| Краткое содержание: | У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено мету, основні завдання, об’єкт, предмет і структуру дослідження, зазначено зв’язок теми дослідження з науковою проблематикою установи, де виконано роботу; розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи; описано матеріал і методи дослідження; сформульовано положення, що виносяться на захист; зазначено особистий внесок здобувача; наведено дані щодо апробації результатів дисертації та публікацій.
У першому розділі дисертації – Діахронний, синхронний і когнітивний підходи до вивчення сенсорних дієслів” – визначено поняття чуттєве сприйняття, діахронія, синхронія, детерміновано концепт – поняття – значення, охарактеризовано ЛСП – ЛСГ – синонімічний ряд, висвітлено теоретичні ідеї та джерела, що аналізують СД у діахронному, синхронному, когнітивному аспектах.
У підрозділі 1.1 потрактовано поняття чуттєве сприйняття з погляду філософії, психології, соціології та лінгвістики для розуміння сутності висловлювання дієслова чуттєвого сприйняття, або сенсорні дієслова. У філософії чуттєве сприйняття – форма чуттєвого світовідношення та світозбагнення; взаємовідкритість „зовнішнього” і „внутрішнього” (І. Фролов, А. Абрамов). Сучасна психологія тлумачить його як процес категоризації, осмислення сприйнятого, прийняття інтелектуального рішення (Р. Грегорі, Дж. Брунер). У соціології чуттєве сприйняття – процес цілісного віддзеркалення предметів чи наочних ситуацій, що виникає за безпосередньої дії фізичних подразників на рецепторні зони органів чуття, складає первинне джерело відомостей про навколишню дійсність (А. Грицанов). Згідно з цим, дієслова чуттєвого сприйняття, або сенсорні дієслова, розуміють як процесуальні мовні знаки, що здатні вербально передавати два взаємозв’язаних процеси відчуття і сприйняття людиною об’єктивної дійсності за допомогою її сенсорних органів зору, нюху, дотику, смаку і слуху.
Критичний аналіз різноманітних поглядів щодо розуміння природи та сутності концепту чуттєвого сприйняття (підрозділ 1.2) показав, що когнітивна лінгвістика, як відносно молода наука, не дає однозначного визначення концепту. Його тлумачать по-різному, напр., концепт – це: 1) діалектична єдність потенційних образів, значень мовного знака (В. Колесов); 2) узагальнене уявлення, що отримує мовний вираз у вигляді цілого ряду слів (В. Левицький); 3) квант структурованого знання (О. Кубрякова). З’ясовано відмінність між концептом, поняттям і значенням слова та встановлено, що їх розглядають у різних системах зв’язків: значення – у системі мови, поняття – у системі логічних відносин і форм, що досліджуються в мовознавстві й в логіці, концепт – у психосистемі ментальних утворень як наслідок чуттєвого сприйняття дійсності. Концептосфера англійських СД має свою власну когнітивну структуру, що складається з концептів – квантів набутих знань і досвіду у процесі чуттєвого сприйняття.
Лексико-семантичне поле чуттєвого сприйняття розуміємо як сукупність СД, об’єднаних наявністю загального семантичного значення, що єднає їх у лексико-семантичну сукупність, і диференційних семантичних ознак, за якими СД входять до певної групи. П’ять сенсорних ЛСП характеризуються зв’язком СД, або їх окремих компонентів, системним характером цих зв’язків, взаємозалежністю та взаємовизначеністю СД і відносною автономністю. ЛСГ сенсорних дієслів об’єднують полісемію, синонімію, антонімію, гіпонімію, як основні парадигматичні моделі семантичного зв’язку СД. Синонімічні ряди дієслів чуттєвого сприйняття не ізольовані, а входять до складу ширших об’єднань – сенсорних ЛСГ і ЛСП. Виділяємо два основні напрями виокремлення ЛСП: від поняття – ономасіологічний підхід (Й. Трір) і від слова – семасіологічний підхід (В. Порциг), відмінність яких полягає в тому, що семасіологічне дослідження має за мету встановлення співвідношення значень, тоді як за ономасіологічного підходу на перший план виступає встановлення співвідношення між словом і поняттям (Ж. Соколовська, В. Морковкін, М. Полюжин, А. Бланк). Семасіологічний підхід зосереджується на випадках семантичних змін або утворення слова, ономасіологічний – включає всю шкалу лексичних змін.
