ЧИННИК СЛУХАЧА В АНГЛОМОВНОМУ НЕОФІЦІЙНОМУ ДІАЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ

Краткое содержание

Розділ 1. “Теоретико-методологічні засади аналізу чинника слухача в англомовному неофіційному діалогічному дискурсі”. Переключення уваги дослідників від об’єкта до суб’єкта, яке спостерігається останнім часом внаслідок інтересу до фактора людини в науці (М.М. Полюжин), зумовило початок дослідження мови у нерозривному зв’язку з тими, хто її використовує. Це призвело до усвідомлення значної питомої ваги аналізу комунікантів у лінгвістичних дослідженнях. Відтак, автори концентрують увагу на адресантному та адресатному аспектах комунікації як у загальнотеоретичному аспекті (Н.Д. Арутюнова, В.В. Богданов, Т.О. Винокур, О.П. Воробйова, О.В. Ємельянова, Н.П. Карпчук, Г.Г. Почепцов, E. Goffman), так і у зв’язку з аналізом конкретних лінгвістичних об’єктів (Т.П. Андрієнко, О.М. Гніздечко, Г.Б. Козловська, Ю.В. Крапива, І.В. Соколова та ін.). Щодо адресатного аспекту, спостерігається широке розмаїття термінів, які використовуються науковцями для позначення цього типу комуніканта – адресат, слухач, читач, реципієнт, партнер по комунікації, інтерактант тощо. У той же час увагу науковців привертає слухач як учасник комунікації, відмінний від адресата (В.В. Богданов, Л.Г. Васильев, В.З. Демьянков, Г.Г. Кларк, Т.Б. Карлсон, Г.Г. Почепцов, E. Goffman, M. Grosjean, C. Kerbrat-Orecchioni, S. Levinson, J. McCawley, U. Oomen, C. Plantin, E. Schaeffer, K. Wales).

Сучасна дослідницька методологія антропоорієнтованих лінгвістичних студій, що базується на філософських засадах постнекласичної філософії (філософії хаосу), уможливлює вивчення лінгвістичних об’єктів як складних систем, характерними рисами яких є відкритість, нерівновага, різоморфність, певна непередбачуваність. Ця методологія забезпечує комплексний підхід до об’єкта дослідження, сприяє виявленню механізмів взаємодії мови, людини та світу, володіє потужним експланаторним потенціалом, внаслідок чого її було обрано для вивчення чинника слухача в нашому дослідженні.

Теорія дискурсу надає поняттєвий апарат дослідження: дискурс у сучасній лінгвістиці визначено як сукупність процесу й результату; мисленнєво-комунікативний феномен, де вербальна й екстралінгвальна складові перебувають в активній взаємодії (Н.Д. Арутюнова, В.В. Красних, М.Л. Макаров, І.С. Шевченко та ін.). Виходячи із принципу додатковості, дискурс розглядаємо в процесуальному аспекті як мисленнєво-комунікативну діяльність і в результативному аспекті як сукупність тексту, контексту й пресупозиції.

Вивчення чинника слухача є суттєвим доповненням аналізу аспекту комунікантів дискурсу у випадках, коли цей аспект має конфігурацію мовець-адресат-слухач.

Розмаїття типів дискурсивної діяльності спричиняє необхідність розробки типології дискурсів; неофіційний дискурс, який виділено в переважній більшості типологій, є найбільш адекватним для аналізу чинника слухача через його неінституційність, розмаїття тематичного аспекту, відсутність прескриптивності зміни комунікативних ролей тощо. У неофіційному дискурсі також наявне широке варіювання соціальних, міжособистісних, психологічних ознак комунікантів, що є суттєвим для цього дослідження.

Діалог є тією формою неофіційного дискурсу, у якій чинник слухача може бути вивчено найбільш плідно. Дослідження діалогу на засадах різних лінгвістичних теорій і дисциплін мають важливі набутки, що зараз інтегровані в теорію дискурсу, до них, зокрема, належать такі, що ними послуговуємося в дослідженні: поняття макро- та мікродіалогу (мінімального діалогу); визначення мінімального діалогу – мінімального діалогічного тексту; опис структурних моделей і складових мінімального діалогу.

