ТИПОЛОГІЯ КРИПТОНІМІВ АНГЛІЙСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ МОВ : Типология криптонимом АНГЛИЙСКОГО И УКРАИНСКОГО ЯЗЫКОВ

Краткое содержание

Розділ 1. «Криптоніми як об’єкт наукового вивчення». Під впливом різних лінгвальних та екстралінгвальних факторів прізвища кожного народу становлять специфічну мовну систему (О. Добровольська).

Основною формою зміненого або добровільно обраного неофіційного імені є псевдонім. Псевдоніми створюються штучно, окремою людиною, часто на основі та за моделями природних іменувань (О. Петрова). Псевдонім – це узагальнююче поняття в науково-бібліографічній літературі, яке включає в себе різні види творення й графічної передачі прибраних імен і позначень прихованого авторства, найголовнішими різновидами яких прийнято вважати такі: власне псевдоніми, узагальнюючі псевдоніми, криптоніми, графоніми, алоніми, титлоніми, анаграми тощо (О. Дей). П. Чучка головними структурними компонентами криптонімів вважає літери, склади, морфеми, тире і крапки в різних їх комбінаціях. В. Німчук зазначає, що роль криптонімів виконують як окремі слова, так і окремі букви, різного роду графічні знаки (астериски – зірочки; крапки, риски; цю групу можна назвати графемними криптонімами, графонімами), цифри (цифрові криптоніми, цифроніми).

В англійському мовознавстві криптонім як термін уживається дуже рідко і, здебільшого, ототожнюється з псевдонімом. Підставою для виокремлення криптонімів в англійській мові стало виявлення відповідників, які в українській мові класифікуються як криптоніми та існують поруч з іншими антропонімами (псевдонімами, прізвиськами, прізвищами, іменами та іменами по батькові, з подвійними і потрійними іменами). Аналіз криптонімів досліджуваних мов здійснювався з погляду їх бачення слов’янськими мовознавцями (О. Дей, Н. Кравченко-Максименкова, В. Німчук, П. Чучка), з аналізу праць яких можна дійти висновку про правомірність і виправданість уживання терміна „криптонім” як в англійському, так і в українському мовознавстві.

Отже, під криптонімом у пропонованій праці розуміється будь-яке скорочення автором одного, кількох чи всіх складників власного імені у вигляді літер, неповних слів самостійно або в поєднанні з різного роду графічними знаками (зірочками, крапками, рисками, дужками), цифрами та приписами у вигляді літер, словосполучень, окремих слів або їх частин.

Як вважає А. Лучик, для глибшого пізнання суті й загалом „прогресу в галузі” лінгвістики, зокрема при дослідженні криптонімів, доцільним видається здійснення пошуків у зіставному аспекті, які б допомагали з’ясуванню типологічних рис певних елементів, що сприяє виявленню універсальних категорій у мовах світу, які, на думку М. Трубецького, утворюють веселкову сітку і внаслідок поступовості переходів від одного сегмента до іншого загальна система мов земної кулі поряд з усім своїм барвистим розмаїттям становить єдине ціле. У зв’язку із цим порівняльний аналіз уможливлює з’ясування типологічних ознак категорії криптонімів, спричинених „ономастичним матеріалом” народу (Д. Фаріон). На думку В. Лучика, процес мислення й відображення навколишнього світу відбувається принципово однаково в мозку людини будь-якої раси чи національності. Однак характер усвідомлення сприйнятих реалій і мовні засоби різні, що свідчить про нетотожність мови й мислення, а також про особливості відбиття національної ментальності та „картини світу” в мовах. Звідси випливає правомірність зіставного вивчення криптонімії, оскільки „можливості зіставного аналізу лінгвістичних одиниць у різних мовах дійсно необмежені, тому що границі мовного знака, які концептуалізують одні й ті ж самі поняття, набувають різної форми та змісту в різних мовах світу” (М. Полюжин).

Криптоніми, поряд із псевдонімами, є окремим видом антропонімів. Головне завдання криптоніма – приховати частково або повністю справжнє ім’я автора літературного твору. Причини, які спонукали авторів до  цього, найрізноманітніші: еміграція, зміна місця проживання, довільне спрощення імені (переклад), спрощення імені для полегшення вимови, а іноді навмисне, для розмежування „старого” і „нового” життя. Досить часто автори приховували ім’я для того, щоб мати змогу писати про рідну країну через призму псевдоіноземця. На вибір самоназв впливали і такі чинники, як зміна статі, місця роботи чи служби, утиски, цензура, уникнення переслідування, різного роду асоціації та переконання (релігійні, національні, ідеологічні, географічні тощо). Однією із причин слугувала належність до військових агентів та агентів спеціальних служб, партійних діячів та підпільників, а також до злочинців. Зрештою, це засіб позбутися власного імені, яке не влаштовує людину з тих чи інших причин, звичайна комфортність, авторська скромність, сатиричність, невпевненість у своїх силах або ж данина моді.

