Організаційно-правові та індивідуально-психологічні умови ефективності професійної діяльності працівників слідчих підрозділів МВС України

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, що вивчається, представлена мета та завдання роботи, визначено об’єкт і предмет дослідження, показано наукову новизну та практичну значущість отриманих результатів.

У першому розділі «Науково-історичні та теоретико-методологічні проблеми створення та ефективного розвитку діяльності слідчих підрозділів МВС України» подані загальні уявлення до визначення поняття професіоналізму в психологічній науці та акмеології: як професіоналізм діяльності та як професіоналізм особистості. Проведено аналіз поняття «професіоналізм працівника слідчого підрозділу» на основі теоретико-методологічних підходів, що розкриваються в роботах О.М. Бандурки, В.Л. Васільєва, М.І. Єникєєва, В.С. Медведєва, О.Р. Ратінова, О.В. Тімченка, Ю.В.Чуфаровського, А.Є. Ямпольського та ін.

У вітчизняній психології питання, що стосуються професіоналізму особистості, висвітлювалися О.О. Бодальовим, Л.С. Виготським, А.О. Деркачем, В.Г. Зазикіним, Є.О. Клімовим, Н.В. Кузьміною,  О.М. Леонтьєвим, С.Л. Рубінштейном.

Теоретичне вивчення загальних заходів, що вживались для покращення рівня професійної діяльності слідчих на різних етапах розвитку слідчого апарату, дозволило простежити динаміку ускладнення вимог до особистості даного фахівця, а також становлення нормативно-правової бази даного виду діяльності. Розгляд цього питання в теоретичному аспекті дозволив визначити сутність слідчої діяльності та роль слідчого в кримінальному процесі. Аналіз основних нормативно-правових актів, що регламентують професійну діяльність слідчого дозволив виділити основні недоліки та проблеми в організації роботи слідчих підрозділів, серед яких: обмеженість строків розслідування злочину, відсутність чіткого поняття карно-процесуальних функцій слідчого, недостатній рівень соціальної захищеності фахівця та ін. 

Визначено, що на сьогодні єдиного критерію, спрямованого на чітку та об’єктивну оцінку якості діяльності слідчого не існує. Обґрунтована авторська позиція про те, що весь процес оцінювання рівня виконання професійних обов’язків слідчим є недостовірним та носить суб’єктивний характер.

Вивчено питання психологічної «вартості» слідчої діяльності, обґрунтовано об’єктивні фактори, що можуть впливати на рівень професійної успішності слідчого, а також визначати рівень задоволеності фахівця своєю професійною діяльністю. Розглянуто загальні шляхи підвищення рівня професійної діяльності працівників слідчих підрозділів (застосування у слідчий діяльності новітніх технічних засобів та сучасних методів розслідування злочинів, спрощення процедури підготовки матеріалів кримінальної справи, налагодження ефективної взаємодії слідчих з фахівцями інших підрозділів та ін.). 

У другому розділі «Специфіка слідчої діяльності та її вплив на психічний стан слідчих» подана характеристика програми та методів дослідження, представлено авторський критерій рівня ефективності діяльності слідчих. Для розробки цього критерію була проведена експертна оцінка, яка дозволила нам виділити категорії складних у розслідуванні кримінальних справ, призначити їм ранг складності та на основі цього вивести індекс ефективності професійної діяльності слідчого (індекс ефективності = сума рангів / кількість складних справ). За показниками індексу ефективності нами були сформовані групи досліджуваних. В дослідженні прийняли участь 150 працівників слідчих підрозділів м. Харкова віком від 22 до 47 років, що були поділені на 3 групи в залежності від рівня ефективності їх професійної діяльності: 1 група - низький рівень ефективності професійної діяльності (n=88); 2 група – середній рівень ефективності професійної діяльності (n=35); 3 група – високий рівень ефективності професійної діяльності (n=27).

Спираючись на дані, отримані при проведенні аналізу показників плинності кадрів в слідчих підрозділах, були вивчені об’єктивні фактори, які визначають незадоволеність слідчого своєю професійною діяльністю. 

Було встановлено, що більшість опитуваних (59%) відмітила бажання перейти на іншу роботу, за умови, що вона буде менш складною та напруженою.

В якості причин, що обумовлюють незадоволеність слідчих своєю професійною діяльністю, та провокують появу у них бажання змінити роботу, були виділені наступні:

1.    Недостатня грошова винагорода – 38,31%;

2.    Низьке матеріально-технічне забезпечення діяльності – 18,64%;

3.    Недостатня оцінка важкості праці слідчих – 16,82%;

4.    Напружений характер праці – 11,4%;

5.    Низька вірогідність підвищення по службі – 9,94%;

6.    Постійний контакт з криміногенним контингентом – 4,89%.

Зазначено, що ненормований робочий день, недостатнє матеріально-технічне забезпечення місця роботи, постійний контакт з криміногенним контингентом, обмеженість часу для розслідування злочину та постійний контроль з боку контролюючих органів виступають у ролі основних детермінант, що провокують у слідчих нервово-психічну напругу.

За даними суб’єктивної оцінки психічних станів, що виникають у слідчих після напруженої роботи встановлено, що для даної категорії фахівців характерно відчуття втоми (31,18%) та загальна слабкість (18,91%). Зниження уваги та безсоння достовірно частіше (р≤0,05) відмічається у слідчих, які відрізняються високими показниками ефективності професійної діяльності. А слідчі з найнижчими показниками професійної успішності частіше відмічають у себе головний біль та дратівливість. Таким чином, практично всі групи досліджених відмічають у себе окремі астенічні симптоми, що можуть бути наслідками перевтоми та відсутності у слідчих навичок регуляції свого психічного стану.

Подальше вивчення впливу особливостей професійної діяльності на психічний стан фахівця було присвячене дослідженню рівнів сформованості симптомів емоційного вигорання у працівників слідчих підрозділів та їх впливу на ефективність професійної діяльності слідчих.

Так, в ході аналізу результатів було з’ясовано, що всі фази синдрому емоційного вигоряння у слідчих, що прийняли участь у дослідженні знаходяться на стадії формування.

Але при цьому, найефективніші слідчі відрізняються більш низькими показниками виразності всіх фаз даного синдрому на відміну від слідчих інших груп. Це вже може бути свідоцтвом більш розвиненої емоційної стійкості або сформованістю у слідчих навичок саморегуляції.

При цьому, найбільш виразною у всіх слідчих є така фаза синдрому емоційного вигоряння як резистенція, або фаза опору. Підсумувавши відмічене, можна сказати, що рівень емоційної стійкості в певній мірі забезпечує ефективність професійної діяльності працівників слідчих підрозділів.

Встановлено, що більшість опитаних працівників слідчих підрозділів (55,78%) відмічають необхідність в оволодінні навичками саморегуляції свого психічного стану, бо вважають ці навички важливою умовою ефективності слідчої діяльності. При цьому найбільша кількість слідчих, що виказали необхідність таких знань та навичок припадає на 3 групу (66,67%). В групі найменш ефективних слідчих цей показник склав 50% (t = 1,54, р≤0,05).

При вивченні взаємозв’язку емоційного стану слідчого та рівня ефективності його діяльності було встановлено, що між показниками виразності симптомів «напруги», «резистенції», «виснаження» у слідчих та показниками рівня ефективності їхньої професійної діяльності був виявлений зворотній кореляційний зв'язок (r=- 0,93, р≤0,05), (r=- 0,21, р≤0,05) та (r=1,17, р≤0,05) відповідно. 

Таким чином, можна припустити, що при підвищенні виразності даних симптомів емоційного вигорання у слідчих може знижатися рівень їх професійної діяльності. Отже, можна припустити, що рівень емоційної стійкості слідчих може впливати на показники їх професійної успішності. 

У третьому розділі «Психологічна основа ефективності професійної діяльності слідчих» надано результати дослідження індивідуально-психологічних особливостей слідчих в залежності від рівня виконання ними свої професійних обов’язків. 

Першим кроком вивчення особливостей індивідуально-психологічних якостей слідчих з різними показниками ефективності професійної діяльності було проведення кореляційного аналізу між показниками стажу роботи слідчих та рівнем розкриття складних злочинів. Відомо, що рівень професійної майстерності людини, як суб’єкту праці, зростає зі збільшенням його стажу роботи на конкретній посаді. Так результати кореляційного аналізу довели, що між цими двома показниками існує прямий, але в нашому випадку, слабкий взаємозв’язок (r=0,25, р≤0,05). Крім цього, результати показали наявність взаємозв’язку між оцінкою рівня професіоналізму слідчого начальником слідчого відділу та стажем роботи слідчого (r=0,82, р≤0,01) Це говорить про те, що начальник слідчого відділу схильний відносити до числа професіоналів слідчих з більшим досвідом роботи. Також, можна відмітити тенденцію серед слідчих оцінювати рівень своїх професійних якостей або рівень свого професіоналізму вище відповідно до збільшення стажу роботи

Таким чином, в якості однієї з умов ефективності професійної діяльності ми можемо відзначити стаж роботи слідчого. Але слід зауважити, що оскільки між цими двома показниками було знайдено лише слабкий взаємозв’язок, виникає потреба у вивченні ролі та ваги окремих психологічних якостей особистості в процесі оптимізації професійної діяльності слідчого.

Наступним кроком було проведення багаторівневого вивчення самооцінки слідчого, як одного з найважливіших факторів, що визначають рівень ефективності професійної діяльності: суб’єктивна оцінка слідчих рівня свого професіоналізму, суб’єктивна оцінка особистісних та професійно-важливих якостей, необхідних в роботі слідчого. Це надало можливість вивчити суб’єктивні уявлення випробуваних про особистість ідеального слідчого, розробити на основі цих уявлень психологічні портрети слідчих. На наступному етапі проводилося порівняння усвідомлюваних якостей випробуваних з наявним еталоном для визначення рівня самооцінки.

При вивченні самооцінки рівня професіоналізму слідчих були отримані наступні результати: середній загально груповий показник з самооцінки рівня професіоналізму серед слідчих становив 73,74 бала за 100-бальною шкалою, а середній показник оцінки рівня професіоналізму слідчих начальниками слідчих відділів склав 72,11 бала. Як видно з результатів, найвищі показники як самооцінки рівня професіоналізму, так і оцінки начальників слідчих відділів одержали слідчі, що відносяться до 3 групі з високим рівнем успішності (таблиця 1). Це надало можливість припустити, що рівень самооцінки може впливати на успішність професійної діяльності працівників слідчих органів.