Одиниці діалогічного дискурсу досліджуємо в динамічному аспекті (мовленнєва подія, мовленнєвий обмін, мовленнєвий хід, мовленнєвий акт) і в статичному аспекті (макротекст, мінімальний текст, висловлювання). Вибір тієї чи іншої мінімальної одиниці діалогічного дискурсу визначається конкретним завданням дослідження.

У нашому дослідженні аналіз проводимо на матеріалі мовлення персонажів художніх творів у неофіційних ситуаціях спілкування з огляду на те, що (1) фіксація реального повсякденного спілкування не враховує наявності слухачів, які не роблять вербального внеску до спілкування, (2) персонажне мовлення характеризується достатнім ступенем подібності до реального, (3) художні твори містять інформацію про суттєві ознаки комунікантів й умови комунікації, що сприяє комплексному опису слухача.

Базуючись на набутках науковців, які започаткували лінгвістичний аналіз чинника слухача, й послуговуючись розумінням дискурсу як лінгвоментального феномена, визначаємо слухача як учасника комунікативної взаємодії, (1) присутність якого фіксується свідомістю інших комунікантів і впливає на їхню мовленнєву діяльність; (2) який сприймає повідомлення мовця та усвідомлює, що мовленнєва дія не спрямована безпосередньо на нього. Ці чинники визначають статус слухача – сукупність його комунікативних прав й обов’язків. Статус учасника визначається в процесі ідентифікації: продукування мовцем вербальних і невербальних сигналів, що формують у свідомості адресата модель: Я  ТУТ  ЗАРАЗ  КАЖУ  ЩОСЬ  ТОБІ; у свідомості іншого комуніканта (інших комунікантів) – слухача, модель: Я  ТУТ  ЗАРАЗ  КАЖУ  ЩОСЬ  НЕ  ТОБІ.

Позначення статусу слухача може бути прямим (мовець маркує водночас статуси адресата та слухача):

Carl Lee, do you know Reverend Isaiah Street? (J. Grisham).

чи опосередкованим (мовець маркує тільки статус адресата):

‘I’ll believe you, Vic. Thousands wouldn’t’. He tu ed to Robyn: “ And what is it you do at the University, Miss er…”(D. Lodge).

Випадки нечіткої ідентифікації розглядаємо як комунікативні невдачі та не аналізуємо. Також не досліджуємо роль слухачів, які є периферійними учасниками, чия присутність не відома іншим комунікантам.

У вивченні чинника слухача в англомовному неофіційному діалогічному дискурсі (НДД) релевантними аспектами аналізу вважаємо: екстралінгвальні – етнокультурні, соціальні, психологічні, когнітивні, тобто знання комунікантів про правила мовленнєвої поведінки за участю слухача в англомовному соціумі, знання про соціальні, міжособистісні, психологічні особливості комунікантів, що впливають на їхнє мовлення; вербальні – комунікативно-інтеракційні, комунікативно-змістовні, мовно-мовленнєві характеристики НДД за участю слухача, а також стратегічні аспекти дискурсу за участю слухача – основні стратегії, що конструюють відносини між мовцем і слухачем: гармонія/конфронтація; допоміжні, що сприяють організації діалогічної взаємодії, конструюванню дискурсивних смислів, релевантних слухачу; ці стратегії виділяємо відповідно до вербальних характеристик дискурсу й визначаємо як інтеракційні, комунікативно-змістовні, мовленнєві.