Діахронія і синхронія (підрозділ 1.3) – динамічний і статичний аспекти вивчення розвитку англійських СД. Саме їхнє протиборство зумовлює постійний розвиток мови, явища якої вивчаються у поєднанні цих двох підходів (Ж. Варбот, А. Усоніене, М. Трубачов, А. Залізняк, О. Урисон, М. Алефіренко). Розглянено праці (Л. Балашова, О. Падучева, О. Дмитрієва, Н. Тупікова та ін.), де предметом вивчення був діахронний та етимологічний аспекти окремих англійських СД.
У другому розділі – „Розвиток сенсорних дієслів у давньоанглійській мові (VII – XII ст.)” – простежено етимологію основних СД давньоанглійської мови, здійснено інвентаризацію та виокремлено сенсорні ЛСП, ЛСГ і синонімічні ряди, розглянуто семантичні та граматичні особливості, місце кожного СД у системі давньоанглійської мови, описано їх когнітивні характеристики й увиразнено концепти, які утворюють концептосферу чуттєвого сприйняття.
Установлено (підрозділ 2.1), що на всіх етапах свого розвитку англійські СД, які походять з індоєвропейської та прагерманської мов, зберегли у своєму значенні сенсорний компонент, при цьому у СД “see/look”, “hear/listen” відбулося семантичне розширення, у “touch”, “taste” – звуження. Семантика англійських СД історично взаємозв’язана, вони мають спільні індоєвропейські та прагерманські корені. Закономірності семантичного розвитку СД і типологія їх семантичних змін демонструють автентичність базових англійських сенсорних дієслів візуального, аудитивного та хептичного сприйняття, засвідчують, що СД дегустативного й ольфакторного сприйняття семантично розвинулися значно пізніше, орієнтовно в середньоанглійський період англійської мови.
Давньоанглійська підсистема сенсорних дієслів (підрозділ 2.2) містить 801 СД, серед яких ЛСП візуального сприйняття має 254 сенсорні одиниці (74 основних конституентів, 145 деривативів з 19 варіантами написання і 16 СД, утворених від сполучення несенсорних дієслів із давньоанглійськими префіксами); ЛСП аудитивного сприйняття – 204 СД (80 основних конституентів, 91 дериватив і 24 варіанти їх написання, 9 СД від сполучення префіксів із несенсорними дієсловами); ЛСП хептичного сприйняття – 205 СД (76 конституентів, 5 СД від семантичного сполучення несенсорних дієслів з префіксами, 112 деривативів з 12 варіантами написання); ЛСП дегустативного сприйняття – 107 СД (39 основних конституентів, 65 деривативів та 3 лексеми з сенсорною семою сприйняття на смак від сполучення префіксів з несенсорними дієсловами) і ЛСП ольфакторного сприйняття має лише 31 СД (17 денотативних конституентів і 14 деривативів). З’ясовано, що СД bȳrgan, drincan, drencan, ceōwan увиразнюються в продукуванні великої кількості дериватів. У системі дієслів давньоанглійської мови ядро ЛСП візуального сприйняття складають 28 СД, основну частину – 26 і периферію – 20; ядро ЛСП аудитивного сприйняття становлять 38 СД, основну частину – 20, що майже у два рази менше, і периферію – 22 СД; в ядро ЛСП хептичного сприйняття входять 32 СД, основну зону – 25 і периферію – 24 СД, ядро цього ЛСП у два рази більше, ніж периферія; ядро ЛСП дегустативного сприйняття містить 15 СД, основна частина – 18 і периферія – 9; до ядра ЛСП ольфакторного сприйняття відносяться 3 сенсорних дієслова, до основної частини – 8 і периферійної зони – 6. ЛСП давньоанглійських СД дегустативного, візуального й аудитивного сприйняття відкриті, оскільки містять сенсорні лексеми, які є деривативами семантичного сполучення несенсорних давньоанглійських дієслів з префіксами.