На перший погляд, криптоніми досить схожі на скорочення (акронімію) або абревіацію. Але, на відміну від криптонімів, абревіація та акронімія слугують для спрощення слів, виразів і словосполучень задля мовної економії, а основна функція криптонімів полягає в тому, щоб з тих чи інших причин просто приховати ім’я справжнього автора літературного твору, публіциста, літератора тощо, хоча водночас має місце і прагнення до економії мовних засобів.

Розділ 2. «Особливості криптонімії англійської мови». Криптоніми англійської мови представлені в кількості 2115 одиниць. Усі вони розглянуті у чотирьох ракурсах: за структурою, за кількісними показниками, за принципами та мотивами творення.

У вивченні структури англійських криптонімів визначено їхні структурні особливості й основні складові елементи, з урахуванням криптонімів у наявному вигляді, поданому авторами, не беручи до уваги їхнє походження.

До основних структурних складників досліджених криптонімів англійської мови належать літери, неповні слова, знаки, цифри та приписи. До неповних слів віднесені такі, що подаються шляхом вилучення їх певної частини – початку, кінця, середини або кількох елементів, у зв’язку з чим вони можуть мати вигляд усічення, при якому відбувається відкидання кінця слова; скорочення, коли неповне слово утворюється шляхом подачі фінальних літер слова;  конфікса, тобто розщепленого формату слова, що складається з двох компонентів (біформат) без середньої частини; синкопи, яка складається з кількох частин і демонструє випадіння груп літер у слові. Усі перелічені варіанти неповних слів можуть подаватися у вигляді різної кількості літер.

Аналіз досліджених англійських криптонімів дозволив виявити такі групи за основними структурними компонентами: літерні криптоніми; криптоніми з неповних слів; криптоніми з неповних слів та літер; криптоніми з неповних слів та слів; криптоніми із неповних слів, слів та літер; криптоніми зі слів і чисел. Весь спектр криптонімів англійської мови включає 149 структурних форм.

За основними структурними складниками переважну більшість проаналізованих англійських криптонімів утворено за допомогою літер та слів (58,1%). Дещо їм поступаються криптоніми, утворені за допомогою літер – однієї, двох, трьох, чотирьох і більше (34%). Рідше до структури криптонімів внесені слова та числа (6,5%). Незначні групи утворюють криптоніми, до складу яких входять неповні слова (0,6%), неповні слова та слова (0,4%), неповні слова та літери (0,2%), неповні слова, слова та літери (0,2%).

Розмаїття структурних форм англійських криптонімів зумовлено використанням поряд із літерами допоміжних елементів. Загалом, у досліджуваному матеріалі були виявлені такі структурні типи англійських криптонімів: утворення з літер і слів самостійно або в комбінації з різноманітними знаками (крапками, комами, тире) та приписами (&, of, Sir, Dd, Frs, esq) (71 структурна форма); утворення з однієї, двох, трьох, чотирьох, п’яти, шести, семи, восьми та дев’яти літер самостійно та в поєднанні з різноманітними знаками (крапками, комами, тире) та приписами „Mr”, „of”, „de”, „de la” (47 структурних форм); криптоніми з неповних слів, до складу яких входить одне, два, три або чотири неповних слова (10 структурних форм); утворення з неповних слів, які і є власне криптонімами, та слів, що виступають їх структурною складовою (6 структурних форм); утворення з однієї або кількох літер та одного або кількох неповних слів із використанням різноманітних знаків (крапки, коми, тире) та приписів (&, of, Sir, Dd, Frs, esq) (5 структурних форм); трикомпонентні утворення з літер, слова та неповних слів (5 структурних форм); утворення зі слів і чисел із використанням римських або арабських чисел (5 структурних форм).

У дослідженні встановлено продуктивні й непродуктивні способи творення англійських криптонімів. Оскільки кількісний аналіз не ставить за мету здійснення будь-якої класифікації за певним принципом чи ознакою, підрахунки криптонімів за його допомогою здійснено за рейтингом – від найбільшої кількості до найменшої. Серед усього спектра проаналізованого криптонімного матеріалу в англійській мові найбільш численними виявилися криптоніми, до складу яких належать дві літери – 393 одиниці (18,6%). У такий спосіб виявлено й описано 42 криптонімних групи.