Розділ 2. “Чинник слухача й комунікативно-інтеракційні характеристики неофіційного діалогічного дискурсу”. Виходячи з набутків аналізу діалогу, тексту, дискурсу (Н.Д. Арутюнова, Л.Р. Безуглая, З.В. Валюсинська, Л.П. Гураль, В.Д. Дєвкін, Л.А. Капанадзе, В.І. Карабан, С. Костюк, Л.І. Олійник, О.В. Падучева, B. Boniecka, A. Pajdziсska та ін.), вважаємо діалог родовим поняттям, діаду й полілог – його різновидами. Під полілогом розуміємо інтерактивну мовленнєву взаємодію, де кількість учасників за їхніми комунікативно-позиційними статусами більша за двох (мовець, адресат, слухач), незалежно від кількості сторін, що роблять вербальний внесок.

Аналіз структури комунікативної інтеракції в НДД за участю слухача свідчить, що варіювання структурно-інтеракційних характеристик дискурсу залежить від зміни комунікативно-позиційних статусів учасників. Систематизуючи можливі конфігурації, виділяємо такі моделі, їхні варіанти й модифікації: МОДЕЛЬ І – інтеракційна структура, що вибудовується із збереженням комунікативно-позиційного статусу слухача за одним із учасників (або групою учасників):

- Did you drop that wrench?

-        Year, sorry.

She slapped him hard across the face.

-        You’re fired. Now get off my building.

-        Hey, he said, it was an accident. I…

-        Get out of herе.

The man glared at her for a moment then walked away and took the elevator down.

Lara took a deep breath to control herself. The other workers were watching her (S. Sheldon).

 МОДЕЛЬ ІІ – інтеракційна структура, де комунікативно-позиційний статус слухача переходить від одного учасника до іншого. Ця модель має такі варіанти: а) учасник із комунікативно-позиційним статусом слухача змінює його на комунікативно-позиційний статус адресата в межах мовленнєвого ходу:

‘Anicka, this is my son,’ his father said. ‘Nick, my wife, Anna’ (J. Kanon),

або мовленнєвого обміну:

(Батько звертається до доньки, а донька – до Стерна)

‘Ste is from Argentina,’ said her father.

She brightened. ‘From?’ she asked.

Ste was grateful for her interest (S. Turow).

б) учасник із комунікативно-позиційним статусом слухача змінює його на комунікативно-позиційний статус мовця, ідентифікуючи інших учасників як адресата й слухача та відповідно зумовлюючи зміну їхніх комунікативно-позиційних статусів. Цей варіант має модифікації:

1)     мовець стає адресатом, адресат стає слухачем:

(Роу Арк звертається до Джейка, але отримує відповідь від Гаррі Рекса)

She said, “I think he’s cute.”

“I might make you wife number five,” Harry Rex said (J. Grisham).

2)     мовець стає слухачем, адресат залишається адресатом:

(Джейк звертається до Роу Арк, перш ніж вона встигає відповісти, до неї звертається Люсьєн)

“Row Ark,” Jake said, imitating Lucien, “guess who was the last lawyer permanently disbarred by the Mississippi Supreme Court?

“Row Ark,” Lucien said loudly, “guess who will be the next lawyer in this county to be evicted from his office?” (J. Grisham).

Відповідно до виділених інтеракційних моделей встановлюємо типи слухачів з огляду на сталість/мінливість комунікативно-позиційного статусу: слухач із постійним комунікативно-позиційним статусом; слухач із перемінним комунікативно-позиційним статусом.

Слухач з постійним статусом є чинником, співвіднесеним з низкою типових дискурсивних характеристик, а саме:

·       в екстралінгвальному вимірі – соціальні, міжособистісні, психологічні характеристики комунікантів: нижчий соціальний статус слухача, дистантність між слухачем й іншими комунікантами, незацікавленість слухача в спілкуванні;

·       у лінгвоментальному вимірі – тема й спосіб її подання: нецікава/незрозуміла тема; подання теми в спосіб, незрозумілий для слухача.

