ЛІНГВОКОГНІТИВНІ ТА ПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДИСКУРСИВНОГО ВТІЛЕННЯ ЗАВЕРШАЛЬНОЇ ФАЗИ КОНФЛІКТНОЇ ВЗАЄМОДІЇ (на матеріалі англомовної прози XX століття) : Лингвокогнитивные и прагматические особенности дискурсивные ВОПЛОЩЕНИЯ завершающей фазы конфликтного взаимодействия (на материале англоязычной прозы XX века)

Краткое содержание

Розділ 1. “Теоретичні засади вивчення конфліктної мовленнєвої взаємодії”. Концептуальні основи дослідження конфлікту були закладені в рамках таких наук, як філософія (Геракліт, Ч.Дарвін, Н.Макіавеллі, К.Маркс, Платон, Г.Зіммель), соціологія (М.Вебер, Р.Дарендорф, Е.Дюркгейм, Л.Козер, Т.Парсон), та психологія (К.Левін, З.Фрейд, К.Хорні), що згодом привело до формування конфліктології як науки про закономірності виникнення, розвитку та завершення конфліктів, а також про принципи, способи й прийоми їх конструктивного врегулювання (J.Burton).

Сучасні дослідження конфлікту в лінгвістиці характеризуються когнітивно-дискурсивним підходом, який дозволяє виявити механізми вербалізації і стратегії ведення конфліктної комунікації. Із зверненням учених до дослідження дискурсу сформувались передумови для системного вивчення різних типів дискурсу, у тому числі й конфліктного. Конфліктний дискурс, за визначенням І.Є.Фролової, являє собою інтегративний феномен, що характеризується дискурсивною стратегією конфронтації й обумовлюється дисгармонізацією інтерперсональних відносин. Конфліктному дискурсу притаманні протинаправлені вербальні та невербальні дії суб’єктів конфлікту, причиною яких виступає матеріальний або ідеальний об’єкт конфлікту; уживані дії зазвичай супроводжуються негативними емоціями. Конфліктний дискурс реалізується у соціально маркованих типах ситуацій, характеризується формально-кооперативною поведінкою учасників комунікації та наявністю певних фаз розвитку конфлікту.

Погляд на дискурс як на інтегральний феномен, розумово-комунікативну діяльність, яка є сукупністю процесу і результату (І.С.Шевченко, О.І.Морозова), дозволяє розглянути конфліктний дискурс як набір його статичних та динамічних характеристик. При цьому статичні характеристики ми визначаємо як сталі, постійні елементи, які можуть бути виявлені в зрізі конфлікту, тобто його незмінні складові. Це учасники конфлікту, об’єкт конфлікту, умови його протікання, образи конфліктної ситуації та інцидент.

Динамічні характеристики конфліктного дискурсу відображають взаємозв’язок компонентів конфліктної мовленнєвої взаємодії як процесу, тобто послідовні стадії, або фази розгортання конфліктної комунікації. Вони включають передконфліктну фазу – виникнення реального протиріччя в інтересах, потребах
і цілях сторін – латентний конфлікт, інцидент – безпосередню конфліктну мовленнєву взаємодію як перше зіткнення сторін, ескалацію – інтенсифікацію зіткнення опонентів і використання різноманітних конфліктогенів, тобто мовних одиниць, які є носіями конфліктного смислу в конкретних ситуаціях конфліктної взаємодії (В.І.Жельвіс, В.С.Третьякова), кульмінацію – пік конфлікту, його “зрілість” (J.Rubin), або мертву точку у взаємовідносинах учасників конфлікту (“relationship stalemate” у термінах Т.K.Gamble), коли комуніканти усвідомлюють потребу вирішення конфлікту, фазу завершення конфлікту – фінальний етап, закінчення конфлікту з будь-яких причин, припинення конфліктних дій шляхом розв’язання, врегулювання, усунення, затухання конфліктної ситуації (А.Я.Анцупов, О.В.Аллахвердова, А.С.Кармін, А.І.Шипілов).

Слід зауважити, що дослідники конфліктної мовленнєвої взаємодії виділяють завершальну фазу конфлікту як його обов’язкову складову (О.В.Аллахвердова, А.Я.Анцупов, Н.В.Грішина, В.С.Третьякова, О.В.Фадєєва). Ми розглядаємо фазу завершення конфлікту як його розв’язку, що включає в себе як компонент здійснення активних вербальних/невербальних дій учасників конфлікту, так і компонент фіксації результатів/наслідків конфлікту, та характеризується припиненням конфліктної комунікації з будь-яких причин. При цьому, відносно інших стадій розгортання конфліктного дискурсу, завершальна фаза може бути розташована таким чином:

а) передконфліктна стадія → інцидент → завершення;

б) передконфліктна стадія → інцидент → ескалація → завершення;

в) передконфліктна стадія → інцидент → ескалація → кульмінація → завершення.

У конфліктному дискурсі завершальну фазу можна виокремити за такими ознаками:

– формальною – мовними маркерами для позначення початку завершальної фази слугує стилістично знижена, негативно-оцінна лексика, повтори, а також абзац, який виконує розділово-орієнтовну функцію та супроводжується паузацією в мовленні, “комунікативним мовчанням” (В.В.Богданов), часовими маркерами, лексикалізованими в авторських коментарях;

– прагматичною – дискурсивними маркерами для позначення початку завершальної фази слугують висловлення-вибачення, висловлення-виправдання, висловлення-образи, висловлення-погрози, висловлення-звинувачення, невербальні засоби комунікації, порушення/відновлення Принципу Кооперації.

У межах конфліктного дискурсу завершальна фаза розташована:

– контактно – закінчення конфлікту з будь-яких причин шляхом урегулювання, розв’язання, насилля та ін., що слідує відразу після попередньої фази розгортання конфлікту;

– дистантно –“післядія” конфлікту, що слугує відбиттям психологічного стану комуніканта або містить вербальні/невербальні дії з іллокутивною метою нормалізації відносин персонажів, напр.,

(1) For a moment neither man spoke.

“You take advantage of my esteem for you,” Deveril said bitterly. He hated weakness, especially his own. Yet he could not deny this man. “I shall be here at ten tomorrow. See that she is ready,” he capitulated with ill grace.

Deveril departed lost in his thoughts. His anger was dulled by the confusion of his emotions. What had he almost done? It had taken Charles’ ultimatum to bring him to his senses. Byrony. His wife. The wife he had not wanted. Yet here he was fighting Charles to retu her to his side. He had deserted her…

Now he was back and fool that he was trying to put temptation in his own way. He had even risked his relationship with Charles to do so. What would he do with Byrony when she retu ed to him, for god’s sake? He did not even want a wife!

“Damn her!” he muttered, trying to banish her image from his mind (Сlary).

Зазначений уривок репрезентує контактне та дистантне розташування завершальної фази конфліктного дискурсу. Початком завершальної фази, розташованої контактно, слугує комунікативний акт мовчання (For a moment neither man spoke), при цьому формальною ознакою для її виділення в тексті слугує графічний маркер – абзац. Конфлікт завершується поступкою Деверіла, який надав перевагу збереженню стосунків з Чарльзом, незважаючи на застосування останнім ультимативної тактики (Do this and I promise you our friendship is at an end).

Маркером для позначення дистантного розташування завершальної фази у тексті слугує виділення в абзац (Deveril departed lost in his thoughts), післяконфліктний емоційний стан Деверіла вербалізується у стилістично зниженому, негативно маркованому висловленні (Damn her!), яке експлікує стан невдоволення і роздратування мовця та є наслідком попередньої конфліктної мовленнєвої взаємодії.

Таким чином, завершальну фазу конфліктного дискурсу можна охарактеризувати як здійснення фінальних вербальних і невербальних конфліктних дій з позитивними чи негативними наслідками, яка може бути представлена контактно або дистантно у конфліктному дискурсі та має формальні та прагматичні ознаки для її виділення.

Розділ 2. “Лінгвокогнітивні особливості дискурсивного втілення завершальної фази конфліктної взаємодії”. Специфіка когнітивно-дискурсивної парадигми зумовлює необхідність залучення когнітивних методів до аналізу завершальної фази конфліктного дискурсу. Затвердження підходу, що передбачає наявність когнітивної складової як обов’язкової умови виникнення конфлікту, стало підґрунтям для створення теорії структурного балансу Ф.Хайдера, основою для якої слугувала теорія когнітивного дисонансу Л.Фестінгера, а продовженням – теорія комунікативних актів Т.Ньюкома. Теорія структурного балансу застосовується в нашому дослідженні для пояснення когнітивної специфіки завершальної фази конфліктного дискурсу.

Згідно з цією теорією, якщо когніції (по Л.Фестінгеру) людини несумісні одна з одною або з реальністю, то виникає дисбаланс (конфлікт), що викликає напругу, а також сили, які ведуть до відновлення балансу. Будь-який конфлікт переходить у завершальну фазу вирішення, необов’язково ефективного, якщо його суб’єкти опиняються в симетричних відносинах один з одним. Ця симетричність, або збалансованість структури, моделюється за допомогою трикутників, вершини яких позначені як А і Б – учасники конфлікту, Х – причина, або об’єкт конфлікту, а сторони як “+” – позитивне ставлення, та “−” – негативне ставлення (Ф.Хайдер).

Якщо перемноження знаків по периметру трикутника дає знак “+”,
то структура є збалансованою, якщо “−” – то незбалансованою, напр.,

(2) Amanda hesitated, knowing her next words would be irreversible. “The only decision I can make is to bear this child and then do everything in my power to ensure that his life is a good one.”

“Amanda, I can’t accept your decision. Twenty-four hours ago I had a perfect marriage and a rosy future […],” he muttered.

The atmosphere inside the office was strained and electric with tension.

At long, Amanda was crying. Mark’s heart wrenched with guilt.

He flinched. “I’m sorry. I wish I knew something comforting to say.”

She lowered her hands and lifted her wet, ravaged face to his gaze. “Say you won’t leave me. Please don’t make me have my baby alone.”

Mark stared, stupefied that the woman he loved could actually believe him capable of such callous behavior. “I won’t go till you kick me out,” he growled, and he pulled her onto his lap, his arms both shackle and shield.

They clung together. Mark could feel her soft breasts cushioned against him, their ripe fullness tantalizingly novel. In his embrace she felt so warm, so womanly (Ward).

У попередній фазі конфліктного дискурсу, частина якого представлена
у зазначеному уривку, міжособистісний конфлікт дружини і чоловіка (через вагітність дружини) змодельований за допомогою першого трикутника А-Б-Х (рис. 1). Учасники конфлікту А і Б (дружина і чоловік), стосунки між якими позитивні (+) (I had a perfect marriage), по-різному сприймають перспективу народження хворої дитини (Х): дружина – позитивно (+) (The only decision I can make is to bear this child), а чоловік – негативно (−) (I can’t accept your decision). Перемноження знаків по периметру трикутника дає знак мінус: (+) × (+) × (−) = (−), тобто структура попередньої фази конфліктної мовленнєвої взаємодії, змодельованої за допомогою першого трикутника є незбалансованою.