Джерела міжнародно-правового регулювання праці

Краткое содержание

Актуальність теми. Національне трудове законодавство потребує змін та удосконалення, і в цій сфері провідна роль належить приведенню його у відповідність до міжнародно-правових норм регулювання праці.  Міжнародно-правові норми у галузі праці покращують становище трудящих, надають їм широке коло прав і забезпечують їх гарантії. Необхідність впровадження в Україні міжнародно-правових норм регулювання праці обумовлена тим, що поряд із національними засобами забезпечення і гарантування трудових прав, насамперед національними конституціями, законами і судами (як основними гарантами прав), мають діяти міжнародно-правові способи і засоби гарантування основних прав людини. Міжнародно-правові норми задають необхідний вектор удосконалення  національних законодавств держав, що претендують на те, щоб називатися демократичними та соціальними.

Активна участь України в житті світового співтовариства викликає підвищений інтерес до її співробітництва з іншими державами  в галузі регулювання праці та її взаємодії з різними міжнародними організаціями та міждержавними об’єднаннями. Будь-яке  регулювання відповідних відносин передбачає розуміння тих правових актів, у межах яких воно здійснюється. Міжнародно-правове регулювання праці не є винятком, внаслідок чого привертає увагу питання стосовно джерел міжнародно-правового регулювання праці. Аналіз численних наукових праць засвідчує, що теоретичний аспект цього питання ще не був предметом дослідження жодного науковця. Ані в українській, ані в зарубіжній літературі зазначена тема комплексно не вивчалася. Серед розробок у галузі міжнародного трудового права можна виділити праці Кисельова І.Я., Бай Н.Г., Аметистова М.А., Кривого В.І., Пашкова А.С., Смирнова О.В.,  Іванова С.А., Х. Кох, У. Магнус, П. Винклер фон Моренфельс та деяких інших, в яких розглядуються різні аспекти міжнародно-правового регулювання праці. Однак  питання щодо джерел міжнародно-правового регулювання праці в даних роботах не розглядається, а лише побіжно згадується. Також важливо відзначити, що довгий час, за умов існування командно-адміністративної системи управління, дослідження в галузі міжнародно-правового регулювання праці гальмувалися, що не могло не вплинути на стан розробленості необхідних для розуміння будь-якого правового  явища теоретичних та методологічних засад. Отже, відсутність наукової розробки даного питання є вагомим чинником, що підтверджує актуальність обраної теми дисертації.

Необхідно також вказати, що у зазначених працях питання джерел міжнародно-правового регулювання не розглядалися як окрема тема чи окреме питання, хоча досліджувалося, якими міжнародними актами регулюється  праця, які міжнародні організації та міждержавні об’єднання здійснюють міжнародне правове регулювання праці, в якій мірі це відповідало цілям їх утворення, яку силу мають ті чи інші міжнародно-правові норми в галузі регулювання праці. Однак, у жодній роботі не було виділено в окрему правову категорію таке поняття, як „джерела міжнародно-правового регулювання праці”, ще не було розроблено системи джерел міжнародно-правового регулювання праці, не розглядалося питання щодо взаємодії між собою відповідних джерел та існування між ними певної ієрархії, тобто не було систематизовано зазначену раніше інформацію з  використанням поняття „джерела міжнародно-правового регулювання праці”. Також не висвітлювалося дане питання і з позицій глобалізації та поширення інтеграційних процесів.