ДЕРЖАВОТВОРЧІ ІДЕАЛИ РОСТИСЛАВА ЛАЩЕНКА: ПОЛІТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Краткое содержание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет імені Івана Франка

ІВАСЕЧКО Ольга Ярославівна

УДК 32 (477) (092)

ДЕРЖАВОТВОРЧІ ІДЕАЛИ РОСТИСЛАВА ЛАЩЕНКА:

ПОЛІТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

23.00.01 – теорія та історія політичної науки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Львів – 2012

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національному університеті «Львівська політехніка» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник:    доктор політичних наук, доцент

Турчин Ярина Богданівна,

Національний університет

«Львівська політехніка»,

завідувач кафедри політології,

в. о. директора Інституту гуманітарних
та соціальних наук

Офіційні опоненти:             доктор політичних наук, професор

                               Наумкіна Світлана Михайлівна,

                               Державний заклад «Південноукраїнський

                               національний педагогічний університет

                               імені К. Д. Ушинського»,

                               завідувач кафедри політичних наук

                               кандидат політичних наук, доцент

                               Климончук Василь Йосипович,

                               Прикарпатський національний університет

                               імені Василя Стефаника,

                               завідувач кафедри політології

Захист відбудеться 2 березня 2012 р. о 13:00 годині на засіданні спеціалізова­ної вченої ради Д 35.051.17 у Львівському націо­нальному уні­вер­си­теті імені Івана Франка за адресою: вул. Університетська, 1 (ауд. 301), м. Львів, 79000, тел. 239-44-62

Із дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львів­ського на­ціонального університету імені Івана Франка за адресою: вул. Дра­гоманова, 5, м. Львів, 79005

Автореферат розісланий 31 січня 2012 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                           О. М. Сорба

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Складний і неоднозначний процес держа­во­тво­рення в Україні підтвердив необхідність радикальних змін у політичній і правовій сферах, зламу попередньої суспільної формації, інсти­туалізації де­мократії та становлення принципово нового вектора державного розвитку. Сучасний етап трансформації політико-правової системи подекуди харак­те­ризується невизначеністю, безсистемністю, певною мірою уповіль­нюється, що пояснюється передусім недостатністю державотворчої прак­тики, ігно­ру­ванням національних політичних і правових традицій під час розбудови новітнього типу української державності. Це актуалізує важли­вість вивчення і використання досвіду наших попередників, які ще на по­чатку ХХ ст. виробили оригінальні державотворчі концепції із врахуванням традицій, зви­чаїв та ментальних рис українського народу. Утім їхні основні принципи всебічно не вивчено, не проаналізовано і не впроваджено в практику полі­тич­ного життя. Отож творче переосмислення теоретичних і практичних здобутків вітчизняних мислителів-представників політичної дум­ки є першо­важливим зав­данням у процесі становлення принципово нової, але ґрунтованої на націо­нальних традиціях, державно-правової системи в Україні.

З огляду на це, незаперечного значення набувають державницькі полі­тологічні розробки українських учених-емігрантів міжвоєнного періоду (1918–1939). Особливе місце в розвитку тогочасної української політичної думки посідає представник її народницько-демократичного напряму, гро­мадсько-політичний діяч, відомий правознавець, ідеолог національно-визвольного руху початку ХХ ст. – Ростислав Лащенко. Незважаючи на хронологічну віддаленість його наукових досліджень, що формувались в умовах кризової доби, вони відповідають нинішнім суспільно-політичним потребам націо­нального життя українського народу. Це доводить потребу у вивченні та переосмисленні науково-теоретичної спадщини вченого. Важ­ливим є й той факт, що на сьогодні немає ґрунтовних політологічних нау­кових розробок, присвячених аналізу суспільно-політичних поглядів Р. Ла­щенка, його концеп­ції відновлення і розбудови української національної держави.

У дослідженні систематизовано, узагальнено і комплексно пред­став­лено державно-правові погляди Р. Лащенка, а також встановлено їхню прак­тичну значущість для розвитку сучасного державотворчого процесу. Визна­чено місце вченого у вітчизняній політичній теорії та практиці. Ґрун­товний науковий аналіз державотворчої концепції Р. Лащенка має важливе значення не лише для розвитку української науки про політику, але й вдосконалення політичної практики, адже він був не тільки відомим ученим-теоретиком, але й практиком, що активно долучався до суспільно-полі­тичного життя окресленого періоду. Саме тому актуальність теми до­слі­дження зумовлена і академічним, і прикладним суспільно-політичним зна­ченням теоретичної спадщини Р. Лащенка.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Ро­бота виконана відповідно до планів наукових досліджень кафедри полі­то­логії Національного університету «Львівська політехніка» в рамках ком­плексної теми «Проблеми та перспективи розвитку демократії в Україні» (номер державної реєстрації 0109U003459).

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу науково-теоре­тичної спадщини та суспільно-політичної діяльності Р. Лащенка дослідити політико-правовий аспект державотворчих ідеалів ученого як представника народницько-демократичного напряму української політичної думки між­воєнного періоду.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

– визначити місце та роль Р. Лащенка у процесі розвитку укра­їнської політичної думки міжвоєнного періоду;

– виділити основні етапи формування політичного світогляду Р. Ла­щенка та показати особливості співвідношення теоретичних ідей та полі­тич­ної діяльності вченого;

– з’ясувати правові оцінки та політичні наслідки Переяславської угоди 1654 р. у трактуванні Р. Лащенка;

– сформулювати причини й особливості трансформації моделі укра­їнського федералізму в політичній концепції Р. Лащенка;

– виявити комплекс зовнішньополітичних детермінант процесу ста­новлення української державності в поглядах вченого;

– виокремити особливості трактування Р. Лащенком ідеалу наро­до­правства та принципів конституціоналізму в процесі українського держа­вотворення;

– з’ясувати характер впливу правових традицій українського народу на формування державно-політичного устрою;

– на основі аналізу праць Р. Лащенка визначити причини поразки на­ціонально-визвольних змагань українського народу за політичну неза­леж­ність 1917–1920 рр.;

– дослідити підхід ученого до реалізації мовної політики як скла­дової державотворчого процесу українського народу.

Об’єктом дослідження є українська політична думка між­воєнного періоду (1918 – 1939 рр.).

Предмет дослідження – політико-правовий аспект державотворчих ідеалів Р. Лащенка, його програма суспільно-політичних змін і суверенного національного розвитку українського народу.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є прин­ципи міждисци­плі­нар­ності, цілісності, історизму, логічної несуперечності, об’єктивності, повноти та наукового плюралізму під час вивчення політико-правового аспекту дер­жавотворчих ідеалів Р. Лащенка. Для вирішення по­ставлених завдань вико­ристано і загальнонаукові, логічні, і спеціальні ме­тоди дослідження. Засто­совуючи структурно-функціональний метод, вивче­но зв’язки між структур­ними елементами політичної концепції вченого, на­самперед акцентовано увагу на політико-правовому аспекті державотворчих ідеалів Р. Лащенка. Використання компаративістського методу допомогло зіставити погляди тогочасних теоретиків, а відтак виявити специфіку по­літичного бачення вче­ного. За допомогою історіологічного методу з’ясо­вано вплив тогочасних су­спільно-політичних подій на процес формування політичної концепції Р. Лащенка. Застосовуючи метод вивчення документів виявлено раніше не­відомі праці вченого, укладено його найповнішу полі­тичну біографію, роз­крито особливості його громадсько-політичної позиції. Сукупність єдино­спрямованих за змістом принципів і методів дослідження становлять основу для методологічних підходів, зокрема етнодержа­воло­гіч­ного та етнопо­лі­тологічного. Їхня методологічна сутність полягає у визнанні пріоритетності того, що в сучасних політичних реаліях головними суб’єк­тами політики є людина, етнічні спільноти і держава. Саме тому засадничою методологічною основою в дослідженні складових політологічної концепції Р. Лащенка є врахування того, що всі вияви людської життєдіяльності обо­в’язково й об’єктивно мають етнополітичне забарвлення.

Наукова новизна одержаних результатів визначається сукупністю поставлених завдань та способами їх розв’язання. Запропонована дисер­таційна робота є першим комплексним політологічним дослідженням нау­ково-теоретичної спадщини й державотворчих ідеалів Р. Лащенка з перс­пек­тивою можливого їх використання сучасною політичною наукою і запро­вадження в сьогоденну політичну практику. Під час дослідження одержано результати, які розкривають зміст політико-правових аспектів державо­твор­чих ідеалів та політичних поглядів ученого. Наукові результати дослідження полягають у тому, що:

уперше:

– до наукового обігу введено значну кількість раніше невідомих праць Р. Лащенка, з яких найважливішими є: «Автономний Статут УНР», «Су­час­ний мент і організація влади», «Організація влади», «Український Націо­нальний Союз», «Про необхідність конституції УНР», «До питання про юри­дичні засади приєднання України до Москви 1654 року», «Ми і німці», «Джерела української мови», «Вогнище української культури» тощо;

– визначено, що майбутнє української держави вчений спроектував у формі федеративної демократичної республіки парламентського типу. У від­даленій перспективі Україна мала увійти до складу світового феде­ративного союзу на засадах політичної незалежності суб’єктів федерації для реалізації реальної форми демократії й ідеї народоправства;

– встановлено концептуальні засади відновлення і розбудови держави в політичній концепції Р. Лащенка: народоправство, безкласовість, демо­кратизм, розуміння народу як територіального об’єднання усіх громадян, що проживають в Україні незалежно від національності, партійної і класової належності, віросповідання і мови;

– виокремлено стратегічні напрями зовнішньополітичної співпраці в політичних поглядах вченого в системі міждержавних взаємин: 1) Україна – балканські країни; 2) Україна – Росія (Московська держава, більшовицька Росія); 3) Україна – Польща; 4) Україна – Німеччина;

– узагальнено бачення Р. Лащенком основних причин поразки націо­нально-визвольних змагань українського народу 1917–1920 рр., а саме: слаб­кість національної політичної еліти, недостатнє професійно-кадрове за­без­печення системи державного управління, недосконалість урядової по­літики, розпорошеність політичних сил, ігнорування національних традицій у процесі суспільно-політичного розвитку, невирішеність аграрного питання, невдалі реформи в судовій системі;

– запропоновано на основі праць вченого періодизацію становлення української правової системи 1917–1920 рр. «національного типу» через ви­окремлення таких етапів: 1) період Центральної Ради; 2) Українська держава часів гетьмана П. Скоропадського; 3) період Директорії; 4) період уряду УНР в екзилі (Польща, м. Тарнів);

– доведено належність конституційних ідей Р. Лащенка до концеп­туальних засад ліберально-демократичного напряму українського консти­туціоналізму початку ХХ ст.;

– у працях Р. Лащенка виявлено оригінальну концепцію національної ідеї, засадничими принципами якої є право, мова, освіта, культура. З’я­совано, що структуроутворювальним елементом цієї системи принципів є мовна політика;

– простежено еволюцію наукових поглядів і політичного світогляду Р. Лащенка;

уточнено:

– періодизацію основних етапів становлення і розвитку політичної концепції Р. Лащенка через виокремлення їх доеміграційного й емігра­ційного періодів. Доведено належність політичних ідей ученого до головних засад народницько-демократичного напряму (популістського) української політичної думки міжвоєнного періоду;

– підхід про те, що факт проголошення державної незалежності Укра­їни на початку ХХ ст. Р. Лащенко розумів як цілком легітимний політико-правовий акт відновлення історичної справедливості. З’ясовано, що Пере­яславську угоду 1654 р. він потрактував як персональну унію, що втратила юридичну силу внаслідок політичних подій 1917 р.;

удосконалено і доповнено наукові розробки щодо:

– теоретико-методологічних основ політичного світогляду вченого, зок­рема доведено, що основні засади його державницької концепції форму­вались під впливом західноєвропейських федералістичних теорій правової дер­жави, російської філософії природного права, конституційної програми М. Дра­гоманова, українського народництва другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Теоре­тичне значення дисертації полягає в тому, що проведене наукове дослі­джен­ня сприяє ширшому пізнанню політологічної спадщини Р. Лащенка, уточ­нює особливості розвитку української політичної думки міжвоєнного періо­ду (1918–1939), дозволяє виокремити специфічні риси українського держа­вотворчого процесу. Теоретичні узагальнення і висновки дисертації можуть бути використані для подальших досліджень у вітчизняній політичній науці, у навчальному процесі для читання лекцій з політології, спецкурсів з історії політичної науки та політичної історії, історії держави і права України, під час написання монографій, узагальнювальних праць, підручників та на­вчаль­них посібників.

Практичне значення дослідження визначається тим, що основні по­ложення дисертаційної роботи можуть бути застосовані під час розв’язання політичних проблем, які постали перед українським суспільством на су­час­ному етапі утвердження й розвитку суверенної державності, зокрема у про­цесі реформування конституційних основ української держави, парламент­ської та судової систем, реалізації мовної політики тощо.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дослідження апробовано у формі доповідей та обговорень на міжнародних, всеукраїнських та регіональних конференціях: V Міжнародній науковій кон­ференції «Шляхи становлення незалежності Польщі і України: минуле, су­часне, майбутнє» (м. Житомир, 2008); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжна­родній спільноті. Українська діаспора у світовій цивілізації» (м. Львів, 2008); І Міжнародній конференції молодих вчених «Гуманітарні та соціальні науки HSS – 2009» (м. Львів, 2009); Міжнародній нау­ковій конференції «Шляхи становлення незалежності Польщі і України: минуле, сучасне, майбутнє» (м. Житомир, 2009); Міжнародній науково-практичній конференції «300 ро­ків Конституції Гетьмана України Пилипа Орлика: проблеми становлення і розвитку укра­їнського державотворення» (м. Львів, 2010); ІІ Міжнародній конференції молодих вчених «Гуманітарні та соціальні науки HSS – 2010» (м. Львів, 2010); ІІІ Міжнародній конференції молодих вчених «Гуманітарні та со­ці­альні науки HSS – 2011» (м. Львів, 2011); ІХ Міжнародній науково-прак­тичній інтернет-конференції «Розвиток України в ХХІ столітті: еко­номічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми» (м. Тер­но­піль, 2011) та ін.

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 19 пуб­лікацій, з них 7 – наукових статей у фахових виданнях із політичних наук.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, де­ся­ти підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг ди­сер­тації становить 196 сторінок, список використаних джерел налічує 264 по­зиції.