ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ В УМОВАХ РОЗБУДОВИ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ

Короткий опис

ЗМІСТ

Вступ.............................................................................................................................3
Розділ 1. Теоретико-правові засади дослідження адміністративно-правових засобів примусу..........................................................................................12
1.1. Поняття та зміст адміністративно-правових засобів примусу............................................................................................12
1.2. Класифікація адміністративно-правових засобів примусу, застосовуваних міліцією................................................................29
Розділ 2. Наукові та практичні підходи до оцінки ефективності адміністративно-правових заходів примусу.........................................64
2.1. Аналіз ефективності адміністративно-правових заходів примусу в науковій літературі........................................................................64
2.2. Практичні підходи до визначення ефективності адміністративно-правових заходів примусу, які застосовуються міліцією.............75
2.3. Класифікація факторів, які знижують ефективність застосування міліцією адміністративно-правових заходів примусу..................83
Розділ 3. Застосування міліцією заходів адміністративного примусу в умовах адміністративної та адміністративно-правової реформ в Україні.....105
3.1. Реформування міліції та особливості застосування нею адміністративного примусу в цих умовах ...................................105
3.2. Вдосконалення правового регулювання застосування міліцією адміністративно-правових заходів примусу................................129
Висновки..................................................................................................................150
Список використаних джерел................................................................................155
Додатки.....................................................................................................................180

ВСТУП

Актуальність дисертаційного дослідження. Демократизація українського суспільства, перехід економіки нашої країни до ринкових відносин, прийняття нової Конституції України, яка закріпила напрями розвитку країни, потребує кардинальних змін у структурі виконавчої влади, проведення адміністративної реформи в Україні. При чому адміністративна реформа передбачає позитивне вдосконалення правового регулювання відносин в сфері охорони громадського порядку та громадської безпеки і, що є найголовнішим, їх реалізацію.
Зрештою здійснювані державою та її органами заходи по боротьбі зі злочинністю та іншими правопорушеннями виявилися недостатніми для ефективного впливу на стан справ. До того ж закони, що приймаються, виконуються незадовільно i не забезпечують своєчасного вирішення нагальних потреб регулювання та охорони суспільних відносин, недостатньо використовуються можливості державного та громадського впливу, правового виховання людей. Гострота проблеми вимагає вжиття великомасштабних комплексних заходів з боку держави, що мали б забезпечити стабільність в країні у найближчі роки.
Серед них – механізм адміністративного примусу; через засоби якого досягаються цілі попередження і припинення правопорушень, притягнення правопорушників до відповідальності і вирішуються завдання загальної та індивідуальної профілактики.
Тому дослідження заходів адміністративного впливу, які застосовуються в діяльності міліції, вбачається актуальним на сучасному етапі становлення правової соціальної держави, адже поряд з втіленням у життя прав і свобод людини і громадянина держава не може не вдаватись до певних обмежень цих прав і свобод у передбачених законом ситуаціях. Тому приведення заходів примусу держави у відповідність до демократичних сучасних вимог є на сьогодні першочерговим завданням юридичної науки та практики.
З цієї точки зору вивчення адміністративно-правових відносин та методів і способів їх регулювання має досить таки актуальне значення та сприятиме приведенню адміністративного права у відповідність до викликів сьогодення.
Актуальність дослідження випливає з того, що застосування засобів адміністративного примусу відіграє значну роль в реалізації прав і свобод людини, у зміцненні дисципліни, організованості та порядку в усіх сферах суспільного життя.
Таким чином, дослідження та вивчення адміністративно-правових відносин, які виникають в процесі застосування адміністративного примусу компетентними органами, на сучасному етапі має важливе значення для розвитку науки адміністративного права та може сприяти розширенню системи захисту прав і свобод людини при розбудові правової держави в Україні.
Науковим розробкам щодо функціонування органів внутрішніх справ та застосування міліцією заходів адміністративного примусу присвячені роботи таких фахівців, як А.Б.Авер’янов, О.Ф.Андрійко, О.М.Бандурка, Д.М.Бахрах, Є.О.Безсмертний, Ю.П.Бітяк, В.В.Богуцький, І.І.Веремєєнко, П.А.Воробей, І.П.Голосніченко, С.Т.Гончарук, В.О.Глушков, Є.В.Додін, М.М.Дорогих, М.І.Єропкін, В.Ф.Захаров, Д.П.Калаянов, Р.А.Калюжний, А.П.Клюшніченко, Л.В.Коваль, Ю.М.Козлов, В.К.Колпаков, А.Т.Комзюк, Я.Ю.Кондратьєв, А.П.Коренєв, М.В.Корнієнко, Ю.Ф.Кравченко, Б.М.Лазарєв, М.І.Мельник, Н.Р.Нижник, В.І.Олефір, В.Ф.Опришко, В.О.Остапенко, В.М.Плішкін, Л.Л.Попов, В.П.Пєтков, Ю.І.Римаренко, Л.М.Розін, О.П.Рябченко, О.В.Серьогін, М.М.Тищенко, Г.А.Туманов, В.І.Шакун, В.О.Шамрай, В.К.Шкарупа, О.М.Якуба.
Разом з тим, проблеми адміністративного примусу залишаються недостатньо розглянутими, мають як правило, так би мовити суто каральну спрямованість та не розглядаються у контексті міжнародно-правових документів, передусім, Європейського кодексу поліцейської етики.
Розгляд проблеми адміністративного примусу здійснюється у контексті концептуально нових поглядів, що обумовлюють докорінні зміни організаційно-правових засад функціонування органів внутрішніх справ, зокрема гуманізацію діяльності міліції та підвищення її авторитету, налагодження відносин між міліцією і народом на засадах партнерства, удосконалення методів та засобів забезпечення прав і свобод людини.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження випливає із рішення Колегії МВС України від 28 лютого 1995 року “Про удосконалення організації науково-дослідної діяльності у системі МВС України”. Дисертація також є складовою частиною наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України (“Основні напрями наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 1995-2000 рр.”). Крім того напрямок дослідження відповідає Ком¬плексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки, затвер¬дженій Указом Президента України від 17 вересня 1996р., Указу Президента України від 18 лютого 2002р. №143/2002 “Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”, Концепції адміністративної реформи в Україні, Концепції розвитку органів внутрішніх справ в XXI столітті, Концепції створення програми Міністерства внутрішніх справ “Народ і міліція – партнери”.

