ЧЕСЬКА БОТАНІЧНА НОМЕНКЛАТУРА В АСПЕКТІ ПИТОМИХ ТА ЗАПОЗИЧЕНИХ НАЗВ



Название:
ЧЕСЬКА БОТАНІЧНА НОМЕНКЛАТУРА В АСПЕКТІ ПИТОМИХ ТА ЗАПОЗИЧЕНИХ НАЗВ
Альтернативное Название: ЧЕШСКАЯ ботаническая номенклатура В АСПЕКТЕ удельной и ИНОЯЗЫЧНЫХ НАЗВАНИЙ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі обґрунтовано вибір теми, встановлено характер наукового вивчення питання, розкрито актуальність і новизну дослідження, визначено мету й завдання роботи, методи дослідження.


У першому розділі „Формування ботанічної лексики чеської мови” простежено етапи формування ботанічної номенклатури та культурно-історичних процесів, що супроводжували її розбудову.


Установлено, що фіксація чеської ботанічної номенклатури розпочинається в ХІІІ ст. У цей час з’являються перші оригінальні пам’ятки чеського письменства й формується класична старочеська мова. Назви рослин зафіксовано в більшості найдавніших чеських писемних пам’яток ­­­­­­­­– у правничо-адміністративних та церковних текстах, рослинниках (травниках), гербаріях, словниках.


Перші спроби створити чеську наукову термінологію були здійснені в ХІV ст., у період бурхливого розвитку чеської мови. Цьому сприяла і поява в Чехії, починаючи з другої половини ХІV ст., так званих латинсько-чеських „номенклаторів”. Значну кількість ботанічних назв засвідчено в словниках чеської мови ХІV – ХV ст., які були першими в історії чеської лексикографії.


Починаючи з XVI ст., з’являються праці, де описано переважно лікарські рослини та їхні властивості, важливі для здоров’я людини.


Після подій 1620 року (поразка в Білогірській битві) чеська мова надовго втрачає можливість нормального розвитку. Лише з початком Національного відродження –  історичного руху, що виник у Чехії в останній чверті ХVІІІ й тривав упродовж усього ХІХ ст., чеська мова поновлює свою роль у суспільстві. Поштовхом до виникнення руху на захист чеської мови стало непереборне прагнення врятувати чеську мову, свідомий опір проти германізації чеського народу, усвідомлення своєї історичної слави та необхідності національної мови в суспільному житті. 


Визначено роль Яна Сватоплука Пресла в розвитку природничих наук та формуванні ботанічної номенклатури чеської мови. З’ясовано, що крім створення термінології ботанічної, зоологічної, мінералогічної, геологічної, хімічної та технологічної галузей, Я.С.Пресл, що найважливіше, доклав багато зусиль для того, аби чеський народ повірив у можливості чеської мови й мав власну наукову літературу.


 Перша книга Я.С.Пресла „Flora иechika. – Kvмtena иeskб” написана латиною, з двомовним, латинською та чеською мовами, вступом та переліком чеських назв рослин. Найважливішим у цій праці є те, що Я.С.Пресл до кожної латинської наукової назви рослини додав чеську назву.


У другій, найбільшій, праці „O přirozenosti rostlin aneb Rostlinář Я.С.Пресл в описі чеських ботанічних назв вказує на їхнє походження, хоча й досить узагальнено. Нами встановлено, що ним було введено до чеської ботанічної номенклатури такі номени, як klikva „журавлина”, pěnišník „рододендрон”, pustoryl „чубушник”, rakytnнk „обліпиха”, sazanнk „калікант”, tavolnнk „таволга” (запозичені з російської мови), mochna „перстач”, sokora „осокір” (з української), vavřín „лавр” (з польської), marhanнk „гранатове дерево”, љkumpa „сумах” (з „іллірійської” мови). Авторству Я.С.Пресла належать також кальки (muchovnнk „ірга”, nahovětvec „бундук”) та новотвори (břestovec „каркас”, kustovnice „повій”, lэkovec „вовче лико”, šeřík „бузок”,  zimostrбz „самшит”).


