Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Увеличение числа диссертаций в базе |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Доставка любых диссертаций из России и Украины |
Каталог авторефератов / ПОЛИТИЧЕСКИЕ НАУКИ / История и теория политики
Название: | |
Тип: | Автореферат |
Краткое содержание: |
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Львівський національний університет імені Івана Франка
ІВАСЕЧКО Ольга Ярославівна
УДК 32 (477) (092)
ДЕРЖАВОТВОРЧІ ІДЕАЛИ РОСТИСЛАВА ЛАЩЕНКА: ПОЛІТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
23.00.01 – теорія та історія політичної науки
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук
Львів – 2012 Дисертацією є рукопис Робота виконана у Національному університеті «Львівська політехніка» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України
Науковий керівник: доктор політичних наук, доцент Турчин Ярина Богданівна, Національний університет «Львівська політехніка», завідувач кафедри політології, в. о. директора Інституту гуманітарних
Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор Наумкіна Світлана Михайлівна, Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського», завідувач кафедри політичних наук
кандидат політичних наук, доцент Климончук Василь Йосипович, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, завідувач кафедри політології
Захист відбудеться 2 березня 2012 р. о 13:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.17 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: вул. Університетська, 1 (ауд. 301), м. Львів, 79000, тел. 239-44-62
Із дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: вул. Драгоманова, 5, м. Львів, 79005
Автореферат розісланий 31 січня 2012 р.
Учений секретар спеціалізованої вченої ради О. М. Сорба
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми. Складний і неоднозначний процес державотворення в Україні підтвердив необхідність радикальних змін у політичній і правовій сферах, зламу попередньої суспільної формації, інституалізації демократії та становлення принципово нового вектора державного розвитку. Сучасний етап трансформації політико-правової системи подекуди характеризується невизначеністю, безсистемністю, певною мірою уповільнюється, що пояснюється передусім недостатністю державотворчої практики, ігноруванням національних політичних і правових традицій під час розбудови новітнього типу української державності. Це актуалізує важливість вивчення і використання досвіду наших попередників, які ще на початку ХХ ст. виробили оригінальні державотворчі концепції із врахуванням традицій, звичаїв та ментальних рис українського народу. Утім їхні основні принципи всебічно не вивчено, не проаналізовано і не впроваджено в практику політичного життя. Отож творче переосмислення теоретичних і практичних здобутків вітчизняних мислителів-представників політичної думки є першоважливим завданням у процесі становлення принципово нової, але ґрунтованої на національних традиціях, державно-правової системи в Україні. З огляду на це, незаперечного значення набувають державницькі політологічні розробки українських учених-емігрантів міжвоєнного періоду (1918–1939). Особливе місце в розвитку тогочасної української політичної думки посідає представник її народницько-демократичного напряму, громадсько-політичний діяч, відомий правознавець, ідеолог національно-визвольного руху початку ХХ ст. – Ростислав Лащенко. Незважаючи на хронологічну віддаленість його наукових досліджень, що формувались в умовах кризової доби, вони відповідають нинішнім суспільно-політичним потребам національного життя українського народу. Це доводить потребу у вивченні та переосмисленні науково-теоретичної спадщини вченого. Важливим є й той факт, що на сьогодні немає ґрунтовних політологічних наукових розробок, присвячених аналізу суспільно-політичних поглядів Р. Лащенка, його концепції відновлення і розбудови української національної держави. У дослідженні систематизовано, узагальнено і комплексно представлено державно-правові погляди Р. Лащенка, а також встановлено їхню практичну значущість для розвитку сучасного державотворчого процесу. Визначено місце вченого у вітчизняній політичній теорії та практиці. Ґрунтовний науковий аналіз державотворчої концепції Р. Лащенка має важливе значення не лише для розвитку української науки про політику, але й вдосконалення політичної практики, адже він був не тільки відомим ученим-теоретиком, але й практиком, що активно долучався до суспільно-політичного життя окресленого періоду. Саме тому актуальність теми дослідження зумовлена і академічним, і прикладним суспільно-політичним значенням теоретичної спадщини Р. Лащенка. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до планів наукових досліджень кафедри політології Національного університету «Львівська політехніка» в рамках комплексної теми «Проблеми та перспективи розвитку демократії в Україні» (номер державної реєстрації 0109U003459). Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу науково-теоретичної спадщини та суспільно-політичної діяльності Р. Лащенка дослідити політико-правовий аспект державотворчих ідеалів ученого як представника народницько-демократичного напряму української політичної думки міжвоєнного періоду. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань: – визначити місце та роль Р. Лащенка у процесі розвитку української політичної думки міжвоєнного періоду; – виділити основні етапи формування політичного світогляду Р. Лащенка та показати особливості співвідношення теоретичних ідей та політичної діяльності вченого; – з’ясувати правові оцінки та політичні наслідки Переяславської угоди 1654 р. у трактуванні Р. Лащенка; – сформулювати причини й особливості трансформації моделі українського федералізму в політичній концепції Р. Лащенка; – виявити комплекс зовнішньополітичних детермінант процесу становлення української державності в поглядах вченого; – виокремити особливості трактування Р. Лащенком ідеалу народоправства та принципів конституціоналізму в процесі українського державотворення; – з’ясувати характер впливу правових традицій українського народу на формування державно-політичного устрою; – на основі аналізу праць Р. Лащенка визначити причини поразки національно-визвольних змагань українського народу за політичну незалежність 1917–1920 рр.; – дослідити підхід ученого до реалізації мовної політики як складової державотворчого процесу українського народу. Об’єктом дослідження є українська політична думка міжвоєнного періоду (1918 – 1939 рр.). Предмет дослідження – політико-правовий аспект державотворчих ідеалів Р. Лащенка, його програма суспільно-політичних змін і суверенного національного розвитку українського народу. Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є принципи міждисциплінарності, цілісності, історизму, логічної несуперечності, об’єктивності, повноти та наукового плюралізму під час вивчення політико-правового аспекту державотворчих ідеалів Р. Лащенка. Для вирішення поставлених завдань використано і загальнонаукові, логічні, і спеціальні методи дослідження. Застосовуючи структурно-функціональний метод, вивчено зв’язки між структурними елементами політичної концепції вченого, насамперед акцентовано увагу на політико-правовому аспекті державотворчих ідеалів Р. Лащенка. Використання компаративістського методу допомогло зіставити погляди тогочасних теоретиків, а відтак виявити специфіку політичного бачення вченого. За допомогою історіологічного методу з’ясовано вплив тогочасних суспільно-політичних подій на процес формування політичної концепції Р. Лащенка. Застосовуючи метод вивчення документів виявлено раніше невідомі праці вченого, укладено його найповнішу політичну біографію, розкрито особливості його громадсько-політичної позиції. Сукупність єдиноспрямованих за змістом принципів і методів дослідження становлять основу для методологічних підходів, зокрема етнодержавологічного та етнополітологічного. Їхня методологічна сутність полягає у визнанні пріоритетності того, що в сучасних політичних реаліях головними суб’єктами політики є людина, етнічні спільноти і держава. Саме тому засадничою методологічною основою в дослідженні складових політологічної концепції Р. Лащенка є врахування того, що всі вияви людської життєдіяльності обов’язково й об’єктивно мають етнополітичне забарвлення. Наукова новизна одержаних результатів визначається сукупністю поставлених завдань та способами їх розв’язання. Запропонована дисертаційна робота є першим комплексним політологічним дослідженням науково-теоретичної спадщини й державотворчих ідеалів Р. Лащенка з перспективою можливого їх використання сучасною політичною наукою і запровадження в сьогоденну політичну практику. Під час дослідження одержано результати, які розкривають зміст політико-правових аспектів державотворчих ідеалів та політичних поглядів ученого. Наукові результати дослідження полягають у тому, що: уперше: – до наукового обігу введено значну кількість раніше невідомих праць Р. Лащенка, з яких найважливішими є: «Автономний Статут УНР», «Сучасний мент і організація влади», «Організація влади», «Український Національний Союз», «Про необхідність конституції УНР», «До питання про юридичні засади приєднання України до Москви 1654 року», «Ми і німці», «Джерела української мови», «Вогнище української культури» тощо; – визначено, що майбутнє української держави вчений спроектував у формі федеративної демократичної республіки парламентського типу. У віддаленій перспективі Україна мала увійти до складу світового федеративного союзу на засадах політичної незалежності суб’єктів федерації для реалізації реальної форми демократії й ідеї народоправства; – встановлено концептуальні засади відновлення і розбудови держави в політичній концепції Р. Лащенка: народоправство, безкласовість, демократизм, розуміння народу як територіального об’єднання усіх громадян, що проживають в Україні незалежно від національності, партійної і класової належності, віросповідання і мови; – виокремлено стратегічні напрями зовнішньополітичної