Мета і завдання дослідження.
Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу теоретичних засад, правового регулювання та практичної реалізації міліцією адміністративно-примусових заходів розробити концепцію адміністративного примусу, який застосовується в правоохоронній діяльності міліції, і визначити шляхи удосконалення цієї діяльності.
Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішуються такі основні завдання:
- визначити місце адміністративного примусу в системі методів правоохоронної діяльності міліції;
- розглянути види адміністративного примусу, які застосовуються міліцією, для чого здійснити систематизацію та класифікацію його заходів;
- узагальнити результати застосування адміністративного примусу міліцією в процесі здійснення правоохоронної діяльності;
- проаналізувати практичні підходи до визначення ефективності адміністративно-правових засобів примусу, які застосовуються міліцією;
- визначити фактори, які впливають на ефективність застосування адміністративного примусу міліцією в сучасних умовах;
- розкрити сучасний стан розвитку правового регулювання застосування міліцією адміністративно-правових заходів примусу;
- виявити ефективність практичного застосування міліцією адміністративно-правових заходів примусу;
- розробити рекомендації, спрямовані на удосконалення теоретико-правових засад і практики застосування міліцією заходів адміністративного примусу.
Об’єктом дослідження виступає реальний стан суспільних відносин у сфері застосування засобів адміністративного примусу міліцією.
Предмет дослідження складають засоби адміністративного примусу, законодавчі та інші нормативні документи, які регламентують їх застосування міліцією, зарубіжний та вітчизняний досвід застосування адміністративного примусу та його результати.
Методи дослідження. Застосований теоретико-методологічний арсенал зумовлений метою дослідження та характером досліджуваного об’єкта. Дисертант здійснює науковий аналіз, опираючись на загальнонауковий діалектичний метод, що дає можливість дослідити проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз соціальних явищ у сфері, яка є предметом дослідження.
У роботі застосовуються також окремі наукові методи пізнання: логіко-семантичний, порівняльно-правовий, соціологічний, статистичний, історико-правовий, конкретно-соціологічний, системно-структурний, формально-юридичний.
За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, визначені загальні засади застосування засобів адміністративного примусу міліцією в Україні. Системно-структурний та порівняльно-правовий методи дозволили дослідити питання адміністративно-юрисдикційної діяльності, визначити повноваження компетентних органів у застосуванні засобів адміністративного примусу, а також проблеми ефективності застосування засобів адміністративного примусу. Використання соціологічного та статистичного методів дозволило узагальнити практику, проаналізувати емпіричну інформацію, що стосується теми дисертаційного дослідження. Історико-правовий метод застосовувався для вивчення ефективності застосування адміністративного примусу в історичному розвитку. За допомогою формально-юридичного методу було досліджено зміст правових норм, які передбачають застосування засобів адміністративного примусу, сформульовано пропозиції по їх удосконаленню.
Науково-теоретичне підґрунтя для підготовки дисертації склали наукові праці фахівців в галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук, в тому числі провідних зарубіжних адміністративістів. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на приписах Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів, які визначають правові засади застосування міліцією адміністративного примусу. Дисертант звертався також до законодавства ряду зарубіжних держав, досвід яких щодо правового регулювання адміністративного примусу може бути використано в Україні. Інформаційну і емпіричну основу дослідження становлять також узагальнення практичної діяльності міліції, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній юридичній літературі комплексним дослідженням ефективності застосування заходів адміністративного примусу міліцією в умовах розбудови правової держави.
У результаті проведеного дослідження сформульовано низку концептуальних положень, які відрізняються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення:
• дістало подальшого розвитку визначення адміністративного примусу як правового явища та розкрито його сутнісний зміст, який полягає у застосуванні певних обмежень щодо захисту і відновлення порушених зазіханням прав, у першу чергу, прав на життя, здоров‘я, фізичну свободу, тобто, особисту безпеку. Реалізація цих прав відбувається у сфері правовідносин, що виникають між громадянином і державою в особі органів, що здійснюють адміністративне попередження. Йдеться про правомірне застосування певних засобів впливу, використання яких безпосередньо обмежує реалізацію прав особистості;
• досліджені проблеми правового регулювання застосування міліцією адміністративно-правових засобів примусу;
• вперше адміністративний примус розглянуто у контексті забезпечення прав і свобод людини, зміцнення законності та правопорядку;
• здійснено аналіз ефективності застосування адміністративно-правових заходів примусу, застосовуваних міліцією;
• по-новому класифіковано фактори, які знижують ефективність застосування міліцією адміністративно-правових засобів примусу та розроблено необхідні рекомендації по їх усуненню;
• запропоновано ряд заходів, спрямованих на підвищення ефективності застосування адміністративно-правових заходів примусу, у діяльності міліції;
• розроблені рекомендації щодо реформування системи служб міліції, які застосовують адміністративний примус;
• визначено шляхи удосконалення правового регулювання застосування заходів адміністративного примусу міліцією в умовах становлення демократичної правової соціальної держави.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що при безпосередній участі автора були розроблені і впроваджені у навчальний процес кафедри адміністративної діяльності Національної академії внутрішніх справ України теми, які стосуються застосування заходів адміністративного примусу в діяльності органів внутрішніх справ по охороні громадського порядку. Деякі пропозиції використані при розробці “Концепції розвитку органів внутрішніх справ в XXI столітті”; при створенні програми Міністерства внутрішніх справ України “Народ і міліція – партнери”.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані також при:
- впровадженні в життя Концепції адміністративної реформи і Концепції реформи адміністративного права України, що стосується діяльності органів виконавчої влади в сфері охорони громадського порядку;
- при вивченні курсу “Адміністративне право” та “Адміністративна діяльність”, а також інших спеціальних курсів в навчальному процесі юридичних навчальних закладів;
- при вдосконаленні адміністративного законодавства, відомчих нормативних актів;
- у діяльності органів внутрішніх справ, інших державних органів і громадських організацій по застосуванню заходів адміністративного примусу;
- при вдосконаленні внутрішньо-організаційної роботи органів внутрішніх справ з метою поліпшення взаємодії органів внутрішніх справ з іншими державними органами і громадськими організаціями в забезпеченні громадського порядку в державі;
- при подальших теоретичних розробках ефективності використання заходів адміністративного примусу органами державного управління.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження обговорювались і були схвалені на спільному засіданні кафедр адміністративної діяльності, адміністративного права, теорії та практики управління ОВС та економічної безпеки Національної академії внутрішніх справ України та використовуються у навчальному процесі НАВСУ. За результатами дослідження підготовлено ряд термінів до „Міжнародної поліцейської енциклопедії”.
Окремі положення дисертації доповідались на:
- науково-практичному семінарі 21-25 лютого 2000 року „Забезпечення захисту прав людини у правоохоронній діяльності” (м. Київ), яка проходила в Національній академії внутрішніх справ України;
- міжнародній науково-практичній конференції 11-12 квітня 2002 року „Тероризм і національна безпека України” (м. Київ), яка проходила в Національній академії внутрішніх справ України;
- науково-практичному семінарі 13-15 травня 2002 року „Робота поліції під час проведення масових заходів та демонстрацій” (м. Київ), яка проходила в Національній академії внутрішніх справ України;
- міжвузівській науковій конференції 11 червня 2002 року „Удосконалення державного управління в умовах адміністративної реформи” (м. Київ), яка проходила в Національній академії внутрішніх справ України.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення в трьох наукових статтях, які опубліковані у фахових виданнях.

