СХИЛЬНІСТЬ ДО РИЗИКУ ЯК ЧИННИК АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ НЕПОВНОЛІТНІХ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі подається загальна характеристика роботи: обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету, сформульовано завдання, розкрито теоретико-методологічні засади та методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи. Наведено дані про емпіричну базу дослідження, апробацію результатів, публікації, структуру та обсяг дисертації.

Розділ 1.     «Теоретичні засади дослідження агресивної поведінки неповнолітніх» складається із трьох підрозділів і присвячений дослідженню проблеми агресивної поведінки неповнолітніх у контексті схильності до ризику.

Підрозділ 1.1. «Психологічна характеристика неповноліття як вікової групи» присвячено питанню вивчення періоду неповноліття як особливої вікової групи. Надається загальна характеристика періоду неповноліття, проводиться порівняльний аналіз теоретичних позицій вітчизняних та зарубіжних вчених, які досліджували проблематику саме цього вікового періоду. Визначаються індивідуально-психологічні, соціально-психологічні та анатомо-фізіологічні особливості даної вікової групи.

Наводиться робоче визначення поняття «неповнолітні» – особи, що знаходяться в перехідному віці від дитинства до юності, що не досягли віку повноліття (18 років в Україні) та мають певні психологічні та фізіологічні характеристики та особливі поведінкові прояви.

Підвищена увага приділяється поведінковим відхиленням періоду неповноліття – девіаціям та їх обумовленості. У рамках вікової та педагогічної психології одним із важливих питань для вивчення специфічних вікових особливостей девіацій є питання щодо критеріїв вікової поведінкової норми. Під віковою поведінковою нормою розуміється модель поведінки, система норм, яким повинна відповідати особистість, для того, щоб її визнали такою, що відповідає окресленому віку.

У психологічно-правовому плані неповнолітніми пізнаються і засвоюються основні моральні та правові норми, формується адекватна чи деформована їх правосвідомість. Остання – показова вибірковим або переважним неприйняттям норм і відмовою від їх інтеріоризації. Наслідком цього є виникнення та подальше посилення важковиховуваності, психолого-педагогічної занедбаності, переважної орієнтації на асоціальну поведінку.

Важливою психологічною характеристикою неповнолітніх, яка тісно пов’язана із девіантною поведінкою, є субкультура неповнолітніх. Такий зв’язок має опосередкований характер, де проміжною ланкою виступає девіантна субкультура неповнолітніх. Девіантна субкультура – це сукупність цінностей, норм, традицій, які підміняють офіційні, загальновизнані регулятори поведінки і визначають, регламентують функціонування середовища неповнолітніх та окремих його представників.

У підрозділі 1.2. «Сутність та особливості агресивної поведінки неповнолітніх» надається аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури щодо досліджень агресивної поведінки неповнолітніх, особливостей її перебігу та причин виникнення.

Акцентується увага на розбіжностях у визначенні понять «агресія», «агресивність» та «агресивна поведінка». Поняття «агресія» визначається як певні ворожі дії, що заподіюють збиток іншому, а «агресивність» як стійка загальна риса, яка полягає у готовності, намаганні досягти соціального визнання, домінування через застосування деструктивного впливу. Агресивна поведінка представляє собою сукупність різних або однотипних агресивних дій. Вона у більшості випадків спрямована на спричинення шкоди іншій живій істоті, здебільшого є умисною і такою, що порушує права інших живих істот.

Робиться наголос на існуванні конструктивної частини агресивної поведінки, адже агресивні дії, які спрямовані на збереження власного життя та гідності, на захист своїх прав, здоров’я, майна можуть вважатись конструктивними.

Феномен агресії часто асоціюється з негативними емоціями – такими як злість; з мотивами – такими як прагнення образити чи нашкодити; і навіть з негативними установками – такими як расові або етнічні забобони. Індивідуально-психологічними особливостями агресивної поведінки неповнолітніх є висока емоційність, порушення сензитивності, знижений фон настрою, імпульсивність, ригідність, висока сугестивність, дратівливість і задиракуватість.