співпраці в політичних поглядах вченого в системі міждержавних взаємин: 1) Україна – балканські країни; 2) Україна – Росія (Московська держава, більшовицька Росія); 3) Україна – Польща; 4) Україна – Німеччина; – узагальнено бачення Р. Лащенком основних причин поразки національно-визвольних змагань українського народу 1917–1920 рр., а саме: слабкість національної політичної еліти, недостатнє професійно-кадрове забезпечення системи державного управління, недосконалість урядової політики, розпорошеність політичних сил, ігнорування національних традицій у процесі суспільно-політичного розвитку, невирішеність аграрного питання, невдалі реформи в судовій системі; – запропоновано на основі праць вченого періодизацію становлення української правової системи 1917–1920 рр. «національного типу» через виокремлення таких етапів: 1) період Центральної Ради; 2) Українська держава часів гетьмана П. Скоропадського; 3) період Директорії; 4) період уряду УНР в екзилі (Польща, м. Тарнів); – доведено належність конституційних ідей Р. Лащенка до концептуальних засад ліберально-демократичного напряму українського конституціоналізму початку ХХ ст.; – у працях Р. Лащенка виявлено оригінальну концепцію національної ідеї, засадничими принципами якої є право, мова, освіта, культура. З’ясовано, що структуроутворювальним елементом цієї системи принципів є мовна політика; – простежено еволюцію наукових поглядів і політичного світогляду Р. Лащенка; уточнено: – періодизацію основних етапів становлення і розвитку політичної концепції Р. Лащенка через виокремлення їх доеміграційного й еміграційного періодів. Доведено належність політичних ідей ученого до головних засад народницько-демократичного напряму (популістського) української політичної думки міжвоєнного періоду; – підхід про те, що факт проголошення державної незалежності України на початку ХХ ст. Р. Лащенко розумів як цілком легітимний політико-правовий акт відновлення історичної справедливості. З’ясовано, що Переяславську угоду 1654 р. він потрактував як персональну унію, що втратила юридичну силу внаслідок політичних подій 1917 р.; удосконалено і доповнено наукові розробки щодо: – теоретико-методологічних основ політичного світогляду вченого, зокрема доведено, що основні засади його державницької концепції формувались під впливом західноєвропейських федералістичних теорій правової держави, російської філософії природного права, конституційної програми М. Драгоманова, українського народництва другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що проведене наукове дослідження сприяє ширшому пізнанню політологічної спадщини Р. Лащенка, уточнює особливості розвитку української політичної думки міжвоєнного періоду (1918–1939), дозволяє виокремити специфічні риси українського державотворчого процесу. Теоретичні узагальнення і висновки дисертації можуть бути використані для подальших досліджень у вітчизняній політичній науці, у навчальному процесі для читання лекцій з політології, спецкурсів з історії політичної науки та політичної історії, історії держави і права України, під час написання монографій, узагальнювальних праць, підручників та навчальних посібників. Практичне значення дослідження визначається тим, що основні положення дисертаційної роботи можуть бути застосовані під час розв’язання політичних проблем, які постали перед українським суспільством на сучасному етапі утвердження й розвитку суверенної державності, зокрема у процесі реформування конституційних основ української держави, парламентської та судової систем, реалізації мовної політики тощо. Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дослідження апробовано у формі доповідей та обговорень на міжнародних, всеукраїнських та регіональних конференціях: V Міжнародній науковій конференції «Шляхи становлення незалежності Польщі і України: минуле, сучасне, майбутнє» (м. Житомир, 2008); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті. Українська діаспора у світовій цивілізації» (м. Львів, 2008); І Міжнародній конференції молодих вчених «Гуманітарні та соціальні науки HSS – 2009» (м. Львів, 2009); Міжнародній науковій конференції «Шляхи становлення незалежності Польщі і України: минуле, сучасне, майбутнє» (м. Житомир, 2009); Міжнародній науково-практичній конференції «300 років Конституції Гетьмана України Пилипа Орлика: проблеми становлення і розвитку українського державотворення» (м. Львів, 2010); ІІ Міжнародній конференції молодих вчених «Гуманітарні та соціальні науки HSS – 2010» (м. Львів, 2010); ІІІ Міжнародній конференції молодих вчених «Гуманітарні та соціальні науки HSS – 2011» (м. Львів, 2011); ІХ Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми» (м. Тернопіль, 2011) та ін. Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 19 публікацій, з них 7 – наукових статей у фахових виданнях із політичних наук. Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, десяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 196 сторінок, список використаних джерел налічує 264 позиції.
|