Структура дисертації. Специфіка теми дослідження, сформульовані мета і завдання визначили структуру дисертації, послідовність та логіку викладання матеріалу. Вона містить вступ, три розділи, які поділяються на сім підрозділів, висновки, список використаних джерел (274 найменування). Обсяг роботи становить – 154 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Результати дослідження можна викласти у наступних концептуальних висновках:
Викладені в дисертації положення наукової літератури з приводу системного місця, юридичної природи, класифікації адміністративно-правових засобів є результатом теоретичного аналізу різними авторами адміністративно-правового матеріалу.
Подібне дослідження, виконане в рамках традицій аналітичної юриспруденції, природно, не могло дати позитивної інформації про стан і шляхи підвищення ефективності досліджуваних правових засобів. Та й самі автори не ставили перед собою такої мети. Навіть у тих випадках, коли окремі з них вказують на високий виховний, превентивний вплив тих або інших видів адміністративно-правових засобів, ці судження, як правило, гіпотетичні, засновані на логіці думок, а не фактів, не підкріплені якими-небудь дослідницькими даними.
Очевидний також досить широкий плюралізм поглядів різних авторів із приводу юридичної природи конкретних адміністративно-правових засобів і можливих основ їхньої класифікації. Тобто в сучасній адміністративно-правовій доктрині відсутня єдність поглядів щодо властивостей адміністративно-примусових заходів (наприклад, щодо державно-правової природи, примусового характеру), що необхідно усунути, оскільки комплексний аналіз різноманітних джерел дав змогу чітко виділити наявність всього арсеналу ознак цього різновиду заходів, в тому числі і тих, щодо яких у деяких науковців є протилежні погляди. Доцільно здійснити класифікаційний розподіл адміністративно-примусових заходів за різноманітними критеріями (суб’єкт застосування, суб’єкт щодо якого здійснюється застосування, спосіб, характер впливу заходу на особу тощо), що мас велике теоретичне та практичне значення, оскільки надає можливість усвідомлювати сутність різноманітних адміністративно-примусових заходів, їх мету та взаємозв’язок, забезпечити ефективний вплив на суб’єктів правовідносин, сприяє забезпеченню громадського порядку та громадської безпеки, попередженню, припиненню адміністра¬тивних правопорушень.
Кожен вид примусу має свої специфічні властивості, що відображають його сутність і особливості, відносну самостійність у системі державного примусу. Адміністративний примус – це застосування відповідними суб’єктами до осіб, які не перебувають в їх підпорядкуванні, незалежно від волі і бажання останніх передбачених адміністративно-правовими нормами заходів впливу морального, майнового, особистісного та іншого характеру з метою охорони суспільних відносин, що виникають у сфері державного управління, шляхом попередження і припинення правопорушень, покарання за їх вчинення. Таке визначення характерне також для адміністративного примусу, який використовується в правоохоронній діяльності міліції.Так, підсумки експертної оцінки можливості досягнення передбачених законодавцем цілей за допомогою таких адміністративно-правових засобів, як офіційне застереження, адміністративний нагляд, перевірка документів, свідчать про те, що співробітники міліції оцінюють ці можливості диференційовано.
Висловлені окремими авторами судження про необхідність перегляду поглядів на юридичну сутність адміністративного нагляду і доцільності кваліфікації цих заходів в якості кримінально-правових, на наш погляд, недостатньо аргументовані і не витримують критики.
Під час оцінки ефективності застосування адміністративно-примусових заходів важливо методично вірно розв’язати два завдання: визначити величину витрат на застосування адміністративних заходів примусу та встановити можливий ефект від їх реалізації. Заходи адміністративного примусу мають базуватися на виявленні та дослідженні факторів, причин і мотивів його застосування.
Ефективність застосування адміністративних заходів примусу в умовах розбудови правової держави пов’язана з удосконаленням координації дій органів, до компетенції яких входить це застосування, налагодженням внутрішніх і зовнішніх інформаційних зв’язків, створенням сучасної систематизованої нормативно-правової бази, яка відповідає європейським стандартам.
В результаті нашого дослідження, ми прийшли до висновку, що питання активності, повноти і принциповості застосування співробітниками міліції правових засобів у боротьбі з правопорушеннями не можна ні ставити, ні розглядати поза психологічним контекстом. Адже фактори, що знижують ефективність застосування міліцією адміністративно-правових засобів, кореняться у свідомості, психології її співробітників. Пропонується наступна класифікація зазначених факторів:
• апатія працівника міліції до служби в зв'язку з низьким грошовим утриманням і несвоєчасною його виплатою;
• недостатнє стимулювання активності працівника міліції по застосуванню адміністративно-правових засобів;
• недооцінка працівником міліції сили закону і відсутність у нього, членів його родини і близьких почуття захищеності від помсти з боку правопорушників;
• непевність працівника міліції в принциповості та непідкупності посадових осіб, що приймають участь в адміністративному процесі.
Вивчення сучасного стану служб ОВС, що здійснюють адміністративну діяльність, виявлення закономірностей їх розвитку, аналіз змісту окремих напрямів цієї діяльності та призначення органів міліції, дозволяє стверджувати, що органах внутрішніх справ зараз функціонує три підсистеми служб, що здійснюють зовнішньосистемну адміністративну діяльність (адміністративна служба міліції, служба державної автомобільної інспекції та державна служба охорони при МВС України), усі вони мають основні системні ознаки та притаманні лише їм особливості, і саме вони найчастіше застосовують засоби адміністративного примусу при виконанні покладених на них завдань.
В основі виділення міліції як самостійного державного інституту мають перебувати засоби її діяльності. Такими засобами, право на використання яких має будь-яка поліція, є озброєність, безпосередній примус, сила, причому в широкому розумінні – від простого дотику до насильницького позбавлення життя. Надане міліції право застосовувати силу для виконання своїх обов’язків – її головна відмінна риса, що дозволяє міліції зайняти особливе місце в державній системі правоохорони. В кінцевому підсумку серцевина всіх повноважень міліції полягає у праві насильно змушувати певне коло осіб що-небудь зробити чи, навпаки, утриматися від якихось дій. Власне, для цього суспільство, яке усвідомлює, що механізми соціальної саморегуляції спрацьовують далеко не завжди, і має міліцію.
На сучасному етапі розвитку державності в законодавстві України відсутнє,а у нормативних актах термін “адміністративний примус” взагалі не зустрічається, мов би він як правове явище і не існує. Лише інколи вживається термін „адміністративний вплив”, який, на нашу думку, не можна цілком ототожнювати з примусом. Іншими словами, термін “адміністративний примус” не має, так би мовити, “офіційного статусу”, він використовується лише на доктринальному рівні.
Практична реалізація міліцією заходів адміністративного примусу завжди пов’язана із обмеженням, причому, часто – досить суттєвим, прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів різних юридичних осіб. У зв’язку з цим досить актуальним є створення відповідних правових засад застосування цих заходів, тобто забезпечення належного його правового регулювання.
Разом з тим, відсутність в адміністративно-правовій літературі прямих вказівок на недосконалість законодавства, що могли б негативно впливати на ефективність розглянутих нами правових засобів не можна, як ми вважаємо, тлумачити як відсутність самих проблем. Скоріше можна говорити про недостатню увагу вчених-адміністративістів до цих проблем, певної обмеженості їхніх пошуків і інтересів в основному рамками і традиціями аналітичної юриспруденції, коли правовий матеріал вивчається з метою з'ясування його юридичної сутності, класифікації і типології, без з'ясування питань про те, як цей матеріал застосовується на практиці для регулювання відповідних суспільних відносин. Тим часом, недосконалість адміністративного законодавства, у тому числі у формі недостатньої ясності юридичної природи тих або інших норм має місце, і з ним міліція зіштовхується в повсякденній роботі. Проаналізований науковий матеріал не містить також вказівок на які-небудь істотні недосконалості адміністративного й адміністративно-процесуального законодавства, що могли б послужити причиною його неефективного застосування. Однак, аналіз системи джерел правового регулювання діяльності міліції щодо застосування заходів адміністративного примусу свідчить про те, що в наш час воно здійснюється без врахування існування цього примусу як самостійного адміністративно-правового інституту. На нашу думку, цей інститут адміністративного права повинен мати джерелом відповідний спеціальний закон, який би врегулював основні положення адміністративного примусу, підстави та порядок застосування ряду заходів, які не належать до адміністративних стягнень. Це дозволило б значно поліпшити правове регулювання адміністративного примусу та діяльності міліції щодо його застосування. Для проміжного вирішення цієї проблеми можна запропонувати ще низку інших законодавчих актів, про які йдеться у нашій дисертації.