За роки наукової діяльності Я.С.Пресл, прагнучи вдосконалення ботанічної номенклатури, дещо корегував погляди на способи її творення. У період Національного відродження особливо гостро стояло питання про національно самобутню чеську наукову термінологію. Учені намагалися не допустити того, „щоб у ботаніці вкоренилися у великій кількості чужомовні назви або зручні, але недостойні, кальки їх” (В.Махек).


Визначено роль відомого мовознавця, поета та перекладача Й.Юнгмана в збагаченні чеської наукової термінології, у тому числі й ботанічної. Внесок Й.Юнгмана як творця чеської ботанічної номенклатури полягає найбільше в тому, що він фіксував назви, створені іншими авторами, у своїй роботі Slovník česko-německý, і це сприяло засвоєнню їх мовою. З’ясовано, що із запозичених ним дендрономенів (aprikosa „абрикоса”, broskvina „персик”, cesmina „падуб”, kyparys „кипарис”) у сучасній чеській мові функціонує лише один – cesmina.


Аналіз новітніх чеських праць дозволив прийти до висновку, що найґрунтовнішою є  монографія В.Махека „Иeskб a slovenskб jmйna rostlin”, що вийшла 1954 року.


За визначенням В.Махека, метою його праці „Иeskб a slovenskб jmйna rostlin” було подати етимологічний виклад чеських назв вищих рослин, назв, засвідчених у роботах „Nбzo б kvмtena zemн koruny иeskй” Ф.Полівки та „Kvмtena ИSR a ilustrovanэ klни k urиenн vљech cevnatэch rostlin” Й.Достала, хоч і без докладного висвітлення всіх наявних гіпотез, обмежуючись лише тими тлумаченнями, які вважав правильними або принаймні правдоподібними.


Установлено місце в історії чеської ботанічної номенклатури Й.Достала, який систематизував наявні на той час флористичні дослідження в роботі „Kvмtena ИSR a ilustrovanэ klни k urиenн vљech cevnatэch rostlin”. Ученим запропоновано багато нових назв, у тому числі й родових, переважно для екзотичних рослин, які вирощують у садах та парках, складних двочленних найменувань (зазвичай номенклатурного характеру), які є результатом розробки та усталення поняттєвої класифікації рослин (наприклад, borovice sosna, borovice kleи, vrba jнvа, citronнk limon, jeшab mišpulka, meruzalka rybíz).


Визначено, що характерною рисою новітньої номінації є заміна прикметникових означень іменниковими (раніше ­– borovice lesnн, borovice horskб; зараз – borovice sosna, borovice kleи). Завдяки цим змінам, на думку вчених, що їх зініціювали, чеська ботанічна номенклатура має бути чіткішою, зрозумілішою, що дозволить легше орієнтуватися в розмаїтті рослинного світу.


Отже, у розділі визначено основні напрямки і тенденції в становленні чеської ботанічної номенклатури.


У другому розділі „Походження та функціонування чеської дендронімної лексики” здійснено аналіз дендронімної лексики: а) праслов’янського походження та власне чеських лексичних утворень; б) іншомовного походження. Досліджено походження та функціонування назв дерев та кущів у сучасній чеській мові. Розділ складається з двох підрозділів. У першому з них розглядаємо дендронімну лексику, успадковану чеською мовою з праслов’янської, та пізніші утворення на власне чеському ґрунті. У другому підрозділі – запозичену лексику, у тому числі й кальки. Окрім лексики іншомовного походження, яка функціонує в сучасній чеській мові, розглядаємо також периферійні ботанічні назви, тобто незасвоєні запозичення. Периферійну лексику й кальки виділено окремими пунктами.


