ВАРІАНТНІСТЬ ДІЄСЛІВНОГО КЕРУВАННЯ В СУЧАСНІЙ СЛОВАЦЬКІЙ МОВІ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, окреслено об’єкт і предмет, мету і завдання роботи, охарактеризовано методи дослідження, сформульовано наукову новизну роботи, її теоретичне та практичне значення, наведено інформацію про апробацію результатів дослідження, представлено структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі „Теоретичні засади дослідження дієслівного керування у слов’янських мовах” проаналізовано етапи дослідження дієслівного керування в словацькому мовознавстві, зроблено огляд найважливіших праць, присвячених керуванню як формі підрядного синтаксичного зв’язку; розглянуто проблеми, пов’язані з вивченням варіантного керування; проаналізовано основні теоретичні положення, які лежать в основі дисертації.

Дослідження керування словацьких дієслів у межах поділу їх на типи, відповідно до інтенції дієслівної дії, починається ще з ХІХ століття. Уперше поняття інтенція дієслівної дії запровадив у словацьке мовознавство Л. Штур і назвав терміном направленість діяльності. Е. Пауліні, основоположнику теорії інтенції, на основі аналізу повнозначних дієслів вдалося поєднати змістовий та формальний бік явища, названого ним як спрямування дії. Виходячи із засад теорії інтенції, з 40-х років ХХ століття у словацькій лінгвістичній науці починається ґрунтовне дослідження властивостей дієслова як частини мови.

Інтенція дієслівної дії розглядається як лексико-граматична категорія, яка дану частину мови характеризує як з семантичного, так і з морфологічного боку; згідно з цим у дисертації чітко розрізняються два типи інтенції: інтенція на рівні форми (валентність) та інтенція на рівні змісту, яка тісно пов’язана із семантичними ознаками дієслова.

Відповідно до певної кількості субстанцій, що можуть сполучатися з дієсловом на основі інтенції дієслівної дії, визначаємо інтенційну цінність дієслова. Дієслівну дію, що спрямована на агенс, розуміємо як інтенцію зліва (←V), на паціенс – інтенцію справа (V→). Спрямування дієслівної дії може характеризуватися і тричленною структурою: агенс → дія → паціенс.

Питаннями керування словацьких дієслів займалися Г. Бартек, П. П. Зґут,
М. Кнап, Я. Мігал, П. Тврдий, С. Цамбель, А. Яношик та інші дослідники.
Першим монографічним дослідженням у цій галузі є праця Я. Оравця „Vдzba slovies v slovenиine” (1967). У ній автор розкриває основні принципово важливі для зазначеної проблематики поняття:  дієслівна    інтенція,    дієслівне   керування, відмінок, наводить

критерії розрізнення додатку та обставини, аналізує типи додатків у сучасній словацькій мові в межах окремих відмінків.

Вивчення валентності у словацькому мовознавстві проводиться здебільшого з урахуванням основних положень теорії інтенції. Вагомий внесок у дослідження валентних характеристик дієслова зробили Я. Качала, Й. Ніжнікова, Й. Ружичка, М. Соколова та інші вчені. Під валентністю розуміємо потенційну можливість слів входити в сполучення з іншими словами для вираження певних синтаксичних відношень. Поняття валентності та інтенції дієслівної дії у словацькій граматичній традиції  нерозривно пов’язані, проте не тотожні. Вважаємо, що поняття валентності є ширшим, ніж поняття інтенції дієслівної дії, оскільки валентність включає не тільки лівовалентну позицію та єдиний правовалентний об’єкт, але бере до уваги всі можливі правовалентні субстанції, їхні позиційні варіанти і подає їхню граматичну і синтаксичну характеристику.

У реферованій роботі дієслівне керування розглядаємо як явище, яке перебуває в межах дієслівної інтенції та представляє і розкриває праву сторону інтенційної структури. Валентність справа відповідає дієслівному керуванню.

Ступінь смислового зв’язку між керованим і керуючим словом може бути різним. Розмежування сильного та слабкого керування здійснюється в сучасному мовознавстві відповідно до різних принципів: за синтаксичною функцією керованого слова (Є. Курилович, Р. Мразек, Я. Оравець, Н. Ю. Шведова та інші); за частотою вживання відмінкових форм при головному члені (Л. А. Булаховський, Ю. Д. Апресян та інші); за критерієм перехідності/неперехідності дієслів (Є. В. Кротевич, А. М. Мухін та інші); за ознакою обов’язковості/факультативності зв’язку між керуючим і керованим членами (М. Шупричинська, С. Кароляк та інші). Вважаємо, що визначення меж між сильним і слабким керуванням залежить від лексичного значення співвідносних
членів, синтаксичних відношень між ними і від ролі, яку виконує дане словосполучення в реченні. Поняттями сильне керування та дієслівна рекція оперуємо як синонімічними.

Відповідно до формальних властивостей поділяємо додатки на прямі
(знахідний відмінок, заперечний і партитивний родовий відмінок та місцевий
відмінок із прийменником по) та непрямі (інші безприйменникові та прийменникові відмінки). Залежно від наявності чи відсутності прийменника при
керуючій формі диференціюємо безприйменникове та прийменникове керування. При одному й тому ж дієслові можуть вживатися  споріднені  відмінкові чи прийменниково-

відмінкові форми. У зв’язку з цим поділяємо керування на варіантне і неваріантне.

У другому розділі „Особливості дієслівного керування в сучасній словацькій мові” предметом дослідження є варіантний зв’язок дієслова і відмінкової та прийменниково-відмінкової керованих форм; виявлено інтенційні можливості дієслів та опозиції варіантних відмінкових форм, визначено їхню продуктивність, проведено лексико-семантичний розподіл головного і керованого членів у дієслівних конструкціях із керуванням, установлено типи реалізації варіантності залежно від взаємовідношення відмінкових форм. Аналізований матеріал розташовано за відмінками.

Особливості дієслівного керування в сучасній словацькій мові досліджуємо, виходячи з розуміння варіантності як способу існування і функціонування мовних одиниць у синхронії та з урахуванням лексико-граматичної полісемії. Лексико-семантичні особливості дієслів у сучасній словацькій мові розглядаємо відповідно до класифікації Я. Горецького, K. Бузашйової, Я. Босака.

У сучасній словацькій мові серед форм безприйменникового дієслівного керування синтаксична варіантність знахідного та родового відмінків займає центральне місце. Семантичну відмінність між формами ЗВ і РВ зафіксовано при керуванні дієслів, що виражають діяльність, спрямовану на досягнення конкретного результату і які сполучаються тільки з об’єктом неістоти (doliaќ do h иeka kбvu/kбvy, odliaќ vody/vodu z pohбra, nahriaќ vody na pranie, nahriaќ vodu na kъpanie, prihodiќ uhlia do pece, prihodiќ drevo na oheт, uchlipkбvaќ (si) kбvu/kбvy, naиrieќ vody, naиrieќ vodu z vedra nachytaќ rэb/ryby, nachytaќ vodu/vody, narezaќ chlieb, narezaќ kvetov, nazbieraќ dreva/drevo, natеcќ klincov/klince do steny тощо). У сучасній словацькій мові спостерігається тенденція до розширення вживання форм РВ при керуванні проаналізованих дієслів без огляду на видову належність. Винятки становлять дієслова uchlipnъќ (si)/uchlipkбvaќ (si), odliaќ/odlievaќ, які, як правило, в доконаному виді керують партитивним РВ, у недоконаному виді – ЗВ речовинних іменників (uchlipkбvaќ (si) иaj, kavu/kavу, varenй vнno та uchlipnъќ (si) mlieиka, иaju, likйru; odlievaќ vodu z vedra, mlieko z fѕaљe та odliaќ vody/vodu, trocha mlieka (z pohбra). Закріпленню форм РВ за
конкретним об’єктом сприяє його вживання після неозначених числівників trocha, veѕa (odjesќ trocha polievky, cez zimu maиka nachytala veѕa myљн) та слів, що позначають кількість kus, kъsok, krajec (odkrojiќ (si) kus љunky, odjesќ kъsok z chlieba, odkrojiќ
(si) krajec chleba). З боку лексичного складу іменник у формі РВ позначає предмет, який   може   бути    представлений   як   подільне ціле. Це збірні та речовинні іменники

(uhliе, zemiakу, drevo тощо, voda, vнno, kбva, иaj, likйr, mlieko, slama, chlieb, kolби, klobбsа, љunkа тощо). Чергування форм ЗВ і РВ залежить від значення об’єкта і від значення дієслова та може бути як синонімічним, так і дублетним (naиerpaќ vodu/vody zo studne, naиerpaќ novй sily/novэch sнl, narobiќ chyby/chэb). Паралелізм у вживанні безприйменникових форм ЗВ і РВ відзначається при позначенні ними об’єкта, вираженого абстрактними іменниками chuќ, silа, istotа, nбdej, smelosќ, odvaha, sklamanie, trбpeniе, prнkoriе, biedа тощо (dodaќ chute/chuќ, napбchaќ љkodu/napбchaќ hriechov, zaћнvaќ sklamanie/zaћiќ (si) prнkoria, biedy).

Синтаксична варіантність між формами ЗВ і ДВ є нечисленною. При стилістично маркованих (архаїчних або рідковживаних) лексемах capnъќ, dъfaќ, dopustiќ, naиъvaќ/naslъchaќ, nadнsќ, napadaќ, omlбtiќ, odsъdiќ, predbiehaќ, ukrбtiќ керування формою ДВ занепало. Варіантні форми ЗВ і ДВ при керуванні дієслів nadbehnъќ/nadbiehaќ, predнsќ/predchбdzaќ, nahnaќ/nahбтaќ і nadhnaќ/nadhбтaќ закріпилися або за різними семантичними значеннями, або виявляють тенденцію до подвійного керування (na prechбdzke nбs prediљiel sused і predнsќ infekcii, nebezpeиenstvu; nahбтaќ poѕovnнkom zver).

У сучасній словацькій мові у межах прийменникового дієслівного керування синтаксична варіантність форм ПЗ, з одного боку, та ПР, ПД, ПО, з іншого, є продуктивною. У межах семантичної відмінності між розглянутими формами найчисленнішим є чергування ПЗ і ПР, хоча воно є менш частотним, ніж його безприйменникові варіанти.

При керуванні дієслів спрямування дії сieliќ, mieriќ, zahѕadieќ sa виявлено відмінність у вживанні відмінкових форм na + ЗВ і do + РВ, яка простежується на рівні вираження типу об’єкта (істоти і неістоти) (cieliќ puљkou na protivnнka, cieliќ do terиa, mieriќ na nepriateѕa puљkou, mieriќ do cieѕa, zahѕadieќ sa na obraz, skumavo zahѕadieќ sa na niekoho, zahѕadel sa mu do tvбre). Форма РВ з прийменником do має ширше вживання при дієслові zahѕadieќ sa, ніж форма na + ЗВ (zahѕadieќ sa na obraz, zahѕadel sa mu do tvбre, zahѕadieќ sa do novнn, dбvno sa do nej zahѕadel).

При керуванні дієслова mieriќ відмінкові форми na + ЗВ і do + РВ, виражаючи об’єкт неістоти, є дублетними: mieriќ do cieѕa/na cieѕ.

У процесі унормування словацької літературної мови спостерігається занепад форми о + ЗВ та закріплення форми do + РВ як єдино можливої при керуванні дієслів buchnъќ sa, bъљiќ sa, drgnъќ sa, udrieќ sa (buchnъќ sa иelom do dveri, v brбne sa bъљila do listбra, drgnъќ sa do stola, udrieќ sa do lakќa, иln udrel o breh).

Малопродуктивною є синтаксична варіантність між формами ПЗ і ПД, її виявлено при дієсловах спрямування дії ъtoиiќ і zaъtoиiќ, мовлення reptaќ, modliќ sa, почуття upнnaќ sa (upnъќ sa, upдќ sa). Диференціація наближеності/віддаленості, істоти/неістоти, абстрактності/конкретності вираження об’єкта формами na + ЗВ, k + ДВ при дієслові upнnaќ sa є показником їхніх семантичних особливостей (upнnaќ sa na rodinu, upнnaќ sa na svoje zбѕuby, jej tъћby sa upнnali na neho, иoraz viac sa dieќa upнnalo k starej mame).

Дієслова спрямування дії ъtoиiќ і zaъtoиiќ у значенні ‘докоряти, обвинувачувати кого-небудь у чомусь, сильно лаяти’ та reptaќ – ‘негативно, погано говорити про когось’ керують формами na + ЗВ, proti + ДВ, які виражають тотожні об’єкти, що зумовлює їх дублетне вживання (ъtoиiќ na reиnнka, zaъtoиili naтho/proti nemu v novinбch, ъtoиiќ proti nбvrhu zбkona, reptaќ proti pбnom, proti rozhodnutiu, reptaќ na robotu).

Показником різних моделей керування з частково тотожним лексико-семантичним значенням є вид дієслова, що зафіксовано при дієслівній парі dozvedaќ sa/dozvedіеќ sa. Дієслово dozvedaќ sa вживається в двох синонімічних значеннях (1) ‘настирливо розпитувати, намагаючись дізнатися про кого-, що-небудь’ з керуванням формою na + ЗВ та у значенні (2) ‘одержувати відомості про кого-, що-небудь; дізнаватися’ з керуванням ЗВ і о + ЗВ (dozvedal sa na starйho priateѕa u susedov та dozvedaќ sa nieиo/o nieиom z novнn). Видовий відповідник dozvedіеќ sa вживається тільки у значенні ‘одержувати відомості про кого-, що-небудь; дізнаватися’ та характеризується й подвійним керуванням иo o kom, o иom (dozvedіеќ sa zбver, o zбvere vyљetrovania, vљetko som sa o тom dozvediel).

Варіантність форм ПР і ПД є нетиповою для сучасної словацької мови, однак її дослідження відображає живі процеси та явища словацького синтаксису. Керовані форми do + РВ, k + ДВ функціонують паралельно при дієсловах preniknъќ/prenikaќ, doviesќ/dovбdzaќ (preniknъќ k budove љtбbu, preniknъќ do poинtaиovйho systйmu ministerstva, doviesќ/dovбdzaќ do/ k plaиu, doviesќ/dovбdzaќ љtбt k/do rozkvetu).

Керування дієслів рrehreљiќ sa/prehreљovaќ sa, рreviniќ sa/previтovaќ sa характеризується синтаксичною варіантністю між формами proti + ДВ, voиi + ДВ і na + МВ, v + МВ (prehreљiќ sa/prehreљovaќ sa proti pravidlбm, prehreљil sa proti otcovi, previniќ sa voиi rodiиom, previniќ sa proti ѕudskosti). Форми na + МВ і v + МВ при дієсловах рrehreљiќ sa/prehreљovaќ sa, рreviniќ sa/previтovaќ sa є архаїчними, їх зафіксовано тільки у ВСРС.

Чергування форм proti + ДВ і pred + ОВ властиве керуванню дієслів brбniќ sa, zabezpeиiќ sa/zabezpeиovaќ sa та виявлено, що активними є тільки конструкції з ПО (zabezpeиovaќ sa/zabezpeиiќ sa pred nebezpeиеnstvom, zabezpeиiќ sa pred vpadom nepriateѕa, zabezpeиovaќ sa pred krбdeћou).

Варіантність між формами ПО і МВ є продуктивною, вона притаманна керуванню дієслів різних семантичних груп, а саме: руху babraќ sa; спрямування дії siahaќ/siahnuќ, иіahaќ/иiahnuќ; мовлення rozprбvaќ sa/рorozprбvaќ sa, rokovaќ, zhodnъќ sа, radievaќ sa, radiќ sa, poradiќ sa; мислення hеbaќ, uvaћovaќ, zamэљѕaќ sa, dumaќ, premэљѕaќ (napremэљѕaќ sa), rozjнmaќ; вияву почуттів сnieќ sa, zmieraќ, laиnieќ, tъћiќ (tъћievaќ), zatъћiќ, zabaћiќ; спостереження sliediќ.

Головними конкуруючими формами при керуванні дієслів мислення hеbaќ, dumaќ, premэљѕaќ (napremэљѕaќ sa), rozjнmaќ, uvaћovaќ, zamэљѕaќ sa є nad + ОВ і o + МВ. При керуванні дієслів hеbaќ, dumaќ форми МВ і ПО, виражені іменниками problem, zбhadа, функціонують як факультативні (hеbaќ o vбћnych problemoch/nad problйmom, dumaќ nad zбhadou/o zбhade). При дієслівних лексемах premэљѕaќ (napremэљѕaќ sa), rozjнmaќ, uvaћovaќ, zamэљѕaќ sa форми nad + ОВ, o + МВ, відображаючи різні відтінки значень – ‘думати’ і ‘роздумувати’, ‘обдумувати’ – є синонімічними (premэљѕaќ o prбci, o rodine, premэљѕaќ nad svojнm osudom, rozjнmaќ o budъcnosti, rozjнmal nad prнtomnosќou, uvaћovaќ o stavbe љkoly, uvaћovaќ nad kaћdэm slovom, zamyљѕaќ sa nad problйmom).

Чергування форм za + ОВ, ро + МВ представлене паралельним функціонуванням при керуванні дієслів вираження почуттів сnieќ sa, laиnieќ, tъћiќ (tъћievaќ), zatъћiќ (cnie sa jej za domovom, zaиalo sa mu cnieќ po rodine, laиnieќ po vedomostiach/za vzdelanнm, tъћiќ za slobodou/po slobode, tъћiќ za milэm/po milom, zatъћiќ po cestovanн/za cestovanнm).

У третьому розділі „Моделі дієслівного керування в контрастивному аспекті” описано стан дослідження синтаксичних явищ і проаналізовано в синхронному плані відмінності між словацькими та українськими дієсловами, які при семантичній тотожності характеризуються різними формами керування. Дослідження дієслівного керування в контрастивному аспекті допомагає виділити зону потенційних факультативних варіантів при дієсловах різних лексико-семантичних груп у мовленні словацько-українських білінгвів.

Розбіжності дієслівного керування в словацькій та українській мовах
розглянуто у підрозділах „Різні безприйменниково-відмінкові
форми дієслівного керування в обох мовах”, „Різні прийменниково-
відмінкові    форми     дієслівного         керування      в         обох мовах”, „Словацькі

прийменникові моделі дієслівного керування, еквівалентні українським безприйменниковим словоформам”, „Словацькі безприйменникові моделі дієслівного керування, еквівалентні українським прийменниковим словоформам”.

У межах безприйменникового дієслівного керування найпродуктивнішою є опозиція словацької форми ЗВ та українських аналітичних дієслівних конструкцій з ДВ при керуванні дієслів, які позначають загальні відносини в соціальній сфері (alimentovaќ dieќa – платити аліменти дитині, interpelovaќ ministra – зробити запит міністру, podplatiќ sudcu – дати хабара судді, zvэhodniќ domбcich vэrobcov – надати пільги вітчизняним виробникам, rozhreљiќ kajъcnika – відпустити гріхи сповідальнику). Протиставлення словацької форми ЗВ і української ДВ зафіксовано при керуванні дієслів із значеннями: а) процесів дії (podstъpiќ  trest – підлягати покаранню, zhatiќ nieиie ъmysly – перешкодити здійсненню чиїхось намірів, napomфcќ  priateѕa v neљќastн – допомогти товаришеві в біді); б) маніпулювання, в семантиці яких конкретизується тільки спосіб дії, інколи напрямок дії та які є стилістично маркованими (розмовні nafackaќ і sfackaќ, sfliaskaќ сhuligбna – надавати ляпасів хуліганові, книжне uposlъchnuќ koho, иo – ‘діяти за чиїм-небудь наказом, розпорядженням або згідно з чиїмсь керуванням’: uposlъchnuќ rozkaz – підкоритися наказу).

Опозицію словацької форми ЗВ та української ОВ виявлено при керуванні дієслів, які виражають такі семантичні ознаки, як: а) емоційне ставлення та стан (fumigovaќ mienku niekoho – нехтувати, знехтувати думкою кого-небудь, obetovaќ svoje љќastie – жертвувати своїм щастям, riskovaќ zdravie, ћivot – ризикувати здоров’ям, життям);
б) підпорядкування (kormidlovaќ, spravovaќ љtбt – керувати державою, riadiќ ъstav, druћstvo, љtбt – керувати установою, командою, державою).

Загалом контрастивні моделі керування – словацької ЗВ та українських ДВ і ОВ зафіксовано при 67 дієсловах.

Широкому колу словацьких дієслів притаманне керування формою ДВ, а їхнім українським відповідникам – ЗВ. Такі опозиційні моделі керування виявлено при 27 дієсловах із значеннями: а) образи та стосунків неприязні (blнћiќ dieќaќu – ображати дитину, nadaќ niekomu za neporiadok – вилаяти кого-небудь за непорядок, uиariќ decku – наврочити дитину); б) допомоги та запобігання (nadаћaќ priateѕovi – підтримати товариша, predchбdzaќ chorobбm – відвертати хвороби, zabrбniќ vojne – відвернути війну); в) розуміння, мовлення та піклування (porozumieќ bбsnickйmu dielu – зрозуміти віршований твір, dohovбraќ synovi – напучувати сина, voѕkaќ deќom – балувати дітей).

Зафіксовано поодинокі випадки, коли словацьким дієслівним конструкціям із РВ в українській мові відповідають форми ОВ при керуванні дієслів nadэchaќ sa, namaљkrtiќ sa (nadэchaќ sa иerstvйho vzduchu – надихатися свіжим повітрям, namaљkrtiќ sa zбkuskov do sэtosti – поласувати тістечками досхочу).

При прийменниковому керуванні понад 160 дієслівних лексем демонструють взаємовідношення різних прийменникових форм, зокрема і при тотожності відмінків в обох мовах.

Керування словацьких дієслів формою ПД, якій в українській мові відповідає керування ПР, є найчисленнішим. При керуванні 23 дієслів із значенням оборони, негативного ставлення, протесту спостерігається протиставлення таких залежних форм: словацької proti + ДВ – української проти + РВ (agitovaќ proti vojne – агітувати проти війни; bъriќ ѕud proti vrchnosti – бунтувати народ проти влади; ohradiќ sa proti kritike – виступити проти критики). Нечисленними є протиставлення словацьких та українських форм k (ku) + ДВ і з + ОВ/проти + РВ; k (ku) + ДВ і в + МВ, ЗВ (bojovaќ proti suchu – боротися з посухою/боротися проти посухи; priznaќ sa k zloиinu, ku krбdeћi – зізнатися в злочині, в крадіжці; popriznбvaќ sa k starэm priateѕom – признати старих друзів).

Непродуктивним є чергування словацької форми na + ЗВ із такими українськими прийменниковими формами, як на + МВ і з + ОВ (koncentrovaќ sa na hlavnъ myљlienku – зосереджуватися на основній думці, skoncentrovaќ sa na ъlohu, na prбcu – зосередитися на завданні, на роботі; pristъpiќ na poћiadavky, na nбvrh – погодитися з вимогами, з планом).

У цілому відмінність між словацькими та українськими моделями дієслівного керування виявляється у чергуванні форм ПД/ПР, ПД/ПЗ, ПД/ПО; ПР/ПЗ, ПР/МВ; МВ/ПЗ, МВ/ПО, МВ/ПР; ПО/ПР, ПО/ПЗ, ПО/МВ.

У словацькій та українській мовах зафіксовано факти керування дієслів тотожними відмінками, але з вживанням різних прийменників. В обох мовах найпродуктивнішим є вживання різних прийменників при керуванні дієслів формою ЗВ. У сучасній словацькій і українській мовах чітким протиставленням відмінкових форм na + ЗВ і про + ЗВ відзначається керування дієслів мислення та мовлення (myslieќ na deti, na budъcnosќ – думати про дітей, про майбутнє; pamдtaќ na svoju rodinu – думати про свою сім’ю; spomнnaќ (si) na detstvo – згадувати (про) дитинство; opэtaќ sa priateѕa na rodiиov, na zdravie – запитати товариша про батьків, про здоров’я; dojednaќ sa na cene – домовитися про ціну).

Випадків функціонування різних відмінкових форм при керуванні дієслів тотожними ДВ, ОВ у словацькій та українській мовах нашим дослідженням не виявлено.

У межах прийменниково-безприйменникового керування зафіксовано близько 70 дієслів, які у словацькій мові керують прийменниковими формами РВ, ДВ, ЗВ, ОВ, МВ, а їхні українські еквіваленти – безприйменниковими.       

Найчіткіше така тенденція простежується при керуванні словацьких дієслів прийменниковими формами ЗВ, яким в українській мові відповідають безприйменникові моделі із ЗВ, ДВ, ОВ.

Словацькій формі na + ЗВ відповідають такі українські форми, як: а) ЗВ при керуванні дієслів із значенням спостереження инhaќ, postriehnuќ si, мовлення nahromћiќ, слуху (застаріле) poиъvaќ, мислення prihliadnuќ/prihliadaќ (инhaќ na korisќ – підстерігати здобич; postriehli si v noci na zlodejov – підстерегти вночі злодіїв; nahromћiќ na koho – вилаяти кого-небудь; poиъvaќ na rady uиiteѕa – слухати поради вчителя; prihliadaќ na okolnosti – враховувати обставини); б) ДВ при керуванні дієслів hvнzdaќ, mihaќ, nechaќ/nechбvaќ sa, zazubiќ sa (hvнzdaќ na psa – свистіти собаці; mihaќ na suseda – підморгувати сусідові; uћ sa len nechaj na mтa, vљetko zariadim – довірся мені, я все влаштую; zazubil sa na priateѕa – він широко посміхнувся приятелеві).

При керуванні словацьких дієслів формою ЗВ із прийменниками na, о, za в їхніх українських еквівалентах спостерігається тенденція до активного вживання форм ОВ (obmedziќ sa na najdфleћitejљie otбzky – обмежитися найважливішими питаннями; interesovaќ sa o cenu – цікавитися ціною; zaujнmaќ sa o hudbu – цікавитися музикою; oduљevniќ sa za prбcu – запалитися роботою). Найменшою продуктивністю при керуванні дієслів характеризується опозиція форм – словацької о + ЗВ і української РВ, її виявлено тільки при керуванні дієслова pripraviќ (pripraviќ niekoho o peniaze – позбавити кого-небудь грошей).

Багату варіативність зафіксовано між словацькими моделями керування з формами МВ та українськими – з безприйменниковими формами ЗВ, ОВ, РВ. Так, керуванню словацьких дієслів формами МВ із прийменником рo, рідше о, v, na, в українській мові найчастіше можуть відповідати безприйменникові форми ЗВ (opiиiќ sa po cudzine – наслідувати все іноземне; pбtraќ po zloиincovi – розшукувати злочинця; kontemplovaќ o minulosti – споглядати минуле; pokraиovaќ v prбci – продовжувати роботу; pochutiќ si na husacej peиienke – поласувати гусячою печінкою). Аналіз фактичного матеріалу стосовно керування словацьких дієслів прийменниковими формами та їхніх безприйменникових українських еквівалентів дозволяє підсумувати, що
опозиції ПЗ і ЗВ; ПО і ОВ; МВ і ЗВ виявляють тенденцію до продуктивності. Протиставлення ПР і ЗВ, ПД і ЗВ є нечисленними.

Розбіжності між словацькими безприйменниковими та українськими прийменниковими моделями дієслівного керування зафіксовано при 125 дієсловах.

Відмінності між керуванням словацьких дієслів безприйменниковою формою ЗВ та її українськими прийменниковими еквівалентами становлять найчисленнішу групу – вони зафіксовані при керуванні близько 80 дієслів.

Продуктивною є опозиція словацької форми ЗВ і української про + ЗВ при керуванні дієслів із семантикою домовленості та піклування dojednaќ/dojednбvaќ, dohovбraќ, uzhovoriќ, (застаріле) ujednaќ/ujednбvaќ, (правниче) opovedaќ, ohlбsiќ і ohlasovaќ, ohlбљaќ, ujaќ sa/ujнmaќ sa, opatriќ/opatrovaќ (dojednбvaќ podmienky – домовлятися про умови; dohovбraќ termнn – домовлятися про строки; uzhovoriќ miesto najbliћљej schфdzy – домовитися про місце найближчої зустрічі; opovedaќ spor – сповістити про судовий процес; ujнmaќ sa opustenэch detн – попіклуватися про покинутих дітей).

Неактивними є чергування таких словацько-українських керованих форм, як: а) ЗВ і в(у) + ЗВ при дієсловах zasiahnuќ/zasahovaќ та їхніх антонімів chybiќ і minъќ (zasiahla ho guѕka – в нього влучила куля; chybiќ i minъќ cieѕ – не влучити в ціль); б) ЗВ і від + РВ при дієсловах із значенням відмови (odrieknuќ sa fajиenia – відмовитися від куріння; vzdaќ sa funkcie – відмовитися від функції; odљkriepiќ danй slovo – відмовитися від даного слова); в) ЗВ і до + РВ при дієсловах із семантикою звернення (osloviќ okoloidъceho – звернутися до перехожого); г) ЗВ і в(у) + МВ та ЗВ і аналітичні конструкції з прийменниками на, при + МВ при дієсловах oѕutovaќ, vyznaќ, opuncovaќ, sprostredkovaќ/sprostredkъvaќ i sprostredkovбvaќ (oѕutovaќ svoje slovб – розкаюватися у своїх словах; opuncovaќ zlatэ prsteт – поставити пробу на золотому персні; sprostredkovaќ kъpu – виступити посередником при купівлі); д) РВ і за + ЗВ при дієсловах дотику chбpaќ sa/chopiќ sa, (розмовному) ulapiќ sa, pridrћaќ sa та pridrћiavaќ sa, pridrћovaќ sa (chopiќ sa zbrane – взятися за зброю; mocne sa ulapiќ zбbradlia – він сильно схопився за перила; pridrћaќ sa stola – притриматися за стіл).

Еквівалентами керованої форми ЗВ при словацьких дієсловах
legitimovaќ, spanikovaќ, tragizovaќ, textovaќ, vyexcerpovaќ є українські
аналітичні конструкції з ПР (legitimovaќ podozrivй osoby – перевірити
документи у підозрілих осіб; jeho krik spanikoval ostatnэch –
його   крик викликав    паніку     в інших;    tragizovaќ udalosќ – трагічно     ставитися   до

події; textovaќ pieseт – писати текст до пісні; vyexcerpovaќ иasopis – зробити виписки із журналу).

У Висновках систематизовано й узагальнено результати дослідження. Наголошено, що зміна значень дієслів, диференціація відмінкових функцій, вплив внутрішньомовних факторів і перенесення моделей керування з інших мов – все це сприяє функціонуванню варіантних дієслівних конструкцій у сучасній словацькій мові.

Словники сучасної словацької літературної мови фіксують понад 1400 дієслів, яким притаманне варіантне керування, що становить 7% від їхньої загальної кількості в сучасній словацькій мові.

1. У сучасній словацькій мові при варіантному дієслівному керуванні вживання прийменникових форм (53,7%) як семантично чіткіших веде до витіснення менш диференційованих безприйменникових відмінкових засобів (46,3%).

2. Керування дієслів у сучасній словацькій мові відзначається варіантністю між такими формами, як ЗВ/РВ, ЗВ/ДВ, ЗВ/ОВ та ПЗ/ПР, ПЗ/ПД, ПЗ/ПО, ПЗ/МВ, ПР/ПД, ПР/МВ, ПР/ПО, ПД/МВ, ПО/МВ, ПЗ/ПР/ПО.

3. Найчастотнішою є синтаксична варіантність між керованими формами ЗВ/РВ (26,2%) та ПЗ/ПР (10,7%) при дієсловах, що виражають діяльність, спрямовану на досягнення конкретного результату: nahriaќ/nahrievaќ, doliaќ/dolievaќ, odliaќ/odlievaќ, odjesќ/odjedaќ, odkrojiќ (si)/odkrajovaќ, рrihodiќ/prihadzovaќ, ukrojiќ/ukrajovaќ,
uchlipnъќ (si), naиrieќ, nachytaќ, nakopaќ, narezaќ, utrъsiќ, nasekaќ, natеcќ,
 naklбsќ, nadonбљaќ, nachystaќ, uћiќ/uћнvaќ, zaћiќ/zaћнvaќ, napбchaќ, navyhutovaќ, navykladaќ тощо та сieliќ, mieriќ, zadrapiќ sa, zakvaиiќ sa, vysadnъќ, vyskoиiќ, vystъpiќ; vyљkrabaќ sa, vyљtveraќ sa, vyterigaќ sa, vyљvihnъќ sa, zahѕadieќ sa, buchnъќ sa, bъљiќ sa, drgnъќ
sa, udrieќ sa.

4. Малопродуктивною є синтаксична варіантність між формами ПР/ПО (1,3%), ПР/МВ (1,3%). Її виявлено при керуванні дієслів вияву почуттів і процесу дії rozradovaќ sa, zjaљiќ sa; рouинќ sa zнsќ. Керування дієслів зору zadнvaќ sa, zapozeraќ sa відзначено чергуванням трьох залежних форм ПЗ/ПР/ПО.

5. У результаті вивчення словацьких дієслів зафіксовано нечисленні випадки, коли вибір тієї чи іншої форми може зумовлювати їхній вид. Дієслова спрямування дії uchlipnъќ (si)/uchlipkбvaќ (si), odliaќ/odlievaќ доконаного виду мають тенденцію до керування партитивним родовим, недоконаного – знахідним відмінком.

6. Аналіз різних керованих форм при однакових дієсловах
дозволяє   виділити    кілька    груп:   у    53,4% дієслів     спостерігаються      семантичні

відтінки чи то в значенні самого дієслова, чи то в залежних іменниках; у 43,2% дієслів відзначаються керуванням дублетними формами; вплив керованих форм на відмінність дієслівної семантики (2%) та функціонування їх як стилістичних варіантів (1,4%) є малопродуктивним.

7. У зоні міжмовної словацько-української варіантності при керуванні дієслів зафіксовано відмінності між такими відмінковими формами, як: 1) прийменникові (32,8%), 2) безприйменниково-прийменникові (28,3%), 3) безприйменникові (24%), 4) прийменниково-безприйменникові (14,9%).

8. У межах безприйменниково-прийменникового дієслівного керування активним є чергування словацьких форм ЗВ з українськими прийменниковими еквівалентами (19,9%): ЗВ і ПЗ (9,5%), ЗВ і ПО (4,6%), ЗВ і ПР (3,8%), ЗВ і МВ (2%).

Нечисленними є опозиції словацьких безприйменникових форм РВ (2%), ОВ (1,3%) й українських прийменникових відповідників. Їх зафіксовано при керуванні дієслів із семантикою відмови та стану: РВ і від + РВ (vzdaќ sa pфvodnйho plбnu – відмовитися від початкового плану), ОВ і від + РВ (ochmeliќ sa ъspechom – сп’яніти від успіху).

9. Між словацькими та українськими безприйменниковими відмінковими формами частотними є протиставлення ЗВ і аналітичної форми з ДВ та ЗВ і ДВ (8,8%) при керуванні дієслів, які позначають загальні відносини в соціальній сфері, процеси дії.

Варіантність керованих форм ОВ і ЗВ (2,3%) та РВ і ОВ (0,5%) притаманна лише дієсловам емоційного ставлення та стану (opovrhnъќ zbabelcom – зневажити боягуза, vietor lomcuje konбrmi stromov – вітер трясе гілки дерев, nadэchaќ sa иerstvйho vzduchu – надихатися свіжим повітрям).

10. Між прийменниково-безприйменниковими словацько-українськими контрастивними моделями багатство форм демонструють чергування ПЗ, з одного боку, та ЗВ, ДВ, ОВ, РВ (6,1%), з іншого. Протиставлення форм na, о + ЗВ і ОВ (2,9%) найбільш властиве керуванню дієслів мовлення та емоційного стану (obmedziќ sa na najdфleћitejљie otбzky – обмежитися найважливішими питаннями, interesovaќ sa o cenu – цікавитися ціною).

Опозиція ПД і ЗВ трапляється рідко. Варіантні керовані форми
k + ДВ і ЗВ виявлено при експресивних дієсловах (иuchnъќ k tabaku – понюхати тютюн), proti + ДВ і ЗВ – при дієсловах із правничої сфери (odvolaќ sa proti rozsudku – опротестувати вирок).

Контрастивні словацько-українські моделі керування фіксуємо при
дієсловах різних лексико-семантичних груп. До найпродуктивніших
можна віднести дієслова із семантикою мовлення, мислення, захисту, піклування, відносин у соціальній сфері, емоційного ставлення та стану. Серед досліджених у контрастивному плані дієслів – 12,9% є стилістично маркованими лексемами і відносяться до розмовної, експресивної, книжної та застарілої лексики.

Отже, дослідження дієслівного керування з погляду внутрішньомовної та міжмовної словацько-української варіантності дозволило глибше дослідити специфіку дієслівного керування в обох мовах, виявити відмінності в структурі конструкцій із дієсловами, в яких відмінкові форми є засобом доповнення та конкретизації їхніх значень, визначити, що варіантне вживання форм зумовлене семантикою дієслова і залежного іменника, його здатністю виражати різні види додатків при одному й тому ж дієслові, видом дієслів.