Слухач з перемінним статусом є чинником, не співвіднесеним з типовими характеристиками екстралінгвального виміру; у лінгвоментальному вимірі цей тип слухачів корелює з різними дискурсивними характеристиками залежно від санкціонованості/несанкціонованості зміни комунікативно-позиційних статусів. За санкціонованої зміни слухач змінює свій статус на статус адресата, характерною ознакою при цьому є обізнаність слухача в темі та зрозумілий для нього спосіб подання теми. За несанкціонованої зміни слухач змінює свій статус на статус мовця, при цьому характерним є як розуміння, так і нерозуміння слухачем теми й способу її подання (у першому випадку слухач підключається до обговорення або змінює чи пропонує змінити тему; у другому випадку слухач, перейнявши на себе комунікативно-позиційний статус мовця, звертається до одного з комунікантів за роз’ясненням).

Аналіз розвитку теми в НДД за участю слухача свідчить, що комунікант, який змінює комунікативно-позиційний статус слухача на статус мовця, підтримує/не підтримує розвиток теми, відповідно встановлюємо наявність таких типів комунікантів:

·       тематично кооперативний комунікант (підтримує тему):

(Звернувшись до продавця, чоловік отримує пояснення від іншого покупця)

‘I need a fur hat for the winter. You can’t buy a hat for a Russian winter in London.’

‘Are you stupid?’ a man asked behind him.’ The hat counter is next door’ (D. Boyd).

·       тематично конфліктний комунікант (не підтримує тему):

(Кен закликає Хлою та Керолін припинити обговорення теми, що спричиняє суперечку)

“Chloe – dear, sweet, dumb as cotton Chloe – that is a horrible thing to say, a truly mean-spirited thing to say. My mother was not on LSD when I was conceived. It was PCP,” Carolyn replied.

“Well that explains so much, doesn’t it, darling.”

“ You guys, please,” said Ken (K. Wilber).

Дослідження взаємодії чинника слухача з інтеракційними й тематичними параметрами НДД слугує встановленню стратегічного потенціалу останнього: варіювання дискурсивних характеристик визначається інтеракційними й тематичними стратегіями комунікантів.

Інтеракційні стратегії включають слухачево орієнтовані стратегії мовця: співпраця – мовець сприяє підвищенню статусу учасника (слухач -> адресат), дискримінація – мовець не сприяє підвищенню статусу учасника; та стратегії слухача: активність – слухач ініціює зміну свого статусу (слухач -> мовець), пасивність – слухач не ініціює зміну свого статусу. Інтеракційні стратегії мовця й слухача сполучаються, утворюючи такі конфігурації: 1) мовець – дискримінація, слухач – пасивність; 2) мовець – співпраця, слухач – пасивність; 3) мовець – дискримінація, слухач – активність.

Тематичні стратегії є стратегіями комуніканта, який змінює свій комунікативно-позиційний статус слухача на статус мовця; вони включають тематичну кооперацію (підтримка теми), тематичний конфлікт (непідтримка теми), причому інтеракційна стратегія пасивності, як правило, передує тематичній стратегії кооперації, інтеракційна стратегія активності – тематичним стратегіям кооперації/конфлікту.

Допоміжні інтеракційні й тематичні стратегії демонструють відсутність стійкого співвіднесення з основними стратегіями гармонії та конфронтації.

Розділ 3. “Чинник слухача й комунікативно-змістовні й мовно-мовленнєві характеристики неофіційного діалогічного дискурсу”. Аналіз чинника слухача й комунікативно-змістовних і мовно-мовленнєвих характеристик англомовного НДД проводимо, обираючи за провідний критерій (не)тематизованість слухача. Відповідно виділяємо такі типи: тематизований слухач; нетематизований слухач.

Нетематизований слухач не позначається в повідомленні мовними чи невербальними засобами; чинник нетематизованого слухача на комунікативно-змістовному рівні виявляється в таких аспектах:

·       тематичному – вибір теми, що є цікавою/нецікавою слухачу:

(Мати обговорює з Ніком тему, що цікава і для Ларрі, який підключається до розмови)

Nick spread his hands. ‘No politics. No religion.’