Здійснено аналіз чинників, які впливають на становлення агресивної поведінки неповнолітніх – фактор матеріального достатку (матеріальна стратифікація на низький, середній та високий соціальні рівні); негативний вплив сім’ї (в період неповноліття батьківське ставлення набуває вирішального значення для становлення і закріплення образу «Я» та моделі спілкування з однолітками і дорослими); низький рівень освіти та виховання (неадекватне розуміння щодо понять «добро» та «зло»).

У підрозділі 1.3. «Схильність до ризику у системі чинників агресивної поведінки неповнолітніх» розглядається поняття схильності до ризику у сукупності детермінант агресивної поведінки неповнолітніх.

Агресивна поведінка неповнолітніх у найбільш загальному вигляді є результатом інтегрального впливу значної кількості чинників. У власне психологічному плані ці чинники можна розподілити на соціально-психологічні (засоби масової інформації, взаємостосунки в сім’ї, взаєморозуміння з однолітками у формальних та неформальних групах), індивідуально-психологічні (тривожність, акцентуації характеру та особистості в цілому, особливості мотивації, психічні стани, викликані вживанням наркотичних та психотропних речовин, конфліктність) та психофізіологічні (тип нервової системи, хромосомний набір, спадкові та прижиттєві аномалії, маскулінність – фемінність і таке ін.). Серед індивідуально-психологічних чинників агресивної поведінки неповнолітніх однією з важливих і одночасно найменш досліджених є схильність до ризику.

Поняття «схильність до ризику» та «готовність до ризику» не є тотожними, хоч і дуже близькі між собою. Під поняттям «схильність до ризику» розуміється особистісна характеристика, на яку не мають визначального впливу умови оточуючого середовища та відсутні об’єктивні мотиви ризикованих дій. «Готовність до ризику» є більш загальним поняттям, оскільки до нього входять і ситуативні чинники, по відношенню до яких виникає така готовність, і особистісні мотиви, а також умови оточуючого середовища.

У роботі запропоновано авторське визначення поняття «схильність до ризику». Це особистісна якість, що в ситуації вибору проявляється через надання переваги, без очевидних на те причин, більш небезпечному варіанту поведінки. Дана якість характеризується демонстративністю, активністю та неочікуваністю і спрямована на відчуття емоційного підйому та досягнення бажаного будь-якою ціною, навіть ціною власного життя.

Схильність до ризику є важливим аспектом життєдіяльності неповнолітнього. Як правило, неповнолітній йде на ризик не тому, що ризик для нього має позитивну цінність, а тому, що розраховує отримати максимально вигідний результат, виграш. Але зустрічаються випадки, коли метою ризику є сам ризик. Саме розрахунок на отримання особливих відчуттів та емоцій від участі у ризикованих діях і ставиться неповнолітнім за мету.

Особистісними якостями, які сприяють схильності неповнолітнього до ризику, є самовпевненість, низька бентежність, незначний життєвий і кримінальний досвід, ригідність поведінки у динамічних ситуаціях, екстравертивність, акцентуація особистості за демонстративним типом.

Розділі 2. «Емпіричне дослідження агресивної поведінки неповнолітніх у контексті схильності до ризику» репрезентує обґрунтування принципів та методик емпіричного дослідження, представляє психодіагностичний інструментарій, послідовність його застосування у процедурі дослідження, результати емпіричного дослідження та дані авторської інтерпретації отриманих даних.

У підрозділі 2.1 «Методичний апарат, організація та вибірка дослідження» висвітлено методи емпіричного дослідження.

Проведений теоретично-прикладний аналіз наукових праць, присвячених агресивній поведінці та схильності до ризику неповнолітніх, показав, що існують різні підходи до цієї проблеми, однак для нашого дослідження особливого значення набувають власне психологічні та педагогічні аспекти даної проблеми, з урахуванням конкретної вікової групи.

