройки в СССР: Межвуз. сб. науч. тр. – Пермь : Пермский гос. ун–т, 1989. – 148 с.
135. Гарапшин К.М. Правоприменительная практика в советском общенародном государстве: автореф. дис. на соискание научной степени канд. юрид. наук: 12.00.01 – теория государства и права / К.М. Гарапшин. – Казань, 1985. – 17 с.
136. Лукич Р. Методология права / Под ред. Д.А. Керимова. – М. : Прогресс, 1981. –304 с.
137. Николюк В.В. Стадия возбуждения уголовного дела (в вопросах и ответах) / В.В. Николюк, В.В. Кальницкий, П.Г. Марфицин. – Омск : ОВШМ МВД России, 1995. – 108 с.
138. Белозеров Ю.Н. Проблемы обеспечения законности и обоснованности возбуждения уголовного дела / Ю.Н. Белозеров, А.А. Чувилев. – М. : ВШ МВД СССР, 1973. – 126 с.
139. Соловьев А.Д. Процессуальные вопросы установления истины на предварительном следствии (по материалам УССР) : автореф. дисс. на соискание научной степени доктора юрид. наук / А.Д. Соловьев. – К., 1969. – 44 с.
140. Карнеева Л.М. Особенности пределов доказывания при принятии некоторых процессуальных решений в стадии предварительного следствия / Л.М. Карнеева, Г.М. Миньковский // Вопросы предупреждения преступности. – М. : Юрид. лит., 1966. – Вып. 4. – 192 с.
141. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса / М.С. Строгович. – М. : Наука, 1970. – Т.ІІ. – 516 с.
142. Питулько К.В. Прблемы судебного контроля за применением заключения под стражу в качестве меры пресечения и за продлением его сроков / К.В. Питулько // Правоведение. – 2000. – № 2. – С.45-46.
143. Михайлов В.А. Меры пресечения в российском уголовном процессе / В.А. Михайлов. – М. : Право и закон, 1996. – 299 c.
144. Чувилев А.А. Заключение под стражу в качестве меры пресечения / А.А. Чувилев. – М. : ВШ МВД СССР, 1989. –49 с.
145. Смирнов В.В. Арест как мера пресечения, применяемая следователем органов внутренних дел / В.В. Смиронов. – Хабаровск : ВШМ МВД СССР, 1987. – 94 с.
146. Давыдов В.А. Заключение под стражу как мера пресечения : автореф. дисс. на соискание научной степени канд. юрид. наук : 12.00.09 – уголовный процесс и криминалистика; судебная експертиза / В.А. Давыдов. – М., 1978. – 22 с.
147. Петрухин И.Л. Неприкосновенность личности и принуждение в уголовном процессе / И.Л. Петрухин. – М. : Наука, 1989. – 252 с.
148. Франк Л.В. Задержание и арест подозреваемого /Л.В. Франк. – Душанбе : Таджикский гос. ун–т, 1963. – 236 с.
149. Николюк В.В. О принципах обновления уголовно–процессуального законодательства / В.В. Николюк // Проблемы повышения эффективности деятельности органов внутренних дел: Межвуз. сб. науч. тр. – Омск : ОВШМ МВД СССР, 1990. – 219 с.
150. Ларин A.M. К прогнозу развития советского уголовного процесса / A.M. Ларин // Совершенствование законодательства о суде и правосудии / Ред. кол. В.М. Савицкий. – М. : ИГПАН, 1985. – 163 с.
151. Альшевский Т.В. Общие условия предварительного следствия / Т.В. Альшевский // Дознание и предварительное следствие (в вопросах и ответах). – М. : Высшая шк. МООП, 1965. – 146 с.
152. Викторов Б.А. Общие условия предварительного расследования в советском уголовном процессе / Б.А. Викторов. – М. : ВШ МВД СССР, 1971. – 59 с.
153. Модельный Уголовно–процессуальный кодекс (рекомендательный законодательный акт государств – участников Содружества Независимых Государств) // Международные правовые акты государств – участников СНГ в области борьбы с преступностью: Сборник документов / Под общ. ред. проф. В.В. Черникова. – М. : ООО «Интел–универсал», 1999. – 640 с.
154. Ожегов С.И. Толковый словарь русского языка / С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. – М. : Азбуковник, 1997. – 944 с.
155. Ивин А.А. Основания логики оценок / А.А. Ивин. – М. : Изд-во Московского ун-та, 1970. – 230 с.
156. Соловьева Т.А. Оценочные понятия и суждения в уголовно-процессуальном праве / Т.А. Соловьева // Правоведение. – 1986. – № 3. – С. 72 -74.
157. Кашанина Т.В. Оценочные понятия в советском праве / Т.В. Кашанина // Правоведение. – 1976. – № 1. – С.27-28.
158. Жеребкин В.Е. Логический анализ понятий права / В.Е. Жеребкин. – К. : Издательское объединение "Вища школа", 1976. – 152 с.
159. Питецкий В.В. Позитивные и негативные свойства оценочных понятий / В.В. Питецкий // Эффективность уголовного права на современном этапе / Ред. М.И.Ковалев. Свердловск : Свердловский юрид. ин-т, 1977. – Вып. 54. – 158 с.
160. Питецкий В.В. Применение оценочных признаков уголовного закона / В.В. Питецкий. – Красноярск: Красноярский гос. ун-т, 1995. – 111 с.
161. Арсеньев В.Д. Вопросы общей теории судебных доказательств / В.Д. Арсеньев. – М. : Госюриздат, 1964. – 177 с.
162. Резник Г.М. Внутреннее убеждение при оценке доказательств / Г.М. Резник. – М. : Юрид. лит., 1977. – 118 с.
163. Михеенко М.М. Доказывание в советском уголовном процессе / М.М. Михеенко. – К.: Вища шк., 1984. – 133 с.
164. Зинатуллин 3.3. Уголовно-процессуальное доказывание / З.З. Зинатуллин. – Ижевск : Изд-во Удмуртского гос. ун-та, 1993. – 178 с.
165. Матюшин Б.Т. Общие вопросы оценки доказательств в судопроизводстве / Б.Т. Матюшин. – Хабаровск : ВШМ МВД СССР, 1987. – 70 с.
166. Стратонов В.М. Криміналістична теорія пізнавальної діяльності / В.М. Стратонов. – Херсон : Вид-во ХДУ, 2009. – 440 с.
167. Никандров В.И. Об оценке доказательств участниками уголовного процесса // Советское государство и право. – 1992. – № 5. – С. 63.
168. Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств / Р.С. Белкин. – М. : Наука, 1966. – 295 с.
169. Строгович М.С. Основные вопросы оценки доказательств в уголовном процессе / М.С. Строгович // Советская юстиция. – 1936. – № 22. – С. 81.
170. Лупинская П.А. Решения в уголовном судопроизводстве: их виды, содержание и формы / П.А. Лупинская. – М. : Юрид. лит., 1976. – 168 с.
171. Костенко Р.В. Достаточность доказательств в российском уголовном процессе : автореф. дисс. на соискание научной степени канд. юрид. наук: 12.00.09 уголовный процесс и криминалистика; судебная експертиза / Р.В. Костенко. – Краснодар, 1998. – 21 с.
172. Якуб М.Л. Показания свидетелей и потерпевших (оценка показаний свидетелей и потерпевших на предварительном следствии и в суде первой инстанции) / М.Л. Якуб. – М. : Изд-во Московского ун-та, 1968. – 128 с.
173. Трусов А. И. Основы теории судебных доказательств / А.И. Трусов. – М. : Госюриздат, 1960. – 176 с.
174. Теория доказательств в советском уголовном процессе. – Изд-е 2-е. – М. : Юрид. лит., 1973. – 736 с.
175. Ульянова Л.Т. Оценка доказательств судом первой инстанции / Л.П. Ульянова. – М. : Госюриздат, 1959. – 168 с.
176. Мухин И.И. Важнейшие проблемы оценки судебных доказательств в уголовном и гражданском судопроизводстве / И.И. Мухин. – Л. : Изд-во Ленинградского ун-та, 1974. – 108 с.
177. Котюк І.І. Теорія судового пізнання / І.І. Котюк. – К. : Нац. ун-т, 2006. – 346 с.
178. Стратонов В.М. Внесення змін до кримінально-процесуального кодексу України як необхідна умова удосконалення досудового слідства / В.М. Стратонов // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2005. – № 3(32). – С. 132-140.
179. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации [електронный ресурс]. – Режим доступа: www.ICPO.AT.TUT.BY/crimeprru.html.
180. Кримінально-процесуальний кодекс Республіки Білорусь [електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ICPO.AT.TUT.BY/crimeprru.html.
181. Кримінально-процесуальний кодекс Франції [електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ICPO.AT.TUT.BY/crimeprru.html.
182. Закон Турецької Республіки «Про кримінальне судочинство». [електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ICPO.AT.TUT.BY/crimeprru.html.
183. Закон Турецької Республіки «Про діяльність і повноваження поліції» [електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ICPO.AT.TUT.BY/crimeprru.html.
184. Кросс Р. Прецедент в английском праве / Р. Кросс. – М. : Юрид. лит., 1985. – 239 с.
185. Боботов С.В. Буржуазная юстиция: (Состояние и перспективы развития) / С.В. Боботов. – М. : Наука, 1989. – 253 с.
186. Булатов Б.Б. Уголовный процесс зарубежных стран / Б.Б. Булатов, В.В. Николюк. – Омск : ОмЮИ МВД России, 1999. – 52с.
187. Уолкер Р. Английская судебная система / Р. Уолкер. – М. : Юрид. лит., 1980. – 631 с.
188. Гуценко К.Ф. Уголовная юстиция США / К.Ф. Гуценко. – М. : Юрид. лит., 1979. – 207 с.
189. Ковалев В.А. Буржуазная законность: (Теоретические иллюзии и судебно-полицейская реальность) / В.А. Ковальов. – М. : Юрид. лит., 1986. – 189 с.
190. Лукич Р. Методология права / Р. Лукич. – М. : Юридическая литература, 1981. – С. 246-247.
191. Пешков М.А. Особенности возбуждения уголовного дела в уголовном процессе США / М.А. Пешков // Следователь. – 1997. – № 2. – С.77-78.
192. Николайчик В.М. Уголовный процесс США / В.М. Николайчук. – М. : Наука, 1981. – 224 с.
193. Власихин В.А. Служба обвинения в США: (Закон и политика) / В.А. Власихин. – М. : Юрид. лит., 1981. – 176 с.
194. Пешков М.А. Государственный обвинитель в уголовном процессе США / М