Список використаних джерел

ЗАКОНИ УКРАЇНИ, МІЖНАРОДНІ ПРАВОВІ ДОКУМЕНТИ
1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. К., 1996. – 78 с.
2. Закон України від 22 червня 2000 р. “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №40. – Ст. 338.
3. Закон України від 30 червня 1993 р. “Про дорожній рух” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 31. – Ст.338; 1994. – № 46. – Ст.414.
4. Закон України від 20 грудня 1990 р. “Про міліцію” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20. (з наступними змінами та доповненнями).
5. Закон України від 21травня 1997 р. “Про місцеве самоврядування в Україні” // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
6. Закон України від 16 березня 2000 р. “Про правовий режим надзвичайного стану”. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 15. – Ст. 588.
7. Закон України від 18 лютого 1992р. “Про оперативно-розшукову діяльність” // Відомості Верховної Ради України.— 1992.— № 22.— Ст. 303 (з наступними змінами та доповненнями).
8. Закон України від 13 квітня 1994 р. “Про пожежну безпеку” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 5. – Ст. 21.
9. Закон України від 4 листопада 1991р “Про прикордонні війська України” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 2 – Ст. 7.
10. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
11. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
12. Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
13. Митний кодекс України. – Харків: „ФІНН”, 2002. – 192 с.
14. Закон України від 23 грудня 1993 р. „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.
15. Закон України від 1 грудня 1994 р. „Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” // Відо¬мості Верховної Ради України. – 1994. – № 52. – Ст. 455.
16. Закон України від 2 жовтня 1996 р. „Про звернення громадян” // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 257.
17. Конвенция о привилегиях и иммунитетах Организации Объединенных Наций от 13 февраля 1946 г. // Международное право в документах: Учебное пособие / Сост. Н.Т. Блатова. – М.: Юрид. лит., 1982. – С. 138-142.
18. Загальна декларація прав людини: Прийнято резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р. // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992. – С. 18-24.
19. Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку: Прийнято резолюцією 34/169 Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1979 р. // Права людини: Збірник документів / Укл. В.С. Семенов, О.Н. Ярмиш та ін. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1997. – С. 155-159.

ПОСТАНОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ, КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ТА УКАЗИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

20. Акт проголошення незалежності України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38. – Ст. 502.
21. Постанова Верховної Ради УРСР від 16 липня 1990р. Про затвердження Декларації про державний суверенітет України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
22. Постанова Ради Міністрів УРСР від 27 лютого 1991 р. Правила застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Україні // ЗП УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 27.
23. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року „Про затвердження Положення про дозвільну систему” // Іменем закону. – 1992. - № 44.