Дослідження організовувалось і проводилось в 3 етапи: на першому етапі були сформульовані тема, мета, завдання і припущення дослідження, розроблена його програма, намічені основні етапи, обрані методи збору інформації й обробки результатів, здійснено аналіз теоретичних основ проблеми агресивної поведінки неповнолітніх. Поряд з цим на першому етапі проведено теоретичний аналіз проблеми схильності до ризику, тривожності, маскулінності-фемінності, конфліктності неповнолітнього, а також вплив соціально-негативних факторів на розвиток агресивної поведінки, таких як сім’я неповнолітнього, його оточення, взаємозв’язки у школі та вплив засобів масової інформації. Особлива увага була приділена фактору дії негативних одурманюючих речовин, у тому числі й алкоголю, на розвиток та становлення агресивної поведінки неповнолітніх.

На другому етапі, у період з 2008 по 2010 р.р., було проведено емпіричне дослідження щодо з’ясування зв’язків між показниками, формами, видами та чинниками агресивної поведінки неповнолітніх у контексті схильності до ризику.

У дослідженні використовувалися 7 опитувальників, а саме: методика виявлення схильності до поведінки, що відхиляється, А.Н.Орел; особистісний опитувальник діагностики показників і форм агресії А.Басса і А.Даркі; методика виявлення інтегральних форм комунікативної агресивності В.В.Бойка; методика діагностики рівня особистісної схильності до ризику «PSK» Г.Шуберта; методика діагностики стилю поведінки у конфліктній ситуації К.Томаса; методика дослідження «Маскулінності-фемінності» С.Бем; методика виявлення рівня особистісної та ситуативної тривожності Ч.Спілбергера – Ю.Л.Ханіна.

Емпіричну базу дослідження становлять матеріали опитування 400 неповнолітніх, а саме: юнаків (200 осіб) та дівчат (200 осіб) віком від 14 до 17 років. Вони є учнями старших класів середніх спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням англійської мови № 129, № 246 та Ліцею № 100 «Поділ» м. Києва.

На завершальному третьому етапі дослідження з урахуванням отриманих емпіричних даних була розроблена та апробована програма профілактики агресивної поведінки неповнолітніх, схильних до ризикованих дій. Були розроблені та запущені в роботу тренінги, за допомогою яких неповнолітні мають змогу навчитися контролювати свої агресивні імпульси чи перенаправляти їх у соціально-прийнятні прояви. Були проведені сесії індивідуального консультування для неповнолітніх, які за результатами емпіричного дослідження мали високі показники агресивних проявів та схильності до ризику.

У підрозділі 2.2 «Основні результати та їх інтерпретація» наведені дані щодо результатів проведеного емпіричного дослідження, продемонстровані отримані кореляції, факторні та дисперсійні зв’язки, наведені інтерпретації отриманих результатів.

Результати емпіричного дослідження підтвердили сформульоване в процесі теоретичного аналізу проблеми основне припущення про те, що схильність до ризику виступає значущим чинником агресивної поведінки неповнолітніх та додаткове припущення щодо зв’язку схильності до ризику з маскулінністю – фемінністю та тривожністю неповнолітніх.

Схильність до ризику не входить до ядра безпосередніх спонукань агресивної поведінки неповнолітніх, але вона полегшує та інтенсифікує агресивну поведінку як таку і конкретні її прояви (форми).

Емпіричним шляхом встановлено, що схильність до ризику пов’язана з такими видами поведінки, що відхиляється, як схильність до делінквентної поведінки (r = 0,75; p≤0,001), схильність до подолання норм і правил (r = 0,63; p≤0,001) та із заниженим контролем емоційних реакцій (r = 0,62; p≤0,001).

Неповнолітні з вираженою схильністю до ризику (середнім – 49 % та високим рівнем – 35,75 %) надають перевагу таким формам та проявам агресії, як негативізм (r = 0,71; p≤0,001), що може пояснюватися саме особливістю періоду неповноліття; роздратування (r = 0,64; p≤0,001), вербальна агресія (r = 0,72; p≤0,001) (за А.Басса-А.Даркі) і таким видам комунікативної агресії, як провокація агресії (r = 0,62; p≤0,001) і віддзеркалення агресії (r = 0,61; p≤0,001) (за В.Бойком). Отримані низькі показники схильності до непрямої агресії, що в свою чергу ми пояснюємо тим, що сьогодення демонструє агресивну поведінку на кожному кроці і покаранню вона майже не підлягає, тому неповнолітні не вважають за потрібне приховувати свої агресивні вчинки та роль своєї персони в них. Це ж положення щодо низького рівня анонімної агресії у неповнолітніх підтвердилося на основі методики В.В.Бойка.

