ФИЗИКО-ГЕОГРАФИЧЕСКОЕ РАЙОНИРОВАНИЕ МИРОВОГО ОКЕАНА : ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ СВІТОВОГО ОКЕАНУ

Краткое содержание

У введенні|вступі| обгрунтована актуальність даної проблеми, сформульовані мета|ціль| і завдання|задачі|, визначені об'єкт і предмет досліджень. Дана загальна|спільна| характеристика використаних матеріалів. Показані наукова новизна|новинка| отриманих результатів, їх фундаментальна і прикладна значущість. Оцінений особистий|особовий| внесок|вклад| здобувача|конкурсанта| в сумарний результат досліджень. Представлені|уявлені| відомості про апробацію|випробування| роботи, опубліковані автором статті, навчальні посібники, структуру та обсяг|обсяг| дисертації. Показаний зв'язок роботи з|із| державними науковими темами.

У першому розділі «Досвід|дослід| районування Світового океану» проаналізовано еволюцію уявлень про районування Світового океану в географії, виявлено основні підходи, методи, критерії і труднощі, які перешкоджають вирішенню|розв'язанню,вирішенню,розв'язуванню| проблеми.

У загальному|спільному| вигляді|виді| критерії природного районування зводяться до двох груп (гідрометеорологічних і морфологічних). Проте|однак| жоден з них узятий окремо|нарізно| не забезпечив повноцінного фізико-географічного районування. Спроби всестороннього|всебічного,усебічного| обліку|урахування| природних особливостей будувалися на основі механічної суми ознак, а не їх взаємозв'язаного комплексу, що приводило до помилок. Вони часто натрапляли|наштовхувалися| на |нестачу|брак даних і тому зводилися до інтуїтивного розділення|поділу|.

Суперечність|протиріччя| між гідрометеорологічним (зональним) і морфологічним (азональним) підходами до районування океану може бути подолана|здолана| на основі сучасних уявлень про океан, як про комплексний природний об'єкт. Найпереважніша паралельна  розробка декількох сторін його неоднорідності на основі вивчення всіх закономірностей просторової диференціації й інтеграції. Специфіка будь-якої одиниці повинна визначатися по комплексу взаємозв'язаних ознак.

У другому розділі «Основні закономірності регіональної диференціації Світового океану» проведений аналіз факторів|факторів| просторової диференціації і інтеграції природних умов Світового океану, який дозволив зробити висновок|виведення|: різноманітність природних умов Світового океану, його просторова структура складаються в процесі взаємодії чотирьох основних груп факторів|факторів|, за якими відбувається|походить| формування відмінних і загальних|спільних| рис природних комплексів: 1. Зональних (пов'язаних з широтним розподілом тепла); 2. Власне азональних (геолого-геоморфологічних|); 3. Секторних (циркумконтинентальних|); 4. Вертикальних.

Кожна з перерахованих закономірностей формує власну систему просторових одиниць, в якій підпорядкованість| складових має особливу природу. Лише на перетині часткових регіональних єдностей можна виявити комплексні географічні одиниці. У кожній з таких одиниць характер|вдача| взаємодії основних механізмів диференціації (інтеграції) буде специфічний. Відмінність|відзнака||вдачі| взаємодії факторів|факторів| створює індивідуальну структуру, специфічне поєднання компонентів у кожному районі, яке і обумовлює|зумовлює| його однорідність й індивідуальність. У будь-якому іншому районі фактори|фактори| диференціації будуть ті ж, але|та| співвідношення між ними буде іншим, взаємодія їх складеться інакше і дасть інший результат, іншу фізіономічну природна зовнішність|подоба|. Перехід від одного району до іншого означатиме перехід до іншого специфічного поєднання компонентів. Ми вважаємо|гадаємо|, що систематизація різноманітних|різноманітних| співвідношень усередині комплексів і між ними може бути найкращим чином досягнута у вигляді таксономічної системи, що відображає|відбиває| взаємодію і співвідношення чотирьох головних напрямів|направлень| диференціації.

У третьому розділі «Фізико-географічне районування Світового океану» |розгледіти| побудована|шикування| ієрархія таксономічних одиниць, проведені підбір методів, критеріїв і фізико-географічне районування Світового океану. Аналіз процесів регіональної диференціації (інтеграції) геокомплексів| Землі|грунту| привів нас до висновку|виведення| про множинність і різноманітність| систем територіальних зв'язків, про складність і багатовимірність|багатомірність| просторової організації географічної оболонки. Генетично різні напрями|направлення| фізико-географічної диференціації існують незалежно, перекриваючись, накладаючись і видозмінюючи один одного. Останнім часом рішення завдань систематизації різноманітних|різноманітних| природних співвідношень бачиться в розробці багаторядних таксономічних систем. Початковим|вихідним| положенням|становищем| при їх побудові|шикуванні| служить незалежність зонального і азонального напрямів|направлень| регіональної диференціації суші та океану. Шукані природні комплекси знаходяться|перебувають| на перетині одиниць основних рядів|лав,низок|. Багаторядна будова краще відповідає принципу об'єктивності, але|та| |суттєво| ускладнює розробку схеми таксономічних одиниць і розширює її функції.

Об'ємний розгляд океану, на наш погляд, диктує необхідність розробляти принаймні три таксономічні системи, відповідні поверхневому|поверховому,зверхньому|, глибинному і придонному вертикальним ярусам, оскільки у формуванні їх просторової структури домінують різні фактори|фактори|.

Систему таксономічних одиниць районування географічної оболонки Землі|грунту| ми склали з|із| двох зістикованих ланок (материкового  і океанічного) представлених|уявлених| сімома рядами|лавами,низками| одиниць. Різноманітні|різноманітні| одиниці фізико-географічного районування згруповані в чотири категорії: зональні, азональні (морфоструктурні| та секторні), вертикальні (глибинні і висотні) і зонально-азональні. Система одиниць Поверхневого|поверхового,зверхнього| шару океану|спільній| у її складі |грунту|показана на мал. 1.

Фізико-географічне районування Світового океану проведене нами в два етапи. На першому згідно чотирьом головним напрямам|направленням| просторової диференціації та інтеграції Світового океану вибрані критерії для кожного з них і побудовані|споруджені| методами підгрупи провідного фактора|фактору| чотири системи часткових одиниць. Їх виділення грунтується на зональному, азональному і генетичному принципах районування.

На другому етапі ландшафтно-структурним і порівняно-географічними методами через аналіз взаємної трансформації часткових одиниць виявлені комплексні географічні райони. Температура поверхні океану (ТПО|), зміряна|виміряна| через орбітальні супутникі NASA (США)-NOAA (що дозволяють одержувати|отримувати| щоденну інформацію з|із| дозволом 0,1 ⁰С і 1-2 км), вважається|лічиться| в даний час|нині| найбільш точно визначуваним параметром океанічного середовища|середи| (Еремєєв,2000). ТПО має першорядну|первинну| значущість, як найважливіший фактор|фактор|, що визначає умови проживання в океані.