ВІДОМЧІ НАКАЗИ

24. Наказ МВС України № 802 від 14 жовтня 1999 року Про затвердження Інструкції з організації роботи дільничного інспектора міліції.
25. Наказ МВС України № 147 від 16.03.92 року Про затвердження Настанови по організації професійної підготовки рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України.
26. Наказ МВС України № 45 від 3 лютого 1992 року. Настанова про дорожньо-патрульну службу державної автомобільної інспекції МВС.
27. Наказ МВС України № 790 від 20 листопада 1997 року. Положення про ГУАСМ МВС України.
28. Наказ МВС України № 42 від 28 січня 1993 року. Про затвердження Положення про спеціальний підрозділ міліції охорони "Титан".
29. Наказ МВС України № 404 від 28 липня 1994 року. Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України.
30. Наказ МВС України № 482 від 30 червня 1998 року. Типові рекомендації щодо поліпшення взаємовідносин міліції з учасниками дорожнього руху та власниками транспортних засобів.
31. Наказ МВС України № 485 від 18 серпня 1992 р. Про заходи щодо подальшого вдосконалення чергової служби органів внутрішніх справ України.

АВТОРЕФЕРАТИ

32. Бандурка О.М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції. Автореф. ... канд. юрид. наук. – Харків, – 1994. – 18 с.
33. Бахрах Д.Н. Административное принуждение в СССР, его виды и основные тенденции развития: Автореф. дисс. ... докт. юрид. наук. - М., 1972. - 39 с.
34. Безсмертный О.К. Административно-правовые меры воздействия за нарушение общественного порядка: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук. – Х., 1990. – 16 с.
35. Безсмертний Є.О. Адмінітративно-запобіжні заходи, що застосовуються органами внутрішніх справ: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1997. – 19 с.
36. Єгупенко В.В. Заходи запобігання та припинення адміністративних правопорушень на транспорті органами Державної автомобільної інспекції МВС України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Х., 2002. – 19 с.
37. Зеленько В.Л. Вопросы теории и практики применения милицией мер административного пресечения правонарушений: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук. – Харьков, 1976. – 17 с.
38. Игитов В.И. Административно-правовые и общественные меры воздействия в области охраны общественного порядка: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук. - М., 1965. – 16 с.
39. Пехов В.Н. Деятельность милиции в механизме реализации прав и свобод граждан: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук. – Одеса, 1992. – 20 с.
40. Столбовой В.П. Административно-предупредительные меры милиции как средство борьбы с правонарушениями в условиях развитого социализма. Автореф. дисс... канд. юрид. наук – Киев, 1984. – 18 с.
41. Чистоклєтов Л.Г. Адміністративно-правові основи застосування міліцією вогнепальної зброї: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К.: НАВС, 1997. – 24 с.

ДИСЕРТАЦІЇ

42. Анохіна Л.С. Суб’єкти адміністративної юрисдикції в Україні: Дис. ... канд. юрид. наук. – Харків, 2001. – 171 с.
43. Гуменюк В.А. Адміністративно-правове регулювання здійснення органами внутрішніх справ дозвільної системи: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.07. – Харків‚ 1999. – 201 с.
44. Иванов В.В. Материально-правовые и процессуальные гарантии законности привлечения к административной ответственности. Дисс. ... канд. юрид. наук. – Одесса, 2001. – 191 с.
45. Комзюк А.Т. Адміністративний примус в правоохоронній діяльності міліції в Україні: Дис. ... докт. юрид. наук. – Харків, 2002. – 408 с.
46. Лошицький М.В. Адміністративно-правові відносини в сфері охорони громадського порядку: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.07. – Київ, 2002. – 181с.