‘Oh God, that reminds me. Did I tell you? Father Tim had a heart attack. You might send him a note.’

‘Serious?’

‘Well, he thought it was indigestion.’ Larry said, coming out of the bedroom, smoothing his tie (J. Kanon).

(Регіональному представнику нецікава та незрозуміла тема, що обговорюється музикантами, тому він йде)

Lara introduced the zoning commissioner to a group of musicians. The commissioner stood there, trying to follow the discussion.

‘Do you know what Rossini felt about Wagner’s music? One day, he sat his ass on the piano keys and said, “That’s what Wagner sounds like to me.”’

‘Wagner deserved it. When a fire broke out at the Ring Theatre in Vienna during a performance of the Tales of Hoffmann, four hundred people bu ed to death. When Wagner heard about it he said, “That’s what they get for listening to an Offenbach operetta.”’

The commissioner hastily moved on (S. Sheldon).

·       інформативному – подання теми в експліцитний/імпліцитний спосіб. При цьому за імпліцитного подання теми – порушення мовцем максим кількості, якості, релевантності та способу або використання невербальних компонентів комунікації (фонаційних та кінесичних) – слухач здатен правильно сприймати увесь обсяг інформації:

“We had nothing to do with the bomb!” he insisted.

“Guess the law doesn’t want to hear that,” Charlie replied.

“First thing we knew about it was when the phone rang last night. God-awful hour. It was – ”

“Ve !” McIntyre spat it out, as if hoping his harsh tone would serve as a slap in the face, stop the mealymouthed protestations of innocence or the naming of names (S. Isaacs).

або ж частина інформації може залишатися закритою для слухача:

 - Good afte oon, Mrs. Rasselear, - said Albert politely… - I’m sorry to interrupt you, sir, but the hospital came through on the car phone…

The Department calls were always described by Albert as being called from an anonymous hospital or club, according to Bret’s company and the circumstances in which the message was delivered (L. Deighton).

·       змістовному – відсутність/наявність/маркованість релевантного слухачу прагматично-оцінного компонента змісту. За наявності цього позитивно маркованого компоненту, він висловлюється в експліцитний спосіб:

‘Looks a bit well-done, old boy,’ said Crispin, wrinkling his nose.

‘Looks delicious to me,’ said Duncan, catching sight of Carmen in the doorway (L. Chater).

Водночас, релевантний слухачу негативно маркований прагматично-оцінний компонент змісту висловлюється як експліцитно:

Brenda tutted. ‘I’d prefer it if no one at home knew about this. Those crappy outfits… that bloody song…’

<...>

Tony hissed at her through his teeth. ‘It’s perfect for the Eurovision.’

Brenda darted a glance sideways at Debs, who was holding her newly-arrived bitter lemon in both hands. ‘Oh, yeah. Sorry, Debs. Forgot it was your song…’ (P. Magrs).

так і імпліцитно:

‘You’re making short work of your food anyway.’ David smiled at Ronan. ‘You must like it.’

‘It’s OK,’ said Ronan. ‘Mum says when you’re hungry you’ll eat anything.’

Keelin choked back a giggle. Orla bit her lip (Sh. O’Flanagan).

·       мовному – добір мовних засобів, що відповідають/не відповідають конвенціям з огляду на міжособистісні характеристики мовця та слухача:

(Зважаючи на присутність поліцейського, хлопець спочатку не порушує конвенцій спілкування, хоча мати і дратує його; потім він вдається до неконвенційної мовленнєвої поведінки, що є не тільки образою для матері, але й проявом неповаги до інспектора)

“I’ve just told you, mother, I’m not hungry.”

“But I’ve got it all ready for you. Just have a – “

“I don’t want any bloody food. How many times do you want telling, you stupid woman?” The words were cruel and harsh, the tone one of scarcely repressed fury. He stalked out of the room, and almost immediately the front door slammed with a thudded finality.

“I’m awfully sorry, inspector.”

