ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ТА СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ТЕМАТИЧНО-ОПИСОВОГО ДИСКУРСУ “ПРИРОДА” У ТВОРАХ АНГЛІЙСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ : Лексико-семантические и структурные особенности ТЕМАТИЧЕСКИ-описательного ДИСКУРСА \"ПРИРОДА\" в произведениях английских писателей XVIII - НАЧАЛА XX ВЕКА

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету й завдання дослідження, розкрито його теоретичне значення, практичну цінність, методологічну основу, сформульовано основні положення, які виносяться на захист.

Дослідження й розкриття механізмів смислотворення й розуміння тексту набувають першорядного значення при сучасній лінгвістичній когнітивно-дискурсній парадигмі. Композиційно-мовленнєва форма “опис” реалізує свої різноманітні форми, одна з яких - пейзаж, або опис природи, у якому поєднано опис як макросвіту - об’єктів, явищ природи і місцевості, - так і мікросвіту людини – емоційного стану персонажа та авторського ідіолекту. Це дає підстави визнати “опис природи” художнього твору його дискурсом. Виходячи з об’ємного змісту поняття “дискурс”, його лінгвістичної бази й соціального оточення, визначаємо поняття ОД:

Дискурс “опис природи” є комплексною інтерактивною мовно-поза­мовною одиницею, аналіз якої включає тлумачення взаємодії вербальних і позавербальних компонентів комунікації людини й природи. Він є ціле­спрямо­ваною комунікативною дією, зумовленою особливою авторською інтенцією здійснення впливу на читача, що охоплює різні форми вияву й супроводжується відповідними змінами в лексико-синтаксичній будові його тексту.

У процесі еволюції ОД у романах XVIII – початку XX ст. лексеми з аналізованого тематичного угруповання переходять із розряду тих, що прямо називають об’єкти і явища навколишньої природи у розряд концептів. Внаслідок концептуалізації створюється розгорнений художній образ «опис природи».

У першому розділі “Лексична структура пейзажів англомовних творів” окреслено лексико-тематичне поле “опис природи”, визначено базові лексеми air, water, earth, виявлено високочастотні лексеми та з’ясовано основні причини вибору лексики авторами романів.

Систематизуючи лексичні одиниці, різні науковці класифікують угруповання слів лексико-семантичними або лексико-тематичнми полями/гру­па­ми (О. Ахманова, В. Банкевич, Ф. Бацевич, В. Виноградов, В. Звєгінцев, Е. Мєд­нікова, Ю. Караулов, Б. Плотніков та ін.). Ми дотримуємось терміна «лек­сико-тематична група» слідом за В. Банкевичем і Ф. Бацевичем. Спосте­реження за предметно-логічною основою ОД підтверджено кількісним аналізом, результати якого подано у формі таблиць, що ми кваліфікуємо як фрейм лексико-тематичної групи “пейзаж”. Зміст аналізованих творів й етнічна приналежність авторів романів визначають у загальних рисах характер лексики ОП. Наприклад, морські слова слугували достовірній фактуалізації описуваних подій і зумовлені становищем Англії як великої морської держави того часу.

 Поняття концепту пов’язано з філософським трактуванням В. фон Гумбольдта та О. Потебні внутрішньої форми слова. Саме тому в роботі концептуалізація поняття “пейзаж” ґрунтується на лексико-семантичному аналізі його компонентів. Кожний літературний твір, на думку Ю. Лотмана, є “моделлю світу автора, яка виражається в мові його просторових уявлень”. Відповідно до цього положення та словникового визначення концепта як абстрактної, узагальненої репрезентації об’єкта, вважаємо дискурс ОП художньо реалізованим концептом “пейзаж”.