Обидва підрозділи структуровані таким чином: вони складаються зі статей, які зібрано в групи: загальні назви (keř „кущ”, dřevo „дерево”, strom „дерево”); назви хвойних дерев та кущів (borovice „сосна”, cedr „кедр”, cypřiš „кипарис”, jalovec „ялівець”, jedle „ялиця”, kleč „низькоросла сосна”, kosodřevina „карликова сосна”, smrk „смерека”, sosna „сосна” тощо); слова на позначення промислових та декоративних рослин (bez „бузина; бузок”, břest „в’яз”, bříza „береза”, zimolez „жимолость”, zimostrбz „самшит”, eukalypt „евкаліпт”, jasmнn „жасмин”, kaљtan „каштан”, myrta „мирта” та ін.); назви дерев та кущів, плоди яких широко використовуються людиною в їжі та приготуванні напоїв (borůvka „чорниця”, dřín „дерен, кизил”, dřišťál „барбарис”, srstka „аґрус”, angreљt „аґрус”, citrуn „лимон”, granбtovnнk „гранатове дерево” тощо). Статті в групах розташовано за алфавітом.


Стаття складається з реєстрового слова, латинського відповідника та його тлумачення. Вказано походження слова; якщо слово має іншомовне походження – джерела та шляхи його запозичення. 


Оскільки мовні контакти можуть бути прямими або опосередкованими, у випадку, коли запозичення лексеми відбулося через посередництво третьої мови, подано вірогідне або точне її визначення.


Формування лексико-тематичної групи назв рослин почалося ще в індоєвропейський період, тому більшість слів належить до найдавнішого пласту лексики. Дендрономени, які чеська мова успадкувала з праслов’янської, – це, насамперед, назви: а) дерев, великих за розміром та цінних своєю деревиною (borovice „сосна”, sosnа „сосна”, jedle „ялиця”, smrk „смерека”, tis „тис”, dub „дуб”, buk „бук”, habr „граб”, bříza „береза”, lнpa „липа”, břest „в’яз”, vaz „в’яз”, topol „тополя”, osika „осика”, vrba „верба”, jнva „верба”, rokyta „верба” тощо); б) плодово-ягідних дерев та їхніх плодів (višně „вишня”, třešně „черешня”, hruљka „груша”, slнva „слива”, jeřabina „горобина”, jabloň „яблуня” та ін); в) плодово-ягідних кущів та їхніх плодів (jahoda „ягода; суниця; полуниця”, brusinka „брусниця”, malina „малина”, ostruћina „ожина”, svнda „дерен; кизил”, borůvka „чорниця”, ћeravina „журавлина”, kalina „калина”, љнpek „шипшина”, hloh „глід” та ін.); г) загальні назви (keř „кущ”, dřevo „дерево”).


Кожна мова має достатньо засобів для називання тих чи інших предметів і явищ. Тому виникнення назв, що з’явилися спочатку в народному мовленні, а пізніше увійшли до лексичного складу літературної мови, є закономірною. У чеській мові на власному ґрунті утворено низку слів, серед яких загальна назва для дерева – strom, що належить до одного словотвірного ряду зі словами strmмt „стриміти, височіти”, strmэ „стрімкий, стрімчастий”. Відома ще за часів старочеської мови лексема љvestka „слива”, за припущеннями дослідників, утворилася в результаті складних перетворень з лат. pruna sebestica від pruna sebestena “арабська слива”. Слово zerav з’явилося внаслідок помилки, якої припустився А.Пухмаєр. Прочитавши один із старочеських рукописів з описом гарних термічних властивостей якогось дерева, дієслово zerawн, тобто ћeravн, ћhne „жевріє”, він сприйняв за назву ялівцю. Хибна інформація потрапила до Я.С.Пресла – відомий новатор використав цю назву на позначення дерева туя. Походження слова karlбtko тісно пов’язане з історичним минулим чеського народу, адже отримало свою назву – karle, karlбtko – від імені короля Карла IV, котрий усіляко підтримував садіння фруктових дерев, особливо слив, та заохочував людей до цієї справи. Назва srstka „аґрус” походить від чеського іменника srst „шерсть, вовна”, адже ягоди цієї рослини вкриті ворсинками. У слові citlivka відбито властивість рослини при дотику опускати листя, подібно до актора; citlivka від прикметника citlivэ „вразливий”.


