| Краткое содержание: | Розділ 1. “Проблема вивчення політичного дискурсу в сучасній лінгвістиці”. У сучасній лінгвістичній науці існують значні розбіжності
у розумінні поняття дискурсу взагалі, і політичного дискурсу, зокрема. Дискурсивний аналіз є неоднорідним, що відповідає гетерогенності самого дискурсу, який має соціально-лінгвістичну природу. Відоме визначення дискурсу, яке належить Н.Д.Арутюновій (“дискурс – це мовлення, занурене в життя”), підкреслює цю сутнісну ознаку.
У лінгвістичному плані політичний дискурс становить поєднання соціально та ідеологічно маркованих висловлень. Як соціальне утворення він є вербальною комунікативною подією, яка відбувається між тим, хто говорить (або пише),
і тим, хто слухає (або читає). Таким чином, дискурс є складним
соціально-лінгвістичним феноменом, який включає одночасно два компоненти: динамічний процес мовної діяльності, яка вписана в соціальний контекст, і її результат (тобто текст) (К.С.Серажим).
Під політичним дискурсом у реферованій дисертаційній праці розуміємо вживання мови в соціально-політичній сфері, обмежене інституційними формами спілкування. При аналізі політичного дискурсу необхідно враховувати як екстралінгвальні фактори (обставини певних подій, що описуються в тексті, фон, який пояснює ці події, оцінку учасників події), так і власне мовні показники (фонетичну будову тексту, його граматичні та лексичні особливості тощо).
Євроінтеграційний дискурс є складовою новітньої політичної комунікації всередині ЄС і представлений у вигляді корпусу текстів, обсяг якого постійно збільшується. Для виокремлення євроінтеграційного дискурсу як дискурсивного різновиду взято до уваги його конститутивні ознаки: характеристики учасників комунікації, мету та обставини спілкування, оцінність, стратегії, жанри.
Дискурс європейської інтеграції, згідно з мовною політикою
ЄС, є багатомовним. Для нашого аналізу взято англомовний варіант цього дискурсу, який можна вважати вихідним – переважна кількість текстів у межах установ ЄС з’являється на веб-сайтах спочатку в англійській версії, а далі перекладається іншими мовами країн-членів ЄС. Слід підкреслити, що офіційні тексти в досліджуваному корпусі переважають. Відтак, євроінтеграційний дискурс становить різновид політичного дискурсу, щільно пов’язаний зі сферою офіційного спілкування.
Євроінтеграційному дискурсові притаманне дотримання офіційного стилю та спільності тематики, що виокремлює цей дискурс як особливий різновид політичного дискурсу і сприяє його жанровій своєрідності, яка відповідає формам спілкування в політиці. Стратегії цьогодискурсу випливають із його мети – інтеграції більшості європейських держав у політико-економічний союз – та зводяться до досягнення об’єднувальної цілі.
У межах цього дискурсу створюється нова система цінностей – соціальних, соціально-психологічних ідей і поглядів. Ціннісний підхід до вивчення дискурсу дозволяє розширити межі дослідження тексту, залучивши дані суміжних дисциплін: культурології, соціології, політології тощо.
Цінності політичного євроінтеграційного дискурсу визначаються його цілями. Євроінтеграційний дискурс є сферою, у межах якої створюється ідеалізований образ європейської спільноти, заснованої на спільних цінностях, таких як безпека, гідність, єдність, згуртованість, надійність, національне лідерство, рівноправність, свобода, соціальний порядок, справедливість, стабільність, упевненість, християнські цінності.
Центральним поняттям, навколо якого будується новітня ідеологія європейського об’єднання, є концепт ЄВРОПА, відтак аналіз та опис цього концепту дозволяє розкрити специфіку смислової структури досліджуваного дискурсу.
Аналіз дискурсу здійснюють у двох основних аспектах: комунікативному
й когнітивному. Згідно з цим, у дисертаційному дослідженні застосовано лінгвокогнітивний та лінгвопрагматичний підходи до дослідження політичного дискурсу, а саме: концептуальний аналіз, метафоричне моделювання, ідеологічний аналіз, опис засобів риторичного впливу.