Неповнолітні у конфліктних ситуаціях обирають суперництво (r = 0,70; p≤0,001) або співробітництво (r = 0,66; p≤0,001) і намагаються не надавати перевагу схильності до компромісів (r = -0,1; p≤0,001) як основному стилю поведінки з вираженими ознаками агресії. Це можна пояснити стереотипним уявленням, притаманним досліджуваним, щодо поняття «компроміс». Вони сприймають його як те, що демонструє їх слабкість та невпевненість у собі, у той час як «співробітництво» викликає позитивні асоціації.

Зв’язок схильності до ризику з маскулінністю-фемінністю продемонстрував, що значення фемінності у дівчат складає –0,08, а у юнаків –0,21 (t = 1,94; p = 0,053). При цьому обидва значення знаходяться в межах андрогінності. 

Як серед виражено неагресивних респондентів, так і серед виражено агресивних, гендерні відмінності неістотні. Основні гендерні відмінності спостерігаються серед респондентів з середнім рівнем агресивності.

Схильність до ризику у дівчат складає 3,11, у юнаків майже в два рази вище – 6,45 (t = -2.38; p = 0,018). Це можна пояснити як соціально (здобуття авторитету серед однолітків через демонстрацію своєї сміливості, здобуття прихильності у протилежної статі через демонстрацію героїчних вчинків), так і біологічно (гормональний вибух у період неповноліття, який більше притаманний чоловічій статі). Неповнолітні переповнені амбіціями, які часто не співпадають з можливостями. Вони тільки проходять становлення у соціумі, і це часто, в їх розумінні, йде поряд з демонстрацією відсутності страху ні перед чим.

Неповнолітні, які мають високий рівень схильності до ризику, відзначаються сміливістю, комунікабельністю, дипломатичністю, неадекватною самооцінкою та незалежністю. Неповнолітні з низьким рівнем схильності до ризику характеризуються високим рівнем тривожності, напруженості та залежності.

Розділ 3. «Психологічні аспекти попередження агресивної поведінки неповнолітніх у контексті схильності до ризику» складається з трьох підрозділів, в яких розкриваються теоретичні та практичні засади психопрофілактики агресивної поведінки неповнолітніх у контексті схильності до ризику.

У підрозділі 3.1 «Можливості та засоби профілактики агресивної поведінки неповнолітніх» розглянуто існуючі шляхи профілактики агресивної поведінки неповнолітніх у зв’язку із чинниками, які її викликають.

Система профілактики агресивної поведінки неповнолітніх складається із заходів різного рівня соціальної організації (соціально-психологічних, загальнодержавних, громадських, правових, педагогічних та медико-санітарних), спрямованих на попередження початкових стадій агресивної поведінки. Отримання бажаних результатів можливе лише за умови застосування об’єктивних діагностичних заходів, які встановлюють наявність агресивної поведінки у неповнолітнього, визначають рівень та види її вираженості, фактори її виникнення, способи подолання або зниження її показників.

До системи попередження схильності до ризику неповнолітніх належать такі складові: заходи, які спрямовані на створення належних умов для повноцінного функціонування сім’ї як основного середовища початкової соціалізації неповнолітнього; соціально-психологічне, педагогічне та медичне сприяння; цілеспрямоване формування психологічних новоутворень; навчання контролю власних імпульсивних дій або вираженню їх у прийнятній соціальній формі.

Основною задачею профілактично-корекційної роботи є засвоєння неповнолітніми прийнятних норм і правил поведінки та досягнення ними нового, більш високого рівня соціального розвитку.

У підрозділі 3.2 «Психологічний тренінг регуляції агресивної поведінки неповнолітніх у контексті схильності до ризику» обґрунтовано ефективність психологічного тренінгу як засобу профілактики, описано авторські тренінги та результати їх апробації.