До питомої лексики належать також назви meruтka „абрикоса”, rajиe „яблуня”, ptaин zob „вовчі ягоди”, dшiљќбl „барбарис”, kyhanka „богульник”, lэkovec „вовче лико”, verpбn „модрина”, zimostrбz „самшит”.  


Основними причинами запозичення чеською мовою лексичних одиниць іншомовного походження були: а) потреба називання нових предметів і понять; б) історичні, культурні, економічні контакти між народами; в) новаторство прогресивних представників чеського суспільства – природознавців, мовознавців, письменників та ін. – за часів Національного відродження.


Переважна більшість запозичень у досліджуваній лексико-тематичній групі – це назви рослин, що стали відомі завдяки подорожам у далекі країни, великим географічним відкриттям, торговельним контактам. Оскільки зазначені представники рослинного світу чеському народові були чужими, невластивими, тому із запозиченням рослин та фруктів було запозичено також їхні назви.


Зміни в лексичному складі чеської мови – це складний процес, що залежить від багатьох природних, культурних та економічних чинників. Унаслідок цього на позначення однієї рослини одночасно можуть існувати як власне чеські назви, так і запозичені, як, наприклад, bobek, laur, vavřín у значенні „Laurus L., лавр”. Власне чеську назву bobek утворено від bob „біб, квасоля”. У чеській мові слово bobek має кілька значень, одне з яких – „козячий послід”. Отже, bobek у значенні „лавр” є результатом вторинної номінації, певно, через схожість плодів лавру з козячим послідом. Слово laur „лавр” походить від лат. laurus. Назву vavřín „лавр” було запозичено Я.С.Преслом з польської мови (пол. wawrzyn < іт. lavrano < лат. laurus). У сучасній  чеській мові перевагу віддають назвам іншомовного походження laur та vavřín; bobek належить до архаїчної лексики.


 Визначено основні групи мов, що були джерелом чеських дендронімних запозичень: класичні мови (греко-латинське походження мають назви rododendron, myrta, myrobalán, cedr, cypřiš, platan, kaљtan, oliva, laur тощо), німецька мова (limba, jasmнn, mandle, citrуn, datle, mirabelka, bluma, rybнz, meruzalka та ін.), романські мови (з італійської oleandro, cedrбt, limon, oranћ; з французької mandarнnka, renklуda, morela; з іспанської kakao, banбn; з португальської kokos, mango, mimуsa), слов’янські мови (з української mochna, sokora; з російської rakytník, t ovník, pěnišník, hurma, čajovník, klikva, tavolník, sazaník, vodoklen, pustoryl; з польської vavřín, kávovník; з сербсько-хорватської marhanнk, љkumpa, cesmina; з верхньо-лужицької jнrovec).


У складі ботанічної лексики сучасної чеської мови вирізняємо дендрономени, активно вживані мовцями (таких більшість), а також ті, які перебувають у пасиві. Перехід назв до пасивної лексики спостерігаємо у випадках, коли в мові функціонують їхні синоніми, що з часом стають частіше вживаними.  Книжними або архаїчними в сучасній чеській мові є назви: sosna, břest, rokyta, hruše, hruš, bobek, limon, smokva, smokev, smokvoň, smokovník.


У третьому розділі „Граматико-семантичні особливості словотвору чеської ботанічної номенклатури” виділено параграфи, в яких досліджено словотвірні особливості чеських назв дерев, кущів та їхніх плодів. Розглянуто похідні утворення зменшувальних і збільшувальних назв, збірних імен, лексики на позначення кольорів, назв напоїв та людей за родом занять. 