НАУКОВА, ДОВІДКОВА ТА ІНША ЛІТЕРАТУРА

47. Авер’янов В. Адміністративна реформа і правова наука // Право України. – 2000. – № 3. – С. 20-27.
48. Авер’янов В. Адміністративне право України: доктринальні аспекти реформування // Право України. – 1998. – № 8. – С. 8-13.
49. Авер’янов В. Актуальні завдання реформування адміністративного права // Право України. – 1999. – № 8. – С. 8-11.
50. Авер’янов В. Реформування українського адміністративного права: черговий етап // Право України. – 2000. – № 7. – С. 6-8.
51. Адміністративна відповідальність в Україні: Навчальний посібник / За заг. ред. А.Т. Комзюка. 2-е вид., перероб. і доп. – Харків: Ун-т внутр. справ, 2000. – 112 с.
52. Адмiнiстративна дiяльнiсть. Частина особлива: Пiдручник / За заг. ред. О.М.Бандурки. - Харкiв: Ун-т внутр. справ, 1998. - 305 с.
53. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник / Під заг. ред. І.П. Голосніченка, Я.Ю. Кондратьєва. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. – 177 с.
54. Адміністративна реформа – історія, очікування та перспективи / Упоряд. В.П.Тимощук. – К.: Факт, 2002. – 100 с.
55. Административная деятельность органов внутренних дел. Часть Общая. Учебник. Издание третье / Под ред. А.П. Коренева. – М.: Московская академия МВД России, Изд-во “Щит-М”, 2000. – 304 с.
56. Административная деятельность органов внутренних дел. Часть Особенная. Учебник / Под ред. А.П. Коренева. – М.: МЮИ МВД России, Изд-во “Щит-М”, 1998. – 346 с.
57. Административная ответственность: Учебник / Агапов А.Б. – М.: Статут, 2000. – 250 с.
58. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2000. – 520 с.
59. Адміністративні правопорушення в Україні та кількість осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності в 1997-1999 роках. Статистичний бюлетнь (форма 1-АП). – Київ: Держкомстат України, 1999.
60. Административно-юрисдикционная деятельность органов внутренних дел (милиции): Учеб. пособие / Под ред. А.П.Коренева. - М.: МВШМ МВД СССР, 1988. - 90 с.
61. Административное право зарубежных стран. Учебное пособие / Под ред. А.Н. Козырина. – М.: Издательство “Спарк”, 1996. – 229 с.
62. Административное право и административная деятельность органов внутренних дел: Учебник / Под ред. Л.Л. Попова. - М.: Ака¬демия МВД СССР, 1990. - 223 с.
63. Административное право. Общая и особенная части. Учебник / Под ред. докт. юрид. наук, проф. А.П. Коренева. – М.: МВШМ МВД СССР, 1986. – 487 с.
64. Административное право: Учебник / Под ред. Ю.М.Козлова, Л.Л.Попова. – М.: Юристъ, 1999. – 728 с.
65. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. – М.: Юрид. лит., – 1981. – Т. І. – 360 с.
66. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т. 2. - 360 с.
67. Алексеев С.С. Теория права. – М.: Изд-во БЕК, 1994. – 224 с.
68. Алексеев С.С. Философия права. – М.: Изд-во НОРМА, 1999. – 336 с.
69. Алехин А.П., Кармолицкий А.П., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. – М.: ЗЕРЦАЛО, ТЕИС, 1996. – 640 с.
70. Анджієвський В.С., Тимченко І.А. Нове законодавство про адміністративні правопорушення. - К.: Політвидав України, 1987. - 110 с.
71. Андрійко О.Ф. Розвиток адміністративного права в Україні // Часопис Київського університету права. – 2001. – № 1. – С. 54-58.
72. Арбузкин А.М. Особенности обеспечения прав личности в сфере охраны общественного порядка // Совершенствование административно-правовой деятельности органов внутренних дел: Сборник научных трудов. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1984. – С. 8-15.
73. Арбузкин А.М. К вопросу о классификации мер административного воздействия, применяемых органами внутренних дел (милицией) в сфере охраны общественного порядка // Совершенствование административно-правовой деятельности органов внутренних дел: Сборник научных трудов. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1988. – С. 11-23.
74. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом. – М., 1973. – 96с.
75. Афанасьев К.К. Проблемы совершенствования административно-правовых форм и методов // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Спеціальний випуск. – Луганськ: Луганський інститут внутрішніх справ, 2000. – С. 240-247
76. Бандурка О.М. Генерал міліції радить і попереджує. – Харків: “Основа”, Ун-т внутр. справ, 1998. – 258 с.
77. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія досвід, шляхи удосконалення. – Х.: Основа, 1996. – 398 с.
78. Бандурка О. М. Професійна етика працівників органів внутрішніх справ: Навч. посібник. – Харків: Вид-во НУВС, 2001. – 220 с.
79. Бандурка О.М. Роль адміністративного законодавства в зміцненні правопорядку // Проблеми охорони громадського порядку і вдосконалення законодавства: Матеріали науково-практичної конференції. – Харків: ХІВС, 1995. – С. 13-18.
80. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.
81. Бандурка О.М., Греченко В.А. Влада в Україні на зламі другого і третього тисячоліть: Монографія. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 304 с.
82. Бандурка А.М., Зелинский А.Ф. Вандализм. – Х.: Ун-т внутр. дел, 1996. – 199 с.
83. Бандурка А.М., Тищенко Н.М. Административный процесс: Учебник. – Харьков: Изд-во НУВД, 2001. – 352 с.
84. Баранов П.П. Правосознание и правовое воспитание. // В кн.: Общая теория права. Нижний Новгород, 1993. – С.471-489.
85. Баулин Ю.В. Право граждан на задержание преступника. – Харьков: Вища школа, 1986. – 157 с.
86. Бахрах Д.Н. Административная ответственность. – Пермь: Кн. изд-во, 1966. – 193 с.
87. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР. - Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1989. - 204 с.
88. Бахрах Д.Н. Административное право. Учебник для вузов. – М.: БЕК, 1996. – 368 с.
89. Бахрах Д.Н. Административно-процессуальное принуждение // Изв. вузов. Правоведение. – 1989. – № 4. – С. 59-64
90. Бахрах Д.Н. Состав административного проступка: Учеб. пособие. - Свердловск: Юрид. ин-т, 1987. - 70 с.
91. Бахрах Д. Н. Советское законодательство об административной ответственности. - Пермь, 1969. – С. 33.
92. Безродний Є.Ф. та ін. Світова класична думка про державу і право: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 397 с.
93. Безсмертний О.К., Пєтков В.П., Фролов О.С. Порядок попередження про намір застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів та фізичної сили з боку працівників міліції // Вісник університету внутрішніх справ. – 1996. – № 1. – С. 44-55.
94. Безсмертний Є.О. Особистий огляд і огляд речей в системі адміністративного примусу та повноваження органів внутрішніх справ щодо його застосування // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених: Зб. наук. праць. Вип. 2. - Харків: УнВС, 1997. - С.141-145.
95. Битяк Ю. П. Оновлення змісту діяльності органів виконавчої влади – головна мета адміністративної реформи в Україні // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – № 4. – С. 10-19.
96. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право України. Конспект лекцій. – Харків: Націон. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого, 1996. – 160 с.
97. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины (Общая часть). Учебное пособие. – Х.: ООО “Одиссей”, 1999. – 224 с.
98. Битяк Ю.П., Зуй В.В., Комзюк А.Т. Переконання і примус у державному управлінні. Адміністративна відповідальність: Конспекти лекцій. – Харків: Укр. юрид. академія, 1994. – 44 с.
99. Битяк Ю.П., Комзюк А.Т. К концепции реформы административного законодательства и административного судопроизводства // Юридическая наука и проблемы формирования демократического государства Украина: Темат. сб. науч. тр. - К.: ИСИО, 1993. - С. 75-79.
100. Бгданов А.А. Всеобщая организационная наука (тектология). Ч.1. Изданье третье. Ленинград-Москва: книга, - 1925. -300 с.
101. Братусь С.Н. Спорные вопросы юридической ответственности // Советское государство и право, 1973, № 4. – с.35.
102. Васильев А.С. Административное право Украины (общая часть). Учебное пособие. – Х.: “Одиссей”, 2001. – 288 с.
103. Васильев Р.Ф. Акты управления. – М.: МГУ, 1987. – 140 с.
104. Васильева Г.В., Студеникина М.С. Законодательство об административных правонарушениях (Словарь-справочник). – М.: Знание, 1986. – 128 с.
105. Ващенко С.В., Поліщук В.Г. Адміністративна відповідальність: Навчальний посібник. – Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2001. – 142 с.
106. Ващенко С.В., Поліщук В.Г. Провадження по виконанню постанов про накладення адміністративних стягнень: Навч. посібник / За заг. ред. Пєткова В.П. – Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2000. – 72 с.
107. Веремеенко И.И. Административно-правовые санкции. – М.: Юрид. лит., 1975. – 192 с.
108. Веремеенко И.И. Механизм административно-правового регулирования в сфере охраны общественного порядка. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1982. – 180 с.
109. Веремеенко И.И. О классификации мер административного принуждения // Весник МГУ. – 1978. – № 5. – С. 89-93.
110. Вицин С.Е. Системный подход и преступность. – М., 1980. – 187с.
111. Волович В.Ф. Проблемы теории административного процесса // Актуальные вопросы правоведения в современный период. – Томск: Томский ун-т, 1995. – С. 11-14.
112. Воронов А.В. Проблемы теории административного права: сравнительно-правовое исследование. – СПб.: Издательство С.-Петербургского университета, 2001. – 220 с.
113. Гавриленко Д.А. Вопросы предупреждения правонарушений общественного порядка средствами административного принуждения // Общетеорети¬ческие проблемы административно-правового обеспечения общественного порядка: Сб. науч. тр. – К.: КВШ МВД СССР, 1982. – С. 90-100.
114. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР (государственное и материальноправовое исследование). – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1970. – 252 с.
115. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР: Процессуальное регулирование. - Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1976. - 198 с.
116. Герасименко Є. До питання про адміністративну юрисдикцію в Україні // Науковий вісник Чернівецького університету. Випуск 75. Правознавство. – 2000. – С. 74-77.
117. Герасименко Є. Форми та види вини при вчиненні адміністративного правопорушення // Право України. – 1998. – № 7. – С. 80-86.
118. Гессен В.М. Лекции по полицейскоиу праву. СПб., 1907-1908. – 196с.
119. Гижевский В.К. Меры административного принуждения, применяемые органами внутренних дел на транспорте: Учебное пособие. – К.: МВД СССР, 1986. – 75 с.
120. Голосніченко І.П., Золотарьова Н.І., Штанько Д.О. Адміністративна відповідальність: Навчальний посібник. – К., 2003. – 112с.
121. Голосниченко И.П. Организация служб милиции, осуществляющих административную деятельность: Учебное пособие. – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1984. – 96 с.
122. Голосніченко І.П. Попередження корисливих проступків за¬собами адміністративного права. - К.: Вища школа, 1991. - 207 с.
123. Голосніченко І. Пропозиції щодо розвитку деяких видів профілактики // Рад. право. – 1991. - № 1. - С. 29-32.
124. Голосніченко І., Стахурський М., Золотарьова Н. Попереднє адміністративне розслідування як стадія провадження в справах про адміністративні проступки // Право України. – 2002. – № 2. – С. 26-30.
125. Гонцяж Я., Гнидюк Н. Адміністративна реформа: нездійсненні мрії та втрачені можливості. – К.: Міленіум, 2002. – 136 с.
126. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. – К.: КМУЦА, 1995. – 78 с.
127. Гончарук С.Т. Правовая регламентация мер административного пресечения в свете нового законодательства // Общетеоретические проблемы административно-правового обеспечения общественного порядка: Сб. науч. тр. – К.: КВШ МВД СССР, 1982. – С. 67-81.
128. Гранин А.Ф. Убеждение и принуждение в правоохранительной деятельности органов внутренних дел (теоретические вопросы). – К.: КВШ МВД СССР, 1973. – 122 с.
129. Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственности. - Л.: Изд. ЛГУ, 1983. – 231 с.
130. Державне управління в Україні. (Навчальний посібник). За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. Авер’янова В.Б. – К.: Ін-т держ. і права ім.. В.М. Корецького, 1999. – 266 с.
131. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: Актуальні проблеми реформування. / За заг. ред. В.Б. Авер’янова, І.Б. Коліушко. – К., 1999. – 52 с.
132. Додин Е.В. Гарантии законности административной ответственности. – К.: Знання, 1976. – 48 c.
133. Додин Е.В. Доказывание в административно-юрисдикционной деятельности органов внутренних дел: Учебное пособие. – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1985. – 100 с.
134. Додин Е.В. Исполнение постановлений о наложении административных взысканий: Учеб. пособие. – Одесса: Юрид. литература, АО БАХВА, 1999. – 68 с.
135. Додин Е.В. Понятие и виды оснований административной ответственности // Общетеоретические проблемы административно-правового обеспечения общественного порядка. – К., 1982. – С. 23-30.
136. Додін Є.В. Підготовка нового Кодексу України про адміністративні правопорушення // Юридичний вісник. – 1994. – № 1. – С. 82.
137. Додин Е.В., Шкарупа В.К. Доказывание по делам об административных проступках, связанных с нарушениями антиалкогольного законодательства и наркоманий: Учеб. пособие. – Киев: НИ и РИО Киев. высш. шк. МВД СССР, 1989. – 62 с.
138. Дорогих Н.М. Административно-правовые меры по преодолению пьянства и алкоголизма. - К.: Вища школа, 1988. - 256 с.
139. Думко Ф.К., Ульянов О.І., Ярмакі Х.П. Адміністративний нагляд міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі. – Одеса: Одеський ін-т внутр. справ, 1999. – 122 с.
140. Дымченко М., Князев С. Административное задержание и доставление // Соц. законность. - 1988. - № 5. - С. 36-37.
141. Еропкин М.И. Административное принуждение // В сб. Методы и формы государственного управления. М., 1977. – с. 105-128.
142. Еропкин М.И. О классификации мер административного принуждения // Вопросы административного права на современном этапе. – М.: Госюриздат, 1963. – С. 60-68.
143. Еропкин М.И. Управление в области охраны общественного порядка. - М., 1965. – 259с.
144. Еропкин М.И., Попов Л.Л. Административно-правовая охрана общественного порядка. - Л.: Лениздат, 1973. - 328 с.