“Don’t worry about me, Mrs. Bartlett. Some of the youngsters these days, you know – “ (C. Dexter).

Варіативність характеристик НДД визначається комунікативно-змістовними стратегіями мовця: тематичними стратегіями – співпраця (мовець обирає тему, цікаву слухачу), дискримінація (мовець обирає тему, не цікаву слухачу); інформативними стратегіями – співпраця (подання мовцем теми в спосіб, зрозумілий слухачу, – експліцитний або імпліцитний), дискримінація (подання мовцем теми в спосіб, не зрозумілий слухачу, – імпліцитний); змістовними стратегіями – співпраця (у змісті повідомлення відсутній релевантний слухачу прагматично-оцінний компонент; у змісті повідомлення наявний позитивно маркований релевантний слухачу прагматично-оцінний компонент), дискримінація (у змісті повідомлення наявний негативно маркований релевантний слухачу прагматично-оцінний компонент); мовними стратегіями – співпраця (мовець обирає мовні засоби, що відповідають мовленнєвим конвенціям спілкування із слухачем), дискримінація (мовець обирає мовні засоби, що не відповідають мовленнєвим конвенціям спілкування із слухачем).

Допоміжні комунікативно-змістовні слухачево орієнтовані стратегії переважно корелюють з основними стратегіями. Із основною стратегією гармонії співвіднесені допоміжні стратегії тематичної дискримінації, змістовної та мовної співпраці; з основною стратегією конфронтації співвіднесені допоміжні стратегії змістовної та мовної дискримінації. Водночас для обох основних стратегій характерні такі допоміжні стратегії, як тематична співпраця й інформативна дискримінація. Отже, допоміжні комунікативно-змістовні й основні стратегії демонструють лінійні й нелінійні зв’язки.

Тематизований слухач у повідомленні позначається експліцитно або імпліцитно. За експліцитного позначення слухача використовуються мовні засоби (із можливим додаванням невербальних компонентів комунікації):

‘Katie!’ the mother interrupted... ‘Leave the poor woman alone’ (J. Green).

За імпліцитного позначення слухача використовуються мовні (та невербальні) засоби:

Ken, I could do with a word with you in private (J. Mortimer);

або тільки невербальні компоненти комунікації:

Cole lifted an eyebrow and blinked at Robyn.

“It’s all right,” said Willcox. “Dr Penrose understands that nothing we say goes beyond these four wall.” (D. Lodge).

Мовні засоби експліцитного позначення слухача подані словами (іменниками-власними та загальними назвами, особовими займенниками – Mr. Wilber, Robyn, an American, he, they) або словосполученнями (типові моделі: двокомпонентні - P_pos + N (my wife); P_dem +N (that guy); N_pos + N (Annie Vega’s boy-friend); Adj + N (poor woman); трикомпонентні P_dem+ Adj + N (this young lady)); виявляють властивості субстантивності (she, Jake, Reverend Isaiah Street), кваліфікативності (beautiful, old), реляційності (friend, mother), локативності (here); включають лексеми, що входять до таких тематичних груп: антропонімічні (Dan), агентивні (inspector), інтерперсональні (sister), антропометричні (old man, girl) лексеми, лексеми на позначення якісної характеристики (nice, pretty); виконують такі функції: ідентифікуючу (he, Carmen), дескриптивну (new face, career prosecutor), прагматично-оцінну, що включає два типи: слухачева прагматична оцінка (a chainsmoker in a dirty raincoat, cute boys) й адресатно-слухачева прагматична оцінка (your pretty wife, your clever friend).

Мовні засоби імпліцитного позначення слухача подані словами (іменниками-загальними назвами – a magician; the brains), словосполученнями (типові моделі: двохкомпонентні – Prep + Adv (in private); трьохкомпонентні – P_pos + Adj + N (your beautiful shadow); P_pos + N + N (your guardian angel)), підрядними реченнями (умови та часу – if we were alone, when there is less interference); виявляють властивості кваліфікативності (guardian angel), темпоральності (when we are back home), каузальності (if we were alone); виконують прагматично-оцінну функцію, що включає три типи: слухачева прагматична оцінка (the brains, a magician), адресатно-слухачева прагматична оцінка (your gardian angel) та локативно-слухачева прагматична оцінка (in private) .

Невербальні засоби позначення слухача, що функціонують самостійно (імпліцитний спосіб) включають кінесичні; невербальні компоненти комунікації, що доповнюють мовні засоби позначення слухача (експліцитний та імпліцитний спосіб), включають кінесичні, проксемічні, просодичні засоби.

Мовні засоби позначення слухача функціонують як маркери мовленнєвих стратегій ввічливості та неввічливості, зокрема:

Ø  позитивної ввічливості (P. Brown, S. Levinson):

·       маркери внутрішньогрупової ідентичності мовця та слухача:

‘I’m very happy to hear that,’ George said.

‘And so am I, cherie,’ Arlette agreed. ‘And now we must let you go. I know you are in a hurry’ (B. Bradford).

·       маркери позитивної оцінки слухача:

Good mo ing, Row Ark. I want you to meet a good friend, Harry Rex Vonner (J. Grisham).

Ø  негативної ввічливості (P. Brown, S. Levinson):

·       маркери внутрішньогрупової ідентичності адресата й слухача (мовець при цьому дистанціюється від слухача):

‘We don’t usually have a starter,’ said Raymond.

‘Ask your father, said Marjorie (D. Lodge).

·       маркери соціального статусу слухача:

‘And this mo ing we walked for miles along the shore, with Barty – ’

‘Cathy, I told you, Mrs Elliott – ’(P. Vincenzi).

Ø  маркери неввічливості (J. Culpeper):

·       маркери дистанціювання мовця від слухача:

I want to talk to you. Alone’ (J. Kanon).

·       маркери негативної оцінки слухача:

 - You mean he’s not a chain smoker in a dirty raincoat? – Dougal said. – Appearances can be deceptive.

He knew that the man was standing in the doorway of the sitting-room, and knew that his words must have been overheard (A. Taylor).

Прагматичні й стратегічні характеристики мовних засобів позначення слухача частково взаємопов’язані (адресатно-слухачева прагматична оцінка корелює зі стратегіями ввічливості; локативно-слухачева прагматична оцінка корелює зі стратегіями неввічливості), але переважна більшість прагматичних функціональних ознак мовних засобів позначення слухача співвіднесена як зі стратегіями ввічливості, так і зі стратегіями неввічливості.

Мовні засоби позначення слухача – маркери ввічливості/неввічливості – зазвичай визначають слухачево орієнтовану стратегічну спрямованість висловлювання; при цьому як ввічливі, так і неввічливі відносно слухача висловлювання реалізують основні стратегії гармонії та конфронтації.

ВИСНОВКИ

У цьому дослідженні, виходячи з розуміння комунікації як лінгвоментального процесу, комунікативно-позиційний статус слухача визначаємо як результат спільної діяльності комунікантів: мовця, який прямо або опосередковано позначає слухача, та слухача, який сприймає засоби позначення.

Оперуючи поняттям дискурсу, що спирається на інтеракційну модель комунікації, вивчаємо взаємодію чинника слухача з дискурсивними характеристиками, враховуючи як характеристики вербального плану – інтеракційні, комунікативно-змістовні, мовно-мовленнєві, так і характеристики екстралінгвального плану – соціальні, міжособистісні особливості комунікантів, їхній психологічний стан; також простежуємо взаємозв’язки екстралінгвальних і вербальних характеристик; виявляємо релевантні слухачу стратегії комунікантів.

Дискурсивний підхід сприяє уточненню поняття “полілог”: його вважаємо підтипом діалогу (разом з діадою), причому за провідний критерій обираємо не кількість осіб, які спілкуються, а кількість учасників, які мають різні комунікативно-позиційні статуси в межах мінімального діалогу, незалежно від наявності/відсутності вербального внеску. На користь такого визначення свідчать розвідки, присвячені аналізу слухача в прагмалінгвістиці, теорії мовленнєвих актів і розуміння мисленнєво-комунікативної, інтерактивної природи дискурсу.

З усього розмаїття типів дискурсивної діяльності для аналізу було обрано неофіційний діалогічний дискурс як такий, що завдяки своїм властивостям демонструє найбільш повний і різнобічний вплив чинника слухача.

Варіювання інтеракційних моделей неофіційного діалогічного дискурсу в тріаді мовець-адресат-слухач має достатньо великий потенціал. Інвентаризація та систематизація цих моделей доповнює характеристику інтеракційного аспекту неофіційного діалогічного дискурсу й сприяє встановленню типології слухачів: слухач з постійним статусом, слухач з перемінним статусом (за санкціонованої/несанкціонованої зміни комунікативно-позиційного статусу). У цьому аспекті слухач потенційно має найбільші можливості активного впливу: він може зберігати свій статус або змінювати його і робити внесок у мовленнєву взаємодію. У разі наявності мовленнєвого внеску, пов’язаного зі зміною комунікативно-позиційного статусу, комунікант може виступати як тематично-кооперативний учасник, підтримуючи тему, або тематично-конфліктний учасник, не підтримуючи тему.

Варіювання комунікативно-змістовних характеристик неофіційного діалогічного дискурсу  за участі слухача виявляється в декількох аспектах: тематичному, інформативному, змістовному, мовному. Ці характеристики варіюються за наявності слухача певного типу – нетематизованого. Релевантними нетематизованому слухачу є вибір теми, що враховує/не враховує його комунікативні інтереси; подання теми у повністю/не повністю інформативний спосіб; наявність позитивно/негативно маркованого прагматично-оцінного компоненту змісту; відповідний/невідповідний добір мовних засобів з урахуванням екстралінгвальних характеристик учасників.

Варіювання мовно-мовленнєвих характеристик неофіційного діалогічного дискурсу, пов’язане з іншим типом слухача – тематизованим. Вивчення цього аспекту дискурсу свідчить про різницю між засобами експліцитного й імпліцитного позначення слухача. Ця різниця виявляється на формально-структурному, граматико-морфологічному, семантичному, прагматично-функціональному рівнях. Крім того, за імпліцитного способу позначення слухача використання невербальних компонентів комунікації набуває значної питомої ваги.

У варіюванні релевантних слухачу характеристик неофіційного діалогічного дискурсу вирішальна роль належить стратегіям комунікантів, до яких відносимо допоміжні стратегії: інтеракційні, тематичні, інформативні, змістовні, мовні (співпраця/дискримінація); мовленнєві (ввічливість/ неввічливість) й основні (гармонія/конфронтація). Допоміжні й основні стратегії не мають стійких зв’язків: гармонійні/конфронтаційні стосунки конструюються в дискурсі як за рахунок варіювання вербальних характеристик, так і у зв’язку з варіюванням чинників екстралінгвального виміру.

Релевантні слухачу дискурсивні характеристики як загальнокультурні (правила спілкування в полілозі: залежність приєднання до мовленнєвої взаємодії третього учасника від статусних характеристик комунікантів, стратегічних намірів тощо), так і національно-специфічні (специфіка мовних засобів позначення слухача, використання імпліцитного способу подання релевантного слухачу негативно маркованого прагматично-оцінного компоненту змісту тощо).

З огляду на недостатню увагу, що дотепер приділялася чиннику слухача, перспективи його дослідження досить широкі й різноманітні. До основних напрямів подальшого аналізу відносимо  більш детальний розгляд стратегій комунікантів, вивчення гендерних, вікових та інших характеристик комунікантів, різних типів комунікативних ситуацій у полілозі; виявлення актомовленнєвих характеристик дискурсу, релевантних чиннику слухача; аналіз чинника слухача в інших дискурсивних типах.