З погляду сучасних семантико-словотвірних зв’язків значна частина дендрономенів у сучасній чеській мові є непохідними утвореннями. До таких належать назви, успадковані з праслов’янської мови: sosna, tis, dub, buk, habr, olљe, bшнza, javor, klen, lнpa, bшest, vaz, topol, vrba, jнva, bez, тощо. Непохідними є також такі іншомовні запозичення, як, наприклад, limba, cedr, tъje, jнrovec, oliva, jasmнn, vavшнn, mimуza, citrуn, oranћ, grapefruit, hurma, bergamota та ін.


У чеській ботанічній номенклатурі є чимала кількість дендрономенів, утворених суфіксальним способом словотворення, наприклад, за допомогою суфіксів -áč, -ák, -átk-o, -če, -ec, -ek, -(n)ic-e, -нk, -nнk, -in-a, -k-a, -еň, -oň, -uš-e,  -yně утворено назви křapáč, ořešák, karlátko, rajče, lýkovec, bobek, kustovnice, ořešník, mandlovnнk, pomerančovník, smrčina, srstka, hruљеň, broskvoň, moruše, mukyně.


До продуктивних при творенні дендрономенів у сучасній чеській мові належать суфікси -нk, -nнk, -in-a, -oň (-еň), суфікси -áč, -ák, -átk-o, -če, -ec, -ek,    -(n)ic-e, -k-a, -uš-e, -yně є малопродуктивними.


Переважна більшість назв на позначення плодово-ягідних рослин у чеській мові є спільними і для самої рослини, і для її плоду. При цьому значна частина таких назв має синонімічні утворення, які вживаються виключно на позначення рослини. Зразком для даного типу номінації могла стати модель jablko (назва плоду) – jabloň (назва дерева). Наслідуючи спосіб утворення назви яблуні – jabloň, у чеській мові утворено дендрономени hruљеň, kdouloň, slivoň, mandloň, višeň, třešeň, smokvoň. Таким чином, суфікс - (-еň) є одним із спеціалізованих для творення назв плодових дерев.


Суфікс -nнk ( варіант суфікса -нk) також є спеціалізованим суфіксом для назв дерев та кущів у чеській мові, за допомогою якого утворено відприкметникові назви malinovnнk, ostruћinovnнk, mandlovnнk, citronovnнk, pomeranиovnнk, fнkovnнk, datlovnнk, kokosovnнk, banбnovnнk,  mangovnнk тощо та відсубстантивні назви jahodnнk, skalnнk, kysilnнk, oшeљnнk, granбtnik.


У досліджуваній лексико-тематичній групі складні назви плодово-ягідних дерев та кущів утворено шляхом основоскладання. За походженням серед них вирізняємо власне чеські (zimostrбz, zimolez, zimozel, t oslнvka, jasanojavor) та кальки (nahovмtvec).


Досить численну групу в чеській мові становлять складені назви. До них належать народні назви, більшість з яких була відома ще старочеській мові: če á jahoda, chlupatá jahoda, lesní jahoda, medvězie jahoda, koňský kaštan, ptačí zob, Adamovo jablko, granatovй jablko тощо. Складеними назвами є також утворення номенклатурного характеру: oliva česká, topol če ý, citroník bergamota, slivoň myrobalán, citroník největší, brusnice borůvka, borovice sosna та ін. Деякі складені назви з’явилися в чеській мові порівняно недавно: hurma albanskб, tomel japonskэ, ebenovэ strom.


Двокомпонентні утворення, що вживають у чеській мові на позначення дерев та кущів, утворено за кількома моделями: 1) прикметник + іменник (babн jahoda, če á jahoda, lesnн jahoda, ptačí zob); 2) іменник + прикметник (borovice lesní, borovice horská, bez če ý, meruzalka zlatá); 3) іменник + іменник (brusnice borůvka, svída dřín, borovice sosna, borovice limba).