Принципи творення англійських криптонімів було розглянуто за збігом їх з ім’ям, прізвищем, ім’ям по батькові (в разі його наявності), псевдонімом тощо. За допомогою вищезазначених критеріїв виявлено 10 груп криптонімів. У пропонованій систематизації криптонімів враховувалася складність англійської прізвищевої системи, зокрема взято до уваги і той факт, що прізвище може складатись із прізвища, другого прізвища або імені, яке перейшло у спадок, дівочого прізвища матері або ж звичайного топоніма. Усі ці назви умовно називаються додатковим прізвищем і подвійним ім’ям автора. Серед усіх досліджених англійських криптонімних одиниць найбільша їх кількість походить від псевдонімів (35,1%). Менша за кількістю група (18,6%) представлена формами, в основу яких покладено принцип походження від імені й прізвища. Криптоніми, які демонструють походження від імені, становлять 15,5%. Зафіксовані випадки походження криптоніма від прізвища (6,2%), від прізвища, імені і псевдоніма (6,2%), від прізвища і псевдоніма (4%), від прізвища (3,4%), від імені (3%). Незначною кількістю представлені криптоніми, в основу творення яких покладений принцип збереження псевдоніма та імені по батькові (0,1%) або імені, імені по батькові та псевдоніма (0,1%). Значна частина досліджених англійських криптонімів (14%) залишається невідомою за своїм походженням.

Мотиви, які спонукали авторів вдаватися до утворення криптонімів, розглянуто у двох проекціях – за мотивом повного або часткового приховування справжнього імені автора. Повним приховуванням вважається варіант, коли криптонім взагалі не збігається зі справжнім ім’ям, прізвищем, ім’ям по батькові чи подвійним ім’ям і прізвищем. Часткове приховування – коли один зі структурних компонентів збігається зі справжнім ім’ям, прізвищем, ім’ям по батькові, подвійним ім’ям чи прізвищем. Серед усієї кількості досліджених англійських криптонімів дещо (неістотно) переважає мотив часткового приховування авторства (1082 одиниці, що становить 51%). Відповідно, за мотивом повного приховування авторства утворено 1033 криптоніми, що становить 49% від усієї вибірки. У зв’язку з цим можна стверджувати, що в мотивах творення досліджених криптонімів англійської мови існує паритет.

Розділ 3. «Особливості криптонімії української мови».  В українській мові, як і в англійській, криптоніми загальною кількістю 6787 одиниць проаналізовано за чотирма принципами: за структурним складом, за кількісними показниками, за принципом походження та за мотивами творення.

Вивчення структури українських криптонімів дозволило визначити ті складові одиниці, які стали основою для утворення криптонімних форм. Переважна більшість досліджених українських криптонімів утворена за допомогою літер (40%) – однієї, двох, трьох, чотирьох, шести і семи. Значна група криптонімів, до складу яких належать літери з додаванням слів (27,7%). Дещо їм поступаються утворення, в структурі яких виявлені неповні слова та літери (19,7%). Описана  також група, криптоніми якої утворені різними варіантами неповних слів (10,2%). Нечисленні групи криптонімів із неповних слів і слів (1,6%), неповних слів, слів і літер (1,03%) та припису (0,01%).

За розмаїттям структурних форм досліджені українські криптоніми класифікуються так: утворення, до складу яких належать неповні слова у вигляді усічень, скорочень, конфіксів і синкоп – одне або кілька неповних слів з використанням знаків і приписів (134 структурних форми); утворення з одного або двох неповних слів і різної кількості літер із крапками, рисками та приписами „и”, „из”, літерами, частинами слів (119 структурних форм); літерні утворення з використанням різної кількості літер – однієї, двох, трьох, чотирьох, шести, семи (67 структурних форм); криптоніми, в структурі яких наявні одне або кілька неповних слів, слова в повному вигляді та знаки (крапки, коми, риски), приписи слів, припис „из” (31 структурна форма); утворення з різної кількості літер і слів із крапками, приписами частин слів тощо (5 структурних форм); криптоніми з неповних слів, слів і літер (2 структурні форми); криптонім з окремого припису, який є посиланням автора на територіальну належність. Загалом усі українські криптоніми утворюють 359 структурних форм.

Українські криптоніми представлені різноманітними комбінаціями складників. Найпродуктивнішими серед усього аналізованого матеріалу виявились дволітерні криптоніми (1893 одиниці, 27,9%). Загалом виявлено й описано 23 криптонімних групи.

Відповідно до ступеня збігу криптоніма з реальним іменем автора виявлені такі основні принципи творення українських самоназв: похідні від прізвища; похідні від імені; похідні від імені і прізвища; похідні від імені, прізвища та імені по батькові; похідні від прізвища та імені по батькові; похідні від імені по батькові; похідні від псевдоніма; похідні від імені і псевдоніма; похідні від прізвища і псевдоніма; похідні від прізвища, імені і псевдоніма; криптоніми невідомого походження. В основі виділення вищезазначених груп лежить принцип збігу основних структурних одиниць криптоніма – літер і неповних слів із реальним прізвищем, ім’ям, ім’ям по батькові автора.

У досліджуваному матеріалі зафіксовано часті розбіжності в написанні криптонімів, зумовлені невідповідністю сучасного запису імені автора і тієї форми, яка використовувалася за життя носія цього імені. Це може бути пов’язане з історією українського алфавіту, тобто з поступовим впровадженням деяких літер. Тому трапляються випадки, коли у криптонімах збіг із прізвищем, ім’ям, ім’ям по батькові автора відбувається через наявність літер, які в цих словах в сучасній українській мові не вживаються. Наприклад, літера и відповідає сучасній і, е – сучасній є, э – е, є, як в іменах Іван (Иван), Едуард (Эдуард), Євген (Евген) тощо.  В інших випадках така розбіжність може відбуватися не внаслідок невідповідності окремих літер, а через зміну в записі власне імені, наприклад, ім’я Олександр відповідає запису Александр, Гнат – Игнатий, Микола – Николай і тощо. Аналогічна невідповідність простежується в деяких прізвищах та іменах по батькові авторів, а також у записі псевдонімів і певних приписів до криптонімів. Усі ці явища непрямого збігу можуть пояснюватись тим, що людина могла бути записана за правилами і російської, й української граматики або ж народилася у ті часи, коли в українському алфавіті ще не існувало певних сучасних літер, а використовувались літери південного давньоруського діалекту.

Аналіз криптонімів за принципами творення дав змогу виявити, що найбільша кількість досліджених українських криптонімів походить від імені і прізвища (40,1%). Менша за кількістю група (12,6%) представлена утвореннями, в основу яких покладено принцип походження від псевдоніма, 9% всіх криптонімів походять від імен авторів, 8,8% – від прізвищ. Окрім того, трапляються випадки збігу криптоніма з прізвищем та ім’ям автора (4,3%), прізвищем і псевдонімом (1%). Незначні групи, які походять від імені та імені по батькові (0,7%), від псевдоніма, імені та імені по батькові (0,5%), від імені по батькові (0,3%), від прізвища та імені по батькові (0,1%), від прізвища, імені і псевдоніма (0,1%), від імені і псевдоніма (0,1%). Походження певної частини (3,8%) українських криптонімів залишається невідомим.

Основний мотив, покладений в основу творення українських криптонімів, –  часткове і повне приховування авторства. У досліджуваному матеріалі виявлено 5569 одиниць українських криптонімів, утворених задля часткового приховування авторства, що становить 82% від загальної вибірки. З метою повного приховування авторства в дослідженому матеріалі виявлено 1218 одиниць, що становить 18% від загальної кількості.

Розділ 4. «Порівняльний аналіз криптонімів англійської та української мов». Зіставний аналіз англійських та українських криптонімів дозволяє виділити їх спільні та відмінні риси.

За основними структурними складниками в досліджуваному матеріалі було  виділено спільні для обох мов групи: літерні криптоніми, криптоніми з неповних слів, криптоніми з неповних слів і літер, криптоніми з неповних слів і слів, криптоніми з літер і слів, криптоніми з неповних слів, слів і літер. Відмінним між ними є наявність серед англійських самоназв утворень зі слів і чисел, серед українських – із самостійного припису. Порівняння здійснювалось як кількісно, так і за розмаїттям форм.  Кількісні показники  представлені у відсотках по відношенню до показника суцільної вибірки. 

За кількісними показниками основну масу досліджених англійських криптонімів (58,1%) становлять утворення з літер і слів (*Q. Patrick – Webb, Richard Wilson, Elinor M. Brent-Dyer – Dyer, Gladys Eleanor May, E.D.E.N. Soutworth – Soutworth (Nevitte), Emma Dorothy Eliza), літерні криптоніми (34%) (S. – Swete, John, E.A. – Adams, Samuel, A.L.O.E. – Tucker, Charlotte Maria) та утворення зі слів і чисел (6,5%) (Urban VI – Prignano, Bartolomeo, 20 – Bore – Tozer, Basil, Private 19022 – Manning, Frederic). Решта утворень нечисленні й варіюють у межах від 0,6% до 0,2%.