Визначальну роль у дискурсивному аналізі сьогодні відіграє когнітивна парадигма з притаманними їй методами дослідження. Концептуальний аналіз, що спрямований на пізнання світу, а не на роз’яснення мовної одиниці (О.С.Кубрякова), не тільки розширює можливості власне лінгвістичного аналізу, але може використовуватися при розгляді різновидів дискурсу.
У межах концептуального аналізу існують два базових напрями, що взаємно доповнюють один одного: (1) напрям, орієнтований на концепт, розкриття особливостей його семантики та репрезентації відповідного концепту у вигляді певної фреймової моделі, специфічним чином організованої концептуальної схеми (узагальнення декількох фреймів) (С.А.Жаботинська) або у вигляді образ-схем (М.Джонсон), тобто базисних структур, які створюються в результаті нашої взаємодії з фізичним світом та структурують ментальні образи (образ-схеми КОНТЕЙНЕР та ЗВ’ЯЗОК); (2) напрям, що сфокусований на побудові ієрархічних структур смислу за допомогою метафоричних моделей як засобів концептуалізації різних об’єктів дійсності, типів культурної поведінки та соціальної взаємодії.
У дослідженнях політичного дискурсу широко використовуються методи лінгвопрагматики, які дозволяють здійснювати опис мовленнєвої поведінки адресантів політичних текстів та встановлювати особливості застосовуваних ними комунікативних стратегій і тактик (Т.А. ван Дейк, О.С.Іссерс). Риторичний підхід уживають при вивченні вербальних засобів мовленнєвого впливу, які використовуються у політичному дискурсі для контролю за свідомістю співрозмовника. Поєднання когнітивного та комунікативного аспектів дослідження дозволяє встановити кореляції семантичних та прагматичних характеристик, притаманних конкретним дискурсивним різновидам.
Розділ 2. “Семантико-когнітивні особливості реалізації концепту ЄВРОПА в сучасному англомовному євроінтеграційному дискурсі”. Процес концептуалізації спрямований на виділення мінімальних змістових одиниць людського досвіду, структур знання; він спричинює виникнення певних
уявлень про світ у вигляді концептів і концептуальних структур або
“фіксованих у свідомості людини смислів” (М.М.Болдирєв). Сучасні дослідження в межах концептуального аналізу, зорієнтованого на зміст і категоризацію концепту, доводять, що явища абстрактного характеру отримують образне, метафоричне позначення й категоризуються в термінах конкретних, фізичних об’єктів (О.С.Кубрякова).
Когнітивний зміст концепту ЄВРОПА описано за допомогою концептуальної схеми, побудованої з опорою на дефініції тлумачних словників сучасної англійської мови та семантичний аналіз лексикографічного матеріалу. На підставі проведеного аналізу було зроблено висновки про лексичну репрезентацію цього концепту, яка в англомовному євроінтеграційному дискурсі представлена номінаціями Європи, котрі можна класифікувати за типом мотивації назви
таким чином:
1) географічний простір: Europe, West Europe, East Europe, North Europe, Central Europe, ‘regional Europe’, Continental Europe, South-East Europe;
2) політичне утворення: Political Europe, federal Europe, social Europe, European Union (EU);
3) часова мотивація: New Europe, Old Europe;
4) об’єднання (неподільне ціле): United Europe, Union, Common Europe, One Europe, Whole Europe;
а) дім: Common European House, European home;
б) фортеця: Fortress Europe;
5) ірреальне утворення (не пов’язане з фізичною дійсністю): Paradise, ‘new Utopia’, Promised land.
Мовне втілення концепту ЄВРОПА пов’язане з однією із базисних структур або образ-схем, які створюються в результаті нашої взаємодії з фізичним світом та структурують ментальні образи. Цією образ-схемою є КОНТЕЙНЕР, до структурних елементів якої входять концепти: ВНУТРІШНЯ ЧАСТИНА / ВМІСТ, МЕЖА та ЗОВНІШНЯ ЧАСТИНА (Дж.Лакофф, М.Тернер). Поза тим будь-який контейнер має певну форму. Отже, будемо відносити до структурних елементів КОНТЕЙНЕРА
ще й ФОРМУ.
Концепт ЄВРОПА є певним контейнерним типом простору, таким, як ГЕОГРАФІЧНИЙ ПРОСТІР З ЧІТКИМИ (СОЦІАЛЬНО-АДМІНІСТРАТИВНИМИ) КОРДОНАМИ (материк, країна, місто, область, район, квартал тощо)
(А.Пеетерс-Подгаєвська). Спостереження показали, що концепт ЄВРОПА
в євроінтеграційному дискурсі постає як простір, що перебуває в стані розвитку, трансформації, ВМІСТ КОНТЕЙНЕРА зазнає змін. Складові частини схеми КОНТЕЙНЕР репрезентуються та пов’язуються між собою у термінах схеми ЗВ’ЯЗОК, наприклад: Co-operation structures for the geographical Europe must bind the countries of Europe together (FYOCOE).
Усередині Європи поступово зникають бар’єри – вони “зазнають ерозії”, наприклад: The erosion of barriers and boundaries within Europe has been essential to the creation of unity (MVIEU), а згодом руйнуються. Таким чином, відбувається перегрупування структурних елементів схеми КОНТЕЙНЕР за рахунок установлення нових зв’язків між ними.
Інший напрям концептуального аналізу зосереджується на побудові ієрархічних структур смислу за допомогою метафоричних моделей. У теорії концептуальної метафори (G.Lakoff, M.Johnson) метафора розглядається як структура, що складається з концептосфери джерела, з якого переносяться
певні знання та уявлення, та концептосфери мети, на яку ці знання та
уявлення проектуються.
Ієрархії сигніфікативних дескрипторів називають метафоричними моделями (А.М.Баранов, Ю.М.Караулов). Ряд метафоричних моделей є похідними від одиниць більш високого рівня абстракції – метамоделей. Організовану таким чином сукупність моделей позначають терміном “метафорична парадигма” (І.О.Філатенко). Критерієм, що визначає належність метафоричної моделі до парадигми,
вважається наявність гіпо-гіперонімічних відношень між поняттєвими
сферами-джерелами метамоделі (тобто відповідного концепту) та окремого
домену концепту. Гіперонімами є певні метамоделі, які мають більш широку семантику, а гіпонімами – сфери-джерела, які наділені більш конкретним значенням (І.О.Філатенко).
Зважаючи на те, що політична метафора (А.М.Баранов, А.П.Чудінов)
є одним із поширених та дієвих інструментів політики, у дисертаційній праці розглянуто особливості мовної репрезентації цієї метафори у євроінтеграційному політичному дискурсі.
У нашій дисертаційній роботі метафоричні моделі виділені на основі загальної сфери-мети метафоричної експансії (А.М.Баранов, Ю.М.Караулов). Цей зворотний напрямок аналізу базується на конкретних текстових реалізаціях метафор, які розглядаються як вихідні для визначення структури метафоричної моделі. На цій підставі встановлено метафоричні реалізації ключового для політичного євроінтеграційного дискурсу поняття ЄВРОПА.
При аналізі концептуальних сфер-джерел метафоричної експансії
у політичному євроінтеграційному дискурсі було виявлено, що типовими для досліджуваного дискурсу є такі базові метафори: антропоморфна, соціоморфна, артефактна та природоморфна, а також відповідні сфери-джерела, що входять до складу цих концептуальних метафор: ОСОБА (сфера ТІЛЕСНИЙ СУБ’ЄКТ, сфера МЕНТАЛЬНИЙ СУБ’ЄКТ, сфера СОЦІАЛЬНИЙ СУБ’ЄКТ), МИСТЕЦТВО (сфера МУЗИКА, сфера ТАНЕЦЬ, сфера ТЕАТР), СПОРТ, ПОДОРОЖ (сфера ПЕРЕМІЩЕННЯ, сфера ЗАСІБ ПЕРЕСУВАННЯ, сфера ПРОСТІР), ПРОЦЕС, БУДІВНИЦТВО (сфера ДІМ, сфера МЕХАНІЗМ), ЗВ’ЯЗОК, ПРИРОДОМОРФНА та ЗООМОРФНА сфери (сфера СВІТ ТВАРИН, сфера СВІТ ПТАХІВ, сфера РОСЛИНА-ДЕРЕВО) тощо. Розглянемо кожну
з цих базових метафор окремо.
Антропоморфна метафора. Метафорична модель ЄВРОПА Є ОСОБА, яка представляє концепт ЄВРОПА, охоплює три основні сфери: вона постає як
ТІЛЕСНИЙ СУБ’ЄКТ, МЕНТАЛЬНИЙ СУБ’ЄКТ, СОЦІАЛЬНИЙ СУБ’ЄКТ, наприклад:
The EU has been a body of the political elite; Europe sought to impose its ideas on the rest of the world (EITP); Europe is a partner of the US – not its “servant or its rival (EHFAU); Europe is the friend and partner of America, not its rival (PCFEUSIB).
Соціоморфна метафора. За допомогою метамоделі ЄВРОПА Є СПОРТ політичні процеси метафорично представляються як спортивні змагання, які відповідають різним етапам євроінтеграції: перед її початком, так само як перед початком спортивних змагань, встановлюється точна кількість політичних “гравців”, під час політичних переговорів виявляються лідери та аутсайдери,
а після змагань визначаються переможці (хто увійшов до складу ЄС) та переможені (хто залишився за межами ЄС). Політичні переговори, як і спортивні змагання, проходять за певними правилами, оскільки лише гра за правилами може привести до чесної перемоги – адже судді можуть дискваліфікувати нечесного гравця.
В політичному дискурсі ЄС за допомогою метамоделі ЄВРОПА
Є МИСТЕЦТВО репрезентовані уявлення про роль та місце Європи у світі та взаємовідносини між європейськими країнами. Ця метамодель представлена сферами: театральне мистецтво, напр.: …it would give the EU more influence on the world stage (PFNE), танцювальне мистецтво, напр.: Maybe waiting will make weste European countries more cunning, and may be they will allow others to "ask them for
a dance" (COCE) та музика, напр.: Europe is the orchestra (NF).
У межах нашого матеріалу метамодель ЄВРОПА Є ПОДОРОЖ утворює парадигму, що складається з таких сфер, як ПЕРЕМІЩЕННЯ: As most of Europe takes
a huge step toward unity, Europe’s stumbling (EANE) та ЗАСІБ ПЕРЕСУВАННЯ: boat, ship, car, locomotive. У свою чергу, обидві сфери включають підкатегорію ПРОСТІР, до якої входять відповідні складові: шлях (way), дорога (road), доріжка (path), стежка (track), автомагістраль, шосе (motor road, highway).
Артефактна метафора. Євроінтеграційний дискурс містить також метафори, сферою джерела яких виступає МЕХАНІЗМ, БУДІВЛЯ тощо. Так, ЄВРОПА запускає політичний механізм, який у свою чергу спричинює зміну та перебудову всього політичного апарату: Whenever Europe starts gearing up for big changes or important decisions (CLOAOE). Саме політичне об’єднання, що має назву ЄС, репрезентовано у вигляді машини або механізму: The European Union, the most sophisticated economic and administrative machine of the world (CLOAOE).
З метафоричними моделями ЄВРОПА Є ПРОЦЕС та ЄВРОПА Є МЕХАНІЗМ
тісно пов’язана метамодель ЄВРОПА Є БУДІВНИЦТВО. Вона представлена
в євроінтеграційному дискурсі у вигляді парадигми, яка складається з таких сфер: ПРОЕКТ: Europe denotes a grand design, a ‘project’ to unite diverse nations into
a supra-national state (SBRO); БУДІВЕЛЬНІ РОБОТИ: The manifold of nation-states therefore forms the building blocks of the European house (REC); БУДІВЛЯ, ДІМ: Оffices and procedures under the EU roof; The EU therefore wants its door to be open to the whole of Europe (NEOD); ФОРТЕЦЯ: The emergence of "fortress Europe" (MVIEU).
Артефактні метафори (М.В.Рассохіна), сукупно розкривають концептосферу ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ і концепт ЄВРОПА як відповідні сфери мети. За аналогією з артефактами людина метафорично моделює політичну сферу, представляючи її компоненти як “механізм”, “будівля”, “засіб пересування” тощо. Інший тип моделей належить до природоморфних метафор. Природа завжди слугувала людині важливою моделлю, відповідно до якої вона уявляє соціальну, а також політичну реальності; ця модель відіграє важливу роль
і в євроінтеграційному дискурсі.
Природоморфна метафора представлена за допомогою двох сфер: ЗООМОРФНОЇ та сфери РОСЛИНА-ДЕРЕВО. Концепт ЄВРОПА репрезентований
як рослина: In a continuously growing Union it is necessary to state that the Member States have joined the Union on a voluntary basis (EWN). Наявність метафор органіки свідчить про неконфліктне осмислення досвіду (А.М.Баранов). Крім того, на відміну від механізму, лише організм, рослина можуть “виникнути”: This is the new Europe that has emerged slowly out of the end of the Cold War (CWM) – концепт ЄВРОПА не тільки створюють, він поступово формується та виникає на геополітичному просторі. ЗООМОРФНІ метафори в євроінтеграційному дискурсі включають дві підсфери – СВІТ ТВАРИН: The big three lions – Britain, Germany and France – will circle one onother. It’s all about who exactly is leading the European debates (BAE) та СВІТ ПТАХІВ: Europe is spreading its wings in freedom, in prosperity, and in peace (ONEIB). Проте у досліджуваному дискурсі сучасна політична метафора не до кінця використовує різноманітні можливості зооморфних образів. Це свідчить лише про певну специфіку євроінтеграційного політичного дискурсу.
Таким чином, у вербалізації концепту ЄВРОПА задіяні різноманітні способи номінації: (1) лексеми та словосполучення на позначення різних семантичних аспектів досліджуваного концепту та (2) словесна метафорика (вторинна номінація), якій відповідають певні моделі, що загалом свідчить про багатовимірне розгортання концепту ЄВРОПА. Водночас синонімізація позначень EU та Europe призводить до втрати чи розхитування уявлення про стабільне географічне окреслення сфери просторової референції лексеми Europe й до відповідних змін у її семантичній структурі. Раніше просторова референція Europe визначалася географічними межами Європейського континенту, а нині вона окреслюється змінними та остаточно не визначеними просторовими рамками політичного утворення ЄС. Та ж сама невизначеність характерна і для форми політичного устрою ЄС, що позначається на семантиці лексеми Europe, яка набуває стійкого узуального значення “політичне об’єднання”. Саме тому сучасна ЄВРОПА (Europe) репрезентується в досліджуваному дискурсі як певна розпливчаста та неясна сутність.
Крім того, проведений аналіз метафоричного моделювання дозволив виявити не експліковані у досліджуваних текстах смисли. На відміну від сучасного політичного дискурсу, для якого характерні конфліктні метафоричні моделі, такі як ВІЙНА, ЗМАГАННЯ, СПОРТ (А.П.Чудінов), у євроінтеграційному дискурсі
суперечки та конфлікти на рівні метафор майже не представлені. Природоморфні (РОСЛИНА-ДЕРЕВО, ОРГАНІЗМ) та конструктивні (МЕХАНІЗМ, БУДІВЛЯ) метафори відображають неконфліктне осмислення досвіду та належать до раціоналістичного способу мислення. Це є досить нетривіальною ознакою євроінтеграційного дискурсу як типу політичного дискурсу.
Розділ 3. “Лінгвопрагматичні особливості концепту ЄВРОПА
в сучасному англомовному євроінтеграційному дискурсі”. Цей розділ дисертаційного дослідження містить аналіз функціонування концепту ЄВРОПА
в політичному євроінтеграційному дискурсі у зв’язку із втіленням відповідного ідеологічного змісту та виконанням конкретних комунікативно-прагматичних завдань. Перший і другий підрозділи присвячено аналізові ознак нової ідеології “об’єднаної Європи”, визначенню та описові її основних змістових
компонентів. Ідеологія розглядається водночас і як фактор впливу, і як результат
дискурсивної практики. Окрему увагу приділено ролі опозиції “свій” – “чужий”
в досліджуваному дискурсі. Третій підрозділ сфокусовано на аналізі комунікативних стратегій і тактик, які використовуються в євроінтеграційному дискурсі та сприяють досягненню його комунікативної мети – інтеграції ЄС.
І. Ідеологічний аналіз євроінтеграційного дискурсу. Ідеологія євроінтеграційного дискурсу безпосередньо пов’язана із семантикою та прагматикою мовних одиниць (лексем, висловлень, різних типів речень), які сукупно втілюють ідеологічний зміст концепту ЄВРОПА. Інтенції та задуми адресантів політичного євроінтеграційного дискурсу вербалізуються у вигляді ідеологем. Під ідеологемою в нашому дослідженні ми розуміємо універсальну категорію політичного дискурсу, яка містить певний ідеологічний зміст,
лаконічно виражає суспільно значущі цінності та несе в собі оцінку політичної дійсності (І.В.Малиновська).
Нова ідеологія “об’єднаної Європи”, яка формується за допомогою євроінтеграційного дискурсу, має складну структуру із кількох змістових компонентів. Проаналізований матеріал свідчить, що основними з них
є компоненти, які можна позначити як “спільні цінності”, “європейська інтеграція”, “європейська ідентичність” та “розширення”.
Ключовим для нового євроінтеграційного дискурсу вважаємо той факт, що в його межах створюється нова система цінностей. Кардинальні зміни
в житті суспільства супроводжуються зміною цінностей. У результаті цінністю наділяється сам концепт новизни, який використовується в євроінтеграційному політичному дискурсі для побудови нової системи цінностей: нові громадяни (New citizens), Нова Європа (New Europe), нова система цінностей (New value system), нове суспільство (new community).
Нова ідеологія пов’язана з переконанням, що в Новій Європі головне місце повинна посідати система цінностей, яку ЄВРОПА поширює на весь світ. Ця система цінностей значною мірою базується на цінностях минулого, або традиційних європейських цінностях (traditional values), а також на нових цінностях, пов’язаних із майбутнім. Отже, відбувається поєднання традиційних цінностей, які включають: взаємодопомогу (self-help), толерантнісь (tolerance), віру у міцне суспільство та спільність (belief in strong community and society), сім’ю (family), дім (home), свободу (freedom), законність (the rule of lаw), справедливість (fai ess, justice), мир (peace), з новими цінностями, такими, як солідарність (solidarity), рівні можливості для всіх (equal opportunities for all), права людини (human rights), інтеграція (integration), нова спільність (new community).
Ключовою для формування нової ідеології Європейського Союзу виявляється семіотична опозиція “свій” – “чужий”. Ця опозиція отримала своє відображення перш за все в метафорі ДОМУ. Метафоричний європейський ДІМ (European home) – це не просто об’єднання народів і націй під спільним дахом, але й засіб розподілу європейського суспільства на основі зазначеної семантичної опозиції. До цього дому (home) належать лише “свої”, тому в євроінтеграційному дискурсі з’являється образ європейської сім’ї (European family).
При аналізі текстів, що структурують євроінтеграційний дискурс, нами було виділено вісім протиставлень, які репрезентують семіотичну опозицію “свій” – “чужий”:
1. “Захід – Схід”
2. “Франція та Німеччина – решта Європи”
3. “Стара Європа – Нова Європа”
4. “ЄС – не-ЄС”
5. “Європейці – не-європейці”
6. “Громадяни – не-громадяни”
7. “Хороша Європа – Погана Європа”
8. “Минуле Європи – майбутнє Європи”.
Окремо були охарактеризовані особливості відображення євроінтеграційної ідеології в опозиції “Стара Європа – Нова Європа”. Спостереження показали, що “Нова Європа” – це певна ідеологема, яка конструює євроінтеграційний дискурс.
ІІ. Комунікативно-функціональний підхід досліджує правила вживання мовних одиниць для типових випадків комунікативно-орієнтованої мовленнєвої поведінки. Аспекти спілкування, за допомогою яких комуніканти впливають один на одного, називають прагматичними (Ф.С.Бацевич). Тому в цьому досліджені у центрі уваги стають мовні засоби різних рівнів, які реалізують інтегральну комунікативну інтенцію. Євроінтеграційний дискурс характеризується як неконфліктний (кооперативний) різновид з відповідними тактиками й стратегіями.
Комунікативна стратегія – це спосіб планування мовленнєвої діяльності, відбір принципів, засобів і прийомів, які забезпечують досягнення успіху (В.М.Аміров, Ф.С.Бацевич, П.О.Міронова, T. van Dijk). Мовленнєві засоби
і прийоми, які вибирають для реалізації певної стратегії, щоб досягти певної комунікативної мети, визначаються як комунікативна тактика (О.С.Іссерс).
Аналіз метафоричних моделей євроінтеграційного політичного дискурсу дозволив зробити висновок щодо його неконфліктності. Матеріал дослідження підтверджує, що у разі неконфліктного (кооперативного) спілкування
його стратегію визначають пошуки “спільної мови”, вибір партнерської тональності спілкування.
Важливу роль в актуалізації кооперативної стратегії аналізованого дискурсу посідає тактика використання експліцитних маркерів – знаків інтеграції. Відтак, до спеціальних вербальних знаків інтеграції, які визначають кооперативну стратегію, відносяться маркери “своїх”, що апелюють до спільної національної, статусної та іншої соціальної приналежності. За основу нами було взято інвентар маркерів інтеграції, які були виділені О.Й.Шейгал: (1) інклюзивне we; (2) лексеми на позначення спільності (our, community, common, union, alliance, agreement, together, all, bloc, both, coalition, unity, united, the people, European unification, our continent);
(3) лексичні одиниці з семантичним компонентом спільності, які виступають звертанням у формі вокатива з конотацією “я є свій”: My dear colleagues, friends, my fellow citizens; (4) лексеми, які експліцитно висловлюють ідею єдності, об’єднання, наприклад: Common Europe, One Europe, United Europe, Union, Whole Europe;
(5) граматичні форми непрямого імперативу (1-ша особа множини зі значенням включення у сферу дії того, хто говорить): Let’s try to treat each other sensibly (OAOER); Let us make the future for the new Europe (RCSTLPC).
Матеріал дослідження свідчить, що у євроінтеграційному дискурсі вимальовується позитивний образ об’єднаної Європи, майбутнє якої пов’язане
з ідеальним суспільним устроєм; саме до цього майбутнього слід рухатися європейському суспільству. Відповідна комунікативна тактика прогнозування позитивного майбутнього зводиться до опису позитивних наслідків єднання європейських держав: And Europe in the 21st century is what we make it, freed from the chains of history and united by a common future vision(IEIITAPOI). Її підкріплює тактика демонстрації позитивного майбутнього, наприклад: Europe’s future based on keeping the peace, upholding social justice, freedom, citizen’s rights (EMC).
У найбільш експліцитній формі кооперативна стратегія реалізується
в досліджуваному дискурсі в тактиці закликів до єднання: “Lets unite…” (PMTBAPIC). Ця тактика побудована на ідеї європейської ідентичності як умови успішного рішення проблем, що стоять перед Європою.
Крім того, існує значна кількість риторичних прийомів, які використовують для побудови політико-ідеологічних повідомлень. Усі ці прийоми пов’язані з реалізацією кооперативної комунікативної стратегії.
У здійсненні впливу на адресата значна роль традиційно належить різноманітним риторичним засобам. Багаторазові повтори та варіювання певних слів, наприклад: розширення (enlargement), Нова Європа (New Europe), інтеграція (integration), загальні європейські цінності (common European values), європейські громадяни (European citizens), самі по собі створюють стійку картину прийнятності інформації, яка створюється у межах євроінтеграційного дискурсу,
й ототожнюються з певним автоматизмом сприйняття новостворюваної ідеології. “Виспівування” на різні лади одного й того ж самого – стійкий й ефективний прийом навіювання (А.Б.Бушев).
У розглянутому нами матеріалі керування колективними уявленнями про нову європейську спільноту відбувається за допомогою вживання значущих ідеологем, наприклад: Європа як фортеця (Fortress Europe), розширення простору (Enlargement), Нова Європа (New Europe), європейське майбутнє (European future), громадяни (citizens), спільні цінності (common values), європейська ідентичність (European identity).
Особливу риторичну роль у євроінтеграційному дискурсі відіграють численні інновації. Частина з них належить до позначення нових реалій, наприклад: Європейський Союз (European Union), Європейський парламент (European Parliament ), Рада Європейського Союзу (Council of the European Union), Європейський суд (European Court of Justice), загальний європейський
дім (Common European Home) тощо. Більшість лексичних інновацій євроінтеграційного дискурсу є термінами або номенклатурними словами, які позначають предмети та явища, що стосуються політичної сфери спілкування
в межах євроінтеграційного дискурсу. Вони репрезентують як нові, так і старі явища та поняття. Такі поняття, як “європейські громадяни” (European citizens), “європейська ідентичність” (European identity), “розширення” (Enlargement) набувають в досліджуваному дискурсі ідеологічного значення. Те ж саме стосується концепту ЄВРОПА, який набуває нового концептуального змісту
в політичному євроінтеграційному дискурсі та реалізується завдяки тим стратегіям й тактикам та риторичним прийомам, що обумовлюють неконфліктне (кооперативне) спілкування в межах цього дискурсу.
ВИСНОВКИ
Спираючись на сукупність текстових та соціальних ознак, релевантних для побудови типології дискурсу (характеристики учасників комунікації, мета та обставини спілкування, оцінність, стратегії тощо), а також ураховуючи ознаку інституційності, нами було виокремлено як окремий різновид сучасного англомовного політичного дискурсу – євроінтеграційний дискурс.
Основними чинниками, що визначають специфіку англомовного політичного євроінтеграційного дискурсу слід уважати (1) його розвиток
у тісному зв’язку зі ЗМК та (2) роль євроінтеграційного дискурсу у формуванні новітньої ідеології об’єднаної Європи. Тому центральним для євроінтеграційного дискурсу є концепт ЄВРОПА, вербалізований за допомогою сукупності лексем, які висвітлюють певні ознаки цього концепту.
Англомовні лексикографічні джерела репрезентують концепт ЄВРОПА лексемами Europe, European, European Union; відмічається також синонімічний зв’язок цих слів із позначеннями ancient home, Europa, (the) Mediterranean world, the Low Countries. Аналіз концепту у досліджуваному текстовому матеріалі дозволяє розширити коло узуальних номінацій Європи та встановити специфіку
їх концептуального членування на основі моделей мотивації відповідних
назв: географічно-просторової (West Europe, East Europe, North Europe,
Continental Europe), часової (New Europe, Old Europe), об’єднувальної (United Europe) тощо.
Концепт ЄВРОПА представлений у дискурсі європейської інтеграції за допомогою мовного втілення образ-схем КОНТЕЙНЕР та схеми ЗВ’ЯЗОК.
Зміст концепту перебуває в стані трансформації: концептуально ЄВРОПА
є видозміненим типом контейнера – усередині образ-схеми КОНТЕЙНЕР з’являється новий тип схеми ЗВ'ЯЗОК, який перегруповує структурні елементи КОНТЕЙНЕРА за рахунок установлення нових зв’язків між ними.
Аналіз метафоричних моделей, що функціонують у євроінтеграційному дискурсі, дозволив виявити певні тенденцій розвитку цього дискурсу та простежити вплив змін соціально-політичного характеру на функціонування мови політики. Переважна більшість метафор євроінтеграційного дискурсу презентує ідею єдності (єдиний організм, єдина родина, партнерство, дружба), а також, на рівні почуттів, об’єднувальні емоції – готовність погоджуватися тощо. Про суперечки та конфлікти
в євроінтеграційному дискурсі не йдеться чи майже не йдеться, що можна вважати специфічною і досить нетривіальною ознакою цього різновиду політичного дискурсу.
Дискурсу європейської інтеграції притаманна комунікативна перспектива “зсередини”, відповідно ЄВРОПА та ЄС у межах такої перспективи ототожнюються зі “своїм”. Проте межі між “своїм” та “чужим” не є жорсткими, встановленими раз
і назавжди, що відповідає семантиці поняття “розширення ЄС” та пов’язаній з цим поняттям ідеології розширення.
Наміри та задуми адресантів політичного євроінтеграційного дискурсу вербалізуються у вигляді ідеологем, які є універсальними категоріями політичного дискурсу. Вони спираються на суспільно значущі цінності та несуть у собі оцінку політичної дійсності. В євроінтеграційному дискурсі знаходить своє втілення концепт НОВА ЄВРОПА, що є однією з головних ідеологем, завдяки яким
і будується нова ідеологія європейського континенту.
Провідна комунікативна стратегія євроінтеграційного дискурсу – стратегія кооперації, яка підпорядкована меті об’єднання громадян ЄС навколо ідеї Нової Європи. Ця стратегія реалізується за допомогою відповідних комунікативних тактик та риторичних прийомів і узгоджується з безконфліктним характером євроінтеграційного дискурсу, встановленим нами на рівні концептуального аналізу.
Результати нашої дисертаційної роботи можуть бути використані
в подальших дослідженнях мовного втілення концептів у різних типах політичного дискурсу. Також у межах подальшого вивчення досліджуваної теми можна ввести до неї зіставний аспект, порівнявши, яким чином проаналізовані концептуальні метафори та ідеологеми функціонують у текстах, створюваних противниками та прибічниками євроінтеграції. |