З урахуванням результатів емпіричного дослідження розроблена та апробована психологічно-профілактична програма тренінгових занять «Профілактика схильності до ризику неповнолітніх» та «Профілактика агресивної поведінки неповнолітніх».

На базі середніх спеціалізованих шкіл м. Києва № 129, № 246, Ліцею № 100 «Поділ» та психологічного тренінгового центру – Psychological Training Center (на основі FiJi Beauty Art Center) були сформовані групи неповнолітніх віком від 14 до 17 років. Відбір був оснований на результатах попереднього опитування за допомогою опитувальників А.Басса – А.Даркі та Г.Шуберта. Респондентам, які отримали високі показники агресії та схильності до ризику, було запропоновано пройти тренінг-курс, спрямований на зниження вищезгаданих показників.

Групи чисельністю 8 – 10 осіб збиралися на базі своїх шкіл після учбових занять. Дозвіл був отриманий як від дирекції шкіл, так і від батьків відібраних учнів. На заняттях були присутні психологи шкіл для контролю та допомоги в організації максимально дієвих зустрічей. Загальна кількість неповнолітніх, які пройшли тренінгові програми, склала 37 осіб.

Тривалість тренінгу «Профілактика агресивної поведінки неповнолітніх» була визначена заздалегідь, а саме – 10 занять по 120 хв. кожне. Тренінг «Профілактика схильності до ризику неповнолітніх» включав 10 занять по 90 хв. кожне.

Вправи тренінгу «Профілактика агресивної поведінки неповнолітніх» були спрямовані на: розвиток комунікативної компетенції, розвиток емпатії та фемінності, підвищення самоповаги, самооцінки та контролю над своїми емоціями, зміну дій у конфлікті із суперництва на співробітництво чи компроміс, перенесення агресивної енергії у соціально прийнятну діяльність.

Тренінг «Профілактика схильності до ризику неповнолітніх» включав в себе вправи на: особистісне зростання, створення адекватного підходу до розуміння життєвих цінностей, підвищення рівня захисної тривожності, розвиток фемінності, контроль власних емоцій, створення адекватного розуміння наслідків ризикованих дій, розвиток впевненості у собі за рахунок неризикованих дій.

У підрозділі 3.3 «Консультування як засіб профілактики та корекції агресивної поведінки неповнолітніх у контексті схильності до ризику» висвітлено здобутки вітчизняних психологів у проведенні консультувань неповнолітніх; наведені принципи психологічного консультування та продемонстровано структуру консультування з агресивними неповнолітніми, що схильні до ризикованих дій; представлені результати проведеного індивідуального консультування з агресивними неповнолітніми.

Після проведеного емпіричного дослідження, були обрані для консультування 4 неповнолітніх: дівчина (15 років) і 3 хлопці (14, 15 та 16 років). Їм були запропоновані індивідуальні зустрічі з метою профілактики їх агресивної поведінки та схильності до ризику. Зустрічі, орієнтовно, тривали 60 хвилин, два рази на тиждень протягом місяця. Був отриманий дозвіл від батьків неповнолітніх та від шкільної дирекції.

Індивідуальна робота з агресивними неповнолітніми вважається дослідниками менш дієвою, ніж групова.

Підводячи загальні підсумки проведеної профілактично-корекційної роботи, необхідно відзначити покращення показників майже у всіх неповнолітніх. При повторному тестуванні за опитувальником А.Басса – А.Даркі виявилось, що середній показник агресії учасників тренінгів на 0,36 – 1,12 бала нижчий за середній показник за шкалами опитувальника у первинному тестуванні. Це зумовило значущість результатів на рівні p≤0,05. При первинному тестуванні за опитувальником Г.Шуберта респонденти показали високий рівень схильності до ризику. Після проведення тренінгових занять та консультування у 78 % респондентів рівень схильності до ризику знизився до середнього рівня, а у 32 % – до низького рівня.

Результати індивідуального консультування продемонстрували дієвість обраного шляху консультативної практики, яка базувалася на емпатійному слуханні, підтримці та роз’ясненні наслідків агресивних, ризикованих діянь.