УСТАНОВКИ СТАТЕВОЇ ВЗАЄМОДІЇ У КРИМІНАЛЬНОМУ ТА НОРМАТИВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ НЕПОВНОЛІТНІХ

Краткое содержание

 У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, сформульовано мета та задачі роботи, визначено об’єкт, предмет дослідження, наукова новизна та практичне значення роботи, наведено структуру дисертації.

             У першому розділі „Умови і фактори формування установок статевої взаємодії” проведено теоретичний аналіз вітчизняних та закордонних досліджень проблеми психосексуального розвитку особистості, чинників, що впливають на формування нормативних установок статевої взаємодії. Установки статевої взаємодії розглядалися на базі основних підходів до вивчення психосексуального розвитку особистості як зарубіжними (З.Фрейд, К.Хорні, Б.Ф.Скіннер, Л.Колберг, А.Бандура, К.Роджерс, Дж.Мані, А.Ерхард та ін.), так і вітчизняними авторами (В.Є.Каган, Ю.М.Орлов, Д.Н.Ісаєв, І.С.Кон, В.В.Кришталь, І.Ф.Юнда та ін.).

            Розглянуті теоретичні концепції розвитку сексуальної сфери особистості дозволяють констатувати, що найбільше значення у розвитку сексуальності людини має характер відношень з іншими людьми та суспільством у цілому. Психосексуальний розвиток відбувається протягом всього життя людини та має фазовий характер. Порушення психосексуального розвитку на будь-якому з етапів може привести до розвитку девіацій та перверзій.

          „Сексуальна девіація” – це будь-яке кількісне або якісне відхилення від сексуальної норми. До поняття „сексуальної норми” включають поведінку, яка відповідає віковим та полорольовим онтогенетичним закономірностям даної популяції, здійснюється в результаті вільного вибору та не обмежує у вільному виборі партнера. Аналіз підходів до вивчення нормативної та девіантної поведінки у статевих взаємовідносинах (Б.Л.Гульман, Ю.М.Орлов, Д.Н.Ісаєв, В.Є.Каган, М.Клє, Д.В.Колесов, І.С.Кон, В.Д.Менделевич, В.Т.Кондрашенко та ін.) дозволяє констатувати, що статеві відносини у своїй основі є соціальними відносинами, вони завжди пов’язані з іншою людиною (реальною чи уявляємою). Виникнення деяких умовно-рефлекторних зв’язків у період статевого дозрівання може сприяти розвитку девіантних форм сексуальної поведінки. Відношення суспільства до сексуальності впливає як на кількість, так і на характер сексуальних девіацій, які виникають у даному суспільстві. Однією з причин виникнення сексуальних девіацій є утруднення, пов’язані з міжособистісною взаємодією, тому формування комунікативної компетентності особистості може сприяти розвитку нормативних установок статевої взаємодії. Крім того, сексуальна освіта дітей та підлітків також сприяє формуванню нормативності установок у відношеннях між представниками різних статей.

             Особлива увага приділяється роботам, які досліджують особливості поведінки неповнолітніх у статевій взаємодії (І.С.Кон, С.М.Зелинський, І.Ю.Кулагіна, Ю.А.Миславський, А.М.Пріхожан, Н.М.Толстих, Х.Ремшмідт та ін.). Аналіз викладеного в них матеріалу дозволяє зробити наступні висновки: головної тенденцією перехідного віку є переорієнтація спілкування з дорослих на однолітків, при цьому комунікативні риси та стиль спілкування починають кардинально розрізнятися у юнаків та дівчат. Стиль спілкування у цьому віці залежить від нормативних канонів маскулінності та фемінінності, які прийняті у суспільстві. Головною особливістю підліткової та юнацької сексуальності є її експериментальний характер, відбувається остаточне формування сексуальної орієнтації.

   У другому розділі „Програма та методи дослідження” описані характеристики груп досліджуваних, методичні принципи проведення дослідження, обробки результатів, методи дослідження та статистичного аналізу.  Дослідження проводилося протягом 1997 - 2003 років. Досліджено 574 особи, з них - 251 дівчина і 323 юнаки, середній вік – 15-17 років. Це: засуджені за статтями № 152 - 156 Кримінального кодексу України, що утримуються в Куряжській колонії (статті приведені відповідно до діючого КК України). Учні середніх шкіл №№ 124, 162 м. Харкова; середньої школи № 1 сел. Рибальське,  Сумської області, середньої школи № 1 СМТ Опошня, Полтавської області;  учні ПТУ № 47 м. Харкова,   ПТУ № 16 м. Суми; вихованці Ізюмського інтернату для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки, школи-інтернату № 4 м. Харкова.

            Для досягнення мети, яка ставилася нами в роботі, ми звернулися до дослідження випробуваних з різним рівнем нормативності поведінки, з різних регіонів України, різних місць проживання (місто і сільська місцевість).  Основними методами дослідження були: анкета, спеціально розроблена нами у відповідності до мети та завдань дослідження; „Колірний тест відношень”; „Репертуарний тест особистісних конструктів”; контент-аналіз. Математична обробка була стандартною з використанням статистичного критерію: „метод кутового перетворення - φ  критерій Фішера”.

У третьому розділі „Особливості установок і досвіду неповнолітніх з нормативною і девіантною поведінкою у взаємодії з протилежною статтю” представлено результати дослідження особливостей сімейних умов життя; джерел інформації про сексуальні відносини; взаємовідносин з представниками протилежної статі; досвіду у сфері сексуальних взаємин у неповнолітніх злочинців, які засуджені за сексуальні злочини, та правослухняних юнаків.

            Більшість юнаків, засуджених за сексуальні злочини, на відміну від більшості школярів та учнів ПТУ, мають неповну родину, з відносно низьким матеріальним достатком, що само по себе є благодатним ґрунтом для виникнення різних переживань власної неповноцінності. Інформацію про сексуальні відносини правопорушники отримали від однолітків своєї статі, тому що батьки практично ніколи не розмовляли з ними на сексуальні теми. Інформація, яка отримується з подібного джерела, має багато перекручень, ми вважаємо, що в першу чергу вони пов’язані з ціннісною, моральною основою взаємин між чоловіком та жінкою. Негативний досвід відносин у батьківський родині, відсутність довірливості у спілкуванні з батьками, використання порнофільмів та розмов з приятелями для отримання знань та вмінь у сфері статевих відносин може привести й приводить до  вчинення злочинів, які пов’язані з сексуальним насильством.

 У відповідях правопорушників, на відміну від відповідей досліджуваних інших груп, простежується недовіра до жінок, прагнення уникати теплих, психологічно інтимних взаємин, таких як любов та дружба. Це може свідчити як про наявність негативного досвіду спілкування з дівчатами, так і про те, що юнаки цієї категорії вважають сексуальне насильство різновидом взаємин між чоловіком та жінкою.