Компонентний аналіз засвідчив, що семантика СД значно залежить від їх сполучення з префіксами. Побудовані матриці парадигматичних властивостей давньоанглійських СД констатують, що: 1) у ЛСП процесу візуального, аудитивного та ольфакторного сприйняття домінують дієслова слабкої відміни, у ЛСП хептичного та дегустативного сприйняттів кількість слабких і сильних дієслів практично однакова; 2) співвідношення перехідних / неперехідних СД у всіх п’яти ЛСП процесу чуттєвого сприйняття фактично однакове; у функції абсолютного перехідного дієслова виступає низький відсоток СД; 3) значний відсоток СД всіх п’яти ЛСП у своїй семантиці мають компоненти з нейтральним значенням; СД хептичного та дегустативного сприйняття мають більшу кількість компонентів з негативним відтінком у значенні; 4) СД аудитивного, хептичного, дегустативного та ольфакторного сприйняття менш властиве переміщення між їхніми ЛСП порівняно з СД візуального сприйняття, котрі у 2 рази частіше змінюють ЛСП у межах сенсорної підсистеми і системи дієслова англійської мови.
У підсистемі СД давньоанглійської мови виокремлено 71 синонімічний ряд, які відрізняються якісними і кількісними характеристиками. За протиставленням виду сприйняття всі давньоанглійські СД утворюють дві ЛСГ: фізичного й абстрактного чуттєвого сприйняття. Установлено, що в значеннях давньоанглійських СД дегустативного й ольфакторного сприйняття відсутній компонент абстрактності, ЛСГ фізичного візуального, аудитивного та хептичного сприйняття майже в 10 разів більша за ЛСГ дієслів абстрактного сприйняття. За протиставленням фазових властивостей СД виокремлюємо 4 групи. ЛСГ антецедентності формують давньоанглійські СД візуального й аудитивного сприйняття, котрі з префіксами fore / fōre-, for&tho ;- утворюють деривативи, що семантично позначають передування дії. ЛСГ дуративності утворюють СД, які у своєму значенні мають відтінок тривалості / протяжності дії на певному часовому відрізку. З’ясовано, що фаза дуративності властива СД візуального сприйняття: їх кількість у 3 рази більша за ЛСГ дуративності аудитивного сприйняття, у 4,5 рази більша за ЛСГ дегустативного сприйняття і в 10 разів більша за ЛСГ хептичного сприйняття. У ЛСГ фінітивності входять СД та їх деривативи, що мають у своєму значенні фазу результативності завершення дії. Встановлено, що всі давньоанглійські СД, окрім дієслів ольфакторного сприйняття, у своїх фазових характеристиках здатні проявляти фазу фінітивності. Вагома частка результативності дії припадає на СД дегустативного сприйняття, незначно – на ЛСГ фінітивності СД візуального сприйняття. Виокремлено три лексико-семантичні групи за типом емоційності сприйняття: позитивне, негативне і з емоційним забарвленням, яке підсилює семантику сенсорних дієслів. Вагому частку емоційності у своїй семантиці мають давньоанглійські СД дегустативного, хептичного й ольфакторного сприйняття; СД візуального сприйняття менше за інші проявляють компонент емоційності (11%); у значенні СД сприйняття на слух переважає позитивний компонент; СД візуального сприйняття мають у своїй семантиці високий ступінь понятійності.
У концептосфері „чуттєве сприйняття” виокремлюємо 5 когнітивних категорій (підрозділ 2.3): стимул / експеріенсер, супутні фізичні явища, стан, ознака і ціль чуттєвого сприйняття. Семантично давньоанглійські СД seōn, hȳran розширюються до когнітивних значень на зразок „сприймати – думати – розуміти – мати досвід – знати”. У СД be-fōn, byrian, stincan когнітивний компонент значення &tho ;encan „думати” замінюється іншим компонентом – felgan „випробовувати, переносити”. СД stincan у семантичному розширенні набуває когнітивного значення on-findan „дізнатися, виявити, винюхавши”. СД seōn, hȳran, be-fōn, byrian, stincan проявляють компоненти „соціального” значення.
У третьому розділі – „Розвиток сенсорних дієслів у середньо-, ранньоново- та сучасній англійській мові (XII-ХХ ст.)” – проаналізовано структуру ЛСП англійських сенсорних дієслів XII – ХХ ст. та відстежено запозичення, що сприяли кількісній і якісній реструктуризації сенсорних ЛСП. |
