ВІДОБРАЖЕННЯ СТАНУ ТРИВОГИ ПЕРСОНАЖА В АНГЛОМОВНІЙ ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ: СЕМАНТИКО-КОГНІТИВНИЙ ТА НАРАТИВНИЙ АСПЕКТИ



Название:
ВІДОБРАЖЕННЯ СТАНУ ТРИВОГИ ПЕРСОНАЖА В АНГЛОМОВНІЙ ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ: СЕМАНТИКО-КОГНІТИВНИЙ ТА НАРАТИВНИЙ АСПЕКТИ
Альтернативное Название: ОТОБРАЖЕНИЕ СОСТОЯНИЯ ТРЕВОГИ персонажа в англоязычной художественной прозе: семантика-когнитивный и нарративный аспекты
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

Розділ 1. “Проблематика вивчення емоційних станів у контексті сучасних наукових досліджень”. “Емоції й емоційні стани, визначаючи єство людини, її діяльність і відносини зі світом, є предметом наукового зацікавлення
з часу зародження людської самосвідомості, залишаючись непіддатливими
і непідвладними філософським, психологічним, лінгвістичним теоріям” (І.О.Шаронов).


Невизначеність статусу і змістового наповнення явища емоційного стану,
а також термінів “емоційний стан” та “емоція”, що вживаються науковцями подекуди синонімічно, ускладнює дослідження особливостей текстового втілення такого емоційного явища, як тривога. Нами було виокремлено три основних підходи до тлумачення співвідношення “емоційний стан :: емоція”, які ми позначили як корелятивно еквівалентний і корелятивно нееквівалентні. Згідно з корелятивно еквівалент­ним підходом (Є.П.Ільїн) емоція прирівнюється до емоційного стану, згідно з іншими підходами (Б.І.Додонов, Р.С.Нємов, О.А.Чернікова) емоційні стани розглядаються як такі, що входять до складу емоцій або, навпаки, емоції тлумачаться як форми вияву емоційних станів.
Ми притримуємося останньої точки зору з двох причин. По-перше, і психологічні розвідки щодо тривоги, і корпус досліджуваного матеріалу, вказують на те,
що стан тривоги виявляється сукупно – як в емоційних переживаннях та супровідних емоціях, так й у внутрішніх та зовнішніх фізіологічних реакціях людини (В.М.Астапов). По-друге, за умови довготривалості перебування в стані тривоги, активуються сталі риси особистості, закладені при народженні людини,
що виражається через певний спектр емоцій і почуттів.


Виходячи з психологічних класифікацій емоційних явищ (Є.П.Ільїн, О.Кондаш, Р.С.Нємов), виділяємо три основні форми вияву емоційного стану: власне емоції, почуття та афекти, що властиві також стану тривоги людини. Кожна з цих форм вияву супроводжується тими чи іншими відчуттями, у яких відбиваються внутрішні та зовнішні фізіологічні реакції організму, а в почуттях – внутрішній стан психіки особистості, її емоційні переживання (A.Damasio).


Точкою відліку в розвитку будь-якого емоційного стану є поява власне емоції як відповіді на безпосередню та опосередковану оцінки емоціогенної ситуації, у результаті якої з’являються відчуття, почуття та афекти, причому останні загострюють сталі риси особистості (наприклад, тривожність) та зумовлюють імовірний перехід певного емоційного стану в інший емоційний чи психічний стан. Ці стани супроводжуються емоційними процесами, що їх пронизують. Взаємодіючи між собою, емоційні явища і процеси утворюють ієрархію емоційних явищ, серед яких певне місце посідає і тривога.


Неоднорідність психологічних трактувань явища тривоги пов’язана з тим,
що воно стосується не лише відповідного емоційного стану, але й такої риси особистості, як тривожність (Ч.Спілбергер). З огляду на зазначену диференціацію розмежовуємо ситуативний стан тривоги і тривожні стани, що спричинені виявами тривожності як риси особистості. За іншою термінологією, тривога може виступати як екзогенна, “нормативна” або ендогенна, “хвороблива” (D.V.Sheehan). Екзогенна (зовнішня) тривога є реакцією на зовнішню стресову емоціогенну ситуацію, на небезпеку ззовні, коли людина може визначити ту чи іншу загрозу щодо себе або свого оточення. Ендогенна (внутрішня) тривога
є наслідком тривожності як індивідуальної генетичної вразливості, схильності людини до тривалих переживань стану тривоги, що можуть підсилюватися зовнішніми чинниками.


 


Стан тривоги виникає в результаті дії внутрішніх (біологічних та/або психологічних тощо) (D.V.Sheehan) і зовнішніх емоціогенних чинників, безпосередньої (миттєвої) і опосередкованої (більш раціональної) оцінки людиною небезпечної ситуації або такої ситуації, яка видається небезпечною. Емоційні переживання тривоги характеризуються відчуттями внутрішнього напруження, роздратованості та невідворотності катастрофи, що насувається, а також тривожно-боязким збудженням; останні два посилюються в разі наявності тривожності (Ф.Б.Березін). Опосередкована оцінка емоціогенної ситуації поряд з механізмами психологічного захисту забезпечує збереження контролю над емоційним станом тривоги або ж його подолання. Тривалість
й інтенсивність стану тривоги спричинюють руйнацію механізмів психологічного захисту, що призводить до можливих
перетворень ситуативної тривоги
в інші емоційні стани (страх, жах, паніку, гнів) або до розвитку ендогенної тривоги внаслідок активації тривожності як риси особистості. Ці складники утворюють психологічну модель стану тривоги (рис. 1), яка отримує своє відбиття в лексиці сучасної англійської мови, де ключовою на позначення тривоги
є лексема
anxiety.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины