СЛОВОТВІРНА СТРУКТУРА НАЗВ ДІЯЧА В СУЧАСНІЙ ЧЕСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ

Краткое содержание

У вступі розкрито сутність і стан наукової проблеми, обґрунтовано актуальність обраної теми, показано зв’язок роботи з науковими програмами, сформульовано мету, завдання, визначено об’єкт, предмет, а також методи дослідження, встановлено наукову новизну одержаних результатів, подано інформацію про теоретичне й практичне значення роботи, про структуру дисертації, апробацію результатів дисертаційної роботи та публікації.

У першому розділі “Особливості виділення словотвірної категорії nomina agentis та шляхи її дослідження” описано стан дослідження словотвірної категорії nomina agentis у слов’янських мовах, зокрема чеській та українській, визначено принципи класифікації й методи аналізу лексичного матеріалу.

Одним із перших визначення поняття nomina agentis дав німецький лінгвіст   К. Бругманн, який до назв діячів зараховував іменники на позначення живих істот, що виконують певну діяльність. На це визначення безпосередньо спирається російський учений В.А. Богородицький, виокремлюючи назви діячів в особливий, самостійний варіант категорії назв осіб. Обидва автори дотримувалися думки, що до категорії nomina agentis належать назви як від дієслівних, так і від іменних основ. Концепцію К. Бругманна радикально модифікував А. Лескін, який звернув увагу на морфологічну структуру дериватів і виокремив нову категорію – так звані nomina professionalis чи nomina officii. У чеській лінгвістичній літературі концепцію           А. Лескіна розвинув Ф. Травнічек, який розрізняв іменники, що позначають особу (рідше тварину чи річ), котра є діячем чи носієм дії, вираженої дієсловом, та назви діячів за професією, заняттям, що походять від іменника.

Одним із найзначніших доробків у дослідженні словотвірної будови чеських назв діячів є розділ колективної монографії “Tvoření slov v češtině“ за редакцією    М. Докуліла, Фр. Данеша, Я. Кухаржа. Основним критерієм класифікації дериватів є ономасіологічна структура, в якій виокремлено низку категорій. Значний внесок у дослідження словотвору особових назв чеської мови періоду національного відродження зробив П. Гаусер. Аналізові деяких типів агентивних назв у старочеській мові присвячено працю чеської лінгвістки Е. Пасачкової. Окремі питання словотвору агентивних назв у старочеській мові розглянув також                Е. Міхалек.

У нашому дослідженні ми спираємося на принципи ономасіологічної словотвірної теорії М. Докуліла, згідно з якою акт утворення нового слова передбачає, що узагальнений образ дійсності у свідомості мовця має бути певним чином опрацьований, розчленований та класифікований таким чином, як це дозволяють зробити виражальні можливості й номінативні способи мови. Ономасіологічні структури, що утворюють підґрунтя для номінативних систем є основою для порівняння як словотвірних, так й інших номінативних мовних систем. Нас насамперед цікавлять ономасіологічні категорії, які знаходять вираження в межах одного слова, адже словотвір за своїми функціями безпосередньо пов’язаний з виникненням та використанням назв. Так, О.С. Кубрякова зауважує, що саме “словотвір є тією ланкою в мовній системі, яка “відповідальна” за формування позначень елементів зовнішнього та внутрішнього досвіду людини”.

Структура ономасіологічних категорій є двочленною. Поняттєвий клас входить до ономасіологічної структури поняття як означуваний компонент – ономасіологічна база, ознака як компонент означальний – ономасіологічна ознака. Ономасіологічною базою може бути поняттєвий рід чи загальний поняттєвий клас, що спирається на певну категорію частини мови.

У нашій роботі ми проводимо аналіз словотвірної реалізації мутаційної ономасіологічної категорії назв діячів у сучасній чеській літературній мові з евентуальним використанням українського матеріалу. Принагідне зіставлення чеського фактажу з українськими прикладами слугує засобом характерологічної характеристики словотвірної системи чеської мови, що передбачає виявлення найхарактерніших та найважливіших ознак словотвірної системи аналізованої мови. Так, В. Матезіус зазначав, якщо завдання описової граматики полягає у визначенні повного інвентарю усіх формальних та функціональних елементів, які існують у мові на певному етапі її розвитку, то саме лінгвістична характерологія визначає важливіші та фундаментальні риси мови в певний період часу, аналізує їх на базі загальної лінгвістики та намагається визначити зв’язки між ними. У зіставленні певної мови з іншою В. Матезіус убачав тільки допоміжний засіб для виявлення цих фундаментальних особливостей. Системний підхід дозволяє переходити від однієї особливості мови, що була попередньо виявлена за допомогою порівняння з матеріалом іншої мови, до інших її особливостей, що виявляються на основі внутрішньосистемних відношень.