Утворення назв за моделлю „прикметник + іменник” властиве, насамперед, народній номенклатурі. Роль прикметника у таких назвах – підкреслити певні зовнішні особливості рослини або ж подати її класифікуючу рису.


У розглянутих двокомпонентних дендрономенах прикметники найчастіше вказують на: а) колір рослини чи плоду: če ý klen, ћlutэ zob, ћlutэ bodlбk, če á jahoda, červená jahoda; б) особливості зовнішнього вигляду (у таких назвах часто відбито подібність рослини чи плоду до інших предметів): chlupatá jahoda, kněžské (pбnovy) čepičky, panáčková koruna; в) територію поширення (або походження) рослини: lesní jahoda, mořská jahoda, zahradní jahoda, vlašský ořech, český jasmín, alpská růže; г) їстівність чи неїстівність плодів (часто через асоціації з представниками тваринного світу): medvězie jahoda, psí jahoda, ptačí zob, koňský kaštan, hadí střešně.


За моделлю „іменник + прикметник” утворено одиниці сучасної чеської ботанічної номенклатури. На такі назви натрапляємо в науковій ботанічній літературі, у мові садівників: oliva voňavá, borovice horská, bez če ý, citlivka stydlivá, meruzalka zlatá, citroník činský. Ця група чеських дендрономенів є дуже численною, оскільки відносний прикметник, котрий входить до складеної назви, може вказувати на будь-яку особливість рослини. Найчастіше в назві відбито: а) колір рослини чи її плодів: topol bílý, bez če ý, borovice če á, jedle bělokorá, angrešt zelenoplodý; б) територію поширення (або походження) рослини: jedle kavkazská, topol kanadský, jeřáb moravský, maliník lesní, jilm polní; в) зовнішні (або смакові) особливості плоду чи рослини: jalovec obecnэ, jalovec nнzkэ, jahodnнk velkoplodэ.


Шляхом поєднання двох іменників утворено дендрономени, що функціонують у науковій ботанічній номенклатурі: borovice sosna, borovice kleč, vrba jívа, citronнk limon, meruzalka rybнz. Обидва узгоджувані іменники в таких назвах мають єдине значення, тобто ні перший, ні другий складник не виконує атрибутивної ролі. Особливістю цього типу номінації є окреме використання щоденною мовою складників назви. Іноді вони називають різні денотати (напр., jeřab mišpulka, slivoň myrobalán, třešeň sakura), іноді є синонімічними (borovice sosna, vrba jнvа, citronнk limon, meruzalka rybнz).  


Від дендрономенів утворено відносні та відносно-якісні (до них належать назви кольорів) прикметники. Їх оформлено за допомогою суфіксів -atэ (-natэ), -н, -nн, -nэ, -ovitэ, -ovэ (olљinatэ, jablonн, olivnн, hloћnэ, tшeљтovitэ, meruтkovэ).


При творенні зменшувальних назв рослин та їхніх плодів найбільш продуктивними є суфікси -ek, -k-a, -eиk-a, -iиk-a, -ink-a (-нnk-a) (topщlek, oшнљek, citrуnek, olivka, bшнzka, lнpeиka, vrbiиka, broskviиka, smrиinka, viљнnka). Значну кількість назв із відтінком зменшеності становлять лексеми спільнослов’янські. Запозичені слова, що входять до цієї лексичної групи, є загальновживаними в чеській мові назвами. Кількість збільшувальних назв (похідних від дендрономенів), засвідчених у сучасній чеській літературній мові, є дуже незначною – dubisko, buиisko, vrbisko (vrbovisko). Відтінок збільшеності цим словам надає суфікс -isko.


