Психологічні основи запобігання професійним деструкціям слідчих на різних етапах їх професіоналізації

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, окреслено суть проблеми та стан її вивчення, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, теоретико-методологічну основу, розкрито новизну, теоретичне та практичне значення, наведено дані про апробацію роботи, її структуру й обсяг.

У першому розділі «Основні теоретичні підходи до проблеми професійної деструкції особистості та запобігання їй» проаналізовано основні теоретичні підходи науковців щодо вивчення проблеми професійної деструкції як психологічного феномену.

Окреслено основні напрями досліджень особливостей професійного розвитку особистості, а саме: у зарубіжній психоаналітичній та гуманітарній психології (А. Адлер, Е. Еріксон, Ф. Перлз, К. Родджерс, З. Фрейд, Е. Фром, К. Юнг, І. Ялом), у вітчизняній психології (Б. Ананьєв, Л. Виготський, Б. Зейгарнік, О. Леонтьєв, Б. Ломов, А. Лурія, В. Мясищев, Г. Сухарева, С. Рубінштейн), в сучасних концепціях психології праці (К. Абульханова-Славська, Л. Анциферова, С. Дружилов, Д. Завалішина, Є. Ільїн, Є. Клімов, Д. Леонтьєв, М. Пряжников, Л. Регуш), в юридичній психології (В. Андросюк, Л. Балабанова, В. Барко, В. Васильєв, Н. Ковальчишина, В. Лефтеров, Г. Литвинова, В. Медведєв, Г. Попова, О. Столяренко, О. Тімченко, О. Цильмак, С. Яковенко). Безпосередньо дослідженню негативних проявів професіоналізації особистості приділяли увагу С. Безносов, О. Бутиліна, О. Єрмолаєва, Е. Зеєр, З.Кисіль, А. Маркова, В. Медведєв, Е. Симанюк.

Більшість авторів згодні, що професійна деструкція – це руйнування, деформація особистості, яка відбувається в процесі професійної діяльності. Автором встановлено, що поняття професійної деструкції схоже за значенням із термінами «деформація особистості», «професійна деформація», «деформація професійної діяльності». При цьому терміни «деструкція» та «деформація» часто використовуються як синоніми, унаслідок чого виникає підміна понять«деструкція» та «деформація».

За результатами теоретичного аналізу автору вдалося визначити, що професійна деформація є початковим етапом професійної деструкції. Професійна деформації насамперед загрожує самому суб’єкту праці та негативно позначається на його життєдіяльності поза професійного середовища, тоді як процес професійної деструкції завдає шкоди також і самому професійному середовищу через втрату професіоналізму фахівця та погіршення якості його роботи.

Аналіз теоретичних та емпіричних досліджень професійної деструкції, її соціально-психологічних чинників і динаміки розвитку (Е. Зеєр, А. Маркова, Е. Симанюк), а також соціально-психологічних чинників професійної деформації правоохоронців (І. Жданова, В. Медведєв, Г. Попова, А. Шиліна) дозволив виокремити чинники розвитку професійної деструкції слідчих та її прояви на різних етапах професіоналізації. На етапі вибору професії це – неусвідомлювані та усвідомлювані мотиви вибору професії (романтична чи суто матеріальна спрямованість мотивів), на етапі професійної освіти – деструкції очікувань унаслідок невдоволеності навчанням та романтичних уявлень курсанта відносно майбутньої професії, на етапі професійної адаптації – низький адаптивний потенціал молодого фахівця, на етапі первинної (3-5 років) та вторинної (більше 6 років) професіоналізації – особливості стилю управління керівника та його особистісні й професійні якості, морально-психологічний клімат у професійному колективі, емоційна виснаженість, професійна втома, несприятливі умови праці. Найбільш поширеними проявами професійної деструкції серед слідчих визначено: синдром вивченої безпорадності, синдром асоціальної перцепції, порушення в комунікативній сфері, втрата здатності встановлювати емоційно-близькі стосунки з іншою людиною, хронічні психосоматичні захворювання, синдром емоційного виснаження, професійна маргінальність.

На основі аналізу літератури та проведених досліджень встановлено, що спектр факторів, які сприяють деформації суб’єкта праці та впливають на динаміку професійної деструкції, є досить широким. Особливо це стосується працівників органів внутрішніх справ. Однак на сьогодні не існує єдиного підходу до розуміння суті професійних деструкцій, чіткого розмежування професійних деформацій і деструкцій серед працівників різних підрозділів міліції. Профілактика проявів професійної деформації в органах внутрішніх справ передбачається на всіх етапах професійного розвитку, проте система реалізації заходів психологічного впливу потребує вдосконалення.

Другий розділ «Психологічний аналіз особливостей прояву професійної деструкції слідчих на різних етапах їх професіоналізації» містить методологію, етапи, обґрунтування вибору методів емпіричного дослідження, характеристику груп досліджуваних, основні результати емпіричного дослідження.

Дослідження проводилося за такими напрямами: 1) визначення соціально-психологічних уявлень респондентів про професійну діяльність слідчих, рівня їх професійної ідентичності; 2) визначення індивідуально-психологічних особливостей досліджуваних; 3) вивчення особливостей професійної мотивації слідчих.

Для реалізації першого напряму автором було розроблено анкету, що дозволила виявити прояви професійної деструкції у слідчих на етапі професіоналізації. За результатами анкетування було встановлено, що у третини курсантів першого курсу виявився низький рівень професійної деструкції (26,8%), у випускників встановлено, що майже 10% курсантів мають ознаки середнього рівня професійної деструкції, у слідчих, більше, ніж у половини (75,2%), спостерігається середній рівень професійної деструкції, майже 10 % – високий рівень й 16,7 % – низький рівень професійної деструкції.

Встановлено, що високий рівень професійної деструкції характеризується низьким рівнем професійної ідентичності респондента, байдужістю до професійної діяльності, втратою інтересу до професії, низькою мотивацією та, як наслідок, негативним емоційним ставленням до неї, зниженим або відсутнім інтересом до справи, якою він займається.

Для з’ясування особливостей професійної деструкції у досліджуваної категорії працівників проведено вивчення рівня професійної ідентичності досліджуваних з використанням малюнкового тесту «Я – слідчий» (Л. Балабанова), на основі базових параметрів аналізу малюнкових тестів, які вказані у методиках «Неіснуюча тварина» (М. Дукаревич), «Малюнок людини» (К. Маховер). За результатами дослідження було сформовано три групи досліджуваних: з високим рівнем професійної ідентичності, середнім та низьким.

Аналіз малюнків трьох груп досліджуваних дозволив дійти висновку, що із збільшенням терміну служби відбувається значне зростання кількості осіб, що мають середній рівень професійної ідентичності, та значне зменшення кількості осіб із високим рівнем професійної ідентичності. За Т-критерієм Фішера в групах було виявлено значимі розбіжності між показниками, що свідчить про достовірність результатів. Це дозволило зробити висновок про те, що зі збільшенням періоду праці контури професійного Я-образу фахівця втрачають чіткість. Такий процес у майбутньому може призвести до розвитку професійної маргінальності.

Для більш детального визначення уявлень респондентів про професію «слідчий» було проаналізовано результати асоціативного ряду у респондентів з високим, середнім та низьким рівнем професійної ідентичності (за результатами малюнкового тесту).

Аналіз асоціативного ряду зі словом «слідчий» проводився за двома напрямами: емоційний та когнітивний. За результатами асоціативного ряду встановлено, що протягом навчання емоційне ставлення респондентів до професії змінюється: на першому курсі проявляється більш позитивне ставлення, а на випускному – переважно нейтральне, у слідчих більш негативне. У когнітивному напрямі курсанти на першому курсі асоціюють професію за її ознаками, а на випускному – за професійними якостями та фактами діяльності. Це вказує на те, що до випускного курсу уявлення про майбутню професію стає ширшим. Слідчі асоціюють професійну діяльність за фактами діяльності. Також було досліджено залежність емоційного та когнітивного ставлення до професії у респондентів з різним рівнем професійної ідентичності: зі зниженням рівня професійної ідентичності у всіх респондентів посилюється негативне ставлення до професії та її формальне сприйняття. Це свідчить про можливий розвиток професійної деструкції (професійної маргінальності) на всіх етапах професійного розвитку слідчого.

Під час вивчення неусвідомленого емоційного ставлення курсантів і слідчих до професійно важливих понять: «Я», «Здоров’я», «Друзі», «Колектив», «Слідчий», «ОВС» за методикою «Кольоровий тест відносин» (О. Еткінд) найбільш значимими поняттями для всіх груп досліджуваних виявились поняття «Я» та «Здоров’я», найменш значимими – «Колектив», «Слідчий», «ОВС», що свідчить про емоційне відчуження від професії. За результатами дослідження було зроблено такий висновок: чим глибше особа занурюється у професійне середовище, тим більше в неї проявляється негативне ставлення до слідчої діяльності, що сприяє виникненню у працівника проявів професійної деструкції.

Для реалізації другого напряму було проведено вивчення адаптаційного потенціалу респондентів, типу особистості та стилю саморегуляції поведінки.

Аналіз результатів дослідження за методикою Міні-мульт (Ф.Б. Березін, М.П. Мирошников) за Т-критерієм Стюдента дозволив виявити значимі розбіжності (при р ≤ 0,05) у досліджуваних групах за шкалами: депресія, істерія, психастенія та гіпоманія. На усереднених профілях шкал опитувальника Міні-мульт у першокурсників найвищими точками профілю були показники (в Т-балах) за шкалами психастенії (51,46 ±1,65), шизоїдності (47,37 ± 1,36) й іпохондрії (51,11 ± 1,22), що свідчить про їх схильність до занепокоєння, напруженості, нерішучості та про низьку стресостійкість. У своїй діяльності вони керуються, головним чином, не потребою досягти успіху, а прагненням уникнути неуспіху. У групі випускників за шкалою іпохондрії були отримані середні результати (45,42 ± 1,43), що, на відміну від першокурсників, характеризує їх як більш активних, упевнених у соціальних контактах та толерантних до змін. Однак показники за шкалою депресії (41,28 ± 1,63) свідчать про схильних випускників до тривог та сором’язливості. У слідчих найбільш вираженими виявилися шкали: іпохондрії (45,76 ± 1,02), психастенії (49,41 ± 1,42) та шизоїдності (52,14 ± 1,49). Отримані результати не мають критичного значення, однак можуть свідчити про деяку пасивність слідчих, емоційну холодність і відчуженість у міжособистісних стосунках, схильність підкорюватися обставинам.

Вивчення адаптивних можливостей досліджуваних за методикою МЛО-АМ (А. Маклаков і С. Чермянін) дозволило встановити, що у міру занурення особи в професійне середовище, рівень її адаптаційного потенціалу знижується.

Показник особистісного адаптивного потенціалу відповідно є значно вищим у випускників у порівнянні з першокурсниками та слідчими. Зниження адаптаційного потенціалу виявляється в різного роду порушеннях поведінки, емоційній нестійкості, порушенні взаємодії з колегами й оточуючими. Це сприяє розвитку професійної деструкції в особистості, робить особу більш уразливою по відношенню до руйнівної дії професійної діяльності та спілкування із суб’єктами праці.

Для того щоб визначити, в яких саме сферах психічного життя наслідки цих дій виявляються в першу чергу, було досліджено рівень емоційного вигорання за методикою В.В. Бойка. Виявлено значущі відмінності майже за всіма симптомами емоційного вигорання у першокурсників, випускників та слідчих, що дозволило зробити такий висновок: емоційне вигорання у респондентів має поетапний характер розвитку. У першокурсників симптоми ще не виражені. У випускників усі симптоми на момент дослідження перебувають у стадії формування. У слідчих виразність більшої кількості симптомів є вищою і фаза «виснаження» майже сформована. Це супроводжується вираженим падінням загального енергетичного тонусу й ослабленням нервової системи. Найбільш вираженим у досліджуваних слідчих є симптом «особистісна відстороненість (деперсоналізація)». Можна стверджувати, що емоційний захист у формі «вигорання» стає невід'ємною частиною особистості працівника слідчих підрозділів на цьому етапі професійного розвитку.

У контексті вивчення проявів професійної деструкції у слідчих на різних етапах професіоналізації проведено вивчення стилів саморегуляції респондентів (за В. Моросановою).

Встановлено достовірні відмінності лише за трьома шкалами опитувальника: планування, моделювання та програмування. Аналіз результатів дозволив дійти висновку, що рівень саморегуляції має як позитивну динаміку (рівень саморегуляції зростає з першого по випускний курс навчання), так і негативну (деякі показники саморегуляції (планування, самостійність) у процесі професіоналізації знижуються під впливом регламентованого характеру діяльності).

Дослідження мотиваційної спрямованості у респондентів (за методикою вивчення професійної мотивації кандидатів на службу в органи внутрішніх справ Л. Васильєва) показало, що зміни в мотиваційній сфері відбуваються переважно на етапі професійної самореалізації. Найбільші відмінності було виявлено в групі слідчих. За трьома типами мотивації (романтичний, компенсаторний, кримінальний) у досліджуваних групах виявлено статистично значимі розбіжності. У перебігу дослідження виявлено, що більшість респондентів (1-й курс – 48,5%, випускники – 50,6%, слідчі – 51,2%) мають адекватний тип мотивації. Частка кримінального типу мотивації виявилась найбільшою в групі слідчих (перший курс – 2,3%, випускний курс – 3,7%, слідчі – 9,9%). Збільшення частки кримінального типу мотивації в групі слідчих вказує на прояви професійної деструкції у працівників.

За результатами вивчення мотивів професійної діяльності досліджуваних (за методикою Ш. Річі і П. Мартіна) в групі слідчих виявлено значимі відмінності у таких мотивах, як «заробітна плата», «умови праці», «впливовість та влада», «стабільні взаємовідносини», «різноманітність та зміни», «самовдосконалення та особистісний розвиток». Потреба у таких складових професійної діяльності у слідчих є вищою за критерієм Мана-Уітні (при p<0,01).

Таким чином, мотивація досліджуваних змінюється у процесі професіоналізації: на етапі навчання більш актуальними є потреби в самоактуалізації та соціальній самореалізації, з часом роботи в посаді слідчого потреби стають більш матеріально спрямованими (у владі, матеріальному достатку, комфортних умовах праці). Приорітет матеріальної мотиваційної спрямованості у слідчих над мотивами особистісного вдосконалення у професійній сфері в подальшому може призвести до зупинки професійного розвитку та деструкції особистості.