Розробляючи модель для вивчення словотвірної системи мови у характерологічному аспекті, виходимо із затверджених у словотвірній теорії положень: словотвір є рівнем із відносно самостійним статусом, який перебуває у певних взаємозв’язках із лексичним, синтаксичним та морфологічними рівнями; головною словотвірною одиницею є похідне слово. Вихідною величиною для дослідження словотвору як системи однієї мови традиційно й обґрунтовано вважаємо поняття словотвірного типу. Слова, які належать до одного словотвірного типу, поєднані однаковим словотвірним значенням, яке випливає зі значень його окремих складових та його структури загалом, тобто це загальне структурне значення словотвірного типу. Похідні іменники, які належать до словотвірних типів на позначення назв діячів, об’єднані загальним словотвірним значенням “особа, яка виконує дію, названу твірним словом”. У межах одного словотвірного типу говоримо про підтипи словотвірних значень, що конкретизовані лексичним значенням твірного слова.

Словотвірні типи об’єднані у родове поняття „словотвірна категорія” (slovotvo á kategorie), що у тлумаченні М. Докуліла передбачає єдність ономасіологічної структури дериватів та лексико-граматичного характеру твірної основи. Під ономасіологічною структурою розуміємо характер відношень між ономасіологічною базою (у межах лексико-граматичного класу “іменник” базою є субстанція) та ономасіологічною ознакою. Так, для ономасіологічної категорії назв діячів характерне відношення субстанції (бази) до дії (ознаки), де субстанція виступає носієм дії.

У роботі аналізуємо ту частину назв діячів, які є похідними, тобто мотивовані іншим словом. Г.О. Винокур визначав похідні як номінації для позначення предметів “через встановлення того чи іншого зв’язку між даним предметом дійсності та іншим”. При встановленні семантичних зв’язків між основами, що становлять словотворчо кореляційну пару, Г. Марчанд висуває умову знаходження семантичних зв’язків на тій підставі, що слово розглядається як похідне, коли воно виражає поняття, залежне від поняття, вираженого іншим словом. На думку         Н.Ф. Клименко, семантичні зв’язки повинні бути знайдені на формальній основі. Частково такою основою може бути структурна співвіднесеність слів.

У випадках, коли формальні критерії мотивації суперечать семантичним критеріям, слід брати до уваги можливість двосторонньої мотивації. При визначенні напрямку похідності слів кореляційної пари, що мають однакову кількість морфем, може бути запропонований В.В. Лопатіним та І.С. Улухановим критерій кількісного співвідношення кореневих слів у словнику. Для встановлення напрямку похідності має значення і приналежність слів до певного стилю. Менш вживані слова пояснюємо вживанішими, а стилістично забарвлені – пояснюємо стилістично нейтральними одиницями.

Під час аналізу мотиваційних зв’язків у сучасній мові часто фіксуємо випадки, коли слово має не одну, а декілька мотивацій, тобто можна говорити про паралельні мотивації. Важливість мотиваційних відношень між словами зумовлена ступенем формальної і семантичної близькості похідного та твірного слів. Під семантичною близькістю розуміємо ступінь відповідності лексичного значення слова значенню, що випливає зі значення його складових відповідно до словотвірного типу, якому воно належить, тобто словотвірному значенню. Під формальною близькістю розуміємо ступінь звукової подібності основи похідного слова з морфологічною основою твірного слова. Тут також спостерігаємо цілу градацію від повної тотожності з основою (leštit > leštič) до випадків, коли основу майже не ідентифікуємо (šít > švec).

Назви діяча становлять компактну словотвірну категорію, де більшість дериватів прозоро реалізує лексичну семантику у відповідній словотворчій формі. Водночас nomina agentis перебувають у широких зв’язках з іншими категоріями. Так, назви суб’єктів активного впливу на предмет (nomina actoris) можна тлумачити як складову категорії агентивних імен, що виражають безпосередньо лише об’єкт (результат, місце, засіб тощо) діяльності, а сама діяльність не має матеріального вираження і є зрозумілою лише імпліцитно (пор. dřevorubec, dřevař). Ширші контакти пов’язують назви діячів із категорією назв знарядь праці, оскільки у деяких випадках субстанція може виконувати роль як агента діяльності, так і знаряддя праці (пор. nosič: 1) kdo se zaměstnává nošením zavazadel; 2) předmět, který něco drží, nese nebo přenáší). Nomina agentis також тісно межують з категорією назв носіїв ознаки, оскільки певні дії можемо сприймати як константні, характерні властивості субстанції (kuřák “kdo často kouří”).

Другий розділ “Характеристика чеських словотвірних типів із суфіксами праслов’янського походження” складається з п’ятнадцяти підрозділів, у кожному з яких подано аналіз словотвірного типу за наведеною в першому розділі схемою. Були проаналізовані 15 типів, з них із формантами -tel, -ník, -č, -ec, -c-e, -ař / -ář, -ák, -oun, -íř / -ýř / -éř, -aj, -ík, які мають кореляти в українській мові, та 4 типи на -l, -ek,  -čí, -an, які відсутні в українській мові. Дослідження було здійснене на матеріалі 2964 одиниць.

У сучасній чеській літературній мові домінують агентивні деривати словотвірних типів із формантами -tel, -ník, -č, -ec. Менш продуктивними є типи із суфіксами -íř/ -ýř , -aj, -ík. Типи з формантами -l, -ek, -čí, -an слугують насамперед для утворення експресивно забарвлених номінацій, які належать до розмовної мови, чи назв особи за дією, яка позначає не її професію, функцію, певний акт тощо, а визначає характер, поведінку, тому більшість лексем можемо одночасно зараховувати як до категорії агентивних, так й атрибутивних назв. Утворення стилістично нейтральних назв діячів є другорядною функцією цих типів.

Твірними основами дериватів на -tel, -ník, -č, -ec, -c-e, -ař / -ář, -ák, -oun,            -íř / -ýř / -éř, -aj, -ík найчастіше виступають дієслова із суфіксом -ova- та тематичними голосними -і-, -а- у порядку спадання, причому основи на -ova- суттєво випереджають інші дієслівні класи (напр. zlepšovatel < zlepšovat, pracovník < pracovat, upravovač < upravovati, trhovec < trhovat). Роль дієслів інших структурних класів є значно меншою. Похідні від основ із суфіксом -nou- практично відсутні. Натомість суфікси -l, -ek, -čí, -an приєднані переважно до дієслів недоконаного виду з тематичними голосними -а- та -і-, -ě- / -е- (breptal < breptat, šklebil < šklebit se, krejčí < krájet, sládek < sládit).

Семантичне коло твірних основ становлять дієслова на позначення дії, процесу, лексеми зі значенням стану чи зміни стану використовуються рідко. Здебільшого це лексеми слов’янського походження. Проте серед іменників на -ník спостерігаємо часті утворення від дієслів іншомовного походження з суфіксом -ova- (handlovník < handlovat, falšovník < falšovat, vandrovník < vandrovat). Для дериватів словотвірних типів із формантами -ník, -ec, -ce, -ař/-ář, -ák, -íř / ýř поряд із дієслівною притаманна паралельна мотивація іменником дії (пор. kořistník < kořistit, kořist; vzbouřenec < vzbouřit se, vzbouření; výherce < vyhrát, výhra; zhoubce < zhubit, zhouba).

Переважну більшість твірних основ становлять стилістично нейтральні дієслова, проте серед дериватів майже всіх типів реєструємо емоційно забарвлені назви, переважно з негативною конотацією. Особливо істотною є ця група іменників серед дериватів із формантом -č та -l, -an (pojídač, přisluhovač, donašeč, škrtil, bručán).

Аналіз номінацій із суфіксами -tel, -ník, -č, -ec, -c-e, -ař / -ář, -ák, -oun,                 -íř / -ýř / -éř, -aj, -ík за критеріями тотожності / нетотожності словотвірного суфікса, лексичного наповнення твірної основи, синтетичності / аналітичності вираження змісту, похідності / непохідності українського корелята дав такі результати:

18 % дериватів мають відповідники, утворені від тотожної твірної основи за допомогою одного суфікса (mučitel – мучитель, učitel – учитель, rozdávač – роздавач).

15 % одиниць корелюють з назвами, що походять від іншої твірної основи, але мають тотожний суфікс (česač – збирач, ladič – настроювач, přistěhovalec – переселенець).

17 % іменників мають кореляти з тотожним лексичним наповненням твірної основи, але відмінним суфіксом (běžec – бігун, věštec – віщун).

39 % чеських номінацій відповідають назви, утворені від відмінних твірних основ за допомогою інших словотворчих формантів (řečník – промовець, vrtač – бурильник).

2,7 % чеських номінацій корелює з назвами у формі складних іменників. Здебільшого ці назви мають форму складного іменника з відношенням об’єктно-суб’єктного характеру між складовими частинами, перша з яких позначає об’єкт, а друга – виконавця дії (zaměstnavatel – роботодавець, půjčovatel – позикодавец, rouhatel – богохульник). Рідше корелят має форму композита з дієслівною твірною основою та залежним від неї прислівником (příživník – дармоїд, pochlebník – низькопоклонник).

4,1 % чеських лексем відповідають за змістом номінації у формі словосполучення (strávník – той, хто харчується чи столується, závodník – учасник змагань, přidávač – підсобний робітник, poplatník – платник податків).

3,6 % чеських дериватів мають відповідники у вигляді непохідних назв (hlídač – сторож, podporovatel – меценат).

Аналіз номінацій із суфіксами -l, -ek, -čí, -an за критеріями тотожності / нетотожності лексичного наповнення твірної основи, синтетичності / аналітичності вираження змісту, похідності / непохідності українського корелята показав такі результати:

Корелятами 2,6 % назв є іменники, утворені від тотожної твірної основи за допомогою відмінного словотворчого форманта (broukal – буркун, mlček – мовчун, krejčí – кравець).

60 % номінацій мають паралельні лексеми з відмінною твірною основою та іншим суфіксом (žvatlal – лепетун, mluvčí – доповідач).

6,9 % чеських дериватів корелюють зі складними іменниками, 8,6 % – словосполученнями, 1,7 % – непохідними назвами (tlachal – пустобрех; plavčí – черговий рятувальної станції, výpravčí – черговий по станції; hejsek – франт).

Зазвичай із чеськими назвами діячів кореспондують українські віддієслівні номінації. Хоча кількість назв, утворених від основ інших морфологічних класів, є незначною, можна простежити певні типи співвідношень. У плані морфологічної будови назв діячів поряд із девербативними утвореннями були зафіксовані такі типи відповідників до назви діяча:

а) похідний іменник, утворений від іменникової основи (pěstitel < pěstit – рослинник < рослина, chovatel < chovat – тваринник < тварина, vtipkal < vtipkovat – дотепник < дотеп);

б) іменник, утворений від прикметникової твірної основи (škrtil < škrtit – жаднюга < жадний);

в) відприйменниковий іменник (zprostředkovatel < zprostředkovat – посередник < посеред);

г) субстантивований прикметник (vyšetřovatel – слідчий).

Іменники на позначення ідентичного виконавця дії мотивовані здебільшого тотожною чи подібною дієслівною ознакою (přechovávač – утаювач, houdek – скрипаль). Поряд із цими випадками іменник може бути мотивований за ознакою об’єкта, результату чи місця дії (напр. hasič – пожежник, holič – перукар, zprostředkovatel – посередник, těžař – гірник). Семантична структура експресивно забарвлених номінацій може відрізнятися ступенем інтенсивності ознаки (пор. kňoural – плаксій), носії мови також часто обирають як ономасіологічну ознаку ті риси тварин, предметів, які при перенесенні найвдаліше характеризують вдачу чи поведінку людини (packal – халтурник, kuňkal – м’яло).

Третій розділ “Характеристика чеських словотвірних типів із суфіксами неслов’янського походження” складається з чотирьох підрозділів.

У розділі був проведений аналіз 4 чеських словотвірних типів із суфіксами неслов’янського походження -or / -tor, -ant / -ent, -ist-(a), -ér / -er / -ír / -ýr  на матеріалі 742 одиниць.

Найменування іншомовного походження становлять вагому частину назв діячів у сучасній чеській мові. Кількісне співвідношення іменників із формантами іншомовного походження до загальної кількості назв діячів становить 1 : 4,3 (в українській мові – 1 : 6,3). Більша питома вага назв з іншомовними формантами в чеській лексиці відображає здатність чеської мови до запозичення не окремих слів, а цілих словотвірних гнізд, що дозволяє виокремлювати як форманти, за допомогою яких утворені ці слова, так і твірні основи, які поєднуються з іншими суфіксами для утворення нових слів на матеріалі чеської мови (напр. dekoratér < dekorovat, recipient < recipovat, parodista < parodovat, demonstrátor < demonstrovat).

Словотвірні типи з формантами -or / -tor, -ant / -ent, -ér / -er / -ír / -ýr виявляють відносно однаковий рівень продуктивності. Віддієслівні назви із суфіксом -ist-(a) представлені зовсім невеликою кількістю лексем, бо першочерговою функцією цього форманта є утворення десубстантивних назв виконавців.

Семантичне коло дериватів цієї групи словотвірних типів охоплює насамперед назви осіб за професією, приналежністю до суспільно-політичного, ідеологічного напрямку, рідше – за певною схильністю, рисою характеру чи іншою діяльністю. Таким чином, серед твірних слів домінують дієслова іншомовного походження книжного стилю, хоча засвідчено також декілька випадків творення назв від дієслів слов’янського походження. Ці деривати мають здебільшого яскраво виражене експресивне забарвлення чи належать до розмовної мови (пор. mlsant). Похідним із формантами -or, -ant притаманна, поряд із дієслівною, паралельна мотивація іменником дії. Найменування із суфіксом -ist-(a) часто корелюють з іменниками недієслівного походження, що зумовлює їхню одночасну приналежність до категорії назв виконавців.

Іменники утворені переважно від дієслівних основ недоконаного виду із суфіксом -ova-, який при приєднанні словотворчого форманта усікається (aranžovat – aranžér, asimilovat – asimilant, parodovat – parodista).

Аналіз номінацій за критеріями тотожності / нетотожності словотвірного суфікса, лексичного наповнення твірної основи, синтетичності / аналітичності вираження змісту, похідності / непохідності українського корелята дав такі результати:

55 % дериватів мають кореляти з тотожною твірною основою та суфіксом (hypnotizér – гіпнотизер, konzultant – консультант, parodista – пародист).

6 % чеських дериватів кореспондують з найменуваннями, утвореними за допомогою одного суфікса та різних твірних основ (maskér – гример, renovátor – реставратор).

9,5 % чеських номінацій корелюють з номінаціями, утвореними від тотожної твірної основи за допомогою відмінного словотворчого форманта. (šifrér – шифрувальник, inkasista – інкасатор).

11 % чеських назв мають відповідники з відмінною твірною основою та суфіксом (eskamotér – фокусник, adoptant – усиновитель).

0,9 % чеських назв корелюють зі складними іменниками (aranžér – художник-оформлювач, operatér – лікар-хірург).

Відповідниками 12,7 % чеських дериватів є номінації у формі словосполучень (пор. fakturista – той, хто виписує фактуру, detašér – той, хто професійно чистить плями, koncipient – помічник присяжного повіреного).

Корелятами 4,5 % чеських дериватів виступають непохідні іменники (mixér – бармен, solicitátor – соліситор, štukatér – штукатур).

Оскільки переважна частина іменників цієї групи є словами-інтернаціоналізмами, то номінаціям властива здебільшого тотожна семантична структура. Кореляти мають девербативне походження, хоча зареєстровані також десубстантивні та деад’єктивні лексеми (пор. kopálista – футболіст, frizér – перукар; mudrlant – розумник).

         У висновках підсумовано результати здійсненого дослідження.

У результаті характерологічно орієнтованого словотвірного аналізу чеських агентивних назв, утворених суфіксальним способом словотворення, ми дійшли таких висновків:

1.     Процес творення агентивних назв має в сучасній чеській літературній мові системний характер, про що свідчить наявність семантично однорідної групи слів, які утворюються поєднанням конкретного набору суфіксів з дієсловами визначеної семантики. Словотвірні суфікси як елементи словотвірної системи абсорбують та кристалізують результати узагальнювальної людської думки та маркують слово згідно з його приналежністю до певного ономасіологічного класу.

2.     У роботі застосовано розроблену нами схему аналізу дериваційної структури агентивів.

І. Загальна характеристика словотвірного типу: кількість дериватів, участь словотворчого форманта у творенні нових слів, загальний ступінь продуктивності. Варіанти словотворчого форманта.

ІІ. Порівняння лексем за структурою твірної основи, здатністю форманта приєднуватися до основи певних типів, семантичними та структурними особливостями твірної основи.

ІІІ. Порівняння іменників за параметрами тотожності / нетотожності словотворчого форманта та лексичної тотожності /нетотожності твірної основи і синтетичності /аналітичності вираження змісту.

У результаті зіставлення за цими ознаками були виділені такі групи корелятів:

1)    похідні іменники на позначення тотожного денотата з тотожним словотворчим формантом (1.1. іменники з тотожним словотворчим формантом та лексичним наповненням твірної основи; 1.2. іменники з тотожним словотворчим формантом та відмінним лексичним наповненням твірної основи);

2)    похідні іменники з відповідниками, утвореними за допомогою відмінного словотворчого форманта, іншим способом чи є непохідними (2.1. похідному іменнику відповідає похідний іменник з тотожною лексичною твірною основою, але іншим словотворчим формантом; 2.2. похідному іменнику відповідає похідний іменник з відмінною лексичною твірною основою та відмінним словотворчим формантом; 2.3. похідному іменнику відповідає номінація у вигляді складного іменника; 2.4. похідному іменнику відповідає номінація у вигляді словосполучення; 2.5. похідному іменнику відповідає непохідна назва).

IV. Еквівалентні словотвірні типи. На цьому етапі подаємо приклади словотвірних типів, які служать для утворення семантично й стилістично еквівалентних назв.

V. Морфологічна структура. Похідні слова, утворені від різних твірних основ чи мають відмінні словотвірні форманти, аналізуємо за характером морфологічного класу твірної основи.

VI. Семантична структура похідних. Номінації на позначення ідентичного денотата можуть мати різну семантичну структуру, оскільки мотивовані різними ознаками.

VII. Характеристика морфонологічних явищ, які супроводжують дериваційні процеси.

3.     Для творення назв діячів чоловічого роду чеська мова використовує 15 суфіксів праслов’янського походження. Суфікси -tel, -ník, -č, -ec, -ce, -ař/-ář, -ák,         -oun, -íř/-ýř, -aj, -ík мають паралелі в українській мові (пор. -тель, -ник, -ч, -ець, -ця,  -ар / -яр, -ак, -ун, -ир, -ай, -ик), а форманти -l, -ek, -čí, -an не вживані в українській мові. Для творення агентивних назв використано також 4 суфікси неслов’янського походження: -ér (-er, -ír, -ýr) , -ant (-ent), -ist(a), -or (-tor, -átor, -itor).

4.     Серед назв словотвірної категорії назв діячів у сучасній чеській літературній мові переважають деривати словотвірних типів із формантами -tel, -ník, -č, -ec, -ař / -ář. Менш продуктивними є типи із суфіксами -íř / -ýř, -ák, -aj, -ík.

Типи на -l, -ek, -čí, -an виконують периферійну функцію у творенні агентивних назв, а їхня питома вага у категорії nomina agentis є незначною.

Важливу роль в утворенні найменувань відіграють форманти іншомовного походження -ér (-er, -ír,  -ýr) , -ant (-ent), -ist(a), -or (-tor, -átor, -itor). У чеській мові кількісне співвідношення іменників із формантами іншомовного походження до загальної кількості агентивних назв становить 1 : 4,3 (в українській мові – 1 : 6,3).

5.  Базою для творення агентивних назв осіб слугують насамперед дієслова зі значенням професійної діяльності, а також процесуальної чи процесуально-оцінювальної ознаки, лексеми зі значенням стану чи зміни стану використовуються рідко (пор. sestavovatel, lichotník, bežec, modelář; trpitel, věřitel, ctitel). Суфікси -tel,    -ník, -č, -ec, -ce, -ař/-ář, -ák, -oun, -íř/-ýř, -aj, -ík, -l, -ek, -čí, -an поєднані здебільшого з дієсловами слов’янського походження, натомість твірною основою дериватів на -ér (-er, -ír, -ýr) , -ant (-ent), -ist(a), -or (-tor, -átor, -itor) слугують, як правило, дієслова іншомовного походження (пор. pracovník, topenář, myslitel, chvastoun; telefonista, adoptant, likvidátor, debatér).

6.  Більшість похідних утворено від інфінітивної основи дієслів із тематичними голосним -і- / -и-, проте кожна група формантів виявляє тяжіння до дієслів певних класів. Так, суфікси -tel, -ník, -č, -ec, -ce, -ař/-ář, -ák, -oun, -íř/-ýř, -aj, -ík приєднані до дієслів із тематичними голосними -і-, -а- та суфіксом -ova- / -va- (objevitel < objevit, poplatník < poplatit, objednatel < objednat, obchodník < obchodovat). Чеські номінації, утворені за допомогою питомих суфіксів -l, -ek, -čí, -an, походять від дієслівних основ на -а- (напр. tlachal < tlachat, hejsek < hejsati, plavčí < plavat). Група іншомовних формантів утворює номінації від усічених інфінітивних основ із суфіксом -ova- (напр. aranžér < aranžovat, asimilant < asimilovat, parodista < parodovat).

Основою імен діячів можуть бути непохідні й похідні дієслова, утворені від дієслів, іменників чи прикметників (пор. pitel < pít, školitel < školit). Численними є лексеми, утворені від вторинних імперфектів (doplňovatel < doplňovat, dodavatel< dodávat).

Номінації мотивовані дієсловами як доконаного, так і недоконаного видів. Назви, утворені від дієслів недоконаного виду, характеризують особу за звичною чи виконуваною у даний момент діяльністю. Іменники, похідні від дієслів доконаного виду, визначають особу за відношенням до дії, яку вона виконала чи виконає.

7.     Для дериватів більшості словотвірних типів, поряд із дієслівною, притаманна паралельна мотивація іменником дії (напр. lovec < lovit та lov, rytec < rýti та rytí, zpěvák < zpívat та zpěv, parodista < parodovat та parodie). При цьому найменування з суфіксом -ist-(a) часто корелюють з іменниками недієслівного походження, що зумовлює їхній тісний зв’язок з категорією назв виконавців. Паралельна мотивація дієсловом хоча й має другорядний статус, але дозволяє паралельно зараховувати деривати до агентивів (пор. telefonista < telefon та telefonovat, kolonista < kolonie та kolonizovat).

8.  Аналіз чеських дериватів та українських корелятів показав, що 25 % одиниць корелюють з відповідниками, утвореними від тотожної твірної основи за допомогою тотожного суфікса (пор. mučitel – мучитель, pracovník – працівник, travič – отруювач, trhovec – торговець, zpěvák – співак, piskloun – пискун). Кореляти 12 % чеських назв утворені від відмінної твірної основи за допомогою тотожного суфікса (пор. dobyvatel – скоритель, čalouník – драпірувальник, přistěhovalec – переселенець, řvoun – крикун). 14 % чеських номінацій мають паралельні назви з тотожною твірною основою та відмінним суфіксом (пор. mstitel – месник, poradce – порадник, přádlák – прядильник, chvastoun – хвалько). 34 % чеських агентивів корелюють з назвами, які мають як відмінну основу, так і словотворчий формант (пор. odesílatel – відправник, poručník – опікун, žehlíř – прасувальник). 2,5 % чеських назв відповідають складні іменники, 6,4 % – словосполучення й синтагми, 3,7 % – непохідні назви (пор. zaměstnavatel – роботодавець, pochlebník – низькопоклонник; školitel – науковий керівник, spáč – любитель поспати, sázkař – гравець у тоталізатор; praobyvatel – абориген, labužník – гурман, rytíř – лицар).

9.     Спостереження за морфологічною будовою відповідників свідчить, що більшість еквівалентних дериватів має девербативне походження. Кількість випадків, коли твірною базою слугує іменник чи прикметник, є незначною (пор. holič – перукар, chovatel – тваринник, vetřelec – чужинець).

10.Номінації на позначення тотожного денотата мають переважно однакові семантичні структури, тобто мотивовані ідентичною ознакою. Проте в рідких випадках назви мотивовані іншою процесуальною ознакою чи ознакою об’єкта, результату, способу дії (пор. přechovávač – утаювач, holič – перукар, jirchař – дубильник, hasič – пожежник, cvičenec – фізкультурник).