Від значної кількості чеських дендрономенів утворено похідні на позначення місцин, зайнятих рослинністю певного різновиду, та збірних назв дерев або кущів одного виду. Такі слова оформлено за допомогою суфіксів: ­-í,  -oví, -čí, (-ičí), -iště, -in-a, -inн, -ovčí (-ovičí), -ovin-a, -ice, -нk, -ovec, -ovisk-o,          -oviště, -ovk-a, -ovn-a, -sk-o (-isk-o) (olšičí, bučí, jíví, jasanina, vrbovčí, borovčí, březovн, smrkovina). Переважна більшість розглянутих назв, що використовують на позначення понять збірності, окрім kaљtanovн, angreљtн, cypřiší, rybízovna, мають праслов’янське походження.


Утворені від дендрономенів відносні прикметники, які перейшли до розряду якісних унаслідок їх метафоричного вживання, у сучасній чеській мові функціонують одночасно і як назви ознак предметів, і як назви відтінків кольорів: malinovэ kompot malinovэ svetr, broskvovэ dћem broskvová sukně, oranžová kůra – oranћovб pohovka, kaљtanovэ plod – kaљtanovй vlasy тощо. Назви кольорів, утворені від ботанічних номенів, – це семантично вмотивовані назви. Вони є виразними й образними, точніше називають колір означуваних предметів та явищ, оскільки їх утворено від назв об’єктивних реалій. Частина цих прикметників походить від власне чеських слів: malinový, jahodový, třešňový, višňový, meruňkový, borůvkový, ořechový, zimostrázový; частина – від слів іншомовного походження: oranžový, pomerančový, citrónový, olivový, rybízový, mimosový, pistбciovэ, kaљtanovэ. 


Складні прикметники утворено способом основоскладання: так, від основ прикметників утворено назви bleděkávový, tmavоvišňový.


Окрему групу похідних утворень від назв плодів дерев та кущів становлять слова на позначення напоїв. Чеськими лексикографічними джерелами зафіксовано назви напоїв: rybízovka, malinovka, broskvovice, bergamotka, višňovice, višňovka, třešnice, jeřábník, slivovice, jalovcovka, limonáda, citronáda, citronovka, oranžáda тощо.


Більшість чеських назв на позначення алкогольних напоїв утворено від лексем слов’янського походження: borovička, jeřábník, višňák, slivovice, slívovka, hruškovice, hruškovník, jablečák, jablečník, ořechovka, jádrovka та ін.; лише лексеми bergamotka, mandlovka та rybнzovka мають основу іншомовного походження. Від назв цитрусових, за походженням також іншомовних, утворено лексеми, що позначають безалкогольні напої: limonбda, citronбda, citronovka, oranћбda. Слова цієї лексичної групи оформлено за допомогою суфіксів -бd-a,-бk, -ic-e, -k-a, -nнk, -ovic-e, -ovk-a; найпродуктивнішими є -бd-a,  -ovic-e, -ovk-a.


Лексика на позначення осіб (виконавців певної дії або роду занять), яка походить від назв дерев та кущів, є нечисленною. До неї належать відсубстантивні іменники jahůdkář, brusinkář, kaštanář, šípkář, утворені за допомогою суфікса -ář (-аř), найпродуктивнішого в чеській мові при утворенні назв осіб від назв предметів.


У висновках сформульовано результати дослідження, з яких найголовнішими є:


1. На підставі аналізу чеської наукової літератури, словників та періодичних видань визначено кількість чеських дендрономенів – 158 лексем. У результаті проведеного етимологічного аналізу з урахуванням даних попередніх досліджень установлено, що питомі назви становлять 57 % від загальної кількості (з них 47 % – слова праслов’янського походження, 10 % – власне чеські назви), запозичені – 53 %.


З’ясовано, що в складі ботанічної номенклатури чеської мови є: а) лексика, успадкована з праслов’янської мови, що стала основою для здавна відомих чеських назв, та слова, утворені на власне чеському мовному ґрунті ; б) лексика іншомовного походження. Запозичення, якими збагатилася дендронімна лексика чеської мови, – це, насамперед, назви греко-латинського, слов’янського (з української, російської, польської, сербсько-хорватської, верхньо-лужицької мов), романського (з італійської, французької, іспанської, португальської мов) та німецького походження.