145. Загальна теорія держави і права / За редакцією В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
146. Зброя: придбання, зберігання, використання: Зб. нормативних актів/ Уклад.: Мацко А.С., Бойко І.В. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 304 с.
147. Иванов Ф.С., Литкевич Б.И., Сазонов М.Я. Применение оружия как мера процессуального принуждения, осуществляемого милицией и другими подразделениями Министерства внутренних дел // Проблемы административ¬ного права и совершенствования деятельности органов внутренних дел: Сб. науч. трудов. – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1981. – С. 84-89.
148. Инкис А. Как повысить эффективность административного наказания // Законность. – 1997. – № 11. – С. 25-26.
149. Калаянов Д.П. Административно-юрисдикционная деятельность органов внутренних дел Украины. Учеб. пособие. – Одесса: АО БАХВА, 2000. – 128 с.
150. Калаянов Д.П., Остюченко С.М., Аносенков А.А. Правова регламентація адміністративного затримання правопорушників міліцією України: Науково-практична розробка. – Вид. 2-е, доп. – Одеса: Одеський ін-т внутр. справ, 2002. – 42 с.
151. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. – Одеса: Юридична література, 2001. – 304 с.
152. Кириченко И.Г. Административно-правовой порядок обеспечения разрешительной системы. – К.: РИО МВД УССР, 1994. – 184 с.
153. Кисин В.Р. Меры административно-процессуального принуждения, применяемые милицией: Учеб. пособие. – М.: МВШМ МВД СССР, 1987. – 60 с.
154. Клюшниченко А.П. Административная ответственность за правонарушения, подведомственные органам внутренних дел: Лекция. - К.: КВШ МВД СССР, 1975. - 42 с.
155. Клюшниченко А.П. Меры административного принуждения, применяемые милицией (Особенности. Классификация. Системовыражение): Учеб. пособие. – К.: КВШ МВД СССР, 1979. – 87 с.
156. Клюшниченко А.П. Организация административно-юрисдикционной деятельности органов внутренних дел в свете Основ законодательства СССР об административных правонарушениях: Учеб. пособие. – К.: КВШ МВД СССР, 1983. – 56 с.
157. Коваль Л. Адміністративне право України. Курс лекцій (Загальна частина). – К.: Основи, 1994. – 154 с.
158. Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение. – К.: Вища школа, 1979. – 230 с.
159. Коваль Л.В. Ответственность за административные правонарушения. - К.: Вища школа, 1975. - 159 с.
160. Коваль Л.В. Охорона громадського порядку. – К.: Політвидав України, 1988. – 94 с.
161. Коваль Л.В., Герасименко Є. Проблеми нормотворчості у сфері адміністративних правопорушень // Право України. – 1992. – № 3. – С. 20-22.
162. Козлов Ю.М. Административные правоотношения. – М.: Юрид. лит., 1976. – 184 с.
163. Козырева Т.И. Административное принуждение и его виды. - М.: Юрид. лит., 1975. - 189 с.
164. Козюбра М.І. Переконання та примус. – К.: Вища школа, 1970. – 145 с.
165. Коліушко І. Адміністративна реформа в Україні // Право України. – 1998. – № 2. – С.10-14.
166. Коліушко І.Б. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні: Моногр. – К.: Факт, 2002. – 260 с.
167. Коломоєць Т.О. Штрафи за законодавством України про адміністративні правопорушення. – Запоріжжя: „ВЕРЖЕ”, 2000. – 241 с.
168. Коломоєць Т.О. Щодо ефективності адміністративних штрафів // Право України. – 2001. - № 2. – С. 84-87.
169. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
170. Комзюк А.Т. Адміністративні стягнення та загальні правила їх накладення // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. – Юридичні науки. – 1998. – № 11. – С. 45-49.
171. Комзюк А.Т. Адміністративно-юрисдикційні повноваження міліції // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: Збірник / Гол. ред. В.Л.Регульський. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України, 2000. – С. 242-246.
172. Комзюк А.Т. Державно-владний аспект адміністративного примусу // Вісник Академії правових наук України: Збірник наукових праць. – 2000. – № 4 (23). – С. 129- 137.
173. Комзюк А.Т. Деякі проблемні питання проекту Кодексу України про адміністративні проступки // Вісник Університету внутрішніх справ. Вип.10. – Х.: Ун-т внутр. справ, 2000. – С. 178-183.
174. Комзюк А.Т. Деякі проблеми реформування законодавства, що регулює адміністративний примус // Збірник наукових праць Української академії управління при Президентові України. – Вип. 2. Ч. ІІ. – К.: Видавництво УАДУ, 1999. – С. 316-321.
175. Комзюк А.Т. Законність застосування міліцією доставлення і адміністративного затримання правопорушників // Державна служба і громадянин: реалізація конституційних прав, свобод і обов’язків: Науковий збірник. – Х.: Українська академія управління при Президентові України (Харківський філіал), 2000. – С. 151-156.
176. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія / За заг. ред. О.М. Бандурки. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 345 с.
177. Комзюк А.Т. Правові засади застосування міліцією заходів адміністративного примусу // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. – Вип. 45. – С. 127-132.
178. Комзюк А.Т. Проблеми систематизації і класифікації заходів адміністративного примусу, що застосовуються міліцією // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1999. – № 2. – С. 63-68.
179. Комзюк А.Т., Безсмертний Є.О. Деякі проблеми розвитку законодавства про адміністративний примус // Концепція розвитку законодавства України: Матеріали науково-практичної конференції. Травень 1996 р. .– К.: Інститут законодавства, 1996.– С. 119-121.
180. Конституція України – основа реформування суспільства / В.Я.Тацій, Ю.П.Битяк, Ю.М.Грошовий, М.В.Цвік. – Х.: Право, 1996. – 96 с.
181. Котюргин С.И. Функции советской милиции. – Омск, 1975. – 78с.
182. Кравченко Ю.Ф. Міліція України. – К.: Генеза, 1999. – 432 с.
183. Криминология и административная юрисдикция милиции: Учеб. Пособие для вузов / Под ред. проф. В.П. Лозбякова. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 205 с.
184. Кудрявцев В.Н., Никитинский В.И., Самощенко И.С., Глазырин В.В. Эффективность правовых норм. – М.: Юрид. лит., 1980. – 115с.
185. Кудрявцев В.Н. О систематизации правовых актов об административном задержании // Общетеоретические проблемы административно-право¬вого обеспечения общественного порядка: Сб. науч. тр. – К.: 1982. – С. 81-90.
186. Кузнецова Н.Ф. Эффективность применения уголовного закона. – М., 1973. – 89с.
187. Кульчицкий В.М., Демидов Н.А. Задержание вооруженных преступников. – К.: РИО МВД Украины, 1991. – 96 с.
188. Лазарев В.В., Попов Л.Л., Розин Л.М. Правовые основы обеспечения общественного порядка. – М.: Академия МВД СССР, 1987. – 96 с.
189. Левченко І. У гумової кулі свій резон // Юридичний вісник України. – 1997. – 3-9 квітня.
190. Лобзяков В.П., Овчинский С.С. Административно-правовые меры предупреждения преступности. – М.: Юрид. лит., 1978. – 150 с.
191. Мартиросян А. Штраф: вид наказания и мера административного воздействия // Юридический вестник. – 1999. – № 1. – С. 46-48.
192. Мартьянов И.В. Административная ответственность по советскому законодательству. - К.: Вища