2. Формування чеської ботанічної номенклатури відбувалося під впливом культурно-історичних процесів, що супроводжували становлення й розбудову всієї чеської мови. Фіксація чеських ботанічних номенів починається з ХІІІ ст. Назви рослин з’являються в більшості найдавніших чеських писемних пам’яток ­­­­­­­­– у правничо-адміністративних та церковних текстах, рослинниках (травниках), гербаріях, словниках. Цілеспрямована розбудова ботанічної номенклатури як лексики наукової галузі відбулася в часи Національного відродження.


3. Серед чеських дендрономенів є як похідні, так і непохідні назви. Похідні ботанічні номени утворено переважно суфіксальним способом, властивим чеській мові. У групі чеських дендрономенів виділяємо також складні іменники та складені назви. Двокомпонентні утворення, що вживають у чеській мові на позначення дерев та кущів, утворено за такими моделями: а) прикметник + іменник (назва властива, насамперед, народній номенклатурі); б) іменник + прикметник та в) іменник + іменник (функціонують переважно у науковій ботанічній номенклатурі).


4. Засобами чеського словотвору було утворено: а) зменшувальні назви; б) похідні на позначення місцин, зайнятих рослинністю певного різновиду, збірних назв дерев або кущів одного виду; в) назви напоїв; г) слова на позначення осіб як виконавців певної дії або роду занять. Відносно-якісні прикметники, утворені від ботанічних номенів, у сучасній чеській мові одночасно позначають як назви ознак предметів, так і назви відтінків кольорів.


 


Основні положення й результати дослідження викладено в публікаціях:


1. З історії формування чеської ботанічної лексики // Система і структура східнослов’янських мов: Зб. наук. пр. – К.: Знання України, 2003. – С. 105-110.


2. Похідні утворення від чеських назв дерев і кущів: ботанічна кольористика // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. – С. 219-223.


3. Словотвірні особливості чеської ботанічної лексики на означення дерев та кущів // Українське мовознавство: Зб. наук. пр. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. – С. 155-158.


4. До питання про походження чеських дендрономенів // Система і структура східнослов’янських мов: Зб. наук. пр. – К.: Знання України, 2004. – С. 141-146.


5. Українсько-чеські паралелі в ботанічній номенклатурі (на матеріалі назв плодових дерев) // Ukrajinistika na prahu novйho stoletн a tisнciletн. Problйmy jazyka, literatury a kultury. – Olomouc (Czech Republic). - 2001. – Р. 134-137.


 


АНОТАЦІЯ


Комаровська А. М. Чеська ботанічна номенклатура в аспекті питомих та запозичених назв. – Рукопис.


Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.03 – слов’янські мови. – Інститут української мови НАН України. – Київ, 2005.


Дисертацію присвячено комплексному аналізові чеської дендронімної лексики в етимологічному та семантико-словотвірному аспектах. Висвітлено питання історичного становлення та сучасного функціонування ботанічної номенклатури. Визначено питомий та запозичений шари чеських дендрономенів. З’ясовано, що окрім лексики, успадкованої з праслов’янської мови, здавна відомих слов’янських слів, творення власне чеських назв, словниковий склад дослідженої групи поповнювався також за рахунок лексики іншомовного походження. Чеські назви дерев, кущів та їхніх плодів, а також похідні від них утворення мають словотвірні особливості. Досліджено специфіку творення від чеських дендрономенів зменшувальних назв; похідних на позначення місцин, зайнятих рослинністю певного різновиду, збірних назв дерев або кущів одного виду; назв напоїв та слів на позначення осіб як виконавців певної дії або роду занять.


 


Ключові слова: слов’янські мови, ботанічна номенклатура, дендрономени, походження.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины